Ольговичі
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
О́льговичі (дав.-рус. Ольговичи) — рід руських князів з династії Рюриковичів, нащадки Олега Святославича, онука Ярослава Мудрого. Перший спомин про них міститься в Іпатіївському літописі під 1116 роком: «Володимѣръ жє, надѣıаша сѧ на Бога и на правдоу поидє Мѣньскоу (до Мінська) съ съıнами своими и съ Давидомъ Свѧтославичємъ, и Ольговичи». Отчиною Ольговичів була Чернігівщина. У XII столітті вони суперничали з Мономаховичами, нащадками Володимира Мономаха, за володу над Київським престолом і головство на Русі. Проте в цій боротьбі частіше перемагали Мономаховичі. Упродовж XII століття лише Всеволод Ольгович (1139–1146), його брат Ігор, який володарював руською столицею лише 13 днів, і Святослав Всеволодович (1176–1194) ставали Великими князями Київськими. Творець «Слова о полку Ігоревім» нарік засновника цього роду, Олега Святославича, Олегом Гореславичем за надмірну жадобу влади й розхитування цілісності руської держави. Ольговичі найбільше серед усіх княжих кланів співпрацювали з половецькими ханами і воювали разом з ними супроти решти руських князів.[2]