Войцехівський Євген Вікторович

Євге́н Ві́кторович Войцехі́вський (нар. 16 липня 1979, Кам'янка, УРСР — пом. 7 липня 2014, Щастя, Україна) — командир підрозділу «Холодний яр», боєць батальйону Айдар. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Войцехівський.

Войцехівський Євген Вікторович
Загальна інформація
Народження	16 липня 1979(1979-07-16) Кам'янка, УРСР
Смерть	7 липня 2014(2014-07-07) (34 роки) Щастя, Україна (Вогнепальне поранення)
Псевдо	Чех
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Територіальна оборона
Формування	«Айдар»
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Щастя
Командування
2014 Підрозділ «Холодний Яр» батальйону ТО «Айдар»
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився у місті Кам'янка, згодом сім'я переїхала на проживання до Сміли.

Навчався у гімназії імені Сенатора.

У юнацькому віці був членом Спілки Української Молоді в Україні, яку свого часу очолював його батько — Віктор.

Військова служба:

• в/ч 63148 в Богодухові, з червня 1998 до листопада 1999
• в/ч А3648 в квітні-травні 2000-го; в квітні 2000 року присвоєне звання молодшого сержанта за контрактом.

В різні часи представляв футбольні клуби Сміли (колишній «Локомотив»), Кам'янку та команди Черкащини, в тому числі молодіжне «Дніпро».

Дружина Вероніка родом з Кам'янки, подружжя має 2-х дітей — сини 2006 і 2009 р.н.

Активний учасником Революції Гідності; на фронт пішов добровольцем з Майдану.

У часі війни — командир спецпідрозділу глибокої розвідки «Холодний Яр».

Подробиці загибелі

Під час збору групи розвідки, до котрої входив Євген, близько 5-ї години ранку до комендатури у місті Щастя прибули два авто під українським прапором. За словами прибулих, в багажнику одного з автомобілів знаходився полонений терорист. Його пропустили до середини, інше авто залишилось біля воріт. Прибулі хотіли потрапити у комендатуру нібито для допиту, але «Чех» заборонив, після чого виникла словесна суперечка. Євгеній було зібрався одягнути «розгрузку» та передав свій автомат товаришу, коли прибулі вистрелили в нього з автоматичної зброї. Унаслідок цього отримав три кулі — у живіт, груди і смертельну — в аорту.

Нагороди

26 лютого 2015 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (посмертно).^[1]

• Почесна відзнака «За заслуги перед Черкащиною» (2014, посмертно)^[2]
• Особливе Відзначення «Залізний хрест» (2014, посмертно)^[3]

Вшанування пам'яті

7 липня 2016 року у місті Щастя на Луганщині урочисто відкрили меморіальну дошку на честь снайпера добровольчого батальйону «Айдар» Євгена Войцеховського. Вона встановлена на стіні колишньої школи міліції, де загинув боєць^[4].

У Смілі існують вулиця та провулок Євгена Войцехівського.

Див. також

• Втрати батальйону «Айдар»
• Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (березень — липень 2014)

Примітки

1. Про відзначення державними нагородами України. Архів оригіналу за 12 травня 2015. Процитовано 17 квітня 2015.
2. Нагорода знайшла Героя — посмертно. «Кропива». Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
3. Найвищою СУМівською нагородою відзначено загиблого бійця АТО др.Євгена Войцехівського — посмертно. «СУМ в Україні». Архів оригіналу за 7 квітня 2016. Процитовано 27 грудня 2014.
4. У Щасті відкрито меморіальну дошку на честь снайпера Євгена Войцехівського // Українське радіо, 7 липня 2016. Архів оригіналу за 8 липня 2016. Процитовано 7 липня 2016.

Посилання

• Зрадливе Щастя для смілянина Войцехівського. «Прочерк». Архів оригіналу за 13 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
• У Щасті на Луганщині відкрито меморіальну дошку на честь загиблого смілянина [Архівовано 21 травня 2017 у Wayback Machine.]