Український вибір

«Украї́нський ви́бір», також має назву «Український вибір — Право народу» — українська проросійська^[1][2] громадська організація, утворена у квітні 2012 року. Серед задекларованих цілей: відмова від євроінтеграції, вступ до Митного союзу Білорусі, Казахстану і Росії^[3]. Засновником та головою є кум Путіна, Віктор Медведчук.

Український вибір

Дата заснування	2012
Тип	Всеукраїнський громадський рух
Засновники	Медведчук Віктор Володимирович
Голова	Віктор Медведчук
Адреса	Київ
Офіційний сайт	vybor.ua
Український вибір у Вікісховищі

Діяльність

Політика

Віктор Медведчук — керівник руху

Організація проводить проросійську політику, направлену на підпорядкування України російським політичним та економічним інтересам. Ця політика подається на тлі декларації всіх форм прямої демократії в Україні, зокрема всеукраїнських і місцевих референдумів. Організація проводить діяльність у рамках маніфесту громадського руху «Український вибір», що є проєктом програми її подальшого розвитку. Цей Маніфест декларує^[4]:

• переваги інтеграції з Росією, Білоруссю та Казахстаном («Митний союз Білорусі, Казахстану і Росії») на противагу інтеграції з ЄС;
• впровадження російської мови як другої державної;
• впровадження подвійного громадянства.

Одним зі своїх досягнень організація вважала зрив інтеграції Україна-ЄС^[5].

Участь в антиукраїнських заходах

Окрім декларованої діяльності про «народовладдя», представники організації брали участь у заходах зі сприяння російській агресії проти України. Так, у березні 2014 року, коли Росія здійснювала тимчасове захоплення Криму, представники організації блокували проїзд українських військових поблизу Миколаєва на трасі Одеса-Миколаїв^[6].

Організація проводить активну антиукраїнську кампанію та розміщує на своєму сайті статті про «укропів» та «укропію»^[7][8]. Відстоює тезу щодо «федералізації України», яку також обстоює російський політикум^[9].

Антисемітська діяльність

На офіційному сайті партії публікуються антисемітські статті змісту, де євреїв звинувачують у захопленні влади в Україні, всесвітній змові^[10], опозиції проти Януковича тощо^[11].

Критика

Реклама в Одесі, березень 2014

Російський політтехнолог, генеральний директор «Національного політичного агентства» Росії Дмитро Алексєєв в грудні 2013 року заявив, що Росія намагається «кувати» проросійських політиків в Україні, тому фінансує проєкт Віктора Медведчука «Український вибір», як раніше фінансувала ПСПУ Наталії Вітренко^[12].

Український політолог Ігор Крижанівський вважає «Український вибір» антидержавною організацією^[13].

26 лютого 2014 депутати Закарпатської обласної ради заборонили діяльність «Українського вибору» Медведчука на Закарпатті^[14].

3 березня 2014 року Луцька міська рада ухвалила рішення про заборону будь-яких рекламних матеріалів громадського руху «Український вибір», який названо «відверто антиукраїнською силою»^[15].

«Український вибір» також звинувачують в антисемітизмі за публікацію на сайті організації, в якій звинувачують євреїв у тому, що їм в Україні нібито належить уся влада^[11][16].

Кримінальні справи проти керівництва організації

15 грудня 2017 року в Луганській області затриманий і доставлений до Київського районного суду Харкова для обрання запобіжного заходу голова Харківської територіальної ради руху «Український вибір — право народу» Андрій Лесик. Йому оголошено про підозру за ч. 2 ст. 110 Кримінального кодексу України (зазіхання на територіальну цілісність і недоторканність України, вчинене представником влади)^[17].

25 березня 2021 СБУ провела обшуки в офісі організації в Києві та Дніпрі. За даними поліціянтів, під час початку тимчасової окупації Криму Росією, офіс організації координував дії кримських осередків, представники яких пропагували окупацію півострова, далі брали участь у проведенні «референдуму» і «виборів» до так званих «законодавчих органів Республіки Крим», Держдуми РФ та інших^[18].

26 березня 2021 трьом керівникам ГО було оголошено підозри в організації та проведенні незаконного «референдуму» в Криму. Двоє підозрюваних входили до складу незаконного збройного формування «Самооборона Севастополя», один з них очолював підрозділ НЗФ, інший був керівником підрозділу «Слов'янський щит»^[19].

Див. також

• Український фронт (спілка)