![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/35/Thomas_Aquinas_in_Stained_Glass.jpg/640px-Thomas_Aquinas_in_Stained_Glass.jpg&w=640&q=50)
Філософія Середньовіччя
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Філосо́фія Середньові́ччя — європейська філософія у V–XV столітті.
Середньовічна філософія мала інші завдання і цілі, ніж антична, мислителі середньовіччя вважали людину за істоту слабку та грішну а світ в якому ми живемо місцем покарання по вигнанню з раю.
Головний філософський інтерес Середніх віків — арабська філософія (Аверроес, Маймонід, аль-Кінді, аль-Фарабі, Ібн Сіна) залишається в колі понять грецької перипатетики. Основними питаннями, які хвилювали середньовічних філософів, були питання доказу існування Бога, розмежування теології та філософії. Важливий диспут про універсалії — співвідношення загального і одиничного, суперечка реалістів, які стверджували існування загальних понять поза людським розумом і до одиничних речей, з номіналістами, що визнавали реальне існування лише одиничних речей. Концептуалісти (Абеляр, Іоанн Солсберійський) в спорі про універсалії вважали, що загальні поняття не існують незалежно від окремих речей, визнавали існування в розумі загальних понять, як особливої форми пізнання дійсності.
Головний недолік середньовічної філософії — відсутність природознавства[1] і виняткове панування абстрактних, переважно теологічних інтересів.
Люди на перше місце ставили Бога. Всі повинні були вірити , що Бог створив землю та все живе на ній.