Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (березень — липень 2014)

У статті наведено список втрат силових структур України у перші 162 доби російсько-української війни з 20 лютого по 31 липня 2014 року (включно).

Лютий Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд       20 21 22 23 24 25 26 27 28

Березень Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Квітень Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30

Травень Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Червень Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30

Липень → Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Докладніше: Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну

Список загиблих з початку окупації території Криму 20 лютого — 31 липня 2014 року

№	Світлина	Прізвище, ім'я, по батькові	Про особу	Дата смерті	Обставини смерті
Березень
1		Кокурін Сергій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-01-011 січня 1978, Сімферополь, Кримська область (АР Крим). Прапорщик, начальник служби тилу 13-го фотограмметричного центру Центрального управління воєнно-топографічного та навігації ГУ оперативного забезпечення ЗСУ (Сімферополь). На військовій службі з 1997 року. Залишилась вагітна дружина та 4-річний син.	02014-03-1818 березня 2014	Вбитий зі стрілецької зброї під час штурму фотограмметричного центру в Сімферополі російськими збройними формуваннями. Похований на міському кладовищі Сімферополя[1].
2		Мартинюк Олександр Володимирович Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)	01993-03-2424 березня 1993, Забара (Калинівський район) Вінницька область. Солдат, номер розрахунку САУ 26 ОАБр. Ніс службу за контрактом.	02014-03-2121 березня 2014	Загинув вночі біля смт Каланчак (Херсонська область) внаслідок вибуху самохідної артилерійської установки. Похований в рідному селі[2].
Квітень
3		Карачевський Станіслав Володимирович	01981-04-1919 квітня 1981, Бердянськ Запорізька область. Майор, начальник оперативного відділення штабу 10 ОМАБр ВМС. Залишились дружина та двоє дітей.	02014-04-066 квітня 2014	Вбитий сержантом ЗС РФ в офіцерському гуртожитку в смт Новофедорівка Сакського району АР Крим двома пострілами впритул з автомата АК-74. Похований у Бердянську[3].
4		Аранчій Максим Олегович	01989-06-033 червня 1989, Харсіки Чорнухинський район Полтавська область. Мешкав у Пирятині. Солдат запасу, санінструктор реактивної артбатареї реактивного артдивізіону 27 РеАП. Мобілізований 26.03.2014. Залишились дружина та син.	02014-04-1313 квітня 2014	Загинув в результаті ДТП під час передислокації біля с. Довгополівка (Роменський район) Сумської області. Похований в с. Харсіки[4].
5		Вдовенко Олексій Віталійович	01983-02-1212 лютого 1983, Вороніж Шосткинський район Сумська область. Солдат запасу, старший механік–водій реактивної артбатареї реактивного артдивізіону 27 РеАП. Мобілізований 26.03.2014. Залишились дружина та донька.	02014-04-1313 квітня 2014	Загинув в результаті ДТП під час передислокації біля с. Довгополівка (Роменський район) Сумської області. Похований в смт Вороніж[4].
6		Біліченко Геннадій Васильович	01972-12-1414 грудня 1972, Камишне, Костанайська область Казахстан. Проживав у с. Гожули Полтавська область, у м. Полтава. Капітан СБУ, оперативний співробітник Полтавського відділу ЦСО «Альфа». В СБУ з 1995. Залишилися дружина і син.	02014-04-1313 квітня 2014	Загинув від чисельних вогнепальних поранень у бою поблизу Слов'янська (Донецька область), під час нападу російських терористів на групу українських офіцерів. Похований в Полтаві[5].
7		Андрусенко Дмитро Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-09-2424 вересня 1992, Салават Башкортостан РФ. З дитинства мешкав у м. Кременчук та с. Кривуші Кременчуцький район Полтавська область. Молодший сержант, старший розвідник 3 ОПСпП. На військовій службі за контрактом з 2011. Залишилась цивільна дружина, після смерті Дмитра народилася донька.	02014-04-1919 квітня 2014	Вбитий на території аеропорту Донецька вартовим, який вночі прийняв Дмитра за диверсанта і застосував зброю. Похований в с. Піщане[6].
8		Станіславенко Михайло Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-04-1919 квітня 1983, Київ. Боєць ДУК ПС. Залишилися батьки.	02014-04-2020 квітня 2014	Загинув під час першого значного бою добровольців ДУК ПС з сепаратистами на блокпосту під с. Билбасівка в околицях м. Слов'янськ (Донецька область). Похований в м. Києві[7].
9		Куриленко Дмитро Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-03-1212 березня 1992, Ріпки Чернігівська область. Солдат, водій відділенні інженерної техніки інженерно-позиційного взводу інженерно-саперної роти 95 ОАеМБр. 13.02.2014 вступив на військову службу за контрактом.	02014-04-2828 квітня 2014	Підірвався на міні під час обстеження території базового табору в с. Кутузовка (Добропільський район Донецька область). Від отриманих поранень помер у гелікоптері дорогою до Харківського шпиталю. Похований в смт Ріпки[8].
10		Середа Борис Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-10-2323 жовтня 1972, Кривовілька Теофіпольський район Хмельницька область. Мешкав у с. Тросник Виноградівський район Закарпатська область. Підполковник, начальник артилерії 128 ОГПБр. З березня 2014 виконував завдання з охорони державного кордону в Сумській області. Залишилися дружина та син.	02014-04-3030 квітня 2014	Загинув у ДТП на автодорозі «Глухів — Путивль — Суми» поблизу с. Піски (Буринський район) Сумської області. Похований на Виноградівщині[9].
Травень
11		Руденко Сергій Сергійович	01979-04-1313 квітня 1979, Броди Львівська область. Підполковник, командир вертолітної ланки 16 ОБрАА. Миротворець (Ліберія, Конго). Залишились дружина та донька.	02014-05-022 травня 2014	Близько 3:00 поблизу с. Карпівка під Слов'янськом російські бойовики з ПЗРК збили вертоліт Мі-24П «09 жовтий», який здійснював патрулювання. Вертоліт впав і вибухнув. Загинули двоє членів екіпажу. Похований у м. Броди[10]. Прим. Один член екіпажу, Євген Краснокутський, встиг зістрибнути з парашутом.
12		Грішин Ігор Іванович	01975-01-1111 січня 1975, Слов'янськ, Донецька область. Капітан, бортовий авіаційний технік вертолітної ланки 16 ОБрАА. Випускник Київського інституту ВПС (інженер-механік), ІПОДП (2006, правознавство). У березні 2014 добровільно повернувся в армію. Залишились дружина та дві доньки.	02014-05-022 травня 2014	Близько 3:00 поблизу с. Карпівка під Слов'янськом російські бойовики з ПЗРК збили вертоліт Мі-24П «09 жовтий», який здійснював патрулювання. Вертоліт впав і вибухнув. Загинули двоє членів екіпажу. Похований у с. Берлин Бродівського району[10].
13		Плоходько Руслан Володимирович	01975-01-1414 січня 1975, Харків. Підполковник, командир вертолітної ланки 16 ОБрАА. Випускник ХІ ВПС. Миротворець (Ліберія, Конго). Залишились дружина, син і донька.	02014-05-022 травня 2014	Вертоліт Мі-24П «40 жовтий» вилетів на допомогу вертольоту «09 жовтий», але теж був збитий з ПЗРК поблизу с. Карпівка під Слов'янськом. Екіпаж загинув. Похований у м. Броди[10].
14		Сабада Олександр Борисович	01979-10-099 жовтня 1979, Мошни Черкаський район Черкаська область. Мешкав у Чернігові, Бродах. Підполковник, начальник штабу — перший заступник командира вертолітної ескадрильї 16 ОБрАА. Випускник ХІ ВПС (2000). Миротворець (Ліберія, 2008; Конго, 2011). Займався авіамоделюванням. Залишились дружина та двоє синів.	02014-05-022 травня 2014	Вертоліт Мі-24П «40 жовтий» вилетів на допомогу вертольоту «09 жовтий», але теж був збитий з ПЗРК поблизу с. Карпівка під Слов'янськом. Екіпаж загинув. Похований у м. Кропивницький[10].
15		Топчій Микола Миколайович	01973-07-011 липня 1973, Близнюки, Харківська область. Майор, бортовий авіатехнік вертолітної ланки 16 ОБрАА. Випускник ХНУПС. Миротворець (Ліберія). Залишилась дружина та донька.	02014-05-022 травня 2014	Вертоліт Мі-24П «40 жовтий» вилетів на допомогу вертольоту «09 жовтий», але теж був збитий з ПЗРК поблизу с. Карпівка під Слов'янськом. Екіпаж загинув. Похований в смт Близнюки[10].
16		Панасюк Сергій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-10-2020 жовтня 1985, Коростишів, Житомирська область. Старший солдат, оператор протитанкового взводу 1-го АеМДБ 95 ОАЕМБр. Мобілізований у березні 2014 як доброволець.	02014-05-022 травня 2014	Загинув біля с. Андріївка під Слов'янськом від кулі снайпера, під час нападу терористів, які прикривалися місцевими мешканцями. Похований у Коростишеві[11].
17		Коваленко Петро Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-02-2525 лютого 1994, 20 років, Рахнівка, Вінницька область. Солдат, механік-водій аеромобільно-десантного взводу 1-го АеМДБ 95 ОАЕМБр. З 2013 року служив за контрактом.	02014-05-022 травня 2014	Загинув біля с. Андріївка під Слов'янськом від вибуху гранати з підствольного гранатомета, під час нападу терористів, які прикривалися місцевими мешканцями. Похований у Рахнівці[11].
18		Аніщенко Олександр Григорович	01969-12-1717 грудня 1969, Суми. Полковник СБУ, заступник начальника відділу «А» УСБУ в Сумській області. Випускник СумДПІ (1993). Під час навчання працював у школі вчителем фізкультури, в пожежній частині. В СБУ з 1993 року. Під час Революції Гідності відмовився від участі в силовій операції. Залишилась дружина та донька. Герой України (посмертно).	02014-05-055 травня 2014	Загинув у бою з терористами від вибуху гранати, в мкр Семенівка на околиці Слов'янська, прикривши собою товаришів. Похований в Сумах[12].
19		Лужевський Руслан Михайлович	01975-08-3131 серпня 1975, Волошинівка Баришівський район Київська область. Мешкав у м. Києві. Майор СБУ, співробітник інструкторського відділу спецпідрозділу «Альфа». В СБУ з 2000 року. 2007 виконував завдання в Іраку. Призер міжнародних, всеукраїнських та київських турнірів з кульової стрільби, майстер спорту зі стрільби та рукопашного бою. Залишилися дружина та двоє синів. Герой України (посмертно).	02014-05-055 травня 2014	Загинув від численних поранень у бою з терористами в мкр Семенівка на околиці Слов'янська, врятувавши пораненого товариша. Похований у Волошинівці[13].
20		Долінський Віктор Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-04-088 квітня 1980, Нижчий Ольчедаїв, Вінницька область. Прапорщик, інструктор-гранатометник взводу вогневої підтримки 4-ї роти 8 ПОП НГУ «Ягуар», в/ч 3028. З 2000 року на військовій службі за контрактом. Залишились дружина та 12-річний син.	02014-05-055 травня 2014	Загинув у бою з терористами від вибуху гранати, в мкр Семенівка на околиці Слов'янська. Похований в рідному селі[14][15].
21		Шлемкевич Богдан Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-03-077 березня 1993, Білоберізка Верховинський район Івано-Франківська область. Старший солдат строкової служби, старший дресирувальник кінологічної групи 2-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону 45 ПОП НГУ. Випускник Волинської богословської академії. Залишились мати, два брати, сестра і наречена.	02014-05-099 травня 2014	О 10:10 терористи групи «Мангуста» здійснили озброєний напад на міське управління міліції Маріуполя, з вулиці їх прикривали бойовики з автоматами і снайпери. Богдан загинув від вогнепальних поранень під час боїв на підході до будівлі управління. Похований в с. Білоберізка[16].
22		Демиденко Сергій Володимирович (Позивний «СВД»)	01972-12-1010 грудня 1972, Чирчик Узбецька РСР. Мешкав у с. Гвардійське Дніпропетровська область. Полковник (посмертно), заступник командира батальйону 20 БТО «Дніпропетровськ». Кадровий військовий. Залишилися дружина і троє дітей.	02014-05-099 травня 2014	О 10:10 терористи групи «Мангуста» здійснили озброєний напад на міське управління міліції Маріуполя, з вулиці їх прикривали бойовики з автоматами і снайпери. Підполковник Демиденко загинув від кулі снайпера на 3-му поверсі будівлі управління, відбиваючи атаку терористів. Похований в селі Вільне[16].
23		Ейсмант Олег Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-05-1616 травня 1974, Дніпро. Солдат, кулеметник 20 БТО «Дніпропетровськ». Активіст Євромайдану, доброволець. Залишилися дружина та донька 2003 р.н.	02014-05-099 травня 2014	О 10:10 терористи групи «Мангуста» здійснили озброєний напад на міське управління міліції Маріуполя, з вулиці їх прикривали бойовики з автоматами і снайпери. Олег загинув від вогнепальних поранень біля будівлі управління. Похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпро[16].
24		Добродомов Родіон Костянтинович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-10-3030 жовтня 1984, Київ. Рядовий міліції, міліціонер 1-го взводу 1-ї роти БПСМОП «Азов». По факту виконував обов'язки командира роти. Активний учасник Революції Гідності та Автомайдану, доброволець. Залишились дружина та 5-річна донька.	02014-05-099 травня 2014	О 10:10 терористи групи «Мангуста» здійснили озброєний напад на міське управління міліції Маріуполя, з вулиці їх прикривали бойовики з автоматами і снайпери. Вбитий пострілом у спину, коли прикривав вхід групи «Азова» до будівлі управління. Похований на Байковому кладовищі Києва[16].
25		Саєнко Віктор Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-09-2626 вересня 1972, Малинівка (Нікольський район) Донецька область. Мешкав у м. Маріуполь. Підполковник міліції, начальник відділу ДАІ Маріупольського МУ ГУ. В міліції з 1993 року, на посаді начальника ДАІ Маріуполя з 2008-го. Залишились дружина та троє синів.	02014-05-099 травня 2014	О 10:10 терористи групи «Мангуста» здійснили озброєний напад на міське управління міліції Маріуполя, з вулиці їх прикривали бойовики з автоматами і снайпери. Підполковник Саєнко вистрибнув з 3-го поверху, і вже у дворі був вбитий автоматною чергою. Похований в Маріуполі[16].
26		Єрмоленко Михайло Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-12-3030 грудня 1976, Маріуполь Донецька область. Прапорщик міліції, молодший інспектор зв'язку батальйону патрульної служби міліції Маріупольського МУ ГУ. В міліції — з 1995 року. Залишились дружина та 7-річна донька.	02014-05-099 травня 2014	О 10:10 терористи групи «Мангуста» здійснили озброєний напад на міське управління міліції Маріуполя, з вулиці їх прикривали бойовики з автоматами і снайпери. Прапорщик Єрмоленко, почувши постріли, побіг на допомогу і потрапив під обстріл на 2-му поверсі будівлі. О 16:00 помер в лікарні від поранень. Похований в Маріуполі[16].
27		Гейсун Ігор Володимирович	01978-05-1717 травня 1978, Деражня Хмельницька область. Мешкав у с. Новостроївка (Деражнянський район). Старший лейтенант міліції, командир 3-го відділення 1-го резервного батальйону НГУ. Служив у спецпідрозділі «Беркут», в карному розшуку. Активний учасник Революції Гідності (3-тя сотня). В березні підписав контракт в НГУ. Залишились дружина та 6-річна донька.	02014-05-1111 травня 2014	Повертаючись з відпустки, потрапив у засідку під Слов'янськом 9 травня. Терористи розстріляли гвардійця і вкрали його гроші з картки. Безіменну могилу розшукали вже після звільнення Слов'янська. Перепоховали Ігора у селі Новостріївка 1 вересня[17].
28		Заброцький Вадим Йосипович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-06-1717 червня 1979, Житомир. Майор (посмертно), заступник начальника штабу 2-го аеромобільно-десантного батальйону 95 ОАеМБр. Випускник ХІТВ НТУ «ХПІ» 2001 року. Миротворець (Косово, 2007). Залишились дружина та дві доньки 2004 та 2005 р.н.	02014-05-1313 травня 2014	О 12:30 біля мосту на околиці села Маячка (Слов'янський район), військова колона потрапила в засідку терористів. В бою загинуло 5 десантників, ще один помер від поранень у гелікоптері під час евакуації; 8 дістали поранення. Похований в с. Світин[18]
29		Дульчик Віталій Георгійович	01986-04-3030 квітня 1986, Нойштрелиць, НДР Мешкав у Житомирі та Бердичеві. Капітан (посмертно), командир аеромобільно-десантного взводу 4-ї АеМДР 2-го АеМДБ 95 ОАеМБр. Випускник ОІСВ 2010 року, служив у 80 ОАеМП, наприкінці 2000-х звільнився в запас. Мобілізований у березні 2014. Залишилась дружина.	02014-05-1313 травня 2014	О 12:30 біля мосту на околиці села Маячка (Слов'янський район), військова колона потрапила в засідку терористів. В бою загинуло 5 десантників, ще один помер від поранень у гелікоптері під час евакуації; 8 дістали поранення. Похований в Житомирі[18].
30		Рудий Віталій Валентинович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-08-3131 серпня 1984, Головине Черняхівський район Житомирська область. Сержант, командир відділення АеМДВз 4-ї АеМДР 2-го АеМДБ 95 ОАеМБр. Служив у Внутрішніх військах, певний час працював в міліції Києва. Мобілізований 11.03.14. Залишилась дружина і 2-річних син.	02014-05-1313 травня 2014	О 12:30 біля мосту на околиці села Маячка (Слов'янський район), військова колона потрапила в засідку терористів. В бою загинуло 5 десантників, ще один помер від поранень у гелікоптері під час евакуації; 8 дістали поранення. Похований в с. Федорівка (Черняхівський район)[18].
31		Славіцький Олег Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-08-099 серпня 1975, Миньківці (Сквирський район) Київська область. Проживав у с. Зоряне (Ружинський район) Житомирська область. Сержант, стрілець — номер обслуги АеМДВз 4-ї АеМДР 2-го АеМДБ 95 ОАеМБр. Мобілізований. Залишились дружина та двоє дітей.	02014-05-1313 травня 2014	О 12:30 біля мосту на околиці села Маячка (Слов'янський район), військова колона потрапила в засідку терористів. В бою загинуло 5 десантників, 8 дістали поранення. Тяжкопоранений сержант Славіцький помер у гелікоптері під час евакуації. Похований в Зоряному[18].
32		Хрущ Сергій Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-10-033 жовтня 1975, Верхівня Ружинський район Житомирська область. Молодший сержант, навідник АеМДВз 4-ї АеМДР 2-го АеМДБ 95 ОАеМБр, мобілізований 26.03.14. Залишилась дружина та троє дітей.	02014-05-1313 травня 2014	О 12:30 біля мосту на околиці села Маячка (Слов'янський район), військова колона потрапила в засідку терористів. В бою загинуло 5 десантників, ще один помер від поранень у гелікоптері під час евакуації; 8 дістали поранення. Похований у Верхівні[18].
33		Якимов Олександр Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-06-044 червня 1993, Кулиничі (Харків). Старший солдат, старший навідник мінометного взводу мінометної батареї 13 ОАеМБ 95 ОАеМБр. З осені 2011 служив за контрактом. Залишилась вагітна дружина, народився син.	02014-05-1313 травня 2014	О 12:30 біля мосту на околиці села Маячка (Слов'янський район), військова колона потрапила в засідку терористів. В бою загинуло 5 десантників, ще один помер від поранень у гелікоптері під час евакуації; 8 дістали поранення. Похований в Кулиничах (Харків)[18].
34		Верещак Віктор Олександрович Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)	01971-11-2929 листопада 1971, Никонівка (Бердичівський район) Житомирська область. Сержант, номер обслуги гаубичного самохідно-артилерійського взводу 2-го дивізіону 26 ОАБр. Мобілізований 19.03.2014. Залишились дружина та двоє дітей.	02014-05-1313 травня 2014	Загинув поблизу села Рівне (Генічеський район) Херсонської області внаслідок пожежі та вибуху САУ, під час передислокації на кордоні з окупованим Кримом. Похований у рідній Никонівці[19].
35		Котвіцький Володимир Вікторович Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)	01994-07-2020 липня 1994, 19 років, Вироби Новоград-Волинський район Житомирська область. Старший солдат, старший навідник гаубичного самохідно-артилерійського взводу 2-го дивізіону 26 ОАБр. Наймолодший з 6 братів. З весни 2013 проходив строкову службу.	02014-05-1313 травня 2014	Загинув поблизу села Рівне (Генічеський район) Херсонської області внаслідок пожежі та вибуху САУ, під час передислокації на кордоні з окупованим Кримом. Похований у рідній Никонівці[19].
36		Гіржеу Руслан Станіславович Медаль «За військову службу Україні»	01994-04-1010 квітня 1994, 20 років, Десантне Кілійський район Одеська область. Мешкав у с. Новомиколаївка (Кілійський район). Солдат, механік-водій парашутно-десантного відділення 25 ОПДБр. Навчався на агронома. 2012 року призваний на строкову службу, через рік підписав контракт.	02014-05-1616 травня 2014	Загинув в районі Краматорська внаслідок нещасного випадку, від наскрізного вогнепального кульового поранення грудної клітки. Похований у Новомиколаївці[20]
37		Беляк Геннадій Йосипович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-03-2828 березня 1978, Рихальське Ємільчинський район Житомирська область. Солдат, номер обслуги мінометного взводу мінометної батареї 1-го АеМДБ 95 ОАеМБр, мобілізований 20.03.14. Залишилась дружина та двоє дітей.	02014-05-1919 травня 2014	Загинув від отриманих поранень під час мінометного обстрілу терористами гори Карачун поблизу Слов'янська. Похований в с. Рихальське[21].
38		Полінкевич Леонід Олександрович	01983-09-1919 вересня 1983, смт Колки Маневицький район Волинська область. Майор, командир 3-ї батальйонно-тактичної групи 51 ОМБр. Випускник ХІТВ 2005 року, з того часу служив у 51 ОМБр. Залишились дружина та 5-річна донька.	02014-05-2222 травня 2014	Близько 4:30 терористи групи Безлера («Бєс») здійснили збройний напад на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка (Волноваський район Донецька область). Внаслідок масованого обстрілу та спричиненого ним вибуху боєкомплекту у бойовій машині загинули 16 військовослужбовців, багатьох було поранено, один з поранених, Михайло Рибак, помер 14 жовтня. Першими загинули майор Полінкевич з водієм — їх розстріляли сплячими прямо в УАЗі. Похований в смт Колки[22]. Див. Бій під Волновахою.
39		Овчарук Володимир Борисович	01979-09-088 вересня 1979, Велика Кужелева Дунаєвецький район Хмельницька область. Мешкав у м. Хмельницький. Лейтенант, командир взводу 3-го механізованого батальйону 51 ОМБр. Закінчив ХмНУ (механічний факультет і військова кафедра). Підприємець (ремонт с/г техніки). Мобілізований у березні 2014. Залишились дружина, син та донька.	02014-05-2222 травня 2014	Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований у с. Лисець[22]. Див. Бій під Волновахою.
40		Артемук Олександр Іванович	01977-09-1111 вересня 1977, Ковель Волинська область. Старший сержант, командир відділення 3-го МБ 51 ОМБр. Приватний підприємець. Учасник Революції Гідності. Мобілізований у березні 2014. Залишилась дружина та троє дітей.	02014-05-2222 травня 2014	Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований у Ковелі[22]. Див. Бій під Волновахою.
41		Йовзик Дмитро Васильович	01983-04-022 квітня 1983, Луцьк, Волинська область. Молодший сержант, заступник командира бойової машини — навідник-оператор БМП 3-го МБ 51 ОМБр. Далекобійник, водій «маршрутки». Грав на трубі. Мобілізований. Залишились мати, брат і дружина.	02014-05-2222 травня 2014	Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований на кладовищі Гаразджа[22]. Див. Бій під Волновахою.
42		Махновець Віталій Іванович	01981-04-077 квітня 1981, Луцьк Волинська область. Солдат, гранатометник 3-го МБ 51 ОМБр. Працював у «Луцьксантехмонтаж-536» електриком. Мобілізований 08.04.2014. Залишились мати і сестра.	02014-05-2222 травня 2014	Помер у лікарні Донецька від поранень внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований на кладовищі Гаразджа[22]. Див. Бій під Волновахою.
43		Прокопчук Володимир Іванович	01991-03-022 березня 1991, Луцьк Волинська область. Солдат, механік-водій 3-го МБ 51 ОМБр. Закінчив педагогічний коледж. Грав у ФК «Магніт» (с. Буяни). Мобілізований. Залишились батьки і брат.	02014-05-2222 травня 2014	Помер у лікарні від поранень внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований на кладовищі Гаразджа[22]. Див. Бій під Волновахою.
44		Біда Євгеній Миколайович	01992-02-1111 лютого 1992, Кантелина Іллінецький район Вінницька область. Старший солдат, гранатометник 3-го МБ 51 ОМБр. Працював охоронцем. Мобілізований у квітні 2014. Залишились батьки і брат.	02014-05-2222 травня 2014	Помер у лікарні від поранень внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований в с. Кантелина[22]. Див. Бій під Волновахою.
45		Бондарук Микола Петрович	01991-04-055 квітня 1991, Заріччя (Володимир-Волинський район) Волинська область. Солдат, навідник 3-го МБ 51 ОМБр. Строкову службу проходив у 80 ОАЕМБр. Працював електрослюсарем «Волиньобленерго». Мобілізований 10.04.2014. Залишились батьки і сестра.	02014-05-2222 травня 2014	Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований в с. Заріччя[22]. Див. Бій під Волновахою.
46		Ліщук Віталій Леонідович	01986-05-1414 травня 1986, Зоря (Володимир-Волинський район) Волинська область. Солдат, навідник 3-го МБ 51 ОМБр. Працівник с/г. Мобілізований у квітні 2014 як доброволець. Залишилась мати й сестри.	02014-05-2222 травня 2014	Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району, згорів у підірваній БМП. Похований в с. Зоря[22]. Див. Бій під Волновахою.
47		Грицюк Михайло Михайлович	01984-06-055 червня 1984, Риковичі Іваничівський район Волинська область. Мешкав у с. Милятин (Іваничівський район). Солдат, розвідник 3-го МБ 51 ОМБр. Мав власне господарство в селі, їздив на заробітки до Польщі. Член ВО «Батьківщина». Мобілізований 08.04.2014. Залишилась дружина та двоє маленьких дітей.	02014-05-2222 травня 2014	Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований в с. Милятин[22]. Див. Бій під Волновахою.
48		Зарадюк Володимир Володимирович	01991-07-1414 липня 1991, Кульчин (Ківерцівський район) Волинська область. Мешкав у Луцьку. Солдат, кулеметник 3-го МБ 51 ОМБр. Працювати на завод у Луцьку, на будівництвах і ремонтах. Мобілізований. Залишились батьки.	02014-05-2222 травня 2014	Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований в с. Кульчин[22]. Див. Бій під Волновахою.
49		Попов Павло Володимирович	01991-06-3030 червня 1991, Нововолинськ Волинська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 3-го МБ 51 ОМБр. Після строкової служби в «Десні» працював в автосервісі. Мобілізований наприкінці березня 2014. Залишились мати і сестра.	02014-05-2222 травня 2014	Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований у Нововолинську[22]. Див. Бій під Волновахою.
50		Шкрібляк Дмитро Олександрович	01993-05-1919 травня 1993, Криворівня Верховинський район Івано-Франківська область. Мешкав у с. Іллінці (Снятинський район). Солдат, розвідник-снайпер розвідвзводу 3-го МБ 51 ОМБр. Здобув професію кухаря-кондитера. Їздив на заробітки. Мобілізований 10.04.2014. Залишились батьки, брат і сестра.	02014-05-2222 травня 2014	Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району, у підірваній БМП. Похований в Іллінцях[22]. Див. Бій під Волновахою.
51		Озеранчук Леонід Вікторович	01991-12-011 грудня 1991, Томашгород Рокитнівський район Рівненська область. Мешкав у с. Осницьк. Солдат, розвідник розвідвзводу 3-го МБ 51 ОМБр. Строкову службу проходив у ВВ МВС в Криму. Працював на лісопилорамі. Мобілізований. Залишилися батьки, сестри, наречена.	02014-05-2222 травня 2014	Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований в Осницьку[22]. Див. Бій під Волновахою.
52		Маринич Віталій Петрович	01992-02-022 лютого 1992, Рокитне, Рівненська область. Солдат, розвідник розвідвзводу 3-го МБ 51 ОМБр. До лютого 2014 працював у пожежній частині, пожежний-рятівник, молодший сержант служби цивільного захисту. Мобілізований 10.04.2014. Залишилися батьки, брати, наречена.	02014-05-2222 травня 2014	Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований в Рокитному[22]. Див. Бій під Волновахою.
53		Нечипорук Андрій Дмитрович	01981-02-1818 лютого 1981, Рідків Радивилівський район Рівненська область. Мешкав у м. Рівне, с. Бронники (Рівненський район). Солдат, водій-санітар, командир відділення 3-го МБ 51 ОМБр. Служив у прикордонних військах ДПСУ на Одещині. Працював охоронцем в ПАТ «Рівнеазот», водієм «швидкої» в Рівному. Мобілізований як доброволець 11.04.2014. Залишились дружина та дві доньки.	02014-05-2222 травня 2014	Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району, від кульового поранення у серце. Похований в с. Рідків[22]. Див. Бій під Волновахою.
54		Ярошенко Сергій Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-05-1010 травня 1978, Лісове (Тальнівський район) Черкаська область. Мешкав у с. Радовель. Сержант, командир відділення гранатометного взводу 30 ОМБр. Їздив на заробітки до Польщі, працював на ремонтах в Києві. Учасник Революції Гідності. Мобілізований 26.03.2014. Залишились дружина, донька та син.	02014-05-2222 травня 2014	Загинув близько 5:00 від кульового поранення голови в бою з терористами, які здійснили напад на військову колону, що рухалась від м. Рубіжне у бік Новодружеська, поблизу мосту через Сіверський Донець. Похований в Тальному[23]. Див. Засідка під Рубіжним (2014).
55		Ковальчук Олександр Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-03-2121 березня 1984, Лопатичі Олевський район Житомирська область. Солдат, кулеметник механізованого відділення 30 ОМБр. Закінчив Житомирське ПТУ за фахом муляра-штукатура. Мобілізований 26.03.2014. Залишились мати й сестра.	02014-05-2222 травня 2014	Загинув близько 19:00 у бою, відбиваючи атаку терористів на блокпост в 2-х км від м. Рубіжне на Луганщині. Похований в Лопатичах[24]. Див. Засідка під Рубіжним (2014).
56		Фурман Олександр Валентинович	01986-12-2727 грудня 1986, Зороків Черняхівський район Житомирська область. Солдат 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Строкову службу проходив вісім років тому, був водієм-кіномеханіком. Працював на пилорамі в смт Черняхів. Мобілізований 12 квітня. Залишилася дружина та дві доньки (3 роки і 8 місяців), а в січні 2015 народився син.	02014-05-2222 травня 2014	Загинув у бою з терористами поблизу міста Рубіжне (Луганська область). 0 4:00 бойовики, що перебували на обладнаних позиціях на березі річки Сіверський Донець, вчинили напад із застосуванням стрілецької зброї та гранатометів на колону механізованого взводу, яка рухалась через міст автошляхом у напрямку Новодружеська. Олександр був поранений у плече, «швидку» обстріляли, після того його ніхто не бачив. Була ймовірність, що Олександр потрапив у полон, але це не підтвердилося. У квітні 2016 року Черняхівським районним судом прийнято рішення про оголошення військовослужбовця таким, що загинув при виконанні військового завдання.[25][26] Див. Засідка під Рубіжним (2014).
57		Кузьмін Любомир Ігорович	01990-08-2828 серпня 1990, Славське Сколівський район Львівська область. Старший солдат, водій-електрик медичного пункту 1-го мехбатальйону 51 ОМБр. Працював різноробом та водієм. Мобілізований наприкінці березня 2014. Залишились дружина й 3-річний син.	02014-05-2323 травня 2014	Загинув внаслідок обстрілу автоматною чергою санітарної машини УАЗ-452 поблизу села Новопавлівка (Волноваський район). Офіцер, який сидів поряд, отримав важкі поранення, а Любомир загинув на місці. Похований у Славському[27].
58		Сітяєв Юрій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-02-033 лютого 1977, Донецьк. З дитинства мешкав у місті Кобеляки Полтавська область. Старший солдат, механік-водій танку 93 ОМБр. Закінчив Кобеляцьке ПТУ. Строкову службу проходив у десантних військах, миротворець (1996—1997, Югославія). Мобілізований 02.04.2014 як доброволець. Залишилась 17-річна донька.	02014-05-2323 травня 2014	Загинув у бою від кулі снайпера під час нападу терористів на блокпост біля села Золотий Колодязь на трасі Добропілля — Краматорськ. Похований в Кобеляках[28].
59		Абросімов Андрій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-07-2828 липня 1992, Павлоград Дніпропетровська область. Старший солдат, заступник командира бойової машини — навідник-оператор 93 ОМБр. Займався кікбоксингом. Член МОПО «Козацтво України» з 2008. Закінчив ЗДПЛ. Після строкової служби працював охоронцем в «АТБ». Мобілізований у квітні 2014. Залишились батьки.	02014-05-2323 травня 2014	Загинув у бою від кулі снайпера під час нападу терористів на блокпост біля села Золотий Колодязь на трасі Добропілля — Краматорськ. Похований в Павлограді[29]
60		Архіпов Василь Васильович (Позивний «Архіп»/«Дід») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01956-10-3131 жовтня 1956, 57 років, Макіївка, Донецька область. Боєць батальйону територіальної оборони «Донбас» Донецької області. Пенсіонер. Пішов добровольцем захищати свою землю попри вік і здоров'я. Залишились дружина та дорослі діти, син і 24-річна донька.[30] Прим. В соцмережах повідомлялось про поховання 27 травня жителя Макіївки, титулованого кінолога, тренера і судді зі службового собаківництва, який загинув від обстрілу[31].	02014-05-2323 травня 2014	Загинув у бою з терористами угруповання «Восток» біля села Карлівка, потрапивши у засідку. Був важко поранений. Відстрілювався до останнього патрона. Був розстріляний при спробі самопідриву[32][33]
61		Мірошниченко Олексій Костянтинович (Позивний «Федір») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-09-2222 вересня 1977, Донецьк. Боєць батальйону територіальної оборони «Донбас» Донецької області. Підприємець. Залишилась дружина і маленький син.	02014-05-2323 травня 2014	Загинув у бою з терористами угруповання «Восток» біля села Карлівка, потрапивши у засідку. Заблокований у будівлі, відстрілювався до останнього патрона. Отримав поранення, був розстріляний. Терористи (за повідомленням очевидців це були чеченці-кадирівці) вирізали бійцю серце, прив'язали його до Камазу і тягали вулицями.[32][33][34][35]
62		Ковалишин Олег Ярославович (Позивний «Рейдер») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-08-1818 серпня 1978, Бахмут. Мешкав у Києві. Боєць батальйону територіальної оборони «Донбас» Донецької області. Програміст, активний дописувач української Вікіпедії.	02014-05-2323 травня 2014	Загинув у бою з терористами угруповання «Восток» біля села Карлівка, потрапивши у засідку. Знаходився у групі (з чотирьох бійців), яка, захищаючи евакуацію решти батальйону, потрапила в оточення. Був тяжко поранений, відмовився здаватися. На переконання бойових побратимів, загинув у пожежі. За іншими даними, розстріляний з підствольних гранатометів. За місяць, що минув з дня загибелі, рідним і бойовим побратимам так і не вдалося знайти його тіло.[32][36][33]
63		Рябенко Денис Володимирович (Позивний «Рябий») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-12-022 грудня 1980, Донецьк. Боєць батальйону територіальної оборони «Донбас» Донецької області.	02014-05-2323 травня 2014	Потрапивши у засідку біля села Карлівка, прикривав відхід товаришів, отримав важке поранення у бою з терористами угруповання «Восток». Виповз через болото до своїх і зберіг особисту зброю. Помер у лікарні[32][33]
64		Козлов Микола Володимирович (позивний «Матвій») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01953-07-2424 липня 1953, 61 рік, Пермська область РРФСР. Проживав у Запоріжжі. Майор у відставці, боєць батальйону територіальної оборони Донецької області «Донбас». Переїхав з батьками в Україну, на Донбас наприкінці 60-х років минулого століття. Працював на шахті. Після служби в армії вступив до Московського вищого прикордонного командного училища. Служив у Грузії начальником прикордонної застави, в тому числі під час війни 1991—1992 років. По закінченні служби у 1992 році переїхав із дружиною та двома синами в Україну. Вже в Україні у Миколи народилася донька. Військовий пенсіонер. Миколу як російського офіцера вразило, що війська РФ окупували Крим. Йому відмовили у мобілізації за віком, і тоді він пішов до батальйону Донбас. Залишились дружина та троє дорослих дітей. Один з синів — десантник, в зоні АТО з березня.	02014-05-2323 травня 2014	Прикривав відхід товаришів та загинув у бою з терористами угруповання «Восток» біля села Карлівка, потрапивши у засідку.[32]. Тіло бійця забирали з Карлівки. За інформацією голови штабу Самооборони Запорізької області Сергія Тіунова був встановлений контакт з сепаратистами. Вони погодились віддати тіло на блокпосту за умови прибуття відкритої машини під білим прапором, в якій буде перебувати не більше чотирьох осіб без зброї. 27 травня у Запоріжжі біля штабу Самооборони відбулося прощання з бійцем. Похований у селі Вищетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області поряд з батьками.[37][33]
65		Зінчик Станіслав Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-09-2222 вересня 1975, Гайшин Переяслав-Хмельницький район Київська область. Солдат резерву, стрілець 1-го резервного батальйону НГУ. Закінчив ПХДПУ (2001), вчитель української мови в ЗОШ № 237, гімназії № 261 м. Києва. Спортсмен, альпініст (Ельбрус, 2012). Активний учасник Революції Гідності. Доброволець. Залишились дружина та 6-місячний син.	02014-05-2424 травня 2014	Загинув від поранень осколками гранати, прикривши побратимів, під час збройного нападу терористів на блокпост НГУ на східній околиці Слов'янська. Похований в с. Гайшин[38].
66		Поліщук Юрій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-08-033 серпня 1982, Токарів Новоград-Волинський район Житомирська область. Прапорщик, головний сержант — командир відділення роти глибинної розвідки 54 ОРБ. 13 років служив у ЗСУ за контрактом. Миротворець (Косово, 2007). Капітан ФК «Граніт» (с. Токарів). Залишилась дружина та син.	02014-05-2525 травня 2014	За офіційною версією, отримав ЧМТ через падіння з БТРа під час навчань у Запорізькій області. На 11-й день помер в реанімації Запорізької обласної клінічної лікарні, не виходячи з коми. Похований в с. Токарів[39]
67		Кульчицький Сергій Петрович	01963-12-1717 грудня 1963, 50 років, Веймар Східна Німеччина. Мешкав у м. Львів. Генерал-майор, начальник управління бойової та спеціальної підготовки ГУ НГУ. Народився в родині військового. Закінчив ДСВЗКУ (РРФСР, 1985), НУОУ (2010). Служив у морської піхоти Північного флоту. 1992 року у званні капітана переїхав до України, служив на командних посадах у в/ч НГУ, ВВ МВС в Тернополі, Криму, Івано-Франківську, Львові, з 2010 — в Західному територіальному командуванні та у Головному управлінні. Брав активну участь у формуванні 1-го резервного батальйону добровольців. Залишились дружина та син. Герой України (посмертно).	02014-05-2929 травня 2014	Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. Загинули 6 військовослужбовців Націгвардії, включаючи двох членів екіпажу, та 6 представників спецпідрозділу МВС. Штурман старший лейтенант Олександр Макеєнко у тяжкому стані доправлений до Харкова. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові[40].
68		Курилович Віталій Іванович Орден «За мужність» І ступеня	01973-12-1818 грудня 1973, Тернопіль. Проживав у Павлограді. Майор, начальник групи бойової та спеціальної підготовки 4-го полку охорони НГУ, в/ч 3024. З 1993 служив у Павлоградському полку, за 22 роки пройшов шлях від солдата до майора начальника групи. Заочно закінчив ВІВВ МВС. Залишилась дружина та двоє синів.	02014-05-2929 травня 2014	Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. На борту загинули 12 військовослужбовців. Похований у Павлограді, в грудні 2015 перепохований в Тернополі[40].
69		Бульдович Сергій Іванович Орден «За мужність» І ступеня	01973-08-044 серпня 1973, Кропивницький. Гвардії полковник, командир екіпажу Мі-8МТ, заступник командира з льотної підготовки Гвардійської авіаційної бази НГУ, в/ч 2269. Випускник Сизранського ВВАУЛ (1994). У 1990-х почав службу у військовій авіації України в Білій Церкви та Олександрії. Залишились дружина та син.	02014-05-2929 травня 2014	Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. На борту загинули 12 військовослужбовців. Похований у Кропивгицькому[40].
70		Кравченко Сергій Миколайович Орден «За мужність» І ступеня	01975-03-1616 березня 1975, Олександрія, Кіровоградська область. Гвардії капітан, старший бортовий технік — інструктор екіпажа гелікоптера Мі-8МТ вертолітної ескадрильї Гвардійської авіаційної бази НГУ, в/ч 2269. Випускник Київського інституту ВПС. Залишились дружина та двоє синів.	02014-05-2929 травня 2014	Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. На борту загинули 12 військовослужбовців. Похований в Олександрії[40].
71		Білошкурський Валентин Васильович Орден «За мужність» І ступеня	01979-12-1717 грудня 1979, Вінниця. Прапорщик, інструктор (старший кулеметник) відділення кулеметників взводу вогневої підтримки 2-ї роти спецпризначення 8-го ПОП НГУ («Ягуар»), в/ч 3028. Служив за контрактом близько 13 років. Залишились дружина та донька.	02014-05-2929 травня 2014	Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. На борту загинули 12 військовослужбовців. Похований у Вінниці[40].
72		Ліпський Віктор Володимирович Орден «За мужність» І ступеня	01983-01-1111 січня 1983, Малі Кутища Калинівський район Вінницька область. Прапорщик, інструктор (старший кулеметник) відділення кулеметників взводу вогневої підтримки 2-ї роти спецпризначення 8-го ПОП НГУ («Ягуар»), в/ч 3028. Випускник ВДПУ (вчитель фізкультури). Служив за контрактом майже 12 років. Залишилась дружина і син.	02014-05-2929 травня 2014	Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. На борту загинули 12 військовослужбовців. Похований в Малих Кутищах[40].
73		Безпалько Петро Васильович Орден «За мужність» І ступеня	01980-10-2525 жовтня 1980, Поточище Городенківський район Івано-Франківська область. Мешкав в Івано-Франківську. Старший лейтенант міліції, заступник командира взводу спецроти міліції УМВС України в Івано-Франківській області (колишній «Беркут»). З 2001 року служив у спецпідрозділі «Беркут». Миротворець (Косово, 2004—2005). Випускник НАВС (2011). Залишились дружина, двоє маленьких дітей і син від першого шлюбу.	02014-05-2929 травня 2014	Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. Загинули 6 військовослужбовців Націгвардії та 6 представників спецпідрозділу МВС. Похований в Івано-Франківську[40].
74		Семанюк Василь Васильович Орден «За мужність» І ступеня	01980-10-055 жовтня 1980, Нижня Велесниця Коломийський район Івано-Франківська область. Мешкав в Івано-Франківську. Старший лейтенант міліції, черговий чергової частини спецроти міліції УМВС України в Івано-Франківській області (колишній «Беркут»). Строкову службу проходив у Криму в морській піхоті. З 2001 служив у спецпідрозділі «Беркут». Випускник Галицької академії (2010). Захоплювався різьбою по дереву, майстрував меблі. Залишились дружина та донька.	02014-05-2929 травня 2014	Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. На борту загинули 12 військовослужбовців. Похований в Івано-Франківську[40].
75		Шарабуряк Володимир Богданович Орден «За мужність» І ступеня	01976-10-099 жовтня 1976, Івано-Франківськ. Старший прапорщик міліції, командир відділення спецроти міліції УМВС України в Івано-Франківській області (колишній «Беркут»). Закінчив ІФКФВ. З 1998 служив у спецпідрозділі «Беркут». Залишились мати і брат.	02014-05-2929 травня 2014	Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. На борту загинули 12 військовослужбовців. Похований в Івано-Франківську[40].
76		Лисенчук Володимир Васильович Орден «За мужність» І ступеня	01984-06-1010 червня 1984, Лісний Хлібичин Коломийський район Івано-Франківська область. Прапорщик міліції, міліціонер спецроти міліції УМВС України в Івано-Франківській області (колишній «Беркут»). Строкову службу проходив в Кінологічному НЦ ДПСУ. У правоохоронних органах з 2005 року, в «Беркуті» — з 2008. Залишились дружина та двоє маленьких дітей.	02014-05-2929 травня 2014	Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. На борту загинули 12 військовослужбовців. Похований в с. Лісний Хлібичин[40].
77		Яков'як Віктор Петрович Орден «За мужність» І ступеня	01988-08-099 серпня 1988, Голосків (Коломийський район) Івано-Франківська область. Старший сержант міліції, міліціонер спецроти міліції УМВС України в Івано-Франківській області (колишній «Беркут»). З багатодітної сім'ї. Строкову службу проходив у ВВ МВС. В «Беркуті» — з 2009. Залишились батьки, брати й сестри.	02014-05-2929 травня 2014	Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. На борту загинули 12 військовослужбовців. Похований в с. Голосків[40].
78		Остап'юк Петро Володимирович Орден «За мужність» І ступеня	01988-06-1616 червня 1988, Торговиця (Коломийський район), Івано-Франківська область. Старшина міліції, міліціонер спецроти міліції УМВС України в Івано-Франківській області (колишній «Беркут»). Закінчив ІФКФВ (2009). В «Беркуті» — з 2009. Залишились батьки, брати й сестра.	02014-05-2929 травня 2014	Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. На борту загинули 12 військовослужбовців. Похований в с. Торговиця[40].
79		Ісадченко Володимир Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-09-2929 вересня 1994, 19 років, Липецьке Котовськ. Старший солдат, стрілець 2-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону 16 ПОГП НГУ, в/ч 3036. Закінчив Одеський залізничний технікум. Проходив строкову службу з травня 2013. Залишились батьки і сестра.	02014-05-2929 травня 2014	Загинув під час нападу терористів на військову автоколону, що поверталась зі Слов'янська, за 20 км від Ізюму (Харківська область), поблизу Кам'янки. Похований в с. Липецьке[41].
80		Шелємін Дмитро Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-02-2121 лютого 1992, Киселеве (Свердловська міськрада) Луганська область. Сержант, заступник командира 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 15-го окремого полку НГУ, в/ч 3035. Після року строкової служби 28.02.2012 вступив на контракт. Заочно навчався в ЛДУ ВС. Залишилися мати і брат.	02014-05-3030 травня 2014	28 травня, під час штурму озброєними терористами військової частини в Луганську (військове містечко ВВАУШ), дістав осколкові поранення голови та грудей. 30 травня помер в реанімаційному відділенні луганської лікарні. Похований в с. Киселеве[42].
Червень
81		Сенюк Тарас Михайлович	01980-06-2222 червня 1980, Коломия Івано-Франківська область. Мешкав у Житомирі. Полковник (посмертно), командир 1-го АеМДБ 95 ОАеМБр. В ЗС з 1997. Випускник ОІСВ (2001, з відзнакою). Миротворець (2003 — Ірак, 2007 — Косово). Залишились дружина та донька. Герой України (посмертно).	02014-06-033 червня 2014	Загинув у бою від кулі снайпера, під час виконання бойового завдання зі знищення опорного пункту терористів у Семенівці, на околиці Слов'янська. Похований в Коломиї[43].
82		Власенко Юрій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-02-033 лютого 1985, Кропивницький. Солдат, телефоніст взводу управління 1-ї мінометної батареї 1-го АеМДБ 79 ОАеМБр. Закінчив машинобудівний технікум (2005). Таксист. На фронт пішов добровольцем. Залишились батьки, брат.	02014-06-033 червня 2014	Загинув, прикриваючи своїх бойових побратимів, під час нападу терористів на колону в ході бойових дій у Красному Лимані. Похований в Кропивницькому[44].
83		Шемегінський-Нестерук Михайло Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-11-2323 листопада 1983, Гарасимів Тлумацький район Івано-Франківська область. Мешкав в Івано-Франківську. Старший сержант міліції, міліціонер спецроти міліції УМВС України в Івано-Франківській області (колишній «Беркут»). З багатодітної родини (10 дітей). Строкову службу проходив у ВВ МВС. В «Беркуті» — з 2011. МСУ з пауерліфтингу. Заочно навчався в ЛДУВС. Залишилась дружина та син.	02014-06-066 червня 2014	Загинув внаслідок мінометного обстрілу терористами з території церкви блокпосту на околиці Слов'янська. Похований в Івано-Франківську[45].
84		Могилко Костянтин Вікторович	01978-05-2727 травня 1978, Вінниця. Полковник (посмертно), командир ескадрильї «Блакитна стежа» 15 БрТрА (авіабаза Бориспіль). Командир екіпажу літака-фоторозвідника Ан-30Б (борт № 80). Випускник ХІЛ ВПС (1999), КЛА НАУ (2003). З 1999 служив у Львові, з 2003 в Борисполі, з жовтня 2011 — командир ескадрильї. Залишились дружина і двоє дітей. Герой України (посмертно).	02014-06-066 червня 2014	Близько 17:00 терористи з ПЗРК збили Ан-30Б (борт № 80), що здійснював спостережний політ над Слов'янськом на висоті 4050 м. Командир екіпажу підполковник Могилко, ціною власного життя, скерував літак за межі міста й запобіг жертвам серед мирного населення. Загинув при падінні літака за селом Пришиб. Похований у Вінниці[46].
85		Камінський Сергій Васильович	01975-04-3030 квітня 1975, Гальжбіївка Ямпільський район (Вінницька область). Підполковник (посмертно), заступник командира ескадрильї «Блакитна стежа» з виховної роботи 15 БрТрА (авіабаза Бориспіль). Бортовий оператор аерофотозйомки літака-фоторозвідника Ан-30Б (борт № 80). Випускник Київського інституту ВПС (1997). З 1997 служив у Борисполі, з 2009 — заступник командира ескадрильї. Залишились дружина та дві доньки.	02014-06-066 червня 2014	Близько 17:00 терористи з ПЗРК збили Ан-30Б (борт № 80), що здійснював спостережний політ над Слов'янськом на висоті 4050 м. Оператор майор Камінський загинув одразу від вибуху ракети. Похований у Борисполі[46].
86		Момот Володимир Миколайович	01974-07-2121 липня 1974, Бориспіль Київська область. Прапорщик, старший повітряний радист авіаційного загону ескадрильї «Блакитна стежа» 15 БрТрА (авіабаза Бориспіль). Бортовий радист літака-фоторозвідника Ан-30Б (борт № 80). З 1992 служив у Борисполі, 1994 закінчив школу прапорщиків (навчальна рота зв'язку). Залишились дружина та троє дітей.	02014-06-066 червня 2014	Близько 17:00 терористи з ПЗРК збили Ан-30Б (борт № 80), що здійснював спостережний політ над Слов'янськом на висоті 4050 м. Радист Момот зістрибнув з парашутом четверним, пропустивши уперед двох молодих лейтенантів і штурмана; впав в озеро і не зміг вибратись. Похований у Борисполі[46].
87		Потапенко Олексій Володимирович	01978-01-3131 січня 1978, Чорнобиль Київська область. Виріс в смт Макарів. Старший прапорщик (посмертно), старший бортовий механік авіаційного загону транспортної авіаційної ескадрильї «Блакитна стежа» 15 БрТрА (авіабаза Бориспіль). Бортовий механік літака-фоторозвідника Ан-30Б (борт № 80). Залишилась дружина та син.	02014-06-066 червня 2014	Близько 17:00 терористи з ПЗРК збили Ан-30Б (борт № 80), що здійснював спостережний політ над Слов'янськом на висоті 4050 м. Бортмеханік Потапенко допоміг зістрибнути з парашутом двом молодим лейтенантам, а сам залишився у літаку. Екіпаж, ціною власного життя, скерував літак за межі міста й запобіг жертвам серед мирного населення. Загинув при падінні літака за селом Пришиб. Похований в смт Макарів[46].
88		Дришлюк Павло В'ячеславович	01973-04-2424 квітня 1973, Легниця Польща. З 1984 мешкав у м. Київ. Майор (посмертно), старший бортовий авіаційний технік — інструктор авіаційного загону транспортної авіаційної ескадрильї «Блакитна стежа» 15 БрТрА (авіабаза Бориспіль). Бортовий технік літака-фоторозвідника Ан-30Б (борт № 80). Випускник ХВВАІУ (1995). З 1995 служив у Борисполі. Залишилась дружина та син.	02014-06-066 червня 2014	Близько 17:00 терористи з ПЗРК збили Ан-30Б (борт № 80), що здійснював спостережний політ над Слов'янськом на висоті 4050 м. Борттехнік Дришлюк допоміг зістрибнути з парашутом двом молодим лейтенантам, а сам залишився у літаку. Екіпаж, ціною власного життя, скерував літак за межі міста й запобіг жертвам серед мирного населення. Загинув при падінні літака за селом Пришиб. 06.01.2015 був визнаний таким, що загинув[46].
89		Щокін Сергій Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-01-1515 січня 1986, Луганськ. Старшина міліції, помічник чергового чергової частини Управління оперативної служби ГУ МВС України в Луганській області. Залишилися дружина та син.	02014-06-099 червня 2014	Вбитий у ніч на 10 червня в Луганську під час нападу терористів на співробітників міліції. Ще один міліціонер був важко поранений, та двох взято в заручники[47].
90		Дерило Андрій Борисович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-10-2222 жовтня 1977, Миролюбівка (Новомосковський район) Дніпропетровська область. Старший сержант, кулеметник механізованого відділення 93 ОМБр. Працював водієм. Мобілізований у квітні 2014. Залишились дружина та двоє дітей.	02014-06-099 червня 2014	23 травня в бою на блокпості біля с. Золотий Колодязь, на трасі Добропілля — Краматорськ, дістав кульові поранення голови та шиї, але прикривав вогнем своїх товаришів, поки не знепритомнів. Російські терористи добивали його ногами. Після понад двох тижнів боротьби за життя помер у київському шпиталі. Похований в Миролюбівці[48].
91		Пелехатий В'ячеслав Максимович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-06-055 червня 1974, Ярівка (Хотинський район) Чернівецька область. Мешкав у м. Чернівці. Старший прапорщик, технік роти 87-го ОАеМБ 80 ОАеМБр. Строкову службу проходив у прикордонних військах в Криму, м. Керч. В ЗСУ з початку 1990-х, закінчив школу прапорщиків (201 НЦ). Служив у Чернівцях, 300 ОМП, 87 ОАеМБ. Залишились дружина та двоє дітей.	02014-06-1010 червня 2014	9 червня підірвався на вибуховому пристрої з «розтяжкою» в зоні АТО. Помер від поранень о 9-ій ранку наступного дня в Харківському військовому шпиталі. Похований у Чернівцях[49].
92		Коновалов Олексій Ігорович	01970-01-3131 січня 1970, Чернігів. Капітан, командир 2-го стрілецького взводу стрілецької роти 13 БТО «Чернігів-1». Випускник КВВІУЗ (1992). 16 років в армії, у 2003 звільнився в запас. Підприємець, інженер, знав три іноземні мови. Активний учасник Революції Гідності, Чернігівської «Самооборони», член ВО «Свобода». Мобілізований як доброволець 24.04.2014. Залишились донька та син.	02014-06-1212 червня 2014	Був командиром блокпосту біля с. Велика Чернігівка (Станично-Луганський район). Загинув від удару струмом під час проведення електропроводки. Похований в Чернігові[50].
93		Татарінов Сергій Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-11-2828 листопада 1978, Миколаїв. Сержант, головний сержант взводу — командир відділення АеМДВз АеМДР 2-го АеМДБ 79 ОАеМБр. Строкову службу проходив у десантних військах. Мобілізований 11.03.2014. Залишились дружина та двоє дітей.	02014-06-1212 червня 2014	Дістав кілька кульових поранень, зокрема в область серця, біля села Степанівка (Шахтарський район) в ході бою за висоту Савур-могила, помер в гелікоптері під час евакуації. Похований в Миколаєві[51]. Див. Бій під Савур-Могилою 12 червня 2014.
94		Шерстньов Сергій Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-10-2020 жовтня 1988, Бердянськ, Запорізька область. Солдат, старший розвідник розвідроти 79 ОАеМБр. З 2007 відслужив 1,5 роки за контрактом. Працював інспектором у Бердянській виправній колонії. Мобілізований 25.03.2014 як доброволець. Залишились батьки і брат.	02014-06-1212 червня 2014	Загинув близько 10:00 від кулі снайпера в серце, під час бою біля висоти Савур-могила, прикриваючи вогнем з гранатомету своїх товаришів, які витягували поранених. Похований в Бердянську[51]. Див. Бій під Савур-Могилою 12 червня 2014.
95		Бурко Євген Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-07-088 липня 1991, Вільне (Кіровоградський район) Кіровоградська область. Сержант, заступник командира розвідувальної групи 3 ОПСпП. Військовослужбовець за контрактом, в полку з 2009. Залишились дружина та дві маленькі доньки.	02014-06-1212 червня 2014	Загинув біля села Степанівка (Шахтарський район) в ході бою за висоту Савур-могила. Похований в с. Вільному[52]. Див. Бій під Савур-Могилою 12 червня 2014.
96		Ігнатченко Антон Геннадійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-09-1414 вересня 1995, 18 років, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, механік-водій розвідувальної роти 25 ОПДБр. З 17.09.2013 служив за контрактом. Залишилась мати та дві сестри.	02014-06-1313 червня 2014	Загинув у бою з терористами під час виконання бойового завдання у складі розвідгрупи в районі Слов'янська. Знищивши вогневу точку противника, врятував життя своїх бойових побратимів. Похований в Кривому Розі[53]
97		Тихолоз Андрій Павлович	01979-09-1010 вересня 1979, Веселий Кут (Шполянський район) Черкаська область. Мешкав у с. Чорнобаївка Херсонська область. Майор (посмертно), бортавіатехнік вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 11 ОБрАА. Випускник ХІВПС (2001), служив у Чорнобаївці, миротворець (Ліберія, 2006). З 2011 працював у Київській АК «Українські вертольоти». 28.03.2014 мобілізований як доброволець. Залишились дружина та троє дітей.	02014-06-1414 червня 2014	Вертоліт Мі-8 вилетів за пораненими в район Амвросіївки, йшов на малій висоті над яром і потрапив під обстріл зі стрілецької зброї. Капітан Тихолоз загинув від кульового поранення у шию. Похований в Чорнобаївці[54].
98		Бєлий Олександр Іванович	01976-05-3131 травня 1976, Запоріжжя. Гвардії полковник (посмертно), заступник командира авіаційної ескадрильї 25 БрТрА. Випускник ХІЛВПС (1997). З 1997 служив в Дубно (бомбардувальник Су-24М), з 2001 — в Мелітополі. Доставляв гуманітарну допомогу в Китай (2008, провінція Сичуань, після землетрусу) та Африку (Чад). Учасник операції «Північний сокіл» (Ґренландія). Пілот 1-го класу, командир екіпажу Іл-76МД (борт 76777). Залишилась дружина та дві доньки.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт на висоті 700 м російськими терористами був збитий військово-транспортний літак Іл-76МД (борт 76777), який здійснював перевезення особового складу, техніки та продовольства. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Мелітополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
99		Д'яков Михайло Олегович	01968-06-1717 червня 1968, Плеханово, Липецька область, РРФСР. З дитинства мешкав у м. Мелітополь Запорізька область. Гвардії майор, начальник повітряно-вогневої і тактичної підготовки 25 БрТрА. Випускник Качинського ВВАУЛ (1990). З 1990 — в навчальному авіаполку, з 1993 — в мелітопольській авіабригаді. Пілот 2-го класу, помічник командира екіпажу Іл-76МД (борт 76777). Залишились батько і брат.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), який здійснював перевезення особового складу. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Мелітополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
100		Скочков Ігор Іванович	01977-05-1717 травня 1977, Благівка Луганська область. Мешкав у м. Мелітополь Запорізька область. Гвардії капітан, штурман авіаційної ескадрильї 25 БрТрА. Випускник ХІВПС (1998), з 1998 — в мелітопольській авіабригаді. Пілот 3-го класу, штурман Іл-76МД (борт 76777). Залишились дружина та двоє дітей.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), який здійснював перевезення особового складу. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Мелітополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
101		Тєлєгін Сергій Анатолійович	01975-10-2222 жовтня 1975, Запоріжжя. Гвардії капітан, начальник технічно-експлуатаційної частини інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї 25 БрТрА. Випускник КІВПС (1996). Служив в авіації з 1996. Бортінженер Іл-76МД. Залишилась дружина й син.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), який здійснював перевезення особового складу. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Мелітополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
102		Буркавцов Володимир Володимирович	01976-06-044 червня 1976, Томаровка Бєлгородська область РРФСР. Зі шкільних років мешкав у м. Мелітополь Запорізька область. Гвардії старший лейтенант, бортовий авіатехнік авіазагону авіаційної ескадрильї 25 БрТрА. Випускник КІВПС (1996). В авіації з 1996. Борттехнік Іл-76МД. Залишились дружина та донька.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), який здійснював перевезення особового складу. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Мелітополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
103		Козолій Олександр Володимирович	01984-05-2929 травня 1984, Уссурійськ РРФСР. Мешкав у м. Коломия Івано-Франківська область та м. Мелітополь. Гвардії старший лейтенант, старший бортовий авіатехнік авіазагону авіаційної ескадрильї 25 БрТрА. Випускник Васильківського коледжу ВПС (2004). З 2004 служив у Мелітополі. Борттехнік Іл-76МД. Залишилась дружина та маленька донька.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), який здійснював перевезення особового складу. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Мелітополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
104		Павленко Олег Анатолійович	01971-06-2828 червня 1971, Потсдам, Східна Німеччина. Межкав у м. Мелітополь Запорізька область. Гвардії старший лейтенант, старший технік обслуги обслуговування радіоелектронного обладнання інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї 25 БрТрА. Випускник Калінінградського ВАТУ (1991). У 1991—1995 служив у Мелітополі, 2011 повернувся в авіацію. Член екіпажу Іл-76МД, відповідав за систему зв'язку. Залишилась дружина та донька.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), який здійснював перевезення особового складу. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Мелітополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
105		Ковалік Олександр Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-08-2323 серпня 1972, Златоустівка (Криворізький район) Дніпропетровська область. Гвардії прапорщик, старший повітряний стрілець авіаційної ескадрильї 25 БрТрА. Закінчив школу прапорщиків (755 УЦ ВПС, 1995). З 1993 служив у Кривому Розі, з 2000 — в Мелітополі. Член екіпажу Іл-76МД. Залишилась дружина і маленький син.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), який здійснював перевезення особового складу. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Мелітополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
106		Ментус Віктор Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-06-077 червня 1982, Івано-Франківськ. Мешкав у м. Мелітополь Запорізька область. Гвардії прапорщик, старший повітряний радист — старший оператор авіазагону авіаційної ескадрильї 25 БрТрА. Випускник ТДАТА (2005), з 2005 служив у Мелітополі. Бортовий радист Іл-76МД. Залишилась дружина та маленький син.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), який здійснював перевезення особового складу. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Мелітополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
107		Бахур Віталій Володимирович	01989-07-022 липня 1989, Зозулі (Золочівський район) Львівська область. Старший лейтенант, заступник командира батареї — інструктор з повітряно-десантної підготовки 25 ОПДБр. Випускник НАСВ ім. Сагайдачного (2010, «Бойове застосування та управління діями підрозділів наземної артилерії»). З 2010 служив у 25 бригаді в смт Гвардійське. Залишилась дружина маленька донька.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт на висоті 700 м російськими терористами був збитий військово-транспортний літак Іл-76МД (борт 76777), який здійснював перевезення особового складу, техніки та продовольства. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в с. селі Зозулі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
108		Грабовий Валерій Миколайович	01969-08-1515 серпня 1969, Котовськ Одеська область. Мешкав у с. Троїцьке (Павлоградський район) Дніпропетровська область. Старший лейтенант, заступник командира батареї по роботі з особовим складом 25 ОПДБр. Випускник АВПУ КДБ СРСР (1991, Алмати), Університету «Туран» (1997, Алмати). 1987—1993 прикордонник. 1994—1997 юрисконсульт «Казкомерцбанк». З 1998 — в Україні. Юрист, підприємець, депутат Павлоградської райради, партія «Сильна Україна». Мобілізований в березні 2014. Залишились дружина та двоє дітей.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в с. Троїцьке[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
109		Алтунін Валерій Володимирович	01970-04-1414 квітня 1970, Синельникове Дніпропетровська область. Мешкав у м. Кривий Ріг. Старший лейтенант, командир взводу 1-го ПДБ 25 ОПДБр. Випускник ДВЗРКУ ППО (1991). 1987—1993 служив у ЗС СРСР та ППО ЗС РФ. 1993 звільнився і повернувся в Україну, займався бізнесом. Мобілізований 20.03.2014. Залишилась дружина.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Кривому Розі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
110		Рєзніков Євгеній Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-11-2929 листопада 1981, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Сержант, заступник командира взводу — командир гармати 25 ОПДБр. Строкова служба — ВВ МВС, Донецьк. Помічник машиніста тепловоза в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Мобілізований в березні 2014. Залишилась дружина та син.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
111		Коснар Павло Леонідович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-12-022 грудня 1975, Бішкек Киргизька РСР. Мешкав у м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. Молодший сержант, командир відділення 25 ОПДБр. В 1990-х працював у ВАТ «Криворіжсталь». Строкова служба — ДПСУ, Маріуполь. Мобілізований. Залишились мати і брат.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Кривому Розі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
112		Самохін Антон Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-01-1818 січня 1991, Кропивницький Кіровоградська область. Мешкав у м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, слюсар-монтажник 25 ОПДБр. Працював в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Випускник ДВНЗ КНУ. Мобілізований. Залишився брат і прийомні батьки.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в с. Верблюжка[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
113		Гайдук Ілля Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-06-066 червня 1993, Кривий Ріг, Дніпропетровська область. Солдат, номер обслуги 25 ОПДБр. Випускник комерційно-економічного технікуму. Строкова служба — Крим, 47 ПОП ВВ «Тигр». Активний учасник Революції Гідності, командир Самооборони Криворізького майдану, козак і сотник Інгульської паланки. Мобілізований як доброволець. Залишився брат і прийомні батьки.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Кривому Розі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
114		Дубяга Станіслав Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-01-2222 січня 1981, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-зенітник 25 ОПДБр. Випускник транспортно-металургійного ліцею. Мобілізований у березні 2014 як доброволець. Залишились мати, вітчим і сестра.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Кривому Розі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
115		Кулібаба Руслан Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-02-1212 лютого 1982, Нікополь Дніпропетровська область. Сержант, водій-заправник 25 ОПДБр. Випускник НЕУ (2008, «Правознавство»). Помічник оперуповноваженого, Нікопольській МВ міліції. Мобілізований як доброволець. Залишились батьки.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Нікополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
116		Кузнецов Антон Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-02-1616 лютого 1987, Нікополь Дніпропетровська область. Старший солдат, стрілець-зенітник 25 ОПДБр. Мобілізований як доброволець. Прокатник гарячого цеху на трубному заводі «Сентравіс». Залишились дружина та донька.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Нікополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
117		Москаленко Сергій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-09-1717 вересня 1976, Нікополь Дніпропетровська область. Солдат, номер обслуги розрахунку самохідного артилерійського взводу 25 ОПДБр. Працював на Нікопольському мехзаводі, трубному заводі «Сентравіс», токар 4 розряду. Залишилась дружина й син.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Нікополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
118		Авдєєв Костянтин Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-08-055 серпня 1991, Кам'янське Дніпропетровська область. Старший солдат, старший навідник 25 ОПДБр. Працював майстром виробництва на заводі. Мобілізований. Залишились мати й сестри.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Кам'янському[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
119		Лісной Сергій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-11-2121 листопада 1978, Кам'янське Дніпропетровська область. Солдат, механік-водій 25 ОПДБр. З 1998 працював на «Дніпровському меткомбінаті», з 2007 у відділі МТЗ. Спортсмен, футболіст команди «Управління». Мобілізований. Залишилась дружина та донька.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Кам'янському[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
120		Каменєв Денис Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-11-3030 листопада 1989, Павлоград Дніпропетровська область. Старший солдат, стрілець — помічник гранатометника 25 ОПДБр. Строкова служба — ВВ МВС. Гірник, машиніст підземних установок, Шахта імені Героїв Космосу. Мобілізований 23.03.2014. Залишилась мати, був єдиним сином.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Павлограді[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
121		Котов Олександр Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-01-2323 січня 1983, Нова Дача (Павлоградський район) Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-зенітник 25 ОПДБр. Гірник, прохідник, Шахта «Дніпровська». Заочно навчався в НГУ. Мобілізований у березні 2014 як доброволець. Залишилась дружина й син.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Новій Дачі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
122		Шостак Сергій Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-12-1919 грудня 1981, Богинівка Петропавлівський район Дніпропетровська область. Старший солдат, стрілець-зенітник 25 ОПДБр. Електрослюсар підземної дільниці, Шахта «Дніпровська». Мобілізований. Залишилась дружина та дві доньки.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в с. Богинівка[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
123		Малишенко Тарас Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-05-2020 травня 1984, Першотравенськ Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-зенітник 25 ОПДБр. Машиніст гірничо-виймальних машин, ДТЕК, Шахта «Ювілейна». Займався важкою атлетикою. Мобілізований 25.03.2014. Залишилися дружина та двоє дітей.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Першотравенську[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
124		Ковальчук Юрій Леонідович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-12-1717 грудня 1976, Дніпро. Сержант, командир бойової машини — командир відділення 25 ОПДБр. Далекобійник. Мобілізований 24.03.2014. Залишились мати й сестра.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Дніпрі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
125		Шумаков Сергій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-05-1010 травня 1988, Дніпро. Сержант, старший стрілець 25 ОПДБр. Електрик. Мобілізований 29.03.2014. Залишились мати й сестра.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Дніпрі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
126		Санжаровець Артем Євгенович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-07-088 липня 1988, Дніпро. Старший солдат, номер обслуги 25 ОПДБр. Мобілізований. Залишились батьки і сестра.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в с. Старі Кодаки[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
127		Коренченко Олег Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-03-1717 березня 1991, Дніпро. Солдат, номер обслуги 25 ОПДБр. Строкова служба — 93 ОМБр. Залізничник, провідник пасажирського вагона, «Придніпровська залізниця». Мобілізований 25.03.2014. Залишились мати й сестра.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Дніпрі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
128		Мирошниченко Сергій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-01-2727 січня 1995, 19 років, Дніпро. Старший солдат, старший навідник 25 ОПДБр. На контрактній службі з вересня 2013. Залишились батьки і брат.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Дніпрі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
129		Бондаренко Віталій Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-07-2929 липня 1986, Дніпро. Солдат, гранатометник 25 ОПДБр. Мобілізований у березні 2014.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Дніпрі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
130		Ніконов Павло Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-12-1919 грудня 1989, Дніпро. Солдат, стрілець-зенітник 25 ОПДБр. Займався футболом у тренера О. І. Садовникова, карате (чорний пояс), боксом. Строкова служба — 25 ОПДБр. Підприємець (пилорама). Мобілізований як доброволець. Залишились батьки і сестра.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в смт Обухівка[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
131		Кива Владислав Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-07-088 липня 1972, Томаківка Дніпропетровська область. Молодший сержант, водій-машиніст заправної машини 25 ОПДБр. Спеціальність «Тракторист — машиніст широкого профілю». Мобілізований. Залишились дружина і син.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в смт Томаківка[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
132		Кучерявий Сергій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-08-044 серпня 1984, Павлівка (Солонянський район) Дніпропетровська область. Молодший сержант, головний сержант взводу — командир відділення 25 ОПДБр. Строкова служба — 25 ОПДБр. Працював у КСП села Павлівка, охоронцем в Обленерго м. Дніпро. Мобілізований. Залишилась дружина та троє дітей.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в с. Павлівка[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
133		Скалозуб Артем Валентинович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-12-077 грудня 1989, Манвелівка, Васильківський район (Дніпропетровська область). Старший солдат, старший навідник 25 ОПДБр. Строкова служба — 25 ОПДБр. Працював у фірмі «Меркурій» в Херсонській області. Мобілізований. Залишилась мати.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Манвелівці[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
134		Дмитренко Андрій Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-08-2626 серпня 1993, Апостолове Дніпропетровська область. Солдат, номер обслуги 25 ОПДБр. З 2009 року займався альпінізмом. Вступив на військову службу за контрактом. Залишились батьки.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Апостолові[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
135		Добропас Сергій Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-08-3030 серпня 1990, Червоний Лиман (Покровський район) Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-зенітник 25 ОПДБр. Працював в селі Коломійці, вакуумник племзаводу Агрофірми «Обрій». Мобілізований 24.03.2014. Залишились батьки. Село Червоний Лиман перейменоване на Добропасове.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в рідному селі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
136		Шульга Андрій Миколайович (Позивний «Шульц») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-01-2222 січня 1993, Демурине Межівський район Дніпропетровська область. Солдат, номер обслуги 25 ОПДБр. Вступив на військову службу за контрактом. Залишилась цивільна дружина та донька.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в смт Демурине[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
137		Горда Анатолій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-07-077 липня 1995, 18 років, Новоолександрівка (Синельниківський район) Дніпропетровська область. Старший солдат, старший механік-водій розвідувальної роти 25 ОПДБр. Вступив на військову службу за контрактом. Залишились батьки.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в рідному селі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
138		Авраменко Олександр Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-03-055 березня 1989, Гуляйполе Запорізька область. Мешкав у м. Синельникове Дніпропетровська область. Сержант, стрілець-зенітник 25 ОПДБр. За фахом електромонтер. Мобілізований у березні 2014.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Синельниковому[55][56]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
139		Левчук Павло Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-02-055 лютого 1988, Токмак Запорізька область. Мешкав у м. Дніпро. Солдат, стрілець-зенітник 25 ОПДБр. Випускник ДНУ ім. О.Гончара (2010). Політолог, викладач ДНУ ім. О.Гончара. Кандидат політичних наук, захистив 05.06.2014, вже під час служби. Мобілізований як доброволець. Залишились батьки і дружина.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Токмаку[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
140		Ліфінцев Олег Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-11-1818 листопада 1985, Каховка Херсонська область. Старший солдат, водій-заправник — командир відділення 25 ОПДБр. З січня 2014 на контрактній службі. Залишились дружина та донька.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Каховці[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
141		Манулов Сергій Федорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-02-2727 лютого 1981, Оксамитне Болградський район Одеська область. Старший прапорщик, технік батареї 25 ОПДБр. Служив механіком у госпіталі. З 2007 — в 25 ОПДБр. Залишилась дружина й син.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Оксамитному[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
142		Бабан Віталій Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-03-099 березня 1994, 20 років, Олексіївка (Добровеличківський район), Кіровоградська область. Сержант, головний сержант взводу — командир відділення 25 ОПДБр. Служив за контрактом. Залишились батьки і сестра.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в с. Олексіївка[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
143		Гончаренко Сергій Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-07-1616 липня 1991, Ізюм Харківська область. Молодший сержант, командир гармати 25 ОПДБр. З 2011 вчився у ХНУПС, 2013-го перевівся на заочну форму і вступив на контрактну службу. Займався боксом. Залишились батьки і сестра.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Ізюмі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
144		Кривошеєв Сергій Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-08-1515 серпня 1995, 18 років, Новогригорівка (Бахмутський район) Донецька область. Солдат, механік-водій (БМД) 25 ОПДБр. Сирота, вихованець Амвросіївської школи-інтернату, грав у духовому оркестрі, займався спортивним орієнтуванням. Закінчив ПТУ № 22 в Донецьку (електрозварювальник). З вересня 2013 служив за контрактом. Під час АТО виконував завдання в районі Слов'янська та Амвросіївки. Залишились брат і три сестри.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у м. Дебальцеве[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
145		Проньков Ростислав Русланович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-11-011 листопада 1994, 19 років,Горлівка Донецька область. Солдат, номер обслуги 25 ОПДБр. Служив за контрактом. Залишилася мати.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Горлівці[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
146		Токаренко Ігор Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-01-2323 січня 1995, 19 років, Брянка Луганська область. Солдат, механік-водій 25 ОПДБр.	02014-06-1414 червня 2014	При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в с. Вільне (Новомосковський район)[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
147		Зайцев Микола Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-03-099 березня 1977, Горішні Плавні Полтавська область. Майор, начальник відділення забезпечення спецзасобами відділу ІТЗ НЦ ПМС ДПСУ (Оршанець). На службі з 1996. Випускник ХВВУ НГУ. Залишились дружина та донька.	02014-06-1414 червня 2014	Близько 10:00 на околиці м. Маріуполь, в районі заводу «Азовсталь», із засідки була обстріляна колона автомобілів ДПСУ. В ході протистояння загинули 5 прикордонників, ще 7 дістали поранення. Майор Зайцев загинув від кулі снайпера у голову, коли відстрілювався з пістолету. Похований у Горішніх Плавнях[57].
148		Вінніченко Віталій Павлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-08-011 серпня 1973, Жмеринка Вінницька область. Майор, старший офіцер — старший викладач відділення підготовки з тактики прикордонної служби циклу підготовки прикордонних дисциплін та правової підготовки НЦ ПМС ДПСУ (Оршанець). На службі з 1991. Випускник НА ДПСУ. Навчався у Київському славістичному університеті («Менеджмент організації»). Залишилась дружина та син.	02014-06-1414 червня 2014	Близько 10:00 на околиці м. Маріуполь, в районі заводу «Азовсталь», із засідки була обстріляна колона автомобілів ДПСУ. Майор Вінніченко дістав поранення розривною кулею, помер у «швидкій» дорогою до лікарні. Похований у с. Носківці Жмеринського району[57].
149		Гречаний Володимир Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-03-2323 березня 1978, Вознесенськ Миколаївська область. Прапорщик, помічник начальника відділення забезпечення спецзасобами відділу ІТЗ НЦ ПМС ДПСУ (Оршанець). На службі з 1996. Закінчив школу прапорщиків. Служив у Німеччині комендантом в Генконсульстві (2005—2007). Залишились дружина та донька.	02014-06-1414 червня 2014	Близько 10:00 на околиці м. Маріуполь, в районі заводу «Азовсталь», із засідки була обстріляна колона автомобілів ДПСУ. Постріл з гранатомету влучив у кабіну МАЗа, прапорщик Гречаний дістав смертельне поранення, помер в Маріупольській міській лікарні. Похований у Вознесенську[57].
150		Єпіфанов Сергій Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-01-2222 січня 1983, Львівка (Золотоніський район) Черкаська область. Старшина, начальник майстерні відділення забезпечення спецзасобами відділу ІТЗ НЦ ПМС ДПСУ (Оршанець). Служив за контрактом. З 2011 заочно навчався у ННІ фізичної культури, спорту і здоров'я ЧНУ. Залишились дружина та дві доньки.	02014-06-1414 червня 2014	Близько 10:00 на околиці м. Маріуполь, в районі заводу «Азовсталь», із засідки була обстріляна колона автомобілів ДПСУ. Старшина Єпіфанов загинув від кулі снайпера у голову. Похований в с. Львівці[57].
151		Островський Олександр Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01964-07-1414 липня 1964, Житні Гори Рокитнянський район Київська область. Мешкав у м. Узин. Водій роти забезпечення Центральної бази зберігання та постачання ДПСУ. Одружений.	02014-06-1414 червня 2014	Близько 10:00 на околиці м. Маріуполь, в районі заводу «Азовсталь», із засідки була обстріляна колона автомобілів ДПСУ. Постріл з гранатомету влучив у кабіну МАЗа, водій Островський загинув на місці. Похований в Узині[57].
152		Попович Роланд Стефанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-07-2121 липня 1994, 19 років, Берегове Закарпатська область. Солдат, гранатометник 15 ОГПБ 128 ОГПБр. Після року строкової служби навесні 2014 підписав контракт. Залишились батьки.	02014-06-1414 червня 2014	Вбитий пострілами терористів з машини, яку зупинив з метою перевірки на блокпосту поблизу с. Макарове (Станично-Луганський район). Похований в Берегові[58].
153		Решетняк Олександр Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01964-11-077 листопада 1964, Луганськ. Рядовий міліції, міліціонер добровольчого БПСМОП «Тимур». Єлектрозварник. Громадський активіст. Учасник Революції Гідності. Після захоплення Темура Юлдашева, поїхав до батальйону «Дніпро-1». Під час навчань у Дніпрі травмував ногу і повернувся в Луганськ. Залишились дружина та 27-річний син — вимушені переселенці.	02014-06-1515 червня 2014	10 червня був захоплений терористами у себе вдома у Луганську і закатований. 12 червня госпіталізований до реанімації, 15 червня помер від травм і поранень в Луганській обллікарні. Похований у Луганську.[59].
154		Голяченко Олександр Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-05-033 травня 1992, Славів Житомирська область. Солдат, водій (БТР-80) 4-ї АеМДР 2-го АеМДБ 95 ОАеМБр. Навчався в Одеській морській школі, строкову службу проходив у ВДВ. Мобілізований 11.03.2014. Залишились батьки та дві сестри.	02014-06-1616 червня 2014	13 червня біля с. Хрестище, за 1,5 км від Слов'янська, БТР Олександра було підбито, в кабіні почалась пожежа. Олександр відвів машину у бік, і колона змогла проскочити засідку. Отримав 80 % опіків тіла, помер в лікарні у м. Харків. Похований в Славові[60].
155		Хамраєв Рустам Шонійозович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-11-2929 листопада 1975, Луцьк. Солдат, старший навідник автоматичних протипіхотних гранатометів 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар».	02014-06-1717 червня 2014	Загинув у районі селища Металіст на околицях Луганська.[61][62]. Детальніше.
156		Рябуха Сергій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-03-2828 березня 1991, Ніжин (Чернігівська область). Боєць афганської роти 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар».	02014-06-1717 червня 2014	Загинув у районі селища Металіст на околицях Луганська.[61][63] Детальніше.
157		Колесник Андрій Михайлович (псевдо «Камаз») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-04-1414 квітня 1972, Павлоград (Дніпропетровська область). Молодший сержант, кулеметник 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар».	02014-06-1717 червня 2014	Загинув поблизу селища Металіст на околицях Луганська, прикриваючи відхід групи, що потрапила в засідку.[61].[64] Детальніше.
158		Чепіга Микола Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-08-1010 серпня 1977, Полтава. Проживав у с. Надержинщина Полтавський район Полтавська область. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар». Закінчив Полтавське професійно-технічне училище № 3, отримав спеціальність слюсаря. Працював у локомотивному депо станції Полтава-Південна. 18 березня 2014 року добровольцем пішов захищати Батьківщину. Залишилися батьки, дружина та 3-річна донька.	02014-06-1717 червня 2014	Загинув поблизу селища Металіст (Слов'яносербський район) на околицях Луганська. Передова група батальйону «Айдар», що вирушила до місця бою сил АТО з терористами, потрапила у засідку та була обстріляна із важкого озброєння. Поховали Миколу 6 липня у с. Надержинщина.[61][65]. Як розповів бойовий товариш Миколи, його у полоні зарізав ножем «кадирівець».[66][67]
159		Попадинець Олександр Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-02-066 лютого 1992, Ужгород Закарпатська область. Молодший сержант, командир бойової машини 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону, в/ч А1778 (Ужгород), 128-ї ОГПБр.	02014-06-1717 червня 2014	Загинув у бою з терористами в районі селища Металіст під Луганськом. Колона АТО, що рухалась до блок-посту, була обстріляна із засідки з гранатометів та великокаліберної зброї.[68]. 22 червня в Ужгороді провели в останню путь земляка; похований на Пагорбі слави міського цвинтаря «Кальварія» на Алеї Слави.[69]
160		Мартин Сергій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-05-2121 травня 1991, Ужгород Закарпатська область. Солдат, механік-водій 15 окремого гірсько-піхотного батальйону, в/ч А1778 (Ужгород), 128-ї ОГПБр. Залишилась вагітна дружина.	02014-06-1717 червня 2014	Загинув у бою з терористами в районі селища Металіст під Луганськом. Колона АТО, що рухалась до блок-посту, була обстріляна із засідки з гранатометів та великокаліберної зброї[68]. 22 червня в Ужгороді провели в останню путь земляка; похований на Пагорбі слави міського цвинтаря «Кальварія» на Алеї Слави.[69]
161		Куля Михайло Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-10-2828 жовтня 1993, Сімерки Закарпатська область. Солдат, механік-водій 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону, в/ч А1778 (Ужгород), 128-ї ОГПБр. Залишились дружина та маленька донька.	02014-06-1717 червня 2014	Загинув у бою з терористами в районі селища Металіст на околицях Луганська. Колона АТО, що рухалась до блок-посту, була обстріляна із засідки з гранатометів та великокаліберної зброї.[68] 21 червня провели в останню путь земляка; похований на кладовищі в рідному селі.[70]
162		Файфура Владислав Омелянович	01982-10-1010 жовтня 1982, Чернівці. Старший лейтенант, командир взводу 3-го чернівецького батальйону тактичної групи 80-ї окремої аеромобільної бригади (Львів). Випускник Львівського військового інституту Національного університету «Львівська політехніка».	02014-06-1717 червня 2014	Загинув у бою з терористами в районі селища Металіст на околицях Луганська. Терористи атакували із засідки колону військових.[71][72]
163		Мігован Віктор Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-07-2020 липня 1991, Чернівці. Сержант чернівецького 3-го батальйону тактичної групи 80-ї окремої аеромобільної бригади (Львів). Три роки служив у Державній прикордонній службі. За фахом — комп'ютерник, студент третього курсу Львівського політехнічного університету. Планував відкрити власну справу.	02014-06-1717 червня 2014	Загинули у бою з терористами в районі селища Металіст на околицях Луганська. Терористи атакували із засідки колону військових.[71][72][73]
164		Крисоватий Ігор Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-02-022 лютого 1992, Чернівці. Молодший сержант чернівецького 3-го батальйону тактичної групи 80-ї окремої аеромобільної бригади (Львів). Працював будівельником. Спортсмен (Паверліфтинг). Залишилися батьки та наречена.	02014-06-1717 червня 2014	Загинули у бою з терористами в районі селища Металіст на околицях Луганська. Терористи атакували із засідки колону військових.[71][72]
165		Піцул Віктор Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-06-2222 червня 1990, Чернівці. Старший солдат чернівецького 3-го батальйону тактичної групи 80-ї окремої аеромобільної бригади (Львів). Працював електриком у «Чернівціміськліфті». Спортсмен (Паверліфтинг).	02014-06-1717 червня 2014	Загинули у бою з терористами в районі селища Металіст на околицях Луганська. Терористи атакували із засідки колону військових.[71][72]
166		Доник Максим Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-03-022 березня 1988, Чернівці. Солдат чернівецького 3-го батальйону тактичної групи 80-ї окремої аеромобільної бригади (Львів). Працював медиком. Залишилася дружина та півторарічний син.	02014-06-1717 червня 2014	Загинули у бою з терористами в районі селища Металіст на околицях Луганська. Терористи атакували із засідки колону військових.[71][72]
167		Мізунський Юрій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-03-1818 березня 1988, Садгора (Чернівці). Солдат чернівецького 3-го батальйону тактичної групи 80-ї окремої аеромобільної бригади (Львів). Працював на приватному підприємстві. Співав у церковному хорі.	02014-06-1717 червня 2014	Загинули у бою з терористами в районі селища Металіст на околицях Луганська. Терористи атакували із засідки колону військових.[71][72]
168		Валявський Ілля Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-07-2828 липня 1978, Михальча Чернівецька область. Солдат чернівецького 3-го батальйону тактичної групи 80-ї окремої аеромобільної бригади (Львів). Був учасником чернівецького Євромайдану. Залишилася дружина та дворічний син.	02014-06-1717 червня 2014	Загинули у бою з терористами в районі селища Металіст на околицях Луганська. Терористи атакували із засідки колону військових. Похований у селі Заволока на Сторожинеччині.[71][72]
169		Леонтій Ілля Корнелійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-07-2828 липня 1975, Давидівка (Сторожинецький район) Чернівецька область. Солдат чернівецького 3-го батальйону тактичної групи 80-ї окремої аеромобільної бригади (Львів). Працював будівельником, маляр-штукатур. Залишились дружина та четверо дітей (молодшому 3 роки, старшому — 17).	02014-06-1717 червня 2014	Загинули у бою з терористами в районі селища Металіст на околицях Луганська. Терористи атакували із засідки колону військових.[71][72]
170		Якобчук Володимир Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-03-1111 березня 1987, Литовеж Волинська область. Молодший сержант, заступник командира взводу, командир БТР чернівецького 3-го батальйону тактичної групи 80-ї окремої аеромобільної бригади, в/ч А0284 (Львів). Закінчивши у 2004 році Луцьку гімназію № 4, вступив до Волинського національного університету ім. Лесі Українки. Отримавши диплом психолога, став військовим — з 2010 року перебував на контрактній службі. У складі миротворчих військ ООН побував у кількох «гарячих точках» в Африці. Залишилися дружина і двоє синів (4 роки і 3 роки).	02014-06-1717 червня 2014	Загинув у бою з терористами в районі селища Металіст на околицях Луганська. Терористи атакували із засідки колону військових перехресним вогнем із гранатометів. БТР Володимира їхав першим, і прийняв на себе вогонь, екіпаж загинув.[68][74][75]
171		Лабунець Євген Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-10-077 жовтня 1987, Дніпро. Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 25 ОПДБр. Залишились мати і брат.	02014-06-1717 червня 2014	Загинув в результаті мінометного обстрілу зведеної колони МТЗ з підрозділами охорони, під час зупинки на привал поблизу с. Олексіївське (Амвросіївський район). Похований у Дніпрі[76]
172		Крохмаль Володимир Антонович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-07-2020 липня 1987, П'ятидні Волинська область. Молодший сержант, командир танку Т-64Б 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишився 4-річний син, який проживає з його батьками.	02014-06-1818 червня 2014	Біля смт.Станиця Луганська танк Т-64Б опинився у оточення терористів, прилади були розбиті зі снайперської зброї. Екіпаж загинув, підірвав гранату у середині танку.[77][74]
173		Ващеня Іван Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-02-066 лютого 1975, Туричани Волинська область. Солдат, механік танку Т-64Б 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилася дружина і двоє синів (2000-го і 2003-го років народження).	02014-06-1818 червня 2014	Біля смт.Станиця Луганська танк Т-64Б опинився у оточення терористів, прилади були розбиті зі снайперської зброї. Екіпаж загинув, підірвав гранату у середині танку.[77]
174		Ляшенко Ігор Вікторович (Позивний «Беркут»)	01977-09-1414 вересня 1977, Шепетівка Хмельницька область. Мешкав у м. Яворів. Полковник (посмертно), командир 1-го мехбатальйону 24 ОМБр. Випускник ОІСВ (1998). Миротворець (Косово). Залишились дружина та двоє дітей.	02014-06-1919 червня 2014	Загинув у бою біля села Закітне під час військової операції зі звільнення населених пунктів Лиманського району. Похований у Шепетівці[78]. Див. Бої за Красний Лиман.
175		Воробець Степан Степанович (Позивний «Яструб»)	01987-06-044 червня 1987, Коломия Івано-Франківська область. Мешкав у м. Яворів. Капітан, командир розвідроти штабного батальйону 24 ОМБр. Випускник АСВ ім. Сагайдачного (2009, артилерійська розвідка). Займався парашутним та гирьовим спортом, армреслінгом, рукопашним боєм, боксом. Пройшов навчання у США. Залишились дружина та двоє дітей.	02014-06-1919 червня 2014	Загинув у бою біля села Закітне під час військової операції зі звільнення населених пунктів Лиманського району. Похований у Коломиї[78]. Див. Бої за Красний Лиман.
176		Повстюк Андрій Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-12-011 грудня 1983, Славута, Хмельницька область. Мешкав у м. Яворів. Старший сержант, заступник командира взводу — командир розвідувального відділення розвідроти ШБ 24 ОМБр. З 2004 служив за контрактом, миротворець (Ірак). Залишились дружина та донька.	02014-06-1919 червня 2014	Загинув у бою біля села Закітне під час військової операції зі звільнення населених пунктів Лиманського району. Тіло знайшли поблизу місця бою вже після звільнення території, упізнаний за ДНК. Похований 24.08.2014 в Славуті[78]. Див. Бої за Красний Лиман.
177		Прихід Юрій Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-04-1010 квітня 1993, Семирівка Яворівський район Львівська область. Старший солдат, старший розвідник розвідувального відділення розвідроти ШБ 24 ОМБр. Закінчив Львівський коледж економіки і права. Строкова служба — 54-й розвідбат (2012—2013). З січня 2014 служив за контрактом у 24 ОМБр. Залишились батьки і сестра.	02014-06-1919 червня 2014	Загинув у бою біля села Закітне під час військової операції зі звільнення населених пунктів Лиманського району. Похований у Семирівці[78]. Див. Бої за Красний Лиман.
178		Шайнога Микола Романович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-09-2626 вересня 1995, 18 років, Дмитрів Радехівський район Львівська область. Старший солдат, розвідник-кулеметник розвідувального відділення розвідроти ШБ 24 ОМБр. Випускник Львівського військового ліцею ім. Героїв Крут. З вересня 2013 служив за контрактом. Залишились батьки, брат і сестри.	02014-06-1919 червня 2014	Загинув у бою біля села Закітне під час військової операції зі звільнення населених пунктів Лиманського району. Тіло шукали три місяці. Похований 29.09.2014 в с. Дмитрів[78]. Див. Бої за Красний Лиман.
179		Сивак Віктор Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-08-1313 серпня 1992, Сокаль, Львівська область. Солдат, розвідник розвідувального відділення розвідроти ШБ 24 ОМБр. Випускник ОНПУ (2013, бакалавр). З січня 2014 служив за контрактом. Залишились батьки.	02014-06-1919 червня 2014	Загинув у бою біля села Закітне під час військової операції зі звільнення населених пунктів Лиманського району. Похований у м. Сокаль[78]. Див. Бої за Красний Лиман.
180		Семчук Віктор Ярославович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-03-033 березня 1991, Залав'є, Теребовлянський район, Тернопільська область. Солдат, розвідник-снайпер розвідувального відділення розвідроти ШБ 24 ОМБр. Випускник ТНЕУ (2012, юрфак). Вступив на військову службу за контрактом. Залишились батьки та сестра.	02014-06-1919 червня 2014	Загинув у бою біля села Закітне під час військової операції зі звільнення населених пунктів Лиманського району. Похований в с. Залав'є[78]. Див. Бої за Красний Лиман.
181		Кравчук Володимир Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-08-2323 серпня 1992, Київ. Лейтенант, командир 2-го взводу СпП 1-ї роти СпП 1-го батальйону СпП в/ч 3027 НГУ («Барс»). Випускник Академії ВВ МВС України, м. Харків (2013, «військове управління»). Брав участь у протистояннях на Київському Євромайдані з боку правоохоронців. Залишились батьки та двоє братів.	02014-06-1919 червня 2014	Загинув у бою від кулі снайпера поблизу смт Ямпіль під час військової операції зі звільнення населених пунктів Лиманського району. Похований у Києві[79]. Див. Бої за Красний Лиман.
182		Клочко Андрій Вікторович	01982-06-2121 червня 1982, Руська Лозова Дергачівський район Харківська область. Капітан, начштабу — перший заступник командира зенітного ракетно-артилерійського дивізіону (ЗРАДн) 25 ОПДБр. Випускник ХВУ (2004). Миротворець (2008, Косово). Залишилась дружина.	02014-06-1919 червня 2014	Загинув у бою поблизу смт Ямпіль Лиманського району під час штурму укріпленого блокпосту терористів, у підбитому КамАЗі зенітників. Похований в с. Руська Лозова[80]. Див. Бої за Красний Лиман.
183		Голополосов Юрій Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-03-1616 березня 1972, П'ятихатки Дніпропетровська область. Мешкав у Новомосковську. Старший прапорщик, головний сержант — командир бойової машини 3-го взводу 7-ї роти 3-го повітряно-десантного батальйону 25 ОПДБр. В армії з 1990, — понад 20 років військової служби у ВДВ. Від грудня 2013 — військовий пенсіонер. 25.03.2014 повернувся до бригади за мобілізацією. Залишилися дружина та син.	02014-06-1919 червня 2014	Загинув від поранення у голову в бою поблизу смт Ямпіль Лиманського району під час штурму укріпленого блокпосту терористів, — помер на руках у лікарів медроти. Похований в Новомосковську[81]. Див. Бої за Красний Лиман.
184		Люшенко Микола Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-02-055 лютого 1986, Криве Озеро, Миколаївська область. Прапорщик, головний сержант ЗРАДн 25 ОПДБр. В армії з 2004, служив за контрактом. Миротворець (Ліберія, Косово). Залишились дружина та син.	02014-06-1919 червня 2014	Загинув у бою поблизу смт Ямпіль Лиманського району під час штурму укріпленого блокпосту терористів. Похований у Кривому Озері[82]. Див. Бої за Красний Лиман.
185		Коваль Максим Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-08-044 серпня 1987, Учкудук Узбекистан. Проживав у м. Чернігів. Старший сержант, головний сержант 1-ї батареї ЗРАДн 25 ОПДБр. 1997 приїхав із батьками в Донецьк, 1998 — до Чернігова. Служив за контрактом з середини 2000-х. Миротворець (2008—2009, Косово). Навчався заочно у Київському військовому інституті. Залишились батько, сестра.	02014-06-1919 червня 2014	Загинув у бою поблизу смт Ямпіль Лиманського району під час штурму укріпленого блокпосту терористів. Дістав поранення внаслідок підриву на фугасі бойової машини, вбитий снайпером. На прохання сестри похований у Донецьку[83]. Див. Бої за Красний Лиман.
186		Мосьпан Віталій Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-08-077 серпня 1976, Кам'янське Дніпропетровська область. Молодший сержант, стрілець — помічник гранатометника 3-го ПДБ 25 ОПДБр. Свого часу служив у ВДВ. Мобілізований в березні 2014. Залишились дружина та двоє дітей.	02014-06-1919 червня 2014	Загинув у бою поблизу смт Ямпіль Лиманського району під час штурму укріпленого блокпосту терористів. Вів бій з ПКМ на броні БМД-1, загинув від осколкового поранення у голову від міни, що розірвалася поряд. Похований у м. Кам'янське[84]. Див. Бої за Красний Лиман.
187		Литвиненко Андрій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-08-1414 серпня 1976, Дніпро. Мешкав у Новомосковську. Солдат, кочегар відділення медичного постачання медроти 25 ОПДБр. З 1997 по 1999 служив в Армії оборони Ізраїлю. 25.03.2014 мобілізований як доброволець. Офіційно зарахований кочегаром, але по факту був санінструктором, виїжджав з десантниками на завдання. Залишилися дружина та дві доньки.	02014-06-1919 червня 2014	Загинув від кулі снайпера поблизу смт Ямпіль Лиманського району під час штурму укріпленого блокпосту терористів, коли надавав медичну допомогу пораненому Максиму Ковалю. Похований в Новомосковську[81]. Див. Бої за Красний Лиман.
188		Крементар Олексій Володимирович	01983-11-2626 листопада 1983, Сімферополь Кримська область (тепер — АР Крим). Капітан, помічник начальника розвідки штабу 95 ОАеМБр. Випускник ОІСВ (2005, факультет аеромобільних військ). З 2005 служив у Житомирі. Миротворець (2009—2010, Косово). Залишились дружина та троє дітей.	02014-06-1919 червня 2014	Загинув у бою від осколкових поранень у підбитому з гранатомету БМП, поблизу смт Ямпіль Лиманського району під час штурму укріпленого блокпосту терористів. Похований у Житомирі[85]. Див. Бої за Красний Лиман.
189		Шевченко Олексій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-02-1212 лютого 1988, Левків Житомирська область. Старший солдат, розвідник-кулеметник розвідроти 95 ОАеМБр. Займався волейболом, армреслінгом, грав за ФК «Енергія» с. Гадзинка. Випускник ЖНАУ та Юракадемії імені Ярослава Мудрого (2011). Служив у спецпідрозділі МВС «Грифон». Відмовився брати участь у силовому розгоні Євромайдану і звільнився з міліції. З лютого 2014 служив за контрактом у 95 ОАеМБр. Залишились батьки і брат.	02014-06-1919 червня 2014	Загинув у бою поблизу смт Ямпіль Лиманського району під час штурму укріпленого блокпосту терористів. Похований в с. Левків[85]. Див. Бої за Красний Лиман.
190		Редькін Руслан Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-04-2323 квітня 1977, Будапешт Угорщина. Мешкав у м. Ніжин Чернігівська область. Підполковник служби цивільного захисту, командир авіаційної ескадрильї СпП на вертольотах Спеціального авіазагону ОРСЦЗ ДСНС. Командир екіпажу гелікоптера Мі-8Т. З родини військового льотчика, шкільні роки пройшли в м. Охтирка. Випускник Харківського інституту льотчиків та НАУ ім. Жуковського «ХАІ». З 1998 служив у Бердичеві, Калинові, з 2005 — в ДСНС у Ніжині. Залишились дружина та двоє дітей.	02014-06-2121 червня 2014	Загинул під Харковом в околицях села Лизогубівка внаслідок падіння гелікоптера Мі-8Т, який слідував за маршрутом Ніжин — Чугуїв для забезпечення перевезення особового складу та гуманітарної допомоги в зоні АТО. Гелікоптер розбився й згорів, екіпаж загинув. Похований у Бердичеві[86].
191		Лисиченко Олександр Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-11-2525 листопада 1977, Маріуполь Донецька область. Мешкав у м. Ніжин Чернігівська область. Пілот авіаційної ескадрильї СпП на вертольотах Спеціального авіазагону ОРСЦЗ ДСНС. Штурман екіпажу гелікоптера Мі-8Т. Залишилась дружина та двоє синів.	02014-06-2121 червня 2014	Загинул під Харковом в околицях села Лизогубівка внаслідок падіння гелікоптера Мі-8Т, який слідував за маршрутом Ніжин — Чугуїв для забезпечення перевезення особового складу та гуманітарної допомоги в зоні АТО. Гелікоптер розбився й згорів, екіпаж загинув. Похований в Маріуполі[86].
192		Михайлик Володимир Георгійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-09-2424 вересня 1975, Слобода (Буринський район) Сумська область. Мешкав у м. Ніжин Чернігівська область. Бортовий інженер авіаційної ескадрильї СпП на вертольотах Спеціального авіазагону ОРСЦЗ ДСНС. Бортінженер екіпажу гелікоптера Мі-8Т. 20 років віддав службі в авіації. Залишились батьки.	02014-06-2121 червня 2014	Загинул під Харковом в околицях села Лизогубівка внаслідок падіння гелікоптера Мі-8Т, який слідував за маршрутом Ніжин — Чугуїв для забезпечення перевезення особового складу та гуманітарної допомоги в зоні АТО. Гелікоптер розбився й згорів, екіпаж загинув. Похований в Слободі[86].
193		Кравченко Андрій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-11-2424 листопада 1987, Запоріжжя. Старший солдат, стрілець 3-го взводу 93 ОМБр. Слюсар ремонтного цеху Запорізького заводу феросплавів. Мобілізований 02.04.2014. Залишились дружина та двоє дітей.	02014-06-2121 червня 2014	Загинув від снайперської кулі у голову під час патрулювання в районі Добропілля, коли бойовики із засідки обстріляли колону військових. Похований у Запоріжжі[87].
194		Побединський Артем Юрійович	01992-02-1414 лютого 1992, Давидо-Микільське Луганська область. Молодший сержант Луганського прикордонного загону ДПСУ.	02014-06-2121 червня 2014	Був застрелений вранці о 4:30 на околиці села Давидо-Микільське, коли пішов побачитися з матір'ю, — ідентифікований бойовиками як український прикордонник і вбитий пострілом у голову. Тіло знайшли на території школи[88].
195		Майданюк Тарас Валерійович	01985-03-1010 березня 1985, Хмельницький. Прапорщик Одеського прикордонного загону ДПСУ, служив у місті Котовськ. Залишилася дружина, яка також служить у Котовську в прикордонних військах, і 4-річний син.	02014-06-2323 червня 2014	Їхав на ротацію у Луганську область разом з іншими солдатами. Під Слов'янськом автомобіль, яким керував прапорщик, перекинувся. Тарас вилетів через лобове скло та отримав травми, що несумісні з життям. Похований у Хмельницькому[89].
196		Чорний Микола Володимирович	01985-12-1717 грудня 1985, Хоростків Гусятинський район Тернопільська область. Мешкав у м. Кременець. Волонтер АТО. Випускник КОГПА ім. Тараса Шевченка (2004, вчитель трудового навчання, креслення та безпеки життєдіяльності). Активний учасник Революції Гідності. На Майдані познайомився з людьми, які в подальшому створили громадську організацію і хотіли заснувати охоронну фірму «Чорні крила України». 17.06.2014 поїхав до Києва з метою проходження підготовки як волонтера. Залишилася мати.	02014-06-2323 червня 2014	Зник безвісти разом із другом Романенком Андрієм під час доставки гуманітарної допомоги в районі м. Дебальцеве. 20 серпня його привезли мертвого з наскрізним вогнепальним пораненням голови до лікарні ім. Мечникова в Дніпро, 6 вересня був похований як невідомий боєць. В листопаді з'являлася інформація, що перебуває в полоні, з часом був упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. 22.08.2015 перепохований на Туницькому цвинтарі Кременця[90]. Прим. Дата 23.06.2014 вказана на меморіальній дошці, втім, судячи із заяви матері до міліції, зв'язок з Миколою обірвався на початку серпня 2014. Рішенням Кременецького райсуду від 27.04.2017 встановлено факт здійснення загиблим добровільного забезпечення проведення АТО[91].
197		Приходько Олексій Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-07-2121 липня 1992, Глухів Сумська область. Мешкав у м. Ромни. Молодший сержант, заступник командира бойової машини — навідник-оператор 1-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го мехбатальйону 72 ОМБр. Навчався у Роменському коледжі СНАУ. З 14.10.2011 — на військовій службі за контрактом. Залишились батьки.	02014-06-2424 червня 2014	Загинув в результаті обстрілу бойовиками з мінометів та ПТРК опорного пункту бригади поблизу с. Панченкове Довжанського району на кордоні з РФ, — протитанкова керована ракета влучила у БМП-2. Похований у Ромнах[92].
198		Цибора Віталій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-10-066 жовтня 1993, Мовчанівка (Ружинський район) Житомирська область. Старший солдат, кулеметник 1-ї МР 1-го МБ 72 ОМБр. 2008 закінчив Житомирський технологічний коледж, програміст. У війську з 26.03.2013 — контракт на три роки. Залишились мати й сестра.	02014-06-2424 червня 2014	Загинув в результаті обстрілу бойовиками з мінометів та ПТРК опорного пункту бригади поблизу с. Панченкове Довжанського району на кордоні з РФ, — протитанкова керована ракета влучила у БМП-2. Похований у Мовчанівці[92].
199		Бєлкін Андрій Володимирович	01977-07-022 липня 1977, Алушта, Кримська область (АР Крим). Мешкав у с. Балки (Радивилівський район) Рівненська область. Підполковник, командир вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 16 ОБрАА, командир екіпажу гелікоптера Мі-8МТ. Випускник Харківського інституту льотчиків ВПС. Миротворець (Ліберія, 2007, 2012). Залишилася дружина та троє дітей.	02014-06-2424 червня 2014	Загинув близько 17:10 поблизу с. Новоселівка (Слов'янський район) у збитому терористами з ПЗРК вертольоті Мі-8МТ («63-й жовтий») одразу після зльоту з гори Карачун. Загинули всі, хто був на борту, — 3 члени екіпажу і 6 пасажирів. Похований у м. Радивилів[93][94].
200		Мазунов Руслан Олександрович	01979-01-2626 січня 1979, Михайлючка Шепетівський район Хмельницька область. Мешкав у м. Броди. Майор, бортовий авіаційний технік вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 16 ОБрАА, борттехнік гелікоптера Мі-8МТ. Випускник ВВАТУ. Служив у Бродах, миротворець (Ліберія, 2005, 2007 та 2009). З 2011 після звільнення літав у складі ніжинського Спецавіазагону ОРСЦЗ ДСНС. Мобілізований з резерву у березні 2014. Залишились дружина та двоє синів.	02014-06-2424 червня 2014	Загинув близько 17:10 поблизу с. Новоселівка (Слов'янський район) у збитому терористами з ПЗРК вертольоті Мі-8МТ («63-й жовтий») одразу після зльоту з гори Карачун. Похований у Бродах[93][94].
201		Шингур Дмитро Васильович	01981-07-2121 липня 1981, Новопсков, Луганська область. Капітан, льотчик-штурман вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 16 ОБрАА, штурман екіпажу гелікоптера Мі-8МТ. Виріс в родині військового льотчика. Мешкав на Вінниччині, Запоріжжі. Після закінчення Харківського військового училища служив у Бродах, миротворець (Ліберія, дві ротації). Залишились дружина та двоє дітей. Брат — льотчик, учасник АТО.	02014-06-2424 червня 2014	Загинув близько 17:10 поблизу с. Новоселівка (Слов'янський район) у збитому терористами з ПЗРК вертольоті Мі-8МТ («63-й жовтий») одразу після зльоту з гори Карачун. Похований у с. Кінські Роздори на Запоріжжі[93][94].
202		Волохов Олексій Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-03-2020 березня 1992, Кропивницький Кіровоградська область. Старший солдат, старший розвідник 1-го батальйону 3 ОПСпП. Закінчив ВПУ № 4. Строкова служба — 25 ОПДБр. Займався тхеквондо. З 2013 служив за контрактом в 3-му полку. Залишились батьки.	02014-06-2424 червня 2014	Загинув близько 17:10 поблизу с. Новоселівка (Слов'янський район) у збитому терористами з ПЗРК вертольоті Мі-8МТ одразу після зльоту з гори Карачун. Похований у Кропивницькому[95].
203		Кондаков Олександр Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-01-077 січня 1992, Бердянськ Запорізька область. З 5 років мешкав у м. Кропивницький. Старший солдат, радист розвідгрупи СпП 1-го батальйону 3 ОПСпП. Грав у футбол в ДЮФЛУ, голкіпер команди «ДЮСШ-2 — Кіровоград». Закінчив ВПУ № 4. З 2010 служив за контрактом в 3-му полку. Залишились батьки.	02014-06-2424 червня 2014	Загинув близько 17:10 поблизу с. Новоселівка (Слов'янський район) у збитому терористами з ПЗРК вертольоті Мі-8МТ одразу після зльоту з гори Карачун. Похований у Кропивницькому[95].
204		Шкіра Володимир Володимирович	01981-02-044 лютого 1981, Київ. Підполковник Служби безпеки України, старший оперуповноважений в особливо важливих справах 3-го відділу 1-го управління ДКІБ СБУ. З 2001 по 2005 — співробітник Служби охорони Апарату Голови СБУ, з вересня 2005 — на оперативних посадах в ГУ «К» та ДКІБ СБУ, з травня 2014 — старший оперуповноважений. Залишилась дружина та донька.	02014-06-2424 червня 2014	Загинув близько 17:10 поблизу с. Новоселівка (Слов'янський район) у збитому терористами з ПЗРК вертольоті Мі-8МТ одразу після зльоту з гори Карачун. Похований у Києві[96].
205		Горбенко Ігор Ігорович	01983-01-1313 січня 1983, Потсдам Німеччина (НДР). Проживав в смт Гостомель Київська область. Підполковник (посмертно) Служби безпеки України, офіцер зв'язку ЦСО «Альфа» СБУ. Народився в родині офіцера. Закінчив Ніжинський військовий ліцей та Полтавський військовий інститут зв'язку (2005). 2005—2010 служив у ЗСУ — командир взводу радіозв'язку військової частини зв'язку в смт Гостомель. З 2010 — на оперативно-технічних посадах у спецпідрозділі «А» СБУ. Залишилась дружина та донька.	02014-06-2424 червня 2014	Загинув близько 17:10 поблизу с. Новоселівка (Слов'янський район) у збитому терористами з ПЗРК вертольоті Мі-8МТ одразу після зльоту з гори Карачун. Похований у Гостомелі[97].
206		Петрищук Олександр Вікторович	01987-02-2727 лютого 1987, Чернівці. Мешкав у м. Київ. Капітан (посмертно) Служби безпеки України, офіцер ЦСО «Альфа» СБУ. Закінчив Львівський військовий ліцей імені Героїв Крут та ІСЗЗІ НТУУ «КПІ» (2011, захист інформації з обмеженим доступом). Працював у Києві на оперативно-технічних посадах в спецпідрозділі «А» СБУ. Залишилися мати і сестра.	02014-06-2424 червня 2014	Загинув близько 17:10 поблизу с. Новоселівка (Слов'янський район) у збитому терористами з ПЗРК вертольоті Мі-8МТ одразу після зльоту з гори Карачун. Похований у Чернівцях[98].
207		Шпак Марк Валентинович	01988-08-022 серпня 1988, Київ. Старший прапорщик Служби безпеки України, оперативний водій ЦСО «Альфа» СБУ. Строкова служба — ВВ МВС. 2005—2011 працював водієм у ТОВ «Консалтингова група Партнери», з 2011 — оперативним водієм у спецпідрозділі «А» СБУ. Залишилась дружина та син.	02014-06-2424 червня 2014	Загинув близько 17:10 поблизу с. Новоселівка (Слов'янський район) у збитому терористами з ПЗРК вертольоті Мі-8МТ одразу після зльоту з гори Карачун. Похований у с. Мархалівка[99].
208		Зеленський Євгеній Олександрович	01991-01-2828 січня 1991, р. н., Потсдам, Німеччина. Проживав у м. Київ (Голосіївський район). Старший лейтенант, командир спецгрупи 8-го окремого полку спеціального призначення (Хмельницький). Народився в родині військового, його батько, полковник, все життя віддав військовій розвідці. Євгеній був призваний у ЗСУ 17 липня 2008 року. У 2012 році закінчив Академію сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного у Львові. З початком війни боронив державу на сході. Залишилися батьки і дві сестри. Герой України (посмертно).	02014-06-2424 червня 2014	17 червня в місті Щастя під Луганськом група спецпризначенців, під час операції із визволення з полону бійців «Айдару», потрапила в засідку, під шаленим вогнем терористів командир групи Є.Зеленський до останнього прикривав своїх бійців, надав їм можливість перегрупуватися, напад було відбито. Під час бою Євгеній отримав важкі поранення внаслідок влучення гранати з РПГ у БТР-80, він помер у реанімаційному відділенні Центрального військового клінічного госпіталю (Київ). Похований у Києві на Совському кладовищі.[100]
209		Клименко Василь Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-03-1313 березня 1975, Донецька область. Проживав у с. Вороньків Бориспільський район Київська область. Молодший сержант, снайпер 72 ОМБр. Миротворець (Косово). Мобілізований 20.03.2014. Залишилися дружина та двоє дітей.	02014-06-2424 червня 2014	6 військовослужбовців, які їхали у відпустку з-під Амвросіївки, заблукали вночі і були взяті в заручники на блокпосту терористів поблизу м. Макіївка. Як розповів один зі звільнених полонених, бойовики сказали, що розстріляли Василя, бо у військовому квитку вказано, що він снайпер. Тіло не знайдене[101].
210		Коган Андрій Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-04-2626 квітня 1984, Калинівка Вінницька область. Мешкав у с. Висока Піч Житомирська область. З родини військових. Сержант, командир відділення протитанкового взводу 1-го АеМБ 95 ОАеМБр. Навчався у ВНТУ. Після строкової служби в 95-ій бригаді підписав контракт. Залишилась дружина, син і двоє синів дружини.	02014-06-2626 червня 2014	Загинув у бою під час масованого (із застосуванням танків і мінометів) штурму бойовиками блокпоста № 1 під Слов'янськом, в районі водойми Рибгоспу — поблизу с-ща Мирне. Похований у Житомирі[102].
211		Добрянський Максим Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-06-066 червня 1988, Коростишів Житомирська область. Старший солдат, оператор протитанкового взводу 1-го АеМБ 95 ОАеМБр. Випускник МАУП (2011, «Правознавство»). З 2012 працював у «ВіДі Край Моторз» Компанії «ВіДі Груп» у Києві. Мобілізований 11.03.2014. Залишились батьки, сестра.	02014-06-2626 червня 2014	Загинув у бою під час масованого (із застосуванням танків і мінометів) штурму бойовиками блокпоста № 1 під Слов'янськом, в районі водойми Рибгоспу — поблизу с-ща Мирне. Похований у Коростишеві[103].
212		Ващук Ігор Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-06-1919 червня 1994, Овруч Житомирська область. Солдат, навідник аеромобільно-десантного взводу 1-ї АеМДР 1-го АеМБ 95 ОАеМБр. Закінчив Малинський лісотехнічний коледж. З літа 2013 проходив військову службу за контрактом. Залишились батьки і сестра.	02014-06-2626 червня 2014	Загинув у підбитому БТР-80 під час масованого (із застосуванням танків і мінометів) штурму бойовиками блокпоста № 1 під Слов'янськом, в районі водойми Рибгоспу — поблизу с-ща Мирне. Похований у с. Велика Хайча Овруцького р-ну[104].
213		Гулик Артур Ярославович (Позивний «Пітбуль») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-07-1717 липня 1983, Борислав Дрогобицький район Львівська область. Солдат резерву, кулеметник 2-го відділення 2-го взводу 2-ї роти 2-го резервного БОП НГУ. Активний учасник Революції Гідності, 5-ї та 2-ї сотні Самооборони Майдану. Під час революції був поранений та замість лікування у Польщі пішов добровольцем на фронт. Залишилися дві сестри.	02014-06-2626 червня 2014	Загинув під час масованого (із застосуванням танків і мінометів) штурму бойовиками блокпоста № 1 під Слов'янськом, в районі водойми Рибгоспу — поблизу с-ща Мирне, намагаючись врятувати десантника Ващука у підбитому БТРі. Похований у Трускавці[105].
214		Серебряков Олександр Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-05-1818 травня 1992, Дніпро. Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника парашутно-десантного взводу 25 ОПДБр. 2010 закінчив залізничний ліцей (провідник). Працював у Дніпропетровському моторвагонному депо. Строкова служба — Президентський полк. Мобілізований 11.03.2014 як доброволець. Залишилась мати.	02014-06-2626 червня 2014	Загинув внаслідок обстрілу біля м. Миколаївка у Слов'янському районі. Похований в м. Дніпро[106].
215		Козаченко Олексій Степанович	01982-09-033 вересня 1982, Луганськ. Військовослужбовець Луганського прикордонного загону ДПСУ.	02014-06-2626 червня 2014	О 14:30 разом зі знайомими прийшов до супермаркету «АТБ», що у кварталі Ольховський у Луганську. Коли знайомі вийшли з магазину, то знайшли Олексія перед входом у комі із вогнепальним пораненням. Свідки розповіли, що нападниками були молодий хлопець і дівчина. Нападник вистрілив впритул, куля увійшла в область серця. Помер у лікарні, не приходячи до тями[107].
216		Закусіло Олександр Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-11-044 листопада 1974, Білилівка Ружинський район Житомирська область. Сержант, номер обслуги мінометного взводу мінометної батареї 2-го АеМБ 95 ОАеМБр. Займався боксом, грав у футбол. Працював у сільгоспкооперативі. Останні роки жив і працював у Києві. Мобілізований 26.03.2014. Залишилась дружина та дві доньки.	02014-06-2828 червня 2014	Загинув в результаті мінометного обстрілу блокпосту в районі БСЗ на північно-східній околиці Слов'янська, поблизу с. Карпівка (Слов'янський район). Похований в с. Білилівка[108].
217		Ординський Леонід Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-08-033 серпня 1973, Бар Вінницька область. Молодший сержант, командир міномета мінометного взводу мінометної батареї 2-го АеМБ 95 ОАеМБр. Строкова служба — ракетні війська. Електрик КП «Барське будинкоуправління». Мобілізований 27.03.2014. Залишились дружина і син.	02014-06-2828 червня 2014	Загинув в результаті мінометного обстрілу блокпосту в районі БСЗ на північно-східній околиці Слов'янська, поблизу с. Карпівка (Слов'янський район). Похований в м. Бар[108].
218		Боднар Петро Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-07-1010 липня 1976, Панка Сторожинецький район Чернівецька область. Солдат, старший навідник мінометного взводу мінометної батареї 2-го АеМБ 95 ОАеМБр. Працював у Сторожинецькому держспецлісгоспі. Їздив на заробітки до Москви. Призваний за мобілізацією. Залишились дружина і донька.	02014-06-2828 червня 2014	Загинув в результаті мінометного обстрілу блокпосту в районі БСЗ на північно-східній околиці Слов'янська, поблизу с. Карпівка (Слов'янський район). Похований в с. Панка[108].
219		Бєліков Віталій Миколайович	01991-02-2525 лютого 1991, Скадовськ Херсонська область. Старший лейтенант, командир взводу мехбатальйону 128 ОГПБр. Займався важкою атлетикою і стрільбою. Випускник АСВ ім. Сагайдачного (2012). На фронті з 10.05.2014. Залишилася дружина та донька.	02014-06-2828 червня 2014	Загинув у бою під час нападу на колону тилового забезпечення (водовоз ГАЗ-66 із супроводом БМП) між с. Нижня Вільхова та Комишне (Станично-Луганський район). Похований у Скадовську[109].
220		Наливайко Василь Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-01-044 січня 1991, Великий Березний Закарпатська область. Солдат, водій мінометної батареї 15-го ОГПБ 128 ОГПБр. Вступив на військову службу за контрактом незадовго до війни. Залишилися батьки і сестри.	02014-06-2828 червня 2014	Загинув в результаті нападу на колону тилового забезпечення (водовоз ГАЗ-66 із супроводом БМП) між с. Нижня Вільхова та Комишне (Станично-Луганський район). Похований в с. Ставне Великоберезнянського району[109].
221		Упоров Ігор Романович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-08-3030 серпня 1984, Залужне (Локачинський район) Волинська область. Мешкав у м. Володимир-Волинський. Старший солдат, командир бойової машини — командир відділення 51 ОМБр. Служив у ЗСУ, миротворець (Косово). Мобілізований на початку квітня. Залишились дружина та дві доньки.	02014-06-3030 червня 2014	Під час бою поблизу с. Макарове (Станично-Луганський район) був поранений осколком у живіт, помер від втрати крові у вертольоті при транспортуванні до шпиталю. Похований у Володимирі-Волинському[110].
222		Чурута Валентин Павлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-04-1515 квітня 1977, Хрущівка Золотоніський район Черкаська область. Мешкав у м. Золотоноша. Солдат, номер обслуги 24 БТО «Айдар». Учасник Революції Гідності. Доброволець, в батальйоні з травня 2014. Залишилась дружина та двоє дітей.	02014-06-3030 червня 2014	Перебуваючи у складі дозорної групи під Луганськом, поблизу с-ща Металіст, дістав поранення внаслідок мінометного та снайперського обстрілу. Помер від поранень в ЦРЛ м. Щастя. Похований у Золотоноші[111].
223		Кісельов Ігор Олександрович Орден «За мужність» І ступеня	01988-06-077 червня 1988, Одеса. Мешкав у м. Київ. Майор (посмертно), офіцер-співробітник 10 ОЗСпП ГУР МОУ. Випускник Львівського ІСВ ім. Сагайдачного (2009). Залишились мати, дружина.	02014-06-3030 червня 2014	Під час виконання бойового завдання загинув від кулі снайпера поблизу с. Крива Лука Лиманського району. Похований в Одесі[112].
Липень
224		Логвін Станіслав Володимирович Орден Данила Галицького	01984-07-011 липня 1984, Донецька область. Майор міліції, оперуповноважений відділу оперативно-технічної розвідки УБОЗ ГУМВС України в Донецькій області, спецпідрозділ «Сокіл».	02014-07-011 липня 2014	Загинув під час штурму сепаратистами (угруповання Безлера) будівлі Донецького ГУМВС.[113]
225		Гринюк Володимир Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-02-088 лютого 1990, Граддя Маневицький район Волинська область. Солдат, помічник гранатометника 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Не одружений.	02014-07-011 липня 2014	Терористи кілька разів атакували українських військових мінометним вогнем та зі стрілецької зброї в районі населеного пункту Крива Лука та на перехресті доріг, що ведуть на Слов'янськ і Лиман. Від пострілу снайпера один військовослужбовець Збройних Сил України загинув.[114] Обставини загибелі уточнюються.[115]
226		Давидов Ярослав Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-06-044 червня 1994, Пиляї Шепетівський район Хмельницька область. Солдат, майстер-номер розрахунку мінометної батареї 80-ї окремої аеромобільної бригади, військова частина А0284. У 2013 році закінчив Шепетівський професійний ліцей, отримав професію слюсаря-ремонтника та електрогазозварювальника. Після ліцею пішов на контрактну військову службу.	02014-07-011 липня 2014	Загинув від снайперського пострілу під час виконання завдань на блокпосту біля міста Слов'янськ (Донецька область).[116]
227		Пресняков Володимир Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-10-011 жовтня 1988, Новоазовськ Донецька область. Молодший сержант, молодший інспектор — старший механік відділення зв'язку ВПС «Новоазовськ» Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. Навчався у професійному ліцеї, де отримав спеціальність монтажника-будівельника і електрозварника. У 2008 році закінчив Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів ДПСУ. Залишилась дружина, син та донька.	02014-07-022 липня 2014	Загинув під час мінометного обстрілу терористами пункту пропуску Новоазовськ на кордоні з Росією в Донецькій області. Бойовики почали обстріл о 2:20 з боку села Маркине. В цей час на території пункту знаходилися декілька вантажних машин, автобус, тож довелося в першу чергу евакуювати мирних жителів, один з них отримав поранення.[117][118]
228		Білик Ігор Зіновійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-03-3030 березня 1977, Перв'ятичі Сокальський район Львівська область. Солдат, навідник танку у батальйонній тактичній групі танкового полку 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Залишилась дружина та дві доньки.	02014-07-022 липня 2014	Загинув під час відбиття озброєного нападу бойовиків на командно-спостережний пункт Першого батальйону в районі села Панченкове Свердловського району Луганської області.[119]
229		Бровінський Андрій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-01-066 січня 1974, РСФСР. Проживав у місті Могилів-Подільський Вінницька область. Солдат, кулеметник 9-го батальйону територіальної оборони Вінницької області «Вінниччина». Коли Андрію було 13 років батьки переїхали в Україну.[120]	02014-07-022 липня 2014	Загинув в ніч на 2 липня під час мінометного обстрілу сил АТО бойовиками біля державного кордону.[121]
230		Бовсуновський Сергій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-10-2828 жовтня 1983, Бовсуни Лугинський район Житомирська область. Молодший сержант, артилерист, командир відділення 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський), призваний за мобілізацією 23 березня. Не одружений, залишилася сестра.	02014-07-022 липня 2014	Загинув в результаті обстрілу позиції підрозділу поблизу міста Щастя під Луганськом.[122][123]
231		Скульський Олександр Олексійович	01974-11-2525 листопада 1974, Житомир. Підполковник (посмертно), заступник командира батальйону з виховної роботи 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади. Залишились дружина та син.	02014-07-022 липня 2014	Перебував у зоні АТО, під час виконання бойового завдання стався серцевий напад. Похований на військовому кладовищі у Житомирі.[124]
232		Гаврилов Володимир Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-05-2929 травня 1982, Донецьк. Старший сержант міліції, інспектор патрульної служби полку ПС Донецького МУ МВС України.	02014-07-033 липня 2014	Розстріляний двома невідомими у камуфляжній формі поблизу транспортної розв'язки на перетині вулиць Артемівської та Гірничої в Куйбишевському районі Донецька[125]. 4 липня мешканці Донецька провели загиблого в останню путь; похований на цвинтарі рідного міста[126].
233		Сімаков Михайло Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-02-1818 лютого 1978, Луганськ. Проживав у Донецьку. Старший сержант міліції, інспектор патрульної служби полку ПС Донецького МУ МВС України.	02014-07-033 липня 2014	Розстріляний двома невідомими у камуфляжній формі в районі транспортної розв'язки на перетині вулиць Артемівської та Гірничої в Куйбишевському районі Донецька[125]. 4 липня мешканці Донецька провели загиблого в останню путь; тіло загиблого на прохання родичів відправили до Луганська[126].
234		Танцура Вадим Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-06-1818 червня 1975, Донецьк. Прапорщик міліції, інспектор патрульної служби полку ПС Донецького МУ МВС України.	02014-07-033 липня 2014	Розстріляний двома невідомими у камуфляжній формі в районі транспортної розв'язки на перетині вулиць Артемівської та Гірничої в Куйбишевському районі Донецька[125]. 4 липня мешканці Донецька провели загиблого в останню путь; похований на цвинтарі рідного міста[126].
235		Семеновський Олег Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-07-1212 липня 1978, Приморськ Запорізька область. Старший прапорщик, інспектор — дозіметрист відділення інспекторів прикордонної служби ВПС «Новоазовськ» Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. Професію вибрав за прикладом свого батька, колишнього прикордонника. Закінчив курси підготовки інспекторів при НА ДПСУ ім. Б. Хмельницького. Залишилась дружина та двоє синів.	02014-07-033 липня 2014	В ніч на 2 липня терористи здійснили напад на пункт пропуску Новоазовськ на кордоні з Росією в Донецькій області. Олег на чолі прикордонного наряду виїхав на автомобілі до місця, звідки бойовики вели мінометний обстріл. Із засідки бойовики відкрили по них кулеметний вогонь. Героїчними діями прикордонники змусили нападників відступити. Олег був тяжко поранений в бою, помер у лікарні.[117][127].
236		Чепелюк Володимир Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-11-044 листопада 1988, М'якоти Ізяславський район Хмельницька область. Сержант, старшина роти 80-ї окремої аеромобільної бригади, в/ч А0284 (Львів). Закінчив Острозький обласний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою у 2009 році. Після строкової служби продовжив військову службу вже за контрактом. З перших днів АТО перебував у зоні її проведення.	02014-07-033 липня 2014	Загинув на борту БТР від вибуху гранати, випущеної з РПГ терористом, який перебував на даху будинку під Слов'янськом.[128] За іншими даними, загинув від кулі снайпера, який використовував гвинтівку «Вихлоп», на півдорозі між Ізюмом і Слов'янськом[129].
237		Білик Володимир Володимирович	01970-07-2525 липня 1970, Комсомольське Старобешівський район Донецька область. Мешкав у Луганську. Старшина, розвідник групи особливого призначення 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар». Пройшов строкову службу в одній із розвідувальних частин Групи радянських військ у Німеччині. До війни працював директором автотранспортного підприємства. Захоплювався полюванням, зібрав колекцію зброї. 25 травня 2014 року пішов добровольцем в «Айдар», увійшов до складу групи особливого призначення, яка діяла у захопленому бойовиками Луганську. Завдяки розвідувальним даним, переданим групою, артилерією і авіацією були знищені табори бойовиків на базі відпочинку «Діброва» у Станиці Луганський, в с. Миколаївка, в районі м. Щастя. Силами групи в Луганську було знищено близько 50 бойовиків і дві одиниці бронетехніки. Залишились дружина та 14-річна донька, вимушені переселенці, живуть на Київщині.	02014-07-033 липня 2014	Близько 19:00 Володимир Білик зателефонував іншому розвіднику групи і повідомив, що він веде бій біля Жовтневого райвідділу міліції м. Луганськ, відходить до себе додому і просить підтримки. Приблизно за 20 хвилин розвідник та викликаний ним командир групи прибули до будинку, де жив Володимир, і побачили як терористи вкинули тіло Володимира у вантажний мікроавтобус «Газель» і повезли в невідомому напрямку. У травні 2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області оголосив Володимира Білика померлим під час виконання обов'язків військової служби. Місце поховання досі невідомо.[130]
238		Лисечко Антон Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-11-044 листопада 1988, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Сержант, старший навідник автоматичного станкового гранатомета 79-ї окремої аеромобільної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (Миколаїв). В свій час був учасником програми Україна має талант. За два місяці у нього було призначене весілля.	02014-07-044 липня 2014	Загинув під час визволення Слов'янська від розриву 120-мм міни.[131][132]
239		Кеда Дмитро Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-04-077 квітня 1995, Луганськ. Солдат 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв).	02014-07-044 липня 2014	Загинув (в день свого народження) під час визволення Слов'янська від розриву 120-мм міни.[131][133]
240		Заїка Олексій Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-02-2424 лютого 1992, Запоріжжя. Старший солдат, гранатометник 2-го взводу 6-ї роти 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Працював у ПАТ «Мотор Січ», вивчав юриспруденцію в одному з запорізьких ВНЗ. Був мобілізований у квітні.	02014-07-044 липня 2014	Загинув під час нічної танкової атаки бойовиків на блокпост №10, біля села Новоселівка Перша, на повороті на Уманське, у Ясинуватському районі Донецької області. Бійці 93-ї бригади зайняли оборону і прийняли бій. Внаслідок терористичного нападу загинули 7 захисників, ще 6 дістали поранень.[134][135]
241		Шевченко Дмитро Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-02-2626 лютого 1990, Кременчук Полтавська область. Старший солдат, оператор-навідник БМП 2-го взводу 6-ї роти 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-07-044 липня 2014	Загинув під час нічної танкової атаки бойовиків на блокпост №10, біля села Новоселівка Перша, на повороті на Уманське, у Ясинуватському районі Донецької області. Бійці 93-ї бригади зайняли оборону і прийняли бій. Внаслідок терористичного нападу загинули 7 захисників, ще 6 дістали поранень.[134][136]
242		Крилов Андрій Альфредович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-07-1818 липня 1976, Новомиколаївка Дніпропетровська область. Старший солдат, механік-водій БМП 2-го взводу 6-ї роти 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-07-044 липня 2014	Загинув під час нічної танкової атаки бойовиків на блокпост №10, біля села Новоселівка Перша, на повороті на Уманське, у Ясинуватському районі Донецької області. Бійці 93-ї бригади зайняли оборону і прийняли бій. Внаслідок терористичного нападу загинули 7 захисників, ще 6 дістали поранень.[134].
243		Рущак Руслан Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-01-033 січня 1988, Міжгірський район Закарпатська область. Старший солдат, санітар медичної роти 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). З 1993 року проживав у селі Пузикове Глобинський район Полтавська область. Закінчив школу, працював у ТОВ Агрофірма «Пузиківська». Мобілізований на початку квітня.	02014-07-044 липня 2014	Загинув під час нічної танкової атаки бойовиків на блокпост №10, біля села Новоселівка Перша, на повороті на Уманське, у Ясинуватському районі Донецької області. Бійці 93-ї бригади зайняли оборону і прийняли бій. Внаслідок терористичного нападу загинули 7 захисників, ще 6 дістали поранень.[134][137]/>
244		Савенков Олександр Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-01-077 січня 1988, Богданівка (Павлоградський район) Дніпропетровська область. Старший солдат, електрик 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Залишившись без батьків у підлітковому віці, виховувався бабусею. Після закінчення тернівського гірничого училища працював на ДТЕК ШУ «Дніпровське» прохідником. До лав захисників Вітчизни пішов добровольцем на початку квітня.	02014-07-044 липня 2014	Загинув під час нічної танкової атаки бойовиків на блокпост №10, біля села Новоселівка Перша, на повороті на Уманське, у Ясинуватському районі Донецької області. Бійці 93-ї бригади зайняли оборону і прийняли бій. Внаслідок терористичного нападу загинули 7 захисників, ще 6 дістали поранень.[134][138]
245		Чабанов Дмитро Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-09-2222 вересня 1982, Дніпропетровськ. Старший солдат, снайпер 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Залишились дружина та донька 2009 р.	02014-07-044 липня 2014	Загинув під час нічної танкової атаки бойовиків на блокпост №10, біля села Новоселівка Перша, на повороті на Уманське, у Ясинуватському районі Донецької області. Бійці 93-ї бригади зайняли оборону і прийняли бій. Внаслідок терористичного нападу загинули 7 захисників, ще 6 дістали поранень.[134][139]
246		Мамадалієв Володимир Гаїбович	01977-02-1414 лютого 1977, Новоукраїнка Кіровоградська область. Підполковник, старший офіцер інформаційно-аналітичного центру Оперативного командування «Південь». Закінчив Одеське військове училище сухопутних військ та військову академію. З перших днів бойових дій — на передовій. Був відряджений до 93-ї окремої механізованої бригади. Залишилися мати, дружина та 12-річний син.	02014-07-044 липня 2014	Загинув під час нічної танкової атаки бойовиків на блокпост №10, біля села Новоселівка Перша, на повороті на Уманське, у Ясинуватському районі Донецької області. Бійці 93-ї бригади зайняли оборону і прийняли бій. По позиції Мамадалієва прийшлося пряме влучення танкового снаряду. Внаслідок терористичного нападу загинули 7 захисників, ще 6 дістали поранень[134][140].
247		Калинюк Олексій Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-03-3030 березня 1993, Рахів Закарпатська область. Солдат, механік-водій 128-ї окремої механізованої гірсько-піхотної бригади. Проходив службу у в/ч А1778 в Ужгороді. Залишилась мати і п'ять братів та сестер.	02014-07-044 липня 2014	Загинув під час обстрілу зі стрілецької зброї та мінометів східного району Луганська Велика Вергунка[134][141][142]
248		Генич Володимир Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-05-1010 травня 1994, Верблюжка Кіровоградська область. Рядовий, гранатометник 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Після закінчення школи проходив строкову службу в ЗСУ. Залишились батько та сестра.	02014-07-044 липня 2014	Загинув в результаті обстрілу блокпосту в районі с. Велика Вергунка у північно-східному передмісті Луганська.[143]
249		Ковальов Олександр Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-08-1515 серпня 1980, Новоазовськ, Донецька область. Старший прапорщик, старший технік — начальник групи технічних засобів охорони державного кордону відділення інспекторів «Седове» ВПС «Маріуполь» Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. На кордоні служив з двадцяти років. З дитинства займався спортом, захоплювався фотосправою, різьбою по дереву, тримав голубів. Без батька залишилась 5-річна донька.	02014-07-055 липня 2014	Загинув внаслідок обстрілу бойовиками з мінометів та стрілецької зброї пункту технічного спостереження на узбережжі Азовського моря в селищі Обрив. Нападники підійшли з боку Росії на двох маломірних плавзасобах та причалили в районі населеного пункту Сєдове. Олександр першим помітив їх, викликав допомогу. Прикордонники зайняли оборону та прийняли бій.[117][144].
250		Мендель Роман Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-12-066 грудня 1989, Новопетрівка (Магдалинівський район) Дніпропетровська область. Сержант, командир бойової машини — командир відділення 25-ї окремої Дніпропетровської повітрянодесантної бригади. 5 липня 2015 року нагороджений недержавним орденом «Народний Герой України» (посмертно).	02014-07-055 липня 2014	Загинув у бою під Слов'янськом, під час прориву бронеколони сепаратистів. Врятував товариша, накривши його своїм тілом.[145]
251		Войцехівський Євген Вікторович (Позивний «Чех») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-07-066 липня 1979, Кам'янка (Черкаська область). Проживав у м. Сміла Черкаська область. Командир загону «Холодний Яр» 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар». За іншими даними уродженець Хабаровського краю РРФСР. Залишились дружина та двоє маленьких синів, 3-х і 5-и років.	02014-07-077 липня 2014	Загинув під час збройного нападу терористів на комендатуру міста Щастя під Луганськом. Близько 5-ї години ранку до комендатури під'їхала диверсійна група під виглядом українських військових з українським прапором. В автомобілі сиділи люди, які сказали, що привезли «сепаратиста». Євген підійшов до них без зброї і бронежилета, і диверсанти відкрили вогонь з автоматів, вбили бійця і обстріляли вікна комендатури.[146]
252		Гулько Олег Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-02-099 лютого 1972, Заліщики (Тернопільська область). Сержант, боєць 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар». Був активним учасником Революції Гідності, у травні вирушив на схід. Рідним про це не сказав, щоб не хвилювалися. Мати дізналась, що її син на фронті, вже коли отримала «похоронку».	02014-07-077 липня 2014	Загинув біля міста Щастя під Луганськом від пострілу в спину. Свідки кажуть, терористи приїхали начебто здаватися з білим прапором, а потім відкрили вогонь на ураження. 8 липня у Києві з Олегом попрощалися в Українському домі, звідти автобус із тілом загиблого вирушив на Тернопільщину.[147]
253		Баран Юрій Миколайович	01968-07-2929 липня 1968, Добрин, Ізяславський район, Хмельницька область. Майор, начальник штабу — перший заступник командира батальйону 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття». У 1989 р. закінчив Хмельницьке вище артилерійське командне училище. Службу проходив у Івано-Франківську, Чернівцях, Делятині, Тячеві, Велико-Березному. З 11 травня 2014 року начальник штабу 5-го БТО в смт Делятин. Нагороджений медаллю «10 років Збройним силам України». Залишилися батьки, дружина, син 1998 р.н. та донька 2006 р.н..	02014-07-088 липня 2014	Вбитий вдень під час обстрілу снайпером у районі міста Амвросіївка Донецької області. Офіцер не мав на собі ні бронежилету, ані шолома.[148] За повідомленням «Корреспондент.net» з посиланням на прес-офіцера РНБО Андрія Лисенка, у ніч на 9 липня бойовики атакували блокпост ЗСУ поблизу пункту пропуску Успенка (Амвросіївський район) Донецької області. Внаслідок бойових дій троє військовослужбовців загинули, ще четверо поранені, серед загиблих — начальник штабу 5-го батальйону.[149]
254		Філіпчук Ігор Венедиктович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-01-3131 січня 1977, Грушівці Кельменецький район Чернівецька область. Старший сержант, водій 87-го окремого аеромобільного батальйону (військова частина А2582, Чернівці) 80-ї окремої аеромобільної бригади.	02014-07-088 липня 2014	Загинув під час мінометного обстрілу блокпоста в районі селища Металіст (Слов'яносербський район) під Луганськом.[150][151]
255		Герасимчук Дмитро Миколайович	01985-06-1515 червня 1985, Новоград-Волинський Житомирська область. Капітан, ординатор госпітального відділення медичної роти 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилися дружина та дворічний син, батьки та сестра.	02014-07-088 липня 2014	Загинув під час мінометного обстрілу блокпоста в районі селища Металіст (Слов'яносербський район) під Луганськом.[150][152]
256		Саванчук Віктор Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-11-1212 листопада 1993, Яланець (Томашпільський район) Вінницька область. Солдат, кулеметник групи 8-го окремого полку спеціального призначення. Закінчив Одеський ліцей морського транспорту, у 2013 році пішов на армійську службу.	02014-07-099 липня 2014	Загинув близько 23:40 під час бою, який виник після обстрілу терористами з кулемета машини «Урал», що потрапила в засідку в районі села Муратове (Новоайдарський район) Луганської області.[153][154]
257		Циганков Олексій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-12-055 грудня 1984, Шевченківське (Куйбишевський район) Запорізька область. Старший солдат, патрульний — інструктор кінологічного відділення ВПС «Маріуполь» Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. Працював трактористом-комбайнером у рідному селі. Призваний за мобілізацією. Залишилась дружина та 4-річна донька.	02014-07-099 липня 2014	Отримав важкі поранення 5 липня під час мінометного обстрілу бойовиками пункту технічного спостереження на узбережжі Азовського моря в селищі Обрив. Лікарям довелось ампутувати Олексію праву ногу, але його життя врятувати не вдалося, він помер в лікарні Новоазовська.[117][155]
258		Висоцький Павло Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-11-055 листопада 1980, Рибинськ Чернігівська область. Проживав у Київі. Сержант, заступник командира бойової машини — навідник оператор 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А2167 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Призваний за мобілізацією. Залишилася дружина та двоє дітей: донька (2004 р.н.) та син (2012 р.н.)	02014-07-099 липня 2014	Загинув близько 21:30 внаслідок підриву БМП-2 на фугасі в районі прикордонних сіл Червона зоря та Дмитрівка (Донецька область). У бойовій машині здетонував боєзапас[153][156][157].
259		Мосійчук Олег Валентинович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-05-1111 травня 1980, Рубченки Київська область. Молодший сержант, стрілець — помічник гранатометника 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А2167 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Призваний за мобілізацією.	02014-07-099 липня 2014	Загинув близько 21:30 внаслідок підриву БМП-2 на фугасі в районі прикордонних сіл Червона зоря та Дмитрівка (Донецька область). У бойовій машині здетонував боєзапас[153][156][158].
260		Ярославцев Василь Валентинович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-10-1010 жовтня 1980, Дніпропетровськ. Старший солдат, снайпер 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське).	02014-07-1010 липня 2014	Загинув під Курахове (Донецька область) від кулі снайпера, намагаючись врятувати пораненого, під час просування українських військових на Карлівку[159].
261		Леськів Андрій Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01970-11-022 листопада 1970, Вороблячин Львівська область. Проживав у м. Яворів. Старший сержант, командир бойової машини — командир відділення механізованої роти 2-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Брав участь у миротворчих місіях в Югославії, Косово та Іраку. Залишилась дружина та двоє синів, 20 і 2 років.	02014-07-1010 липня 2014	У районі прикордонного пункту пропуску «Довжанський» на фугасі підірвалася бойова машина піхоти БМП-2 сил АТО. Загинуло 2 військовослужбовця та 2 прикордонники.[160][161][162]
262		Проць Сергій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-04-066 квітня 1994, Дарницьке Волинська область. Старший солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Служив за контрактом.	02014-07-1010 липня 2014	Загинув, коли його БМП підірвався на мині. У районі прикордонного пункту пропуску «Довжанський» на фугасі підірвалася бойова машина піхоти БМП-2 сил АТО. Загинуло 2 військовослужбовця та 2 прикордонники.[160][161]
263		Шірпал Леонід Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-07-2121 липня 1981 Суслівці Летичівський район Хмельницька область. Майор Державної прикордонної служби України. Залишилась дружина та 4-річна донька.	02014-07-1010 липня 2014	У районі прикордонного пункту пропуску «Довжанський» на фугасі підірвалася бойова машина піхоти БМП-2 сил АТО. Загинуло 2 військовослужбовця та 2 прикордонники.[160] За уточненою інформацією Держприкордонслужби загинули 2 військовослужбовця і 1 прикордонник.[163][164][165]
264		Кузьмін Дмитро Володимирович (Позивний «Миротворець») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-04-2727 квітня 1974, Асбест Свердловська область РРФСР. Проживав у м. Київ. Сержант резерву, командир 1 відділення 1 взводу спеціального призначення резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії. У ряди батальйону прийшов добровольцем. Виріс на Черкащині в селі Углуватка, де мешкають його батьки. Разом із сім'єю останні роки проживав у Києві. Залишилась дружина та двоє синів.	02014-07-1010 липня 2014	Близько 15:00 під час виконання службово-бойового завдання в селі Улянівка (Красноармійський район) Донецької області натрапив на ворожу засідку та отримав смертельне вогнепальне поранення. Похований на Черкащині. В селі Углуватка на честь воїна встановлено меморіальний знак.[166]
265		Якубенко Олександр Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-03-1313 березня 1975, Сквира Київська область. Солдат, номер обслуги мінометного взводу мінометної батареї 3 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167 (Біла Церква). Призваний за мобілізацією.	02014-07-1010 липня 2014	Загинув під час відбиття нападу терористів на аеропорт Донецька (1 км північніше села Веселе).[156]
266		Момот Ігор Федорович	01965-08-1818 серпня 1965, Тираспіль Молдова. Полковник. Із травня 2014 року обіймав посаду заступника начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, до того був начальником навчального центру Держприкордонслужби в Оршанці (Черкаська область). Мав багато нагород — Орден Червоної Зірки, Орден Богдана Хмельницького III ступеня, медаль «Захиснику Вітчизни» та інші. Залишились дружина і донька. 12 липня було присвоєне військове звання генерал-майора (посмертно).	02014-07-1111 липня 2014	О 4:30 ранку бойовиками здійснено залп з установки РСЗО «Торнадо-Г» по позиції прикордонників у Луганській області в районі пункту пропуску «Довжанський». За попередньою інформацією 4 військовослужбовці — загинули, 3 — отримали поранення.[163][167][168]. Всього, в результаті ракетного обстрілу, загинуло 36 українських військовослужбовців, з них 30 — ЗС України та 6 — прикордонників[169].
267		Штолцель Вільгельм Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-05-2525 травня 1992, Мукачеве Закарпатська область. Солдат, курсант Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України. Закінчив у 2013 році Ужгородський національний університет за кваліфікацією фахівця з розробки та тестування програмного забезпечення. 11 квітня 2014 став курсантом Навчального центру ДПСУ в Оршанці. Не одружений.	02014-07-1111 липня 2014	О 4:30 ранку бойовиками здійснено залп з установки РСЗО «Торнадо-Г» по позиції прикордонників у Луганській області в районі пункту пропуску «Довжанський». За попередньою інформацією 4 загинули, 3 — отримали поранення.[163][167][169]
268		Сирбу Дмитро Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-02-088 лютого 1994 Сарата Одеська область. Солдат, курсант Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України. Закінчив у 2013 році Одеський коледж економіки, права та готельного бізнесу за кваліфікацію молодшого спеціаліста права. 11 квітня 2014 став курсантом Навчального центру ДПСУ в Оршанці. Не одружений.	02014-07-1111 липня 2014	О 4:30 ранку бойовиками здійснено залп з установки РСЗО «Торнадо-Г» по позиції прикордонників у Луганській області у районі пункту пропуску «Довжанський». За попередньою інформацією 4 загинули, 3 — отримали поранення.[163][167][169]
269		Глущак Олег Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-02-066 лютого 1983, Могилів-Подільський Вінницька область. Сержант 24-го Могилів-Подільського прикордонного загону, фахівець у галузі зв'язку Державної прикордонної служби України. Залишилась дружина та 4-річна донька.	02014-07-1111 липня 2014	О 4:30 ранку бойовиками здійснено залп з установки РСЗО «Торнадо-Г» по позиції прикордонників у Луганській області у районі пункту пропуску «Довжанський». За попередньою інформацією 4 загинули, 3 — отримали поранення.[163][169][170]
270		Луцко Анатолій Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-05-077 травня 1985, Бобринець Кіровоградська область. Старший сержант, начальник складу відділення продовольчого забезпечення відділу тилового забезпечення центру логістики 130 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України.	02014-07-1111 липня 2014	О 4:30 ранку бойовиками здійснено залп з установки «Град» по позиції прикордонників у Луганській області у районі пункту пропуску «Довжанський». За попередньою інформацією 4 загинули, 3 — отримали поранення.[163][164][171] Загинув від прямого попадання гранати від РПГ в БТР, в якому Луцко А. С. знаходився на місці навідника-оператора.[172][169]
271		Поляков Василь Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-05-022 травня 1991, Дмитрівка, Одеська область. Старший сержант відділення спеціальної техніки (мобільної) прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Найкращий спеціаліст зі зброї в підрозділі.	02014-07-1111 липня 2014	О 4:30 ранку бойовиками здійснено залп з установки РСЗО «Торнадо-Г» по позиції прикордонників у Луганській області у районі пункту пропуску «Довжанський». За попередньою інформацією 4 загинули, 3 — отримали поранення.[163][164][171] Загинув під час надання допомоги в евакуації поранених товаришів від пострілу снайпера, куля влучила хлопцю в потилицю.[169][173]
272		Борис Ігор Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-05-044 травня 1983, Дрогобич Львівська область. Солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Займався Паверліфтингом. Залишилась дружина та маленька дитина.	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли реактивною установкою РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону. За попередньою інформацією 19 військовослужбовців загинули (24-та та 79-та бригади)[174][175][176][169]
273		Дишель Мар'ян Миронович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01970-09-2020 вересня 1970, Стебник Львівська область. Молодший сержант 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів).	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[169][174][175]
274		Цікало Богдан Богданович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-12-2727 грудня 1990, Кам'янка-Бузька Львівська область. Солдат, начальник короткохвильової радіостанції малої потужності 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів).	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[169][174][175][177]
275		Попович Володимир Романович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-04-1616 квітня 1985, Гряда (Жовківський район) Львівська область. Солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів).	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[169][174][175]
276		Лущик Віктор Федорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-03-2626 березня 1979, Львів. Молодший сержант 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів).	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[169][174][175]
277		Береза Іван-Віталій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-09-011 вересня 1991, Львів. Солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів).	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[169][174][175]
278		Голуб Юрій Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-08-1010 серпня 1991, Львів. Старший солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів).	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[169][174][175]
279		Кратко Роман Зіновійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-11-2323 листопада 1990, Сабанівка Радехівський район Львівська область. Старший солдат, майстер 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Залишилась дружина.	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону. Помер у літаку від втрати крові.[169][174][175][178]
280		Шпирка Володимир Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-03-2323 березня 1984, Великосілки Кам'янка-Бузький район Львівська область. Солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів).	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[169][174][175]
281		Мисик Тарас Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-04-1010 квітня 1984, Новояворівськ Львівська область. Солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів).	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[169][174][175]
282		Колтун Володимир Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-07-2424 липня 1978, Полоничі Буський район Львівська область. Молодший сержант, зв'язковий 2-ї артилерійської батареї гаубичного дивізіону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів).	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[174][175] Перебуває у списку полонених за 22.09.14 Центру звільнення полонених.[169][179]
283		Ковалик Василь Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-10-2828 жовтня 1991, Яблунівка (Буський район) Львівська область. Старший солдат, старший радіотелефоніст 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів).	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[169][174][175]
284		Вербицький Володимир Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-06-2828 червня 1988, Львів. Солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів).	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[174][175] Поховання відбулося 26.08.2014 у м. Львів на Личаківському кладовищі.[169][180]
285		Нагорний Юрій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-10-2424 жовтня 1988, Львів. Солдат, кухар 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). 2007 року закінчив Львівський професійний ліцей, де здобув професію «кухар-кондитер». Строкову службу проходив у десантних військах. Працював в різних сферах у Львові. Залишилися батьки. Батько Юрія також пішов на фронт захищати Батьківщину.	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[174][175] Про загибель Юрія повідомили його побратими по службі та командир, але тіло довгий час не могли знайти. Останки ідентифіковані за експертизою ДНК. Поховання 28 листопада 2015 року на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань № 76, де раніше вже було встановлено пам'ятний хрест.[181][169]
286		Вихопень Василь Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-03-011 березня 1993, Вихопні Львівська область. Молодший сержант, старший оператор протитанкового відділення протитанкового взводу 2-го механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Залишилися батьки.	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[174][175] Одразу після обстрілу Василь був у списках вбитих, та вже наступного дня його ім'я звідти забрали, батьки продовжували пошуки сина. У вересні ідентифікований серед загиблих. Похований на Личаківському кладовищі на Полі почесних поховань №76.[182][169]
287		Логин Михайло Романович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-02-033 лютого 1988, Коти (Яворівський район) Львівська область. Солдат, радіотелефоніст-лінійний наглядач відділення управління взводу батареї гаубичного самохідно-артелирійського дивізіону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Залишилась дружина та однорічний син.	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[169][174][175][183]
288		Костів Юрій Миронович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-02-2323 лютого 1989, Старичі Львівська область. Молодший сержант 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів).	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[169][174][175]
289		Василиха Петро Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-06-1414 червня 1991, Дрогомишль Львівська область. Солдат, номер обслуги 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів).	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[169][174][175]
290		Кунтий Євген Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-04-3030 квітня 1990, Василівка (Березанський район) Миколаївська область. Старший солдат, кулеметник 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів).	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[169][174][175]
291		Руснак Микола Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-09-2424 вересня 1975, с. Лощинівка (зараз має назву Бернадівка) Тернопільська область. Молодший сержант, оператор 2-го протитанкового відділення протитанкового взводу 2-го механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). У дитинстві Микола втратив батьків і потрапив в інтернат. Пізніше працював на Тернопільській меблевій фабриці. Після одруження переїхва у село Верхівці (Гусятинський район). Залишились дружина та двоє дітей, донька 8 місяців і син 12 років.	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[174][175][184][169]
292		Вовк Василь Ярославович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-01-044 січня 1991, Кобло Львівська область. Солдат, водій-хімік 704-го окремого полку радіаційного, хімічного, біологічного захисту (Самбір). Працював на заводі «Екватор». Залишились мати та сестри.	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[174][175][185][169]
293		Голота Іван Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-09-1212 вересня 1985, Пушкове Кіровоградська область. Сержант 1-го батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Залишилися молода дружина та 4-річна донька.	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[169][174][186]
294		Плющ Михайло Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-06-1515 червня 1987, Подорожнє (Світловодський район) Кіровоградська область. Солдат 1-го батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв).	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону. Михайло отримав важкі поранення та був доправлений до шпиталю у Дніпропетровськ, лікарі понад 5 годин боролися за його життя, але врятувати хлопця не вдалося.[169][174][187]
295		Бойко Віктор Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-05-2121 травня 1978, Мала Виска Кіровоградська область. Солдат 1-го батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Залишились дружина та дві доньки.	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[169][174][188]
296		Платонов Сергій Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-02-066 лютого 1989, Снігурівка Миколаївська область. Старший солдат артилерійського взводу 1-го батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв).	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[169][174][189]
297		Новицький Анатолій Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-05-1818 травня 1992, Нова Одеса Миколаївська область. Сержант, старший оператор протитанкового взводу 1-го батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв).	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[174][190][169]
298		Крук Олександр Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-05-1515 травня 1992, Солончаки Миколаївська область. Старший солдат 1-го батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв).	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[169][174][190][191]
299		Волков Олексій Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-05-2424 травня 1994, Миколаїв. Солдат, водій 1-го батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв).	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону.[174][192][169]
300		Гнатуша Володимир Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-09-2222 вересня 1990, смт Куйбишеве Запорізька область. Солдат, артилерист 3-ї батареї гаубичного дивізіону, 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв).	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону[174][193][169]
301		Ладиженський Олександр Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-04-1616 квітня 1978, Криве Озеро Миколаївська область. Старшина 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв).	02014-07-1111 липня 2014	З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області зі сторони державного кордону. Поховали Олександра 25 серпня в смт Криве Озеро.[174][194] В списку загиблих 79-ї бригади, ім'я Олександра Ладиженського стоїть поряд з іменами тих, хто загинув 11 липня під Зеленопіллям.[169][195]
302		Меленчук Олександр Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-09-088 вересня 1972, проживав у Херсонській області. Капітан, військовослужбовець 11-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ ЗСУ, в/ч А1604 (Чорнобаївка).	02014-07-1111 липня 2014	Місце й обставини не уточнено. На сайті Херсонської ОДА зазначено, що капітан помер 11 липня.[196]
303		Оліферчук Юрій Леонтійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-10-3030 жовтня 1992, Березовий Груд Лугинський район Житомирська область. Солдат, розвідник-снайпер 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією.	02014-07-1111 липня 2014	Загинули у бою з бойовиками, коли о 12-й годині в районі населеного пункту Олександрівськ (під Луганськом) колона АТО потрапила в засідку.[197]
304		Іващенко Валерій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-10-1010 жовтня 1992, Городище (Чуднівський район) Житомирська область. Старший солдат, кулеметник 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією у березні. Залишилась мати і два брати.	02014-07-1111 липня 2014	Загинув під час «зачистки» військового містечка Земляне під Луганськом, де знаходилась база терористів. Під час мінометного обстрілу отримав смертельне осколкове поранення у потилицю.[197][198]
305		Савченко Анатолій Валентинович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-05-2828 травня 1993, Пірнове Вишгородський район Київська область. Солдат, далекомірник-номер обслуги зенітного артилерійського взводу 2 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167 (Біла Церква). Призваний за мобілізацією.	02014-07-1111 липня 2014	Загинув близько 02.00 під час артилерійського обстрілу машин супроводження конвою військової поблизу села Зеленопілля (Свердловський район) Луганської області[156].
306		Костюченко Олександр Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-09-2222 вересня 1975, Демидів (Вишгородський район) Київська область. Старший сержант, старший механік-водій танкового взводу танкового батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167 (Біла Церква). Призваний за мобілізацією.	02014-07-1111 липня 2014	Загинув близько 19.00 внаслідок спрацювання вибухового пристрою на маршруті руху військової техніки в районі Червонопартизанська (Луганська область)[156].
307		Михайлов Віталій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-10-3030 жовтня 1982, Козин (Миронівський район) Київська область. Солдат, навідник 3 танкової роти танкового батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква).	02014-07-1111 липня 2014	Загинув близько 19.00 внаслідок спрацювання вибухового пристрою на маршруті руху військової техніки в районі Червонопартизанська (Луганська область).[156]
308		Кушнірук Сергій Євгенович (Позивний «Добрий»)	01969-07-033 липня 1969, Луганська область. Мешкав у Луганську. Солдат, розвідник 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар». Проходив строкову службу у внутрішніх військах, працював в міліції, у 1990-х в спецпідрозділі «Беркут». Закінчив Алчевський гірничо-металургійний інститут за фахом інженер-технолог підземної розробки покладів корисних копалин. Більшу частину життя прожив у Луганську. На початку 2000-х працював в охороні, де пройшов шлях від охоронця до заступник директора охоронного підприємства. Заснував приватне охоронне підприємство ПП «Луга-Страж». Очолював Луганську організацію ВГО «Українська служба порятунку». У травні 2014 записався добровольцем в «Айдар». Залишились дружина та троє дітей, двоє синів і донька, вимушені переселенці, мешкають на Київщині.	02014-07-1111 липня 2014	Загинув під час виконання бойового завдання в м. Луганськ.[199]
309		Волков Дмитро Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-06-2020 червня 1992, Пречистівка Мар'їнський район Донецька область. Солдат, номер обслуги гаубично-самохідної артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини А2167 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква).	02014-07-1212 липня 2014	Не уточнено.[156] За даними прес-центра АТО в районі прикордонного села Нижньодеревечка (Луганська область) у результаті обстрілу з РСЗО БМ-21 «Град» загинув 1 військовослужбовець.[200]
310		Ткаченко Олександр Григорович Орден «За мужність» І ступеня	01970-11-066 листопада 1970, Глухів Сумська область. Проживав у м. Суми. Майор міліції (посмертно), інспектор чергової частини спеціальної роти міліції УМВС України в Сумській області. 1991 року закінчив Сумський державний університет за спеціальністю інженер-механік. Службу в міліції розпочав у 2004 році міліціонером окремого батальйону патрульно-постової служби. Потім працював на оперативних посадах у підрозділах карного розшуку, боротьби з незаконним обігом наркотиків, спецпідрозділі УМВС області. Нагороджений медалями: «За сумлінну службу» 3 ступеня, «За доблесть і відвагу в службі карного розшуку України» 2 ступеня, «За відзнаку в службі» 2 ступеня. Прослужив у МВС 10 років. Залишились дружина та син.	02014-07-1212 липня 2014	В районі Сіверська на півночі Донецької області на фугасі підірвалося кілька силовиків. 1 військовослужбовець загинув.[201]
311		Калашник Микола Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-04-2929 квітня 1989, Черкаси. Старший солдат військової служби за контрактом, старший навідник 1 гаубичного — самохідної артилерійської батареї гаубично-самохідного артилерійського дивізіону військової частини А2167 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква).	02014-07-1212 липня 2014	Терористи двічі обстріляли блок-пост сил АТО біля Маринівки в районі прикордонного села Червона Зоря (Донецька область). При попаданні міни в САУ 2С3 «Акація» здетонував боєзапас. Двоє військовослужбовців загинули[156][202][203].
312		Бєлорус Владислав Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-11-2424 листопада 1992, Лубни Полтавська область. Солдат військової служби за контрактом, номер обслуги 1 гаубично-самохідної артилерійської батареї гаубично-самохідного артилерійського дивізіону 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167 (Біла Церква). 24 листопада у Лубнах у спеціалізованій школі № 6 урочисто відкрили меморіальну дошку на честь героя та презентували збірку поезій Владислава Бєлоруса «Душа перелита у слово», до якої увійшли 65 віршів.[204]	02014-07-1212 липня 2014	Терористи двічі обстріляли блок-пост сил АТО біля Маринівки в районі прикордонного села Червона Зоря (Донецька область). При попаданні міни в САУ 2С3 «Акація» здетонував боєзапас. Двоє військовослужбовців загинули.[156][202]
313		Петрів Ігор Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01967-10-1313 жовтня 1967, Лахденпохья (Карелія, РРФСР). Майор Державної прикордонної служби, викладач Навчального центру ДПСУ в Оршанці. Залишилась дружина та донька.	02014-07-1212 липня 2014	Прикордонники супроводжували на БТР тіло загиблого Ігоря Момота, під час повернення на місце дислокації о 16:00, рухаючись на БТР у районі прикордонного села Маринівка (Донецька область), підірвались на фугасній міні.[205]
314		Дияк Павло Станіславович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01970-11-2323 листопада 1970, Хмельницький. Прапорщик Національної академії Державної прикордонної служби, старший інструктор відділення навчально-спеціальних машин центру забезпечення навчального процесу, водій БТР. Перебував на захисті кордону з березня, за тиждень мав їхати до дому за ротацією. Залишилась дружина та дві доньки.	02014-07-1212 липня 2014	Прикордонники супроводжували на БТР тіло загиблого Ігоря Момота, під час повернення на місце дислокації о 16:00, рухаючись на БТР у районі прикордонного села Маринівка (Донецька область), підірвались на фугасній міні.[205][206]
315		Подрезенко Олександр Васильович (Позивний «Кац») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-08-1414 серпня 1973, Сєвєродонецьк Луганська область. Солдат, командир розвідгрупи 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар». Залишилися мати та сестра.	02014-07-1212 липня 2014	Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Жовте (Слов'яносербський район) неподалік Луганська. Автомобіль «Нива», в якому їхали 5 бійців розвідгрупи Каца, підірвався на фугасі. Кац і Нельс загинули на місці[207][208]
316		Карпенко Сергій Миколайович (Позивний «Нельс») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-10-1010 жовтня 1979, Нетішин (Хмельницька область). Боєць батальйону «Айдар». Залишилась дружина та 11-річний син.	02014-07-1212 липня 2014	Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Жовте (Слов'яносербський район) неподалік Луганська. Автомобіль «Нива», в якому їхали 5 бійців розвідгрупи Каца, підірвався на фугасі. Кац і Нельс загинули на місці.[207][209] Детальніше.
317		Нетруненко Артем Віталійович (Позивний «Умар») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-10-077 жовтня 1989, Луганськ. Боєць батальйону «Айдар».	02014-07-1212 липня 2014	Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Жовте (Слов'яносербський район) неподалік Луганська. Автомобіль «Нива», в якому їхали 5 бійців розвідгрупи Каца, підірвався на фугасі. Кац і Нельс загинули на місці, Умар помер у шпиталі від поранень і втрати крові.[207][210]
318		Косенко Василь Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-06-033 червня 1993, Багате (Новомосковський район) Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника стрілецької роти 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Студент Дніпропетровського національного університету внутрішніх справ.	02014-07-1212 липня 2014	Загинув під Донецьком у бою з терористами, під час якого бойовики дві години з трьох сторін обстрілювали позиції батальйону.[211]
319		Голозубов Анатолій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01969-12-044 грудня 1969, Дніпропетровськ. Солдат 2-го взводу 1-ї роти 20-го батальйону територіальної оборони Дніпропетровської області.	02014-07-1313 липня 2014	Загинув біля смт Гостре на захід від Донецька.[212]
320		Єрошенко Сергій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-07-1515 липня 1974, Новоселівка (Березанський район) Миколаївська область. Старший сержант артилерійського взводу 1-го батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Залишились дружина, 17-річна донька та 3-річний син.	02014-07-1313 липня 2014	Отримав смертельні поранення в ніч на 13 липня під час обстрілу реактивною установкою «Град» блокпосту в районі прикордонного села Дякове (Луганська область).[213] За даними зі списку МОУ, загинув о 8 ранку внаслідок обстрілу з мінометів та ПТРК опорного пункту поблизу прикордонного селища Поріччя (Краснодонський район) Луганська область. Двоє військових загинули. Пошкоджено дві БМП та три гармати Д-30.[214]
321		Костюшко Олександр Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-04-2121 квітня 1974, Миколаїв. Сержант 79-ї окремої аеромобільної бригади (військова частина А-0224, Миколаїв). Навесні 2014 року записався в добровольці. Залишилися матір і сестра.	02014-07-1313 липня 2014	о 8 ранку бойовики обстріляли з протитанкової керованої ракети та мінометів блокпост поблизу прикордонного селища Поріччя (Краснодонський район) Луганська область. Олександр був смертельно поранений у голову. За іншими даними обстріл вівся з установок «Град» і мінометів з боку Росії.[214][215]
322		Моругий Андрій Миколайович	01974-11-1717 листопада 1974, Браниця Бобровицький район Чернігівська область. Лейтенант, заступник командира 3 механізованої роти по роботі з особовим складом 1 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Закінчив Національну аграрну академію, понад 10 років керував племзаводом на Київщині, захоплювався стрибками з парашутом, займався благочинністю. Коли було оголошено мобілізацію, сів у свій джип разом з товаришами-офіцерами запасу і поїхав до військомату. Сам перебуваючи в зоні АТО, витрачав свої заощадження на додаткове забезпечення бійців засобами захисту і харчуванням. Залишилась дружина та двоє синів.	02014-07-1313 липня 2014	Автоколону забезпечення накрило щільним артилерійським вогнем неподалік прикордонного села Калинове (Амвросіївський район) (Донецька область). Андрій сидів у кабіні скраю. Його поранило в шию і він помер одразу[156][216].
323		Муравський Сергій Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-06-088 червня 1986, Хмільник Вінницька область. Старший солдат, розвідник 8-го окремого полку спецпризначення (Хмельницький). Не одружений, був єдиною дитиною у матері.	02014-07-1313 липня 2014	Загинув у бою під час операції з розблокування оточеного терористами міжнародного аеропорту Луганська.[217][218]
324		Шудравий Андрій Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-09-1515 вересня 1989, Яремче Івано-Франківська область. Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 80-ї окремої аеромобільної бригади. Навчався у Сторожинецькому лісовому коледжі, одружився та залишився жити у Сторожинці (Чернівецька область). У 2011 році розпочав військову службу за контрактом, з травня 2014 відправлений у зону АТО. Залишилась дружина та маленька дитина.	02014-07-1313 липня 2014	Підірвався на міні під Луганськом.[219]
325		Дусь Сергій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-01-1313 січня 1991, с. Пекурівка, Чернігівська область. Сержант, водій-механік 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське Чернігівська область), в/ч А1815. Найстарший брат у багатодтній родині з 10 синів і доньок[220].	02014-07-1313 липня 2014	Колона танків прямувала на допомогу до заблокованого луганського аеропорту і потрапила під обстріл. Сергій був в танку «Булат», який ішов останнім у колоні. Танк було підбито[221][222].
326		Нехай Олександр Володимирович	01976-01-044 січня 1976,село Сухоліси, Київська область. Старший сержант військової служби за контрактом 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Проживав у Білій Церкві. Залишилась дружина та син 14 років.	02014-07-1414 липня 2014	Не уточнено[156].
327		Білобров Юрій Вікторович	01986-07-1515 липня 1986, Київська область. Капітан, командир роти 15-го гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої механізованої гірсько-піхотної бригади, військова частина А1778 (Ужгород). Випускник Одеського інституту сухопутних військ 2007 року. Залишилась дружина.	02014-07-1414 липня 2014	Загинув у бою під Луганськом.[223]
328		Діяконюк Іван Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-07-099 липня 1973, Банилів Вижницький район Чернівецька область. Сержант, старший розвідник-далекомірник 1-го батальйону 2-ї гаубичної батареї 80-ї окремої аеромобільної бригади. Працював вчителем музики у Банилівській школі. Призваний за мобілізацією 8 квітня 2014 року.	02014-07-1414 липня 2014	Загинув в бою під Луганськом. Колона військової техніки потрапила у засідку диверсійної групи на повороті з Лутугине на луганський аеропорт та була обстріляна з протитанкової зброї. На місці бою залишились сильно обгорілі тіла, які через кілька діб було доставлено до луганського моргу.[224] Вважався зниклим безвісти. Після довгих пошуків і проведення ДНК-експертизи 26 червня 2015 року захисника поховали у Банилові.[225][226]
329		Колотило Олександр Ілліч Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-02-2727 лютого 1979, Банилів Вижницький район Чернівецька область. Старший сержант, військовослужбовець 1-го батальйону 2-ї гаубичної батареї 80-ї окремої аеромобільної бригади. Залишилися батьки, дружина та дві доньки.	02014-07-1414 липня 2014	Загинув в бою під Луганськом. Колона військової техніки потрапила у засідку диверсійної групи на повороті з Лутугине на луганський аеропорт та була обстріляна з протитанкової зброї. На місці бою залишились сильно обгорілі тіла, які через кілька діб було доставлено до луганського моргу.[224] Вважався зниклим безвісти. Після довгих пошуків і проведення ДНК-експертизи 28 березня 2015 року воїна поховали у Банилові.[225][227]
330		Альошин Андрій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-07-1111 липня 1978, Чернівці. Старший сержант, командир гармати 1-го батальйону 2-ї гаубичної батареї 80-ї окремої аеромобільної бригади. Строкову службу служив артилеристом. Призваний за мобілізацією 11 квітня 2014 року. Залишилась дружина та маленький син.	02014-07-1414 липня 2014	Загинув в бою під Луганськом. Колона військової техніки потрапила у засідку диверсійної групи на повороті з Лутугине на луганський аеропорт біля села Розкішне (Лутугинський район) та була обстріляна з протитанкової зброї. На місці бою залишились сильно обгорілі тіла, які через кілька діб було доставлено до луганського моргу.[224] Довгий час вважався зниклим безвісти. Після довгих пошуків і проведення ДНК-експертизи 14 листопада похований на Алеї Слави Центрального кладовища у Чернівцях.[225][228]
331		Коноплев Павло Костянтинович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-01-1515 січня 1984, Чернівці. Солдат, військовослужбовець 1-го батальйону 2-ї гаубичної батареї 80-ї окремої аеромобільної бригади. Призваний за мобілізацією у квітні 2014 року. Залишились батьки.	02014-07-1414 липня 2014	Загинув в бою під Луганськом. Колона військової техніки потрапила у засідку диверсійної групи на повороті з Лутугине на луганський аеропорт біля села Розкішне (Лутугинський район) та була обстріляна з протитанкової зброї. На місці бою залишились сильно обгорілі тіла, які через кілька діб було доставлено до луганського моргу.[224] Довгий час вважався зниклим безвісти. Після довгих пошуків і проведення ДНК-експертизи 12 листопада похований на Алеї Слави Центрального кладовища у Чернівцях.[225][229]
332		Трохимук Юрій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-12-011 грудня 1988, Залаззя Любешівський район Волинська область. Молодший сержант, командир самохідної гармати артилерійського батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-07-1414 липня 2014	Загинув під час бою поблизу Краснодону (Луганська область) у районі прикордонного пропускного пункту Ізварине.[230]
333		Лазаренко Павло Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-01-1111 січня 1974, Черкаси. Останні кілька років мешкав в Іспанії. На початку червня приїхав на Батьківщину та прийшов добровольцем до черкаського військомату, де й був зарахований до Навчального центру ДПСУ в Оршанці, після чого у складі групи прикордонників направлений для посилення охорони державних кордонів.	02014-07-1414 липня 2014	Під час обстрілу «Граду», коли загинув полковник Ігор Момот, Павло отримав поранення та відмовився від евакуації до госпіталю. Та з часом стан почав погіршуватись. Павла разом з колоною Збройних Сил, було направлено до госпіталю, але колона потрапила під обстріл, прикордонник загинув.[231]
334		Майборода Дмитро Олександрович	01980-04-1717 квітня 1980, Вінниця. Гвардії майор, військовий льотчик 1-го класу, командир екіпажу Ан-26 456-ї гвардійської бригади транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України. Герой України (посмертно).[232]	02014-07-1414 липня 2014	Військово-транспортний літак Ан-26, бортовий номер 19, яким виконувалось завдання із перевезення вантажів та десантування парашутним способом матеріально-технічних засобів, було збито на висоті 6500 м в районі Краснодона Луганської області, він впав поблизу села Давидо-Микільське. З 8 членів екіпажу 2 загинули, один потрапив у полон. Тіла загиблих пілотів сильно обгоріли, вони були закопані на території, яку контролюють бойовики. Українською стороною велись переговори про їх вивезення. Місцеві жителі фотографувалися на уламках літака і розтягували його на металобрухт. Прощання з пілотами відбулося у Вінниці 29 вересня, їх поховали на Алеї Слави Центрального кладовища[233].
335		Шкарбун Дмитро Павлович	01977-07-2525 липня 1977, Вінниця. Гвардії майор, військовий льотчик 3-го класу, другий пілот Ан-26 456-ї гвардійської бригади транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України. Залишились дружина та двоє маленьких дітей.	02014-07-1414 липня 2014	Військово-транспортний літак Ан-26, бортовий номер 19, яким виконувалось завдання із перевезення вантажів та десантування парашутним способом матеріально-технічних засобів, було збито на висоті 6500 м в районі Краснодона Луганської області, він впав поблизу села Давидо-Микільське. З 8 членів екіпажу 2 загинули, один потрапив у полон. Тіла загиблих пілотів сильно обгоріли, вони були закопані на території, яку контролюють бойовики. Українською стороною велись переговори про їх вивезення. Місцеві жителі фотографувалися на уламках літака і розтягували його на металобрухт. Прощання з пілотами відбулося у Вінниці 29 вересня, їх поховали на Алеї Слави Центрального кладовища[233].
336		Саліпа Сергій Дмитрович	01986-06-055 червня 1986, Старокостянтинів, Хмельницька область. Капітан, командир роти забезпечення руху інженерно-дорожнього батальйону 91-го інженерного полку (Охтирка) Сухопутних військ Збройних сил України. Залишились дружина та двоє 6-річних синів.	02014-07-1414 липня 2014	Загинув біля села Дмитрівка Донецької області під час виконання обов'язків військової служби[234].
337		Кудрявцев Олексій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-04-088 квітня 1984, с. Урзуф Донецька область. Рядовий міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ». Після служби в армії навчався в Маріуполі у філії Одеської морської академії, де здобув професію механіка. Ходив у рейси, побував у багатьох країнах світу. У травні 2014 року пішов добровольцем на фронт захищати рідну Донеччину. Залишились батьки, дружина та двоє дітей. Один син 5-класник, іншому 2 роки.	02014-07-1515 липня 2014	14 липня вирушив на рейсовому автобусі «Бердянськ - Артемівськ» у місце розташування частини, але був знятий з автобуса проросійськими бойовиками на блокпосту у районі міста Горлівка. У полоні був підданий тортурам, після чого страчений бойовиками Безлера («Бєс»). Тіло вбитого захисника було вивезено бойовиками, його місце знаходження невідоме.
338		Бойчун Юрій Олександрович	01983-08-2323 серпня 1983, Малютянка Києво-Святошинський район Київська область. Молодший лейтенант, командир 6 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква), призваний за мобілізацією 25 березня.	02014-07-1515 липня 2014	Загинув під час обстрілу терористами з РСЗВ «Град» позицій військових у районі міста Амвросіївка Донецької області. Похований у с. Писарівка (Старокостянтинівський район) на Хмельниччині, звідки родом його батьки.[156][235]
339		Воробйов Владислав Валентинович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-11-044 листопада 1973, Біла Церква Київська область. Старшина, головний сержант 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква), призваний за мобілізацією 19 березня.	02014-07-1515 липня 2014	Загинув під час обстрілу терористами з РСЗВ «Град» позицій військових у районі міста Амвросіївка (Донецька область)[156][235].
340		Павлуша Сергій Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-02-2424 лютого 1987, Біла Церква Київська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 6 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква), призваний за мобілізацією 19 березня.	02014-07-1515 липня 2014	Загинув під час обстрілу терористами з РСЗВ «Град» позицій військових у районі міста Амвросіївка (Донецька область)[156][235].
341		Братко Олег Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-03-066 березня 1980, Березань Київська область. Старшина, командир бойової машини — командир відділення 4 взводу 8 роти 3 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Призваний за мобілізацією 20 березня.[236]	02014-07-1515 липня 2014	Загинув під час обстрілу терористами з РСЗВ «Град» позицій військових у районі міста Амвросіївка (Донецька область)[156][235].
342		Кантор Ігор Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-01-1111 січня 1987, Грибовиця Іваничівський район Волинська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Проживав у Нововолинську, в гуртожитку. Працював на заводі «Кроноспан».	02014-07-1515 липня 2014	Вночі військові підрозділи прийняли важкий бій поблизу міста Амвросіївка Донецької області. Ворог завдав по позиціях військових удар з реактивних систем залпового вогню «Град». Один із зарядів влучив у бронемашину. За попередніми даними, загинули троє військових, ще двоє отримали поранення.[237][238]
343		Абрамчук Олександр Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-02-1212 лютого 1988, Ковель Волинська область. Солдат, водій-механік 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). У 2007-му він закінчив Луківське профтехучилище № 22, здобув спеціальність слюсаря з ремонту автомобілів. Мобілізований 9 квітня.	02014-07-1515 липня 2014	Вночі військові підрозділи прийняли важкий бій поблизу міста Амвросіївка Донецької області. Ворог завдав по позиціях військових удар з реактивних систем залпового вогню «Град». Один із зарядів влучив у бронемашину. За попередніми даними, загинули троє військових, ще двоє отримали поранення.[239]
344		Коваленко Юрій Вікторович	01977-07-1616 липня 1977, Бершадь Вінницька область. Підполковник, заступник командира загону спеціального призначення військової частини В2336 3-го окремого полку спецпризначення (Кропивницький) ГУР Міноборони України. Виріс у сім'ї військового. Закінчив Одеський військовий інститут, служив у Дніпропетровську (Дніпрі) та Кіровограді (Кропивницькому). Залишилась дружина та дві доньки, 14 і 4 років. Герой України (посмертно).[240]	02014-07-1515 липня 2014	Трагедія сталася близько села Провалля (Луганська область), пункт прикордонного контролю Ізварине. Військових обстріляли з мінометів. 8 бійців загинуло, близько десяти поранено, деякі знаходяться у дуже важкому стані.[241][242]
345		Алєксєєв Микола Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-09-033 вересня 1983, Кропивницький. Старший сержант, заступник командира розвідгрупи 3-го окремого полку спецпризначення (Кропивницький).	02014-07-1515 липня 2014	Трагедія сталася близько села Провалля (Луганська область), пункт прикордонного контролю Ізварине. Військових обстріляли з мінометів. 8 бійців загинуло. Поховали Миколу 24 липня на Алеї Слави Рівнянського кладовища Кропивницького.[241][243]
346		Каравайський Богдан Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-12-022 грудня 1990, Черкаси. Молодший сержант, командир відділення групи спеціального призначення 3-го окремого полку спецпризначення (Кропивницький). Після закінчення школи обрав військову професію.	02014-07-1515 липня 2014	Трагедія сталася близько села Провалля (Луганська область), пункт прикордонного контролю Ізварине. Військових обстріляли з мінометів. 8 бійців загинуло.[241] Тіло загиблого перебувало в оточенні, забрати його кілька днів не було можливості. 21 липня тіло загиблого доправили додому, батьки наполягли на генетичній експертизі, бо не могли впізнати.[244] Поховали Богдана 18 серпня у Черкасах.[245]
347		Бендеров Максим Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-04-066 квітня 1990, Олександрія Кіровоградська область. Старший солдат, старший розвідник 3-го окремого полку спецпризначення (Кропивницький). Був неодноразовим чемпіоном України з панкратіону, чемпіоном України серед спецпризначенців, працював тренером в Олександрійському спортивному клубі. В пам'ять про видатного сина своєї Батьківщини було прийнято рішення щодо проведення щорічного турніру ім. Максима Бендерова в його рідному місті Олександрії.	02014-07-1515 липня 2014	Трагедія сталася близько села Провалля (Луганська область), пункт прикордонного контролю Ізварине. 8 бійців загинуло.[241][246]
348		Майсеєв Станіслав Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-03-1717 березня 1993, Гусарівка (Балаклійський район) Харківська область. Старший солдат, розвідник-кулеметник 3-го окремого полку спецпризначення (Кропивницький). Зростав у селі Шевелівка на Харківщині. Служив за контрактом у військовій частині А 0680 (Кропивницький).	02014-07-1515 липня 2014	Трагедія сталася близько села Провалля (Луганська область), пункт прикордонного контролю Ізварине. Військових обстріляли з мінометів. 8 бійців загинуло. Поховали Станіслава в с. Шевелівка.[241][247]
349		Рябий Дмитро Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-11-088 листопада 1992, Добровеличківка Кіровоградська область. Старший солдат, розвідник групи спеціального призначення 3-го окремого полку спецпризначення (Кропивницький).	02014-07-1515 липня 2014	Трагедія сталася близько села Провалля (Луганська область), пункт прикордонного контролю Ізварине. Військових обстріляли з мінометів. 8 бійців загинуло.[241][248][249]
350		Вербовий Максим Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-07-1616 липня 1991, Олексіївка (Бобринецький район) Кіровоградська область. Старший солдат, розвідник-кулеметник групи спеціального призначення 3-го окремого полку спецпризначення (Кропивницький).	02014-07-1515 липня 2014	Трагедія сталася близько села Провалля (Луганська область), пункт прикордонного контролю Ізварине. Військових обстріляли з мінометів. 8 бійців загинуло.[241][248][250]
351		Марков Іван Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-05-3131 травня 1993, Кропивницький. Старший солдат 3-го окремого полку спецпризначення (Кропивницький).	02014-07-1515 липня 2014	Трагедія сталася близько села Провалля (Луганська область), пункт прикордонного контролю Ізварине. Військових обстріляли з мінометів. 8 бійців загинуло. Поховали Івана 18 серпня на Алеї Слави Рівнянського кладовища Кропивницького.[241][251]
352		Гладченко Юрій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-10-1515 жовтня 1979, Панікарча Кагарлицький район Київська область. Старший сержант, командир відділення взводу зв'язку 2-го МБ 72-ї ОМБр. Мобілізований 19.03.2014. Залишились дружина, донька і син.	02014-07-1515 липня 2014	Загинув в автомобілі ГАЗ-66, підірвавшись на фугасі поблизу с. Олександрівка (Довжанський район) Луганської області, під час передислокації колони з пораненими. Похований в с. Панікарча[252]
353		Єфіменко Василь Вікторович (Позивний «Бізон») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01971-01-3131 січня 1971, Красноярськ, РРФСР. Солдат резерву, командир 5 відділення 1 взводу 3 роти спеціального призначення резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Мешкав у Києві. Залишилась дружина.	02014-07-1515 липня 2014	Близько 14:00 під час виконання службово-бойового завдання в місті Горлівка (Донецька область) внаслідок нападу та обстрілу терористами групи військовослужбовців батальйону «Донбас» четверо бійців підрозділу отримали осколкові та вогнепальні поранення різного ступеня важкості. Військовослужбовця відправлено до Артемівської міської лікарні, де від отриманих важких поранень він помер[253].
354		Коваль Максим Олександрович	01993-10-099 жовтня 1993, Шепетівка Хмельницька область. Старший сержант 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Студент біотехнологічного факультету Подільського державного аграрно-технічного університету.	02014-07-1515 липня 2014	Загинув на блок-посту біля Артемівська.[254]
355		Новак Василь Васильович	01985-05-3131 травня 1985, Новгородка Кіровоградська область. Старший лейтенант, заступник командира 1-ї механізованої роти з озброєння 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське. Закінчив Криворізький військовий ліцей та Харківський інститут танкових військ. Залишилась дружина.	02014-07-1616 липня 2014	Загинув у бою в прикордонному селі Маринівка (Шахтарський район) (Донецька область). Колона з трьох БМП заїхала в село і натрапила на російських бойовиків. В машину Василя влучив снаряд з танку. Довгий час Василя розшукували рідні, офіційних підтверджень його смерті не було, тільки розповіді співслужбовців, проводились експертизи ДНК. В серпні загибель Василя була підтверджена.[255][256]
356		Шум Віталій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-12-1010 грудня 1984, Чорноморськ Одеська область. Солдат, кулеметник 1-го механізованого батальйону 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське. Закінчив Одеський університет Внутрішніх справ. Працював охоронцем, зварювальником, а потім — продавцем у торговому центрі. Займався танцями, був чемпіоном України із сучасних танців. Призваний за мобілізацією 12 березня. Залишились батьки.	02014-07-1616 липня 2014	Загинув у бою в прикордонному селі Маринівка (Шахтарський район) (Донецька область). Колона з трьох БМП заїхала в село і натрапила на російських бойовиків. На 28 серпня після експертизи ДНК у військкоматі підтвердили, що Віталій загинув. Похований 16 вересня. В Чорноморську на честь Героя висадили гай із сакур.[255][257]
357		Ковальчук Костянтин Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-06-099 червня 1994, Лисогірка (Кодимський район) Одеська область. Солдат, старший стрілець-навідник 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське. Військовослужбовець військової служби за контрактом. В малолітньому віці залишився без матері, його виховував батько.	02014-07-1616 липня 2014	Загинув у бою в прикордонному селі Маринівка (Шахтарський район) (Донецька область). Колона з трьох БМП заїхала в село і натрапила на російських бойовиків.[255] Тіло військовослужбовця було ідентифіковане за тестом ДНК в м. Запоріжжя. Похований в Кодимському районі Одещини 22 вересня.[258]
358		Майданюк Андрій Владиславович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-03-2424 березня 1988, Осички (Савранський район) Одеська область. Молодший сержант, командир бойової машини-командир відділення 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське. Військовослужбовець військової служби за контрактом.	02014-07-1616 липня 2014	Загинув у бою в прикордонному селі Маринівка (Шахтарський район) (Донецька область). Колона з трьох БМП заїхала в село і натрапила на російських бойовиків. Смерть воїна підтверджували співслужбовці, але тіло довго не могли передати рідним, він вважався зниклим безвісти. Поховали Андрія 16 вересня в рідному селі.[255][259]
359		Завада Богдан Олексійович	01979-06-2626 червня 1979, Запоріжжя. Лейтенант, командир роти спецпризначення військової частини Південного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. Залишились дружина та 12-річний син. Герой України (посмертно).	02014-07-1616 липня 2014	Блокпост силовиків поблизу прикордонного села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області атакували близько 100 бойовиків за допомогою 4 одиниць бронетехніки зі сторони сіл Степанівка та Тарани. Під час бою прикривав особовий склад та особисто вів вогонь з протитанкового гранатомету. Підбив ворожий БТР та знищив 10 терористів, чим допоміг перегрупуватися бійцям на блокпосту та врятував їм життя.[260]
360		Сокирко Анатолій Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-10-1717 жовтня 1989, Вільшане Чернігівська область. Солдат72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква), призваний за мобілізацією.	02014-07-1616 липня 2014	Загинув у районі Амвросіївки (Донецька область)[156][261]
361		Постольний Микола Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-04-055 квітня 1984, Петрівка (Золочівський район) Харківська область. Прапорщик Державної прикордонної служби.	02014-07-1515 липня 2014	В лісопосадці за два кілометри від державного кордону в Станично-Луганському районі прикордонний наряд натрапив на групу бойовиків, що розміщувала вибуховий пристрій «фугас». У результаті бойового зіткнення двоє прикордонників загинули, прикриваючи відхід товаришів до бронетранспортера.[262]
362		Закопайло Максим Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-08-1212 серпня 1989, Ківшарівка Харківська область. Молодший сержант Державної прикордонної служби.	02014-07-1616 липня 2014	В лісопосадці за два кілометри від державного кордону в Станично-Луганському районі прикордонний наряд натрапив на групу бойовиків, що розміщувала вибуховий пристрій «фугас». У результаті бойового зіткнення двоє прикордонників загинули, прикриваючи відхід товаришів до бронетранспортера.[262]
363		Токар Дмитро Павлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-07-1515 липня 1984, Донецьк. Старший сержант міліції, інспектор Державної патрульної служби взводу №1 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м. Донецьк Управління ДАІ МВС України.	02014-07-1717 липня 2014	Помер від поранень отриманих під час нападу 3 липня 2014 р. невідомими у камуфляжній формі в районі транспортної розв'язки на перетині вулиць Артемівської та Гірничої в Куйбишевському районі Донецька.[125][263]
364		Якушин Іван Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-08-1717 серпня 1982, Євпаторія АР Крим. Майор, офіцер групи бойової та спеціальної підготовки військової частини 3029 Південного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. Залишились дружина та маленька донька.	02014-07-1717 липня 2014	16 липня під час обстрілу терористами блокпосту гвардійців у районі прикордонного населеного пункту Маринівка (Донецька область) майор Якушин отримав осколкове проникаюче поранення черевної порожнини, що призвело до великої втрати крові. У польовому медичному шпиталі йому було надано першу медичну допомогу, але стан залишався складним. Аби врятувати життя гвардійця, його доставили до погранзастави та разом із пораненими прикордонниками доправили до шпиталю населеного пункту Куйбишево Ростовської області (РФ). Вранці 17 липня майор помер.[264]
365		Григоренко Дмитро Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-10-1414 жовтня 1992, Фастів Київська область. Молодший сержант, далекомірник — номер обслуги 1 зенітного артилерійського відділення зенітного артилерійського взводу 3 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква), призваний за мобілізацією 13 квітня.	02014-07-1717 липня 2014	Помер у лікарні Донецька від поранень, отриманих 12 липня під час бою з терористами.[156][265]
366		Костирко Андрій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-12-1313 грудня 1990, Брюховичі Львівська область. Солдат, навідник 3-ї роти 80-ї окремої аеромобільної бригади.	02014-07-1717 липня 2014	Загинув під час обстрілу аеропорту Луганська з РСЗВ «Град», рятуючи пораненого танкіста, який залишився під шквальним вогнем противника. Танкіста Андрій врятував, а сам загинув.[266][267]
367		Величко Андрій Валерійович	01982-11-055 листопада 1982, Сєвєродонецьк Луганська область. Майор, начальник хім. служби в/ч 3037 НГУ, м. Донецьк (р-н Боссе).	02014-07-1717 липня 2014	В червні 2014 перебував у частині № 3037. Під час штурму частини[268] опинився у полоні у банди Безлера (Горлівка). 17.07.2014 зник в м. Красногорівка без документів. Подзвонив сестрі з чужого телефону. Близько 16:00 17.07.2014 виїхав з Красногорівки м-н Сонечний д. 9 кв. 38 (без документів), на машині Хюндай Элантра АН1654ЕВ чорного кольору, разом з трьома людьми: Лось Володимир, Скоринін Тимур та Величко Ірина. З того часу зникли безвісти. Машину знайшли спалену, без людей. У вересні 2015 пошукова група «Эвакуация 200» забирала з нейтральної зони в посадці між Красногорівкою та и Старомихайловкою трьох вбитих, застрелених у голову. Восени 2017 ідентифіковано за ДНК Андрія Величка — був похований на Краснопільському цвинтарі Дніпра. 12 вересня 2017 відбулось прощання на Краснопільському цвинтарі, після кремації у Києві похований в Сєвєродонецьку[269][270][271][272][273][274][275]. У січні 2018 нагороджений орденом (посмертно)[276].
368		Чубатенко Руслан Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-08-1919 серпня 1991, Березняки (Смілянський район) Черкаська область. Молодший сержант, командир бойової машини — командир відділення 7-го механізованого взводу 9-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167 (Біла Церква). Хотів стати вчителем. Був учасником Революції Гідності. Призваний за мобілізацією. Залишилися батьки.	02014-07-1818 липня 2014	Загинув від чисельних поранень, отриманих у бою біля кургану Савур-могила (Шахтарський район Донецька область) під час обстрілу з мінометів та установок «Град»[156][277].
369		Барський Олег Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-06-1414 червня 1976, Миколаїв. Солдат 1-го батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Служив у військах Одеського військового округу, заочно закінчив Київський національний університет культури і мистецтв (Миколаївська філія) з двома червоними дипломами по двох спеціальностях, потім працював у приватній структурі. В березні вступив до загону самооборони, чергував на блокпостах Миколаєва, в травні пішов добровольцем на фронт. Залишилась дружина та син.	02014-07-1818 липня 2014	Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» біля прикордонного села Маринівка (Донецька область).[278]
370		Бойко Віктор Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-08-1414 серпня 1974, Шевченкове (Звенигородський район) Черкаська область. Жив у Черкасах. Старшина 34-го батальйону територіальної оборони «Батьківщина»(«Кіровоград-2»), в/ч В5509. У минулому десантник, служив в Югославії, потім працював будівельником. Залишилась донька.	02014-07-1818 липня 2014	Загинув під час нічного чергування від кулі снайпера, яка потрапила в гранату у нагрудній кишені жилета-розподільника. Разом із Віктором підірвались ще два солдати.[279][280]
371		Черняк Ігор Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-08-022 серпня 1980, смт Забайкальськ, Читинська область, РРФСР. Солдат резерву, старший санітар 5-го відділення 1-го взводу 2-ї роти 3-го резервного батальйону спеціального призначення «Донбас» Національної гвардії України. Оскільки батько був військовим то сім'ї часто доводилося змінювати місце проживання. Останнім місцем служби батька та місцем постійного проживання сім'ї Черняків стало місто Золочів, Львівська область. Навчався Ігор у Золочівській ЗОШ № 2 ім. Маркіяна Шашкевича по закінченню якої склав вступні іспити до Національного університету «Львівська політехніка». Після цього працював у банку. Останнім місцем роботи було будівництво. Був активним учасником подій на Майдані у Києві. Вступив добровольцем у батальйон «Донбас».	02014-07-1818 липня 2014	Загинув під час бою з бойовиками із бандоформування «Привид» (рос. «Призрак») поблизу с. Попасна (Луганська область).[281][282] Поховання відбудеться у Радивилові на Рівненщині.[283]
372		Блозва Костянтин Васильович (псевдонім «Кочерга») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-08-2525 серпня 1983, Київ. Солдат резерву, гранатометник резервного батальйону спеціального призначення «Донбас» Національної гвардії України.	02014-07-1818 липня 2014	Загинув під час бою з бойовиками із бандоформування «Привид» (рос. «Призрак») поблизу села Попасна (Луганська область)[281].
373		Бохонько Сергій Сергійович (псевдонім «Боха») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-01-2929 січня 1992, смт Єрки, Черкаська область. Солдат резерву, стрілець 1-го відділення 1-го взводу 2-ї роти 3-го резервного батальйону спеціального призначення «Донбас» Національної гвардії України.	02014-07-1818 липня 2014	Близько п'ятої вечора, виконуючи бойове завдання в місті Артемівськ, солдат резерву Бохонько у складі підрозділу потрапив у ворожу засідку і був смертельно поранений.[284]
374		Бєгіу Денис Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-12-088 грудня 1994, Цюрупинськ Херсонська область. Солдат, водій-електрик медичного пункту 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське. Пішов до армії за власним бажанням, — у травні пішов на контрактну службу. Служив на Одещині, потім у Донецькій області.	02014-07-1818 липня 2014	Загинув разом з декількома товаришами під час мінометного обстрілу бойовиками блок-посту українських військ у ніч з п'ятниці на суботу під Шахтарськом (Донецька область).[285]
375		Сирота Олександр Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-07-044 липня 1990, Приморське (Татарбунарський район) Одеська область. Солдат військової служби за контрактом 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське. Окрім Сашка, в сім'ї залишилося ще п'ять дітей.	02014-07-1919 липня 2014	Помер у шпиталі від отриманих напередодні поранень біля прикордонного села Тарани (Донецька область) під час артобстрілу блокпосту.[286]
376		Юрченко Олександр Олегович	01971-08-1010 серпня 1971, Абрамівка (Вишгородський район) Київська область. Старший лейтенант, командир взводу механізованої роти 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква), призваний за мобілізацією. Залишилась дружина та двоє дітей.	02014-07-1919 липня 2014	Як повідомляють у соцмережах, останній зв'язок з Олександром був 19 липня о 10-й ранку в районі міста Амвросіївка (Донецька область), коли він вирушав супроводжувати колону. 21 липня надійшла інформація, що Олександра було вбито снайпером, і що його тіло доставили до міста Пологи Запорізької області. Коли жінка приїхала на опізнання, вона не змогла підтвердити, що це він, бо тіло було без голови і руки. Вона написала заяву на генетичну експертизу.[156][287]
377		Дзех Олександр Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-08-1919 серпня 1974, Бузова (Києво-Святошинський район) Київська область. Старший сержант, командир гранатометного відділення 1-ї роти 1-го баталдьйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква), призваний за мобілізацією. Залишились мати, дружина та двоє дітей.	02014-07-1919 липня 2014	Зник безвісти 19 липня поблизу прикордонного села Маринівка (Шахтарський район), де БМП потрапила у засідку. Родичі втратили зв'язок з Олександром 19 липня. Російські терористи в соцмережах повідомляли про обстріл БМП 72-ї ОМБр і заявили, що одного українського військовослужбовця вбили й одного взяли у полон. За даними Книги пам'яті, похований в селі Бузова[288] За даними сайту міста Біла Церква (від військової частини) Олександр загинув 31 липня під час виконання бойового завдання від кулі снайпера.[156][289].
378		Дудченко Олександр Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-03-2323 березня 1988, Бориспіль Київська область. Старший солдат 1-ї роти 1-го механізованого баталдьйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква), призваний за мобілізацією в квітні 2014 року. Залишилась сестра.	02014-07-1919 липня 2014	Зник безвісти 19 липня поблизу прикордонного села Маринівка (Шахтарський район), де БМП потрапила у засідку. Рятуючись від обстрілу, четверо хлопців зіскочили з БМП, двох з них знайшли пораненими, про Олександра Дудченка та Олександра Дзеха нічого не відомо. Російські терористи в соцмережах повідомляли про обстріл БМП 72-ї ОМБр і заявили, що одного українського військовослужбовця вбили й одного взяли у полон. Станом на вересень 2014 була інформація, що Дудченко перебуває у полоні. Упізнаний за експертизою ДНК. 1 липня 2017 року похований на Рогозівському кладовищі по вул. Суворова м. Бориспіль. Точна дата смерті невідома, на хресті було зазначено лише рік — 2014[290].
379		Білокобильський Сергій Михайлович	01983-01-2525 січня 1983, Курячівка (Марківський район) Луганська область. Капітан, помічник начальника зв'язку військової частини А1978 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя). Випускник Полтавського військового інституту зв'язку. Залишилась дружина та 6-річна донька. Батьки офіцера мешкають на Луганщині.	02014-07-1919 липня 2014	Загинув під час обстрілу позицій 3-ї гаубичної батареї терористами.[291]
380		Чорноус Володимир Михайлович	01988-05-2323 травня 1988, Панасівка (Козятинський район) Вінницька область. Старший лейтенант, командир зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки 15-го окремого гвардійського гірсько-піхотного батальйону 128-ї механізованої бригади. Виховувався бабусею і дідусем. Військову освіту отримав у Харківському університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба. З 2009 року проходив службу у військовій частині А1778 в місті Ужгород. Залишилися дружина та син 2013 р.н.	02014-07-1919 липня 2014	Група військових виїхала з аеропорту Луганська на зустріч колоні, що рухалась до них із підкріпленням, та попала під обстріл артилерії терористів. Один військовий загинув.[292][293][218][294]
381		Пушанко Артур Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-12-3030 грудня 1993, Житомир. Сержант, військовий медик 1-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї Житомирської окремої аеромобільної бригади (Житомир). Закінчив Житомирський інститут медсестринства. Після проходження строкової служби залишився служити за контрактом, навесні 2013 року перевівся до 95-ї бригади, де прослужив більше року. Не одружений. Залишилися мати та батько-інвалід.	02014-07-1919 липня 2014	Загинув у бою від чисельних кульових поранень, прикриваючи від обстрілу свого підлеглого. Його група потрапила у засідку під час виконання бойового завдання по знищенню блок-поста терористів під Лисичанськом у Луганській області.[295] Прим. Можливо, це бій 1-го батальйону біля селища Спірне[296].
382		Савченко Максим Сергійович	01989-03-033 березня 1989, Суми. Капітан, командир взводу 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). 4 місяці брав участь у бойових діях в зоні АТО.	02014-07-1919 липня 2014	Загинув у бою під час взяття чергової висоти в районі Лисичанська Луганської області — одне з трьох кульових поранень у частину тулуба, не захищену бронежилетом, виявилося смертельним. 23 липня сумчани провели в останню путь загиблого військовослужбовця; похований на міській Алеї Слави[297].
383		Ляпін Юрій Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-05-1717 травня 1995, Яготинський район Київська область. Солдат, навідник аеромобільного десантного взводу 2-ї аеромобільної десантної роти 1-го мобільного десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир).	02014-07-1919 липня 2014	Загинув у бою під Лисичанськом у Луганській області.[298]
384		Клим Олег Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-06-2828 червня 1976, Щирець Львівська область. Солдат, оператор протитанкового взводу 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Юрист, з 2012 року займався адвокатською діяльністю. Залишилися дружина та 7-річна донька.	02014-07-1919 липня 2014	Загинув у бою під Лисичанськом (Луганська область).[299]
385		Бурлак Микола Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-04-099 квітня 1987, Стольне Чернігівська область. Старший солдат 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Залишилися батьки, двоє братів та сестра.	02014-07-1919 липня 2014	Загинув у бою під Лисичанськом у Луганській області.[300]
386		Ільчук Павло Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-08-022 серпня 1991, Вороненко Івано-Франківська область. Старший солдат 8-го окремого полку спецпризначення (Хмельницький). Закінчив Надвірнянський автодорожній коледж. Після проходження строкової армійської служби залишився служити за контрактом.	02014-07-2020 липня 2014	Загинув під час мінометного обстрілу в районі аеропорту Луганська.[301][302]
387		Василишин Андрій Дмитрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-07-2727 липня 1984, Дорошівці Чернівецька область. Старший сержант, головний сержант взводу 8-го окремого полку спецпризначення (Хмельницький). Працював у Чернівцях в охоронній фірмі «Тигр», майстер спорту із самбо. На фронт пішов добровольцем.	02014-07-2020 липня 2014	Загинув під час мінометного обстрілу в районі аеропорту Луганська.[301][303]
388		Галай Андрій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-12-1010 грудня 1993, Вікно (Городенківський район) Івано-Франківська область. Солдат, водій 80-ї окремої аеромобільної бригади. Після закінчення Вікнянської ЗОШ І-ІІ ст. Андрій вступив на навчання у Чернівецький транспортний коледж, який успішно закінчив у 2013 році.	02014-07-2020 липня 2014	Загинув в бою під Луганськом, прориваючи вороже кільце біля аеропорту. Це дало можливість вивезти з оточення понад 50 поранених десантників, в яких не було вже ні води, ні медикаментів.[304][305]
389		Татаренко Тарас Валерійович	01981-03-2929 березня 1981, Ювілейне (Луганськ). Майор міліції, оперуповноважений районного відділу управління МВС України в м. Луганськ.	02014-07-2020 липня 2014	Був застрелений бойовиками ЛНР пострілами в голову з автоматичної зброї на вулиці Радянській міста Луганськ, в районі пам'ятника «Трудівник Луганська».[306]
390		Стриженко Артем Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-10-2828 жовтня 1993, Житомир. Солдат, водій-регулювальник 95-ї окремої аеромобільної бригади. Військовослужбовець за контрактом.	02014-07-2121 липня 2014	Під час виконання бойового завдання в зоні АТО загинув від вогнепальних поранень. Похований на міському кладовищі Житомира.[307]
391		Майстерюк Роман Андрійович	01971-11-2323 листопада 1971, Кропивницький. Підполковник (посмертно), командир роти 34-го батальйону територіальної оборони «Батьківщина»(«Кіровоград-2»), в/ч В5509. Після строкової служби вирішив стати військовим. Після навчання служив офіцером у різних гарнізонах України. По закінченні Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України прибув до Кропивницького на посаду заступника командира 50-го окремого навчального загону спеціального призначення з виховної роботи. Кілька років поспіль був незмінним ведучим телепрограми «Армія» на місцевому телебаченні. Залишилась дружина і 20-річний син.[308]	02014-07-2121 липня 2014	Бійці батальйону мали завдання взяти під контроль блокпост під Дзержинськом поблизу міста Горлівка (Донецька область). Терористи влаштували засідку, пропустили перший БТР-розвідник, а потім відкрили шквальний вогонь по другому. Ротний віддав наказ зайняти кругову оборону, а сам, щоб врятувати відрізаних від основних сил товаришів, скерував дії механіка-водія вже палаючої машини так, що вона своїм корпусом відрізала екіпаж від наступаючих терористів. Кулеметна черга прошила бік майора між плитами бронежилета і він загинув. У результаті бою блокпост був взятий під контроль.[309]
392		Ібрагімов Фаріз Расім-огли Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-09-1111 вересня 1989, Київ. Солдат 34-го батальйону територіальної оборони «Батьківщина»(«Кіровоград-2»), в/ч В5509. Батько Фаріза — азербайджанець, мати — українка. Рідні і побратими звали його Федір. Це ім'я носив його прапрадід із стародавнього козацького роду, репресований у 1937-му. Фаріз був чемпіоном Києва з боксу і одним з організаторів руху фанатів ФК «Динамо», сам теж грав у футбол. Активний учасник Революції Гідності. На початку АТО створив благодійний фонд для допомоги військовим, потім відправився добровольцем на Схід.[310]	02014-07-2121 липня 2014	Бійців батальйону атакували терористи під Дзержинськом поблизу міста Горлівка (Донецька область). Фаріз зайняв оборону і прикрив товаришів, а сам загинув. Похований 26 липня на міському кладовищі «Берковець» у Києві.[309][311]
393		Гаркавенко Віктор Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-03-1111 березня 1985, Глиняне (Добровеличківський район) Кіровоградська область. Старшина, заступник командира розвідувальної групи спеціального призначення 3-го окремого полку спецпризначення (Кропивницький). Залишилися дружина та маленький син.	02014-07-2121 липня 2014	Помер у російській лікарні в м. Гуково Ростовської області від важких поранень, отриманих 16 липня під час обстрілу терористами опорного пункту сил АТО в районі прикордонного населеного пункту Маринівка (Донецька область). У зв'язку з неможливістю вивезення поранених з місця бойових дій задля рятування життя військових було прийнято рішення щодо доправлення їх до найближчого шпиталю Куйбишево Ростовської області (РФ). Звідти Віктор був перевезений до Гуково.[312][313]
394		Загородній Олександр Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01964-04-1818 квітня 1964, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Боєць 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2».	02014-07-2121 липня 2014	О 19.40, неподалік селища Кам'янка Донецької області, на блокпост сил АТО заїхав мікроавтобус, начинений вибухівкою, який підірвався. Перевіряється, чи був даний теракт скоєний смертником. На своїй сторінці у Facebook, військовий журналіст Юрій Бутусов повідомив, що загинуло як мінімум п'ять військових, і що водій мікроавтобуса міг не знати, що у вантажі, який він перевозив, терористи заклали вибухівку, використавши його «в сліпу».[314]
395		Волошин Ігор Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-11-1717 листопада 1985, Рівне. Сержант, кулеметник 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Навчався у рівненській школі «Центр Надії», закінчив Рівненський кооперативний економіко-правовий коледж та економічний факультет «водника». Працював менеджером-економістом у банку. Був єдиним сином у матері.[315]	02014-07-2121 липня 2014	О 19.40, неподалік селища Кам'янка Донецької області, на блокпост сил АТО заїхав мікроавтобус, начинений вибухівкою, який підірвався. Перевіряється, чи був даний теракт скоєний смертником.[314][316] Поховають Ігора на кладовищі «Нове» поряд із героями Небесної сотні.[317]
396		Кривсун Юрій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-09-2222 вересня 1972, Богуслав (Павлоградський район) Дніпропетровська область. Старший солдат 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2».[318] До відбуття в зону АТО, працював в управлінні агропромислового розвитку Павлоградського району на посаді начальника відділу ринкових відносин, маркетингу продукції та ринку матеріально-технічних ресурсів. Залишився 17-річний син.	02014-07-2121 липня 2014	О 19.40, неподалік селища Кам'янка Донецької області, на блокпост сил АТО заїхав мікроавтобус, начинений вибухівкою, який підірвався.[319]
397		Буша Костянтин Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01969-09-2424 вересня 1969, Дніпропетровськ (район Таромське). Старший сержант, головний сержант роти 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2».	02014-07-2121 липня 2014	О 19.40, неподалік селища Кам'янка Донецької області, на блокпост сил АТО заїхав мікроавтобус, начинений вибухівкою, який підірвався. Перевіряється, чи був даний теракт скоєний смертником.[314][320]
398		Калаянов Олександр Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-10-2828 жовтня 1993, Голубівка (Новомосковський район) Дніпропетровська область. Рядовий, водій 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Залишилась дружина та двоє дітей.	02014-07-2121 липня 2014	О 19.40, неподалік селища Кам'янка Донецької області, на блокпост сил АТО заїхав мікроавтобус, начинений вибухівкою, який підірвався. Перевіряється, чи був даний теракт скоєний смертником.[314][321]
399		Лепкалюк Олексій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01956-08-2424 серпня 1956, село Старий Косів (Івано-Франківська область). Сержант батальйону «Айдар». Ветеран війни в Афганістані. Учасник Революції Гідності.	02014-07-2020 липня 2014	Загинув у бою за блокпост під Луганськом.[322][323] Детальніше.
400		Михайлов Олег Миколайович (псевдо «Серапатист») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01968-11-1212 листопада 1968, Дерно Ківерцівський район Волинська область. Солдат, розвідник, снайпер батальйону «Айдар». Учасник Революції Гідності.	02014-07-2121 липня 2014	Під час розвідки в тилу супротивника поблизу смт Георгіївка в районі Луганська був захоплений в полон і вбитий терористами.[323][324] Детальніше.
401		Муха Володимир Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-03-2828 березня 1994, село Кам'янки (Вінницька область). Солдат, кулеметник батальйону «Айдар». Учасник Революції Гідності.	02014-07-2121 липня 2014	Загинув під час виконання бойового завдання у складі розвідгрупи поблизу смт Георгіївка в районі Луганська.[325][294][323] Детальніше.
402		Королько Микола Петрович (Позивний «Вітер» / «Сова») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-05-1919 травня 1988, Тоболи Волинська область. Солдат, розвідник, снайпер батальйону «Айдар».	02014-07-2121 липня 2014	Загинув від влучення танкового снаряду під час виконання бойового завдання поблизу смт Георгіївка в районі Луганська.[326][327][323] Детальніше.
403		Тома Геннадій Леонідович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-06-2626 червня 1973, Шелестове Харківська область. Солдат, кулеметник батальйону «Айдар».	02014-07-2121 липня 2014	Загинув під час виконання бойового завдання поблизу смт Георгіївка в районі Луганська.[323][326] Детальніше.
404		Ящук Павло Володимирович (Позивний «Мисливець/Охотнік») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01966-10-1111 жовтня 1966, мешканець Бердянська Запорізька область. Старший лейтенант, командир взводу батальйону «Айдар». Був громадянином РФ, отримав українське громадянство навесні 2014, учасник Революції Гідності ("Паша Московський").	02014-07-2121 липня 2014	Загинув від вибуху бомби під час виконання бойового завдання поблизу смт Георгіївка в районі Луганська.[323][326][328] Детальніше.
405		Чигрин Олександр Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-09-022 вересня 1993, село Усть-Путила, Чернівецька область. Сержант, командир відділення 80-ї окремої аеромобільної бригади. Проживав з батьками у селі.	02014-07-2121 липня 2014	Загинув внаслідок підриву бронетранспортера у Луганській області.[329]
406		Терехов Григорій Анатолійович	01960-06-1717 червня 1960, Чапаєве (Чутівський район) Полтавська область. Старший лейтенант, заступник командира по роботі з особовим складом 34-го батальйону територіальної оборони «Батьківщина»(«Кіровоград-2»), в/ч В5509. Закінчив Новокочубеївську школу. Здобув професію зварювальника. У 1979 призваний до лав Радянської Армії. У 80-х роках працював в артілі на річці Лєна Магаданської області. Пішов до Збройних сил України добровольцем. Залишились дружина, донька та син.	02014-07-2121 липня 2014	Загинув вночі 21 липня під час виявлення та обстрілу бойовиків на блокпосту поблизу Костянтинівки (Донецька область).[330]
407		Ліхачов Сергій Вадимович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-10-077 жовтня 1992, Макіївка Донецька область. Солдат, водій-стрілець Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Проходив службу за контрактом у Донецьку.	02014-07-2121 липня 2014	Загинув під час обстрілу території військового містечка 156-го ЗРП (де пізніше облаштовано опорний пункт «Зеніт») в районі Донецького аеропорту поблизу с-ща Спартак, — прикрив собою прапорщика в окопі під час обстрілу з АГС. Похований у Макіївці[331]
408		Лавренко Олександр Миколайович	01983-03-099 березня 1983, Лозова Харківська область. Капітан, командир танкової роти 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Випускник Харківського інституту танкових військ 2005 року. Герой України (посмертно).	02014-07-2121 липня 2014	Загинув о 10:00 під час бою в селі Піски (Ясинуватський район) поблизу Донецька. Екіпаж танку прорвався на блокпост противника, знищив ворожий танк та кілька вогневих точок, прикрив евакуацію поранених. Маневруючи під вогнем противника танк потрапив на замаскований потужний фугас. В результаті вибуху загинули два члени екіпажу, а командир роти був важко поранений. Щоб не потрапити до полону та не допустити захоплення бойової машини капітан підірвав себе разом з танком.[332][333]
409		Вохромєєв Олександр Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-10-099 жовтня 1973, Апостолове, Дніпропетровська область. Молодший сержант, навідник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-07-2121 липня 2014	Загинув о 10:00 під час бою в селі Піски (Ясинуватський район) поблизу Донецька. Екіпаж танку прорвався на блокпост противника, знищив ворожий танк та кілька вогневих точок, прикрив евакуацію поранених. Маневруючи під вогнем противника танк потрапив на замаскований потужний фугас.[332]
410		Кулягін Андрій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-09-033 вересня 1992, Воскобійники (Шишацький район), Полтавська область. Старший солдат, механік-водій 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-07-2121 липня 2014	Загинув о 10:00 під час бою в селі Піски (Ясинуватський район) поблизу Донецька. Екіпаж танку прорвався на блокпост противника, знищив ворожий танк та кілька вогневих точок, прикрив евакуацію поранених. Маневруючи під вогнем противника танк потрапив на замаскований потужний фугас.[332]
411		Синельник Федір Станіславович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-05-2727 травня 1986, Радгоспне (Близнюківський район) Харківська область. Старший солдат, гранатометник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). До мобілізації працював на шахті «Степова» ДТЕК ШУ Першотравенське.	02014-07-2121 липня 2014	Загинув під час бою в селі Піски (Ясинуватський район) поблизу Донецька.[334]
412		Кравченко Юрій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01964-03-1818 березня 1964, Полтава. Мешкав в с. Голубівка (Новомосковський район) Дніпропетровська область. Старший солдат, снайпер 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Залишились дружина, двоє синів та донька.	02014-07-2121 липня 2014	Загинув від вогнепальних поранень у бою біля селища Піски Донецької області.[335]
413		Варфоломєєв Володимир Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-07-1515 липня 1984, Червоноіванівка Дніпропетровська область. Старший солдат, вогнеметник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний за мобілізацією 4 квітня.	02014-07-2121 липня 2014	Загинув в бою біля селища Піски (Донецька область).[336]
414		Юденко Євгеній Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-01-2020 січня 1987, Комсомольськ (Полтавська область). Сержант, водій-механік БТР 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Артемівську ЗОШ I-III ступенів. У 2008–2009 роках проходив строкову службу в армії. Залишилася мати, у якої Євгеній був молодшим з трьох синів.	02014-07-2222 липня 2014	Біля селища Піски (Донецька область) у сутичці з супротивником екіпаж БТР натрапив на міну.[337]
415		Савченко Олександр Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-06-1515 червня 1992, Крижопіль, Вінницька область. Старший солдат, навідник-оператор 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів) 13-го армійського корпусу Збройних сил України. Навчався на факультеті судноводіння та енергетики суден Севастопільського військово-морського інституту ім. Нахімова. З 19 липня мав продовжити навчання на факультеті військово-морських сил Одеської військової Академії, однак на той час підрозділ перебував у так званому «Довжанському котлі». З дитинства займався спортом. Неодноразово займав призові місця в чемпіонатах Вінницької області, Криму та України.	02014-07-2222 липня 2014	Загинув у бою в прикордонній зоні в Луганській області[294] біля КПП «Довжанський»[338].
416		Васькало Роман Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-12-033 грудня 1988, Львів. Старший солдат 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів) 13-го армійського корпусу Збройних сил України. Залишились дружина та однорічна дитина.	02014-07-2222 липня 2014	Загинув у бою в районі селища Довжанське на Луганщині — один зі снарядів під час артилерійського обстрілу терористами влучив поруч з бійцем[339]. Тіло загиблого довгий час не віддавали бойовики. Після тривалих переговорів, його змогли доправити на батьківщину. 30 липня львів'яни провели загиблого військовослужбовця в останню путь; могила — на полі почесних поховань Личаківського цвинтаря[340].
417		Шишко Олександр Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-09-044 вересня 1985, Київ. Солдат, кулеметник 12-го батальйону територіальної оборони «Київ». Закінчив Національний технічний університет. У 2003 році був призваний на строкову службу до лав Державної прикордонної служби України, пройшов курси підготовки командирів відділення та курси підготовки сержантів. Мобілізований 15 травня 2014 року, Залишилася дружина та 8-місячна донька, а також мати, паралізований дідусь та сестра-інвалід.	02014-07-2222 липня 2014	Терористи в ніч на 22 липня обстріляли позиції сил АТО під селом Весела Гора біля м. Щастя з РСЗВ «Град». Олександр отримав важкі поранення і помер на операційному столі у шпиталі. Похований на Лісовому кладовищі у Києві.[341]
418		Котюжинський Олександр Володимирович	01992-02-044 лютого 1992, Агафіївка Одеська область. Сержант контрактної служби 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське.	02014-07-2222 липня 2014	Загинув в районі міста Амвросіївка (Донецька область). Перебував у списках зниклих безвісти. За даними Книги пам'яті, похований в Агафіївці.[342][343]
419		Радієвський Олександр Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01970-05-099 травня 1970, Дніпропетровськ. Генерал-майор (посмертно)[344], командир військової частини 3011 Центрального оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. 1987 року вступив до лав Владикавказького вищого військового командного училища ім. С. М. Кірова МВС СРСР. Загалом два з половиною місяці перебував у зоні АТО — особисто керував діями бійців по знищенню ворожих блокпостів під час звільнення Миколаївки, Семенівки, Слов'янська.	02014-07-2323 липня 2014	Загинув під час бою за звільнення Лисичанська, коли разом з бійцями потрапив у засідку на мосту[345].
420		Сніцар Павло Леонідович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-07-1010 липня 1976, Ульяновка Кіровоградська область. Полковник (посмертно), командир стрілецького батальйону Центрального оперативного з'єднання Національної гвардії України (Кропивницький). Після закінчення школи вступив у Хмельницьку академію прикордонних військ на факультет МВС. По закінченню був направлений на роботу в Кропивницький. У грудні-квітні був на Майдан, після Майдану в Донецьку, а з червня брав участь у діях під Лисичанськом.	02014-07-2323 липня 2014	Загинув під час бою за звільнення Лисичанська, коли бійці потрапили у засідку на мосту.[346][347]
421		Коцяр Ігор Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-03-1919 березня 1994, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат строкової служби Національної гвардії України, військова частина 3011 (Кропивницький).	02014-07-2323 липня 2014	Загинув під час бою за звільнення Лисичанська, коли бійці потрапили у засідку на мосту[346].
422		Спасьонов Василь Володимирович	01975-01-088 січня 1975, Степанівка Сумський район Сумська область. Проживав у м. Володимир-Волинський. Підполковник, начальник ППО в/ч А2331 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилася дружина та 5-річний син, якого подружжя всиновило 2 роки тому.	02014-07-2323 липня 2014	Загинув під час звільнення Лисичанська (Луганська область). Похований на кладовищі в селі Житані Володимир-Волинського району.[348]
423		Дутчак Юрій Іванович (псевдонім «Шумахер»)	01984-04-2424 квітня 1984, Іспас Чернівецька область. Керівник Городенківського районного осередку «Правого Сектора», волонтер. Мешкав у селі Глушків Івано-Франківська область. Закінчив Чернівецький будівельний технікум. Працював помічником архітектора у Чернівцях та Києві. З осені 2013 брав участь у Революції Гідності як волонтер. Пізніше вступив до лав «Правого сектора». Організував військово-патріотичний табір для молоді в урочищі «Дубина», поблизу Глушкова. Залишились дружина та маленький син.	02014-07-2323 липня 2014	Вранці волонтери в супроводі бійців Добровольчого Українського Корпусу (ДУК) трьома машинами з благодійним вантажем виїхали в напрямку м. Амвросіївка, заїжджаючи на всі блокпости, де стоять прикарпатці, а коли повертались, потрапили біля опівночі в засідку бойовиків під містом Волноваха Донецька область. Юрій загинув від кулі, коли сів за кермо замість пораненого водія. Машина була повністю знищена.[349] 28 липня у районному Палаці культури з активістом попрощалися мешканці с.Городенка; похований в рідному селі Іспас.[350]
424		Якимчук Тарас Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-09-066 вересня 1993, Мізоч Рівненська область. Солдат, кулеметник 8-го окремого полку спецпризначення (Хмельницький), служив за контрактом з жовтня 2011 року. Він був одним із тих хто найдовше перебував в зоні бойових дій. Окрім нього в сім'ї залишилися брат та сестра.	02014-07-2323 липня 2014	КАМАЗ, на якому їхали спецпризначенці потрапив під перехресний вогонь із засідки. Тарас вискочив з кабіни, і снайпер влучив йому у бік поміж пластин бронежилета. Від важкого поранення помер у вертольоті під час транспортування до шпиталю.[351] [352]
425		Гончаренко Михайло Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-02-1919 лютого 1991, Запоріжжя. Старший солдат, номер обслуги 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Класичний приватний університет, проходив строкову службу в Президентському полку. Працював у Державній податковій інспекції в Комунарському районі Запоріжжя. В зоні АТО перебував з квітня.	02014-07-2323 липня 2014	Загинув біля села Лозове (Артемівський район). Терористи із засідки обстріляли колону військових. Михайло знаходився у першій машині в колоні, отримав важке поранення, його довезли до лікарні, але там він помер.[353]
426		Холо Ігор Миколайович	01992-09-099 вересня 1992, Олександрівка (Жашківський район) Черкаська область. Старший лейтенант, командир взводу снайперів 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Випускник аеромобільного факультету Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного 2013 року. По закінченні Академії був направлений на службу до Житомира. В зоні АТО перебував із початку березня.	02014-07-2323 липня 2014	20 липня терористи здійснили обстріл блокпосту під Лисичанськом (Луганська область). Ігор отримав 4 кульові поранення в груди. Помер під час операції в харківському шпиталі 23 липня о 6-й годині ранку.[354]
427		Макідон Віктор Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01969-11-055 листопада 1969, Ніжин Чернігівська область. Прапорщик міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Кілька років працював у ніжинському відділі міліції. Пізніше переїхав служити до Києва, В 45 років пішов на пенсію. Коли почалася війна, повернувся до служби у складі батальйону «Дніпро».	02014-07-2424 липня 2014	Дата, місце і обставини не уточнено.[355] (за одними джерелами загинув у Лисичанську, за іншими — під Луганськом).
428		Карбівничий Сергій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-09-1616 вересня 1980[356], Вознесенськ Миколаївська область. Солдат, водій польової лазні 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв).	02014-07-2424 липня 2014	Загинув вранці під час обстрілу позицій військових з РСЗВ «Град» у прикордонній зоні поблизу Амвросіївки (Донецька область), пункт пропуску Маринівка. Похований 26 липня у Вознесенську.[357] За даними радіоперехоплення бойовики надали російським військовим координати квадрату для обстрілу з артилерії поблизу смт Григорівка Донецької області. В результаті обстрілу з території РФ загинули троє військових.[358]
429		Кучеренко Олександр Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-04-055 квітня 1982, Капустине (Жовтневий район) Миколаївська область. Старший солдат, старший механік центру зв'язку 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Залишились двоє дітей 4 і 8 років.	02014-07-2424 липня 2014	Загинув о 20:45 під час обстрілу позицій військових з РСЗВ «Град» та артилерії у прикордонній зоні поблизу с. Дякове (Антрацитівський район Луганська область). Похований в рідному селищі.[359]
430		Краковецький Роман Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-07-2525 липня 1991, Кривий Ріг, Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-навідник 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас».	02014-07-2424 липня 2014	Під час проведення перевірки блокпостів в районі Амвросіївки (Донецька область) БРДМ підірвався на радіокерованому фугасі.[360].
431		Берестенко Ігор Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-08-2727 серпня 1990, Нікополь Дніпропетровська область. Старший солдат, механік-водій зенітно-артилерійського взводу 3-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-07-2424 липня 2014	Загинув у бою з терористами біля селища Новолуганське Артемівський район (Донецька область) неподалік Дебальцеве. Диверсійна група терористів під'їхала на машині до місця, де військові набирали воду, та відкрила кулеметний вогонь. Відбиваючи атаку терористів, в бою загинули троє бійців.[361]
432		Караченцев Олександр Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-08-2727 серпня 1987, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, номер обслуги зенітно-артилерійського взводу 3-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Після строкової служби в армії працював разом із батьком на вантажних перевезеннях. Після окупації Криму добровольцем пішов до військкомату.	02014-07-2424 липня 2014	Загинув у бою з терористами біля селища Новолуганське Артемівський район (Донецька область) неподалік Дебальцеве. Диверсійна група терористів під'їхала на машині до місця, де військові набирали воду, та відкрила кулеметний вогонь. Відбиваючи атаку терористів, в бою загинули троє бійців.[362]
433		Григорович Олександр Валентинович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-04-022 квітня 1979, Печанівка Житомирська область. Старший солдат, радіотелефоніст зенітно-артилерійного взводу 3-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Останні 10 років мешкав у м. Кривий Ріг, працював монтером залізничної колії ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Був мобілізований на початку квітня. Залишилася дружина та 7-річний син.	02014-07-2424 липня 2014	Загинув у бою з терористами біля селища Новолуганське Артемівський район (Донецька область) неподалік Дебальцеве. Диверсійна група терористів під'їхала на машині до місця, де військові набирали воду, та відкрила кулеметний вогонь. Відбиваючи атаку терористів, в бою загинули троє бійців.[363]
434		Чабан Андрій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-01-3131 січня 1988, Залісці, Збаразький район, Тернопільська область. Сержант, інструктор відділення зв'язку 140-го окремого центру СО ГШ в/ч А0661 (Хмельницький). Закінчив Галицький інститут ім. В. Чорновола у Тернополі, служив за контрактом з 2008 року. Відколи Росія захопила Крим, 80 днів був у Херсоні, потім його направили на Схід. Залишились батьки, старший брат та наречена.	02014-07-2424 липня 2014	Під нальоту на блокпост бойовиків в районі міста Первомайськ (Луганська область) спецпризначенці виявили диверсійну групу терористів. Загинув у бою від кулі снайпера.[364] [352]
435		Черкасов Володимир Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-06-033 червня 1989, Ольгопіль (Чечельницький район) Вінницька область. Сержант, старший розвідник-снайпер 140-го окремого центру СО ГШ в/ч А0661 (Хмельницький). Перші роки життя провів у селі Кам'янки Теплицького району, тоді сім'я виїхала на інше місце проживання. Був єдиною дитиною у своїх батьків. Служив контрактником в українській армії.	02014-07-2424 липня 2014	Під нальоту на блокпост бойовиків в районі міста Первомайськ (Луганська область) спецпризначенці виявили диверсійну групу терористів. У бою отримав важки поранення, помер у шпиталі. Поховали Володимира у селі Кожухівка (звідти родом батьки Володі).[365] Черкасов Володимир Юрійович [352]
436		Кобернюк Василь Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-10-1111 жовтня 1983, Ізяслав Хмельницька область. Сержант, розвідник-снайпер 140-го окремого центру СО ГШ в/ч А0661 (Хмельницький). Сім років служив в Хмельницькому, потім майже чотири роки пропрацював у Замковій виправній колонії № 58 в Ізяславі. Займався футболом, грав за ізяславський футбольний клуб «Горинь». Звільнився, щоб піти добровольцем захищати Батьківщину. Залишилася мати, брат та наречена.	02014-07-2424 липня 2014	Під нальоту на блокпост бойовиків в районі міста Первомайськ (Луганська область) спецпризначенці виявили диверсійну групу терористів. Загинув у бою.[366] [Архівовано 29 липня 2014 у Wayback Machine.] [352]
437		Орлов Олег Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-09-2828 вересня 1991, Умань Черкаська область. Молодший сержант, командир гармати 2-го гаубичного самохідно-артилерійського взводу 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква).	02014-07-2424 липня 2014	Загинув під час артилерійського обстрілу з боку російського кордону в районі прикордонного села Червона зоря (Донецька область).[156][367]
438		Рокіцький Сергій Дмитрович	01980-09-088 вересня 1980, Великі Мацевичі Старокостянтинівський район Хмельницька область. Капітан медичної служби, військовий лікар 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Проживав у Тернополі, де служив за контрактом лікарем-ординатором, начальником медичного пункту в/ч А1769 11-ї артилерійської бригади. На Сході перебував 4 місяці у складі 24-ї механізованої бригади, батькам казав, що він у Львові, щоб не хвилювались. Залишилась дружина та 4-річна донька.	02014-07-2424 липня 2014	Загинув від кулі снайпера, коли рятував пораненого, під час звільнення Лисичанська.[368][369]
439		Статій Володимир Михайлович (псевдонім «Білий») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-10-2626 жовтня 1974, Львів. Боєць 5-го Окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу. Займався Регбі, грав за місцеву команду «Сокіл». Залишились дружина та неповнолітня донька.	02014-07-2525 липня 2014	Біля села Піски (Ясинуватський район) Донецької області всю ніч тривав мінометний обстріл. На ранок, коли мала відбутись передислокація, хлопці потрапили під обстріл, двоє загинули.[370]. Загинув від вибуху гранати — не бажаючи опинитись в полоні, підірвався разом з чотирма терористами, які його оточили. 28 липня львів'яни провели бійця в останню путь. Прощання та заупокійна Літургія відбулися у Храмі Святих ап. Петра і Павла мікрорайону Рясне; поховання — на місцевому кладовищі неподалік від храму[371][33].
440		Беленець Андрій Анатолійович (псевдонім «Снєгір») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01968-11-1818 листопада 1968, Херсон. Проживав у с. Новокиївка (Снігурівський район) Миколаївська область. Боєць 5-го Окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу. Залишилась дружина, троє синів (1993, 1999 і 2006 р.н.) та онук.	02014-07-2525 липня 2014	Біля села Піски (Ясинуватський район) Донецької області всю ніч тривав мінометний обстріл. На ранок, коли мала відбутись передислокація, хлопці потрапили під обстріл, двоє загинули. Похований в с. Новокиївка[370][372]
441		Георгієв Дмитро В'ячеславович	01977-08-1717 серпня 1977, Миколаїв. Капітан, заступник начальника штабу військової частини А1778 15-го окремого гвардійського гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї механізованої бригади. Випускник Одеського інституту сухопутних військ за спеціальністю «Бойове застосування». Мешкав з сім'єю в Ужгороді. Залишилася дружина та двоє синів.	02014-07-2525 липня 2014	Загинув у ніч на 26 липня під час оборони аеропорту Луганська.[373]
442		Повх Микола Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-06-055 червня 1993, Велимче Волинська область. Солдат, стрілець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-07-2525 липня 2014	Загинув від вогнепальних поранень поблизу Докучаєвська (Донецька область).[374]
443		Лейба Павло Радович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-08-099 серпня 1995, 19 років, Банилів-Підгірний Чернівецька область. Солдат, навідник 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Закінчив Чернівецьке ПТУ № 4 за спеціальністю «плиточник, облицювальник, маляр». Сирота, залишилась сестра.	02014-07-2525 липня 2014	Загинув від вогнепального кульового поранення голови під Лисичанськом.[375]
444		Савчук Григорій Пантелеймонович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-11-1212 листопада 1978, Залужне (Локачинський район) Волинська область. Солдат, далекомірник-номер обслуги 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишились дружина та троє неповнолітніх дітей, найближчим часом має народитись четверта дитина.	02014-07-2525 липня 2014	Помер від важких поранень у Харківському військовому шпиталі.[376]
445		Горчак Григорій Федорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-07-2626 липня 1981, Білгород-Дністровський Одеська область. Старший прапорщик, начальник відділення інспекторів Білгород-Дністровського прикордонного загону Державної прикордонної служби. Залишились дружина та двоє дітей, 8-річна донька і 5-річний син.	02014-07-2525 липня 2014	Загинув внаслідок обстрілів позицій прикордонного угрупування та пункту пропуску «Довжанський» (Луганська область) з території РФ: з 17:10 здійснювався обстріл з гранатометів, а з 19:22 до 20:05 — з мінометів. Вогонь коригувався за допомогою БПЛА з Росії. За повідомленням ДПСУ, внаслідок неодноразових артилерійських та танкових обстрілів бойовиками позицій прикордонного угрупування на межі Донецької та Луганської областей був поранений прикордонник, який за деякий час помер. Похований в с. Польове (Білгород-Дністровський район), Одеська область.[377][378].
446		Киричук Сергій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-01-077 січня 1989, Римачі Волинська область. Молодший сержант, молодший інспектор — водій відділення інспекторів прикордонної служби відділу «Грабове» Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби.	02014-07-2525 липня 2014	Був важко поранений осколком у голову під час нападу терористів на міжнародний прикордонний пункт пропуску «Маринівка» (Донецька область). Сергія евакуювали до російського міста Куйбишеве Ростовської області, де він від поранень помер у Центральній районній лікарні.[117][379]
447		Стрельчук Павло Володимирович (псевдо «Старшина») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-08-088 серпня 1973, Кам'янець-Подільський (Хмельницька область). Боєць 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар».	02014-07-2525 липня 2014	Загинув у бою під Луганськом.[380][381] Детальніше.
448		Гамай Тарас Омелянович	01965-05-022 травня 1965, Львів. Водій автовзводу 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар». 1984 року закінчив Львівський електротехнікум зв'язку. Водій з 17-річним стажем. З 1984 по 1994 рік працював інструктором з водіння в автошколі. Ймовірно, мешкав у Києві. На фронт пішов добровольцем. Залишилися дружина й дитина.	02014-07-2525 липня 2014	Зник безвісти 25 липня під час супроводу бензовозу з міста Щастя до смт Георгіївка (Лутугинський район Луганська область). На сторінці «Батальйон Айдар» у Facebook 21 липня 2015 року зазначено, що восени стало відомо, що Тарас загинув у машині, яка була розстріляна терористами на блокпосту в районі Олександрівки (можливо, Олександрівськ). Інших відомостей про загибель чи поховання немає.[382]
449		Гарматій Володимир Михайлович	01992-08-044 серпня 1992, Чернелів-Руський Тернопільська область. Молодший лейтенант, командир мінометного взводу 51-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2331 (Володимир-Волинський). Закінчив Тернопільський національний економічний університет. Герой України (посмертно).	02014-07-2626 липня 2014	За словами комбата, 25 липня підірвався на міні, з ним було ще 7 солдатів. Через кілька днів родичам повідомили, що тіло загиблого знаходиться у дніпропетровському морзі, до того часу офіційних підтверджень загибелі Володимира не було, тому друзі та рідні Володимира до останнього вірили, що він живий.[383]
450		Піддубний Віталій Володимирович (Позивний «Сват») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-10-044 жовтня 1977, Миропілля (Краснопільський район) Сумська область. Проживав у м. Бердянськ Запорізька область. Солдат резерву, стрілець 5-го відділення 2-го взводу 1-ї роти 3 резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Активний «самооборонівець» Бердянського «Євромайдану», в батальйон «Донбас» пішов добровольцем.[384] Залишились дружина, донька 3,5 років та старший син.	02014-07-2626 липня 2014	Бійці батальйону перевозили з Артемівська продукти для взводу та потрапили у засідку під Лисичанськом, їх машина була обстріляна з кулемета. Загинув один боєць.[385]
451		Лазенко Сергій Васильович	01968-10-088 жовтня 1968, Переяслав-Хмельницький Київська область. Прапорщик, головний сержант 1-го танкового взводу 2-ї танкової роти танкового батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Виріс на Підварках, навчався у 4-й школі, служив у НДР, останнім часом працював бійцем у пожежній частині. Залишилися дружина та 5-річна донька.	02014-07-2626 липня 2014	Танк було підбито на кордоні з Росією.[156] З 18:30 до 18:40 по блокпосту ЗСУ в районі прикордонного села Григорівка Донецької області зі сторони РФ було здійснено декілька пострілів з танка. внаслідок обстрілу загинув 1 військовослужбовець ЗСУ.[386]
452		Бруй Микола Віталійович (Псевдонім «Клин») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-03-066 березня 1986, Чернігів. Старший солдат, гранатометник[387] 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Член чернігівського відділення ВО «Тризуб» імені С. Бандери. У 2008 році закінчив Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, отримав кваліфікацію вчителя історії, практичного психолога в закладах освіти. У 2008–2009 роках проходив строкову службу в 95-й Житомирській аеромобільній бригаді. Залишились батьки, сестра, дружина та 5-річна донька.	02014-07-2626 липня 2014	Загинув вночі у бою біля села Красне (Краснодонський район) неподалік від аеропорту Луганська, прикриваючи своїх товаришів і відбиваючи їх з полону бойовиків.[388][389] Був смертельно поранений під час надання невідкладної медичної допомоги важкопораненому товаришу. Тіло загиблого бойовики вивезли до Краснодону, лише через кілька днів його вдалося переправити до Чернігова через територію РФ. Чернігівська обласна рада ухвалила рішення про клопотання про присвоєння Миколі звання «Герой України» (посмертно).[390]
453		Коваль Юрій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-01-1717 січня 1980, Ярославка Чернігівська область. Солдат 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське).	02014-07-2626 липня 2014	Загинув вночі у бою біля села Красне (Краснодонський район) неподалік від аеропорту Луганська. На трьох БТР-ах бійці прорвали два блок-пости і потрапили в засідку.[388][391] Тіло загиблого бойовики вивезли до Краснодону, лише через кілька днів його вдалося переправити до Чернігова через територію РФ. Чернігівська обласна рада ухвалила рішення про клопотання про присвоєння Юрію звання «Герой України» (посмертно).[390]
454		Куценко Микола Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-09-2323 вересня 1992, Миргород Полтавська область. Лейтенант, командир взводу 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське на Чернігівщині). З дитинства мріяв стати офіцером, щоб продовжувати династію військових. Випускник Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного 2013 року.	02014-07-2727 липня 2014	Загинув, рятуючи екіпаж танка, який потрапив під обстріл в районі Лутугине під Луганськом.[392]
455		Кулакевич Станіслав Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-03-099 березня 1989, Блажове Рівненська область. Молодший сержант, снайпер 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Він був десятою дитиною у сім'ї.	02014-07-2727 липня 2014	Загинув від вогнепальних поранень під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО.[393]
456		Білик Василь Степанович (Позивний «Гуцул») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-08-1515 серпня 1992, Городенка Івано-Франківська область. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар». Працював ді-джеєм, об'їздив усю Україну. Був активним учасником Революції Гідності. Залишилися мати, молодший брат і дворічна донька.	02014-07-2727 липня 2014	Загинув у бою під Луганськом. Василя поховали у Меморіальному сквері в Івано-Франківську з усіма почестями. Згодом у ЗМІ з'явилася інформація, що Василь був вбитий випадково під час конфлікту у небойовий ситуації. Винуватець був заарештований.[380][394][395] Детальніше.
457		Личак Микола Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01964-01-2626 січня 1964, Ірпінь Київська область. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар», розвідник. Ветеран-«афганець».	02014-07-2727 липня 2014	Потрапив під мінометний обстріл, коли проводив розвідку боєм на під'їзді до Лутугине.[380][396][397] Детальніше.
458		Римар Ігор Віталійович (Позивний «Сірко»)	01962-07-099 липня 1962, Могилів-Подільський Вінницька область. Проживав у м. Київ. Старший лейтенант, боєць 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар». Залишилась сім'я у Києві, мати на Вінниччині та сестра.	02014-07-2727 липня 2014	Загинув під час бойових дій батальйону біля населених пунктів Лутугине, Успенка та Георгіївка.[380][397][398]
459		Коврига Сергій Володимирович (Позивний «Лялік»)	01962-04-1717 квітня 1962, Могилів-Подільський Вінницька область. Проживав у Гайсині. Підполковник, боєць 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар». Ветеран-«афганець». Закінчив Кам'янець-Подільське вище військово-інженерне командне училище, був начальником обліково-операційного відділення ВОС, у 2007 році був керівником Управління МНС України в м.Севастополь. У 2012 році служив за контрактом в Лівії. Був активним учасником Революції Гідності. Залишилися дружина, дві доньки та син. [399]	02014-07-2727 липня 2014	Загинув під час бойових дій батальйону біля населених пунктів Лутугине, Успенка та Георгіївка.[380][397][400]
460		Алієв Іолчу Афі-Огли (Руслан Алієв) (Позивний «Аварець») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01964-05-1111 травня 1964, проживав у Києві. Солдат, боєць 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар». Азербайджанець, учасник УНСО.[401]	02014-07-2727 липня 2014	Загинув під час бойових дій батальйону біля населених пунктів Лутугине, Успенка та Георгіївка.[380][397] Детальніше.
461		Менюк Станіслав Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-02-099 лютого 1991, Гайсин Вінницька область. Солдат, боєць 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар».	02014-07-2727 липня 2014	Загинув під час бойових дій батальйону біля населених пунктів Лутугине, Успенка та Георгіївка.[380][397][400] Детальніше.
462		Куліш Іван Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01962-06-2222 червня 1962, Піщане Луганська область. Старший солдат, боєць 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар».	02014-07-2727 липня 2014	Загинув під час бойових дій батальйону біля населених пунктів Лутугине, Успенка та Георгіївка.[380][397][402] Детальніше.
463		Квач Орест Арсенович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-07-2323 липня 1991, Заліщики Тернопільська область. Солдат, боєць розвідроти 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар».	02014-07-2727 липня 2014	Підірвався на міні, коли йшов з саперами.[380][397][403] Детальніше.
464		Вербовий Михайло Вікторович (Позивний «Лєший») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-02-2323 лютого 1993, Південне Дніпропетровська область. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар». Був активним учасником Революції Гідності. Добровольцем записався в батальйон «Золоті ворота», потім перейшов в «Айдар».	02014-07-2727 липня 2014	Загинув під час бойових дій батальйону біля Лутугине (Луганська область).[380][397][404]
465		Давидчук Олександр Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01966-06-1010 червня 1966, Ірпінь Київська область. Солдат, розвідник 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар», розвідник. Ветеран-«афганець».	02014-07-2727 липня 2014	Потрапив під мінометний обстріл, коли проводив розвідку боєм на під'їзді до Лутугине.[396] Детальніше.
466		Шостак Сергій Олександрович (Позивний «Шест») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-06-2828 червня 1972, Луцьк. Старший сержант (старший прапорщик міліції у відставці), заступник командира взводу розвідки 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар».	02014-07-2727 липня 2014	Загинув під час боїв за місто Лутугине біля Луганська.[380][397][405] Детальніше.
467		Бойко Віталій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-07-2424 липня 1973, Київ. Солдат, боєць 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар».	02014-07-2727 липня 2014	Загинув під час бойових дій батальйону біля населених пунктів Лутугине, Успенка та Георгіївка[380][397][406] Детальніше.
468		Василаш Ілля Євгенович (псевдо «Дід») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01959-08-022 серпня 1959, Горбівці Чернівецька область. Солдат, боєць 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар», розвідник. Ветеран-«афганець».	02014-07-2727 липня 2014	Загинув під час бойових дій батальйону біля населених пунктів Лутугине, Успенка та Георгіївка.[380][397] Детальніше.
469		Батюк Валентин Євгенович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-02-1313 лютого 1979, Рогізна Житомирська область. Солдат, стрілець-помічник грантометника 30-ї окремої механізованої бригади, в/ч А0409 (Новоград-Волинський).	02014-07-2727 липня 2014	Загинув у бою за стратегічно важливу висоту Савур-Могила на стику кордонів Луганської, Донецької областей та державного кордону України з Росією.[407][408]
470		Гаврилюк Сергій Євгенович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-06-1515 червня 1991, Червоний Цвіт Шепетівський район Хмельницька область. Старший солдат, старший стрілець 30-ї окремої механізованої бригади, в/ч А0409 (Новоград-Волинський).	02014-07-2727 липня 2014	Загинув у бою за стратегічно важливу висоту Савур-Могила на стику кордонів Луганської, Донецької областей та державного кордону України з Росією. Довгий час Сергій перебував у списках зниклих безвісти.[409][410]
471		Дзюбелюк Олександр Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-07-2323 липня 1990, Нова Ушиця Хмельницька область. Старший лейтенант, заступник начальника мобільної прикордонної застави Могилів-Подільського прикордонного загону Державної прикордонної служби. Закінчив Національну академію Державної прикордонної служби за спеціальністю офіцер управління основними підрозділами охорони державного кордону. 2011 року нагороджений медаллю «20 років ДПСУ». Неодружений.	02014-07-2727 липня 2014	За інформацією Держприкордонслужби з 10.00 до 13.05 та з 13.30 до 14.45 було здійснено мінометно-гаубичний обстріл пункту пропуску «Довжанський» (Луганська область). Вогонь вівся з населеного пункту Черніков (РФ), випущено понад 250 снарядів. У результаті обстрілу вбито 4 та поранено 2 прикордонників. Журналісту РІА вдалося зв'язатися телефоном з одним з прикордонників з «Довжанського», він повідомив, що обстрілювали з російської території. «Спочатку били з „Градів“. А потім полетіли снаряди, які летять зовсім тихо. Вперше таке бачили. Змішали все із землею. Скрізь воронки у зріст людини. Від пункту пропуску нічого не залишилося. Не знаю, що ще вони застосовували, але ми звернули увагу, як від попадання на берці якоїсь речовини, взуття від того розлазиться одразу. Так само злазить фарба з автомобілів». За словами співрозмовника, поранених і тіла вбитих забрали на територію Росії.[411]
472		Блажко Володимир Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-06-2525 червня 1982, Могилів-Подільський Вінницька область. Прапорщик, інспектор відділення інспекторів Могилів-Подільського прикордонного загону Державної прикордонної служби. Залишилась дружина та донька 2008 р.н.	02014-07-2727 липня 2014	За інформацією Держприкордонслужби з 10.00 до 13.05 та з 13.30 до 14.45 було здійснено мінометно-гаубичний обстріл пункту пропуску «Довжанський» (Луганська область). Вогонь вівся з населеного пункту Черніков (РФ), випущено понад 250 снарядів. У результаті обстрілу вбито 4 та поранено 2 прикордонників.[411]
473		Соколовський Віктор Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-12-2424 грудня 1986,Озаринці Вінницька область. Старший сержант, водий Могилів-Подільського прикордонного загону Державної прикордонної служби. За спеціальністю фельдшер. У 2006 році закінчив Могилів — Подільський медичний коледж. Неодружений.	02014-07-2727 липня 2014	За інформацією Держприкордонслужби з 10.00 до 13.05 та з 13.30 до 14.45 було здійснено мінометно-гаубичний обстріл пункту пропуску «Довжанський» (Луганська область). Вогонь вівся з населеного пункту Черніков (РФ), випущено понад 250 снарядів. У результаті обстрілу вбито 4 та поранено 2 прикордонників.[411]
474		Дмитренко Павло Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01970-08-1010 серпня 1970, Джурин Вінницька область. Старший солдат, електрік-акумуляторник Могилів-Подільського прикордонного загону Державної прикордонної служби. 1988 року закінчив Мазурівське СПТУ № 38. Мешкав із сім'єю у м.Могилів-Подільський. Залишилась дружина та дорослий син.	02014-07-2727 липня 2014	За інформацією Держприкордонслужби з 10.00 до 13.05 та з 13.30 до 14.45 було здійснено мінометно-гаубичний обстріл пункту пропуску «Довжанський» (Луганська область). Вогонь вівся з населеного пункту Черніков (РФ), випущено понад 250 снарядів. У результаті обстрілу вбито 4 та поранено 2 прикордонників.[411]
475		Василенко Олександр Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-12-011 грудня 1994, Ігнатпіль Житомирська область. Солдат, гранатометник 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Військовослужбовець за контрактом.	02014-07-2727 липня 2014	Загинув у бою під Торезом (Донецька область).[407][412]
476		Білоушенко Сергій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-02-1919 лютого 1993, Корсунь-Шевченківський Черкаська область. Солдат, гранатометник аеромобільного взводу 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Закінчив гімназію, вступив до Київського університету технологій і дизайну. Після року строкової служби в ЗСУ вступив на контрактну службу у 2011 році. Був єдиним сином у матері.	02014-07-2727 липня 2014	Загинув у бою під Торезом (Донецька область).[413]
477		Книш Олександр Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-10-066 жовтня 1982, Левків Житомирська область. Старший сержант, головний сержант-командир міномета 13-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Брав участь у миротворчих операціях, має багато нагород. Залишилась дружина та двоє маленьких дітей.	02014-07-2727 липня 2014	Загинув в бою біля міста Шахтарськ (Донецька область).[414]
478		Основа Олександр Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-09-011 вересня 1983, Вільнянськ Запорізька область. Старший солдат, гранатометник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське) Сухопутних військ ЗС України, призваний за мобілізацією 3 квітня. Закінчив Вільнянський професійний ліцеї, проходив строкову службу зв'язківцем у 2003 році.	02014-07-2727 липня 2014	Загинув біля станції Дебальцеве (Донецька область).[415]
479		Рудник Артем Юрійович	01989-09-1212 вересня 1989, Чернігів. Молодший сержант 41-го батальйону територіальної оборони України «Чернігів-2». Залишилась вагітна дружина.	02014-07-2727 липня 2014	Загинув на блокпосту біля села Новоіванівка (Попаснянський район) на Луганщині від вогнепального поранення голови.[416] За результатами службового розслідування офіційна версія — самогубство.[417]
480		Шуліков Сергій Вікторович	01983-05-1111 травня 1983, селище Садове (Снігурівський район) Миколаївська область. Капітан, заступник командира роти, інструктор з парашутно-десантної підготовки розвідувальної роти 13-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Мешкав у Житомирі. Залишились вагітна дружина та двоє дітей — донька 2002 р.н. і син 2012 р.н.	02014-07-2828 липня 2014	Загинув в селі Дібрівка (Шахтарський район) (Донецька область) від кулі снайпера.[418]
481		Романчук Анатолій Михайлович	01981-01-2727 січня 1981, Дунаївці Хмельницька область. Мешкав у місті Біла Церква Київська область. Капітан, начальник розвідки 1-ї гаубічносамохідно-артилерійської батареї гаубичного артилерійського самохідного дивізіону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква).	02014-07-2828 липня 2014	Загинув при спробі прориву до оточених підрозділів українських військ на кордоні з Росією.[156][419]
482		Пічул Микола Миколайович (Позивний «Студент»)	01994-07-1111 липня 1994, Красноармійське (Новоазовський район) Донецька область. Молодший сержант, кулеметник 1-го відділення 3-го взводу 1-ї роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Вступив у Приазовський державний технічний університет в Маріуполі. З початком бойових дій взяв академвідпустку та пішов добровольцем захищати рідну землю. За два тижні до загибелі відсвяткував своє 20-річчя.	02014-07-2828 липня 2014	Вранці був вбитий пострілом у голову військовослужбовцями ЗСУ під час сварки в його рідному селі Красноармійське (Новоазовський район) Донецької області, коли заступився за мирних мешканців.[420]
483		Трофімов Євген Юрійович (псевдонім «Трофим») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-03-1212 березня 1993, Запоріжжя. Молодший сержант, розвідник 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Навчався у Запорізькому національному технічному університеті за спеціальністю «Фізичне виховання і реабілітація». Професійно займався тайським боксом, багаторазовий чемпіон України, має звання майстра спорту. В 17 років завоював титул чемпіона Європи з тайського боксу серед юнаків.[421] у 2012 році був призваний на строкову службу, потім залишився служити за контрактом. Залишилася дружина, а 30 липня народився син, назвали Трофімом.	02014-07-2828 липня 2014	Євген виводив з оточення колону військових, знаходився на першому БТРі. Бойовики з лісосмуги обстріляли колону, в бою Євген загинув від осколкового поранення в шию.[422] Двоє бійців загинули в бою біля прикордонного села Дякове (Луганська область). Бойовики почали обстріл позицій військових з лісосмуги, у відповідь вогневі позиції бойовиків були розбиті артилерійським і мінометним вогнем.[423]
484		Остяк Віталій Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-04-1010 квітня 1976, Винники Львівська область). Солдат, стрілець 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Був активним учасником Майдану 2004 року і Євромайдану. Залишилась дружина та 12-річний син.	02014-07-2828 липня 2014	Колона забезпечення була атакована терористами в селі Дібрівка (Шахтарський район) на межі Донецької і Луганської областей неподалік від Дякове, зав'язався бій. У цьому бою Віталій отримав смертельні поранення і загинув. Похований у с.Чишки (Пустомитівський район).[424][425]
485		Хмелецький Віктор Іванович	01978-06-077 червня 1978, Володимир-Волинський Волинська область. Майор, начальник відділення зв'язку штабу військової частини А2331 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися дружина, син та донька.	02014-07-2828 липня 2014	Загинув поблизу Саурівка Шахтарського району Донецької області, під час обстрілу терористами колони військових, яка пересувалась в район висоти Савур-могила.[426]
486		Тимощук Іван Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-09-2323 вересня 1978, Новоград-Волинський Житомирська область. Солдат, кулеметник 1-го механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади, в/ч А0409 (Новоград-Волинський). По закінченні школи вступив до Новоград-Волинського промислово-економічного технікуму. Після третього курсу рік служив у Львові у внутрішніх військах. Після повернення буквально через два дні пішов на роботу — ремонтувати машини, а згодом перейшов на ТОВ «Церсаніт-Інвест». Призваний за мобілізацією 10 березня. Залишились батьки та наречена.	02014-07-2828 липня 2014	Загинув у бою за стратегічно важливу висоту Савур-Могила на стику кордонів Луганської, Донецької областей та державного кордону України з Росією. Поховали Івана в с. Сусли Новоград-Волинського району.[427]
487		Максимчук Станіслав Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-06-1515 червня 1995, Голоби Волинська область. Старший солдат, гранатометник механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади, в/ч А0409 (Новоград-Волинський), служив за контрактом.	02014-07-2828 липня 2014	Загинув у бою за стратегічно важливу висоту на кордоні України Савур-могила.[428]
488		Коробенков Олексій Олександрович	01990-08-2222 серпня 1990, с. Боброво Архангельська область (РРФСР). Старший лейтенант, заступник командира механізованої роти з озброєння 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Проживав в с. Олександрівка (Буринський район) Сумської області. У 2008 році вступив на факультет військової підготовки Харківського політехнічного інституту.	02014-07-2828 липня 2014	Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» приблизно о 1-й годині в районі висоти Савур-могила в Донецькій області.[429][430]
489		Оверчук Дмитро Русланович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-07-066 липня 1992, Шкарів Гощанський район Рівненська область. Сержант, механік-водій БМП 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишились батьки та наречена.	02014-07-2828 липня 2014	Під селом Степанівка (Шахтарський район) (Донецька область) в районі висоти Савур-Могила БМП підірвалась на міні і згоріла. Колону військових сильно обстріляли, і вона відступила. Про долю Дмитра з 28 липня було не відомо. Після експертизи ДНК Дмитра поховали 20 вересня у рідному селі.[431]
490		Камбаров Аки Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-08-2323 серпня 1975, Мари Туркменістан. Проживав у м.Новоград-Волинський Житомирська область. Старшина, головний сержант 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). У 1995 році закінчив СПТУ у Новоград-Волинському. У 2000 році вступив на військову службу за контрактом. Брав участь у миротворчих місіях у Сьєрра-Леоне, Іраку та Косово. Залишилася дружина та двоє синів, 1998 і 2014 р.н.	02014-07-2828 липня 2014	Загинув поблизу села Степанівка (Шахтарський район) Донецька область в районі висоти Савур-Могила, під час обстрілу злетів з БТРа. Про долю Дмитра з 28 липня було не відомо. Упізнаний за експертизою ДНК. 26 лютого 2015 року з військовим попрощались у Новоград-Волинському. Похований у селі Сусли.[432]
491		Шестак Василь Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-06-1919 червня 1992, Закарпатська область. З дитинства проживав у с. Соломна Волочиський район Хмельницька область. Солдат, кулеметник БТР 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив Підволочиський ліцей, з 3 липня 2011 року служив за контрактом у Збройних Силах України. Залишилися батьки.	02014-07-2828 липня 2014 орієнтовно	Зник під час боїв в районі висоти Савур-Могила (Шахтарський район Донецька область). З 28 липня не виходив на зв'язок, відомо, що під час обстрілів був поранений в ногу. У вересні 2015 року упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. Перепохований у с. Соломна.[433]
492		Тимощук Сергій Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972 1972. Сержант, військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Зниклий безвісти. У січні 2018 нагороджений орденом (посмертно)[434].	02014-07-2828 липня 2014	28.07.14 зник безвісти поблизу села Степанівка (Шахтарський район) Донецька область[435].
493		Василець Олександр Кузьмович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-05-088 травня 1978, Богуші Рівненська область. Проживав у с.Макарів Київська область. Молодший сержант, командир бойової машини — командир відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква), призваний за мобілізацією. Залишились двоє маленьких дітей.	02014-07-2828 липня 2014	Загинув у нічному бою з терористами під час мінометного обстрілу.[156][436]
494		Саіпов Кудайназар Алімбайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-12-3131 грудня 1980, Пересічне Харківська область. Солдат, водий 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар».	02014-07-2929 липня 2014	Вбитий снайпером під час чергування на посту.[437]
495		Підлубний Віталій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-12-1212 грудня 1983, Київська область. Солдат, старший механік — водій механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква), призваний за мобілізацією 27 березня 2014 року.	02014-07-2929 липня 2014	Отримав смертельне поранення під час бою з терористами та помер в шпиталі від отриманих поранень.[156]
496		Слободяник Вадим Павлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-08-2020 серпня 1978, Київська область. Старший солдат, старший оператор 2 розвідувального взводу розвідувальної роти 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква), призваний за мобілізацією 27 березня 2014 року.	02014-07-2929 липня 2014	Загинув у бою з терористами.[156]
497		Родич Андрій Ігорович	01988-03-055 березня 1988, Львів. Старший лейтенант, командир взводу 1-го батальйону 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Випускник Академії Сухопутних військ імені Сагайдачного 2011 року. Мешкав із сім'єю у Новояворівську. Залишились дружина та 6-річна донька.	02014-07-2929 липня 2014	Андрій керував автомобілем «Урал», який підірвався на фугасі. Похований 14 серпня на Личаківському кладовищі на полі Почесних поховань № 76.[438]
498		Лисенко Сергій Петрович	01977-09-1010 вересня 1977, Коломия Івано-Франківська область. Підполковник, заступник командира 1-го загону по роботі з особовим складом 3-го ОПСпП. Випускник ОІСВ (1999), з 1999 служив у полку, — спочатку в Криму, з 2003 в Кіровограді. Займався військово-прикладними видами спорту. Розлучений, залишився син (мешкає в Криму).	02014-07-2929 липня 2014	Розвідгрупа з 19 військовослужбовців виконувала бойове завдання із рятування пілота збитого літака Су-25. Бійці заночували на території закинутої ферми поблизу с. Латишеве Шахтарського району. Власник ферми (61 рік, затриманий у червні 2016) доніс про це терористам зі Сніжного, які приїхали на бронетехніці і оточили ферму. В нерівному бою під час прориву загинули 10 спецпризначенців. Похований у Коломиї[439]. Див. Евакуація пілотів з-під Сніжного (липень 2014).
499		Андреєнко Кирило Леонідович	01988-05-066 травня 1988, Чита, РРФСР. Капітан, командир групи СпП 1-го загону СпП 3-го ОПСпП. З родини військовослужбовця. Шкільні роки пройшли у Дніпрі. Випускник АСВ ім. Сагайдачного (Львів, 2011, дипломом з відзнакою). В полку з 2011, на фронті від початку АТО. Залишилась дружина.	02014-07-2929 липня 2014	Загинув у бою поблизу с. Латишеве Шахтарського району, де розвідгрупа потрапила в засідку за наведенням місцевого зрадника. Похований у Львові[439]. Див. Евакуація пілотів з-під Сніжного (липень 2014).
500		Шершень Андрій Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-08-2222 серпня 1981, Стара Жадова Сторожинецький район Чернівецька область. Виріс у с. Хлібодарівка (Чаплинський район) Херсонська область. Старшина, заступник командира групи СпП 1-го загону 3-го ОПСпП. Навчався в КДПУ, вступив на військову службу за контрактом. Миротворець (Ірак, 2003—2004; Кувейт, 2005). Снайпер-інструктор, понад 200 стрибків з парашутом, альпініст. Залишились дружина і син.	02014-07-2929 липня 2014	Загинув у бою поблизу с. Латишеве Шахтарського району, де розвідгрупа потрапила в засідку за наведенням місцевого зрадника. Похований у Кропивницькому[439]. Див. Евакуація пілотів з-під Сніжного (липень 2014).
501		Бузуляк Анатолій Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-11-2929 листопада 1986, Високі Байраки Кропивницький район Кіровоградська область. Мешкав у с. Іванівка (Кропивницький район). Сержант, заступник командира 3-ї групи СпП — командир 1-го відділення 3-ї роти СпП 1-го загону 3-го ОПСпП. Випускник ЦДПУ (2009, «Географія»). На військовій службі за контрактом з 08.10.2009. Залишились мати і брат.	02014-07-2929 липня 2014	Загинув у бою поблизу с. Латишеве Шахтарського району, де розвідгрупа потрапила в засідку за наведенням місцевого зрадника. Похований в с. Іванівка[439]. Див. Евакуація пілотів з-під Сніжного (липень 2014).
502		Шимчик Ярослав Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-06-077 червня 1992, Гайворон Кіровоградська область. Старший солдат, радист радіогрупи 1-го загону СпП 3-го ОПСпП. Спортсмен-важкоатлет. Служив за контрактом. Залишились батьки.	02014-07-2929 липня 2014	Загинув у бою поблизу с. Латишеве Шахтарського району, де розвідгрупа потрапила в засідку за наведенням місцевого зрадника. Похований в Гайвороні[439]. Див. Евакуація пілотів з-під Сніжного (липень 2014).
503		Глобенко Олексій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-05-099 травня 1988, Ємилівка Голованівський район Кіровоградська область. Мешкав у м. Кропивницький. Старшина, головний сержант роти СпП 1-го загону СпП 3-го ОПСпП. З 5 років мешкав у м. Гайворон. В армії з 2007, після строкової служби підписав контракт. Залишилась дружина та двоє синів.	02014-07-2929 липня 2014	Загинув у бою поблизу с. Латишеве Шахтарського району, де розвідгрупа потрапила в засідку за наведенням місцевого зрадника. Похований у Кропивницькому[439]. Див. Евакуація пілотів з-під Сніжного (липень 2014).
504		Панков Лев Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-05-2828 травня 1991, Кропивницький. Мешкав у м. Мала Виска Кіровоградська область. Старший солдат, водій автомобільного відділення спецмашин 3-го ОПСпП. З 2011 військовослужбовець за контрактом. Залишилась мати.	02014-07-2929 липня 2014	Загинув у бою поблизу с. Латишеве Шахтарського району, де розвідгрупа потрапила в засідку за наведенням місцевого зрадника. Похований у Малій Висці[439]. Див. Евакуація пілотів з-під Сніжного (липень 2014).
505		Гришин Сергій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-12-2727 грудня 1984, Кропивницький. Старший солдат, водій господарчого відділення роти забезпечення 3-го загону 3-го ОПСпП. Юрист, випускник Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС (2010). З 2004 працював у Кіровоградській виправній колонії №6. Мобілізований 19.03.2014. Залишились батьки, сестра.	02014-07-2929 липня 2014	Загинув у бою поблизу с. Латишеве Шахтарського району, де розвідгрупа потрапила в засідку за наведенням місцевого зрадника. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований за ДНК. Похований 05.02.2015 у Кропивницькому[439]. Див. Евакуація пілотів з-під Сніжного (липень 2014).
506		Рикалов Роман Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-03-2424 березня 1992, Хмельницький. З дитинства мешкав на Кіровоградщині. Старший солдат, радист 2-го відділення радіогрупи 1-го загону 3-го ОПСпП. Строкова служба — 47-й ПСпП ВВ МВС (Феодосія-13). На військовій службі за контрактом з 16.05.2013. Залишились батьки.	02014-07-2929 липня 2014	Загинув у бою поблизу с. Латишеве Шахтарського району, де розвідгрупа потрапила в засідку за наведенням місцевого зрадника. Вважався зниклим безвісти. Упізнаний за експертизами ДНК, похований 05.09.2017 у Кропивницькому[439]. Див. Евакуація пілотів з-під Сніжного (липень 2014).
507		Ткаченко Олег Анатолійович	01977-02-2727 лютого 1977, Свердловськ Луганська область. Підполковник Служби безпеки України (Луганськ), оперативний співробітник. 13 років служив в СБУ. Залишилася дружина і син.	02014-07-2929 липня 2014 за іншими даними 28 липня	Після захоплення Луганська офіцер фактично перейшов на нелегальне становище. Під час збирання оперативної інформації був викрадений бойовиками. Був вбитий 29 липня після жорстоких катувань.[440]
508		Карпа Тарас Степанович	01989-02-1717 лютого 1989, Лужки (Жовківський район) Львівська область. Проживав у м. Кропивницький. Капітан, командир групи СпП 1-го загону СпП 3-го ОПСпП. Випускник АСВ ім. Сагайдачного (2010). Залишилася дружина і син.	02014-07-3030 липня 2014	29 липня дістав тяжкі поранення поблизу с. Латишеве Шахтарського району, де розвідгрупа потрапила в засідку за наведенням місцевого зрадника. Помер наступного дня в лікарні окупованого м. Сніжне. Вважався зниклим безвісти, в серпні 2015 знайдено могилу в Сніжному. Перепохований 04.11.2015 у Кропивницькому[439]. Див. Евакуація пілотів з-під Сніжного (липень 2014).
509		Деркач Сергій Павлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-12-1111 грудня 1973, Прилуки Чернігівська область. Майор, заступник командира батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Залишилась дружина та двоє дітей (8 і 4 років).	02014-07-3030 липня 2014	Загинув під Луганськом, біля села Шишкове машина підірвалась на фугасній міні, здетонували боєзапаси, що перевозилися в машині.[441][442][443]
510		Моісеєнко Володимир Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-01-2828 січня 1974, Іркутськ РРФСР. Проживав у с. Іржавець (Ічнянський район) Чернігівська область. Сержант, водій роти матеріально-технічного забезпечення 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Залишилась дружина та троє дітей.	02014-07-3030 липня 2014	Загинув під Луганськом, біля села Шишкове машина підірвалась на фугасній міні, здетонували боєзапаси, що перевозилися в машині.[442][444]
511		Дяченко Олександр Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-10-1717 жовтня 1976, Запоріжжя.[445] Боєць 5-го Окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу. Активний учасник запорізького Євромайдану. Залишилась дружина та 7-річний син.	02014-07-3030 липня 2014	Застрелений снайпером біля села Піски (Ясинуватський район) під Донецьком. Бій тривав 6-7 годин у 600 метрах від блок-посту терористів.[446][33]
512		Балог Василь Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-01-022 січня 1981, Великі Лучки Закарпатська область. Капітан, командир батареї 128-ї механізованої бригади. Залишилась дружина та двоє синів 2003 та 2012 р.н.	02014-07-3030 липня 2014	Загинув під Луганськом внаслідок мінометного обстрілу.[447]
513		Корнєв Володимир Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-09-055 вересня 1982, Свердловська область (РРФСР). Капітан, начальник розвідки штабу 128-ї механізованої бригади. Народився у родині військових, коли навчався у другому класі, вони переїхали із Німеччини, де проходив службу батько. Продовжив династію, став офіцером. В Ужгород був переведений з міста Чернівці.	02014-07-3030 липня 2014	Загинув під Луганськом внаслідок мінометного обстрілу (за іншими джерелами — під Сніжним у Донецькій області). Похований у с.Дівички, де мешкають його батьки (військове містечко на Київщині).[447][448]
514		Макарян Євген Валерійович	01986-06-2727 червня 1986, Одеса. Старший лейтенант, командир взводу 17-ї окремої Криворізької танкової бригади. Залишилась вагітна дружина.	02014-07-3030 липня 2014	Загинув під час мінометного обстрілу в бою за звільнення міста Первомайськ (Луганська область). Похований у м. Миколаїв.[449]
515		Амельчаков Юрій Юрійович	01975-07-022 липня 1975, Житомир. Старший лейтенант, командир зенітно-ракетного артилерійського взводу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилася дружина та двоє дітей, 13 і 3 років.	02014-07-3030 липня 2014	Підрозділ Юрія вирушив на допомогу іншим підрозділам та потрапив у засідку в районі сіл Степанівка — Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. З того часу Юрій вважався зниклим безвісти. Упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих, тіла яких вивезли волонтери пошукової місії. 21 серпня 2015 року воїна поховали на військовому кладовищі Житомира.[450]
516		Шанюк Петро Анатолійович	01982-07-1212 липня 1982, Ягодинка (Романівський район) Житомирська область. Солдат 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Зниклий безвісти. Визнаний померлим за рішенням Романівського районного суду від 19.04.2017.[451]	02014-07-3030 липня 2014	Був в одній машині з Юрієм Амельчаковим. Підрозділ вирушив на допомогу іншим підрозділам та збився зі шляху і потрапив у розташування противника в районі сіл Степанівка — Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. За словами вцілілих військовослужбовців, загинув під час обстрілу. Тіло не знайдене, перебуває у списку розшуку.[452]
517		Лук'янчук Богдан Петрович	01978-09-2222 вересня 1978, Суємці Баранівський район Житомирська область. Солдат 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Зниклий безвісти.	02014-07-3030 липня 2014	Був в одній машині з Юрієм Амельчаковим. Підрозділ вирушив на допомогу іншим підрозділам та збився зі шляху і потрапив у розташування противника в районі сіл Степанівка — Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. За словами вцілілих військовослужбовців, загинув під час обстрілу. Тіло не знайдене, перебуває у списку розшуку[453]
518		Гулюк Сергій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-09-077 вересня 1981, проживав у Луцьку. Молодший сержант, водій секції автомобільних перевезень Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби. Залишились троє дітей.	02014-07-3131 липня 2014	З 03.20 до 03.50 31 липня 2014 диверсійно-розвідувальної групою в районі н.п. Василівка (Амвросіївський район) у Донецькій області було здійснено обстріл прикордонників з мінометів та гранатометів. 5 прикордонників загинули та 11 поранені. Поховали Сергія на батьківщині його батьків, у селі Завидів Острозького району.[454][455][456]
519		Басак Олександр Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-04-1212 квітня 1989, Пантаївка Олександрійська міськрада Кіровоградська область. Старший солдат, патрульний відділення інспекторів Донецького прикордонного загону Державної прикордонної служби. Закінчив Кіровоградський педагогічний університет за спеціальністю фізичне виховання. Призваний за мобілізацією у березні. Не одружений, був єдиною дитиною у батьків.	02014-07-3131 липня 2014	З 03.20 до 03.50 31 липня 2014 диверсійно-розвідувальної групою в районі н.п. Василівка (Амвросіївський район) у Донецькій області було здійснено обстріл прикордонників з мінометів та гранатометів. 5 прикордонників загинули та 11 поранені.[454][457]
520		Паршутін Олег Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-03-1414 березня 1974, Кропивницький. Молодший сержант, молодший інспектор прикордонної служби відділу «Іловайськ» Державної прикордонної служби.	02014-07-3131 липня 2014	З 03.20 до 03.50 31 липня 2014 диверсійно-розвідувальної групою в районі н.п. Василівка (Амвросіївський район) у Донецькій області було здійснено обстріл прикордонників з мінометів та гранатометів. 5 прикордонників загинули та 11 поранені. Поховали Олега на Алеї Слави Рівненського кладовища у Кропивницькому.[454][458][459]
521		Черноморченко Ростислав Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-03-2323 березня 1992, Кропивницький. Молодший сержант, інспектор прикордонної служби 1-ї категорії інструктор кінологічного відділення відділу «Амвросіївка» Державної прикордонної служби. Призваний за мобілізацією.	02014-07-3131 липня 2014	З 03.20 до 03.50 31 липня 2014 диверсійно-розвідувальної групою в районі н.п. Василівка (Амвросіївський район) у Донецькій області було здійснено обстріл прикордонників з мінометів та гранатометів. 5 прикордонників загинули та 11 поранені. Поховали Ростислава на Алеї слави Рівнянського цвинтаря у Кропивницькому.[454][458][460]
522		Філіпповський Юрій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-07-066 липня 1985, Підгородне Дніпропетровська область. Прапорщик, старший технік групи логістики відділення інспекторів Донецького прикордонного загону Державної прикордонної служби.	02014-07-3131 липня 2014	З 03.20 до 03.50 31 липня 2014 диверсійно-розвідувальної групою в районі н.п. Василівка (Амвросіївський район) у Донецькій області було здійснено обстріл прикордонників з мінометів та гранатометів. 5 прикордонників загинули та 11 поранені.[454]
523		Посохов Дмитро Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-04-2727 квітня 1990, Плоске (Великобурлуцький район) Харківська область. Солдат, кулеметник 1-го парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське).	02014-07-3131 липня 2014	Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області. За неофіційними даними загинули 21 військових, частина загиблих та поранених потрапили до бойовиків. За попередніми даними командування ПДВ ЗС України, оприлюдненими наступного дня, в бою під м.Шахтарськ 10 десантників загинули, 13 поранені, доля 11 військовослужбовців невідома.[461][462]
524		Гордієнко Віталій Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-02-044 лютого 1986, Нікопольський район Дніпропетровська область. Старший солдат, снайпер 3-го парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське).	02014-07-3131 липня 2014	Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461][463]
525		Акімов Дмитро Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-03-2525 березня 1991, Дніпропетровськ. Старший солдат, старший стрілець 1-го парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське).	02014-07-3131 липня 2014	Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461]
526		Жуков Антон В'ячеславович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-12-2828 грудня 1985, Дніпропетровськ. Сержант, командир бойової машини 1-го парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Залишилися 8-річний син і 5-річна донька[464].	02014-07-3131 липня 2014	Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461][465]
527		Матусевич Віталій Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-08-1212 серпня 1986, Дніпропетровська область. Сержант, командир бойової машини 3-го парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Після строкової служби в армії працював у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Закінчив Криворізький політехнічний коледж. Поступив до ВНЗ та готувався до захисту диплому.[466].	02014-07-3131 липня 2014	Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461]
528		Градиський Володимир Миколайович	01970-10-2929 жовтня 1970, Дніпропетровськ.[467] Старший лейтенант, командир взводу 1-го парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Залишилась дружина та дорослий син.	02014-07-3131 липня 2014	Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461]
529		Камінський Антон Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-04-1212 квітня 1987, Дніпропетровськ. Старший солдат, стрілець — помічник гранатометника 1-го парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське).	02014-07-3131 липня 2014	Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461]
530		Нікітін Ростислав Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-03-2929 березня 1994, Дніпропетровськ. Старший солдат, старший стрілець 3-го парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське).	02014-07-3131 липня 2014	Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461][468]
531		Іванов Віталій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-11-1919 листопада 1991, Дніпропетровськ. Молодший сержант, командир бойової машини — командир відділення 3-го парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське).	02014-07-3131 липня 2014	Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461]
532		Бригінець Олександр Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-08-2121 серпня 1983, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, старший стрілець 1-го парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське).	02014-07-3131 липня 2014	Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461]
533		Сочев Олександр Леонідович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-01-2323 січня 1976, Дніпропетровська область. Солдат, сапер інженерно-саперної роти 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське).	02014-07-3131 липня 2014	Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461]
534		Симоненко Дмитро Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-05-011 травня 1990, Глинськ (Роменський район) Сумська область. Проживав у Новомосковську. Сержант, водій-кранівник взводу десантного забезпечення 3-го парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Під час подій на Майдані підрозділ Дмитра намагалися перекинути на його придушення. Дмитро і група десантників відмовилися їхати на Майдан, за це їх звільнили з ЗСУ. Але після перемоги Майдану він відновився, і був направлений для участі в АТО, з перших днів брав участь у бойових операціях. За цей час його бронежилет витримав чотири ворожі кулі, а сам він зазнав поранення плеча, проте не залишив підрозділ. У Дмитра залишилась дружина та прийомний син.	02014-07-3131 липня 2014	Загинув під час потужного обстрілу бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків поблизу м.Шахтарськ Донецької області. Дмитро загинув, прикриваючи маневр свого підрозділу. Осколок потрапив між пластинами бронежилета і завдав смертельного поранення. Дмитро ще відстрілювася навіть тоді, коли його виносили з поля бою.[461][469]
535		Ковтун Станіслав Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-03-044 березня 1986, Атюша Чернігівська область. Солдат, гранатометник 1-го парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Мав військову освіту. Залишилась 1-річна дитина.	02014-07-3131 липня 2014	Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області. Станіслав отримав смертельне поранення в шию.[461][470]
536		Дубов Ігор Леонідович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-02-2020 лютого 1973, Дніпропетровська область. Молодший сержант, стрілець 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське).	02014-07-3131 липня 2014	Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461]
537		Федоряка Петро Вікторович	01964-09-1515 вересня 1964, Нова Гребля (Роменський район) Сумська область. Проживав у с. Трудолюб Полтавська область. Старший лейтенант, командир взводу 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). У 1986 році закінчив механіко-математичний факультет Харківського університету. Один з найвідоміших в Україні ковалів і зброярів, засновник українського ковальського фестивалю ножарів. Відео з Петром Федорякою, фестиваль (2013 рік).[471] Клинки і знамениті сокири Петра зберігаються в колекціях любителів холодної зброї України та багатьох країн світу. Залишились дві доньки, 1986 і 1987 р.н.	02014-07-3131 липня 2014	Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області. Снаряд влучив у БТР. Російські бойовики знімали тіла загиблих десантників на відео і фото і потім хизувались у соцмережах, а полоненого пораненого бійця заставили копати могилу.[461][472] Тіло Петра змогли вивезти з Шахтарська тільки у жовтні. Похований 15 жовтня у с. Трудолюб на Полтавщині.[473]
538		Сєдов Олексій Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-10-1717 жовтня 1990, Дніпропетровськ. Солдат, стрілець 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Виріс в багатодітній сім'ї, де був єдиним сином. Залишились батьки та чотири сестри.	02014-07-3131 липня 2014	Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області. Снаряд влучив у БТР. Російські бойовики знімали тіла загиблих десантників на відео і фото і потім хизувались у соцмережах.[461][474] Тіло Олексія змогли вивезти з Шахтарська тільки у жовтні. Похований 18 жовтня на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська.[475]
539		Джубатканов Артем Володимирович	01980-11-099 листопада 1980, Миколаїв. Лейтенант, командир взводу 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське).	02014-07-3131 липня 2014	Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області. Снаряд влучив у БТР. Російські бойовики знімали тіла загиблих десантників на відео і фото і потім хизувались у соцмережах. Упізнаний за експертизою ДНК, поховання на Краснопільському цвинтаріпід Дніпропетровськом.[461][476]
540		Болтушенко Андрій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-05-2626 травня 1984, Піщанка (Новомосковський район) Дніпропетровська область. Солдат, кулеметник 2-ї роти 1-го батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). До призову працював у службі безпеки єврейського центру «Менора» в Дніпропетровську. Залишилась дружина та донька.	02014-07-3131 липня 2014	Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461] Тіло вивезли з Шахтарська тільки через два місяці, до того часу вважався зниклим безвісти. Опізнаний за результатами експертизи ДНК. Поховали Андрія 17 жовтня в селі Піщанка.[477]
541		Сердюков Євген Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-11-1717 листопада 1983, Мецамор Вірменія. З дитинства проживав у Дніпропетровську. Молодший сержант, командир бойової машини — командир відділення 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Активний член вірменської громади. Євген мав власний бізнес. Був призваний за мобілізацією 11 березня. Окрім військової служби займався допомогою армії, купував інструменти та запчастини для ремонту військової техніки.	02014-07-3131 липня 2014	Загинув внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу Шахтарська Донецької області. 6 лютого 2015 року похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська.[461][478]
542		Трегубчак Станіслав Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-08-2323 серпня 1987, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, гранатометник 1-ї парашутно-десантної роти парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Закінчив ПТУ №45, відслужив строкову армійську службу, працював у підрядних організаціях. У листопаді 2013 року пройшов конкурсний відбір у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», де почав працювати електрогазозварником коксового цеху №1. Мобілізований у березні 2014 року.	02014-07-3131 липня 2014	Загинув внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу Шахтарська Донецької області. Довгий час перебував у списку зниклих безвісти. У квітні 2015 року тіло загиблого воїна упізнано за експертизою ДНК, 11 квітня у Кривому Розі оголошено день жалоби.[461][479]
543		Самишкін Володимир Борисович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-10-1212 жовтня 1992, Ашгабат Туркменістан. Солдат, механік-водій 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Служив за контрактом з 2013 року. Залишилася сестра.	02014-07-3131 липня 2014	Загинув внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу Шахтарська Донецької області. Довгий час перебував у списку зниклих безвісти. Був тимчасово похований сепаратистами біля недобудованої церкви у парку в м. Шахтарськ разом з іншими бойовими побратимами: Федорякою П.В., Сєдовим О.О., Трегубчаком С.О., Джубаткановим А.В., Халіним В.О. та Сердюковим Є.С. 9 жовтня 2014 р. ексгумований пошуковцями Місії "Ексгумація-200" ("Чорний тюльпан") та привезений до Дніпропетровська[480]. Похований на Краснопільському цвинтарі міста Дніпропетровськ як невідомий № 786. Впізнаний за експертизою ДНК 29 липня 2015 року.[461][481]
544		Халін Володимир Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-10-2121 жовтня 1983, Нові Кайдаки Дніпропетровська область. Старший солдат, старший стрілець 3 роти 1-го батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське).	02014-07-3131 липня 2014	Загинув внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу Шахтарська Донецької області. Довгий час перебував у списку зниклих безвісти. Похований на Краснопільському цвинтарі міста Дніпропетровськ як невідомий № 789. Опізнаний за тестами ДНК.[461][482]
545		Шатайло Михайло Сергійович	01990-07-2121 липня 1990, Балта Одеська область. Старший лейтенант, заступник командира роти з озброєння 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Закінчив військовий ліцей та Інститут танкових військ при НТУ ХПІ у Харкові.	02014-07-3131 липня 2014	Зник безвісти після потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу Шахтарська Донецької області. За словами очевидців, снаряд з танку супротивника влучив у бойову машину десанту, на якій їхав Михайло. Відшукати та зібрати тіло не вдалося.[461][483]
546		Чікал Юрій Дмитрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-02-2121 лютого 1983, Нові Бросківці Чернівецька область. Солдат, стрілець-номер обслуги 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив у 2005 році географічний факультет ЧНУ, працював вчителем у Старобросківецькій середній школі, заступником директора школи. Єдиний син у матері.	02014-07-3131 липня 2014	Загинув в бою біля смт Георгіївка під Луганськом від осколкових поранень та вибухової травми.[484]
547		Бабюк Віктор Ярославович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-04-2525 квітня 1984, Братськ Іркутська область РРФСР. З однорічного віку проживав у с. Ошихліби Кіцманський район Чернівецька область. Старший солдат, старший розвідник 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади. У Чернівцях вивчився за спеціальністю «столяр, різьбяр по дереву та бересті». Призваний за мобілізацією. Залишилися дружина та двоє дітей.	02014-07-3131 липня 2014	Загинув під Шахтарськом під час обстрілу терористами.[485]
548		Шульга Андрій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-07-2222 липня 1993, Дар'ївка (Білозерський район) Херсонська область. Солдат, старший майстер-регулювальник 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Служив за контрактом з 2012 року.	02014-07-3131 липня 2014	Сапери зачепили розтяжку, коли виходили до броду у пошуках місця переправи. Від вибуху один боєць загинув, ще один отримав важкі поранення.[486][487]
549		Рябоконь Василь Васильович	01963-06-2121 червня 1963, Донське Донецька область. Підполковник, начальник Докучаєвського міськвідділу міліції. Залишилися дружина, дорослий син і 15-річна донька.	02014-07-3131 липня 2014	Застрілений на автодорозі в районі дачного кооперативу «Мрія» (Волноваський район Донецька область) з контрольним пострілом у голову. Офіцерів розстріляли в автомобілі з автоматичної зброї, коли вони після служби поверталися з Докучаєвська додому в Донське. Обидва були в цивільному одязі, без зброї.[488][489]
550		Дорошок Микола Володимирович	01981-03-1515 березня 1981, Донське Донецька область. Старший лейтенант, дільничий інспектор Докучаєвського міськвідділу міліції. Залишилися дружина, 11-річна дочка і однорічний син.	02014-07-3131 липня 2014	Застрілений на автодорозі в районі дачного кооперативу «Мрія» (Волноваський район Донецька область). Офіцерів розстріляли в автомобілі з автоматичної зброї, коли вони після служби поверталися з Докучаєвська додому в Донське. Обидва були в цивільному одязі, без зброї.[488][490]
551		Абрамов Роман Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-08-1616 серпня 1986, Малі Гадомці Житомирська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський), призваний за мобілізацією. Залишилась дружина та двоє синів, 1 і 3 років.	02014-07-3131 липня 2014	Загинув у бою за стратегічно важливу висоту на кордоні України Савур-могила, що на Донеччині. Біля Романа розірвався ракетний снаряд.[491]
552		Колотун Сергій Сергійович	01984-05-033 травня 1984, Кам'яне (Великоолександрівський район) Херсонська область. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Можливо, мешкав у Миколаєві (паспорт виданий 2000 р. в Миколаєві). Залишились дружина та двоє дітей.	липень 2014	Служив у м. Щастя. Дата й обставини смерті невідомі, перебував у списку зниклих безвісти, ідентифікований за ДНК. Похований 30 травня 2017 року на військовому кладовищі поблизу Старобільська поряд з іншими айдарівцями[492].

Невстановлена дата смерті

Шворак Павло, загинув під час прориву до луганського аеропорту, військові були атаковані бойовиками із засідки (орієнтовно 14 липня). Зі слів співслужбовця.^[493]

Марушко Владислав, Луцьк. Виріс без батька, займався кікбоксингом. Загинув від осколкових поранень від міни в грудну клітку. Залишилася мати і старший брат, який пішов на фронт після похорон Владислава.^[494]

, боєць батальйону територіальної оборони «Донбас» Донецької області. 16 липня 2014 року журналіст Мустафа Найем написав, що був свідком помилкового обстрілу машини батальйону військовими ЗСУ в Донецькій області, в результаті чого загинув боєць батальйону «Донбас». Дату події і прізвище загиблого не уточнено.^[495]