AI tools

Маршалок

сторінка значень у проєкті Вікімедіа З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Марша́лок (лат. mareschalcus, нім. Marschall, пол. marszałek, чеськ. maršálek) — посада у ряді держав Центральної і Східної Європи: Богемії, Польщі, Речі Посполитій. Залежно від країни і функцій називався маршалом, ландмаршалом, гофмаршалом тощо. Зазвичай — голова Сейму, ради тощо.

У Вікіпедії є статті про: Маршалок (значення) та Маршал.

Етимологія

Слово маршал походить з німецької мови: давн.в-нім. marahscalc, сер.-в.-нім. marscalc («конюх»), утворені комбінацією слів marh («кінь») та scalc («слуга»); до цього слова сходить і «машталір»[1][2]. У Франції це слово спочатку означало сторож коней, або конюх (фр. maréchal і понині означає коваля підків). Пізніше, коли посада маршала-конюшого ставала більш значимою, вони ставали членами королівських дворів Європи.

Німеччина

Карти Hofämterspiel з маршалками (1450-ті)

  • Thumb
    Богемія
  • Thumb
    Франція
  • Thumb
    Німеччина
  • Thumb
    Угорщина

Богемія

Польща

Узагальнити
Перспектива

Корона Польська

Посада маршалка з'явилася у польських князівствах П'ястів ще з XIII століття. Її вони запозичили у сусідніх німецьких князівствах. Кожний князь мав свого маршалка — керівника своїх надвірних збройних сил.

Центральний уряд маршалка з'явився в середині XIV століття після утворення об'єднаного Королівства Польського. Король Казимир III Великий (1333-1370) мав двох маршалків: вищого та нижчого. Перший називався лат. mareschalcus Regni Poloniae — маршалком Королівства Польського, другий лат. mareschalcus curiae — маршалком надвірним (наглядач королівської служби). Пізніше, коли обом було надано титули «коронних» (лат. Regni), для їхнього розрізнення з маршалками литовськими, першого названо «великим» (лат. Magnus), другого «надвірним» (лат. curiae Regni).

Обов'язки маршалка були офіційно оформлені за Олександра Ягеллончика та затверджені на Пйотрівському сеймі 1504 року. Найголовнішим з них було керівництво королівським двором. Символом влади маршалка була палиця (тростина), яку він завжди носив перед королем у якості скіпетра.

Литва

Уряд маршалка перейшов з Королівства Польського до Литви, де він вперше згадується при дворі Вітовта (1392-1430).

Велике князівство Литовське поділялось на «землі», які передавались під управління маршалків. За впливом останнього можна прирівняти до герцога, з тією різницею, що європейські герцогства, зазвичай, мали меншу площу. Маршалки замінили удільних князів, вони призначались Великим князем Литовським.

Маршалок земельний головував на засіданнях аристократичної ради при великому князеві (пани-рада), з XVI століття — на соймі (сеймі).

  • Маршалок господарський — посадова особа при дворі великого князя литовського (господаря). Спочатку виконував функції заступника маршалка великого литовського, проте з часом його функції скоротилися до церемоніальних. Господарських маршалків було декілька, кожний з них мав рівні повноваження.

Маршалок у Речі Посполитій

Після створення Речі Посполитої, посади маршалків збереглися у Королівстві Польському (коронний) і у Великому князівстві Литовському (литовський).

  • Великий маршалок литовський — найвища посадова особа Великого князівства Литовського, відповідна за функціями великому маршалку коронному.

Коли король перебував у Короні, влада була при маршалкові великому коронному, а коли виїжджав до Литви — при литовському. За відсутності маршалків палицю перед королем носив канцлер або маршалок примаса.

Маршалки великий коронний і надвірний з XVI століття входили до Сенату. Король Станіслав-Август, звільнивши маршалка від обов'язків управління двором, зберіг за ним маршалківську юрисдикцію. Сеймовою постановою 1776 року був створений маршалківський суд. Коли король знаходився в Короні, у цьому суді головував великий маршалок коронний, а під час перебування короля в Литві — великий маршалок литовський; проте під час сейму завжди головував великий маршалок коронний.

  • Маршалок двору королеви — приватний урядник, який слідкував за двірським етикетом і завідував двором королеви.
  • Маршалок дворський (домовий) — урядник, що керував двором монарха, очолював шляхту, котра служила при королівському чи великокнязівському (маршалок господарський) дворі. У XVII столітті, коли маршалки великий і надвірний у Короні та в Литві стали державними міністрами, король увів цю посаду для утримання порядку в покоях і двірській службі.
  • Маршалок примаса — маршалок надвірний примасів Польщі, до 1764 року неформально відносився до чиновників. За відсутності королівських великого та надвірного маршалків він міг виконувати їхні обов'язки. Тому навіть сенатори, особливо каштеляни, охоче займали цей уряд. Маршалок примаса носив свою палицю з лівого боку (праворуч він носив розп'яття з хрестом). Він судив справи дворян примаса та карав винних, проте не супроводжував останнього до сенату.
  • Маршалок земський, повітовий, сеймиковий — земський уряд Речі Посполитої, у Великому князівстві Литовському. Його основним обов'язком було скликання та головування на зібраннях шляхти повіту — сеймиках. Також він скликав шляхту на посполите рушення, керував ним з такими ж повноваженнями, як каштелян у Короні. Маршалки обиралися шляхтою зі свого середовища. Своїх маршалків мали й українські землі.

Польська Республіка

  • Маршалок Сейму Республіки Польща — депутат, який є найвищим представником нижньої палати (сейму) польського парламенту, стоїть на сторожі його прав та гідності й керує його роботою.

Австрія

У монархії Габсбургів маршалками називали головів земських / крайових сеймів (наприклад, Богемського, Галицького, Буковинського), сеймику, трибуналу тощо.

Російська імперія

Див. також

Примітки

Джерела та література

Посилання

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.