Джакарта
столиця та найбільше місто Індонезії З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Джака́рта (колишня назва Батавія, офіційна назва Спеціальний столичний регіон Джакарта, індонез. Daerah Khusus Ibukota Jakarta) — найбільше місто і столиця Індонезії, одне з найбільших міст світу.
| Джакарта індонез. Jakarta | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||
 | |||||||
.svg) | |||||||
| Основні дані | |||||||
| 06°10′00″ пд. ш. 106°48′00″ сх. д. | |||||||
| Країна |
 Індонезія | ||||||
| Регіон | Спеціальний столичний регіон Джакарта | ||||||
| Столиця для | Індонезія | ||||||
|
Межує з
| |||||||
| Поділ |
| ||||||
| Засновано | 22 червня 1527[3] | ||||||
| Перша згадка | 397 | ||||||
| Площа | 750,28 км² | ||||||
| Населення | 8 489 910 (2008) | ||||||
| · густота | 13 290,6 осіб/км² | ||||||
| Висота НРМ | 8 м | ||||||
| Географічна зона | Ява | ||||||
| Водойма | Яванське море, Чилівунг | ||||||
| Офіційна мова | індонез. | ||||||
| Назва мешканців | англ. Jakartan, фр. Jakartanais[4], фр. Jakartanaise[4], словен. Džakartčan і словен. Džakartčanka | ||||||
| Міста-побратими | Берлін (13 квітня 1994), Ісламабад, Токіо (23 жовтня 1989), Пекін, Маніла, Куала-Лумпур, Сеул, Абу-Дабі, Джидда, Пхеньян, Ханой, Бангкок (21 січня 2002), Єзд, Лондон, Стамбул, Москва, Роттердам, Лос-Анджелес, Мехіко, Нью-Йорк, Касабланка, Новий Південний Вельс, Амстердам, Астана, Київ (21 червня 2007)[5][6] | ||||||
| Телефонний код | (+62) 021 | ||||||
| Часовий пояс | UTC+7 і WIBd | ||||||
| Номери автомобілів | B | ||||||
| GeoNames | 1642907, 1642911 | ||||||
| OSM | r6362934 ·R | ||||||
| Поштові індекси | 10110–14540 і 19110–19130 | ||||||
| Міська влада | |||||||
| Governor of the Special Capital Region of Jakartad | Тегу Сетьябуди (Teguh Setyabudi) | ||||||
| Вебсайт | www.jakarta.go.id | ||||||
| Мапа | |||||||
 | |||||||
  Джакарта Джакарта (Індонезія) | |||||||
|
| |||||||
|
| |||||||
 Джакарта у Вікісховищі | |||||||
.svg)
Місто розташоване на північно-західному узбережжі острова Ява при впадінні річки Чилівунг у Яванське море. Адміністративно входить у Регіон Ява.
Джакарта розташована на північно-західному узбережжі Яви, у гирлі річки Чилівунг у бухті Джакарта[en], яка є затокою Яванського моря. Офіційно, територія Спеціального Округу Джакарти займає 662 км² на поверхні суші та 6 977 км² акваторії моря. Джакарта лежить на плоскій низині, середня висота якої становить 8 метрів над рівнем моря. 40 % території Джакарти, особливо північні райони, знаходиться нижче рівня моря[7], у той час як південні частини порівняно горбисті. Через Джакарту протікають близько 13 рік, більшість з них течуть з височини Пунчак[id] через горбисті південні частини міста і впадають на півночі до Яванського моря. Найзначиміша річка — Чилівунг, котра ділить місто на західний і східний райони. Інші важливими річками є Песанґґаган (Pesanggrahan) та Сунтер (Sunter).
Ці річки в поєднанні з низьким рельєфом Джакарти, спричинюють підйомом рівня річок у сезон дощів аж до повеней, та високими припливами на морі. Іншими факторами є засмічення каналізаційних труб і водних шляхів, які обслуговують зростаюче населення, вирубка лісу разом зі швидкими темпами урбанізації місцевостей Богор та Депок у тилу Джакарти. Крім того, Джакарта є міською місцевістю зі складними соціально-економічними проблемами, які побічно сприяють посиленню повеней[8]. Великі повені відбулися в 1996 році[9][10], коли були затоплені 5 000 гектарів землі[11] і у 2007 роках[12]. Збитки від пошкодження інфраструктури становили, принаймні, 5 200 млрд рупій (572 млн. доларів США) і щонайменше 85 людей загинули[13] і близько 350 тисяч людей були змушені покинути свої будинки[14]. Близько 70 % від загальної площі Джакарти було затоплено водою, що, у деяких районах міста, сягала глибини до чотирьох метрів[15][16].
У травні 2011 року, Джакартське агентство з управління навколишнім середовищем (англ. Jakarta Environmental Management Agency) класифікувало всі забруднені річки в Джакарті; 71 % з них були сильно забруднені, 20 % були частково забруднені і 9 % були легко забруднені[17].
Східний протипаводковий канал у східній частині Джакарти був національним проектом, який розпочався у 2003 р. і на кінець 2009 року досяг Яванського моря і завершення якого планувалося на 2011 рік. Після завершення його довжина склала 23,5 кілометрів, і зв'язує він п'ять річок: Сіпінанг (Cipinang), Сунтер (Sunter), Буаран (Buaran), Джаті Крамат (Jati Kramat) та (Cakung). Він знизить силу повеней, а також одна з його ділянок довжиною 2 км має слугувати як місце для веслувального спорту[18]. Для послаблення повеней, у Джакарті збудують підземний канал від річки Чилівунг (Ciliwung) до річки Сіпінанг який далі виходитиме у Східний протипаводковий канал. Це знизить повені у районах Чаванґ (Cawang), Кампунґ Мелаю (Kampung Melayu), Букіт-Дурі (Bukit Duri) і Кебун Бару (Kebun Baru). Довжина його становитиме один кілометр і будівництво його планується завершити у 2016 році[19].
Крім повеней з річок, Джакарта також занурюється на приблизно від 5 до 10 сантиметрів на рік і до 20 сантиметрів у материковій північній Джакарті. Для вирішення цього питання, Нідерланди нададуть $ 4 млн на технічну документацію по створенню греблі навколо затоки Джакарти. Кільце дамби буде забезпечене системою відкачування і утримання води, буде регулювати і контролювати морську воду а також використовуватиметься як додаткові платні дороги. Проект буде побудований до 2025 року[20].
Місто межує із провінцією Західна Ява на сході, і з провінцією Бантен на заході. Територія архіпелагу «Тисячі островів», котрі адміністративно підпорядковуються Джакарті, знаходиться в однойменній затоці північніше від основної частини міста.
Клімат міста субекваторіальний, жаркий, з чітко вираженим сухим сезоном у червні-серпні і вологою рештою частиною року. Опадів випадає 400 мм у січні і 70 мм у червні-липні. Вологість 73 %. Середньорічна кількість опадів — 2 000 мм.
| Клімат Джакарти | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 34 | 33 | 33 | 34 | 34 | 34 | 33 | 34 | 36 | 37 | 36 | 34 | 34,3 |
| Середній максимум, °C | 29 | 29 | 30 | 31 | 31 | 31 | 31 | 31 | 31 | 31 | 30 | 29 | 30,3 |
| Середня температура, °C | 26 | 26 | 26,5 | 27,5 | 27,5 | 27 | 27 | 27 | 27 | 27 | 26,5 | 26 | 26,75 |
| Середній мінімум, °C | 23 | 23 | 23 | 24 | 24 | 23 | 23 | 23 | 23 | 23 | 23 | 23 | 23,2 |
| Абсолютний мінімум, °C | 21 | 21 | 21 | 21 | 21 | 19 | 19 | 19 | 19 | 21 | 20 | 19 | 20,1 |
| Годин сонячного сяйва | 155 | 140 | 248 | 210 | 217 | 210 | 217 | 248 | 240 | 217 | 180 | 155 | 2437 |
| Норма опадів, мм | 300 | 300 | 211 | 147 | 114 | 97 | 64 | 43 | 66 | 112 | 142 | 203 | 1799 |
| Днів з дощем | 18 | 17 | 15 | 11 | 9 | 7 | 5 | 4 | 5 | 8 | 12 | 14 | 125 |
| Джерело: weather2travel.com[21], BBC Weather[22] | |||||||||||||
Офіційною датою заснування вважається 22 червня 1527 року (цей день вважається також Днем міста), коли війська султана Депмак отримали перемогу над португальським флотом і, захопивши поселення Сунда-Келапа, де португальці прагнули створити форт, назвали його Джаякертою (містом перемоги).
Населення міста дуже швидко зростає. Так з 1930 року воно збільшилося майже у 17 разів. На початку 1950-х років населення становило 823 тисячі, у 1961 році — 2,9 млн, у 1971 році — 4,6 млн, у 1980 — 6,5 млн. У 1980-х роках густота населення в середньому становила 8 тис. жителів на 1 км², у районі Сенен (Центральна Джакарта) — 50 тис. жителів на 1 км², Танах-Абанг (Центральна Джакарта) — 25-30 тис. жителів на 1 км², районах Гамбір (Центральна Джакарта) і Гроголь (Західна Джакарта) — 10-15 тис. жителів на 1 км².
Нині в міській агломерації Джакарти проживає 23 мільйони людей.
| Рік | Населення (млн осіб) |
|---|---|
| 1930 | 0,533 |
| 1960 | 2,9 |
| 1970 | 4,6 |
| 1980 | 6,5 |
| 2006 | 9 |
Етнічний склад населення Джакарти, за даними переписів населення 2000[23] і 2010[24] років, був таким:
| Народи | Чисельність (2000) | Доля в населенні (2000) | Чисельність (2010) | Доля в населенні (2010) |
|---|---|---|---|---|
| Яванці | 2 927 340 | 35,16 % | 3 453 453 | 36,17 % |
| Батавці | 2 301 587 | 27,65 % | 2 700 722 | 28,29 % |
| Сунданці | 1 271 531 | 15,27 % | 1 395 025 | 14,61 % |
| Китайці | 460 002 | 5,53 % | 632 372 | 6,62 % |
| Батаки | 300 562 | 3,61 % | 326 645 | 3,42 % |
| Мінангкабау | 264 639 | 3,18 % | 272 018 | 2,85 % |
| Інші | 799 046 | 9,60 % | 767 306 | 8,04 % |
| Всього | 8 324 707 | 100,00 % | 9 547 541 | 100,00 % |
Офіційно Джакарта не є містом, це провінція із статусом столиці, тому управляється не мером, а губернатором. Як провінція, Джакарта ділиться на п'ять міських муніципалітетів (kota) (раніше муніципалітетів — kotamadya), кожен з яких очолює мер (walikota) і один округ (кабупатен), котрим керує бупаті (bupati).
У серпні 2007 року, у Джакарті провели перші в її історії вибори губернатора, тоді як раніше губернатори міста призначалися місцевою палатою представників. Вибори є частиною вседержавної кампанії з децентралізації, що дозволяє проводити прямі місцеві вибори у кількох регіонах[25].
Список міських муніципалітетів Джакарти:
- Центральна Джакарта (індонез. Jakarta Pusat) — це найменший муніципалітет Джакарти, де розташовуються більшість адміністративно-політичних установ Джакарти. Він характеризується великими парками і голландськими колоніальними будівлями. Цікаві місця включають Національний монумент (Монас), мечеть Істікляль, собор Джакарти та різні музеї[26].
- Східна Джакарта (індонез. Jakarta Timur) характеризується різними галузями промисловості, спорудженими в цьому районі. Також тут є райони боліт і рисових полів[27].
- Північна Джакарта (індонез. Jakarta Utara) є єдиним муніципалітетом у Джакарті, що межує з морем. Тут розташовується порт Танджунг-Пріок, зосереджені великий і середні підприємства. Північна Джакарта містить частину Старого міста Джакарти, який з 17-го століття був відомий як Батавія і був центром торговельної діяльності ГОК в Голландській Ост-Індії. Крім того, розташована у Північній Джакарті Анкол Дрімленд (Ancol Dreamland) (Тамань Impian Джая Ancol), у наш час[коли?] є найбільшою інтегрованою туристичною площею в Південно-Східній Азії[28].
- Південна Джакарта (індонез. Jakarta Selatan), що спочатку планувалася як місто-супутник, нині є місцем розташування великих висококласних торгових центрів і багатих житлових районів. Джакарта Селатан функціонує як буфер ґрунтових вод у Джакарті[29], але останнім часом зелені зони району перебувають під загрозою нових будівництв. Більша частина ділового району Джакарти зосереджена в Сетіа-Буді (Setia Budi) в Південній Джакарті, на кордоні з районом Танах-Абанґ Центральної Джакарти.
- Західна Джакарта (індонез. Jakarta Barat) має найвищу концентрацію малих підприємств у Джакарті. Область включає Китайський квартал Джакарти та деякі визначні пам'ятки, що включають Китайський будинок Ланґґам (Langgam) та будівлю Токо Мера (Toko Merah). Західна Джакарта містить частину Старого міста Джакарти[30].
- Округ Тисячі Островів (індонез. Kepulauan Seribu), що раніше входив до складу Північної Джакарти, являє собою розсип з 105 невеликих островів, розташованих у Яванському морі. Він має особливе значення для збереження через його унікальну екосистему. Морський туризм, зокрема дайвінг, водні велосипеди і віндсерфінг, є найважливішою туристичною діяльністю на цій території. Основним транспортом між цими островами є швидкісні човни або невеликі пороми[31].
| Муніципалітет/округ | Площа (км²) | Населення (зареєстроване)(2007)[32] | Населення (2007)[32] | Населення (перепис 2010) | Щільність населення (на км²) 2010 |
|---|---|---|---|---|---|
| Південна Джакарта (Jakarta Selatan) | 141,27 | 1 730 680 | 2 100 930 | 2 057 080 | 14 561 |
| Східна Джакарта (Jakarta Timur) | 188,03 | 2 159 785 | 2 421 419 | 2 687 027 | 14 290 |
| Центральна Джакарта (Jakarta Pusat) | 48,13 | 880 286 | 889 680 | 898 883 | 18 676 |
| Західна Джакарта (Jakarta Barat) | 129,54 | 1 562 837 | 2 172 878 | 2 278 825 | 17 592 |
| Північна Джакарта (Jakarta Utara) | 146,66 | 1 200 958 | 1 453 106 | 1 645 312 | 11 219 |
| Округ Тисячі Островів (Kepulauan Seribu) | 8,7 | 19 915 | 19 980 | 21 071 | 2 422 |
Найбільший промисловий центр країни (понад 27 тис. підприємств, у тому числі понад 8 тис. кустарних). Автоскладальна, текстильна, швейна, взуттєва, електронна, харчова, хімічна, фармацевтична, поліграфічна, скляна, паперова, деревообробна, судноремонтна, суднобудівельна, металообробна промисловості. Активно освоюються нові промислові зони (Пуло-Гадунг, Анчол, Пуло-Мас, Чемпака-Путіх, Гандаріа, Плуїт).
У Джакарті розташовані понад сто академій і вищих навчальних закладів, у тому числі 18 університетів, з яких Університет Індонезії є найбільшим[33].
Стовія була першою середньою школою в Джакарті, створена в 1851 році[34]. Як у найбільшому місті і столиці, у Джакарті знаходиться велика кількість студентів з різних районів Індонезії, багато з яких проживають у гуртожитках або в орендованих помешканнях. Для базової освіти, є цілий ряд початкових і середніх шкіл, державних, приватних та міжнародних. Дві найбільших міжнародних школи, розташовані в Джакарті, це Міжнародна школа Джакарти і Британська міжнародна школа. Інші міжнародні школи включають Міжнародну корейську школу Джакарти, Джакартську Міжнародну мультикультурну школу[35], Австралійську Міжнародну Школу[36], Новозеландську Міжнародну Школу[37], Міжнародну школу Сингапуру та християнську школу Секола-Пеліта-Гарапан (Sekolah Pelita Harapan)[38].
Також у місті знаходяться 65 лікарень.
Важливий вузол шосейних доріг та залізниць, повітряного і морського сполучень. Міжнародний аеропорт Сукарно-Хатта в Ченкаренгу. За 13 км на північ знаходиться Танджунгпріок (1877—1883) — основний контейнерний термінал країни. Вивезення чаю, кори хінного дерева, кассави, кави, каучуку, копри, пальмової олії та ін.
Суспільний транспорт представлений в основному автобусами. Із традиційних видів транспорту поширений баджай. До заборони на початку 1970-х рр. були поширені велорикші-бечаки[39].
- Національний музей (1778)
- Індонезійський музей (1975)
- Історичний музей Джакарти (1974)
- Музей Ваянг (1975)
- Морський музей (1977)
- Музей збройних сил «Сатрія Мандала» (1972)
- Музей «Пурна Бхакті Пертіві» (подарунків президенту, 1993)
- Музей Басукі Абдуллах (2001)
- Національна галерея Індонезії (1999)
- Музей проголошення незалежності (1992)
- Музей національного пробудження (1999)
- Планетарій (1964)
- Зоопарк Рагунан (1864)
- Сафарі (1990)
- Етнографічний парк «Прекрасна Індонезія в мініатюрі» (1975)
- Парк мрій в Анчолі (1966)
- Пам'ятники голландській колоніальній архітектурі (район «Кота»)
- Національний монумент (1976, 132 метри) — зображений на гербі і прапорі міста
- Палац «Мердека» (1816) — офіційна резиденція президента Індонезії
- Стадіон «Сенаян» (1962, 100 тис. місць, побудований за допомогою СРСР)
- Телецентр. Сілабан), національна мечеть Індонезії.
| Місто | Країна | Дата угоди |
|---|---|---|
| Берлін |  Німеччина | 1993 |
| Пекін |  КНР | 8 жовтня 1992 |
| Стамбул |  Туреччина | |
| Лос-Анджелес |  США | |
| Париж |  Франція | (місто-партнер) |
| Манчестер |  Велика Британія | |
| Токіо |  Японія | |
| Будапешт |  Угорщина | |
| Маніла |  Філіппіни | |
| Сеул |  Південна Корея | |
| Роттердам |  Нідерланди | |
| Мумбаї |  Індія | |
| Джидда |  Південно-Африканська Республіка | |
| Новий Південний Уельс (штат) | .svg){kind=small} Австралія | |
| Пхеньян |  Північна Корея | |
| Київ |  Україна | 2007 |
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
