Тайбей

Тайбе́й (кит. трад. 臺北, спр. 台北, піньїнь Táiběi) — де-факто столиця Республіки Китай на острові Тайвань. Розташований в північній частині острова, тайбейській улоговині. Обмежений річками Даньшуй (на заході) і Сіньдянь. Місцевість, в цілому низинна в центральній частині і на заході міста підвищується на південь, схід і особливо — на північ, де вона досягає висоти 1120 м (гора Цисін).

Тайбей 臺北
герб прапор
Тайбей 101 і горизонт тайбея, Президентський палац, Національний меморіал, Національний музей, Гранд готель, Храм Бангка Луншан, Тайбейський купол
Основні дані
25°02′15″ пн. ш. 121°33′45″ сх. д.
Країна	Тайвань
Адмінцентр	Сіньї
Столиця для	Тайвань, Республіка Тайвань, Тайванське генерал-губернаторство, Тайвань і Провінція Тайвань
Межує з — сусідні нас. пункти Новий Тайбей ?
Поділ	Даань, Датун, Наньган, Нейху, Шілінь, Суншань, Ваньхуа, Веньшань, Сіньї, Чжуншань, Чжунчжен, Бейтоу
Засновано	1709
Перша згадка	1709
Площа	271,7997 км²
Населення	2 618 772 (грудень 2010)
· густота	9634,9 осіб/км²
Агломерація	8 241 373 особи
Висота НРМ	10 м
Географічна зона	Taipei Basind
Водойма	基隆河d
Офіційна мова	тайванська мандаринська
Міста-побратими	Вільнюс (28 травня 1998)[1][2][3]
Телефонний код	(0)2
Часовий пояс	UTC+8
GeoNames	1668341
OSM	r1293250 ·R
Поштові індекси	100 - 116
Міська влада
Мер Тайпею	Chiang Wan-and
Вебсайт	english.taipei.gov.tw
Мапа
Тайбей Тайбей (Республіка Китай)
Тайбей у Вікісховищі

У місті розташовані основні державні установи: Резиденція Президента, будівлі Парламенту, Кабінету міністрів, Верховного Суду, а також офіси та посольства іноземних держав (не відкрили посольство лише Сент-Вінсент і Гренадини).

Один із передових політичних, економічних, фінансових, освітньо-наукових і культурних центрів регіону. У 2003 році в Тайбеї був побудований один з найвищих хмарочосів світу — Тайбей 101. Тайбей — найважливіший освітній центр Тайваню. Серед навчальних закладів найвідоміший Національний університет Тайваню. Тайбей — також найбільший центр засобів масової інформації Тайваню.

Населення становить 2 618 772 чол. (2010). Густота населення складає 9634 особи/км². Як і населення інших міст Тайваню, населення Тайбея представлено етнічними групами хоклі, хакка, китайцями (хань) і тайванськими аборигенами.

Назва

Початковий елемент топоніма тай — від назви «Тайвань», бей «північ, північний», тобто «місто на півночі Тайваню»^[4].

Історія

Згідно з останніми археологічними дослідженнями на місці Жишаньян, яке знаходиться під юрисдикцією Тайбею, місто було заселене людьми ще з епохи пізнього палеоліту.^[5][6]

До XVIII століття біля міста проживали представники народності кетагалан. У 1684 році Тайбей був поміщений під управління округу Чжулуо префектури Тайвань імперії Цін, і вперше був включений до адміністративної системи Маньчжурії, а у 1709 році ханські китайські колоністи з південного Фуцзяня почали селитися у регіоні Тайбею.^[7]

У середині 19 століття у районі Тайбею почав зростати обіг торгівлі продуктами – особливе економічне значення здобув порт Тамс на березі Тайванської протоки, головним чином завдяки експорту чаю. У 1885 році було створено окрему провінцію Тайвань, і Лю Мінчуань став губернатором провінції. Він почав будувати залізницю від Дадаочена до Кілуна та Синьчжу, посилив будівництво пошти, телекомунікацій, доріг та іншої інфраструктури. У 1894 році наступник губернатора Шао Юлянь офіційно переніс столицю провінції з Цяозіту (сучасний південний район міста Тайчжун) до Тайбея, встановивши статус Тайбея як політичного та економічного центру Тайваню.^[8][9][10]

Північні ворота залишилися єдиною спорудою, що залишилася від старого міста часів династії Цін. Західні ворота і міські стіни були знесені за часів управління Японією, а південні і східні ворота — сильно змінені вже при правлінні Гоміньдану, втративши свій первісний вигляд.^[11]

Японська окупація (1895—1945)

Тайвань відійшов Японії в рамках Сімоносекського договору 1895 року. Тайбей прозвали за японським читанням Тайхоку (яп. 台北; たいほく). Місто стало адміністративним центром японського колоніального уряду.^[12] Під час перебування острова під управлінням Японії місто набуло багато рис адміністративного центру: було збудовано багато споруд адміністративного уряду та житла для державних службовців. У 1920 році місто увійшло до складу японської префектури Тайхоку, а в 1938 році Тайбей було розширено шляхом приєднання до нього села Мацуяма, що є наразі районом Суншань.^[13] Тайхоку та прилеглі райони кілька разів зазнавали бомбардувань антигітлерівської коаліції. Найбільшим став авіарейд 31 травня 1945 року.^[14]

Після капітуляції Японії в 1945 році контроль над містом взяла націоналістична партії Китаю Гоміньдан.

Столиця Китайської республіки (з 1945)

Святкування перших виборів мера міста у 1951 році

7 грудня 1949 року уряд Гоміньдану на чолі з Чан Кайші оголосив Тайбей тимчасовою столицею Китайської республіки, хоча де-юре столицею досі вважали Нанкін^[15]. У наступні десятиліття місто значно зросло. У 1967 році Тайбей отримав статус провінційного муніципалітету; тоді до Тайбею були приєднані такі райони як Шилін, Бейтоу, Нейху, Наньган, Цзінмей і Мучжу. Площа Тайбея була збільшена майже в 4 рази, а населення зросло до 1,56 млн осіб.^[16]

До середини 1970-х років населення становило вже близько 2 млн осіб; пізніше темпи зростання зменшилися і населення стало досить стабільним до середини 1990-х. Проте, Тайбей залишається одним з найгустонаселеніших міст світу, а населення продовжує зростати в прилеглих до міста районах, зокрема — в коридорі між Тайбеем і портом Цзілун на північному сході.

У 1990 році 16 районів міста були об'єднані в сучасні 12 адміністративних районів^[17].

У 2003 році завершилося будівництво хмарочосу Тайбей 101. У ХХІ столітті місто Тайбей приймало масштабні міжнародні події, такі як 21-ша літня дефолімпіада, Міжнародна виставка квітів 2010 року, Всесвітній конгрес дизайну 2011 року та Літня Універсіада 2017 року.

Географія

Тайбей розташований у північній частині острова Тайвань й оточений однойменним повітом. Місто розташоване в долині, з усіх сторін його оточують гори.

Клімат

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим субтропічним кліматом. Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 29.4 °C (85 °F). Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою 16.1 °С (61 °F).^[18]

Клімат Тайбея
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Абсолютний максимум, °C	27	31	32	32	36	37	37	37	36	35	32	30	37
Середній максимум, °C	18	18	21	25	27	31	33	32	30	26	23	20	26
Середня температура, °C	16	16	18	21	25	27	29	29	27	24	20	17	22
Середній мінімум, °C	12	13	15	18	21	24	25	25	23	21	17	14	19
Абсолютний мінімум, °C	0	5	1	10	15	16	17	18	16	13	8	2	0
Норма опадів, мм	92	136	167	157	210	297	239	276	245	107	69	74	2070
Джерело: Weatherbase

Якість повітря

У порівнянні з іншими містами Азії, Тайбей має «чудові» можливості для регулювання якістю повітря в місті.^[19] Дощовий клімат, розташування поблизу узбережжя та суворі екологічні норми запобігли забрудненню повітря стати серйозною проблемою для здоров’я, принаймні порівняно з містами Південно-Східної Азії та промисловими містами материкового Китаю. Однак смог у Тайбеї надзвичайно поширений, і після бездощових днів у всьому місті прослідковується погана видимість.

Вихлопні гази двигунів транспортних засобів, особливо моторолерів є основним джерелом забруднення повітря в Тайбеї. Через менший рух повітря вранці спостерігається вищий рівень дрібних твердих частинок і поліциклічних ароматичних вуглеводнів, проте сонячне світло зменшує певну кількість забруднення.^[20]

Економіка

Тайбей — найважливіший транспортний центр Тайваню, де сходяться основні залізниці, що ведуть на північний схід, у бік порту Дзілун, і на південь, у бік міста Гаосюн, а також нова лінія швидкісної залізниці Тайбей—Гаосюн, що стала до ладу в січні 2007 року. З 1996 року в місті працює метрополітен, будівництво якого тривало 8 років. Важливими галузями є виробництво електроніки і компонентів, точних приладів, обладнання, текстилю та одягу, продуктів харчування та ін. Все більш вагоме значення в економіці набувають торгівля, транспорт і банківський сектор. Туризм — невеликий, але, тим не менш, теж досить важливий компонент економіки міста. На 2007 рік номінальний ВВП Тайбея склав приблизно 160 млрд. $.

Місто обслуговують міжнародний аеропорт «Таоюань», розташований у повіті Таоюань, і морський порт «Дзілун» на північно-східному узбережжі острова.

Місто Тайбей — найважливіший освітній та університетський центр Тайваню. Серед навчальних закладів найвідоміший Тайванський державний університет. Також у цьому місті стоїть хмарочос Тайбей 101 заввишки 508 м.

У 2007 році там пройшла Вікіманія.

Населення

Населення міста
1981	1991	2001	2011	2015
2 270 983	▲ 2 717 992	▲ 2 633 802	▲ 2 650 968	▲ 2 704 810

Адміністративний поділ

Тайбей має статус міста центрального підпорядкування (кит. трад. 直轄市, піньїнь: zhíxiáshì, палл.: чжисяши), та складається з 12-и менших адміністративних одиниць — районів (區).

	Район			Населення	Площа	Індекс
	укр.	кит.	піньїнь	станом на 2009.	км²
	■ Чжунчжен	中正區	Zhōngzhèng	159 464	7,6071	100
	■ Датун	大同區	Dàtóng	124 466	5,6815	103
	■ Чжуншань	中山區	Zhōngshān	218 551	13,6821	104
	■ Суншань	松山區	Sōngshān	209 903	9,2878	105
	■ Даань	大安區	Dà'ān	313 371	11,3614	106
	■ Ваньхуа	萬華區	Wànhuá	190 050	8,8522	108
	■ Сіньї	信義區	Xìnyì	227 232	11,2077	110
	■ Шілінь	士林區	Shìlín	285 459	62,3682	111
	■ Бейтоу	北投區	Běitóu	249 319	56,8216	112
	■ Нейху	內湖區	Nèihú	267 120	31,5787	114
	■ Наньган	南港區	Nángǎng	113 462	21,8424	115
	■ Веньшань	文山區	Wénshān	261 523	31,5090	116

Транспорт

Громадський транспорт становить значну частину пересування у Тайбеї. Відповідно до урядового опитування 2022 року, 34,9% поїздок було здійснено на громадському транспорті в Тайбеї, що є більше, ніж в будь-якій іншій місцевості Тайваню.^[21]

Головний вокзал Тайбея є центром метро, ​​автобусів, звичайної та високошвидкісної залізниці держави. З 2002 року оплата за проїзд може здійснюватися безконтактно смарт-карткою EasyCard, яку можна використовувати для всіх видів громадського транспорту.^[22]

Освіта

Нижче показано перелік університетів у Тайбеї та рік їхнього заснування у дужках

Національний університет Тайваню

Національний тайванський університет (1928) Національний університет Чженчжі (1927) Національний оборонний медичний центр (1902) Університет національної оборони (1906) Національний університет Тайбея (1949) Національний тайбейський університет бізнесу (1917) Національний тайбейський університет освіти (1895) Національний тайбейський університет медичних наук (1947) Національний тайванський університет науки і техніки (1974) Національний тайбейський технологічний університет (1912) Національний тайванський коледж мистецтв (1957) Національний університет Ян-Міна (1975) Тайбейський національний університет мистецтв (1982) Університет Тайбея (2013)

Тамканський університет (1950) Університет Сужоу (1900) Китайський університет культури (1962) Університет Мін Чуань (1957) Університет Ши Синь (1956) Університет Ши Цзянь (1958) Тайбейський медичний університет (1960) Університет Татунг (1956) Китайський технологічний університет (1965)

Культура

Музеї

• Національний палац-музей (Тайбей)
• Астрономічний музей Тайбея

Уряд

• Міністерство внутрішніх справ Республіки Китай
• Міністерство закордонних справ Республіки Китай
• Міністерство національної оборони Республіки Китай
• Міністерство фінансів Республіки Китай
• Міністерство освіти Республіки Китай
• Міністерство юстиції Республіки Китай
• Міністерство економіки Республіки Китай
• Міністерство транспорту та зв'язку Республіки Китай
• Міністерство праці Республіки Китай
• Міністерство охорони здоров'я та соціального забезпечення Республіки Китай
• Міністерство науки і техніки Республіки Китай
• Президентський палац (Тайбей)
• Законодавчий юань
• Аудиторський юань
• Виконавчий юань
• Експертизний юань
• Судовий юань
• Верховний суд Республіки Китай

Міста-побратими

Х'юстон (1961) Ломе (1966) Маніла (1966) Котону (1967) Хошимін (1968) Кесон-Сіті (1968) Сеул (1968)[23][24] Сан-Франциско (1970) Санто-Домінго (1970) Гуам (1973) Клівленд (1975)[25] Тегусігальпа (1975) Індіанаполіс (1978) Джидда (1978) Маршалл (1978) Атланта (1979) Лос-Анджелес (1979) Фінікс, штат Аризона (1979)[26]

Оклахома-Сіті (1981) Голд-Кост (1982) Йоганнесбург (1982) Преторія (1983) Лілонгве (1984) Сан-Хосе (1984) Версаль (1986) Асунсьйон (1987) Панама (1989) Манагуа (1992) Сан-Сальвадор (1993) Варшава (1995)[27] Улан-Уде (1996) Банжул (1997) Бісау (1997) Бостон (1997) Дакар (1997)

Даллас (1997)[28] Ла-Пас (1997) Мбабане (1997) Сан-Ніколас, Нуево-Леон (1997) Улан-Батор (1997) Гватемала (1998) Маджуро (1998) Монровія (1998) Вільнюс (1998) Рига (2001)[29] Малабон (2005) Уагадугу (2008) Тегу (2010) Прага[30]

Партнери

• Анкоридж (1997)
• Йокогама (2006)
• Кота-Кінабалу (2017)^[31]

Дружні міста

• Перт (1999)
• Орендж (2000)
• Джорджтаун (2009)
• Гельсінкі (2012)

Галерея

• 
  Національний меморіал
• 
  Національний меморіал
• 
  Парк Даан
• 
  Тайбей
• 
  Тайбей
• 
  Тайбей 101
• 
  Тайбей 101
• 
  Тайфун у місті
• 
  Президентський палац
• 
  Міст дажі
• 
  Храм Бао-ан
• 
  Національний музей
• 
  Храм Жінан
• 
  Тайбей

Відомі уродженці

• Ван Чі-лінь, тайванський бадмінтоніст
• Вень Цзиюнь, тайбейська каратистка
• Джеррі Янг, генеральний директор корпорації Yahoo!
• Лі Каншен, тайванський актор і режисер
• Карен Ю, піонерка справедливої торгівлі на Тайвані
• Джастін Лін, американський режисер
• Мері Чен, тайванська екологиня і політична діячка
• Селіна Жень, тайванська співачка
• Сюе Сяолан, тайванська авторка, дизайнерка, венчурна капіталіста
• Одрі Тан, розробник вільного програмного забезпечення
• Цай Інвень, тайванський політик
• Елейн Чао, американський політичний і державний діяч
• Чжан Шаньчжен, тайванський політик
• Чжоу Чуаньсюн, тайванський співак і композитор
• Юань Чанг, американська вірусологиня та епідеміологиня

Див. також

• Modern Toilet (ресторан)

Примітки

• Портал «Географія»
• Портал «Тайвань»

1. https://english.sec.gov.taipei/cp.aspx?n=2789B64DFDD8B838&s=71DCD83AD107CA5D
2. http://www.ivilnius.lt/pazink/apie-vilniu/miestai-partneriai
3. https://vilnius.lt/lt/tarptautinis-bendradarbiavimas/
4. Поспелов, 2002, с. 407.
5. 中研院台灣考古數位典藏博物館. web.archive.org. 2 квітня 2015. Процитовано 10 грудня 2024.
6. 考古探坑教室-芝山文化生態綠園. web.archive.org. 24 квітня 2016. Процитовано 10 грудня 2024.
7. Kelly, Robert (15 вересня 2010). Taiwan (англ.). Lonely Planet. ISBN 9781742203836.
8. 《北台封鎖記—茶商陶德筆下的清法戰爭》. Переклад: 陳政三譯. 臺北: 原民文化. 2002. с. 51.
9. 德約翰（John Dodd） (2015-12) [初版2007-11]. 泡茶走西仔反：清法戰爭台灣外記. 台灣書房26·閱讀台灣8V05. Переклад: 陳政三 (вид. 二版). 台北市: 五南. ISBN 978-957-11-8183-7. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 27 вересня 2015.
10. 許毓良 (2003-03). 清法戰爭中的基隆之役：兼論民族英雄墓的由來. 台灣文獻. 54 (1): 295—326. Архів оригіналу за 26 лютого 2023. Процитовано 26 лютого 2023.
11. Allen, Joseph R. (2012). Taipei: City of Displacements. Seattle: University of Washington Press. с. 75—81. ISBN 978-0-295-80426-2.
12. Marsh, Robert (1996). The Great Transformation. M. E. Sharpe. с. 84. ISBN 1-56324-788-7.
13. 張省卿，《德式都市規劃經日本殖民政府對台北城官廳及中區之影響》（臺北：輔仁大學出版社，2008），頁13-14，18-19。
14. 美國陸軍第十三航空隊轟炸紀錄，從斐濟到菲律賓作戰記錄紀念冊，1948年(民國37年)發行|黑水博物館館藏 #二戰框架 #以物辨史. www.facebook.com/blackwater.tw/. Процитовано 31 травня 2022.
15. Ng, Franklin (1998). The Taiwanese Americans (англ.). Greenwood Publishing Group. ISBN 9780313297625.
16. History of Taipei. Taipei City Government. Архів оригіналу за 26 травня 2007. Процитовано 11 серпня 2009.
17. Republic of China yearbook 1991-92. Taipei, Taiwan, ROC: Kwang Hwa Pub. Co. 1991. ISBN 9579227357. OCLC 25472385.
18. Клімат Тайбея
19. Pollution is a major threat for Asian cities, says new report. EarthTimes. 14 грудня 2006. Архів оригіналу за 18 вересня 2012. Процитовано 22 липня 2010.
20. Oung, Angelica (4 травня 2007). Taipei air pollution alarming: scientists. The Taipei Times. Архів оригіналу за 5 липня 2009. Процитовано 27 липня 2009.
21. 111年民眾日常使用運具狀況調查摘要分析 [Summary and Analysis of 2022 Survey on State of People's Daily Transport Usage] (Звіт) (zh-hant) . Ministry of Transportation and Communications of the Republic of China. 1 May 2023. Архів оригіналу за 9 грудня 2023. Процитовано 10 вересня 2024.
22. Metro Tickets. Taipei Rapid Transit Corporation. Архів оригіналу за 22 серпня 2008. Процитовано 14 липня 2009.
23. International Cooperation: Sister Cities. Seoul Metropolitan Government. www.seoul.go.kr. Архів оригіналу за 10 December 2007. Процитовано 26 січня 2008. [Архівовано 2007-12-10 у Wayback Machine.]
24. Seoul -Sister Cities [via WayBackMachine]. Seoul Metropolitan Government (archived 2012-04-25). Архів оригіналу за 25 березня 2012. Процитовано 23 серпня 2013. [Архівовано 2012-03-25 у Wayback Machine.]
25. Sister Cities International (SCI). Sister-cities.org. Архів оригіналу за 13 червня 2015. Процитовано 21 квітня 2013.
26. Phoenix Sister Cities. Phoenix Sister Cities. Архів оригіналу за 24 липня 2013. Процитовано 6 серпня 2013.
27. Miasta partnerskie Warszawy. um.warszawa.pl. Biuro Promocji Miasta. 4 травня 2005. Архів оригіналу за 11 жовтня 2007. Процитовано 29 серпня 2008. [Архівовано 2007-10-11 у Wayback Machine.]
28. Sister Cities. Dallas-ecodev.org. Архів оригіналу за 28 травня 2010. Процитовано 23 травня 2010. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка) [Архівовано 2016-06-03 у Wayback Machine.]
29. Twin cities of Riga. Riga City Council. Архів оригіналу за 4 грудня 2008. Процитовано 27 липня 2009. [Архівовано 2008-12-04 у Wayback Machine.]
30. Partnerská města HMP [Prague - Twin Cities HMP]. Portál "Zahraniční vztahy" [Portal "Foreign Affairs"] (Czech) . 18 липня 2013. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 5 серпня 2013. [Архівовано 2013-06-25 у Wayback Machine.]
31. Mary Chin (5 травня 2017). City and cultural pacts with Taipei soon. Daily Express. Архів оригіналу за 5 May 2017. Процитовано 5 травня 2017.

Посилання

• Офіційна сторінка(англ.)
• Сателітний знімок на Google Maps