Миропілля (Сумський район)
село в Краснопільскому районі Сумської области З Вікіпедії, вільної енциклопедії
село в Краснопільскому районі Сумської области З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Миропі́лля (МФА: [mɪroˈpʲiʎːɐ] (
прослухати)) — село в Україні, у Миропільській сільській громаді Сумського району Сумської области. Населення становить близько 1 400 осiб (2024).[1]
| село Миропілля | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна | Україна | ||
| Область | Сумська область | ||
| Район | Сумський район | ||
| Тер. громада | Миропільська сільська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA59080170010043659 | ||
| Облікова картка | Миропілля | ||
| Основні дані | |||
| Населення | 2 873 (2001) | ||
| Поштовий індекс | 42410 | ||
| Телефонний код | +380 5459 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 51°01′25″ пн. ш. 35°15′31″ сх. д.H G O | ||
| Середня висота над рівнем моря |
139 м | ||
| Відстань до обласного центру |
40 км | ||
| Відстань до районного центру |
38,1 км | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 42410, Сумська обл., Краснопільський р-н, с. Миропілля, вул. Сумська, 23 | ||
| Карта | |||
 Миропілля | |||
 Миропілля | |||
| Мапа | |||
 | |||
|
| |||
Після ліквідації Краснопільського району 19 липня 2020 року село увійшло до Сумського району[2].
Село Миропілля розташоване на лівому березі річки Псел у місці впадіння в неї річки Удава, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Олександрія, нижче за течією на відстані 3,5 км розташоване село Велика Рибиця, на протилежному березі — село Запсілля. Кордон з Росією проходить приблизно за 1 км від села.
Відстань до Краснопілля становить близько 38 км і проходить автошляхом Т 1901.
Засноване близько 1650 року переселенцями з волинського містечка Миропіль, що дали назву поселенню. Пізніше, зі завоюваннями Русі, Миропілля з військового осередку перетворилося на торговий.
У XVII столітті — сотенне місто Сумського полку.
У 1670 році Миропіллю надано статус міста, а до початку 20 сторіччя тут вже проживало близько 20 тисяч жителів. У місті було велике взуттєве виробництво, що обслуговувало потреби армії, тричі на рік проходив найбільший в регіоні ярмарок, був вже проведений телефон, працювали школи, училища, дві бібліотеки. Напередодні революції в Миропіллі діяло шість храмів. Місто стрімко розвивалося. У ті часи Миропілля мало свій герб, затверджений 21 вересня 1781 року.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 45 жителів села.[3]
Радянські війська з боєм відійшли 19 жовтня 1941 року.
8 січня 2023 року російські військові обстріляли село. У селі зафіксували 20 «прильотів» із самохідної артилерійської установки. Внаслідок російської атаки було пошкоджено п'ять будинків та місцева ферма.[4]
18 травня 2023 року росіяни обстріляли населені пункти шести громад Сумської області. Внаслідок мінометного обстрілу Миропільської громади було пошкоджено житловий будинок в с. Миропілля[5].
19 березня 2024 року село двічі потрапило під обстріл російського агресора. Обстріли велися зі ствольної артилерії, мінометів 120 і 82 мм, танків[6].
14 липня 2024 року село обстріляли російські агресори. Зафіксовано 7 вибухів, ймовірно РСЗВ; 6 обстрілів: 6 вибухів, ймовірно ФПВ-дрон. В результаті обстрілу пошкоджено приватний житловий будинок[7].
28 липня 2024 року село знову обстріляли російські агресори. Зафіксовано 3 вибухи, ймовірно ствольна артилерія 122 мм; 8 вибухів, ймовірно РСЗВ[8].
3 серпня 2024 року російські війська обстріляли село. Зафіксовано 8 вибухів, ймовірно міномет 120 мм; 3 вибухи, ймовірно КАБ. В результаті обстрілу зруйновано 2 будівлі, пошкоджено 2 трактори, 2 мікроавтобуса та легковий автомобіль[9].
11 серпня 2024 року село вчергове обстріляв агресор. Як повідомили в оперативному командуванні “Північ” зафіксовано 8 вибухів, ймовірно ствольна артилерія 152 мм; 6 вибухів, ймовірно РСЗВ. В результаті обстрілу пошкоджено об’єкт промислової інфраструктури[10].
17 серпня 2024 року оперативне командування «Північ» повідомило про обстріли Сумської області. Серед постраждалих населених пунктів село Миропілля – 1 вибух, ймовірно КАБ[11].
За переписом 1897 року у місті проживало 10 101 осіб (5 085 чоловіків та 5 016 жінок)[12].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3622 особи, з яких 1592 чоловіки та 2030 жінок.[13]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 2873 особи.[14]
"Якщо до початку війни (2022 рік) у нас було населення 4 172 особи, то останні підрахунки - було 2 600, а на даний час, я думаю, ще менше. Те, що люди виїжджають, з одного боку, я хочу сказати, що слава богу, що вони в безпеці, але ж занедбане село, занедбані домоволодіння. Село помирає”, - каже 8 червня 2023 року секретарка Миропільської сільської ради Олена Шаркова[15].
Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року:[12]
| Мова | Осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 9 927 | 98,28 % |
| російська | 170 | 1,68 % |
| польська | 3 | 0,03 % |
| єврейська | 1 | 0,01 % |
| Разом | 10 101 | 100 % |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[16]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 95,61 % |
| російська | 4,07 % |
| вірменська | 0,17 % |
| білоруська | 0,03 % |
| молдовська | 0,03 % |
| німецька | 0,03 % |
Із 2009 року стало традицією проведення Миропільського ярмарку. Так у 2011 році він був проведений утретє.[17]
У перший раз серед 120 підприємств із Сумщини, інших областей України, Російської Федерації, що презентували свій виробничий потенціал на І-му Міжрегіональному Миропільському ярмарку, 8 було з міста Лебедина.
Як і на будь-якому ярмарку, у Миропіллі гамірно і весело. Всюди лунають українські пісні, люди спілкуються та розважаються. Національний колорит додають курені від районів області та сільських рад Краснопільського району.
Відвідувачі ярмарку мають можливість придбати товари з лози, глини, дерева та металу, вироби народних умільців декоративно-ужиткового мистецтва, хліб та кондитерські вироби, продовольчі товари, сільськогосподарську продукцію, сувеніри, одяг, взуття, посуд, меблі тощо.
У ході ярмарку-2011 відбувся День району, фольклорний фестиваль «Пісенні джерела Краснопільщини», розважальна програма «Богатирські ігри», спортивні змагання, розваги для дітей тощо. Також Краснопільщина продемонструвала культуру та побут району: кожне село у стилізованих «автентичних» куренях представило свої здобутки.
Колишнє місто, Миропілля має численні пам'ятки архітектури й історії. До Державного реєстру нерухомих пам'яток України занесені 23 пам'ятки села, всі за категорією місцевого значення: 15 пам'яток архітектури та по 4 історії й археології[19]:
| Охоронний номер | Назва | Вид | Розташування | Координати | Опис | Зображення |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 3560-См (253-См) | Миколаївська церква | Архітектури | вул. Сумська, 90 | 51°01′00″ пн. ш. 35°15′14″ сх. д. | Побудована 1885 року на місці старої дерев'яної церкви, у 1930-ті частково зруйнована, нині використовується за призначенням. Значного розміру, цегляна, чотиристопна, однобанна, трипрестольна, в стилі історизму з елементами пізнього класицизму та «російського» стилю. Має п'ятиярусну прямокутну стовпоподібну дзівницю заввишки 50 метрів[20]. |  |
| 3561-См (254-См) | Церковно-парафіяльна школа | Архітектури | пл. Миру, 19[21] | 51°01′33″ пн. ш. 35°14′40″ сх. д. | Споруджена 1883 року коштом населення за типовим проектом курських бригадних будівничих. Одноповерховий цегляний прямокутний будинок, з багатим декоративним оздобленням, зокрема, портал обрамлено напівколонами та підкреслено вузькими вікнами. Збереглося планування: сіни та дві класні кімнати[20]. |  |
| 3562-См (255-См) | Дзвіниця Спасо-Преображенської церкви | Архітектури | пл. Миру | 51°01′32″ пн. ш. 35°14′39″ сх. д. | Збудована 1883 року. Була дзвіницею Преображенського храму, збудованого 1889 замість дерев'яної церкви та знищеної в 1930-х. Чотириярусна дзвіниця у формах руського стилю. За радянських часів використовувалася водогоном, нині руйнується[20]. |  |
| 3563-См (256-См) | Церковно-парафіяльна школа | Архітектури | вул. Сумська, 40 | 51°01′26″ пн. ш. 35°14′36″ сх. д. | Цегляний нетинькований одноповерховий Т-подібний будинок, виконаний у стилі загальної забудови вулиці. Споруджений у 1900 році коштом місцевих купців. Усі фасади виконані в «цегляному» стилі, головний фасад симетричний, вхід з двору. Планування збереглося, будівля нині є корпусом сільської школи[20]. |  |
| 3564-См (257-См) | Особняк | Архітектури | вул. Сумська, 49[21] | 51°01′19″ пн. ш. 35°14′49″ сх. д. | Збудований у ІІ пол. ХІХ ст. |  |
| 3565-См (258-См) | Чоловіча гімназія | Архітектури | вул. Шкільна, 33 | 51°01′39″ пн. ш. 35°14′39″ сх. д. | Двоповерховий будинок кінця XIX століття в «цегляному» стилі з елементами пізнього класицизму, що є синтезом архітектури громадської споруди та житлового будинку. Планування за типовою схемою для училищ. Будівля нині перебуває в напівзруйнованому стані[20]. | |
| 3566-См (259-См) | Особняк Глуховцева | Архітектури | вул. Сумська, 44[20] | 51°01′25″ пн. ш. 35°14′38″ сх. д. | Двоповерховий цегляний будинок кінця XIX століття, Г-подібний у плані, побудований в «цегляному» стилі. Розташований на перехресті, що виходить на центральну площу. Східний та південний фасади ошатно оздоблені. Нині будинок перебудований під поліклініку[20]. |  |
| 3567-См (260-См) | Будинок купця Слитіна | Архітектури | вул. Сумська, 33[21] | 51°01′24″ пн. ш. 35°14′40″ сх. д. | Збудований у кінці XIX століття. | |
| 3568-См (261-См) | Земська школа | Архітектури | вул. Сумська, 36[21] | 51°01′29″ пн. ш. 35°14′31″ сх. д. | Будівля середини XIX століття. | |
| 3569-См (262-См) | Жіноча гімназія | Архітектури | вул. Сумська, 34[21] | 51°01′30″ пн. ш. 35°14′30″ сх. д. | Споруджена в кінці XIX ст. у центрі села. Фасад гімназії не виділяється з архітектури вулиці. Одноповерховий цегляний нетинькований будинок Г-подібної форми в «цегляному» стилі. Перебудований у 1950 році під клуб[20]. |  |
| 3570-См (263-См) | Особняк | Архітектури | вул. Сумська, 12 | 51°01′36″ пн. ш. 35°14′11″ сх. д. | Садиба кінця XIX століття, висока цегляна огорожа збереглася лише фрагментарно. Одноповерхова з високим цокольним поверхом у «цегляному» стилі з елементами неоготики. Головний фасад симетричний, розчленований на три частини та пишно оздоблений. За радянських часів був перебудований під школу-інтернат[20]. |  |
| 3571-См (264-См) | Лавка | Архітектури | вул. Сумська, 3[21] | 51°01′37″ пн. ш. 35°14′13″ сх. д. | Збудована в кінці XIX століття. |  |
| 3572-См (265-См) | Заїзд | Архітектури | вул. Сумська, 1[21] | 51°01′37″ пн. ш. 35°14′12″ сх. д. | Споруда кінця XIX століття. |  |
| 3573-См (266-См) | Будинок священика | Архітектури | вул. Сумська, 41 | Збудований в кінці XIX століття. Фактично вже не існує[21]. | ||
| 3574-См (267-См) | Земська лікарня | Архітектури | південна околиця села | 51°00′15″ пн. ш. 35°15′23″ сх. д. | Збудована в 1900—1903 роках. Після розпаду СРСР розібрана на цеглу, жодного з корпусів не збереглося[21]. | |
| 3556-См (456) | Могила Волкова В. Г. | Історії | у сквері біля сільради[20] | 51°01′32″ пн. ш. 35°14′28″ сх. д. | Могила першого червоного комісара Суджанського повіту Курської губернії Василя Волкова, уродженця Миропілля, якого вбили денікінці в 1919 році. Останки Волкова перенесені в Миропілля 1920 року, а 1967 на могилі встановлене бетонне погруддя роботи скульптора Леоніда Чемена[20]. |  |
| 3557-См (437) | Братська могила радянських воїнів і партизанів та пам'ятник воїнам-землякам | Історії | пл. Миру | 51°01′34″ пн. ш. 35°14′37″ сх. д. | Поховано 59 радянських воїнів, які загиблі в боях за село у лютому—березні 1943. Останки загиблих перевезені в 1957 році, тоді ж встановлено залізобетонну скульптуру воїна на цегляному постаменті. У 1975 поруч встановлено стелу з прізвищами 513 воїнів-земляків, загиблих на фронтах Другої світової війни[20]. |  |
| 3558-См (436) | Братська могила радянських воїнів | Історії | вул. Сумська, 88 (колишнє село Студенок) | 51°01′03″ пн. ш. 35°15′13″ сх. д. | Поховано 106 воїнів, загиблих у березні та серпні 1943 року під час звільнення села від німецьких військ. Обеліск 1948 року замінений у 1964 році на залізобетонну скульптуру воїна[20]. |  |
| 3559-См (438) | Братська могила радянських воїнів | Історії | вул. Центральна, 121[20][21], біля учбово- виробничого комбінату (колишнє село Пенянка) | 51°01′40″ пн. ш. 35°15′34″ сх. д. | Похований 21 радянський воїн, загиблі у березні та серпні 1943 року під час звільнення села від німецьких військ. Останки перенесені з кладовища 1966 року, тоді ж встановлену бетонну скульптуру воїна[20]. | |
| 3575-См | Поселення — 1 | Археології | на краю першої надзаплавної тераси правого берега р. Рибиця за 1,5 км на південь від села Миропілля по шляху Суми — Миропілля. Від поселення Мала Рибиця воно відділено яром, що перетинає край тераси[20] | Поселення бронзової доби розміром 100 × 40 м, має невелике валоподібне підвищення. Виявлене Ростиславом Терпиловським та Андрієм Обломським у 1991 році[20]. | ||
| 3576-См | Поселення — 2 | Археології | на краю першої надзаплавної тераси правого берега р. Рибиця за 0,6 км на південь від села Миропілля по шляху Суми — Миропілля[20] | Багатошарове поселення: бронзова доба, рання залізна доба, раннє середньовіччя, розмір 130 × 100 м, розоране. Виявлене Ростиславом Терпиловським та Андрієм Обломським у 1991 році[20]. | ||
| 3577-См | Поселення — 3 | Археології | на мисоподібному підвищенні краю першої надзаплавної тераси правого берега р. Рибиця за 500 м на південь від села Миропілля по шляху Суми — Миропілля. За 100 м південніше знаходиться поселення Миропілля — 2[20] | Багатошарове поселення: бронзова доба, рання залізна доба (київська культура ІІІ–IV ст., черняхівська культура ІІІ–IV ст.). Розміри 120 × 100 м, має невелике валоподібне підвищення. Виявлене Ростиславом Терпиловським та Андрієм Обломським у 1991 році[20]. | ||
| 3578-См | Поселення — 4 | Археології | на схилі першої надзаплавної тераси правого берега р. Псел за 1,0 м на схід від ферми с. Миропілля, що розташована на його північній околиці. | Багатошарове поселення: бронзова доба, рання залізна доба. Складається з двох частин: західної розміром 100 × 120 м та східного розміром 70 × 40 м, обидва частково розорані. Виявлене Ростиславом Терпиловським та Андрієм Обломським у 1991 році[20]. |
Іншими пам'ятками села є будинок початку XX століттян в якому народився й мешкав український письменник Гнат Михайличенко (вулиця Михайличенка, 17), пам'ятник Герою Радянського Союзу й випускнику Миропільської школи-інтернату Петрові Мірошниченку (сквер біля сільської ради)[20], а також колишній паровий млин Білогірського монастиря 1905 року (вулиця Сумська, 2)[21].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
_(1781).png)
