Ружин (селище)

Ру́жин (пол. Różyn, їд. רוזשין (Ріжн)) — селище на Придніпровській височині, над річкою Роставицею (притока Росі), центр Ружинської селищної громади Бердичівського району Житомирської області. За 40 км від Бердичева. Колишні назви: Скоргородок, Щербів, Ружин (з 1591 року).

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ружин (значення).

селище Ружин
Герб Ружина Прапор Ружина
Костел, відновлений коштом спонсорів і общини в сер. 2000-х рр., листопад 2008 року Костел, відновлений коштом спонсорів і общини в сер. 2000-х рр., листопад 2008 року
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Бердичівський район
Тер. громада	Ружинська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA18020130010019204
Основні дані
Статус	із 2024 року
Площа	6 км²
Населення	▼4325 (01.01.2021)[1]
Густота	751 осіб/км²;
Назва мешканців	ру́жинець ру́жинка ру́жинці
Поштовий індекс	13600
Телефонний код	+380 4138
Географічні координати	49°43′24″ пн. ш. 29°13′17″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря	214 м
Водойма	р. Роставиця
Відстань
Найближча залізнична станція:	Зарудинці
До станції:	10 км
До обл. центру:
- залізницею:	108 км
- автошляхами:	111 км
Селищна влада
Адреса	13600, смт Ружин, вул. О. Бурди, 44
Карта
Ружин
Ружин
Ружин у Вікісховищі

Географія

Селищем пролягають автошляхи: Т 0606 Р32.

Населення

Чисельність

За даними перепису населення СРСР 1939 року чисельність населення становила 4 251 особу, з них українців — 2 729, росіян — 162, німців — 9, євреїв — 1 108, поляків — 170, інших — 73^[2].

• 750 меш. (1796)
• 2 663 меш. (1863)
• 5 016 меш. (1897)
• 5 425 меш. (1900)
• 3 900 меш. (1970)
• 5 067 меш. (2001)
• 4 770 меш. (2009)

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[3]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	4962	97.93%
російська	88	1.74%
вірменська	5	0.10%
білоруська	3	0.06%
польська	3	0.06%
румунська	1	0.02%
інші/не вказали	5	0.09%
Усього	5067	100%

Історія

Першою назвою містечка 1071 року саме в літописах згадується як Скоргородок, який був потім зруйнований монголо-татарською ордою. На його місці виникає Щербів.

У 1399 році місто було дощенту спалено ханом Тимуром-Кутлуком, в 1416 році ці землі розтоптує емір Золотої Орди Едигей, а в 1482 — кримський хан Менглі-Гірей.

У 1569 році землі сучасного Ружина були приєднані до Польського королівства. За військові справи польський король Стефан Баторій дарує князю Михайлу Остафійовичу Ружинському (див. Ружинські) містечко Щербів над Роставицею, перейменувавши його в 1591 році на Новий Ружин. По смерті князя 1592 року, маєтки відійшли до його брата — Кирика Ружинського.

У 1796 році після анексії Правобережної України Російською імперією, Ружин, де мешкало 750 осіб, відносився до Київської губернії.

У 1838 році Ружин вже мав велику єврейську громаду. Ружинський цадик був звинувачений владою в тому, що віддав розпорядження про страту двох людей. Коли стало відомо про вбивства, сотні євреїв були арештовані і піддані тортурам. 80 осіб постали перед судом; процес тривав півтора року. Шість голів громади були засуджені до довічної каторги, решта — до заслання у Сибір, всі засуджені зазнали биття, від якого близько 30 чоловік померло. Цадик перебував під арештом майже два роки проте був звільнений.

У 1863 році загальна чисельність населення ставила 2663 людей, більшість з яких були євреї. Відомо, що в 1880 році винзавод в місті був орендований сім'єю Шапіро, яка у 1896 році також орендувала паровий млин.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку Ружинської волості Сквирського повіту Київської губернії мешкало 800 осіб, налічувалось 79 дворових господарств, існували православна церква, костел, синагога, католицька каплиця, 2 єврейські молитовні будинки, школа, поштова станція, 5 постоялих дворів, 8 постоялих будинків, 2 водяних млини та шкіряний завод^[4].

Ружин був відомий високою якістю коней, що продавалися на Бердичівскому ярмарку.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4329 осіб (2065 чоловічої статі та 2264 — жіночої), з яких 1226 — православної віри, 2917 — юдейської^[5].

У 1900 році в Ружині було 284 двора, де мешкало 5425 особи.

Наступними були дуже важкі і жорстокі роки комунізму, під час якого було розкуркулено більшість сімей. Та особливо трагічними потрібно відзначити голодомор 1932-1933, який забрав життя мільйонів людей. Внаслідок Голодомору 1932—1933 за даними різних джерел, у районі загинуло 4386 чол. та 10 родин, імена яких на сьогодні встановлено^[6].

Ружин був окупований нацистами 17 липня 1941 року. 10 вересня 1941 року нацистами біля Ружина розстріляно 750 євреїв — район старого аеродрому^[7].

Повернутий комуністами в ході Житомирсько-Бердичівської наступальної операції, яка розпочалася 24 грудня 1943 року. Під час визволення Ружина в жорстоких боях загинули 504 воїни різних національностей. З 1937 року і до нашого часу Ружин належить до Житомирської області.

27 лютого 1962 року Ружин було віднесено до категорії селищ міського типу^[8].

26 січня 2024 року, відповідно до Закону України «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України» від 28 липня 2023 року, віднесене до категорії селищ^[9].

Економіка

В смт Ружин виходить щотижнева газета безкоштовних оголошень «Ружин на долонях», яка розповсюджується в смт Ружин та Ружинському районі.

• Неподалік від селища розташований лісовий заказник «Перепища».

Персоналії

• Ружин був одним з володінь старовинного русько-литовського князівського роду Ружинських, з яких вийшла низка провідників та батьків-засновників Війська Запорізького Низового.
• Князь Богдан Ружинський (пол. Bohdan Różyński) ( — ?, Ружин — 1576, Аслам-Кермен) — низовий запорозький гетьман (1575–1576). Популярний серед козаків гетьман, часи його гетьманства називають «золотими часами» козацтва.
• Прилуцький Петро Михайлович (нар.1910— †1987) — повний кавалер ордена Слави.^[10]
• Нагорнюк Сергій Вікторович — керівник народного ансамблю народної пісні «Щербів» Ружинського районного будинку культури, заслужений працівник культури України^[11].
• Винокур Іон Срульович — український археолог, історик, один з провідних дослідників черняхівської культури.
• Царук Ігор Васильович (1978—2023) — молодший сержант збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Галерея

• 
  У центрі селища, листопад 2008 року
• 
  Автостанція у центрі селища, листопад 2008 року
• 
  Районний будинок культури, листопад 2008 року
• 
  Молитовний будинок баптистів у Ружині, листопад 2008 року
• 
  Костел Тіла і Крові Ісуса
• 
  Ружин, водяний млин

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Житомирська область)

Примітки

1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
2. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Демоскоп Weekly (російська) . Процитовано 17 березня 2023.
3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
5. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-86. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
6. Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полісся», 2008. — с.700. Процитовано 16 січня 2023.
7. Яд Вашем (рос.). Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 25 травня 2019.
8. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 (PDF). http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 29. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 17 жовтня 2020. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
9. Ігнатьєв О. (26 січня 2024). Набув чинності новий закон про міста, села, селища, райони. КиївВлада. Процитовано 1 лютого 2025.
10. Герої радянського союзу.
11. Указ президента України 868—2019

Посилання

• Газета безкоштовних оголошень «Ружин на долонях»
• Погода в смт Ружин
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Ружин на сайті ВРУ^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Różyn (2) po obu brzegach Rastawicy // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 874. (пол.)
• Rużyn (wiadomości dodane) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 47. (пол.)
• Ружинський цадик^{[недоступне посилання з квітня 2019]} (рос.)
• Ruzhin, Ukraine (англ.)
• Ружин — Інформаційно-пізнавальний сайт | Житомирська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с.)
• Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. W., 1895.