Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Семе́н Дани́лович Пільке́вич (18 вересня 1897, c. Гришківка, нині — Радомишльського району Житомирської області — 14 березня 1975, Київ) — історик-архівіст, педагог, організатор архівної справи в Україні, начальник Архівного управління при Раді Міністрів УРСР в 1948—1969 роках, один з ініціаторів створення та член редколегії багатотомного видання «Історія міст і сіл Української РСР».
Пількевич Семен Данилович | |
---|---|
Народився | 18 вересня 1897 c. Гришківка Радомишльського району Житомирської області |
Помер | 14 березня 1975 (77 років) Київ |
Національність | українець |
Діяльність | Архівна справа |
Відомий завдяки | організатор архівної справи в Україні |
Alma mater | Київський інститут народної освіти (1927-1932) |
Посада | начальник Архівного управління при Раді Міністрів УРСР |
Наступник | Мітюков Олександр Георгійович |
Семен Данилович Пількевич народився 18 вересня 1897 в селі Гришківка (нині Радомишльський район Житомирської області).
У 1920—1924 роках навчався в Житомирському педагогічному технікумі, після закінчення якого працював учителем Баришівської семирічної школи.
У 1926—1927 роках працював інспектором райвно Олевського району і вчителем історії в Олевській семирічній школі.
У 1927 року був призначений завідувачем райвно Базарського району Житомирської області.
У 1927—1931 роках навчався у Київському інституті народної освіти (нині — Київський національний університет імені Тараса Шевченка), після закінчення якого працював асистентом на кафедрі історії народів СРСР. За сумісництвом завідував навчальною частиною Київської радпартшколи. У 1932—1934 роках навчався в аспірантурі при Архівному управлінні НКВС УСРР.
У 1932—1940 роках проживав у гуртожитку на вулиці Володимирській, 22, де раніше була лікарня Києво-Софійського духовного училища[1].
У 1932—1937 роках працював директором Київського обласного історичного архіву.
З 1938 року — декан і старший викладач історичного факультету Київського педагогічного інституту, а за сумісництвом у 1938–1941 роках був директором середньої школи № 77 (нині Кловський ліцей[2]).
З перших днів війни — на фронті. У 1941—1942 був лектором та агітатором у діючій армії. Брав участь в боях під Москвою та Сталінградом, де був поранений. З 1943 — у розпорядженні 8-ї повітряної армії, що діяла у складі Четвертого Українського фронту, воював в Чехословаччині.
Після війни Семен Данилович повертається до Києва, де очолює архівні установи: 1945–1946 — директор Державного архіву Київської області, 1946–1948 — начальник архівного відділу Управління МВС по Київській області. У 1949 році Президією Академії наук УРСР був затверджений членом вченої ради Комісії АН УРСР «по історії Великої Вітчизняної війни на Україні»[3].
У жовтні 1948 його призначили начальником Архівного управління МВС УРСР, а згодом Архівного управління при Раді Міністрів УРСР, де він працював до виходу на пенсію 8 жовтня 1969 року. Серед його заслуг виділяють турботу про забезпечення архівів України приміщеннями. У 1968–1969 було завершено будівництво комплексу центральних архівів України в Києві, обласних державних архівів у Донецьку, Черкасах та Сумах, розпочато будівництво архівів у інших містах України. Семен Данилович був одним з ініціаторів створення та членом редколегії багатотомного видання «Історія міст і сіл Української РСР». Як історик, досліджував історію селянських рухів в Лівобережній Україні у 2-й половині 18 століття, історію архівної справи в радянській Україні.[1]
Помер у Києві 14 березня 1975 року.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.