Loading AI tools
Експериментальний винищувач четвертого покоління З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Су-37 (за кодифікації НАТО: Flanker-F) — розроблений у радянський/російський період експериментальний одномісний надманеврений винищувач четвертого покоління. Створений на основі винищувача Су-27М
Су-37 | |
---|---|
Тип | експериментальний багатоцільовий винищувач |
Розробник | ДКБ Сухого |
Виробник | КНААПО |
Перший політ | 2 квітня 1996 року |
Статус | проект закритий |
Виготовлено | 2 (-1)[1] |
Базова модель | Су-35 |
Су-37 у Вікісховищі |
У 80-і роки минулого століття у Радянському Союзі і Сполучених Штатах Америки майже одночасно розгорнулися роботи над створенням винищувачів п'ятого покоління. Ці нові літаки повинні були мати як мінімум три ключові характеристики:
У дослідницькому КБ Сухого в 1988-му році був побудований дослідний зразок, якому дали назву Су-27М. Однак легко помітити його відмінності від базової моделі — у винищувача було переднє горизонтальне оперення, схоже на невеликі додаткові крила. Така аеродинамічна схема забезпечувала помітне покращення маневрених характеристик.
Наступним кроком у розвитку літака стало його обладнання двигунами з керованим вектором тяги (КВТ). Така силова установка дає можливість винищувачу буквально «розвернутися на місці».
Су-27М, обладнаний силовою установкою з КВТ, отримав назву Су-37, і в подальшому був відомий саме під цією назвою. Цей винищувач був побудований у 1993 році всього в одному екземплярі (заводський шифр літака Т10М-11, б/н 711). Перший політ відбувся 2 квітня 1996 року[2].
Конструкція планера в цілому подібна Су-27, однак при створенні Су-35 і Су-37 використані нові алюмінієво-літієві сплави, значно розширено застосування композиційних матеріалів. Для літака розроблено нове крило зі збільшеною відносною товщиною, що дозволяє розмістити більший обсяг палива.
В ході льотних випробувань літак Су-37 продемонстрував унікальні маневрові можливості. Вперше були відпрацьовані нові маневри, пов'язані з виходом на надвеликі кути атаки і близькі до нульових швидкості:
Іншими словами, в ближньому повітряному бою Су-37 може розвернутися практично «на місці», в той час як його противникові доведеться здійснювати широкий розворот.
Технічні рішення, реалізовані в конструкції винищувача, забезпечують:
Також на вузлах зовнішньої підвіски розміщуються підвісні паливні баки і різне озброєння, (а також спец. Контейнери з апаратурою РЕБ, або розвід-апаратурою) загальною масою до 8200 кг. Всього можливо більше 70 варіантів зовнішньої підвіски, що включають ракети класу «повітря-повітря» малої, середньої і великої дальності, ракети «повітря-корабель», «повітря-РЛС» і «повітря-поверхня», а також бомби і бомбові касети вагою до 500 кг.
Су-37 активно демонструвався на різних російських (МАКС починаючи з 1997-го[3] і до 2005 року)[4] та міжнародних виставках.[5] Також цей літак продемонстрував свої можливості у фільмітелеканалу Discovery[6].
19 грудня 2002 року в стрічках інформаційних агентств пройшло повідомлення, що Су-35 зазнав аварію за 80 км від аеродрому Раменське. Льотчик-випробувач Юрій Ващук катапультувався.[7]
Проте пізніше інформаційне агентство NEWSru.com повідомило, що був втрачений літак Су-37 з бортовим номером 711.[8] Ця інформація суперечить інформації, яка була надана начальником прес-служби Міноборони РФ полковником Миколою Дерябіним, який вказав на втрату літака Су −35.[9]
Плутанина в повідомленнях, можливо, була викликана тією обставиною, що Су-37 є модифікацією Су-35. Через те, що на момент аварії з Су-37 були зняті двигуни з КВТ (які є основною відмінністю модифікації від базової моделі — іх замінили на серійні АЛ-31Ф), на думку деяких експертів[кого?], це був Су-35.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.