Скалозуб Артем Валентинович

Арте́м Валенти́нович Скалозу́б (нар. 7 грудня 1989(19891207), с. Манвелівка, Васильківський район, Дніпропетровська область — пом. 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, старший солдат Збройних сил України.

Скалозуб Артем Валентинович
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	7 грудня 1989(1989-12-07) Манвелівка, Дніпропетровська область
Смерть	14 червня 2014(2014-06-14) (24 роки) Луганськ (аеропорт) (загинув у збитому терористами літаку)
Військова служба
Роки служби	2009—2010, 2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	25 ОПДБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Луганський аеропорт Збиття Іл-76 у Луганську
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Скалозуб.

Зовнішні відеофайли
	Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017

Життєпис

Артем Скалозуб народився в селі Манвелівка Васильківського району Дніпропетровської області. З 1 по 9 клас навчався в селі Чаплинка Юр'ївського району Дніпропетровської області. 2005 року родина повернулась у Манвелівку, де Артем у 2007 році закінчив середню загальноосвітню школу «626». Продовжив навчання у Дніпропетровському центрі професійно-технічної освіти з поліграфії та інформаційних технологій, де 2008 року здобув фах « друкувальник».

У 2009—2010 роках проходив строкову військову службу в Дніпропетровській десантній бригаді. Після служби працював у фірмі «Меркурій» в Херсонській області.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України в березні 2014 року мобілізований на захист Батьківщини.

Старший солдат, старший навідник 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

Обставини загибелі

13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.

14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.

Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули^[1][2]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.

	Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».
— Командир 25-ї БрТрА полковник Дмитро Мимриков.[3]

Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.

25 липня Артема поховали на кладовищі рідного села Манвелівка.

Залишилась мати Наталія Василівна Бараненко.

Нагороди та відзнаки

• Орден «За мужність» III ст. (20.06.2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу^[4].
• Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Вшанування пам'яті

• 13 червня 2015 року в селі Манвелівка Васильківського району на фасаді будівлі Манвелівської СЗШ, де навчався Артем Скалозуб, йому відкрито меморіальну дошку.
• 13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів^[5].
• 18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську^[6].

Див. також

Збиття Іл-76 у Луганську.

Примітки

1. Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014
2. Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // «Українська правда», 14 червня 2014
3. «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
4. Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
5. У Дніпропетровську відкрили меморіал військовим, загиблим у збитому під Луганськом літаку // «Радіо Свобода», 13 червня 2015
6. На Дніпропетровщині відкрили пам'ятник воїнам-десантникам, які віддали своє життя за Україну // Сайт Міністерства оборони України, 19 червня 2016

Джерела

• Скалозуб Артем Валентинович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Скалозуб Артем Валентинович // Український меморіал.
• Не забирай, війна, у нас синів… // В Контакті, група Наш Герой Артем Скалозуб, 15 червня 2017.
• Найбільша втрата ЗСУ в небі: річниця аварії Іл-76 під Луганськом // «Вечірній Кам'янець» за матеріалами «Вчасно», 14 червня 2017.