Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Амальрік із Бена (Аморі Шартрський, фр. Amaury de Bène, Amaury de Chartres, лат. Almaricus, Amalricus, Amauricus; середина XII століття, Бен поблизу м. Шартра — між 1205 і 1207, Париж) — французький філософ-містик та теолог. Викладав у Паризькому університеті, мав велику кількість учнів (найвідоміший Давид Дінанський) і послідовників. Послідовники отримали назву від його імені — амальрікани[en].
| Амальрік із Бена фр. Amaury de Bène | |
|---|---|
| фр. Amaury de Bène або Amaury de Chartres | |
 | |
| Основні відомості | |
| Ім'я при народженні: | Аморі де Бен |
| Народження | 1150 Шартр |
| Країна: | Франція Капетингів |
| Альма-матер: | Паризький університет |
| Заклад: | Паризький університет |
| Конфесія: | християнство |
| Смерть: | 1206[1][2] |
| Париж, Французьке королівство | |
| Праці й досягнення | |
| Рід діяльності: | викладач |
| Основні інтереси: | теологія |
| Традиція/школа: | Шартрська школа |
| Звання: | професор |
| Послідовники: | David of Dinantd і Ortlieb aus Straßburgd |
 Амальрік із Бена у Вікісховищі | |
Народившись у Бені, в Шартрському діоцезі, Амальрік наприкінці XII ст. читав у Паризькому університеті лекції з філософії та богослов'я. Звинувачений у пантеїстичному вченні, Амальрік 1204 року мав виправдатися в Римі перед Інокентієм III і після повернення в Париж відректися від свого вчення. Невдовзі після цього він помер і був похований за церковними обрядами при монастирі Сен-Мартен-де-Шам.[3]
В Енциклопедії Британіка у статті про Амальріка сказано, що його смерть настала внаслідок, як кажуть, горя і принижень, яким його піддавали. 1209 року десятьох його послідовників спалили перед воротами Парижа, а тіло Амальріка витягнули з могили та спалили, а попіл розвіяли за вітром.[4]
Самому Амальріку з достовірністю можна приписати лише такі три положення: Бог є все. Кожний християнин повинен вірити, що він член в тілі Христа, і ця віра так само необхідна для порятунку, як віра в народження та смерть Спасителя. Тому хто перебуває в любові не ставиться в провину жодний гріх.[3]
Лише після його смерті виявилося, що він мав численних послідовників, які отримали назву амальрікан або амальріканців, як між духовними, так і між світськими людьми і не лише в самому місті Парижі, але й у єпархіях Парижа, Лангра, Труа і в архієпископстві Санс. 1209 року собор в Парижі засудив їх вчення, звелів викопати прах Амальріка та викинути його на поле, а поміж духовних його послідовників одні були спалені, а інші засуджені на довічне ув'язнення. Інокентій III також засудив учення Амальріка на Латеранському соборі 1215 року.[3]
Послідовники Амальріка вивели з його ідей багато інших висновків. Божество не має трьох осіб, а Бог протягом часів з'явився тричі в образі людини, і таким чином було трояке різне одкровення. Від Авраама починається період Отця, від Ісуса — період Сина, а від Амальріка — період Святого Духа. Як у період Сина втратив своє значення Мойсеїв закон, так і в період Святого Духа втрачає своє значення весь зовнішній церковний порядок. Божественний дух відкривається в серці окремого людини, і той, в кому він перебуває, не може грішити. Це положення стало приводом для вільної чуттєвої любові, яку амальрікани сповідували разом з братами та сестрами Вільного Духу, з якими вони згодом з'єдналися[3].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
