Remove ads
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Стаття описує хронологічний та географічний розвиток подій Євромайдану. Про політичне тло та оцінки — див. статтю «Євромайдан».
Частина інформації в цій статті застаріла. (лютий 2014) |
У цій статті відсутній вступний розділ, що має містити визначення предмета і стислий огляд найважливіших аспектів статті. |
Євромайдан у регіонах України — акції протестів проти режиму Віктора Януковича в містах та селах України під час Єврореволюції в період з листопада 2013 по лютий 2014 року.
В акціях протесту в тій чи іншій формі взяли участь близько 20 % населення України: 5 % мітингували на Майдані в Києві, 6 % — у регіонах, 9 % населення допомагали протестувальникам[2].
Найактивнішу участь у протестах взяли мешканці Західного регіону України. З них, 7 % виїхали до Києва, 26 % протестували на місцях, 29,5 % допомагали євромайданівцям. Абсолютна більшість населення регіону — 70,5 %, сприйняла Євромайдан як свідому боротьбу громадян за свої права. У Центральному регіоні України у подіях в Києві взяли участь 9,5 % населення, 2 % мітингували на місцях, 7,5 — допомагали. 48 % вважала Євромайдан усвідомленою боротьбою громадян. У подіях Євромайдану в Південному регіоні України брали участь 2 % населення; 20 % побачили в протестах свідомий виступ проти влади. У Східному регіоні України в Євромайдані взяли участь 3 % населення; 44 % сприйняли Євромайдан як свідому акцію. На Донбасi у Євромайдані брали участь 3 % жителів. Більшість населення сприйняла перемогу Євромайдану як «державний переворот» —72 %, який було здійснено політичною опозицією (21 %) при підтримці Заходу (51 %).[3][4][5][6][7]
Місто | Макс. присутність, тис. осіб | Дата | Примітки |
---|---|---|---|
Київ | 400-800 | 1 груд. | [8] |
Львів | 50 | 1 груд. | [9] |
Івано-Франківськ | 15 | 1 груд. | [10] |
Тернопіль | 15 | 1 груд. | [11] |
Запоріжжя | 10 | 26 січ. | [12] |
Вінниця | 10 | 22 січ. | [13] |
Хмельницький | 10 | 24 січ. | [14] |
Луцьк | 8 | 1 груд. | [15] |
Ужгород | 6 | 8 груд. | [16] |
Дніпропетровськ | 5-7 | 8 груд. | [17][18] |
Полтава | 5 | 24 січ. | [19] |
Суми | 5 | 1 груд. | [20] |
Харків | 5 | 1 груд. | [21] |
Черкаси | 5 | 23 січ. | [22] |
Чернівці | 5 | 24 січ. | [23] |
Нові Петрівці | 5 | 29 груд. | [24] |
Рівне | 3-5 | 2 груд. | [25] |
Дрогобич | 4 | 24 лист. | [26] |
Одеса | 3 | 26 січ. | [27] |
Біла Церква | 3 | 24 січ. | [28] |
Городок (Льв.) | 3 | 1 груд. | [29] |
Коломия | 3 | 1 груд. | [30] |
Мукачеве | 3 | 24 лист. | [31] |
Шепетівка | 2,5 | 26 січ. | [32] |
Кіровоград | 2 | 26 січ. | [33] |
Житомир | 2 | 23 січ. | [34] |
Чернігів | 2 | 25 січ. | [35] |
Калуш | >2 | 2 груд. | [36] |
Кам'янець-Подільський | >2 | 26 січ. | [37] |
Самбір | >2 | 1 груд. | [38] |
Стрий | 2 | 11 груд. | [39] |
Яворів | >2 | 6 груд. | [40] |
Бровари | >1,5 | 24 лют. | [41] |
Миколаїв | 1,5 | 26 січ. | [42] |
Підволочиськ | 1,5 | 4 груд. | [43] |
Старий Самбір | 1,5 | 1 груд. | [44] |
Трускавець | 1,5 | 1 груд. | [45] |
Умань | 1,3-1,4 | 26 січ. | [46] |
Борислав | 1,34 | 1 груд. | [47] |
Луганськ | 1 | 8 груд. | [48] |
Херсон | 1 | 26 січ. | [49] |
Бердичів | 1 | 23 січ. | [50] |
Бережани | 1 | 24 лист. | [51] |
Богородчани | 1 | 4 груд. | [52] |
Бучач | 1 | 1 груд. | [53] |
Дубно | 1 | 1 груд. | [54] |
Зборів | 1 | 2 груд. | [55] |
Здолбунів | 1 | 23 січ. | [56] |
Кривий Ріг | 1 | 1 груд. | [57] |
Костопіль | 1 | 2 груд. | [58] |
Кузнецовськ | 1 | 1 груд. | [59] |
Надвірна | 1 | 6 груд. | [60] |
Нетішин | 1 | 25 січ. | [61] |
Новий Розділ | 1 | 26 лист. | [62] |
Новояворівськ | 1 | 2 груд. | [63] |
Теребовля | 1 | 8 груд. | [64] |
Хуст | 1 | 2 груд. | [65] |
Червоноград | 1 | 23 січ. | [66] |
Стебник | 0,8 | 26 січ. | [67] |
Кременець | 0,6 | 27 лист. | [68] |
Кременчук | 0,6 | 26 січ. | [69] |
Сімферополь | >0,5 | 8 груд. | [70] |
Бориспіль | 0,5 | 27 січ. | [71] |
Броди | 0,5 | 24 лист. | [72] |
Буськ | 0,5 | 1 груд. | [73] |
Волочиськ | 0,5 | 26 січ. | [37] |
Ковель | 0,5 | 28 лист. | [74] |
Красилів | 0,5 | 3 груд. | [75] |
Обухів | 0,5 | 27 січ. | [71] |
Переяслав-Хмельницький | 0,5 | 27 січ. | [71] |
Прилуки | 0,5 | 3 груд. | [76] |
Полонне | 0,5 | 26 січ. | [37] |
Славута | 0,5 | 24 лист. | [77] |
Старокостянтинів | 0,5 | 3 груд. | [78] |
Вижниця | 0,4 | 24 січ. | [79] |
Маріуполь | 0,4 | 26 січ. | [80] |
Нововолинськ | 0,4 | 24 лист. | [81] |
Дунаївці | 0,35 | 27 січ. | [82] |
Донецьк | 0,3 | 1 груд. | [83] |
Бородянка | 0,3 | 27 січ. | [84] |
Глибока | 0,3 | 28 січ. | [85] |
Горохів | 0,3 | 28 лист. | [74] |
Жмеринка | 0,3 | 5 груд. | [86] |
Ізюм | 0,3 | 5 груд. | [87] |
Мелітополь | 0,3 | 1 груд. | [88] |
Миколаїв (Льв.) | 0,3 | 24 лист. | [89] |
Сокаль | >0,3 | 2 груд. | [90] |
Фастів | 0,3 | 28 груд. | [91] |
Болехів | 0,25-0,3 | 25 лист. | [92] |
Нікополь | 0,2-0,25 | 24 лист. | [93] |
Долина | 0,225 | 26 лист. | [94] |
Бердянськ | 0,2 | 28 лист. | [95] |
Березне | >0,2 | 4 груд. | [96] |
Борзна | 0,2 | 28 січ. | [97] |
Васильків | 0,2 | 6 груд. | [98] |
Вишгород | 0,2 | 24 січ. | [71] |
Гоща | 0,2 | 28 січ. | [99] |
Дніпродзержинськ | 0,2 | 16 груд. | [100] |
Іршава | 0,2 | 29 лист. | [101] |
Каховка | 0,2 | 3 груд. | [102] |
Миргород | 0,2 | 14 груд. | [103] |
Ніжин | 0,2 | 24 січ. | [104] |
Олександрія | 0,2 | 26 січ. | [105] |
Радехів | >0,2 | 24 січ. | [26] |
Радомишль | 0,2 | 26 січ. | [106] |
Рахів | 0,2 | 26 лист. | [107] |
Рогатин | >0,2 | 1 груд. | [108] |
Ромни | 0,2 | 26 січ. | [109] |
Ружин | 0,2 | 26 січ. | [110] |
Чортків | >0,2 | 2 груд. | [111] |
Новодністровськ | 0,18 | 12 груд. | [112] |
Севастополь | 0,15 | 28 лист. | [113] |
Острог | 0,15 | 1 груд. | [114] |
Березань | 0,13 | 27 січ. | [71] |
Вишневе | 0,12 | 28 січ. | [115] |
Виноградів | 0,1 | 24 лист. | [116] |
Жидачів | 0,1 | 15 груд. | [117] |
Жовква | 0,1 | 24 лист. | [89] |
Золочів (Льв.) | 0,1 | 25 лист. | [118] |
Кам'янка | 0,1 | 24 січ. | [119] |
Конотоп | 0,1 | 2 груд. | [120] |
Коростишів | 0,1 | 27 лист. | [121] |
Корсунь-Шевченківський | 0,1 | 11 груд. | [122] |
Краматорськ | 0,1 | 1 груд. | [123] |
Малин | 0,1 | 26 січ. | [124] |
Новоград-Волинський | 0,1 | 11 січ. | [125] |
Павлоград | >0,1 | 1 груд. | [126] |
Первомайськ (Мик.) | 0,1 | 25 лист. | [127] |
Світловодськ | 0,1 | 1 груд. | [128] |
Сміла | 0,1 | 8 груд. | [129] |
Тячів | 0,1 | 8 груд. | [130] |
Овруч | 0,1 | 28 січ. | [131] |
Сєвєродонецьк | 0,08 | 11 груд. | [132] |
Мена | 0,06 | 27 лист. | [133] |
Горлівка | 0,06 | 18 січ. | [134] |
Керч | 0,06 | 2 січ. | [135] |
Бахмач | 0,05 | 28 лист. | [136] |
Євпаторія | 0,05 | 27 лист. | [137] |
Ялта | 0,05 | 7 груд. | [138] |
Ізмаїл | 0,03 | 29 листопада | [139] |
Перший «Євромайдан» почався саме зі столиці України — Києва.[джерело?]
Цього дня з'явилась інформація про те, що небайдужі люди вийшли на «євромайдани» також у Донецьку, Івано-Франківську, Луцьку, Харкові, Хмельницькому та Ужгороді.[146][147][148]
У ніч з 22 на 23 листопада у Миколаєві на місцевому «Євромайдані» відбулися сутички з міліцією, яка спробувала знести два намети демонстрантів.[157]
23 листопада в інтернеті стала з'являтися інформація про те, що Партія регіонів та Український вибір збирають людей для участі у мітингах та для здійснення провокацій за гроші.[158][159][160] Зокрема, за інформацією ЗМІ, Партія Регіонів розпочала пошук молодих хлопців спортивної статури у Полтаві та Луганську для поїздки до Києва за 200 гривень, щоб організовувати провокації проти людей на Євромайдані.[161] З Макіївки до Києва організовано вирушили автобуси зі студентами, яких зібрали, пообіцявши по 200 гривень кожному, для участі у масових політичних заходах, запланованих на 24 листопада на підтримку Віктора Януковича.[162] З'являються повідомлення про відправлення автобусів з проплаченими людьми і з інших міст.[163]
Цього дня євромайдани відбулися в низці міст України та світу.[164]
У Львові на мітингу в підтримку євроінтеграції зібралося понад 20 тисяч учасників, основна частина яких — це студенти львівських вишів.[168] На Європейській площі Дніпропетровська зібралося близько тисячі протестувальників проти відтермінування підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом.[169] Цього дня в центрі Луганська, на площі біля пам'ятника Тарасу Шевченку (що у сквері Героїв Великої Вітчизняної війни), сталася сутичка між прихильниками євроінтеграції та донськими козаками, які виступають проти зближення України з ЄС. Спецпідрозділ Беркуту загородив «козаків» від євроінтеграторів.[170] У Харкові цього дня зібралося понад тисячу харків'ян біля пам'ятника Тарасові Шевченку, щоб відстояти право підписання Україною асоціації з ЄС.[171] У Донецьку біля пам'ятника Тарасу Шевченку, неподалік Донецької облдержадміністрації, близько 200 громадян зібралися на мітинг за підписання Угоди про асоціацію України з Євросоюзом.[172]
У той же час Партія регіонів та Український вибір звезли людей на свій анти-євромайдан у Києві,[173] пообіцявши їм грошову винагороду.[158][159][160][161] Спочатку Український вибір зорганізував мітинг на Європейській площі, де найняті люди махали кульками з надписом «Євро=гомо».[174] Пізніше вони змінили тактику і розташували найнятих людей у вигляді живого щита перед рядами «Беркуту» біля Кабінету Міністрів України на вулиці Михайла Грушевського та біля адміністрації президента на вулиці Банковій, щоб утримати кордони міліції виставлені проти євро-демонстрантів.[175] За свідченнями очевидців, найнятих людей організовують у шеренги і наказують бігти на колони євроінтеграторів, щоб посіяти паніку.[174] За свідченням очевидців, люди, яких Партія регіонів та Український вибір найняли для проплачених мітингів на три години, відстояли цей час, а потім у більшій своїй масі порозходилися.
Близько 15:00 на вулиці Грушевського під будинком уряду відбулись зіткнення міліції з мітингувальниками. Міліціонери застосували гумові кийки, сльозогінний газ і світлошумові гранати для розгону натовпу.[176] За словами очевидців, вибухові пакети у правоохоронців почали кидали «тіту́шки», яких потім міліція організовано завела у Кабмін через третій під'їзд.[177] Цього дня чимало киян та гостей міста постраждали від сльозогінного газу, розпиленого міліцією. За свідченням киян в інтернет-мережах, люди вдома намагаються відійти від впливу хімічних речовин сльозогінної дії (сльозогінний газ відносять до різновиду хімічної зброї).
Попри рішення Київського окружного адмінсуду про заборону встановлення МАФів в центрі Києва до 7 січня 2014 року, представники об'єднаної опозиції встановили 15 армійських брезентових наметів і 20 тентів «штабу європейського майдану» на Європейській площі в Києві. Комендантом наметового містечка обрано Андрія Парубія. Інформаційно-пропагандистську роботу очолить В'ячеслав Кириленко.[178]
Українська діаспора була запланувала мітинги на підтримку Євромайдану на 23—24 листопада у містах Італії, Франції, Великої Британії, Німеччини, Польщі, Чехії, Канади та США.[179] У Празі зібралося біля сотні українців та жителів міста на свій євромайдан.[174] Цього дня євромайдани відбулися також у багатьох містах світу: Німеччина — Мюнхені, Берліні; Швейцарія — Женеві; Франція — Парижі (біля Ейфелевої вежі); Англія — Лондоні (кілька сотень учасників скандували «Україна в Європу»); Норвегія — Осло; Швеція — Стокгольмі, Мальмьо; Угорщина — Будапешті; Литва — Вільнюсі; Грузія — Тбілісі та ін.[174][180] У Відні біля колони Святої Трійці зібралося близько 150 осіб із плакатами за зближення України з Євросоюзом.[181] Коло Генконсульства України в Торонто 24 листопада пройшла демонстрація на підтримку Євромайдану, на якій крім представників українських організацій Канади, виступив депутат Парламенту Тед Опіц[182], який пізніше заявиви про підтримку євроінтеграції України на засіданні парламенту Канади[183].
Голова Львівської обласної ради Петро Колодій на мітингу на Євромайдані у Львові 24 листопада закликав громаду Львівщини до одногодинного страйку на знак протесту проти рішення уряду призупинити євроінтеграційні процеси: «Я закликаю усіх завтра, 25 листопада, о 14.00 на одну годину припинити роботу і прийти сюди — на Євромайдан. Якщо ж хтось не має змоги долучитися до акції на Євромайдані, прошу вийти на вулиці біля своїх підприємств, щоб у такий спосіб долучитися до Всеукраїнської акції протесту та заявити про своє бажання бачити Україну в євроспільноті», — сказав він.[184] Того ж дня 5000 львівських студентів о 20:00 влаштували мітинг на підтримку Євромайдану на площі перед головним корпусом Львівського університету Івана Франка і оголосили страйк на 25 листопада.[185]
Громадське телебачення вело телемарафон (онлайн трансляцію) перебігу подій євромайдану у Києві.[174] Українські телевізійні канали (такі як Перший національний, Інтер) інформацію про перебіг Євромайдану не транслювали. Основну інформацію про ці події громадяни могли загалом знайти лише в інтернет-виданнях.[174] «Перший канал» російського телебачення на замовлення влади Російської Федерації продовжує випускати в ефір «страшилки» про кризу в країнах Європи після їх євроінтеграції.[186]
Близько 23:20 спецпідрозділи Беркуту в кількості понад 1000 бійців розпочали штурм Євромайдану на Європейській площі в Києві із застосуванням слізогінного газу. Повідомляється про жорстокі сутички з міліцією і десятки заарештованих.[187] З лідерів опозиції серед мітингувальників знаходиться лише Юрій Луценко.[188] Під час нападу «Беркуту» на Європейську площу на Хрещатику зникло освітлення. Попри це, прихильники євроінтеграції України відбили дві атаки силовиків і відтіснили їх в бік готелю «Дніпро».[187]
Опозиція збирається розпочати в понеділок о 8 ранку пікетування Кабінету Міністрів із вимогою відставки уряду на чолі з Миколою Азаровим.[190]
Учасники Євромайдану в Тернополі оголосили 25 листопада о 12:00 на Театральному майдані початок загальноміського страйку.[191]
Рано вранці міліція знесла намети та затримала протестувальників на євромайдані в Одесі.[192]
На Майдані Незалежності перед студентами, які оголосили страйк на підтримку підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, виступив депутат Європейського парламенту від Польщі Павел Коваль. «Ви стійте тут за свій край, а ми про вас не забудемо», — наголосив він.[197][198] Цього ж дня за рішенням лідерів об'єднаної опозиції у Києві відбулось об'єднання двох майданів в один. Намети і сцену на Європейській площі демонтують та частково перебазовують на майдан Незалежності, куди також групами переходять мітингувальники. До 23:00 об'єднання двох євромайданів було завершено.[199][200] Того ж дня з підтримкою перед протестувальниками виступає голова Сейму Литовської Республіки Лорета Граужінене.
Цього дня на студентів-агітаторів напали «тітушки» біля Київського національного економічного університету.[201] Які пізніше виявилися охоронцями закладу освіти.
За вказівкою голови КМДА Олександра Попова бійці МНС встановили на Майдані Незалежності великий армійський намет для обігріву мітингувальників. Ночувати в ньому не дозволять, можна лише зігрітися біля буржуйки та скуштувати гарячої їжі. Заявлено, що працюватиме цей пункт обігріву буде цілодобово. Поруч чергуватиме і карета швидкої допомоги.[206]
Близько 15 000 студентів з 12 університетів вирушили з Майдану Незалежності вирушили до Адміністрації Президента аби вручити звернення з вимогою підписати Угоду про асоціацію з ЄС. Після цього колона рушила назад до Євромайдану[207][208]
В урядовому кварталі міста почали зводити барикади.
Об 11:30 загони внутрішніх військ почали оточення урядового кварталу та Майдану Незалежності. Після 12-ї години проти мітингувальників почали розгортати водомети та пожежні машини, підігнали «автозаки», перекрили метро в центрі міста. У відповідь лідери опозиції закликали жінок та дітей покинути Майдан та контрольовані протестантами будівлі. Віталій Кличко та інші опозиційні депутати почали перемовини з командирами підрозділів внутрішніх військ. Близько 13 години між барикадами Євромайдану та силовиками стали священики[234]. Також в притул до силовиків — спинами до військовиків та «спецназу» — вишикувалася молодь «для захисту силовиків від провокацій». Біля 14-ї години Олег Тягнибок повідомив, що сил для оборони Майдану вистачає, а влада проводить акцію психологічного тиску. На цей час серед мітингувальників перебувало досить багато жінок. О 14:30 на Євромайдан вийшли посли та дипломати з посольств країн ЄС — «захищати»[235].
В ніч проти 11 грудня, попри завірення Президента України, які він виголосив перед спеціальним представником ЄС Кетрін Ештон, спецназ та внутрішні війська розпочали масову акцію на витіснення мітингувальників з занятих ними позицій. Груба сила та спецзасоби, переважно, не застосовувались. На заклик про допомогу до Майдану з міста почали підтягуватись добровільці. В результаті, для уникнення блокування з боку Майдану та міста, спецназ та внутрішні війська змушені були відступити.
На схемах синім кольором показані барикади і територія, яку контролюють повстанці, синій пунктир — барикади розібрані беркутом і комунальниками; червоним кольором показано кордони і підрозділи МВС та Беркуту, заблоковані ними вулиці виділені червоним. Прапорці — штаби сил. Закреслена червона точка — руїни пам'ятника Леніну на Бесарабці. Скорочення: шнс — штаб національного спротиву (будинок профспілок), кмда — київська міська держадміністрація, мш — мобілізаційний штаб повстанців в Палаці Свободи (колишній Жовтневий), шзс — штаб загонів самооборони (будинок архітекторів), ап — адміністрація президента, кму — кабінет міністрів України, вру — верховна рада України, мвс — міністерство внутрішніх справ
7 грудня 2013 року у Броварах оголосили про створення Штабу народного супротиву, який за задумом активістів мав узяти на себе функції із мобілізації броварців на Євромайдан.[244]
11 грудня 2013 року, після штурму Євромайдану в Києві, активісти броварського УДАРу закликали міського голову Ігоря Сапожка терміново, вже 12 грудня, скликати позачергову сесію Броварської міської ради. На сесії запланували розглянути низку звернень до Президента, Уряду, силовиків і Верховної Ради України.[245]
21 грудня 2013 року на майдані Свободи, центральній площі міста, кілька сотень броварців зібрались на Народне віче. Приводом стала відмова міської влади від проведення позачергової сесії, на якій депутати мали від імені всієї громади висловити свою позицію щодо подій у країні. Мітинг зібрав Штаб національного супротиву.[246]
26 грудня 2013 року відбулася позачергова сесія Броварської міської ради. Депутати не підтримали вимоги місцевого Євромайдану, озвучені на віче 21 грудня.[247] Також під час засідання броварські журналісти влаштували протест проти політики Партії регіонів, зокрема проти побиттів і переслідувань журналістів та активістів Євромайдану.[248][249]
Після початку протистоянь на вулиці Грушевського та появи перших загиблих активістів у Києві, активізуються активісти й у Броварах. 23 січня 2014 року вони виходять на майдані Свободи, де оголошують про початок попереджувального страйку.[250] Страйк продовжився і в наступні дні. Люди виходили на мітинги та демонстрації 24, 25, 27, 28 січня та 1 лютого. 24 січня журналісти зауважили, що частина депутатів Броварської міської ради перестала підтримувати міську владу та зізналась у підтримці Євромайдану.[251] 25 січня активісти також навідались до голови Броварської районної адміністрації Петра Іваненка, де вимагали його відставки.[252] 27 січня під час мітингу активісти Євромайдану виявили у приміщенні Броварської районної ради близько 100 міліціонерів та близько 50-ти «тітушок». Активісти домоглися виведення тітушок з приміщення ради.[253] 28 січня активісти пікетували територію броварського «Беркуту».[254] 1 лютого 2014 року активісти Євромайдану влаштували автопробіг Броварами, а також пішу ходу з пікетуванням офісу Партії регіонів.[249][255]
15 лютого 2014 року під час віче на майдані Свободи активісти сформували та затвердили склад Броварської народної ради. Після мітингу близько 300 активістів навідались до маєтку одіозного лідера броварського осередку Партії регіонів Сергія Федоренка.[256]
Після подій 18-20 лютого 2014 року від 20 лютого на в'їзді до Броварів з Києва по Броварському проспекту активісти влаштовують барикаду та блок-пост, вибірково перевіряючи автотранспорт.[257] 21 лютого з Києва через блок-пост автобусом тікають працівники сумського «Беркуту». На барикаді його намагається зупинити загін самооборони, з автобуса відбувається стрілянина, внаслідок якої ранять одного хлопця. Після цього «Беркут» тікає до Княжичів, де міліціонери знову стріляють і розбігаються навсібіч.[258] Спочатку «беркутівців» намагаються спіймати мешканці села.[259] Згодом, завдяки втручанню депутатів від опозиції, їх доставляють до місцевого райвідділу міліції.[249][260]
21 лютого 2014 року Бровари стають одним із найперших міст, де під час активної фази Ленінопаду зносять пам'ятник Володимиру Леніну.[261]
23 лютого 2014 року після відправлення панахиди за Небесною сотнею активісти Броварської народної ради разом з іншими мітингарями беруть під контроль комунальну телестудію «Наше місто» (телеканал «ЕКТА»), розміщену у Броварській міській раді, яка до того припинила мовлення. У студії проводять інвентаризацію, з'ясувавши, що з неї зникло важливе обладнання. Під вечір активістам вдається налагодити відеотрансляцію через інтернет.[262] Вже 24 лютого нових журналістів, які взялися відновлювати роботу телестудії, силоміць виганяють з приміщення невідомі молодики. Під час цього невідомими командує одіозний депутат Броварської районної ради Олег Кищук. Після цих подій обладнання телестудії опиняється у неробочому стані, телебачення не відновлюють.[263] У подальшому з'явилась інформація про ліквідацію телестудії.[249][264]
23 лютого 2014 року активісти Броварської народної ради у штабі Броварської самооборони влаштовують зустріч із представниками місцевих міліції та інших відомств міста. У результаті емоційних виступів, керівники броварської міліції Сергій Семікоп і Руслан Хартанович подали у відставку.[249][265]
24 лютого 2014 року активісти скликали віче на майдані Свободи, під час якого висловили недовіру міському голові Броварів Ігорю Сапожку.[41] Ще 20 лютого мер вийшов з фракції та партії Партії регіонів[249][266], однак у відставку після віче та у подальшому не подав[267], при тому декілька разів ходив у відпустку.[268]
Віче на підтримку євроінтеграції проходили в місті починаючи з 22 листопада 2013 року України.[285][286][287][288][289]
24 листопада мітинг на площі Ринок на підтримку Євромайдану нараховував близько 4000 мешканців.[26] Під час мітингу колона людей з незареєстрованого релігійного угруповання УПГКЦ (так звана «секта Догнала») з вигуками і транспарантами проти Євросоюзу намагалась спровокувати на площі Ринок біля ратуші сутичку з учасниками віче на підтримку «Євромайдану». Коли прихильники євроінтеграції витіснили опонентів з головної площі міста, останні здійснили спробу зірвати Богослужіння у храмі Петра і Павла УГКЦ, але були й звідти вигнані парафіянами та учасниками мітингу, до яких приєдналось чимало небайдужих дрогобичан.[290][291][292]
2 грудня у Дрогобичі стартували широкомасштабні страйкові акції.[293]
Як повідомила 3 грудня Інформаційна Агенція ZIK з посиланням на міську Координаційну раду «Дрогобицький Євромайдан» «У Дрогобичі щодня збирають 10-15 тисяч гривень на підтримку акції у Києві».[294]
У Дніпропетровську євромайдан збирався на Європейській площі у центрі міста. За різними даними на ньому одночасно збирались від 500 до 2 000 мешканців та гостей міста.
У Кіровський райвідділ міліції були доставлені 14 затриманих активістів, зокрема координатор руху «Третя Українська Республіка», екс-депутат обласної ради Вадим Шебанов. Міліція відкрила три кримінальні провадження за ч. 1 ст. 294, ст. 2 ст. 342, ст. 348 Кримінального кодексу України[299].
1 грудня 2013 року на 11 ранку біля будівлі міської ради зібралось близько 800 людей. Вийшли представники політичних партій, громадських організацій, студентських спільнот та просто звичайні люди. Останніх, до речі, була переважна більшість. Натовп скандував революційні гасла та закликали до повалення влади. Пересічні могли почути з натовпу такі лозунги, як «Януковича на нари», «Януковича на йолку», «В новий рік без зека», «Банду геть» тощо. На мітингу міг виступити кожен охочий.
Приблизно о 14 годині мітингувальники рушили на кільце 95 кварталу, і, оточивши його з усіх сторін, були там до сутінок. В цей час на кільці постійно було чутно клаксони автомобілів, котрі висловлювали свою підтримку і людям, і євроінтеграції в цілому. Там загальна кількість незадоволених зросла і стала рівною близько 1000 осіб.[300]
25 листопада студенти пікетували Івано-Франківську ОДА, оголосивши вимоги до влади. Студентський революційний комітет оголосив про безстроковий страйк. За словами організаторів Євромайдану, наступного дня студенти також організують страйковий комітет та обиратимуть голів страйкових комітетів університетів і факультетів.[301][302]
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Відеозапис з «Євромайдану» Одеси | |
Відеозапис з «Євромайдану» Одеси |
Акція за ЄС в Одесі проходить без політичної символіки — суто під прапорами України, Євросоюзу та Одеси. Одесити вимагають відставки уряду Азарова повністю підтримують вимоги «Київського Майдану». Безстрокову акцію протесту вирішено проводити до 29 листопада — до підписання Угоди про асоціацію України з ЄС. Здебільшого активісти збираються на Приморському бульварі біля Дюка. До речі, саме на пам'ятник герцогу де Рішельє місцеві жителі прикріпили прапор Європи[303]. Серед гасел одеського євромайдану окрім звичних можна також почути типовий одеський гумор:
Виктор Фёдорович, мы поняли ваш тонкий намек, поэтому, батя, мы стараемся. |
Серед одеситів, що бажали поїхати до Києва та підтримати тамтешніх однодумців майже усі дісталися до столиці. Єдиний інцидент пройшов у місті Котовськ, де автобус, на якому їхали активісти у Київ невідомі закидали камінням, про що заявив голова одеського Фронту Змін та депутат Одеської міської ради, Олександр Остапенко.[304]
У ранці 25 листопада, близько сотні міліціонерів оточили одеський «Євромайдан», після чого, не пропускаючи журналістів та помічників народних депутатів України, силовики пропустили у коло протестуючих близько 30-ти невідомих людей «спортивного вигляду». Невідомі силою розгромили наметове містечко та заштовхали намети у вантажівку. Перед цим депутат Одеської міської ради, Георгій Селянин, попросив міліцію дізнатися хто ці люди. У відповідь міліціянти заявили, що це туристи. Також відомо, що невідомі люди розмовляли болгарською мовою. Щоправда, ще до цих подій наметове містечко було вже майже згорнуто самими протестуючими, а вони самі не чинили опір міліції. Відомо також, що перед цим міліціянти, що чергували біля наметового містечка запевняли мітингуючих, що ніякого погрому не буде, це ж говорив і начальник юридичного департаменту міської ради, Олександр Іщенко[306]. Однак, все ж, міліція відвезла трьох активістів у Портофранківський РВВС. Серед затриманих: голова одеської обласної організації партії «Демократичний альянс», Олексій Чорний та ще два активісти. Згодом з'явилася інформація, що політика у РВВС побили, а також труїли газом, до того ж міліція порушила процедури, не записавши у журналі затриманого.[307] Після цього інциденту Чорний закликав місцевих жителів продовжити мітинг того ж дня.[308]
В Одесі осінь 2013 року видалася на рідкість складна і небезпечна для людей з активною громадянською позицією: розгін демонстрацій, арешти, побиття. Дійшло до того, що одеситам заборонили мирні зібрання. Так одеський суд вже вдруге забороняє в місті проводити мирні зібрання демонстрації і будь-які масові заходи. А це суперечить Конституції України, перший раз заборону був оголошений на 10 днів, а тепер-на півтора місяці. |
Перша акція Євромайдану відбулася 22 листопада, почавшись о 17:00 на площі Леніна. Після мітингу купка активістів пройшлася головною вулицею міста Радянська, з транспарантом «Народ, нас кинули!», скандуючи гасла «Україна — це Європа», «Зека геть», співаючи гімн та закликаючи мешканців міста долучитися до акції. Також активісти вирішили встановити цілодобове чергування на площі[338][339]. Незважаючи на руйнування міліцією наметів Євромайдану 22-23 листопада[340] та заборону судом проведення масових акцій з 24 листопада 2013 року до 7 січня 2014 року, у Миколаєві сотні мешканців міста вийшли на Євромайдан 1 грудня 2013 року з плакатами «Зека на Йолку», «Янукович, геть» та іншими.[341]
Ще на початку грудня 2013 близько тисячі активістів з Миколаєва приїхали до Києва на підтримку Євромайдану. Тоді ж на розі Хрещатика і Інститутської миколаївською обласною організацією партії ВО «Батьківщина» був встановлений великий намет «Миколаїв» для обігріву і харчування протестувальників. Він був спалений Беркутом під час штурму Євромайдану в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року[342].
У Харкові євромайдан збирається щовечора у неробочий час.[343] Кожної ночі з четверга на п'ятницю вчиняються напади на майно активістів-євромайданівців.[344][345] Харківський євромайдан вважається найбільшим на південно-східній Україні.[346][347]
11-12 січня у Харкові відбувся перший всеукраїнський Форум Євромайданів. Таке рішення було ухвалено 27 грудня на всеукраїнській конференції Євромайданів 38-ма делегатами від 17-ти регіональних Євромайданів. Під час конференції було погоджено, що партійної символіки на всеукраїнському форумі не буде. На даний з'їзд будуть запрошені громадські організації, а також представники політичних партій як спостерігачі. Очікується, що в цьому з'їзді візьмуть участь близько 200 представників євромайданів. На Форумі буде відпрацьована схема координації між різними Майданами, розроблені подальша стратегія Євромайданів, план дій, а також питання консолідації євромайданівського руху.[348][349]
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Протестний майдан в [[Запоріжжя|Запоріжжі]] 1 грудня 2013 |
1 грудня в місті організовано протестний майдан як реакція на Силовий розгін Євромайдану в Києві[350].
26 січня відбувся силовий розгін, почалися масові арешти, того ж дня за оцінками було затримано до 100 осіб[351][352] У розгоні, як тітушки, брали участь паламарі УПЦ МП з кийками.[353]
Станом на 2014-01-27 21:41 знаходяться під вартою:
2 лютого, за даними Ігора Артюшенко в мітингу на пл. Поляка узяло участь приблизно 2000 осіб на стороні Євромайдану, «Ополчение» антимайдану виставило 100 осіб.
Ввечері 22 та 23 листопада на Соборній площі перед будівлею Черкаської облдержадміністрації пройшли акції підтримки української євроінтеграції. 23 листопада члени партії «Демократичний Альянс» та громада міста намагались встановити намет для підтримки Євромайдану в Києві, але загін міліції не дозволив цього зробити, тим самим тиснув на людей і фізично[355][356]. Пізніше до них приєдналися міський депутат Микола Булатецький (партія «Батьківщина»), заступники виконувача обов'язків міського голови та інші діячі. Однак, намет було зламано, інший встановити перешкодили працівники міліції. Взагалі Євромайдан у Черкасах зібрав понад 1000 осіб[357].
22 січня правоохоронці перекрили рух автобуса із провіантом для майданівців у Києві, жителі спромоглись відстояти його і він рушив на столицю. Це спонукувало жителів міста до рішучих дій. Пообіді активісти місцевого автомайдану[358] та місцеві ЗМІ[359] почали закликати людей до мітингу наступного дня. 23 січня о 18:00 біля облради був організований народний мітинг, який охопив близько 20 тисяч містян[360]. А пізно ввечері близько 300 активістів Євромайдану захопили будівлю Черкаської облдержажміністрації. Але не надовго, бо підрозділи «Беркуту» о 23:00 силою витіснили їх із будівлі. Заарештовано було 58 осіб, одна дівчина отримала серйозні травми голови[361][362]. Зранку 24 січня було повідомлено про можливий штурм мерії, всі працівників жіночої статті було терміново евакуйовано.
26 січня, у Черкасах пройшло Народне Віче; протестувальники вимагали звільнення голови Черкаської обласної державної адміністрації Сергія Тулуба та голови Черкаської обласної ради Валерія Черняка. Представники опозиції народний депутат Леонід Даценко, голова обласної організації ВО «Свобода» Юрій Ботнар, депутат облради з «Батьківщини» Валентина Коваленко, голова обласного «УДАРу» Віталій Іляшенко вступили у перемовини з головою Черкаської облради Валерієм Черняком, його заступником Володимиром Вовченком та заступником голови ОДА Едуардом Івакіним про припинення масового затримання активістів, відставку голови Черкаської обласної державної адміністрації Тулуба, виведення роти «Беркуту» з Черкас і звільнення всіх затриманих[363]. Сторони не дійшли згоди.
В ніч на 27 січня відбувся другий штурм Черкаської ОДА із використанням коктейлів Молотова, який був відбитий «Беркутом»[364]. Бійці «Беркуту» зачистили вулиці навколо ОДА, 12 осіб було затримано. Постраждали також журналісти — зокрема, кореспондент телеканалу «Інтер» в Черкаській області Станіслав Кухарчук[365]. Станом на 12 лютого, з 70 заарештованих 23 i 27 січня під вартою залишалося близько 10 осіб, останніх перевели на домашній арешт[366].
20 лютого активістами було влаштовано блокпост біля Черкас на початку дамби через Дніпро з метою унеможливлення проїзду тітушок. Пізно ввечері «Беркут» силою розігнав блокпост. По активістах стріляли із помпової зброї та автоматів Калашникова. Постраждав фотокореспондент газети «Вечірні Черкаси» Ігор Єфімов.[365]
19 лютого мешканці смт Маньківки та м. Умані на трасі Одеса-Київ біля села Подібна встановили блокпост на дорозі, щоб перешкодити проїзду «тітушок» та спецпризначенців до столиці. У результаті наїзду невстановленого автомобілю, який пробивав дорогу внутрішнім військам, загинув Віктор Чернець[367].
20 лютого на цьому ж блокпості біля Умані близько сотні місцевих мешканців зупинили мікроавтобус із близько 10-ма міліціонерами, які їхали з Умані на Київ а також автобус, в якому їхало близько 40-ка так званих «тітушок». Тітушок було роззброєно, автобус спалено.[368]
24 листопада в центрі Луганська, на площі біля пам'ятника Тарасу Шевченку близько 100 осіб висловили свою підтримку євроінтеграції. Перешкодити акції намагались донські козаки, які виступали проти зближення України з ЄС.[371]
Щоб унеможливити проведення зібрань протестувальників різних таборів на центральній площі почався монтаж ялинки,[372] хоча на початку листопада було ухвалене рішення про її встановлення на Ярмарковій площі (вул. Газети «Луганської правди»).[373]
26 листопада міськвиконком заборонив проведення масових акцій з 26 листопада 2013 р. до 14 січня 2014 р.[374]
1 грудня в Луганську протести в центрі міста відновились. Мітинг проходив під гаслом: «Януковича у відставку!».[375]
25 листопада в Чернігові відбувся мітинг, який, однак, було розігнано.[376][377][378]
7 грудня з 13-00 до 15-00 був мітинг, на якому було до 1000 чоловік.[379] На 10 грудня біля Красної площі стоїть кілька білих агітаційних палаток «Батьківщини» і 2 палатки, в яких розміщуються мітингувальники. Міліції — 2 чоловіки на відстані 100 метрів від палатки. Кількість мітингувальників — близько 10 чоловік. Роздають газету «Слово Батьківщини». У ній заклик Юлії Тимощенко «брати владу у свої руки».
7 грудня у Сумах на площі Незалежності відбувся мітинг на підтримку київському Майдану, на який, незважаючи на сніг і мороз, у центрі міста зібралися близько 700 людей, які скандували «Суми з вами!»[380].
Штаб протестного руху перемістився зі скверу біля пам'ятника Шевченку на площу Незалежності. Встановлено намети опозиційних партій, що працюватимуть як приймальні народних депутатів. Акція у неділю відбудеться о 12 годині. По буднях мітинги проводитимуться о 18:00[298].
Хмельничани долучилися до народного спротиву, який триває у столиці. Підприємці, депутати, студенти, викладачі, школярі та звичайні громадяни яким не байдужа подальша доля країни. На протести вийшли організації та установи. Але усі комунальні організації та установи, необхідні для життя міста — водоканал, теплокомуненерго, освітні заклади, заклади охорони здоров'я — будуть працювати. У перші дні страйку на Майдан вийшли студенти Хмельницького МАУПу, гуманітарно-педагогічної академії, музичного училища, політехнічного коледжу та ін. Студенти цих вузів організували страйккомітети.
1 грудня 2013 року студенти Національного університету ім. Івана Огієнка, Подільського державного аграрно-технічного університету та інших навчальних закладів вийшли на протест у місті, пройшовши колоною по вулицям, вони зібрали віче на Майдані Відродження. Надалі багато мешканців міста збирались на віче під міськрадою, щоб виразити свої протести проти режиму та підтримати Євромайдан у Києві. Максимальна кількість протестуючих на Майдані Відродження понад 2 тисячі осіб.
26 листопада студенти Острозької академії приєднуються до студентського страйку[382].
«Євроланцюг» (також «Живий ланцюг до ЄС») — це подія, запланована львівськими студентами, метою якої є поєднання Києва та Євросоюзу через живий ланцюг. Активісти підрахували, що для живого маршруту Київ-Житомир-Рівне-Львів-Перемишль завдовжки 625 км знадобиться ~520 тисяч осіб.[383] Подія відбулась 29 листопада 2013 року.
7 грудня учасники акції на підтримку євроінтеграції України провели мітинг під стінами Ради міністрів АРК, а потім пройшли центральними вулицями міста до приміщення Постійного представництва президента України в Криму. В акціях взяли участь до півтисячі осіб. Під час пікетування учасники акції ухвалили резолюцію з вимогою розпуску Верховної Ради АРК, яка минулого тижня закликала президента запровадити в Україні надзвичайний стан[298].
23-25 листопада у 20 країнах світу відбулися акції солідарності з українцями, які виступають проти рішення влади України призупинити процес підготовки до асоціації з Євросоюзом[384].
Наймасовішими євромайдани були у містах Канади, США, Німеччини, Польщі, Великої Британії, Італії та Франції. Менші акції відбулися у Австрії (Відень), Австралії (Мельбурн), Бельгії (Брюссель), Грузії (Тбілісі), Естонії (Таллінн) Ізраїлі (Тель-Авів), Ірландії (Дублін), Іспанії (Барселона), Литві (Вільнюс), Норвегії (Берґен, Осло), Португалії (Лісабон), Угорщині (Будапешт), Фінляндії (Турку), Тунісі (Туніс), Чехії (Брно, Прага), Швеції (Мальме, Стокгольм) Швейцарії (Базель, Женева) та інших країнах.
Акції відбувалися за участі українського студентства, діаспори, а також громадян, які підтримують прагнення України підписати асоціацію з ЄС.
26 листопада біля ста представників українських організацій Бельгії та Франції проводять мітинг біля Європарламенту у Брюсселі з вимогою від Президента Віктора Януковича підписати Угоду про асоціацію України та ЄС[385].
Товариства та організації української громади у Бразилії звернулися до бразилійського народу, за підтримкою мирних демонстрацій в Україні та прав на свободу вираження думки. Звернення підписали:
По різних українських храмах та церквах пройшли богослужіння та молебни на підтримку Євромайдану. Святкові хори співали українські пісні та гімн[387][388].
У Лондоні 23-го та 24-го листопада пройшли акції солідарності з українським народом. В знак підтримки Євромайдану українці, які проживають в столиці Англії, вийшли до пам'ятника київському князю Володимиру Великому. У мітингу за європейську інтеграцію України взяли участь більше ста українців Великої Британії. Учасники мітингу тримали в руках прапори України та Європи і гасла: «Лондон підтримує Євромайдан!», «Україна і Європа — разом назавжди!», «UKRAINE GO TO WEST»[389].
24 листопада відбулась мирна демонстрація біля Бранденбурзьких воріт, в Берліні, щодо підтримки курсу євроінтеграції України. На цей євромайдан приїхали українці з багатьох міст Німеччини — з Лейпцига, Штутгарта, Гамбурга, Дрездена.[390][391]
24 листопада відбувся також євромайдан біля Центрального Європейського Банку в Франкфурті-на-Майні. Цю зустріч організувало Українське Товариство у Франкфурті-на-Майні.
24 листопада небайдужі мешканці містечка Юліх (Північний Рейн — Вестфалія, Німеччина) розпочали акцію підтримки українських Євромайданів під назвою «Я європеєць й чекаю на Україну» (Ich bin europäer und warte auf die Ukraine). Місцева фотографиня українського походження Ірина Шумахер закликала всіх небайдужих сфотографуватися з українським прапором, аби таким чином висловити своє позитивне ставлення до України. Світлини поширюються соцмережами[392][393].
Євромайдани зібралися у Варшаві, Кракові, Вроцлаві, Ґданську, Ряшеві, Любліні та інших містах[394].
26 листопада до акції протесту долучились українські студенти, що навчаються у польських вишах. Демонстрації пройшли у Варшаві, Кракові, Вроцлаві, Любліні. У Ряшеві на Євромайдані зібралось близько 400 осіб.[395]
2 грудня 2013 в неділю в Лісабоні біля будинку українського посольства відбулася друга за останній час демонстраця протесту проти репресій в Україні. Близько ста українців, які проживають в Лісабоні тримали прапори України та ЄС, фотографії поранених міліцією демонстрантів в Києві; наступні транспаранти: «Янукович, Україна йде в ЄС без тебе!», «Ми — європейці! Україна є Європа», «Янукович, їзжай до Росії» та «Україна без Януковича!». На початку зборів демонстранти проспівали в унісон гімн України. Відбувся діалог з послом.
«На першій демонстрації тут в Лісабоні (в четвер) ми закликали Януковича підписати угоду з ЄС. Але він замість цього відповів українському народу насильством. — сказав один з організаторів, голова Спілки українців Португалії Павло Садоха. — Зараз, на знак солідарності з українським народом у всьому світі, ми вимагаємо, щоб Янукович залишив посаду президента і вимагаємо відставки уряду України»[396][397]
Аналогічна демонстрація українців діаспори відбулась 9 грудня в другому великому місті країни Порту.
Мітинг солідарності пройшов у Москві на Красній Площі.
У Нью-Йорку велелюдна акція зібрала небайдужих українців під стінами постійного представництва України при Організації Об'єднаних Націй.
У Чикаго відбувся один з наймасштабніших Євромайданів у діаспорі. Декілька сотень українців зібрались, щоб продемонструвати мешканцям Чикаго, американській владі і чиказькій пресі своє занепокоєння зупинкою євроінтеграції України. У протесті взяли участь представники багатьох хвиль еміграції, було багато молоді.[398]
24 листопада в Парижі на площі Прав людини (Трокадеро) навпроти Ейфелевої вежі відбулася акція на підтримку Євромайдану в Україні. На заклик Репрезентативного комітету української громади Франції з Парижа та інших міст Франції близько 300 осіб вийшли на мітинг під прапорами України та ЄС[399][400].
8 грудня в Парижі на площі Стравінскі, біля центра Помпіду, відбулася маніфестація в підтримку Євромайданів в Україні і збір підписів під петицією з закликом до поваги прав Людини в Україні. Мітинг зібрав біля тисячі осіб — українців, французів, грузинів, …
15 грудня відбулася нова маніфестація на Трокадеро. Наступна заплановано 22 грудня на площі Сен-Мішель поблизу Латинського кварталу.
Координація і публікація новин відбувається в Фейсбуці.
Серед вимог демонстрантів — підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС на саміті у Вільнюсі 28—29 листопада 2013 року, відставка теперішнього Кабінету Міністрів України на чолі з Миколою Азаровим та Президента України Віктора Януковича, скликання позачергової сесії Верховної Ради задля ухвалення євроінтеграційних законопроєктів[401].
На 16:00 24 листопада 2013 року понад 20 000 львів'ян поставили свої підписи під зверненням, в якому вони підтримують євроінтеграційний курс України, відставку президента Віктора Януковича і прем'єр-міністра Миколи Азарова, а також голови Львівської ОДА, генерала міліції Олега Сала.[402]
Громади Рівного і Луцька вимагають провести позачергову сесію Верховної Ради, на якій вони вимагають висловити недовіру уряду Миколи Азарова та сформувати новий уряд європейської інтеграції.[403]
25 листопада студенти на Євромайдані у Івано-Франківську, оголосили низку вимог. Окрім підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, студенти також вимагають відставки міністра освіти та науки Дмитра Табачника, скасувати всі платні послуги у закладах вищої освіти, реально виконувати положення про цілодобовий доступ студентів до гуртожитків.[301][302]
Різке призупинення підготовки до Асоціації України з ЄС шокувало деяких представників проєвропейського крила провладної Партії Регіонів. Так народний депутат від Партії регіонів Інна Богословська у своєму блозі заявила, що не вірить у те, що сталося.[404] Народний депутат з фракції Партії Регіонів Давид Жванія закликав Президента України відправити прем'єр-міністра Азарова та віце-прем'єр-міністра Бойка у відставку та розцінив їх дії як урядову змову на користь Росії.[405] Також Жванія висловив підтримку майданові та пообіцяв долучитися до нього у разі непідписання Угоди про Асоціацію.[406]
25 листопада фракція Партії регіонів у Луцькій міськраді в повному складі підтримала звернення до Президента з вимогою відставки уряду Миколи Азарова за зраду національних інтересів.[407]
30 листопада уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Валерія Лутковська, а також депутат від Партії Регіонів, Сергій Тігіпко засудили розгін євромайдану в ніч на 30 листопада, а також закликали відповідні органи розслідувати якнайшвидше цей інцендент.[408]
Того ж дня депутат від Партії Регіонів, Інна Богословська, вийшла з партії, а також із фракції Партії Регіонів у парламенті. Серед іншого політик заявила:[409]
Центр і Захід все одно відкинуть страх і масово будуть відстоювати себе і власну країну. Впевнена, що на Півдні і Сході серед молоді абсолютна більшість хочуть європейських цінностей, а значить, і їхні батьки підтримають своїх дітей |
Тоді ж за Богословською з Партії Регіонів вийшов ще один депутат, Давид Жванія. Окрім іншого політик закликав створити у парламенті нову більшість, яка візьме на себе відповідальність за ситуацію в країні.[410]
Осередки Партії регіонів на Львівщині масово самоліквідуються.[411]
Цей розділ потребує доповнення. (грудень 2013) |
На Львівщині мешканці прикордонного містечка Рава-Руська на народному вічі закликали Євросоюз підписати Угоду про асоціацію з їхнім містом окремо[412].
На позачерговій сесії 26 листопада Хмельницька міська рада ухвалила рішення перейменувати вулицю Червоноармійську на Європейську[413].
28 листопада Вінницька міська рада ухвалила рішення про перейменування скверу Козицького по вулиці Грушевського (у цьому сквері знаходиться один із символів міста — Водонапірна вежа); відтепер це Європейська площа[414].
Українська влада не має права застосовувати силу проти демонстрантів, які проводять мирний протест на Європейській площі, проти рішення українського уряду не підписувати Угоду про асоціацію з ЄС. Інакше будуть серйозні наслідки… |
Свобода слова і свобода зібрань є фундаментальними принципами будь-якої справді демократичної країни. |
Цей розділ потребує доповнення. (грудень 2013) |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.