Ніконов Павло Сергійович

Павло́ Сергі́йович Ні́конов (нар. 19 грудня 1989(19891219), м. Дніпро — пом. 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, солдат Збройних сил України.

Ніконов Павло Сергійович
Солдат
Загальна інформація
Народження	19 грудня 1989(1989-12-19) Дніпро
Смерть	14 червня 2014(2014-06-14) (24 роки) Луганськ (аеропорт) (загинув у збитому терористами літаку)
Військова служба
Роки служби	2010—2011, 2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	25 ОПДБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Луганський аеропорт Збиття Іл-76 у Луганську
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ніконов.

Зовнішні відеофайли
	Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017

Життєпис

Павло Ніконов народився у місті Дніпро, виріс у жилмасиві Кам'янському (колишній Фрунзенський). Його батько — Сергій Степанович Ніконов — родом з Рязанської області Росії. Він вчив Павла грати у футбол, тренував його у своїй секції. Хлопець займався у відомого дніпровського дитячого тренера Олексія Івановича Садовникова (помер 06.04.2016 на 73-му році життя). Згодом Павло вирішив займатись карате, отримав «чорний пояс». Також займався боксом. Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи № 142, продовжив навчання у Дніпропетровському індустріальному коледжі.

Вчився в Металургійній академії, але залишив навчання. У 2010—2011 роках проходив строкову військову службу в Дніпропетровській десантній бригаді, дуже хотів потрапити саме в десант.

Завжди мріяв про власну справу, назбирав грошей і з товаришем відкрив пилораму (деревообробний цех). Через тиск на бізнес з боку державних структур, то закривав її, то знову запускав.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України в березні 2014 року мобілізований на захист Батьківщини як доброволець, сам прийшов до військкомату і попросився у свою бригаду.

Солдат, стрілець-зенітник 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

Обставини загибелі

13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.

14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.

Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули^[1][2]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.

	Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».
— Командир 25-ї БрТрА полковник Дмитро Мимриков.[3]

Пройшло більше 40 діб, перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.

25 липня похований на кладовищі смт Обухівка Дніпровського району, де мешкає родина Павла.

Залишилися батьки, старша сестра Антоніна та наречена Марина.

Нагороди та відзнаки

• Орден «За мужність» III ст. (20.06.2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу^[4].
• Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Вшанування пам'яті

• 11 грудня 2014 року в Дніпрі на фасаді будинку по вулиці Висоцького, 2, де мешкав Павло Ніконов, та на фасаді будівлі ЗОШ № 142, йому встановлені меморіальні дошки^[5].
• 13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів^[6].
• 18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську^[7].
• Пам'яті десантника Павла Ніконова присвячено турнір з футболу серед дитячих команд Дніпра та турнір з міні-футболу, які проводяться щорічно^[8][9][10].

Див. також

Збиття Іл-76 у Луганську.

Примітки

1. Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014. Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 6 серпня 2017.
2. Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // «Українська правда», 14 червня 2014. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 6 серпня 2017.
3. «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
4. Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
5. Відкриття меморіальної дошки Павлу Ніконову // Сайт Спеціалізованої СЗОШ № 142, 11 грудня 2014. Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 6 серпня 2017.
6. У Дніпропетровську відкрили меморіал військовим, загиблим у збитому під Луганськом літаку // «Радіо Свобода», 13 червня 2015. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 6 серпня 2017.
7. На Дніпропетровщині відкрили пам'ятник воїнам-десантникам, які віддали своє життя за Україну // Сайт Міністерства оборони України, 19 червня 2016. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 6 серпня 2017.
8. У Дніпропетровську пройшов футбольний турнір пам'яті українського бійця Павла Ніконова // «34 канал», 29 квітня 2015. Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 6 серпня 2017.
9. В Дніпрі пройшов турнір пам'яті Павла Ніконова, який загинув у небі над Луганськом // Gorod.dp.ua, 10 серпня 2016. Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 6 серпня 2017.
10. Дитячий турнір пам'яті Павла Ніконова, 11 травня 2017 на YouTube

Джерела

• Ніконов Павло Сергійович [Архівовано 11 серпня 2014 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Ніконов Павло Сергійович [Архівовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Український меморіал.
• Євгенія Рудницька. Загиблий в ІЛ-76 зенітник з Дніпропетровська: «Я що — боягуз, щоб вдома сидіти?!» [Архівовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.](рос.) // «КП в Україні», 15 червня 2014.
• Олександр Розумний. Паша — добра душа [Архівовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.](рос.) // «Дніпро вечірній», 29 червня 2014.
• Кирило Железнов. Батько загиблого Героя АТО: «Якщо Росія вторгнеться, я, як і син, візьму автомат» [Архівовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.](рос.) // «ДеПо», 15 липня 2014.
• Найбільша втрата ЗСУ в небі: річниця аварії Іл-76 під Луганськом // «Вечірній Кам'янець» за матеріалами «Вчасно» [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.], 14 червня 2017.