Сеул
столиця та найбільше місто Південної Кореї З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Сеу́л, або Со́уль (кор. 서울, трансліт. соуль, дос. «столиця»; [sʰʌ̹uɭ] (
прослухати)) — найбільше місто і столиця Республіки Корея, місто з особливим статусом.
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Розташоване на річці Хан на північному заході країни, приблизно за 50 кілометрів від кордону держави з КНДР.
Сеул є старовинним містом: він був столицею династії Пекче (18 до РХ – 660) і династії Чосон (1392–1910). У 1394 році Сеул став столицею Кореї.
Сеул є не тільки найбільшим містом, але й комерційним, промисловим і культурним центром Південної Кореї. У місті в 1988 році відбулися літні Олімпійські ігри, а в 2002 році проходили матчі Чемпіонату Світу з футболу (ФІФА).
Розташування
Місто розташоване у північно-західній частині країни неподалік від кордону з Північною Кореєю. Лежить у середньому на висоті 87 метрів над рівнем моря. Розташоване уздовж нижньої течії річки Ханган (한강; 漢江, «річки Хан»), чиї витоки Пукханган («Північна Ханган») і Намханган («Південна Ханган») на схід від міста, в місці злиття Янґсурі. Центр міста знаходиться в оточенні гір. В центральній частині міста стоїть Намсан (남산; 南山, «Південна гора») з телевізійною вежею і канатною дорогою. На півночі розташована гора Пукхансан («гора на півночі Хансона»). На південному сході – Намхансан, з розташованою на ній фортцею Намхансансон. У навколишніх долинах є багато маленьких сіл та буддистських монастирів.
У міському районі Сеула ріка Ханган тече серед декількох островів, найважливішим з яких є Йоийдо. Рукав річки був осушений для меліорації земель.
Географічними координатами Сеула є 37°35′ пн. ш. 127°00′ сх. д.. Це означає, що Сеул розташований приблизно на тій же широті, що Афіни (37° 54' пн. ш.) й Лісабон (38° 43' с. ш.).
Слово Соуль походить від давньокорейського «соболь» чи «сораболь» («столиця») періоду Сілла. Тоді це слово відносили до міста Кьонджу, колишньої столиці Сілла. У ханчче кьон (京) означає «столиця»; цей склад зустрічається, наприклад, в офіційній назві Сеулу в роки японського колоніального правління (Кьонсон/Кейдзьо) і в назві залізниць і автомобільних доріг (Кьонбусон, 경부선 — залізнична лінія Сеул-Пусан; Кьон'ї н косокторо, 경인고속도로 — швидкісна автодорога Сеул-Інчхон).
В європейських мовах, зокрема і українській (і інших слов'янських), читання «Сеул» виникло через помилковий складоподіл латинської транскрипції Seoul — має читатися як Seo-ul, а прочитали «по-французьки», як Se-oul.
Китайська транскрипція
На відміну від більшості корейських географічних назв, слово «Сеул» не має аналогу на ханччі, і китайською місто називають його попереднім іменем (漢城/汉城, китайське читання Ханьчен, корейське Хансон; значення — «фортеця на річці Ханган», але за бажанням можна тлумачити і як «китайська фортеця», «фортеця ханьців»). У січні 2005 року правління міста запросило змінення китайської назви міста на 首爾/首尔 (Shǒu’ěr, Шоу-ер), що є приблизним відтворенням корейської вимови в китайській мові (в самій корейській 首爾 читається 수이, Су-і). При цьому 首 (шоу) означає «перший» і «столиця». Китайці прийняли цю назву.
Основна стаття: Історія Сеула[en]
На кераміці, знайденій в околицях Сеулу, науковці приписують вік приблизно до 3000 років. Проте відома історія Сеулу починається у 18 р. до н. е., коли це місто було столицею давньокорейської держави Пекче[джерело?].
Перша назва міста — Віресон, був столицею держави Пекче починаючи з 18 р. до н. е. За часів Корьо був відомий як Хансон (漢城, «фортеця на березі річки Ханган»). За часів династії Чосон, що почалася в 1394 році, був столицею держави і називався Ханян (漢陽)). У роки японського колоніального правління називався Кенсон (яп. 京城, Кейдзі), остаточно назва Сеул було затверджено після звільнення у 1945 році.
Пекче, одне з трьох корейських королівств, було засноване у 18 році до н. е., зі столицею в місті Віресон у районі сучасного Сеула. З тих пір збереглися руїни міських стін. Управління містом незабаром перейшло від Пекче до Корьо в V столітті, а потім до Сілла в VI столітті.
У XI столітті уряд Корьо, завоювавши Сілла, побудувало фортеця, відому як «Південна Столиця».
Коли Чосон змінила Корьо, столиця була перенесена в Сеул (Хансон, пізніше Ханян), де залишалася до кінця правління династії.
Спочатку місто було повністю оточене фортечними мурами висотою до семи метрів для захисту населення від диких тварин, розбійників і ворожих армій. Потім місто розрослося за стіни і, хоча вони зараз не існують (крім невеликої ділянки на північ від центру міста), фортечні ворота існують донині, найвідоміші з них: Намдемун і Тондемун. За часів Чосон ворота відкривалися і закривалися щодня під звуки великих дзвонів.
11 лютого 2008 року ворота Намдемун, побудовані в 1398 році, були майже повністю знищені вогнем — підпал влаштував літній містянин, звернення про розгляд житлової проблеми якого міська влада систематично ігнорувала (компанія-забудовник виплатила цьому містянину занижену суму компенсації за земельну ділянку, яка розташовувалася на території запланованої забудови). Пізніше, після затримання палія поліцією, він розкаявся у скоєному і попросив у нації пробачення за свій вчинок. Раніше ця ж людина влаштувала підпал у сеульському палаці Чхангенгун.
Ворота не мали охорони, можливо, тому, що нікому не могло спасти на думку вчинити замах на національне надбання № 1.
Основна причина практично повної нездатності пожежних впоратися з вогнем полягала в тому, що ворота були дерев'яними, і вся їхня конструкція була просякнута водовідштовхувальним засобом для захисту від опадів. У підсумку цей ж засіб відштовхував воду, якою пожежні розрахунки протягом декількох годин поливали гарячі ворота.
Уряд Республіки Корея пообіцяв нації впродовж трьох років відновити ворота, для чого були виділені фінансові кошти в розмірі 21 мільйона доларів США. За інформацією деяких сеульських газет, частина компаній-підрядників із відновлення воріт зголосилася проводити роботи безкоштовно.
Під час війни в Кореї Сеул двічі переходило в руки північнокорейських і китайських військ (у червні-вересні 1950 і січні-березні 1951 років). В результаті бойових дій місто було сильно зруйноване. Принаймні 191 000 будівель, 55 000 житлових будинків та 1000 підприємств лежало в руїнах. До того ж, потік біженців заповнив місто, збільшивши чисельність населення до 2,5 мільйонів, здебільшого бездомних.
Після війни Сеул був швидко відновлений і знову став політичним і економічним центром країни. Сьогодні населення міста — це чверть населення Південної Кореї, Сеул займає сьоме місце серед міст світу за кількістю штаб-квартир корпорацій, що входять до списку п'ятисот найбільших транснаціональних корпорацій за версією журналу Fortune.
У 1988 році Сеул став столицею XX Літніх Олімпійських ігор, а в 2002 році — одним із місць проведення чемпіонату світу з футболу.
Сеул має дуже високу щільність населення, вона дорівнює в середньому 17 092 чоловік на квадратний кілометр. Найгустонаселеніший район — це Янгчеон-гу з густотою населення приблизно 26 400 жителів на квадратний кілометр. Для порівняння, у Львові, одному з найбільш щільно заселених міст України, це значення складає 4300 жителів на квадратний кілометр. Найгустонаселеніший район із 633 934 мешканців Новон-гу на півночі міста, найменш населений округ Чун-гу в центрі. Жінок у місті живе більше, ніж чоловіків (різниця становить близько 9500 осіб). На кінець 2003 року у Сеулі жило 102 882 іноземних громадян із більш ніж 90 країн, що дорівнює одному відсотку від загальної чисельності населення. Сеул, у якого ця частка є найвищою серед усіх південнокорейських міст, за міжнародними стандартами є дуже малонаселеним іноземцями містом. Частка іноземців у Львові складає 11,9 %, а у Харкові — 37,2 %. Найбільші групи іноземних громадян — 52 572 осіб китайської національності, 11 484 американців і 6139 японців.
Зростання населення
Свого політичного, економічного та культурного панування Сеул набув після Другої світової війни. Завершення японського колоніального контролю призвело до неконтрольованого зростання населення. Великий приплив сільського населення, зокрема, великомасштабні руйнування в роки Корейської війни (1950—1953) та хаотичні політичні та економічні умови призвели до збільшення розриву між кількістю населення та спроможністю міської інфраструктури. Протягом двадцятого століття населення знизилося в ході Корейської війни, з 1,4 млн до 650 тис. осіб, і знову піднялося в 1953 році до одного мільйона, а до кінця 1980-х років досягло десяти мільйонів.
З початку 1970-х років почалися спроби врегулювати населення на південь від річки Ханган. З 1980-х років, зростання населення припинилося в основній частині міста. Ці міста пов'язані були в єдиний Сеул густою мережею автомобільних доріг, автобусних ліній, і метро. Агломерація близько 20 найбільших міст, включаючи Сеул, є домом для 21,7 млн осіб (за станом на 1 січня 2005 року) і є одним із найбільших міст Землі.
У наведеній таблиці показано число жителів міста належної області згідно з відповідним територіальним статусом.
|
|
Розвиток житла
На відміну від міст у Європі і Північній Америці, урбанізація Сеулу відбувається не у вигляді великих житлових котеджів, а на просторі ділянки саду.
У 1960-х і 1970-х років, багато фермерів приїхали до Сеулу з сільської місцевості в промислові підприємства столиці у пошуках кращих робочих місць. Щільні, часто без дозволу, за розрахунками державного земельного комітету побудованого в країні, кількість біженців зросла головним чином в існуючих районах. Місцеві будинки були частково побудовані в масивному будівництві з черепичними дахами і мало чим відрізнялися від фонду, створеного з офіційного дозволу будівель у регулярно населених пунктах.
Тим не менш, жителів неофіційних поселень уряд з кінця 1970-х років переселив в області, які були далі від центру міста. Ці області були не достатньо розвинені для муніципального водопостачання, водовідведення та пов'язані транспортною мережою, в результаті чого сталося погіршення рівня життя переселенців. У центрі Сеулу були численні до п'ятнадцяти-поверхові житлові висотні будівлі для родин із середнім і високим рівнем доходу, орендна плата за колишніх мешканців із низькими доходами були не по кишені.
З 1980-х років у Сеулі відбувалася повна реконструкція існуючих громадських інфраструктур — інфраструктуру було значно розширено. У цьому контексті було зазначене й те, щоб влада почала будувати нові лінії метро і доріг. У ширшому районі столиці, в привабливій сільській місцевості, були вілли робочих вищого класу, тому більшість артистів, ділових людей, що займають керівні посади, вчені і високопоставлені військові собі їх і зводили. Існує заборона на будівництво промислових підприємств і житлових районів із житловими будинками.
З 1990-х років, в околицях Сеула багато планується перебудова міста для вирішення проблеми в обмеженому просторі життя переповненого капіталу. Ці нові міста, які розташовані за межами Сеула в провінції Кенги-до стануть великими приміськими містами і разом з Сеулом два інших великих міста Інчхон і Сувон утворюють муніципальний район Судогвон.
Сеул розділений на 25 ку (구 — великий район, що нагадує за розмірами округ і має статус самоуправління), які в свою чергу розділені на 522 тон (동 — адміністративний район), 13 787 тхон і 102 796 пан.
- Каннам-ґу (강남구; 江南區)
- Кандонгу (강동구; 江東區)
- Канбукку (강북구; 江北區)
- Кансогу (강서구; 江西區)
- Кванакку (관악구; 冠岳區)
- Кванджінгу (광진구; 廣津區)
- Курогу (구로구; 九老區)
- Кимчхонгу (금천구; 衿川區)
- Новонгу (노원구; 蘆原區)
- Тобонгу (도봉구; 道峰區)
- Тондемунгу (동대문구; 東大門區)
- Тонджак-ґу (동작구; 銅雀區)
- Мапхогу (마포구; 麻浦區)
- Содемунгу (서대문구; 西大門區)
- Сочхогу (서초구; 瑞草區)
- Сондонгу (성동구; 城東區)
- Сонбукку (성북구; 城北區)
- Сонгпа-гу (송파구; 松坡區)
- Сонпхагу (송파구; 松坡區)
- Янчхонгу (양천구; 陽川區)
- Йондинпхогу (영등포구; 永登浦區)
- Йонсангу (용산구; 龍山區)
- Инпхьонгу (은평구; 恩平區)
- Чонногу (종로구; 鍾路區)
- Чунгу (중구; 中區)
- Чуннангу (중랑구; 中浪區)
Уряд міста
Сеулом управляє міська рада та міський уряд. Міська рада складається з 104 членів, що обираються строком на чотири роки. Також і на строк чотирьох років обирається мер Сеула на чолі уряду. Раніше він призначався президентом Південної Кореї. Меру допомагають три віце-мера, двоє існують для адміністративних завдань і один із політичних питань. 25 районів значною мірою є автономними (з 1995 року), а мери також обирається безпосередньо народом.
26 жовтня 2011 року мером Сеула був обраний незалежний кандидат Пак Вонсун. До 2011 року тридцять третім мером Сеула був О Сехун, що належав до Партії великої країни (ВНП). Він вступив на посаду 1 липня 2006 року, замінивши свого попередника Лі Мьонбака.
Проблеми включають забруднення повітря і шум транспорту. Сеул має гіршу якість повітря, ніж в усіх інших великих містах ОЕСР. Також відноситься до зносу шосе над Чхонгечхоном (перекладається як «Чиста вода сили»), приплив Хань, і відновлення річки є одним із найбільших проєктів уряду. 3670 метрів Чхонгечхону було покрито бетоном в 1961 і в 1971 покритий Хай-стріт. На 1 жовтня 2005 року, відновлені річки та її зелені насадження у центрі Сеула офіційно стали відкриті для громадськості.
Міста-побратими
Сеул підтримує партнерські відносини з такими містами[12]:
Тайбей, Тайвань (23 березня 1968)
Анкара, Туреччина (23 серпня 1971)
Гонолулу, США (22 жовтня 1973)- Сан-Франциско, США (18 травня 1976)
Сан-Паулу, Бразилія (20 квітня 1977)
Богота, Колумбія (14 червня 1982)
Джакарта, Індонезія (25 липня 1984)
Токіо, Японія (3 вересня 1988)
Москва, Росія (13 липня 1991)
Штат Новий Південний Уельс, Австралія (8 листопада 1991)
Париж, Франція (12 листопада 1991)
Мехіко, Мексика (5 жовтня 1992)
Пекін, КНР (23 жовтня 1993)
Улан-Батор, Монголія (6 жовтня 1995)
Ханой, В'єтнам (1 травня 1996)
Варшава, Польща (20 червня 1996)
Каїр, Єгипет (27 квітня 1997)
Рим, Італія (18 березня 2000)
Астана, Казахстан (6 листопада 2004)- Вашингтон, США (13 березня 2006)
Афіни, Греція (15 березня 2006)
Бангкок, Таїланд (16 червня 2006)
.svg){kind=small}
Сеул — один із найбільших промислових і фінансових центрів світу. Тут розташовується близько 20 000 підприємств. Головні галузі промисловості: торгівля, машинобудування, телекомунікації, електроніка, будівництво.
Клімат Сеула визначається як мусонний. Сеул знаходиться на одній широті з півднем Туреччини (Анталія, Аланія), Грецією, Іспанією та іншими теплими країнами, тим не менш у місті, попри те, що воно оточене морем, відзначається стійка, хоча і нетривала м'яка зима. Середній мінімум у січні досягає −6 °C.
Літо в місті не тільки дуже жарке (середня температура серпня 25,4 °C), але і дуже вологе. Проте сильна спека в місті буває рідко, і температура вкрай рідко сягає 35 °C і вище. Цим Сеул відрізняється від міст із тропічним пустельним і степовим кліматом (Каїр, Ташкент, Астрахань та інші), в яких схожа середньочервнева температура. Влітку в місто приходить мусон (травень-вересень), і середньомісячна кількість опадів перевищує 300 мм. За добу іноді може випасти понад 100 мм опадів, а під час проходження тайфуну — понад 250 мм опадів.
У інші пори року переважають вітри з материка, а взимку переважає антициклональний тип погоди. Сеул не захищений від північних вітрів горами, іноді в місті температура може опускатися до температур в −15 °C і нижче.
| Клімат Сеулу | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 13,5 | 18,7 | 23,0 | 29,8 | 32,4 | 37,4 | 38,4 | 38,1 | 36,0 | 29,6 | 24,0 | 19,6 | 38,4 |
| Середній максимум, °C | 1,6 | 4,1 | 10,1 | 17,6 | 22,8 | 26,9 | 28,8 | 29,5 | 25,6 | 19,7 | 11,5 | 4,2 | 16,9 |
| Середня температура, °C | −2,7 | −0,1 | 5,5 | 12,2 | 17,4 | 21,9 | 24,9 | 25,4 | 20,8 | 14,4 | 6,8 | −0,2 | 12,2 |
| Середній мінімум, °C | −6,1 | −4,1 | 1,1 | 7,3 | 12,6 | 17,8 | 21,8 | 22,1 | 16,7 | 9,8 | 2,9 | −3,4 | 8,2 |
| Абсолютний мінімум, °C | −22 | −19,8 | −15,3 | −4,6 | 4,6 | 7,0 | 11,9 | 12,5 | 3,9 | −2,6 | −11,5 | −18,1 | −22 |
| Норма опадів, мм | 22 | 24 | 46 | 77 | 102 | 133 | 328 | 348 | 138 | 49 | 53 | 28 | 1345 |
| Джерело: worldweather.org, Погода і Клімат | |||||||||||||
Театр і музика
У Сеулі є багато видів культурних заходів. Традиційна, сучасна та класична музика, танці, театральні вистави і багато чого іншого тут можуть запропонувати вам. По всьому місті розсіяно багато малих театрів, які часто є експериментальними.
Національний театр Кореї
Національний театр Кореї (кор. 국립 극장) був заснований у 1973 році і розташований на Намсані. Він є «домом» для Державного оркестру, Національного танцю і Національного драматичної компанії. Найбільші два зали, де проходить багато важливих культурних подій у країні, мають більше ніж 1500 місць. Крім того, у театрі діє експериментальний театр і амфітеатр, що призначені для менш офіційних виступів.
Культурний центр Седжона
Названий на честь короля Седжона Культурний Центр Сечжона (세종 문화 회관) має найбільший зал у місті з 4000 місць. Тут ви можете знайти концерти та опери. У Малому залі зазвичай відбуваються хори або лекції, зокрема, є також безкоштовні вистави у дворі. Крім того, бувають часто мінливі виставки каліграфії, живопису та аналогічного мистецтва.
Туристів із Європи поки в Сеулі не дуже багато. Можна довго блукати по вулицях і не зустріти ні одного. Зате багато з Японії та Китаю. Тут практично немає вуличної злочинності. По місту можна безпечно ходити де завгодно в будь-який час доби. Напевно, саме тому якихось спеціальних елітних районів тут теж не видно.
Значення Сеула для Кореї важко переоцінити. Навіть у конституції Північної Кореї аж до 1972 року було записано, що Сеул — столиця, а Пхеньян — місце тимчасового перебування уряду.
Династія Чосон побудувала в Сеулі «П'ять великих палаців»:
- Чхандоккун (창덕궁; 昌德宮)
- Чхангьонгун (창경궁; 昌慶宮)
- Токсугун (덕수궁; 德壽宮)
- Кьонбоккун (경복궁; 景福宮)
- Кьонхігун (경희궁; 慶熙宮)
Крім того, є один менш значимий палац:
- Унхьонгун (운현궁; 雲峴宮)
Відомі храми і гробниці:
- Чонмьо
- Тонмьо
- Мунмьо
- Чогеса
- Хвагеса
- Наксонде
Музеї і галереї:
- Національний історичний музей
- Військовий меморіал
У передмістях:
- Монумент Самджондо
- Намхансон
- Пукхансон
- Парк Намсан
- Парк Сунджюн
Інші:
- Юксам Білдинг
- Фонтан веселки
- Чхонваде
Метрополітен
У місті діє метрополітен, за обсягами пасажироперевезень займає одне з перших місць в Азії. Дев'ять ліній метро мають номери від 1 до 9, є лінія Чун'ансон (кор. 중앙선), що є залізницею, але яка має спільні станції пересадок із лініями метрополітену, і лінія Пундансон (кор. 분당선), теж відноситься радше до залізниці, ніж до лінії метрополітену. Ця лінія складається з 36 станцій, але на території міста має лише 13 станцій.
Визначення кількості станцій метро, що належать місту, є дуже складним з огляду на тісну взаємодію державного і приватного капіталів при будівництві ліній метрополітену, а також у зв'язку з тим, що сеульське метро спочатку з'явилося як частина приміських залізниць (перша лінія метро була всього лише з'єднувальною ділянкою двох приміських залізниць).
Дев'ята лінія метро, введена в експлуатацію в 2009 році. Вона простягнулася вздовж південного берега річки Ханган і складається з 38 станцій.
На схемах метрополітену лінії і станції пронумеровані, що дозволяє іноземцям досить легко орієнтуватися при призначенні зустрічей на певних станціях. Назви всіх станцій і взагалі всі покажчики в метрополітені продубльовані англійською мовою (а назви станцій мають аналоги ханчча).
Наземний транспорт
Транспортний бум у Сеулі бере свій початок в епоху Корейської імперії, коли були прокладені перші автодороги і перша залізниця до Сінийджу. З того часу транспортна система міста сильно розрослася, зробивши його одним із найбільших транспортних вузлів Азії. У місті прокладено метрополітен із дев'ятьма лініями, діє близько 200 автобусних маршрутів, і шість великих автострад (хайвеїв), що з'єднують райони міста і передмістя. Сеул з'єднується з іншими містами країни за допомогою швидкісної залізниці KTX, що є однією з найшвидших у світі.
До середини 1970-х років у діловому центрі Сеула існував і трамвай, однак із початком введення в експлуатацію метрополітену, а також із тією обставиною, що трамвайні колії займали забагато місця на вузьких вуличках Сеула в умовах постійного збільшення чисельності автотранспорту, було прийнято рішення ліквідувати цей вид транспорту.
У місті і на міжміських маршрутах дуже розвинений автобусний транспорт. Автобуси мають перевагу перед приватним автотранспортом і це правило дотримується в абсолютній більшості випадків (основні порушники цього правила — таксисти, з якими у водіїв автобусів йде непримиренна ворожнеча — це помічають багато гостей Сеула). Однак у зв'язку з неухильним зростанням особистого автотранспорту кілька років тому серйозно постала проблема пробок на дорогах. Проблему пробок для автобусів вдалося вирішити завдяки ініціативі нинішнього президента, а в той час (2007 рік) ще мер Сеула Лі Мен Бак а — на одній із центральних доріг Хангана (кор. 한강로) від моста Ханган (кор. 한강 대교) до площі сеульського вокзалу були прокладені спеціальні автобусні лінії. У результаті нововведення час поїздки містян із південних районів Сеула в центр міста вранці і з центру міста ввечері по цьому маршруту скоротилося приблизно в 2,5—3 рази. Відразу ж слідом за цим нововведенням в інших районах Сеула пішли аналогічні зміни.
Повітряний транспорт
Місто обслуговується двома аеропортами. Аеропорт Кімпхо довгий час був єдиним у країні міжнародним аеропортом. У березні 2001 року відкрився Міжнародний аеропорт Інчхон у місті Інчхон. Після цього аеропорт Кімпхо став здійснювати тільки внутрішні рейси (за винятком рейсів у Токіо і Шанхай). Інчхонскій аеропорт входить до числа найбільших у Східній Азії, поряд з аеропортами Гонконгу і Сінгапуру. З 2005 року Міжнародна асоціація повітряного транспорту визнає 4 роки поспіль Інчхонскій аеропорт найкращим у світі. Обидва аеропорти пов'язані з Сеулом швидкісними автомагістралями. У 2007 році відкрита початкова ділянка швидкісної залізничної лінії AREX між аеропортами Кімпхо і Інчхон, у кінці 2010 року лінія розширена до станції Сеул що є центральним залізничним вокзалом міста.
Історичний центр міста — це місто династії Чосон, що знаходиться тепер у діловому кварталі. Там є сусідами стародавні палаци, штаб-квартири корпорацій, сучасні офісні будівлі і готелі. Ця частина міста знаходиться в долині Чхонгечхон (청계천). На північ від ділового центру знаходиться гора Пукхансан, а на південь — невелика гора Намсан, на якій розташована телевежа Намсан.
Далі на південь знаходяться колишні околиці Енсангу і Мапогу і протікає річка Ханган. На іншій стороні річки, в південно-східній частині Сеула знаходиться сучасний район Каннамгу і його околиці. Тут розташовується корейський Міжнародний Торговий Центр. Великою популярністю користується розважальний комплекс COEX, в якому зосереджена величезна кількість усіляких закусочних і ресторанчиків, кінотеатрів і магазинів, а також — великий підземний океанарій.
У сусідньому районі Сонпхагу розташований парк розваг Lotte World, який також є дуже популярним місцем у місті.
На Йоийдо, невеликому острові посеред річки Ханган, на якому в давні часи була переправа на північний берег річки, і який колись використовувався як військовий аеродром, розташовуються Національна Асамблея Республіки Корея, головні теле- і радіомовні студії і велика кількість офісних будівель.
Акуратне планування міста була ключовою концепцією при його забудові починаючи з XIV століття. Королівські палаци династії Чосон до цього дня знаходяться в Сеулі. Головний імператорський палац (Кенбоккун) відновлено у колишньому вигляді.
У зв'язку з великим обсягом роботи, проробленим урядом міста для зниження забруднення навколишнього середовища, повітря в місті за чистотою дорівнює токійському, і набагато чистіше, ніж у Пекіні. У Сеулі та навколишніх районах розташовується шість великих парків, включаючи Сеульський ліс, відкритий у 2005 році. Зона навколо Сеула засаджена лісосмугою для захисту від забруднення підприємствами, що знаходяться в провінції Кьонгідо. Крім того, в Сеулі знаходяться три великих парку розваг: Lotte World, Seoul Land і Everland, розташований у передмісті Йон'ін. Найбільш відвідуваний із них — Lotte World. Інші центри відпочинку — це, перш за все, олімпійський стадіон і стадіон чемпіонату світу 2002 року, а також публічний парк у центрі міста.
Берег острова Йоідо — мабуть, найбільш розвинута частина міського парку річки Ханган (кор. 한강 시민 공원), який простягнувся по обох берегах і проходить через усе місто: біля берега працюють кораблі-ресторани, по трьох маршрутах курсують річкові «трамвайчики», крім цього є станція річкового таксі (перевезення здійснюється невеликими катерами, досить швидкими), також на березі острова розташована велика кількість комерційних наметів, які торгують продуктами швидкого приготування і напоями (аж до алкогольних), є кілька пунктів оренди велосипедів, спортивні майданчики (зі штангами, турніками тощо), туалети. Ця частина парку річки Ханган користується у містян величезною популярністю, оскільки далеко не у всіх є час виїхати з родиною / друзями за місто або до моря навіть на вихідних. Величезні скупчення народу спостерігаються в основному ближче до кінця тижня, на вихідних та у свята. У будні дні вечорами біля берега можна зустріти чимало офісних працівників, які приходять відпочити з колегами після закінчення трудового дня. Основний контингент приїжджих сюди — молодь, однак часто зустрічаються і люди похилого віку.
Спеціально для любителів велосипедного спорту вздовж обох берегів річки Ханган простягнулися велосипедні траси. Територія парку в цей час (березень 2009 р.) активно розбудовується міською владою. Закінчення реконструкції намічено на кінець 2009 року.
Практично на всьому протязі в межах міста річку Ханган (а також велосипедні доріжки та спортивні майданчики) від житлових районів відгороджують швидкісні автомагістралі. Для того, щоб містянам було зручніше добиратися до берегів річки, через автомагістралі в деяких місцях вже побудовані, а місцями ще будуються пішохідні та велосипедні містки.
У Сеулі розташовуються найпрестижніші університети країни, включаючи Сеульський національний університет, Національний Університет Кореї, і Університет Йонсе.
Інші університети:
- Університет Чунан
- Університет мистецтв Чхуге
- Університет Танкхук
- Університет Тонгук
- Жіночий Університет Тондук
- Жіночий Університет Туксун
- Жіночий університет Іхва
- Університет іноземних мов Ханґук
- Університет Хансун
- Університет Ханьян
- Жіночий Університет Ханьян
- Університет Хонік
- Університет Індук
- Університет Канвун
- Університет Кхонкхук
- Університет Кунмін
- Національний Відкритий Університет Кореї
- Національний Фізичний Університет Кореї
- Національний Університет Мистецтв
- Університет Кюнгі
- Університет Кёнгхі
- Університет Мьонджи
- Університет Самюк
- Університет Санмюн
- Університет Седжон
- Університет Согьон
- Сеульський Жіночий Університет
- Університет Соган
- Жіночий Університет Сонсін
- Жіночий Університет Сукмюн
- Університет Сунсіль
- Університет Сонгюнгван
- Університет Сеула
- Акіхіко Хірата, японський актор
- Пе Йон Чжун, південнокорейський актор
- Чонг Монг-Ку, Голова Hyundai Kia Automotive Group
- Чонгхан Даніель Хонг, фізик-теоретик
- Го Кун, південнокорейський політик
- Чанг-Рей Лі, американський письменник
- Лі Хі-Ван, тренер німецької національної жіночої збірної з волейболу
- Хур Сук-хо, професійний гравець у гольф
- Джим Лі, американський художник коміксів і видавець
- Ко Чанг-су, південнокорейський композитор
- Лі Чхун Йон, корейський футболіст
- Лі Кван Кеун, південнокорейський оперний співак-баритон
- Лі Мін молодший, південнокорейський музикант (віолончеліст)
- Лінда Парк, американська актриса
- Чон Мьон Хун, південнокорейський диригент і піаніст
- Нам Джун Пайк, піонер відеоарту
- Пак Чі Сон, південнокорейський футболіст, гравець «Квінз Парк Рейнджерс», в 2005—2012 роках грав за «Манчестер Юнайтед»
- Псай, південнокорейський хіп-хоп-виконавець
- Ріу Сеунг-мін, південнокорейський гравець у настільний теніс
- Ян Сеондо, корейський поет і художник
- Жослен Йео, сингапурській плавець
- Сео Янвон, південнокорейський футболіст
- Сонг Девон, професійний скейтбордист
- Рейн, південнокорейський співак, актор, модель, бізнесмен і дизайнер.
- Хайнс Уорд, американський футболіст регбі
- Кім Джису, айдол співачка k-pop
- Чон Чонгук, артист k-pop-індустрії
_Reception_Center_0688&9-07_cropped.jpg)
.jpg)
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
