Верещак Віктор Олександрович

Ві́ктор Олекса́ндрович Вереща́к (29 листопада 1971, Никонівка, Бердичівський район, Житомирська область, Українська РСР — 13 травня 2014, Рівне, Генічеський район, Херсонська область, Україна) — український військовослужбовець, сержант Збройних сил України.

Верещак Віктор Олександрович
Сержант
Загальна інформація
Народження	29 листопада 1971(1971-11-29) Никонівка, Житомирська область
Смерть	13 травня 2014(2014-05-13) (42 роки) Рівне, Херсонська область
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Ракетні війська та артилерія
Формування	26 АБр
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Верещак.

Життєвий шлях

1987 року закінчив Никонівську ЗОШ, потім Бердичівське ПТУ № 4, здобув фах будівельника. Працював у Семенівці, згодом на Бердичівському машинобудівному заводі «Прогрес».

З початком російської збройної агресії проти України 19 березня 2014 року призваний за частковою мобілізацією.

Сержант, номер обслуги гаубичного самохідно-артилерійського взводу 2-го дивізіону 26-ї окремої артилерійської бригади, в/ч А3091, м. Бердичів.

Підрозділи бригади були спрямовані на Херсонщину для посилення охорони адміністративного кордону з окупованим російськими військами Кримом.

13 травня 2014-го поблизу села Рівного Генічеського району, під час пересування підрозділу з однієї позиції на іншу в ході навчань, сталася пожежа й вибух в одній з самохідних гаубиць 2С19 «Мста-С». Загинули резервіст сержант Віктор Верещак та старший солдат строкової служби Володимир Котвіцький, двоє отримали опікові поранення різного ступеня тяжкості, — солдат Роман Огурківський зазнав важких опіків — 85 % шкіри, солдат Антон Піотровський — опіків 2 ступеню. П'ятий військовослужбовець зі складу екіпажу залишився неушкодженим. Поранених санітарним літаком доставили в одну з військово-медичних установ Міністерства оборони^[1][2].

1 червня Віктора поховали на кладовищі рідного села Никонівка^[3]. Залишились батьки Олександр Федорович та Олена Степанівна, сестра, дружина Катерина та двоє дітей, — син Юрій 1995 р. н. і донька Оксана 1998 р. н.

Нагороди

Наказом МО України № 243 від 22.05.2014 р. нагороджений відзнакою нагрудний знак «Знак пошани» (посмертно).

Вшанування пам'яті

У березні 2015 року на фасаді будівлі Никонівської ЗОШ відкрито меморіальну дошку випускнику Віктору Верещаку^[4].

7 травня 2015 року на місці загибелі двох військовослужбовців 26-ї бригади біля с. Рівного Генічеського району відкрито та освячено пам'ятний знак^[5].

У серпні 2015 року в Бердичеві на території військової частини 26-ї артилерійської бригади відкрили пам'ятник воїнам, які загинули в ході проведення антитерористичної операції. На пам'ятнику викарбуване й ім'я Віктора Верещака^[6].

Примітки

1. В Херсонській області від вибуху САУ загинули два артилериста з бердичівської бригади(рос.)
2. Під час протистоянь на Сході України загинуло 9 військовослужбовців з Житомирської області, 4 - отримали поранення
3. У Бердичівському районі поховали солдата, який загинув на Херсонщині
4. Віктор Верещак вічно житиме у серцях і спогадах своїх односельців, в душі ж – у родини. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 13 червня 2017.
5. В Генічеському районі встановили пам'ятний знак загиблим військовим 26 артбригади
6. У Бердичеві відкрили пам'ятник воїнам, які загинули в АТО

Джерела

• Верещак Віктор Олександрович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Сержант Верещак Віктор Олександрович // Український меморіал.
• У військовій частині вшанували пам'ять загиблих товаришів // Земля Бердичівська, 15 травня 2016.