Remove ads
Надві́рна — місто в Україні, адміністративний центр Надвірнянського району Івано-Франківської області, резиденція Надвірнянської районної ради.
| Надвірна | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Область | Івано-Франківська область | ||||||||
| Район | Надвірнянський район | ||||||||
| Тер. громада | Надвірнянська міська громада | ||||||||
| Засноване | офіційна дата - 1589, перша згадка - 1578 | ||||||||
| Магдебурзьке право | 1591 | ||||||||
| Статус міста | з 1591 року | ||||||||
| Населення | ▬ 22 504 (01.01.2022)[1] | ||||||||
| Площа | 25.53 км² | ||||||||
| Густота населення | 883 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 78400 — 78409 | ||||||||
| Телефонний код | +380-3475 | ||||||||
| Координати | 48°37′49″ пн. ш. 24°34′45″ сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 427 м | ||||||||
| Водойма | р. Бистриця Надвірнянська, р. Стримба | ||||||||
| Назва мешканців | надвірня́нець, надвірня́нка, надвірня́нці | ||||||||
| Міста-побратими | Пруднік  Польща, Крнов  Чехія | ||||||||
| День міста | друга неділя вересня | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Надвірна | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 38 км | ||||||||
| - автошляхами | 36 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Рада | Надвірнянська міська рада | ||||||||
| Адреса | 78405, Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, м. Надвірна, вул. Івана Мазепи, 29 | ||||||||
| Міський голова | Зіновій Андрійович | ||||||||
|
| |||||||||
З середини XIV століття до 1772 року Надвірна була частиною Королівства Польського. У 1772 році Надвірна була приєднана до Габсбурзької монархії та залишалася частиною Королівства Галичини та Володимирії до 1918 року, поки не була утворена ЗУНР. У міжвоєнний період місто стало частиною Польської Республіки. Після вторгнення до Польщі 1939 року місто було приєднане до УРСР. Надвірна була окупована німцями у 1941 році під час Другої світової війни. Після війни місто знову увійшло до складу УРСР. З 12 червня 2020 року Надвірна є центром Надвірнянської міської громади.
Місто розташоване в злегка горбистій зеленій місцевості у передгір'ї Українських Карпат. Основними експортними та сировинними ресурсами міста є сіль, нафта та нафтопродукти, а також ліс. Місто було популярним на початку XX століття як літній курорт із ресторанами та готелями.
Remove ads
Щодо назви міста, то Р. Гандзюк вважає, що вона вказує на існування деякого двору, поза яким виникло поселення, однак на думку вченого це не міг бути Пнівський замок, розташований занадто далеко (за 2 км). Існувала інша фортифікаційна споруда — замок Краснодвір, руїни якого збереглися в міському парку. Швидше за все, це був форпост, де знаходили притулок навколишні мешканці під час ворожих нападів. Дослідник також не вважає засновниками міста ні рід Куропатвів, ні рід Потоцьких.
Існує гіпотеза, що назва міста пішла від назви р. Ворона, яка бере свій початок неподалік Надвірної (місто над Вороною).
Львівський історик Петро Сіреджук відстоює версію, згідно з якою, виникнення міста слід пов'язувати з наданням в 1554 р. Делятину міського статусу. Магнат Куропатва на межі свого маєтку з делятинським збудував митницю, пізніше тут з'явилося поселення, яке називалося Краснодвір. Статус містечка поселенню було надано між 1564 і 1578 роками.
Однак автори «Географічного словника королівства Польського» вважають, що Надвірна отримала назву від поселення челяді, яке утворилося за мурами замку:[2]
 |
"…Nazwisko Nadworna pochodzi od licznej służby nadwornej możnych Potockich, która w zamku, nie mająс miejsca, około tego w pryrządzonych domach została osadzona, z których poźniej miasteczko powstało…" |  |
— Назва Надвірна походить від численної прислуги магнатів Потоцьких, котра, не маючи місця для проживання в замку, осіла коло нього, з чого пізніше постало містечко. | ||
Remove ads
Місто розташоване на правому березі річки Бистриці Надвірнянської, що у передгір'ї Українських Карпат. Його розділяє на дві частини річка Стримба, притока Ворони. На лівому березі Бистриці височіють дві гори — Городище і Скала або Потоки.
На північному сході від Надвірної розташовані села Назавизів, Перерісль, на південному сході — Верхній Майдан, Красна, на півдні — Стримба і Лоїва, на заході — селище Битків, на північному заході — село Молодків, на півночі — Гвізд, на південному заході — Пнів, Пасічна.
Remove ads
Надвірну заснували магнати Куропатви, які мали великі маєтності в Руському воєводстві. Вперше згадане 1589р в протестації, яку подав до суду М. Куропатва. Поселення зазнавало частих нападів татар. У 1591р місто отримало магдебурзьке право, а 1601р їй надано локаційний привілей. В 1599р Куропатви звели костел Успіння Пресвятої Діви Марії.
На початку XVII ст. споруджено ратушу. Жителі міста брали участь в опришківському русі та Хмельниччині. У XVII – XVIII ст. Надвірна стала ремісничим і торгівельним центром. Найпопулярнішими тут були будівничі професії, розвивалися кушнірство, чинбарство, кравецтво, бондарство, чумацтво. Протягом 1745–87 років місто належала графу І. Цетнеру. У другій половині XVIII ст. проживало понад 2,2 тис. осіб. Приблизно тоді ж почала формуватися єврейська громада. Після Першого поділу Польщі 1772 р. – у складі Австрії (від 1867р – Австро-Угорщина). Із закриттям у 1785р Манявського скиту церкву Воздвиження Чесного Хреста розібрано та перевезено до Надвірної.
Від 1867р – повітовий центр Королівства Ґаліції і Лодомерії. У другій половині ХІХ ст. засновано підприємства з виробництва сільськогосподарських машин, сірників, з нафтоперероблення та деревооброблення. 1880р мешкали 6552 особи, з яких 4182 (64%) були євреями; 1890р – відповідно 7227 і 3618 (50%). У 1887р. Надвірна перейшла у власність міського кредитного закладу у Відні, у 1891–1918 роках нею володів австрійський цісар. У 1894р. прокладено залізницю. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. заснована нафтоперегонний завод, від якого веде історію підприємство «Нафтохімік Прикарпаття».
Під час Першої світової війни, з вересня 1914р до весни 1915р й у червні–грудні 1916р – під контролем російських військ. Від листопада 1918 – у складі ЗУНР. У травні 1919 у Надвірну увійшли польські війська. До 1939р. – повітовий центр Станіславівського воєводства Польщі. 1921 з 6062-х мешканців 2042 (34%) були євреями. У міжвоєнний період діяли осередки українських «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар», «Пласт» та ін.
Від 1939р – у складі УРСР. Від 1940р – райцентр Станіславівської області. 1 липня 1941р. місто окупували румунські війська, яких наприкінці серпня 1941р змінили німецькі війська (контролювали Надвірну до 26 липня 1944р). Нацисти вбили 6,3 тис. надвірнянців. Жителі зазнали сталінських репресій. До середини 1950-х рр. вело збройну боротьбу підпілля ОУН–УПА. [3]
Зараз у місті діють 4 ліцеїв, фізико-математичний ліцей, середня школа-інтернат[4], сім дитячих садків, ПТУ №11, Прикарпатський військово-спортивний ліцей, коледж, заочне відділення Українського фінансово-економічного інституту, музична та художня школи, Музей історії Надвірнянщини.
У 2014 році на території дитсадку «Квітка Карпат» демонтовано останній на Івано-Франківщині та Галичині пам'ятник Леніну[5].
Remove ads
А
Аля́ска, -и; так називають віддалений від центру житловий район міста. «Мікротопонім утворено семантичним способом від апелятиву Аляска – найпівнічніший штат США». Розташований у східній частині міста.
Б
Балко́нчик, -а; вершина гори Городище, з якої видно ціле місто. «Мікротопонім вказує на зовнішній вигляд ділянки на вершині гори, походить від апелятива балкон – прибудована до зовнішньої стіни будинку на певній висоті площадка [СУМ, т. 1, с. 97] + зменш. пестл. суф. -чик». Розташована у північній частині міста.
Г
Гнилу́ша, -і; назва потічка, що розташований неподалік р. Бистриця. «Мікротопонім походить від апелятива гнилий, що вказує на застій води і неприємний запах». Розташований у північній частині міста.
Го́лубів хрест, ...-ого́ ...-а́; меморіальний хрест, розташований в урочищі Городище. «Мікротопонім вказує на місце загибелі майора УПА, позивне якого Голуб, що загинув у боротьбі з НКВДистами». Розташований у північній частині міста.
Горі́шній за́мок, ...-ого ...-у; давня назва Пнівського замку, на околицях міста. «Мікротопонім походить від місця розташування споруди, ймовірно від присл. вгорі». Розташований у південно-західній частині міста.
Д
Док, -у; територія міста, розташована на півдні, недалеко від Лісокомбінатного заводу. «Мікротопонім заснований у радянський період, походить від апелятива док – промислова або господарська зона». Розташований у південній частині міста.
Долі́шній за́мок, ...-ого ...-у; давня назва колишнього замку Краснодвір. «Мікротопонім походить від місця розташування споруди, ймовірно від діал. присл. вдолині». Розташований у центральній частині міста.
Дібро́ва, -и; центральна, найвища, в рельєфі частина лісу біля гори Городище м. Надвірна. «Мікротопонім утворено від апелятива діброва – листяний ліс на родючих ґрунтах, у якому переважає дуб [СУМ, т. 2, с. 296]». Розташований у північній частині міста.
З
За́береж, -у; вулиці Я. Мудрого та У. Кармелюка – об’їзна дорога. «Мікротопонім утворено морфолого-синтаксичним способом, від апелятива берег – край землі, що межує з поверхнею річки, озера, моря і т. ін. [СУМ, т. 1, с. 158]». Розташована у західній частині міста.
І
І́ндія, -ї; так називають найбільш забудований житловий район міста. «Мікротопонім утворено семантичним способом від апелятиву Індія – країна, яка є першою за чисельністю населення». Розташований у північно-східній частині міста.
К
Ко́ло желі́зного; територія біля магазину, побудованого із заліза. Назва побутує у мовленні сучасної молоді. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом, де опорним словом є желізного, із семантикою – зроблений із заліза [СУМ, т. 3, с. 189]». Розташована у північно-західній частині міста.
Ко́ло Хре́ста; хрест в центральній частині міста, поставлений на честь скасуванням панщини. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом від прийменникового словосполучення, у якому опорним словом є хрест – предмет у вигляді фігури з двох планок, брусків, смужок і т. ін., які перетинаються між собою [СУМ, т. 11, с. 139]». Розташований у північній частині міста.
Коло Мохня́ка; невеличка ділянка, неподалік Нафтопереробного заводу. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом, де опорним словом є Мохняк – прізвище, або прізвизько чоловіка, який колись володів цією ділянкою». Розташована у східній частині міста.
Колооко́писько, -а; частина міста, біля єврейського цвинтаря. «Мікротопонім утворено за допомогою основоскладання, з опорним компонентом окоп – рів з земляним насипом, валом навколо чого-небудь [СУМ, т. 5, с. 675] + суф. -ськ із загрубілою конотацією». Розташована у центральній частині міста.
Кольо́нія, -ї; частина міста, де колись містилося баракове поселення німців-колоністів. «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом, походить від апелятива колонія – Поселення переселенців з іншої країни, області [СУМ, т. 4, с. 231]». Розташований у південній частині міста.
Кірни́ченьки, -ок; обладнане джерело біля підніжжя гори Городище. «Мікротопонім походить від апелятива криниця – яма для добування води [СУМ, т. 4, с. 348]». Розташований у північній частині міста.
Л
Лази́, -і́в; назва поля, яке знаходиться біля підніжжя гори Городище. «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом від апелятива лаз, що у діалектному мовленні означає лука – рівна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю, що розвивається протягом усього вегетаційного періоду [СУМ, т. 4, с. 553]». Розташоване у північній частині міста.
Лазо́к, -а; вузька стежка поміж кущів та дерев, вздовж р. Бистриця. «Мікротопонім утворено морфолого-синтаксичним способом, з додаванням суф. -ок до апелятива лаз – стежка в густих заростях, якою звичайно ходять звірі [СУМ, т. 4, с. 436]». Розташований у північній частині міста.
Н
На ка́мнях; фрагмент русла р. Бистриця, де розкриваються пісковикові валуни. Вони доволі масивні та мають вигляд великих каменів. Місцеві жителі організували тут місце для купання». Розташована у північно-західній частині міста.
Над Млині́вкою; куток міста, де колись стояв млинок. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом, де опорним словом є млин – споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та ін. енергії [СУМ, т. 4, с. 764]». Розташований у північній частині міста.
Нови́й Цви́нтар, ...-о́го ...-я; міське кладовище, розташоване на околицях міста. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом, де опорним словом є цвинтар – місце, відведене для поховання померлих; кладовище [СУМ, т. 11, с. 185], зі значенням новий – який недавно виник, з’явився, не існував раніше [СУМ, т. 5, с. 433]». Розташоване у південно-західній частині міста.
П
Пні́вська кла́дка, ...-ої ...-и; назва моста через р. Бистрицю, розташованого у південно-західній частині міста. «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом від апелятива кладка – дошка або колода, покладена через річку, струмок, болото для переходу [СУМ, т. 4, с. 172], апелятив пнівський вказує на близькість розташування до с. Пнів». Розташована у північно-західній частині міста.
Підза́мче, -а; частина міста неподалік Пнівського замку. «Мікротопонім утворено морфолого-синтаксичним способом, від апелятива замок – Укріплене житло феодала доби середньовіччя з оборонними, господарськими, культовими і т. ін. будівлями, звичайно оточене високим кам'яним муром з кількома вежами [СУМ, т. 3, с. 218] + преф. -під». Розташована у південно-західній частині міста.
С
Солє́нка, -и; колишнє родовище солі, розташоване на околицях міста. «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом, від апелятива сіль. Назва є дуже давньою та трапляється лише у мовленні літніх людей». Розташоване у північній частині міста.
Стара́ Доро́га, ...-о́ї ...-и; суч. вул. Б. Хмельницького. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом, де опорним словом є дорога – смуга землі, по якій їздять і ходять [СУМ, т. 9, с. 654], із семантикою старий – який існує довгий час, давно створений [СУМ, т. 2, с. 378]».
Стари́й Цви́нтар, ...-о́го ...-я; частина міського кладовища. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом, де опорним словом є цвинтар – місце, відведене для поховання померлих; кладовище [СУМ, т. 11, с. 185], із семантикою старий – який існує довгий час, давно створений [СУМ, т. 9, с. 654]». Розташована у центральній частині міста.
Т
Толо́ка, -и; куток вздовж міста біля р. Бистриця. «Мікротопонім утворено семантичним способом від апелятива толока – залишене під пар поле, що служить пасовищем для худоби [СУМ, т. 10, с. 180]». Розташований у північній частині міста.
Торго́виця, -і; куток міста де двічі на тиждень організовують ринок. «Мікротопонім представляє господарсько-виробничу діяльність людини, утворений лексико-семантичним способом від апелятиву торговиця – місце, де відбувається торгівля [СУМ, т. 10, с. 202]». Розташований у північно-східній частині міста.
Тре́тій спуск, ...-ого ...-у; частина території гори Городище оснащена трамплінами для катання на лижах. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом від однойменного апелятивного утворення, у якому компонент спуск – похила поверхня, місце, по якому спускаються вниз [СУМ, т. 9, с. 611]. Компонент третій утворився неформально, серед місцевих мешканців та передавався з покоління в покоління». Розташована у північно-східній частині міста.
Ф
Фа́нтома́с, -а; місцева назва пам’ятника «100 років надвірнянській нафті». «Мікротопонім утворено шляхом каламбуру, за допомогою основоскладання. Компонент фанто, походить від апелятиву нафта – мінеральна рідка масляниста горюча речовина, темно-бурого або чорного кольору, що залягає в надрах землі й уживається як паливо, а також як сировина для одержання ряду цінних продуктів (гасу, бензину і т. ін.) [СУМ, т. 5, с. 224], а мас, від маска – зовнішній вигляд, що приховує справжню сутність когось, чогось [СУМ, т. 4, с. 637]». Розташований у північно-західній частині міста.
Фе́рма, -и; територія, де раніше була радгоспна ферма. «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом від апелятива ферма – господарське спеціалізоване підприємство радгоспу або колгоспу, що займається певною галуззю тваринництва [СУМ, т. 10, с. 577]». Розташована у північній частині міста.
Флє́комийка, -и; назва потічка. «Мікротопонім утворено за допомогою основоскладання. Компонент флєко походить від назви корінних жителів м. Надвірна – флєки, мийка – Пристосування для миття, промивання чого-небудь; місце, де щось миють, промивають [СУМ, т. 4, с. 701]». Розташований у центральній частині міста.
Фі́рис, -а; куток міста, де колись працювали тартаки німецької фірми «Foresta» (суч. Лісокомбінат). «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом, місцеві жителі спростували назву». Розташований у південній частині міста.
Ц
Ца́рина, -и; колишнє поселення євреїв, за єврейським цвинтарем. «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом від апелятива цар – повновладний господар над ким-, чим-небудь; розпорядник [СУМ, т. 11, с. 180]. В певний період євреї були основною елітою міста». Розташоване у центральній частині міста.
Ца́рське село́, ...-ого ...-а́; район міста, де побудовані приватні будинки, раніше там жили лише заможні люди. «Мікротопонім утворений синтаксичним спобом, де опорним словом є село, із семантикою – розкішний, величний, багатий; такий, як у царя [СУМ, т. 11, с. 183]». Розташований у південно-західній частині міста.
Цего́льня, -і; куток міста, де раніше був цегляний завод. «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом від апелятива цегельня – завод, який виробляє цеглу [СУМ, т. 11, с. 191]». Розташований у південній частині міста.
Центри́, -і́в; центральна площа міста. «Мікротопонім утворений лексико-семантичним спобом, від апелятива центр – частина населеного пункту (перев. розташована всередині), де містяться основні установи [СУМ, т. 11, с. 197]». Розташована у центрі міста.
Ціпцю́рина, -ої; давня назва гори Потоки. «Мікротопонім має антропонімічне походження, від прізвиська Ціпцюра + присвійний суф. -ин». Розташована у північно-східній частині міста.
Remove ads
Чисельність
У 1973 році в місто проживало 17,3 тис. жителів.
Станом на 2022 рік населення міста налічувало 22 504 осіб[6].
Національний склад
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[7]:
| Національність | Відсоток |
|---|---|
| українці | 94,26% |
| росіяни | 3,32% |
| поляки | 0,25% |
| білоруси | 0,24% |
| інші/не вказали | 1,93% |
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8][9]:
| Мова | Чисельність, осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| Українська | 19 593 | 95,02% |
| Російська | 653 | 3,17% |
| Білоруська | 19 | 0,09% |
| Румунська | 9 | 0,04% |
| Польська | 8 | 0,04% |
| Інші/Не вказали | 338 | 1,64% |
| Разом | 20 620 | 100% |
Мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту
22 жовтня 2018 року рішенням Надвірнянської міської ради у Надвірній було запроваджено мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту[10].
Remove ads
ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття», НГВУ «Надвірнанафтогаз», ТОВ «ЛК Інтерплит Надвірна».
Нині в Надвірнянському нафтопромисловому районі експлуатуються два нафтові і 5 газоконденсатних родовища з фондом понад 400 свердловин, з яких щороку видобувають 200 тис. т нафти і 170 млн кубометрів газу. Крім того, нафтопромисловий район має значні перспективи відкриття нових родовищ. Щоб не допустити падіння нафтовидобутку в період важкої економічної ситуації в Україні, у зв'язку з виснаженням нафтогазових родовищ та зменшення обсягів буріння колектив НГВУ «Надвірнанафтогаз» застосував комплексування таких методів, як польові й сейсморозвідувальні роботи, вертикальне сейсмічне профілювання газо-геохімічні прогнози. За сприяння українсько-американського підприємства «Укркарпатойл ЛТД» закупили потужні американські перфоратори та бурові долота, які мають у три і більше разів вищі показники швидкості проходження. У 1997 р. підприємство у 4 рази збільшило сплату до бюджету податку з прибутку.
ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» є одним з шести нафтопереробних заводів України, та єдиний, який працює з українською сировиною. Працюють відділення Укрпошти, найбільших банків України (ПриватБанк, УкрсибБанк та ін.).
Remove ads
Релігія
- 1991 року вірним УГКЦ було повернуто церкву Воздвиження Чесного Хреста
- діють громади Храму Благовіщення Пречистої Діви Марії, Церкви Покрови Пресвятої Богородиці
- 1991 року вірним РКЦ було повернуто Костел Успіння Пресвятої Діви Марії, який освятили 23 жовтня 1991.[11]
- діє громада Церкви святого Володимира Великого
Народилися
- Білас Ростислав-Едмунд — полковник УГА, санітарний референт Державного секретаріату військових справ, керівник медичної служби УГА.
- Вахняк Євген Дмитрович — український хоровий диригент, педагог, композитор, народний артист України.
- Вихованець Ірина Ярославівна, більш відома як FIЇNKA — українська співачка та акторка. Популяризує гуцульську культуру.
- Ядвіга Волошинська (1882—1951) — польський ботанік, альголог, лімнолог та палеоботанік.
- Роман Гавриляк (1919—2018) — фізик, член Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Вояк дивізії «Галичина».
- Гальчук Любомир Богданович — український футболіст.
- Гонтюк Роман Володимирович — український дзюдоїст, заслужений майстер спорту України.
- Гринішак Олекса Матвійович — український театральний діяч, диригент, хорунжий УСС.
- Дем'янчук Василь Климентійович — український мовознавець.
- Дерев'янко Юрій Богданович — депутат Верховної Ради України, меценат.
- Луців Володимир Гаврилович — бандурист, концертний співак-тенор, виконавець дум та автор статей про бандуру.
- Мандичевський Іван Корнилович — адвокат, громадський діяч.
- отець Мандичевський Корнило — парох Надвірної, маршалок Надвірнянського повіту[12]
- Николайчук Микола Іванович — український громадсько-культурний діяч, адвокат, фундатор читальні, футбольного клубу «Бескид», хору та Пласту.
- Паращук Юрій Степанович (1949—2018) — акушер-гінеколог, доктор медичних наук, професор, заслужений працівник освіти України.
- Сакель Манфред Іошуа — лікар-психіатр.
- Свищ Василь — купець, громадсько-політичний діяч, голова філії Спілки українських купців у Надвірній (з 1934), член товариства «Просвіта». У 1920-х роках— голова міської управи.
- Свідрук Марта Іванівна - учасниця повстанського руху, зв'язкова Михайла Дяченка.
- Свідрук Мирон Іванович - учасник повстанського руху, стрільлець СБ Солотвинського райпроводу ОУН.
- Свідрук Микола-«Завзятий» — сотенний УПА, командир сотні «Зелені» ТВ-22 «Чорний ліс». Зрадник, ліквідований за це СБ ОУНР 22 червня 1946 року.
- Срібний Юрій Васильович — адміністративний сотник армії УНР, член товариства «Просвіта», засновник товариства «Сокіл» на Надвірнянщині.
- Ястребов Віктор Анатолійович — український легкоатлет, майстер спорту України міжнародного класу, срібний призер чемпіонату Європи в потрійному стрибку, Старший тренер національної збірної команди України з легкої атлетики.
- Марк Лівін – відомий український блогер та журналіст, письменник, музикант, лауреат літературної премії «Смолоскип».
Перебували
- Катря Гриневичева — українська письменниця.
- Любомир Т. Винник — швейцарський журналіст, письменник та художник українського походження.
- Бандера Степан Андрійович
- Бобровський Петро Сидорович
- Боднарук Євген Миколайович
- Бунь Ростислав Адамович
- Веприк-Попович Євдокія Степанівна
- Гонтюк Роман Володимирович
- Гринішак Олекса Матвійович
- Ленкавський Степан
- Луців Володимир Гаврилович
- Орел Сергій Степанович
- Свідрук Мирон Іванович
- Свідрук Марта Іванівна
- Стецько Ярослава Йосипівна
- Шухевич Роман Осипович
- Яцура Ірина Василівна
Церква Воздвиження Чесного Хреста УГКЦ в м. Надвірна
(фото 2009 року)
Пам'ятник І.Франкові
Пам'ятник Т.Г.Шевченку
(фото 2010 року)
Готель "Смарагд"
(фото 2009 року)
Універмаг
(фото 2009 року)
Надвірнянська міська рада
(фото 2014 року)
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads