Remove ads
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Історія міст і сіл Української РСР — енциклопедичне видання про історію міст та сіл України, що складається з 26 томів.
Автор | П. Т. Тронько (гол. редактор) |
---|---|
Назва мовою оригіналу | Історія міст і сіл Української РСР |
Країна | Українська РСР, СРСР |
Мова | українська |
Тема | Міста України і Села України |
Жанр | Енциклопедія |
Видавництво | URE |
29 травня 1962 року була підписана постанова ЦК КПУ № 16 / 18-3 «Про видання „Історії міст і сіл Української РСР“».
Це перша фундаментальна історична праця, кожний том якої висвітлював історію населених пунктів окремих областей України, а їх на той час налічувалося майже 40 тисяч.
Важливе місце у збиранні матеріалів для написання нарисів про міста і села належить обласним державним архівам, музеям, краєзнавчим науково-дослідним установам. Неабияку роль в цьому зіграли і наукові бібліотеки, де найбільш повно зосереджено краєзнавчу літературу. Очолювала цю роботу Державна історична бібліотека України, яка спільно з Інститутом історії АН України розробила методичні рекомендації щодо організації роботи обласних бібліотек з надання допомоги авторам «Історії міст і сіл…», роботу архівістів очолював на міністерському рівні О. Г. Мітюков.
Історіографія історії України містить значну кількість робіт, присвячених написанню фундаментальної колективної праці. Дослідники історії створення енциклопедичного довідника «Історії міст і сіл Української РСР» збагатили вітчизняну історіографічну спадщину студіями, які розкривають структуру, функціонування Головної редакційної колегії видання (головний редактор — П. Т. Тронько), результати та значення співпраці науковців і громадськості.
Видання «Історії міст і сіл Української РСР» також було здійснено і російською мовою.
Сьогодні стоїть питання про перевидання «Історії міст і сіл Української РСР» у новій редакції (із змінами та доповненнями). Роботу з підготовки видання до друку покладено на Національну спілку краєзнавців України[1][2][3].
Видання було відзначено Державною премією СРСР в галузі науки у 1976 році.
Такими є праці Філарета (Гумілевського), присвячені Харківській і Чернігівській єпархіям, Едварда Руліковського та Лаврентія Похилевича, присвячені Київській губернії, що побачили світ у XIX ст.
Видання має суттєві вади, які унеможливлюють його використання як джерело знань у наш час. Текст, особливо присвячений радянському періоду, надмірно заідеологізований. Існування системи історіографічних заборон зумовило те, що не розкрита низка важливих тем, таких як Українська революція (1917–21), Голодомор (1932–33), Великий терор (1937–38), сталінські депортації народів тощо. Матеріал викладений нерівномірно: виразно домінує доба після 1917, чиє висвітлення зводиться до переліку трудових досягнень, героїчних подвигів та ворожих злочинів[4].
У проекті є хиби і неточності, що зумовлені як об'єктивними чинниками — відсутністю чи закритістю архівних джерел, перейменуванням у подальшому багатьох адміністративних одиниць, так і суб'єктивними: через особисті інтереси, а також непідготовленість редакторів та авторів статей, передусім, з історії сіл. Також, зважаючи на результати новітніх досліджень, потребують перегляду «канонізовані» виданням дати заснувань певних населених пунктів[4]. Зокрема, велика кількість сіл просто відсутня, особливо, якщо вони мали однакові назви із населеними пунктами розташованими в інших областях.
Усвідомлюючи як недоліки видання, так і велетенський масив інформації, введений в обіг, П. Тронько починаючи з кінця 1980-х — початку 1990-х рр. активно просував ідею перевидання багатотомника з урахуванням усієї актуальної інформації і зміни підходів. 2002 вийшла постанова Кабінету Міністрів України з дорученням відповідним міністерствам і відомствам внести пропозиції з видання багатотомної «Історії міст і сіл України». Смерть П. Тронька (2011), рушійної сили проекту, і брак фінансування зупинили реалізацію цих планів[4].
Ю. А. Мицик писав, що в «Історії міст і сіл Української РСР» відзначено традиційну (свідому чи несвідому) фальсифікацію історії міст і сіл України, типову для російської та радянської історіографії. Як правило, українські міста й села штучно «омолоджували», прагнучи довести в такий спосіб, що вони у своїй більшості виникають вже в ті часи, коли Україна була під пануванням Московської держави. Ю. А. Мицик навів низку прикладів з датами виникнення українських населених пунктів, які насправді є старішими[5].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.