Loading AI tools
місто на північному сході Вінничини, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Погреби́ще — місто в Україні, центр Погребищенської міської територіальної громади, Вінницького району, Вінницької області, розташоване на річці Рось.
Погребище | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | Україна | ||||||||
Область | Вінницька область | ||||||||
Район | Вінницький район | ||||||||
Код КОАТУУ: | 0523410100 | ||||||||
Засноване | — | ||||||||
Перша згадка | 1148 як Рокитня | ||||||||
Магдебурзьке право | 1569 | ||||||||
Статус міста | з 1984 року | ||||||||
Населення | ▼ 9 209 (01.01.2022)[1] | ||||||||
Площа | 8.7[2] км² | ||||||||
Густота населення | 1121.84 осіб/км² | ||||||||
Поштові індекси | 22200-22208 | ||||||||
Телефонний код | +380-4346 | ||||||||
Координати | 49°29′13″ пн. ш. 29°16′24″ сх. д. | ||||||||
Висота над рівнем моря | 226 м | ||||||||
Водойма | р. Рось | ||||||||
Назва мешканців | погребища́нин, погребища́нка, погребища́ни | ||||||||
День міста | перша субота червня | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Ржевуська | ||||||||
До станції | 2 км | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- фізична | 65 км | ||||||||
- залізницею | 98 км | ||||||||
- автошляхами | 73,2 км | ||||||||
До Києва | |||||||||
- фізична | 138 км | ||||||||
- автошляхами | 173 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Рада | Погребищенська міська рада | ||||||||
Адреса | 22200, Вінницька обл., Вінницький район, м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 77 | ||||||||
Вебсторінка | Погребищенська міська рада | ||||||||
Міський голова | Волинський Сергій Олександрович | ||||||||
Погребище у Вікісховищі
|
На північній околиці міста річка Смотруха впадає у Рось, праву притоку Дніпра.
На місці сучасного населеного пункту було місто Рокитня, перша письмова згадка про яке датується 1148 р.
На початку XIII ст. після монголо-татарської навали від нього залишилися самі погреби, тому мешканці, що відбудували місто, стали назвати його Погребищем.[3]
На початку XVI ст. землі Погребища уздовж річки Рось опинилися в руках українських князів Збаразьких.[4] У 1580-х рр. споруджується замок, про існування якого нагадує назва гори — Замкова.
Після Люблінської унії 1569 р. Погребище перейшло до Речі Посполитої. Воно стало користуватися Магдебурзьким правом.
Письмова згадка за Погребище польським мандрівником Еріхом Лясотою в його щоденнику за 1594 рік «…червень, 17-го. Через Рось, 1 миля. Погребище (місто і замок на Росі)».[5]
У 1629 р. Погребище налічувало понад 6 тис. жителів, коли у Вінниці на той час було 9 тис. жителів.
У 1591–1593 рр. населення міста брало участь у козацькому повстанні на чолі з К. Косинським. У 1595 р. селянсько-козацькі загони під проводом Г. Лободи захопили фортецю.[6]
Місцеві мешканці взяли участь у визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького. У 1653 р. Погребище було вщент зруйновано каштеляном Стефаном Чарнецьким[7], що відступав із-за Дніпра під натиском Б. Хмельницького.
Чарнецький взяв приступом Погребище і винищив поголовно все населення: 700 полонених повісили, 300 посадили на палі, причому князь дав жовнірам наказ: «стратити їх так, щоб вони відчували, що вмирають»; на шляху через ліси, «він прикрашав сосни, вішаючи на них полонених». Поляки «палили села і рубали голови»; полонених піддавали тортурам і катували вогнем[7]
У 1736 і 1768 рр. у Погребищі перебували загони повсталих гайдамаків.
З XVIII ст. Погребище перетворилось на осередок торгівлі та ремесел.
У XVIII–XIX ст. містечко було родинним гніздом Ржевуських, у якому народилася Евеліна Ганська, друга дружина відомого французького письменника Оноре де Бальзака.
Наприкінці XIX ст. на землях графа Адама Ржевуського збудовано залізницю і станцію, яку названо на його честь — «Ржевуська».
На початку ХХ ст. містечко нараховувало 943 дворів, 5807 мешканців, дві церкви (мурована Успенська і дерев'яна Михайлівська)[8], дві церковнопарафіяльні школи, шість круподерень, завод шипучих вод, два водяних млини, 10 мануфактур, 30 бакалійних і м'ясних лавок[8]. Граф Микола Павлович Ігнатьєв розпочав будівництво цукрового заводу.
У 1921 році було відкрито агрошколу. В 1923 р. — організовано перше колективне господарство ім. Т. Шевченка. З 1927 р. у місті працює маслозавод, який на сучасному етапі виробляє масло, твердий сир, морозиво та іншу продукцію. У 1929 р. на території Погребищенськоі сільради проживало 2299 осіб[9].
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 237 жителів міста[10].
Німецькі війська окупували місто 21 липня 1941 р. У часи окупації у Погребищі діяла підпільна група опору, яку очолював вісімнадцятирічний М. Д. Копецький. 30 грудня 1943 р. місто звільнила 65 мотобригада 1-ї танкової армії генерала М. Катукова. У пам'ять про цю подію в місті встановлено танк часів війни ІС.
Понад 6 тисяч воїнів-погребищан залишились на полях битв. Семеро уродженців району удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Це А. Бурлачук, В. Кравченко, А. Москальчук, А. Пономарчук, М. Сьомак, І. Слободянюк, В. Терлецький. У братській могилі, що розташована в центрі міста, поховано 653 воїнів[11].
Майже із 100 воїнів, що проходили службу в різних гарячих точках світу, з афганської війни живими додому не повернулось шість погребищан: І. Кумчак, В. Іващук, О. Харченко, Є. Мельник, О. Шевчук, В. Іщук. У міському парку встановлено обеліск пам'яті, їх іменами названі солдатські поля.
У 1966 р. відкрилося медичне училище (з 2006 р. — медичний коледж). Також цього року відкрито і музичну школу, яку в 2000 р. переведено в капітально відремонтоване приміщення. У 1985 р. відкрило двері професійно — технічне училище (нині — вище професійне училище-42). Тут щороку навчається близько 600 майбутніх спеціалістів сільського господарства[12].
За останні 20 років проведено газифікацію м. Погребище, з'явилися багатоповерхові будинки.
У Погребищі розташовані залізничні станції Ржевуська та Погребище I. Існує також зупинний пункт Погребище II, але за межами міста Погребища.
1897 | 1989 | 2001 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2013 | 2020 | 2022 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
6284 | 11 705 | 10 754 | 10 418 | 10 278 | 10 206 | 10 174 | 10 095 | 10 080 | 10 013 | 9898 | 9514 | 9209 |
Євреї з'явилися у містечку в першій половині XVII ст. Тоді ж була побудована дерев'яна синагога. У 1648 р. козаки на чолі з Максимом Кривоносом знищили всіх місцевих євреїв[9]. На початку XVIII ст. євреї повернулися до Погребища. У 1765 р. у містечку нараховувалось 664 єврея, у 1847 р. — 1726, у 1897 р. — 2494 (40 % всього населення)[9].
Після Жовтневого перевороту 1917 р. з 1918 р. в Погребищі активно діяв великий і добре організований загін єврейської самооборони, проте в серпні 1919 р. загін роззброїли петлюрівці. Після їх відходу війська Зеленого влаштували єврейський погром, що тривав з 18 по 21 серпня[9]. Було вбито близько 400 чоловік (з них близько 200 жінок), сотні поранені[9]. У 1920-х р. була створена Погребищенська єврейська сільрада.[9]
У 1926 р. єврейське населення Погребища становило 2881 особу (30 % усього населення), у 1939 р. — 1445.[9]
Діяло гетто, куди нацистами насильно зганялися євреї для компактного мешкання та подальших репресій[17]. У середині жовтня 1941 р. 5-та німецька оперативна команда розстріляла в Погребищі все єврейське населення — майже 1360 осіб.[9]
Національність | % | Належна мова | % |
---|---|---|---|
українці | 98,08% | українська | 98,72% |
росіяни | 1,38% | російська | 1,19% |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.