Січень

Сі́чень, — перший місяць року^[1] заст. про́синець^[2] в юліанському, новоюліанському та григоріанському календарях. Один із семи місяців, що налічують 31 день.

← січень →
Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
		1	2	3	4	5
6	7	8	9	10	11	12
13	14	15	16	17	18	19
20	21	22	23	24	25	26
27	28	29	30	31
2025 рік

• I Січень
• II Лютий

• III Березень
• IV Квітень
• V Травень

• VI Червень
• VII Липень
• VIII Серпень

• IX Вересень
• X Жовтень
• XI Листопад

• XII Грудень

Січень на берегах Дніпра

Мініатюра Січень з «Розкішного часослова герцога Беррійського».

Паління підсічених гілок у Фінляндії, 1893 рік.

Назва

Найімовірніше, назва «січень» пов'язана з д.-рус. сѣча. В давнину цим словом називали ділянку лісу, розчищену від дерев і корчів^[3]. Можливість такого етимологічного зв'язку підтверджується українським словом «просіка», а також спорідненими лексемами в інших слов'янських мовах: болг. сечище «ділянка лісу, відведена для вирубки», хорв. sječa, серб. сеча «рубання лісу, лісорозробка». Наймення місяця зумовлене підсіченням дерев перед весняним викорчовуванням, спалюванням залишків та сівбою, що було характерним для підсічно-вогневого землеробства тих часів^[4][5]. Таким чином вдавалося одержати кілька високих врожаїв, перш ніж переходити до вирубки та освоювання нової ділянки^[6][7].

Поширеним є пояснення назви тим, що в цьому місяці з силою січуть вітри, морози та сніги^[a]. Таке тлумачення, зокрема, подає Яків Головацький у праці «Поділ часу у русинів»^[9]. Імовірно, наведена етимологія є народною, бо спростовується наявністю в чеських діалектах аналогічної назви sečen «липень», що позначає пору «січення» трави, сіножаті. Використання в одній зі слов'янських мов назви січень для літнього місяця вказує на її зв'язок із сільськогосподарською працею, звідки й питоме значення «час вирубки лісу»^[8].

Споріднені назви вживалися в старослов'янській (сѣчьнь)^[b] і старобілоруській (сечень) мовах^[8]. Нині подібна назва побутує в хорватській мові (siječanj), а також у деяких діалектах словацької^[11] (veľký sečeň, sečeň), македонської (сечко) та болгарської^[12] (голям сечко) мов^[10]. У давньокиївських і староукраїнських пам'ятках слово сѣчьнъ позначало другий місяць (лютий)^[13].

В Остромировому Євангелії січень згадується в заголовку до зачала на свято Обрізання Господнього:

Мс̑ца єноуара, просиньца рекомааго[4][14][15].

Наймення «просинець» трапляється також в інших давньокиївських апракосах і тетрах (у написаннях: просинець, просинць, просинѣць), зокрема в Крилоському та Путнянському євангеліях^[16]. У формі просиньць назва завсідчена у Студійському уставі, перекладеному в Києві близько 1070 року^[4][17]. Можливо, саме прасл. *prosinьcь було первісною назвою місяця в давньослов'янському календарі^[18]. Більшість дослідників тлумачить слово як похідне від прасл. *sinǫti «засяяти», бо в цей час стає більше сонячного світла^[19]. Ця назва місяця досі вживається в деяких покутських говірках^[8].

Руські стародруки XVI—XVII століть згадують місяць як: стычень^[c] (пол. styczeń), просинец^[d], сѣчень^[e], сѣрин^[f][22]. У вжитку були й інші народні назви: сні́жень, снігови́к, льодови́к, щипу́н, тріску́н^[23], а також: лю́тий, сі́чень пе́рший, про́симець / про́зимець^[24], про́синь, сту́день, вогневи́к, лютові́й^[25].

У більшості мов світу назви січня походять з лат. Ianuarius, на честь Януса — римського бога дверей і воріт. Первісно рік у римському календарі починався з березня, а першим місяцем січень став близько 450 р. до н. е. — за часів Нуми Помпілія, або за децемвірів. До 153 року до н. е. консули вступали на посаду 1 травня і 15 березня, надалі ж — 1 січня^[26].

Кліматична характеристика в Україні

Січень — найхолодніший місяць року зі стійким сніговим покривом на переважній частині України, з частими хуртовинами, ожеледдю та туманами. Середня місячна температура повітря складає мінус 1—6 °C, у східних областях, на півночі Лівобережжя та в Карпатах — мінус 7—8 °C, у Криму — від мінус 2 °C до 4 °C.

У першій і другій декаді січня на більшій частині території західних та Запорізької областей здійснюється перехід середньої добової температури повітря через мінус 5 °C в бік зниження; лише на крайньому заході України, у Криму та більшості південних областей цей перехід взагалі не відбувається.

Абсолютний мінімум температури — мінус 23—37 °C, в окремих пунктах східних, північних областей та в Карпатах — мінус 38—42 °C, на узбережжі Криму місцями мінус 13—22 °C. Абсолютний максимум температури — 8—14 °C, на Закарпатті, Прикарпатті та в південних областях — до 17 °C, у Криму — до 21 °C.

Середня місячна кількість опадів — 27—56 мм, на Закарпатті, в Карпатах і горах Криму — до 150 мм.

Найбільша висота снігового покриву звичайно спостерігається в третій декаді січня і становить в середньому 8—15 см, на північному сході країни — до 27 см; на півдні України сніговий покрив нестійкий^[27].

Галерея

• 
  Володимирська гірка в січні
• 
  Січень на Січеславщині
• 
  Січень на берегах Орелі
• 
  Січень у Карпатах
• 
  Січневий ліс
• 
  Січневий ранок в Україні
• 
  Січень у 2018 році

Свята і пам'ятні дні

Офіційні в Україні

• 1 січня
  • Новий рік
• 22 січня
  • День Соборності України
• 24 січня
  • День зовнішньої розвідки України
• 27 січня
  • Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту
• 29 січня
  • День пам'яті Героїв Крут^[28]

Інші

• 1 січня
  • Новий рік, або Василів день^[29]
• 6 січня
  • Водохреще, або Богоявлення^[30]
• 12 січня
  • Тетянин день
• 20 січня
  • День Автономної Республіки Крим
• 26 січня
  • Міжнародний день митника

Див. також

• Січень: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31
• Список всіх днів
• 0 січня

Коментарі

1. Таке розуміння етимології січня відбите в низці прислів'їв і приказок:

   • укр. Січень січе та й морозить, ґазда з ліса дрова возить;
   • біл. Сечень насечець плечи ледом;
   • болг. Сечко сече, марта дере, април кожи продава^[8].
2. Слово сѣчьнь вживалося також у значенні «лютий»^[10].
3. А саме:

   • Франциск Скорина. Мала подорожня книжка. Вільна, 1522^[20];
   • Андрій Римша. Которого сѧ мс̑ца што за старыхъ вековъ дѣєло короткоє описанїє («Хронологія»). Острог, 1581^[21];
4. • Анфологіон. Київ, 1619^[22];
5. • Анфологіон. Львів, 1643, 1651, 1694;
   • Анфологіон. Новгород-Сіверський, 1678;
   • Часослов. Київ, 1633;
   • Полуустав. Київ, 1643;
   • Псалтир. Київ, [1643—1644];
   • Полуустав. Київ, 1672;
   • Святці. Київ, 1680;
   • Полуустав. Київ, 1691;
   • Часослов. Львів, 1642, [1668], 1692^[22];
6. • Устав молитв. Львів, 1670:
     • Таке написання є помилкою, що спричинена неправильним прочитанням слова в рукописі^[22].