Loading AI tools
станція метро З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Хреща́тик» — станція Київського метрополітену. Розташована на Святошинсько-Броварській лінії між станціями «Театральна» і «Арсенальна». Відкрита 6 листопада 1960 року у складі першої черги будівництва. Назва — від центральної вулиці Києва.
Хрещатик | |
---|---|
Святошинсько-Броварська лінія | |
Загальні дані | |
Тип | пілонна трисклепінна |
Платформи | |
Кількість | 1 |
Тип | острівна |
Форма | пряма |
Довжина | 100,0 м |
Ширина | 19,7 м |
Будівництво | |
Дата відкриття | 6 листопада 1960 року |
Архітектор(и) | А. В. Добровольський, М. С. Коломієць, В. Д. Єлізаров, Г. І. Гранаткін, І. Л. Масленков, С. Й. Крушинський, Ю. В. Кисличенко за участю Ф. М. Заремби та Н. М. Щукіної |
Архітектор(и) вестибюлів | Вестибюль № 1 на Хрещатику: А. В. Добровольський, В. Д. Єлізаров, І. Л. Масленков Вестибюль № 2 на Інститутській: І. Л. Масленков, Ю. Б. Тягно |
Художник(и) | О. А. Грудзинська[1], Н. І. Федорова (художник-технолог) |
Будівельник(и) | Київметробуд |
Транспорт | |
Пересадка на | «Майдан Незалежності» |
Район міста | Печерський |
Виходи до | вул. Хрещатик, вул. Інститутська, вул. Ольгинська, алея Героїв Небесної Сотні, вул. Архітектора Городецького |
Наземний транспорт | А 24, 114 (будні) |
Інше | |
Час відкриття | 05:37 |
Час закриття | 00:12 |
Код станції | 120 |
Святошинсько-Броварська лінія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Є частиною пересадкового вузла між Святошинсько-Броварською і Оболонсько-Теремківською лініями.
До станційних колій зі східного боку станції підходить службова сполучна гілка від Оболонсько-Теремківської та Сирецько-Печерської ліній.
З 1986 року станція має статус «пам'ятка архітектури місцевого значення», охоронний номер 169[2][3].
З 26 лютого по 20 грудня 2022 року внаслідок війни була закрита для пасажирів, поїзди минали без зупинки.[4][5][6].
Конструкція станції — пілонна трисклепінна з острівною платформою.
Колійний розвиток: 3-стрілочний оборотний тупик з боку станції «Арсенальна», що переходить у ССГ з Сирецько-Печерською та Оболонсько-Теремківською лініями.
Має три підземних зали — середній і два зали з посадочними платформами. Зали станції сполучені між собою чередою проходів-порталів, які чергуються з пілонами. Середній зал має два виходи. Західний вихід, відкритий 1960 року одночасно зі станцією, сполучений ескалаторним тунелем з тристрічковим одномаршевим ескалатором з наземним вестибюлем на вулиці Хрещатик. Побудований 1965 року східний ескалаторний нахил, обладнаний тристрічковим одномаршевим ескалатором, сполучається з проміжним вестибюлем, який розгалужується на 2 виходи: до вестибюля на вулиці Архітектора Городецького і до ескалаторного тунелю з тристрічковим одномаршевим ескалатором до наземного вестибюля на Інститутській вулиці.
Із огляду на те, що «Хрещатик» — центральна станція міста, автори звернулися до джерел українського мистецтва. Мармурові пілони з яскравими вставками з майоліки передають національний колорит. У стилі того часу, а нині трохи смішними, виглядають карнизи поверх пілонів з зображенням соняшника та кукурудзи. В 1980-ті роки кахельне облицювання колійних стін станції було замінено мармуровим.
Станція має три наземних вестибюлі. Перший вмонтований у будинок № 19-А по вулиці Хрещатик, другий (архітектори І. Л. Масленков, Ю. Б. Тягно) розташований по Інститутській вулиці, 6 , а третій улаштовано у будинок № 13 по вулиці Архітектора Городецького.
Поруч із вестибюлем по вулиці Хрещатик розташовані Центральний універмаг і Київська міська рада. Біля вестибюля по вулиці Архітектора Городецького розташовані Пасаж, Український театр ім. Івана Франка, поруч із яким є сходи, які ведуть до адміністрації Президента України і будинку з химерами. Вестибюль по Інститутській вулиці розташований поруч із готелем «Україна», Міжнародним центром культури «Жовтневий палац», Національним банком України, торговельним центром «Глобус» на майдані Незалежності.
У залі станції розташовані шість проходів зі сходами, якими можна перейти до станції «Майдан Незалежності».
Три проходи (над платформою в бік станції «Театральна») з'єднані з ескалаторним тунелем з чотирьохстрічковими одномаршевими ескалаторами. Цей перехід в години пік працює лише у одному напрямку — зі станції «Майдан Незалежності» на «Хрещатик», в інший час — у двосторонньому режимі.
Ще три проходи (над платформою в бік станції «Арсенальна») з'єднані з пішохідним тунелем, перехід яким здійснюється у напрямку з «Хрещатика» на «Майдан Незалежності». Другий перехід був побудований 1986 року на додаток до першого, що не справлявся з пасажиропотоком. Біля входів на пересадку розміщені об'яви, які вказують час їх роботи, а також світлові (червоний/зелений) покажчики.
Станція за роки існування зазнала чимало реконструкцій та перебудов. 6 листопада 1960 року[7] її було відкрито з одним виходом у бік вулиці Хрещатик. На стіні у східному торці центрального залу розташовувався барельєф із зображенням герба УРСР[8].
Другий ескалаторний нахил з виходом у бік Інститутської вулиці розпочали будувати влітку 1960 року[9], а відкрили його 4 вересня 1965 року[10]. При цьому центральний зал станції подовжили на 40 метрів[11].
Наприкінці травня 1970 року[12] було відкрито третій вихід зі станції — із проміжного вестибюля другого ескалаторного нахилу на вулицю Архітектора Городецького.
У 1976 році архітектура станції зазнала чергової зміни — над платформою другої колії був побудований перехід на Оболонсько-Теремківську лінію, який був відкритий 17 грудня 1976 року[13]. При цьому на станції було розкрито два прорізи між пілонами[14] для проходу пасажирів. 3 грудня 1986 року[15] був побудований другий перехід на Оболонсько-Теремківську лінію — тепер над платформою першої колії.
Наприкінці 1980-х років було проведено заміну облицювання колійних стін — кахельну плитку було замінено мармуром.
Рік | 2009 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 | 2017 | 2018 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Пасажиропотік, тис. осіб/добу | 40,1 | 39,1 | 40,3 | 39,5 | 33,2 | 32,1 | 31,8 | 33,9 | 33,7 |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.