Дідилів
село в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Діди́лів — село в Україні, у Новояричівській селищній громаді Львівського району Львівської області. До 2020 року Дідилів разом із селами Великі Підліски та Хренів були підпорядковані Дідилівській сільській раді. Населення становить 1517 осіб.
| село Дідилів | |
|---|---|
.jpg) | |
| Країна |  Україна |
| Область | Львівська |
| Район | Львівський |
| Тер. громада | Новояричівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA46060290070015303 |
| Основні дані | |
| Засноване | 22.01.1398 |
| Населення | 1517 |
| Площа | 3,182 км² |
| Густота населення | 476,74 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80462[1] |
| Телефонний код | +380 3254[2] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°56′0″ пн. ш. 24°21′48″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
229 м[3] |
| Водойми | річка Думниця |
| Відстань до обласного центру |
32 км[4] |
| Відстань до районного центру |
26 км[4] |
| Найближча залізнична станція | Запитів |
| Відстань до залізничної станції |
13 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80465, Львівська обл., Львівський р-н, смт Новий Яричів, вул. Незалежності, 6[5] |
| Карта | |
  Дідилів | |
 Дідилів | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
Село розташоване над річкою Думниця, лівої притоки Полтви (басейн Західного Бугу)[6], за 32 км від обласного центру, 32 км від районного центру та 8 км від адміністративного центру селищної громади. За 13 км знаходиться найближча залізнична станція Запитів[4].
- Вулиці
У Дідилові налічується 17 вулиць[7].
- Берегова
- Гагаріна Юрія
- Заньковецької Марії
- Квітуча
- Київська
- Княгині Ольги
- Лесі Українки
- Лисенка Миколи
- Лугова
- Мала
- Молодіжна
- Незалежності
- Польова
- Стуса Василя
- Франка Івана
- Шевченка Тараса
- Червоної Калини
Перша згадка про село подається у документі, датованому 22 січня 1398 року, за яким Ян з Тарнова, воєвода сандомирський і староста руський, свідчить, про те, що Войцех з Сулимова обміняв село Дідилів на два села Пашка з Яричова — Дново і Дрогошів[8]. Перші документальні згадки походять із 1442 року.
На початку XVI століття Дідилів було повністю спалено волохами, а потім татарами у 1512 році.
У 1508 році на острові посеред ставу було збудовано дерев'яний замок, який належав шляхтичам Стадницьким (останній власник — Станіслав Стадницький, якому польські історіографи через несприйняття його діяльності дали прізвисько «Диявол з Ланьцута»). Замок простояв до 1620 року, коли його спалили турки. Став спущений у XIX столітті, нині на його місці звичайні луки та поля[6].
З 1564 року (можливо) Дідилів був у володінні барського старости Мартина Гербурта з Фульштина.
Власником села був подільський та руський воєвода Миколай з Дідилова Гербурт[9].
Дідилів належав Миколаю Влодковичу[10], Анджей Гербурт, самбірський войський (1515)[11]. До 1620 року Жолкевським гербу Любич, потім Івану Даниловичу, королю Яну III Собєському, князям Радзивілам. У XIX столітті Дідилів спочатку належав родині Білобжеських. Після одруження Александера Шелиського на доньці власника маєтку, Александер успадкував цей маєток і вже у другій половині XIX століття Шелиський продав маєток Бойомиру Стаженському[6]. У 1882—1883 роках власницею маєтку була графиня Софія Стажинська, потім у 1886—1891 роках — Марія де Зихельбург Гарапіга, у 1891—1939 роках — Юліян і Володислав Черкавські[12][13].
У 1610–1617 роках в селі перебувала молдовська принцеса Маргарита зі своїми дітьми, серед них був Петро Могила — майбутній Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, шукаючи прихистку у своєї польської родини Станіслава Жолкевського[14].
1940 року село стало центром Дідилівського району, який проіснував недовго[15].
Під час німецько-радянської війни Дідилів у складі дистрикту Галичина Генеральної губернії. Село було укріпленим пунктом німецької оборони. 18 липня 1944 року під час Львівсько-Сандомирської операції танкістами 54 гвардійської танкової бригади, після двох спроб контратаки з боку німців, село було звільнене.
За радянських часів на території сільської ради створений колгосп «Прогрес» з центральною садибою у селі Дідилів. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових, технічних (переважно цукровий буряк та овочевих культур, а також м'ясо-молочному тваринництві. У селі працювали восьмирічна школа та відділення середньої заочної школи, бібліотека, клуб. Усі спортивні заходи проводилися на сільському стадіоні[16].
| Чисельність населення с. Дідилів | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рік | осіб | |||||||||||||
| 1882 | 934 | |||||||||||||
| 1883 | 1068 | |||||||||||||
| 1886 | 1142 | |||||||||||||
| 1888 | 1184 | |||||||||||||
| 1891 | 1223 | |||||||||||||
| 1894 | 1246 | |||||||||||||
| 1895 | 1258 | |||||||||||||
| 1896 | 1284 | |||||||||||||
| 1897 | 1312 | |||||||||||||
| 1898 | 1316 | |||||||||||||
| 1899 | 1320 | |||||||||||||
| 1900 | 1318 | |||||||||||||
| 1901 | 1326 | |||||||||||||
| 1902 | 1329 | |||||||||||||
| 1903 | 1330 | |||||||||||||
| 1904 | 1336 | |||||||||||||
| 1906 | 1446 | |||||||||||||
| 1909 | 1482 | |||||||||||||
| 1910 | 1482 | |||||||||||||
| 1912 | 1498 | |||||||||||||
| 1914 | 1543[17] | |||||||||||||
| 1924 | 1315[18] | |||||||||||||
| 1927 | 1315[19] | |||||||||||||
| 1928 | 1365[13] | |||||||||||||
| 1930 | 1315[20] | |||||||||||||
| 1932 | 1560[21] | |||||||||||||
| 1939 | 2130[22] | |||||||||||||
| 1943 | ||||||||||||||
| 1968 | 1523[16] | |||||||||||||
| 2001 | 1194[23] | |||||||||||||
| 2021 | 1517 | |||||||||||||
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними всеукраїнського перепису населення 2001 року був наступним[23]:
| Мовний склад населення с. Дідилів | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Мова | Кількість осіб | Відсоток | ||||||||||||
| українська | 1192 | 99,83 | ||||||||||||
| російська | 2 | 0,17 | ||||||||||||
Освіта
У 1880 році у селі діяла однокласна штатна школа з одним вчителем, яка належала до шкільної ради округу у Сокалі[6]. У 1901—1927 роках у Дідилові діяла двокласна школа з руською (українською) мовою викладання[19], у 1928 році школа стала трикласною[13], у 1930 році — чотирикласною[20]. У школі у різний час навчалося від 240 до 285 дітей[19]. Також працювала однокласна школа з польською мовою викладання, яку відвідувало 25 дітей[19].
Нині тут працює заклад загальної середньої освіти I—III ступенів та дошкільної освіти с. Дідилів Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області, розрахований на 640 учнів[24].
Транспорт
Через Дідилів курсує багато автобусів приміського сполучення, які сполучають обласний центр — місто Львів з селами і містами Львівського та Золочівського районів Львівської області. Серед них:
| Автобусні маршрути, які курсують через Дідилів | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| № маршруту | Напрямок | |||||||||||||
| 258[25] | АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — с. Дунів | |||||||||||||
| 500[26] | АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — м. Кам'янка-Бузька | |||||||||||||
| 554[27] | АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — с. Задвір'я | |||||||||||||
| 584[28] | АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — с. Переволочна | |||||||||||||
| 586[29] | АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — с. Гута | |||||||||||||
| 588[30] | АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — с. Безброди | |||||||||||||
| 767[31] | АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — с. Ожидів — с. Тур'я — с. Гутисько-Тур'янське | |||||||||||||
| 798[32] | АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — с. Нивиці | |||||||||||||
| 799[33] | АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — с. Підкамінь | |||||||||||||
| 800[34] | АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — м. Броди | |||||||||||||
| 802[35] | АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — с. Гумниська — с. Підставки | |||||||||||||
Церква Воскресіння Господнього
У шематизмах за 1903—1914 та 1932 роки подається інформація про вже існуючу дерев'яну церкву Воскресіння Господнього, що збудована у 1724 році[17], лише у шематизмах 1924 та 1927 років чомусь побудову давньої церкви датують 1743 роком[19]. До 1906 року парафія належала до Буського деканату[36], а від 1909 року — Милятинського деканату архідієцезії (архієпархії) Львівської[19]. Давня церква згоріла під час першої світової війни (за іншими даними у 1932 році). Натомість на її місці за кошти місцевого землевласника Володислава Черкавського у 1932—1933 роках збудована сучасна дерев'яна церква-каплиця[37].
Прямокутна у плані, накрита двосхилим дахом, гребінь якого завершує світловий восьмерик, накритий маленькою банею з ліхтарем і маківкою. До церкви із заходу прибудована закрита веранда-присінок, а зі сходу — гранчастий вівтар з двома симетричними ризницями[38]. Над присінком зберігся дерев'яний балкон-проповідниця. Вочевидь, колись вона була діюча, адже на стіні ще можна побачити невеликий дзвін, який використовували для привернення уваги під час проповідей[37]. Біля огорожі церковного подвір'я, можна побачити відкриту капличку з фігурою Пресвятої Богородиці[38].
В радянський час до 1990 року була під юрисдикцією Російської православної церкви. Від 1990 року церква у почерговому користуванні громад УГКЦ та ПЦУ[37]. Останній раз церква ремонтована всередині ще у 1982 році, а ззовні — у 1995 році[38].
В околицях села виявлено поховання бронзової доби (початок II тисячоліття до н. е.), що належать до культури шнурової кераміки[16].
- Народилися
- Гуньовський Олексій Данилович — український греко-католицький священник, композитор, громадський діяч, просвітник, політв'язень, очільник Чортківської повітової національної ради ЗУНР.
- Петро Бакович — сотник Армії УНР i УГА, крайовий командант Української Військової Організації.
- Рубаха Софія Петрівна — українська радянська діячка, телятниця колгоспу «Прогрес» села Дідилів. Депутат Львівської обласної ради депутатів трудящих 15—18-го скликання.
- Танячкевич Данило Іванович — український греко-католицький священник, громадсько-політичний діяч–народовець, публіцист, почесний член «Просвіти», посол до Австрійського парламенту. Парох с. Закомар'я (1875–1906)[40].
- Швагуляк Василь Іванович (1930—2014) — український господарник, директор Красноїльського ДОКу, Сторожинецького лісокомбінату, Кам'янка-Бузького лісопаркетного комбінату; створив музей.
- Швагуляк Михайло Миколайович (нар. 1936) — український історик, фахівець з модерної історії європейських країн.
- Пов'язані із селом
- Микола Гриньків (нар. 1888) — стрілець 1-ї сотні Українських січових стрільців.
- Пасєка Ольга Михайлівна — українська радянська діячка, новатор сільськогосподарського виробництва, ланкова колгоспу імені Щорса («Прогрес») Кам'янка-Бузького району Львівської області. Герой Соціалістичної Праці.
- Поховані
- Борачок Петро (1900–1919) ― січовий стрілець.
- Могила січового стрільця Петра Борачка на місцевому цвинтарі села Дідилів
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
