Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Трійча́стий нерв (лат. nervus trigeminus) — Ⅴ пара черепних нервів у людини та у хребетних тварин[1][2]. Назва походить від його поділу на три основні стовбури[2], хоча в деяких тварин нерв має чотири основні гілки[3]. Уперше нерв так був названий у 1732 році. Найтовстіший серед усіх черепних нервів[4]. За функцією — це змішаний нерв, який складається з чутливих (загальних соматосенсорних) і рухових (спеціальних вісцеромоторних) нервових волокон[2]. Чутливою іннервацією забезпечує шкіру лицьового відділу, слизові оболонки рота, носа, придаткових пазух, кон'юнктиву, частину твердої оболони головного мозку, зовнішнє вухо та слизову середнього вуха, зуби та періодонт, скронево-нижньощелепний суглоб (поверхнева і глибока чутливість)[5]. Завдяки руховим гілкам трійчастий нерв іннервує деякі м'язи, серед яких жувальні[5][6]. З огляду на наявність декількох типів волокон, патологічні процеси, пов'язані з нервом, будуть проявлятися як чутливими, так і руховими порушеннями. Наприклад, серед патологій, які уражають нерв, досить відомою є невралгія трійчастого нерва, при якій виникатиме гострий пекучий біль в ділянках іннервації однієї гілки чи гілок трійчастого нерва.
Трійчастий нерв | |
---|---|
Трійчастий нерв (виділений жовтим) | |
Головний мозок та черепні нерви (вид знизу) | |
Латинська назва | nervus trigeminus |
Грей | subject #200 886 |
До | зоровий нерв верхньощелепний нерв нижньощелепний нерв |
MeSH | Trigeminal+Nerve |
Класифікація трійчастого нерва[7]: |
|
Вже на 26 дні розвитку вдається візуалізувати трійчастий вузол[8]. Сам трійчастий вузол є похідним очної та верхньощелепно-нижньощелепної трійчастих плакод[9]. Окрім плакоди, трійчастий вузол є також похідним нервового гребеня[9][10]. На 32 день розвитку у людського ембріона можна розрізнити два основних нервових стовбура, які відходять від вузла: очний стовбур (з нього розвинеться перша гілка трійчастого нерва та верхньощелепно-нижньощелепний стовбур, масивніший за попередній, з якого розвиватимуться друга та третя гілки нерва). На 33 дні внутрішньоутробного розвитку трійчастий вузол є найбільшим серед нервових вузлів черепних нервів і в нього вже наявні три гілки, характерні для зрілого нерва: очна, верхньощелепна та нижньощелепна. На початку п'ятого тижня ці гілки досягають органів-мішеней. Мієлінізація нерва розпочинається на дев'ятому тижні, а повністю сформовану мієлінову оболонку видно на двадцять третьому тижні розвитку. Вже на восьмому тижні налагоджуються рефлекси від шкіри обличчя. У цей час формуються центральні шляхи нерва[8].
З трійчастого вузла виходять відростки, які відповідають за поверхневу чутливу іннервацію. Пропріорецепторна (загальна чутлива глибока) іннервація забезпечується нейронами середньомозкового ядра трійчастого нерва. На 33 дні можна розгледіти відростки від ядра, які входять до складу нерва[8].
Нейрони, які формують руховий корінець, утворюється в базальній пластинці ромбоподібного мозку, у ромбомерах 2 та 3[11]. Тому рухова частина нерва є похідною нервової трубки. Вперше руховий корінець можна спостерігати на 28 дні розвитку. Також вдається візуалізувати рухове ядро. На 33 дні уже чітко видно моторну складову нерва, яка разом із пропріоцептивними відростками з'єднується з нижньощелепним нервом. На початку дев'ятого тижня розпочинається іннервація м'язів нижньої щелепи[8].
Також трійчастий нерв належить до так званих нервів зябрових дуг[12] (такими нервами є ще лицевий, язико-глотковий та додатковий), оскільки вони тісно пов'язані з їх похідними й іннервують їх. Перша зяброва дуга та її похідні (дерма передньої частини голови, жувальні м'язи, м'яз-натягувач барабанної перетинки, м'яз-натягувач піднебіння, переднє черевце двочеревцевого м'яза, підщелепно-під'язиковий м'яз) іннервуються саме трійчастим нервом[6][12].
В анамній сенсорна іннервація обличчя забезпечується обома трійчастим та лицевим нервами. В амніотів ця функція майже повністю переноситься на трійчастий нерв, хоча чутливі волокна можна знайти і у проміжнолицевому (частина лицевого нерва), і у під'язиковому, і у блукаючому нервах. Доброго розвитку нерв зазнає в тих тварин, в яких є виступаюча морда чи рило, велика кількість ворсинок[13]. Наприклад, у слонів хобот інервується дуже великим нервом, який утворюється злиттям лицевого нерва та верхньощелепної гілки трійчастого нерва[14].
З точки зору філогенезу нерв виник при з'єднанні глибокого очноямкового нерва та його вузла з трійчастим нервом; у тих видів тварин, в яких цей нерв приєднався, він перетворився на очний нерв — одну з гілок трійчастого нерва[13][15]. У багатьох анамній зберігся окремий поділ цих нервів[13], наприклад у променоперих[16] та хрящових риб[13]. Також у окремих видів анамній наявний поверхневий очноямковий нерв (наприклад, в акул) і тому комплекс трійчастого нерву у них складається з чотирьох гілок[3].
Трійчастий нерв у всіх хребетних має подібний принцип анатомічної будови. Так, у риб трійчастий нерв належить до групи зябрових нервів, що іннервують зяброві комплекси. Зябровий нерв складається з чутливої передзябрової гілки, надзябрового вузла (лат. ganglion epibranchiale) та змішаної післязябрової гілки, у вузлі лежать чутливі нейрони, що віддають відростки до обох гілок; рухові волокна (аксони) формуються у центральній нервовій системі та проходять транзитом через вузол[1][17]. Такий ж принцип будови простежується у трійчастому нерві людини: трійчастий вузол є гомологом надзябрового вузла, верхньощелепний та нижньощелепний нерви — гомологами відповідно передзябрової та післязябрової гілок[15].
Окрім стандартних функцій (температурна, больова, глибока чутливості та забезпечення рухомості нижньої щелепи), деякі тварини мають рідкісні модифіковані можливості. Так, удави та пітони (Boidae) та змії підродини Ямкоголові (Crotalinae) мають інфрачервоне чуття. Це чуття забезпечується верхньощелепним нервом та передається до специфічного для цих змій ядра — латерального ядра трійчастого нерва (наявне ще в кажанів підродини Desmodontinae, але розвивалося незалежно від змій). Нейрони, які тут розташовані, відправляють свої аксони до теплового ядра сітчастого утворення[18]. Ще одна модифікація наявна в качкодзьоба. У нього термінальні гілочки нерва пов'язані з електрорецепторами та специфічними механорецепторами, які дозволяють вловлювати електричні потенціали та механічні коливання їжі качкодзьоба — креветок. Аналогічні механорецептори є й в інших однопрохідних — єхидни та проєхидни. Ще одна модифікація є у пструга: завдяки трійчастому нерву ця риба добре відчуває магнітне поле, оскільки термінальні гілочки нерва з'єднані з рецепторами, які чутливі до магнетину. Такі ж, чутливі до магнітних коливань і пов'язані з першою гілкою трійчастого нерва, рецептори є в голубів. У людей трійчастий нерв містить чутливі до капсаїцину (відчуття гострої пекучої їжі) волокна, які мають на закінченнях молекули білка-терморецептора TRPV1[13][18].
Трійчастий нерв пов'язаний із 4 ядрами[1]. Оскільки нерв є змішаним, то і ядра будуть сприймати різну інформацію.
Усі чутливі ядра трійчастого нерва формують одне ядро — трійчасте ядро трійчастого нерва (лат. nucleus trigeminalis nervi trigemini). Це ядро — найбільше серед усіх ядер черепних нервів[25]. В англомовній літературі спинномозкове ядро та головне ядро додатково об'єднюють під назвою trigeminal sensory nuclear complex[28].
З ядрами пов'язані ще одні анатомічні утвори — шляхи (тракти). Шляхи — це сукупність нервових відростків, що простягаються на певній довжині, з'єднують функціональним зв'язком нейрони, та утворюють білу речовину ЦНС. Довші шляхи прямують до інших відділів ЦНС. Коротші трійчасті шляхи пов'язують із протяжністю деяких ядер, а також ці шляхи єднають ядра нерва між собою. Оскільки спинномозкове ядро є дуже довгим, то відростки, що прямують до нього, утворюють низхідний пучок волокон — спинномозковий трійчастий тракт (лат. tractus trigeminalis spinalis). В цьому тракті є певна організація волокон: ті, що прямують від очного нерва розташовані спереду; ті, що йдуть від нижньощелепного нерва (а також волокна від Ⅶ, Ⅸ та Ⅹ пар черепних нервів, які ідуть від ділянки вушної раковини та слухових проходів) — позаду; між ними розташовані волокна від верхньощелепного нерва. Волокна від усіх гілок представлені на кожному рівні ядра[29]. Другим протяжним ядром є середньомозкове; тракт називатиметься середньомозковим трійчастим трактом (лат. tractus trigeminalis mesencephalis)[30].
Окрім цих канонічних ядер, існує ряд скупчень нейронів, які пов'язані з трійчастим нервом та утворюють менші за розміром ядра. Так, у мишей (гомолога у людини не виявлено) було описано nucleus supratrigeminal. Воно розташоване попереду спинномозкового ядра, дозаду стосовно рухового ядра, ззовні межує з головним ядром, а з середини зливається з сітчастим утворенням. Іншим, вже наявним у людей, ядром є nucleus intertrigeminal, локалізоване між головним та моторним ядрами. У дослідах на тваринах було показано, що і перше, і друге ядро пов'язане з руховим ядром трійчастого нерва; nucleus intertrigeminal також пов'язане з такими рефлекторними діями, як позіхання та кліпання. Nucleus peritrigeminal є чутливим ядром. Воно отримує сигнали від пульпи та зубів і наявне у людини та інших тварин. Nucleus paratrigeminal є ще одною гіпотетично чутливою ділянкою, проте її функція та зв'язки до кінця не з'ясовані[32][33].
Дуже важливим із погляду і анатомії, і клінічних проявів є спинномозкове ядро, і асоційований з ним шлях. Річ у тім, що до певної ділянки ядра приходять волокна від певної частини передньої ділянки голови. Розрізняють три частини спинномозкового ядра.
Соматотопічна організація притаманна і головному ядру. Нейрони його задньоприсередньої частини сприймають подразнення від ротової порожнини та формують неперехрещений задній трійчасто-таламічний шлях. Нейрони передньобічної частини сприймають інформацію від всіх гілок (від обличчя). Ця передньобічна частина розподілена між гілками так: інформація від нижньощелепного нерва аналізується дорсально, від очного — вентрально, а від верхньощелепного — між ними[19].
Нерв виходить двома корінцями з антеролатеральної (передньобокової) частини моста[2], спереду від середньої ніжки мозочка. Більший корінець — це чутливий корінець (лат. radix sensoria), а тонший — руховий (лат. radix motoria).[1] Покидаючи задню мозкову ямку, нерв входить у середню.[17] Опісля попадає в розширення твердої мозкової оболони — трійчасту порожнину (порожнину Меккеля)[4]. У порожнині лежить анатомічний утвір, який безпосередньо зв'язаний із чутливим корінцем нерва — трійчастий, або півмісяцевий гангліон (інший синонім — вузол Гассера — за назвою вченого, що вперше описав його). Клітини, які в ньому містяться — це псевдоуніполярні нейрони, які своїми аксонами й утворюють чутливий корінець, що прямує до ядер ЦНС (головного ядра трійчастого нерва в мості та спинномозкового ядра, яке простягається вздовж стовбура мозку). Дендрити (дендрити вони у функціональному плані, а з точки зору анатомії — це периферична гілка аксона) відходять на периферію й утворюють три головні гілки трійчастого нерва[1][15]:
До складу чутливого корінця входять також дендрити нейронів середньомозкового ядра нерва, які тільки проходять наскрізь через вузол і сприймають пропріоцептивні подразнення[1][15].
Руховий корінець проходить біля передньої поверхні півмісяцевого вузла; складається з аксонів нейронів, які локалізуються в руховому ядрі трійчастого нерва[15]. Минаючи Гассерів вузол, він приєднується до нижньощелепного нерва й утворює єдину змішану гілку трійчастого нерва (очний та верхньощелепний нерви — суто чутливі нерви)[1].
Усі три гілки виходять із порожнини черепа та прямують до ділянок, які вони іннервують.
Очний нерв покидає порожнину черепа через верхню очну щілину. Перед самим виходом від нього відходить гілка, яка іннервує тверду оболону. Сам нерв ділиться на три головні гілки: лобний нерв (лат. nervus frontalis), слізний нерв (лат. nervus lacrimalis) та носовійковий нерв (лат. nervus nasociliaris). Лобний нерв віддаючи менші гілки іннервує ділянку лоба (окремі частини лобної ділянки іннервуються також гілками верхньощелепного нерва), переднісся, верхніх повік. Носовійковий нерв віддає чутливі гілки до слизової оболонки решіток решітчастої кістки, слизової носової порожнини та рогівки. До війкового вузла (лат. ganglion ciliare) від нього прямують чутливі волокна, що утворюють чутливий корінець цього вузла. Слізний нерв іннервує верхню повіку, кон'юнктиву, слізну залозу (сам нерв забезпечує лише чутливу іннервацію, однак з ним з'єднуються волокна від лицевого нерва, які забезпечують сльозовиділення)[37].
Виходить із порожнини черепа через круглий отвір і ділиться на такі основні стовбури: виличний (лат. nervus zygomaticus), крило-піднебінний нерв (лат. nervus pterygopalatinus), який по суті є чутливою гілкою крило-піднебінного вузла (лат. ganglion sphenopalatinum), верхній задній альвеолярний нерв (лат. nervus alveolaris superior posterior) та підочноямковий нерв (лат. nervus infraorbitalis). Виличний нерв іннервує лобну ділянку, слізну залозу, частину щік. Крилопіднебінний — слизову носової порожнини, твердого та м'якого піднебіння, носоглотки. Підочноямковий іннервує однойменну ділянку. Альвеолярний нерв іннервує ясна, верхні зуби, слизову щік та носової порожнини[38].
Найбільша із всіх гілок трійчастого нерва. Виходить із черепа через овальний отвір. Віддає гілки двох типів — рухливі і чутливі. Перші прямують до м'язів:
Жувальний м'яз: | Нерв: |
Скроневий | Глибокий скроневий (лат. nervus temporalis profundus) |
Медіальний крилоподібний | Медіальний крилоподібний (лат. nervus pterygoideus medialis) |
Латеральний крилоподібний | Латеральний крилоподібний (лат. nervus pterygoideus lateralis) |
Жувальний | Жувальний (лат. nervus massetericus) |
Інші м'язи: | Нерв: |
М'яз-натягувач барабанної перетинки | Медіальний крилоподібний (лат. nervus pterygoideus medialis) віддає однойменну гілочку — нерв м'яза-натягувача барабанної перетинки (лат. nervus musculi tensoris tympani) |
М'яз-натягувач піднебінної занавіски | Медіальний крилоподібний (лат. nervus pterygoideus medialis) віддає однойменну гілочку — нерв м'яза-натягувача піднебінної занавіски (nervus musculi tensoris veli palatini) |
Щелепно-під'язиковий | Нижній альвеолярний (лат. nervus alveolaris inferior) віддає однойменну гілочку — щелепно-під'язиковий нерв (лат. nervus mylohyoideus) |
Переднє черевце двочеревцевого | Нижній альвеолярний (лат. nervus alveolaris inferior) |
До чутливих гілок належать вушно-скроневий нерв (лат. nervus temporoauricularis), який іннервує привушну ділянку. Нижній альвеолярний нерв містить чутливі волокна до нижніх ясен та зубів. Ще одна гілка — щічний нерв (лат. nervus buccalis) — іннервує слизову оболонку щік та ясен, ділянку 5-7 зубів. Язиковий нерв прямує до язика та іннервує передні дві третини цього органу. Нерв комунікує з двома вузлами — піднижньощелепним (лат. ganglion submandibulare) та під'язиковим (лат. ganglion sublingualis)[39].
Велику кількість анастомозів трійчастий нерв утворює із лицевим. Описано п'ять основних анастомозів (гілки лицевого нерва позначені як «Ⅶ», гілки трійчастого нерва — як «Ⅴ»): між горизонтальною гілкою надочноямкового нерва (Ⅴ) та скроневою гілкою (Ⅶ); між вушно-скроневим нервом (Ⅴ) та скроневою, виличною та мімічною гілками (усі Ⅶ); між підочноямковим нервом (Ⅴ) та виличною гілкою (Ⅶ); між щічним нервом (Ⅴ) та щічною гілкою (Ⅶ); між підборідним нервом (Ⅴ) та крайовою нижньощелепною гілкою.
Роль цих анастомозів до кінця не з'ясована, існує декілька теорій: а) волокна трійчастого нерва заміняють пропріоцептивні волокна (у мімічних м'язах пропріорецептори відсутні); б) трійчасті волокна необхідні для полегшення виконання рефлекторних дій (наприклад, для виконання рогівкового рефлексу); в) беруть важливу участь у відчутті тактильних подразнень шкіри лиця[40].
Вісцеромоторні гілки лицевого нерва також утворюють анастомози з трійчастим нервом. Так, завузлові гілки від крило-піднебінного вузла об'єднуються з виличним (Ⅴ), а опісля — і зі слізним нервом (Ⅴ) та іннервують слізну залозу[41]; барабанна струна (Ⅶ) підходить до язика після того, як об'єдналася з язиковим нервом (Ⅴ)[42].
Вся тактильна, температурна і больова чутливість (тобто поверхнева) від передніх відділів голови передається до ЦНС по гангліо-ядерно-таламічно-кірковому шляху (лат. tractus ganglionucleothalamocorticalis). Слід зауважити, що часом весь цей шлях називають трійчастою петлею, хоча це не зовсім вірно. Шлях є тринейронним:
В основному волокна від середньомозкового ядра прямують до рухового ядра і таким чином утворюється моносинаптична рефлекторна дуга, яка забезпечує правильність виконання жування, а також нижньощелепний рефлекс. Частина волокон прямує до головного ядра і тут, використовуючи його, як «проміжну станцію», опісля прямує до проміжного мозку. Досліди на тваринах показали, що деяка кількість волокон від ядра також безпосередньо прямують до таламуса, але при цьому не переходять на іншу сторону[25][26].
Рухова іннервація реалізується через кірково-ядерний шлях (шлях прямого з'єднання кори з ядрами черепних нервів) (лат. tractus corticonuclearis); якщо враховувати, що органом-мішенню є м'яз, то повний пірамідний шлях називатиметься кірково-м'язовим (лат. tractus corticomuscularis):
У задньоприсередньому передньому ядрі, до якого прямують волокна трійчастої петлі, існує певна соматотопічна організація. Так, присередньо розташовані нейрони, які отримують інформацію від анатомічних утворів, які розташовані в середині рота. Тут, присередньо і внизу знаходиться і дрібноклітинна ділянка, яка не пов'язана з трійчастим нервом, а пов'язана зі смаковими імпульсами. В присередній частині ядра найбільш до середини розташовані нейрони, які отримують інформацію по задньому трійчасто-таламічному шляху, тобто іпсилатерально (гомолатерально). У людини такою ділянкою є піднебіння (тверде та м'яке). Бічна частина ядра сприймає інформацію від обличчя, при цьому площа, яка аналізує інформацію від губ значно перевищує ту, яка аналізує інформацію від решти обличчя[48].
В основному чутлива інформація аналізується в зацентральній звивині, яка містить первинну чутливу кору. Чутлива інформація також аналізується у вторинному чутливому полі, яке міститься в тім'яній покришці. Чутлива інформація від обличчя розташована в бічній та нижній частинах зацентральної звивини. Інформація від структур в ротовій порожнині аналізується найнижче. Ділянка, яка відповідає за іннервацію обличчя розташована вище. Традиційно соматотопіку ділянки обличчя описують як таку, де ділянка лобу розташована вище довколаротової ділянки. Існує одна незвична ознака цієї ділянки: подразнення шкіри на обличчі викликає активацію зацентральної звивини як на протилежній стороні, так і на своїй, однак ці дані потребують кращого вивчення для їхнього застосування в клінічній практиці[49].
Як і будь-яка тканина трійчастий нерв потребує адекватного кровопостачання. Кровопостачання трійчастого нерва здійснюється різними гілками вертебро-базилярного басейну та басейну зовнішньої сонної артерії.
Корінець трійчастого нерва кровопостачається двома-шістьма гілочками, які можуть відходити як від основної артерії, так і від її гілок: верхньобічної мостової артерії (лат. arteria pontina superolateralis), нижньобічної мостової артерії (лат. arteria pontina inferoposterior), задньобічної мостової артерії (лат. arteria pontina posterolateralis), передньої нижньої мозочкової (лат. arteria cerebellaris inferior anterior), верхньої мозочкової (лат. arteria cerebellaris superior) та трійчастої (лат. arteria trigeminalis). Остання артерія є залишком ембріональної системи кровообігу головного мозку і часто (якщо наявна) спричиняє компресію нерву, і тому розглядається як одна з причин невралгії трійчастого нерва[50][51].
Трійчастий вузол кровопостачається бічною гілкою від зовнішньої сонної артерії, або від гілочки середньої оболонкової артерії (лат. arteria meningea media), або від додаткової оболонкової артерії (лат. arteria meningea accessoria).
Три гілки нерва кровопостачаються (на початковому їх відрізку) так: очний нерв — від гілочок нижньобічного стовбура внутрішньої сонної артерії; верхньощелепний нерв — від гілочок артерії круглого отвору (гілка внутрішньої сонної артерії); нижньощелепний нерв — від артерії овального отвору (гілка додаткової оболонкової артерії)[52].
Функція | Принцип забезпечення | Типи волокон | Примітки |
Поверхнева чутливість | Забезпечується дендритами чутливих нейронів трійчастого вузла, які поєднані з різними рецепторами та вільними нервовими закінченнями:
Від рецепторів, по нервах і нервових шляхах сигнал прямує до кіркових та підкіркових центрів, де й аналізується |
Aδ та C — больова та температурна чутливість
Aβ — тактильна чутливість |
[53][54] |
Глибока чутливість | Дендрити поєднані з рецепторами м'язів, сухожилків та періодонту:
М'язовими веретенами, сухожилковим органом Гольджі, тільцями Пачіні |
Aα | [53][54] |
Жування | Аксони від мотонейронів моторного ядра прямують до жувальних м'язів | Aα та Aγ | [53][54] |
Окрім власне жувальних м'язів, система трійчастого нерва забезпечує аналіз глибокої чутливості, яка надходить від окорухових м'язів. Волокна від окорухових м'язів прямують по першій гілці трійчастого нерва[55].
Існують три основні види хеморецепції: нюх, смак та відчуття іритантів, до яких належать аміак, ментол, етанол, оцет, діоксид карбону (в газованих напоях). Остання хеморецепція забезпечується в основному трійчастим нервом та, в меншій мірі, лицевим, язико-глотковим та блукаючими нервами (волокна останніх проводять інформацію до ядер трійчастого нерва). Інформація відходить від рецепторів ротової порожнини, носової порожнини, кон'юнктиви, шкіри голови (наприклад, описане відчуття капсаїцину). В більшості ці рецептори є ноцирецепторами, тобто трійчаста хеморепція є сильно пов'язаною з трійчастою ноцицепцією, або, іншими словами, є високоспеціалізованою больовою чутливістю. Сигнали від рецепторів прямують по головних стовбурах до спинномозкового ядра трійчастого нерва. Слід зауважити, що іританти подразнюють ноцирецептори тільки у дуже великих дозах (у менших за їх сприйняття відповідають інші види хеморецепції). Трійчаста хеморецепція є захисною за своєю суттю. В надмірних кількостях подразнюючі речовини є шкідливими. Тому вони викликають відчуття печіння та болю. На їх дію, після опрацювання сигналу від ноцирецепторів у вищих відділах ЦНС, розпочинається гіперсалівація, сльозотеча, ринорея — тобто явища, які покликані нівелювати вплив подразника[56][57].
Рефлекс | Аферентна ланка | Еферентна ланка | М'яз, що забезпечує рефлекс | Сегмент | Суть рефлексу |
Надбрівний | Трійчастий нерв | Лицевий нерв | Коловий м'яз ока | Міст і довгастий мозок | При постукуванні молоточком по надбрівній дузі відбувається змикання ока |
Корнеальний | Трійчастий нерв | Лицевий нерв | Коловий м'яз ока | Міст і довгастий мозок | При дотику ваткою до рогівки відбувається змикання ока |
Кон'юнктивальний | Трійчастий нерв | Лицевий нерв | Коловий м'яз ока | Міст і довгастий мозок | При дотику ваткою до кон'юнктиви ока відбувається змикання ока |
Нижньощелепний | Трійчастий нерв (чутлива частина) | Трійчастий нерв (рухова частина) | Жувальний м'яз | Міст | При постукуванні молоточком по підборіддю (щелепа опущена) відбувається скорочення жувальних м'язів і підняття щелепи |
Волокна трійчастого нерва є аферентною ланкою таких рефлекторних дій, як чхання[58], сльозовиділення при попаданні стороннього тіла в око; пов'язані з диханням та апное[59]; є аферентною ланкою ряду патологічних (для дітей перших місяців життя ці рефлекси є фізіологічно нормальними) рефлексів — хоботкового, смоктального, Марінеску-Радовичі.
Важливими для нейрохірургії є група рефлексів, яка об'єднана під поняттям трігеміно-вагальнимих рефлексів. Це рефлекси, які виникають при подразненні будь-якої чи декількох гілок трійчастого нерва (аферентна ланка), що проявляється брадикардією, гіпотензією (падінням артеріального тиску), пришвидшенням перистальтики та іншими проявами пов'язаними з активацією парасимпатичної системи та її переважанням над симпатичною. Еферентною ланкою є блукаючий нерв, до ядер якого прямують імпульси від трійчастого нерва. Найвідомішим таким рефлексом є трігеміно-кардіальний рефлекс, а його найвідомішим видом є окуло-кардіальний рефлекс (рефлекс Ашнера). Суть трігеміно-кардіального рефлексу полягає у зменшенні частоти серцевих скорочень при подразненні тих ділянок, які іннервуються трійчастим нервом (у випадку рефлекса Ашнера — від очних яблук). Часом ці рефлекси можуть привести до загрозливих станів (асистолія), тому повинні братися до уваги при проведенні операцій та інших маніпуляцій[60][61][48].
Трійчастий нерв також забезпечує чутливою іннервацією судини мозкових оболон передньої та середньої черепних ямок. При надмірному подразненні ядер каудальної частини спинномозгового ядра виникає головний біль. Саме тому, вважається, що порушення в цій системі може бути причиною виникнення певних типів головного болю[62].
Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Клінічні тести | |
Тестування тактильної, температурної чутливості та рухові проби(англ.) |
Порушення іннервації будуть спостерігатися незалежно від того, де локалізується патологічне вогнище (ядро, власне трійчастий нерв, його гілки). З іншого боку, провівши тести, можна, без інструментальних досліджень, зрозуміти, яка ділянка нерва уражена. Якщо, наприклад, порушене тактильне відчуття в ділянці лоба ліворуч, але збережене в інших ділянках — це свідчить про ураження лівого очного нерва. Будь-якому огляду передує розпитування хворого (скарги, анамнез).[67]
Досліджують чутливу та рухову іннервацію. При виконанні проб очі пацієнта закриті. Для перевірки тактильного відчуття можна використовувати ватку, больової — голку, температурної — пробірки з теплою або холодною водою. У місцях виходу гілок нерва на шкіру (надочний отвір для гілки V1, підочний — для гілки V2, підборідний — для V3). Для тестування сприйняття інформації спінальним ядром голкою торкаються шкіри обличчя в напрямку від вух до носа, або навпаки. Після проведення тестування у пацієнта питають про відчуття (описати характер подразнення, силу, чи однакове подразнення з обидвох боків). Пропріоцептивну чутливість тестують шляхом кінестезії складки шкіри на обличчі та при дослідженні відчуття руху нижньої щелепи. Для перевірки рухової частини пацієнта просять опустити щелепу (дивляться на симетричність опущеної щелепи), напружити жувальні м'язи, відзначають чи наявна атрофія.[67]
Обов'язковою є проба з надбрівним, кон'юнктивальним, нижньощелепним та рогівковим рефлексами. Це нормальні рефлекси, які викликаються у всіх здорових людей. Їх порушення може свідчити про порушення не тільки функції трійчастого нерва, а будь-якої ланки, що забезпечує їх виконання.[67]
Патології пов'язані з трійчастим нервом не мають специфічного вигляду при використанні МРТ[68]. Зазвичай вони є наслідками інших патологій. Тому при використанні МРТ шукають ознаки тих патологій, які можуть уражати систему трійчастого нерва: пухлини, аневризми, деструктивні процеси, зони демілієнізації, осколки, збільшені цистерни чи синуси мозку, зайву рідину, гематоми.[68] Використання інших лабораторних (біохімія крові) чи інструментальних (рентген, КТ) не є доцільним, оскільки вони не є інформативними (виняток складають кальцифікати та субарахноїдальні крововиливи, які впливають на систему трійчастого нерва, і які добре візуалізуються на КТ).[69]
При використанні МРТ можна візуалізувати місце виходу трійчастого нерва з передньобічної сторони моста. У місці виходу корінця мієлін ЦНС міняється на периферичний, що видно на екрані. Місце цього переходу називається місцем виходу корінця, або REZ (root entry zone). Ця ділянка важлива, оскільки біля неї розміщені артеріальні стовбури, які можуть бути причиною компресії нерва.[68]
Для трійчастого нерва характерні два типи ураження: невралгія (подразнення; процес поширюється тільки на мієлінову оболонку) та нейропатія (ушкодження відростка). Окрім власне нервового стовбура, у систему трійчастого нерва входять ядра та шляхи, які теж можуть залучатися в патологічні процеси.
Залежно від того, де в системі трійчастого нерва локалізований патологічний процес, випадіння іннервації буде мати свою специфіку. Нижче наведено приблизні клінічні картини при ураженнях різних відділів трійчастого нерва; більш детально вони описані у відповідних розділах[70]:
Ділянка ураження | Вигляд порушення |
Ураження однієї з гілок нерва | Випадіння іннервації в місці, яке іннервується цією гілкою |
Ураження трійчастого вузла або корінця | Випадіння іннервації в зонах всіх гілок, але моторна і глибока чутлива іннервації можуть зберігатися |
Ураження ядра (ядер) | Випадіння іннервації, яке забезпечується ядром (при ураженні спінального ядра, через його довжину, іннервація випадає в зонах Зельдера; при ураженні моторного ядра — периферійний параліч) |
Ураження на рівні ядер, у покришці мозку | Альтернуючі синдроми (випадіння іннервації на обличчі на боці ураження та випадіння іннервації тіла на протилежній стороні) |
Ураження медіальної петлі або заднього стегна внутрішньої капсули | Випадіння іннервації на протилежному боці обличчя та тулуба (рухова іннервація не випадає через те, що до моторного ядра шляхи прямують від двох півкуль) |
Ураження закрутки (передцентральна — рух, зацентральна — чутливість) | Випадіння іннервації на протилежному боці; рухова іннервація не випадає аналогічно до попереднього пункту; її випадіння можливе при двобічному ураженні передцентральних звивин |
Невралгія трійчастого нерва є найбільш відомим патологічним станом, пов'язаним із трійчастим нервом. Класична невралгія трійчастого нерва характеризується різким короткотривалим болем (декілька секунд) у будь-якій ділянці іннервації нерва. Біль виникає при найменшому дотику до шкіри, при жуванні, тобто наявні куркові (тригерні) зони, подразнення яких і викликає біль. Частіше хворіють жінки. Окрім класичної невралгії, існує атипова, при якій характер болю буде розпираючим, пекучим, ниючим і довшим, а тригерні зони відсутні. Єдиної причини виникнення болю немає, найчастіше нею є близько розташована судина, яка своєю пульсацією подразнює нерв. Відносно вище названих причин невралгію ділять на два типи: a) первинну (есенціальну) — виникає як первинний патологічний процес, причини якого чітко з'ясувати не вдається; б) вторинну — наслідок іншої патології. За локалізацією невралгію ділять на невралгію переважно центрального походження (коли біль проектуватиметься в ділянках іннервації усіх гілок) та переважно периферичного походження (коли відбувається подразнення якоїсь дрібної гілки).[64][71][72]
Особливої уваги у контексті трійчастого нерва заслуговують герпесвіруси людини першого та третього типів (ГВЛ 1 і 3). Ці віруси мають особливу спорідненість до нервової системи. Вони персистують у нервовій тканині, а під час моментів ослаблення імунітету прориваються в інші тканини й уражають їх. У випадку трійчастого нерва герпесвіруси персистують у трійчастому вузлі та прориваються у ділянки, які іннервує нерв, спричиняючи простий герпес у випадку зараження герпесвірусом людини першого типу та оперізуючий герпес у випадку зараження герпесвірусом людини третього типу. Вони також можуть спричинити постгерпетичну невралгію трійчастого нерва. Залежно від гілки, герпетичне ураження може бути очним (офтальмічним), верхньощелепним (максілярним), нижньощелепним (мандібулярним) або проявлятися у ділянках усіх трьох гілок.[73]
Нейропатія трійчастого нерва теж характеризується болем, який є ниючим і розпираючим, однак, на відміну від невралгії, виникає випадіння іннервації нерва: анестезія, а у випадку ураження третьої гілки нерва — погіршення моторної функції. Причинами нейропатії можуть бути травми, інфекції, алергічні, автоімунні та запальні процеси. Вони можуть викликати певні синдроми (складові основної нозології).
Уперше документально трійчастий нерв описав Гален, він був одним зі семи описаних анатомом черепних нервів. Втім, він не був V черепним нервом у галенівській класифікації, а займав III та IV місця, адже Гален вважав незалежними анатомічними структурами чутливий та руховий корінці трійчастого нерва, хоча й описував моторну частину як таку, що опісля виходу з'єднується з III парою. Через беззаперечний авторитет Галена таку класифікацію та опис анатомії нерва сприймали як єдині правильні у Римській імперії. Такими вони залишилися і після падіння імперії протягом Середньовіччя через відсутність нових анатомічних відкриттів у Європі через заборону Католицькою церквою використання людських трупів для вивчення анатомії. Такими вони перейшли і на Близький Схід через перекладені на арабську праці Галена.
Вперше погляди на трійчастий нерв переглянув Андреас Везалій. Він вважав моторний та чутливий корінці єдиним цілим, тобто такими, що утворюють єдиний нерв, III у його класифікації. Однак, він вважав IV нервом нерв, який іннервує піднебіння, тобто одну з гілок верхньощелепного нерва згідно з сучасною класифікацією.
Маттео-Реальдо Коломбо, який працював із Везалієм теж припустився цієї помилки. З іншого боку він детально розділив трійчастий нерв на нижньощелепну та верхньощелепну гілки. Окрім цього, він вважав блоковий нерв частиною трійчастого нерва. Першим, хто описав усі три гілки трійчастого нерва, був Фаллопій (у праці Observationes anatomicae 1562 року). Він також підтвердив, що моторний та чутливий корінці в подальшому формують єдиний анатомічний утвір.
Уперше своє сучасне місце V черепного нерва трійчастий нерв зайняв у праці Вілліса Cerebri anatome 1664 року. У 1732 році Якоб Вінслов вперше дав назву нерву — трійчастий (фр. nerf trijumeaux). 1748 року Меккель описав вузол нерва, названий ним на честь свого вчителя ганглієм Гассера. Він надав детальний опис пов'язаних із трійчастим нервом вузлів — крилопіднебінного та піднижньощелепного. Меккель також дав назву трьом основним гілкам нерва. Врізберг дав назву двом корінцям (portio major та portio minor). Нарешті, у 1778 році Самуель Томас Земмерінг видає дисертацію, у якій наведена нова класифікація дванадцяти черепних нервів: у ній трійчастий нерв описаний як V пара. 1895 року з прийняттям Nomina Anatomica офіційно підтверджується єдиний правильний порядок нервів, ідентичний класифікації Земмерінга. Останній перегляд анатомічної номенклатури (заміна PNA на SPNA) 1997 року залишив у силі це рішення[90][91][92].
Функції трійчастого (та лицевого) нерва були вперше правильно описані тільки у роботах Герберта Мейо у 1822—1823 роках. Що цікаво, паралельно з Мейо свої досліди проводив і Чарльз Белл, однак на його думку V пара черепних нервів забезпечувала чутливість обличчя та свідому міміку лиця. VII пара нервів, яка насправді відповідала за іннервацію мімічних м'язів, на думку вченого координувала м'язи лиця під час акту дихання[93].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.