Loading AI tools
родина шляхетного походження З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Дани́ловичі — український шляхетський рід, що походить від руського (українського) боярина Данила Дажбоговича Задеревецького (до 1371–1427), котрий в 1371 році отримав грамоту на свої володіння від польської та угорської королеви Єлизавети Боснійської.[1]. З часом рід ополячився.
 Герб роду | |
| Рід | Даниловичі |
|---|---|
| Місце походження | Олесько |
| Держава |  Галицько-Волинське князівство.svg){kind=small} Королівство Польське (1385—1569).svg){kind=small} Велике князівство Литовське.svg){kind=small} Річ Посполита Гетьманщина |
| Родоначальник | «Данило Дажбогович» |
| Споріднені роди | Собеські, Жолкевські |
| Володіння | Олесько, Сасів, Чигирин, Львів, Жовква. |
| Резиденції | Олесько |
| Громадянська діяльність | Каштеляни, Старости |
| Військова діяльність | Воєводи |
 House of Daniłowicz у Вікісховищі | |
На загальнопольській політичній арені Даниловичі з’являються в кінці XVI століття. З часу своєї появи в Галичині вони належали до середньої шляхти. Уже перший відомий нам представник роду – Данило Дажбогович Задеревецький, протопласт роду – ще до 1371 р. володів принаймні одним власним селом – Задеревачем, отримавши в подальшому спочатку від королеви Єлизавети села Лисовичі, Дирин і Григорів, які межували з його маєтностями (1371 р.), а пізніше, у 1394 р., від короля Ягайла отримав села Чагрово, Загвоздзє і Джурів з трьома присілками у Галицькому і Жидачівському повітах з умовою військової служби в два списи і десять стрільців. Протягом декількох наступних поколінь родова маєтність Даниловичів коливалась у межах 5–10 сіл.
Довший час Даниловичам так і не вдавалося перетнути межу між багатою шляхтою і магнатерією. Провінційність роду, неможливість потрапити до кола державців прибуткових староств та королівщин стримували ріст політичної та економічної потуги роду. Львівський хорунжий Станіслав Данилович, власник двох великих маєтностей – Журівської та Олеської, до яких входило декілька десятків сіл, лише наблизився до тієї межі (претензійністю на вищий статус та демонстрацією потуги роду, напевно, мала слугувати розбудова родової усипальниці у Жидачеві). Не відомо, коли б змогли представники цієї знаної руської родини проникнути до лав магнатерії, якби не зміна політичної ситуації у Речі Посполитій в цілому
Справжній прорив до лав політичної еліти Речі Посполитої змогли здійснити лише сини Станіслава Даниловича – Миколай та Ян (народились відповідно біля 1558 та у 1570 рр.). Відправлені батьком за модою того часу на навчання до університетів Західної Європи (зокрема, у 1581 р. студіювали в Діллінгені (Німеччина)), вони, повернувшись до рідного краю, беруть активну участь у політичних баталіях кінця 80 – початку 90-х рр. XVI ст. Деякий час після прибуття з-за кордону вони навіть перебували при королівському дворі.
Упродовж 90-х років XVI – на початку XVII cт. Ян та Миколай Даниловичі брали участь у військових походах під керівництвом Яна Замойського та Станіслава Жолкевського, під час яких добре себе зарекомендували. Один з братів став королівським ротмістром.
Адам Бонецький стверджував про представників роду Даниловичів гербу Сас у Великому Князівстві Литовському.[10]
Раніше у Львові існувала вулиця Даниловичів (бічна теперішньої вулиці Залізняка[11]).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
