Іпатіївський літопис
руське літописне зведення 1420-х років / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Іпатіївський літопис?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Іпа́тіївський літо́пис — руське літописне зведення 1420-х років. Містить «Повість временних літ», Київський і Галицько-Волинський літописи. У XVII ст. зберігався в Іпатіївському монастирі (Кострома, Московське царство), від якого отримав назву. Знайдений 1809 року Миколою Карамзіним у Бібліотеці російської Академії наук (Санкт-Петербург, Російська імперія). Існував у декількох списках. Зберігається в цій бібліотеці. Шифр — 16.4.4. Виданий 1843 року в Санкт-Петербурзі серії Полное собрание русских летописей, Том 2. Перевидався у тій же серії в 1871, 1908, 1923 і 1998 роках. 1989 року вийшов український переклад «Літопис руський» Леоніда Махновця. Важливе джерело з середньовічної історії держав і народів Східної Європи. Інші назви — Іпа́тський літо́пис.
Іпатіївський літопис | ||||
---|---|---|---|---|
Титульна сторінка повного видання 1871 р. | ||||
Жанр | літопис | |||
Мова | руська | |||
Написано |
ХІІІ ст. зберігся в копії XV ст. | |||
Опубліковано | 1843 | |||
Видавництво | Археографічна комісія | |||
Видання | Санкт-Петербург | |||
Опубліковано українською | 1989 | |||
Переклад | Махновець, 1989 | |||
| ||||
Цей твір у Вікісховищі |
Літопис за Іпатським списком, на відміну від Лаврентіївського списку, має виразне українське походження; зразки української фразеології, української орфоепії, а також української лексики. Більшість діалогів у «Повісті врем'яних літ» передана фактично українською мовою[1].