Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
В геометрії діаграма Коксетера — Динкіна (або діаграма Коксетера, граф Коксетера, схема Коксетера[1]) — це граф з позначеними числами ребрами (так званими гілками), що представляють просторові зв'язки між набором дзеркальних симетрій (або гіперплощин дзеркальних відображень). Діаграма описує калейдоскопічну побудову — кожна «вершина» графу це дзеркало (грань фундаментальної області), а мітки гілок задають величину двогранного кута між двома дзеркалами (на гребені фундаментальної області, тобто на межі з розмірністю ). Непомічені гілки неявно припускають ступінь 3.Кожна діаграма — це група Коксетера.
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (серпень 2019) |
Діаграми Динкіна тісно пов'язані з діаграмами Коксетера і відрізняються від них тим, що:
по-перше, гілки з міткою «4» і вище є орієнтованими, в той час як в діаграмах Коксетера — неорієнтовані;
по-друге, діаграми Динкіна повинні задовольняти додатковому (кристалографічному) обмеженню, а саме, мітки дозволені тільки 2, 3, 4 і 6. Діаграми Динкіна відповідають системі коренів і використовуються для їх класифікації, тому відповідають напівпростим групам Лі[2].
Гілки діаграми Коксетера — Динкіна позначаються раціональними числами p, відповідними двогранним кутами 180° / p. Якщо p = 2, кут дорівнює 90° і дзеркала не впливають одне на одного, гілка може бути виключена з діаграми. Якщо гілка не позначена, домовляються, що p = 3, що відповідає куту 60°. Два паралельних дзеркала мають гілку, позначену знаком «∞». У загальному випадку, n відображень можуть бути представлені повним графом, в якому всі n(n − 1) / 2 гілок намальовані. На практиці, майже всі цікаві комбінації відображень містять деяку кількість прямих кутів, так що відповідні гілки можуть бути виключені.
Діаграми можуть бути позначені відповідно до структури графу. Першими формами, які вивчав Людвіг Шлефлі, були симплекси, що визначаються сукупністю взаємнопенпердикулярних ребер. Ці симплекси Шлефлі назвав ортосхемами. Ортосхеми виникають в різних ситуаціях, особливо при розгляді правильних політопів і правильних стільників. Плагіосхеми — це симплекси, представлені розгалуженими графами, а циклосхеми — симплекси, представлені циклічними графами.
Будь-яка діаграма Коксетера має відповідну матрицю Шлефлі з елементами , де — порядок гілки між парами віддзеркалень. Як матриця косинусів, вона також називається матрицею Грама. Всі матриці Грама групи Коксетера симетричні, оскільки їх кореневі вектора нормалізовані. Вони близько пов'язані з матрицями Картана, які використовуються у схожому контексті, але для орієнтованих графів діаграм Динкіна для випадків p = 2,3,4 і 6, в загальному випадку, НЕ симетричні.
Визначник матриці Шлефлі називається шлефіаном (він же граміан), його знак визначає, чи є група скінченною (додатний визначник), афінною (нульовий) або невизначеною (від'ємний). Це правило називається критерієм Шлефлі[3].
Власні значення матриці Грама визначають, чи є група Коксетера скінченного типу (всі значення додатні), афінного типу (всі невід'ємні, щонайменше одне значення дорівнює нулю) або невизначеного типу (всі інші випадки). Невизначений тип іноді розбивається на підтипи, наприклад, на гіперболічні й інші групи Коксетера. Однак є багато не еквівалентних визначень гіперболічних груп Коксетера. Ми використовуємо наступне визначення: Група Коксетера з відповідною діаграмою є гіперболічною, якщо вона ні скінченного, ні афінного типів, але будь-яка зв'язкова піддіаграма має або скінченний, або афінний тип. Гіперболічна група Коксетера компактна, якщо всі її підгрупи скінченні (тобто мають додатні визначники) і паракомпактна, якщо всі її підгрупи скінченні або афінні (тобто мають невід'ємні визначники)[4].
Скінченні і афінні групи також називаються еліптичними і параболічними відповідно. Гіперболічні групи називаються також групами Ланнера, який перерахував компактні гіперболічні групи в 1950-м[5], а паракомпактні групи — групами Козуля (або квазіланнеровими групами). Зустрічаються й інші назви. Так, в статті Максвелла скінченні групи називаються додатними, а афінні — евклідові.
Для рангу 2 тип групи Коксетера повністю визначений визначником матриці Грама, оскільки він просто дорівнює добутку його власних значень: скінченний тип (додатний визначник), афінний тип (нульовий визначник) або гіперболічний тип (від'ємний визначник). Коксетер використовує еквівалентну дужкову нотацію, яка перераховує послідовності порядків гілок замість графічних діаграм вузол-гілка.
степінь p |
Група | Діаграма Коксетера | Матриця Грама | |||
---|---|---|---|---|---|---|
Визначник (4-a21*a12) | ||||||
Скінченна (Визначник>0) | ||||||
2 | I2(2) = A1xA1 | [2] | 4 | |||
3 | I2(3) = A2 | [3] | 3 | |||
4 | I2(4) = B2 | [4] | 2 | |||
5 | I2(5) = H2 | [5] | = ~1.38196601125 | |||
6 | I2(6) = G2 | [6] | 1 | |||
8 | I2(8) | [8] | ~0.58578643763 | |||
10 | I2(10) | [10] | = ~0.38196601125 | |||
12 | I2(12) | [12] | ~0.26794919243 | |||
p | I2(p) | [p] | ||||
Афінна (Визначник=0) | ||||||
∞ | I2(∞) = = | [∞] | 0 | |||
Гіперболічна (Визначник≤0) | ||||||
∞ | [∞] | 0 | ||||
∞ | [iπ/λ] |
Діаграму Коксетера — Динкіна можна розглядати як графічний опис фундаментальної області відображень. Дзеркалом (безліччю нерухомих точок відображення) є гіперплощина в заданому сферичному, евклідовому або гіперболічному просторі. (У двовимірному просторі дзеркалом є пряма, а в тривимірному — площина).
Нижче показані фундаментальні області двовимірних і тривимірних евклідових груп, а також двовимірних сферичних груп. Для кожної групи діаграма Коксетера може бути виведена шляхом визначення гіперплощин і розмітки їх зв'язків, ігноруючи двогранні кути в 90 градусів (порядок 2).
Групи Коксетера на евклідовій площині з відповідними діаграмами. Дзеркала позначені як вузли графу R1, R2, і т. д. та розфарбовані відповідно до порядку відображення. Відображення на 90 градусів нічого не змінюють, а тому видалені з діаграми. Паралельні відображення відзначені символом ∞. Призматична група x зображена як подвоєння , але вона також може бути створена як прямокутні області, отримані з подвоєння трикутників . є подвоєнням трикутника .
Багато груп Коксетера на гіперболічній площині можуть бути поширені з евклідового випадку як серії гіперболічних рішень.
Див. також сімейства многогранників для таблиці однорідних многогранників, пов'язаних з цими групами.
Ранг | Прості групи Лі | Виключні групи Лі | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1 | A1=[] |
|||||||
2 | A2=[3] |
B2=[4] |
D2=A1xA1 |
G2=[6] |
H2=[5] |
I2[p] | ||
3 | A3=[32] |
B3=[3,4] |
D3=A3 |
E3=A2A1 |
F3=B3 |
H3 | ||
4 | A4=[33] |
B4=[32,4] |
D4=[31,1,1] |
E4=A4 |
F4 |
H4 | ||
5 | A5=[34] |
B5=[33,4] |
D5=[32,1,1] |
E5=D5 |
||||
6 | A6=[35] |
B6=[34,4] |
D6=[33,1,1] |
E6=[32,2,1] | ||||
7 | A7=[36] |
B7=[35,4] |
D7=[34,1,1] |
E7=[33,2,1] | ||||
8 | A8=[37] |
B8=[36,4] |
D8=[35,1,1] |
E8=[34,2,1] | ||||
9 | A9=[38] |
B9=[37,4] |
D9=[36,1,1] |
|||||
10+ | .. | .. | .. | .. |
Діаграми Коксетера — Динкіна можуть перерахувати майже всі класи однорідних многогранників та однорідних мозаїк. Кожен однорідний многогранник з простою дзеркальною симетрією (всі вони, за винятком декількох спеціальних випадків, мають просту дзеркальну симетрію) можуть бути представлені діаграмами Коксетера — Динкіна з перестановками міток. Кожен однорідний многогранник можна отримати, використовуючи такі дзеркала й одну генеруючу точку — відображення створюють у результаті симетрії нової точки, потім можна визначити ребра многогранника між точками і їх дзеркальними відображеннями. Грані можна побудувати при отриманні циклу з ребер і т. д. Для завдання генеруючої вершини один або більше вузлів позначаються колами, що означає, що вершина не знаходиться на дзеркалі, представлених поміченими колами вузлами. (Якщо два або більше дзеркала позначені, вершина розташовується на рівновіддалених відстані від них.) Дзеркало активно (створює відображення), тільки для точок, які не лежать на ньому. Діаграма повинна мати щонайменше один активний вузол для подання многогранника.
Усі правильні багатовимірні многогранники, представлені символом Шлефлі ((p, q, r, …), можуть мати фундаментальні області, представлені набором n дзеркал з відповідною діаграмою Коксетера -Динкіна у вигляді послідовності вузлів і гілок, помічених p, q, r, … з першим обведеним колом вузлом.
Однорідні многогранники з одним колом відповідають генеруючим точкам у кутах симплекса фундаментальної області. Два гуртка відповідають ребрам симплекса й мають свободу вибору, але тільки середина призводить до однорідного рішенням з однаковими довжинами ребер. У загальному випадку генератори з k-колами є (k-1)-вимірним гранями симплекса. Якщо всі вузли позначені колами, генеруюча точка знаходиться всередині симплекса.
Інший елемент розмітки висловлює спеціальний випадок недзеркальної симетрії однорідних многогранників. Ці випадки існують як альтернації дзеркальної симетрії многогранників. У цьому елементі розмітки відсутня центральна точка позначеного колом вузла, який тоді називається діркою, і означає такий вузол віддалену альтернуючу вершину. Отриманий многогранник матиме підсімметрії вихідної групи Коксетера. Усічена альтернація називається відрізком.
Подвійні однорідні многогранники іноді позначаються вертикальними рисками замість позначених кіл вузлів, а перекреслений порожній вузол (без внутрішньої точки) означає відсікання. Наприклад, представляє прямокутник (як два активних ортогональних дзеркала), а представляє його двоїстий багатокутник (ромб).
Як приклад група Коксетера B 3 має схему . Вона також називається октаедричною симетрією.
Є 7 опуклих однорідних многогранників, які можна побудувати за допомогою цієї групи симетрії та 3 з її альтернаційних підсиметрій, кожна з єдиною схемою Коксетера — Динкіна. Символ Вітгофа[en] це спеціальний випадок схеми Коксетера для графів рангу 3 з усіма трьома гілками без видалення гілок порядку 2. Символ Вітгофа здатний працювати з обрізками, але не з загальними альтернаціями, коли не всі вузли позначені колами.
Ті ж побудови можна виконати з незв'язними (ортогональними) групами Коксетера, на зразок групи однорідних призм, і можуть розглядатися з більшою ясністю як мозаїки діедр і осоедр на сфері, на зразок сімейств [6]×[] або [6,2]:
У порівнянні з [6,3], сімейство породжує два паралельних сімейства 7 однорідних мозаїк евклідової площини і їх двоїстих мозаїк. Знову маємо 3 альтернації і кілька напівсиметричних версій.
Є вісім однорідних мозаїк, які базуються на правильних шестикутних мозаїках (або подвійних трикутних мозаїках). Якщо намалювати мозаїку, розмальовуючи елементи мозаїки в червоний для граней, в жовтий для вершин і в блакитний для ребер, отримаємо 8 видів мозаїки, 7 з яких топологічно різні. Усічена трикутна мозаїка топологічно ідентична шестикутній.
На гіперболічній площині [7,3] сімейство породжує дві паралельні множини однорідних мозаїк евклідової площині і двоїстих їм мозаїк. Є тільки одна альтернація (обрізок), оскільки всі гілки непарні. Багато інших гіперболічних сімейств однорідних мозаїк можна побачити серед однорідних мозаїк на гіперболічної площині.
Сімейства опуклих однорідних евклідових мозаїк визначаються афінною групою Коксетера. Ці групи ідентичні скінченним групам з додаванням одного вузла. У літерних позначеннях у них та ж буква, що і у тильди, знак «~» над буквою. Індекс стосується скінченної групи, так що ранг дорівнює індексу + 1. (Символи Вітта для афінних груп дані з позначкою також)
Складові групи можна визначити як ортогональні системи. Найбільш часто використовується. Таким чином, наприклад, представляє квадратні або прямокутні області на евклідовій площині, а представляє фундаментальну область у вигляді трикутної призми в евклідовому тривимірному просторі.
Ранг | (P2+) | (S4+) | (R2+) | (Q5+) | (Tn+1) / (U5) / (V3) |
---|---|---|---|---|---|
2 | =[∞] |
=[∞] |
|||
3 | =[3[3]] * |
=[4,4] * |
=[6,3] * | ||
4 | =[3[4]] * |
=[4,31,1] * |
=[4,3,4] * |
=[31,1,3−1,31,1] = |
|
5 | =[3[5]] * |
=[4,3,31,1] * |
=[4,32,4] * |
=[31,1,1,1] * |
=[3,4,3,3] * |
6 | =[3[6]] * |
=[4,32,31,1] * |
=[4,33,4] * |
=[31,1,3,31,1] * |
|
7 | =[3[7]] * |
=[4,33,31,1] |
=[4,34,4] |
=[31,1,32,31,1] |
=[32,2,2] |
8 | =[3[8]] * |
=[4,34,31,1] * |
=[4,35,4] |
=[31,1,33,31,1] * |
=[33,3,1] * |
9 | =[3[9]] * |
=[4,35,31,1] |
=[4,36,4] |
=[31,1,34,31,1] |
=[35,2,1] * |
10 | =[3[10]] * |
=[4,36,31,1] |
=[4,37,4] |
=[31,1,35,31,1] | |
11 | … | … | … | … |
Є нескінченно багато нескінченних гіперболічних груп Коксетера. Гіперболічні групи діляться на компактні й некомпактні, де компактні групи мають обмежені фундаментальні області. Компактні групи гіперболічних симплексів (симплекси Ланнера) існують для рангів від 3 до 5. Паракомпланарні групи симплексів (симплекси Козуля) існують аж до рангу 10. Гіперкомпланарні (многогранники Вінберга) групи досліджувалися, але повністю ще не вивчені. У 2006 Алкок (Allcock) довів, що є нескінченно компактних многогранників Винберга для просторів розмірності аж до 6 і нескінченно багато многогранників Вінберга для розмірностей аж до 19, так що повне перерахування неможливо. Всі ці фундаментальні області відображень, як симплексів, так і не симплексів, часто називають політопами Коксетера, або, іноді, що менш точно, многогранниками Коксетера .
Двовимірні гіперболічні групи трикутників це схеми Коксетера рангу 3, визначині трикутником (p q r):
Існує нескінченно багато компактних трикутних гіперболічних груп Коксетера, включаючи лінійні і трикутні графи. Лінійні графи існують для прямокутних трикутників (з r = 2).
Лінійні | Циклічні | ||||
---|---|---|---|---|---|
Регулярні гіперболічні мозайки|∞| [p, q], : 2(p+q)<pq
|
∞ [(p, q, r)], : p+q+r>9
|
Паракомпактні групи Коксетера рангу 3 існують як межі компактних.
Лінійні графи | Циклічні графи |
---|---|
|
|
Скінченною підмножиною гіперболічних груп трикутників є арифметичні групи. Повний список таких груп знайшов за допомогою комп'ютера Кісао Такеучі (Kisao Takeuchi) й опублікував у статті «Арифметичні групи трикутників» у 1977 році. Таких груп 85, з них 76 компактних і 9 паракомпактних.
Прямокутні трикутники (p q 2) | Трикутники загального виду (p q r) |
---|---|
Компактні групи: (76)
Паракомпактні прямокутні трикутники: (4)
|
Трикутники загального виду: (39)
Паракомпактні трикутники загального виду: (5)
|
|
|
Інші H2 гіперболічні калейдоскопи можна побудувати з багатокутників більшого порядку. Подібно групам трикутників ці калейдоскопи можна ідентифікувати циклічною послідовністю порядків перетинів дзеркал навколо фундаментальної області, як (a b c d …), або, еквівалентно, (згідно нотації орбіфолдів) як *abcd…. Діаграми Коксетера — Динкіна для цих багатокутних калейдоскопів можна розглядати як фундаментальну область з виродженим -вимірним симплексом з циклічним порядком гілок a, b, c …, а гілки, що залишилися, позначають як нескінченні (∞) і уявляють непересічні дзеркала. Єдиним негіперболічним прикладом є симетрія чотирьох дзеркал (в евклідовому просторі) квадрата або прямокутника, , [∞,2,∞] (орбіфолд *2222). Інше уявлення гілок непересічних дзеркал, запропоноване Вінбергом, показує нескінченні гілки точковими або пунктирними лініями, так що діаграми виглядають як з передбачуваними чотирма гілками близько 2 навколо периметра.
Наприклад, чотирикутна область (a b c d) буде мати дві гілки нескінченного порядку, що з'єднують ультрапаралельні дзеркала. Найменший гіперболічний приклад — це , [∞,3,∞] або [iπ/λ1,3,iπ/λ2] (орбіфолд *3222), де (λ1,λ2) це відстань між ультрапаралельними дзеркалами. Альтернативним виразом є , з трьома гілками стенінью 2, передбачуваними навколо периметра. Подібним же чином (2 3 2 3) (орбіфолд * 3232) можна уявити як і (3 3 3 3), (орбіфолд * 3333) можна уявити як повний граф .
Найвищою квадратною областю (∞ ∞ ∞ ∞) є нескінченний квадрат, представлений повним тетраедричним графом з 4 гілками по периметру як ідеальні вершини, і двома діагональними гілками як нескінченність (показано точковими лініями) для ультрапаралельних дзеркал:.
Компактні гіперболічні групи називаються групами Ланнера, на ім'я Фольке Ланнера, який вивчав їх в 1950. Групи існують тільки для графів рангу 4 і 5. Коксетер вивчав лінійні гіперболічні групи (свого імені) в статті 1954-го року Regular Honeycombs in hyperbolic space (Регулярні стільники в гіперболічному просторі), в якій наведено два раціональних рішення в 4-вимірному гіперболічному просторі: [5/2,5,3,3] = і [5,5/2,5,3] = .
Фундаментальна область будь-якої з двох груп, що розщеплюються [5,31,1] і [5,3,31,1] є подвоєнням відповідної лінійної групи, [5,3,4] та [5,3,3,4] відповідно. Літерні імена груп дані Джонсоном як розширення символів Вітта.
Розмірність Hd |
Ранг | Загальне число | Лінійні | Розщіплювані | Циклічні |
---|---|---|---|---|---|
H3 | 4 | 9 | = [4,3,5]: |
= [5,31,1]: |
= [(33,4)]: |
H4 | 5 | 5 | = [33,5]: |
= [5,3,31,1]: |
= [(34,4)]: |
Паракомпактні гіперболічні групи Коксетера містять афінні підгрупи і мають симплексні в асимптотиці фундаментальні області. Найвищі паракомпактні гіперболічні групи Коксетера мають ранг 10. Ці групи названі ім'ям французького математика Жана-Луїса Козуля. Вони ж називаються квазіланеровськими групами як розширення компактних груп Ланнера. Повний список груп було знайдено Чейном (M. Chein) за допомогою комп'ютера і опублікований в 1969-му.
Згідно Вінберга, всі, крім восьми, з цих 72 компактних і паракомпактних груп є арифметичними. Дві неарифметичні групи компактні - і . Інші шість неарифметичні групи паракомпактні, з них п'ять груп є 3-вимірними (, , , і ), а одна 5-вимірна ().
Є 5 гіперболічних груп Коксетера, що утворюють ідеальні симплекси, які мають графи, видалення будь-якої однієї вершини призводить до утворення афінної групи Коксетера. В цьому випадку всі вершини цих ідеальних симплексів знаходяться на нескінченності.
Ранг | Ідеальна група | Афічні підгрупи | ||
---|---|---|---|---|
3 | [(∞,∞,∞)] | [∞] | ||
4 | [4[4]] | [4,4] | ||
4 | [3[3,3]] | [3[3]] | ||
4 | [(3,6)[2]] | [3,6] | ||
6 | [(3,3,4)[2]] | [4,3,3,4], [3,4,3,3] | , |
Існує 58 паракомпактних гіперболічних груп Коксетера рангами від 4 до 10. Всі 58 груп згруповані в п'ять категорій. Буквені позначення групам дав Джонсон[en] як розширені символи Вітта, для чого він використовував букви PQRSTWUV з афінних символів Вітта і додав букви LMNOXYZ. Над буквами позначень гіперболічних груп присутні надкреслення, або кришечки (для циклічних схем). Дужкова нотація Коксетера це лінеаризоване уявлення групи Коксетера.
Ранг | Повне число |
Групи | |||
---|---|---|---|---|---|
4 | 23 |
= [(3,3,4,4)]: |
= [3,3[3]]: |
= [3,4,4]: |
= [3[]x[]]: |
5 | 9 |
= [3,3[4]]: = [4,3[4]]: |
= [4,3,((4,2,3))]: |
= [(3,4)2]: |
= [4,31,1,1]: |
6 | 12 |
= [3,3[5]]: = [(3,3,4)[2]]: |
= [4,3,32,1]: |
= [33,4,3]: |
= [32,1,1,1]: = [4,3,31,1,1]: |
7 | 3 |
= [3,3[6]]: |
= [31,1,3,32,1]: |
= [4,32,32,1]: |
|
8 | 4 | = [3,3[7]]: |
= [31,1,32,32,1]: |
= [4,33,32,1]: |
= [33,2,2]: |
9 | 4 | = [3,3[8]]: |
= [31,1,33,32,1]: |
= [4,34,32,1]: |
= [34,3,1]: |
10 | 3 | = [31,1,34,32,1]: |
= [4,35,32,1]: |
= [36,2,1]: |
Наведені нижче графи представляють зв'язку підгруп паракомпактних гіперболічних груп. Індекс підгрупи в кожному ребрі заданий червоним кольором. Підгрупи з індексом 2 означають видалення дзеркала й подвоєння фундаментального домену. Інші підгрупи — сумірні (відношення обсягів ціле число).
Як і для випадку гіперболічної площині H2, що має нетрикутні багатокутні фундаментальні області, в більш високих ступенях існують області, які не є симплекс. Ці області можна вважати виродженими симплексами з непересічними дзеркалами, що дають нескінченний порядок.
На схемах Коксетера такі гілки зображаються точковими або пунктирними лініями. Такі області, не є симплексами, називають політопом Вінберга на честь Ернеста Вінберга, який розробив алгоритм для пошуку несимплексної фундаментальної області гіперболічної групи відображень. Геометрично ці фундаментальні області можна класифікувати як чотирикутні піраміди або призми, або інші многогранники з усіма ребрами, що мають на них двогранні кути π/n для n=2,3,4…
У симплексних областях є n+1 дзеркал для n-вимірного простору. У несимплексних областях є більш ніж n+1 дзеркал. Список скінченний, але повністю ще не відомий. Є часткові списки з n+k дзеркалами для k, рівних 2,3 і 4.
Гіперкомпактні групи Коксетера в тривимірному просторі і вище відрізняються від двовимірних груп в одному відношенні. На площині два гіперболічних n-кутника, мають ті ж самі кути в деякому циклічному порядку, можуть мати різні довжини ребер, і, в загальному випадку, що не конгруентний. Політоп Вінберга в 3-вимірному просторі і вище повністю визначаються двогранними кутами. Цей факт базується на теоремі жорсткості Мостова, яка стверджує, що дві ізоморфні групи, утворені відображеннями в Hn для n>=3, визначають неконгруентні фундаментальні області (політоп Вінберга).
Найменший паракомпакт вH3 можна уявити як або [∞,3,3,∞], і він може бути побудований шляхом видалення дзеркала з паракомпактної гіперболічної групи [3,4,4]. Подвоєна фундаментальна область перетворюється з тетраедра в чотирикутну піраміду. Інші піраміди включають [4,4,1+,4] = [∞,4,4,∞], = . Видалення дзеркала з деяких циклічних гіперболічних графів Коксетера перетворює їх в краватки-метелики: [(3,3,4,1+,4)] = [((3,∞,3)), ((3,∞,3))] або , [(3,4,4,1+,4)] = [((4,∞,3)), ((3,∞,4))] або , [(4,4,4,1+,4)] = [((4,∞,4)), ((4,∞,4))] або .
Інші паракомпактні графи з фундаментальними областями у вигляді чотирикутних пірамід включають:
Розмырнысть | Ранг | Графи |
---|---|---|
H3 | 5 |
|
Ще одна підгрупа [1+,41,1,1] = [∞,4,1+,4,∞] = [∞[6]]. = = .
Є скінченне число вироджених фундаментальних областей в просторах до 8 розмірностей. Повний список компактних політопів Вінберга з рангом дзеркал n + 3 для n-вимірних просторів дав П. В. Тумаркін в 2004. Ці групи позначені точковими/пунктирними лініями для ультрапаралельних гілок.
Для розмірностей від 4 до 8, число груп Коксетера рангу від 7 до 11 дорівнює 44, 16, 3, 1 і 1 відповідно. Група з великим рангом була відкрита Бугаєнко в 1984 в просторі розмірності 8, і вона має ранг 11:
Dimensions | Rank | Cases | Graphs | ||
---|---|---|---|---|---|
H4 | 7 | 44 | … | ||
H5 | 8 | 16 | .. | ||
H6 | 9 | 3 | |||
H7 | 10 | 1 | |||
H8 | 11 | 1 |
Існує за скінченним числом вироджених фундаментальних симплексів в розмірностях аж до восьмої. Компактні політопи Вінберга з рангом дзеркал n + 4 для розмірності n досліджували Анна Феліксон і Павло Тумаркін в 2005.
Групи Лоренца є групами перетворень Лоренца простору Мінковського. Вони мають зв'язок з геометрією Лоренца, названої ім'ям Хендріка Лоренца, яка застосовується в спеціальній теорії відносності, і з поняттям простору-часу в загальній теорії відносності, що містить часоподібні вектори, скалярний добуток яких на себе дає від'ємне число.
У статті 1982-го року Максвелла Пакування сфер і гіперболічні групи відображень (George Maxwell, Sphere Packings and Hyperbolic Reflection Groups) наведено список груп Лоренца рангів від 5 до 11. Наведений список повний, але не відображає випадки, коли одна група є підгрупою іншої. Є нескінченно багато груп Лоренца з рангом 4. Для рангів 5-11 є скінченне число груп Лоренца — 186, 66, 36, 13, 10, 8 і 4 відповідно[6]. У статті 2013-го Чен і Лаббе (H. Chen, J.-P. Labbé, Lorentzian Coxeter groups and Boyd — Maxwell ball packings) заново перерахували і доповнили список[7].
Ранг | Загальне число |
Групи | ||||
---|---|---|---|---|---|---|
4 | ∞ | [3,3,7] … [∞,∞,∞]: … [4,3[3]] … [∞,∞[3]]: … | ||||
5 | 186 | …[3[3,3,3]]: … | ||||
6 | 66 | |||||
7 | 36 | [31,1,1,1,1,1]: … | ||||
8 | 13 |
[3,3,3[6]]: |
[4,3,3,33,1]: |
[4,3,3,32,2]: | ||
9 | 10 |
[3,3[3+4],3]: |
[32,1,32,32,1]: | [33,1,33,4]: [33,1,3,3,31,1]: |
[33,3,2]: [32,2,4]: | |
10 | 8 | [3,3[8],3]: [3,3[3+5],3]: |
[32,1,33,32,1]: | [35,3,1]: [33,1,34,4]: |
[34,4,1]: | |
11 | 4 | [32,1,34,32,1]: | [32,1,36,4]: [32,1,35,31,1]: |
[37,2,1]: |
Іноді використовується поняття дуже розширені діаграми Динкіна, в яких афінні групи вважаються розширеними, гіперболічні групи істотно розширеними, а третя гілка — дуже розширеними простими групами. Ці розширення зазвичай позначаються символами 1,2 або 3 + в верхньому індексі для числа розширених вершин. Ці розширені серії можуть бути розширені в зворотньому напрямку шляхом послідовного видалення вузлів у тій самій позиції графу, хоча процес зупиняється після видалення розгалуженого вузла. Розширене сімейство E8 це найбільш відомий приклад розширення в зворотному напрямку з E3 і вперед до E11.
Процес розширення може дати обмежені серії графів Коксетера, які проходять шлях від скінченних до афінних, потім до гіперболічних і групам Лоренца. Визначник матриць Картана задає, де серія змінюється від скінченної (додатний визначник) до афінної (нульовий), потім в гіперболічний тип (від'ємний), і завершується групою Лоренца, що містить щонайменше одну гіперболічного підгрупу[8]. Некристалографічні групи Hn утворюють розширену серію, де H4 розширюється в компактну гіперболічного групу та істотно розширюється в групу Лоренца.
Визначник матриці Шлефлі по рангах[9]:
Визначник матриці Шлефлі в виключних серіях:
Ранг n | [3[7],3n-7] | [4,33,3n-6,1] | [31,1,3,3,3n-6,1] | [3n-5,2,2] | [3[8],3n-8] | [4,34,3n-7,1] | [31,1,3,3,3,3n-7,1] | [3n-5,3,1] | En=[3n-4,2,1] |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
3 | [3−1,2,1] E3=A2A1 | ||||||||
4 | [3−1,2,2] A22 |
[3−1,3,1] A3A1 |
[30,2,1] E4=A4 | ||||||
5 | [4,3,3,3,3−1,1] B4A1 |
[31,1,3,3,3−1,1] D4A1 |
[30,2,2] A5 |
[30,3,1] A5 |
[31,2,1] E5=D5 | ||||
6 | [35] A6 |
[4,34] B6 |
[31,1,3,3,3] D6 |
[31,2,2] E6 |
[4,3,3,3,3,3−1,1] B5A1 |
[31,1,3,3,3,3−1,1] D5A1 |
[31,3,1] D6 |
[32,2,1] E6 * | |
7 | [3[7]] A6+= |
[4,33,31,1] B6+= |
[31,1,3,3,31,1] D6+= |
[32,2,2] E6+= |
[36] A7 |
[4,35] B7 |
[31,1,3,3,3,30,1] D7 |
[32,3,1] E7 * |
[33,2,1] E7 * |
8 | [3[7],3] A6++= |
[4,33,32,1] B6++= |
[31,1,3,3,32,1] D6++= |
[33,2,2] E6++= |
[3[8]] A7+= * |
[4,34,31,1] B7+= * |
[31,1,3,3,3,31,1] D7+= * |
[33,3,1] E7+= * |
[34,2,1] E8 * |
9 | [3[7],3,3] A6+++ |
[4,33,33,1] B6+++ |
[31,1,3,3,33,1] D6+++ |
[34,2,2] E6+++ |
[3[8],3] A7++= * |
[4,34,32,1] B7++= * |
[31,1,3,3,3,32,1] D7++= * |
[34,3,1] E7++= * |
[35,2,1] E9=E8+= * |
10 | [3[8],3,3] A7+++ * |
[4,34,33,1] B7+++ * |
[31,1,3,3,3,33,1] D7+++ * |
[35,3,1] E7+++ * |
[36,2,1] E10=E8++= * | ||||
11 | [37,2,1] E11=E8+++ * | ||||||||
Det(Mn) | 7(7-n) | 2(7-n) | 4(7-n) | 3(7-n) | 8(8-n) | 2(8-n) | 4(8-n) | 2(8-n) | 9-n |
φA : AΓ --> AΓ' для скінченних типів | |||
---|---|---|---|
Γ | Γ' | Описані сувої | схеми Коксетера — Динкіна |
I2(h) | Γ(h) | Діедрична сувою | |
Bn | A2n | (I, sn) | |
Dn+1, A2n-1 | (A3,+/-ε) | ||
F4 | E6 | (A3,±ε) | |
H4 | E8 | (A4,±ε) | |
H3 | D6 | ||
H2 | A4 | ||
G2 | A5 | (A5,±ε) | |
D4 | (D4,±ε) | ||
φ: AΓ+ --> AΓ'+ для всіх афінних типів | |||
Locally trivial | |||
(I, sn) | |||
, | (A3,±ε) | ||
, | (A3,±ε) | ||
(I, sn) | |||
(I, sn) & (I, s0) | |||
(A3,ε) & (I, s0) | |||
(A3,ε) & (A3,ε') | |||
(A3,-ε) & (A3,-ε') | |||
(I, s1) | |||
, | (A3,±ε) | ||
, | (A5,±ε) | ||
, | (B3,±ε) | ||
, | (D4,±ε) |
Схема Коксетера — Динкіна (з простими зв'язками[11], скінченна, афінна або гіперболічна), що має симетрію (задовольняє одній умові), може бути перетворена за допомогою симетрії в нову, в загальному випадку багатониткову схему, за допомогою процесу, званого «згорткою»[12][13].
Геометрично це відповідає ортогональним проєкціям однорідних многогранників і мозаїк. Цікаво, що будь-яка скінченна схема Коксетера — Динкіна з простими зв'язками може бути згорнута в I2 (h), де h — Число Коксетера, геометрично подібне проєкції на площину Коксетера.
Деякі гіперболічні сувої |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.