Білоруська (станція метро, Замоскворіцька лінія)
станція Замоскворецької лінії Московського метрополітену З Вікіпедії, вільної енциклопедії
станція Замоскворецької лінії Московського метрополітену З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Білоруська» (рос. Белорусская) — станція Замоскворіцької лінії Московського метрополітену. Розташована під площею Тверська Застава між станціями «Динамо» і «Маяковська», на території Тверського району Центрального адміністративного округу Москви.
Білоруська | |
---|---|
Замоскворіцька лінія | |
Загальні дані | |
Тип | пілонна трисклепінна |
Глибина закладення | 34 м |
Кількість | 1 |
Тип | пряма |
Форма | острівна |
Дата відкриття | 11 вересня 1938 року |
Архітектор(и) | М. М. Андріканіс, Н. О. Бикова[ru][1] |
Інженер(и)-конструктор(и) | В. И. Дмитриев[1](рос.) |
Будівельник(и) | Шахта 79-80 (БМУ-8) Мосметробуду |
Пересадка на | Білоруська Москва-Пасажирська-Смоленська А: 12, 27, 82, 84, 101, 116, 382, 456, 904, 904к, 905, м1, т18, т20, т54, т56, т70, т78, т82, н1, н12; Тм: 7, 9 |
Виходи до | Білоруський вокзал, площа Тверська застава, вулиця Грузинський Вал і 2-а Брестська вулиця |
Час відкриття | 5.30 |
Час закриття | 1:00 |
Код станції | 035, БВ |
Станція відкрита 11 вересня 1938. Названа по Білоруському вокзалу, в будівлю якого вбудований єдиний вихід станції[2]. Має перехід на станцію «Білоруська» Кільцевої лінії.
Конструкція станції — пілонна трисклепінна (глибина закладення — 34 м). Побудована за типовим проектом. Оправлена чавунними тюбінгами. Довжина платформи — 155 м. Діаметр центрального залу — 9,5 м, бокових — 8,5 м.
З центру залу можна здійснити пересадку на станцію «Білоруська» Кільцевої лінії (перехід відкрито у 1952 році). Перехід обладнано тристрічковими ескалатором типу ЕТ25 з балюстрадами з нержавіючої сталі. У торці верхнього аванзалу переходу розташована монументальна скульптурна група «Білоруські партизани». Там же встановлені вісім оригінальних торшерів, оздоблених мармуром і кам'яною мозаїкою. Підлога переходу покрита червоним і чорним гранітом, стіни оздоблені мармуром.
В оздобленні арок переходу використана флорентійська мозаїка на теми білоруського національного орнаменту.
Станція з колійним розвитком — 6 стрілочних переводів, перехресний з'їзд і 2 станційні колії для обороту та відстою рухомого складу.
За станцією розташовані оборотні тупики, використовувані для нічного відстою і технічного обслуговування потягів[3]. Перегін між станціями «Білоруська» і «Динамо» використовують для випробування потягів, оскільки він прямий, і на ньому дозволена максимальна швидкість 100 км/год[4].
Станція метро «Білоруська» має один наземний вестибюль, вбудований в північно-східне крило Білоруського вокзалу. Зовні вестибюль оздоблено чорним гранітом[5]. Приміщення вестибуля розділене на два зали колонадою і турнікетами. Парні колони покриті білим мармуром. Оздоблення була проведена з доданням фустам колон ентазису[5].
У першому залі розташовані каси та два входи. Основний вхід на станцію розташований з боку площі Тверська Застава. Станція має і другий вхід з боку Ленінградського проспекту — невеликий місток з'єднує Тверський шляхопровід з дверима на другому поверсі вокзальної будівлі, звідки сходи ведуть в касовий зал. Стіни касового залу оздоблені сірим мармуром «уфалей».
У другому залі розташовані ескалатор і вихід на площу Тверська Застава. Стіни ескалаторного залу оздоблені біробіджанським мармуром темно-рожевого кольору з фіолетовими прожилками. У стіні є пам'ятний напис, що повідомляє дату відкриття станції.
Конструкція сполучення ескалатора з вестибюлем є оригінальною для довоєнних станцій. Для ескалатора в підлозі станції був пророблений еліптичний отвір, обгороджений невеликим бар'єром. Завдяки цьому при підйомі на ескалаторі пасажирам відкривається широкий вид вестибуля. Згодом такий прийом отримав широке поширення в Московському метрополітені[6]. Тристрічковий ескалатор моделі ЕТ-3М має висоту 30,6 м, що з'єднує вестибюль із північним торцем станції.
В оздоблені станційного залу застосовувався мармур трьох різних сортів. Варіюючи відтінки мармуру, архітектори намагалися зменшити відчуття «підземки» і домогтися того, щоб пасажири відчували себе як у підземному палаці[7]. Нави станції відокремлені один від одного, і головне об'ємно-просторове значення набуває центральний зал[8]. Щоб візуально полегшити важку конструкцію станції, в пілонах з боку центрального залу були влаштовані ніші, в кожній з яких встановлений світильник на бронзовому торшері.
Пілони з боку центрального залу оздоблені рожевим біробіджанським мармуром. Проходи між пілонами оздоблені мармуром «давалу». Верхні частини пілонів прикрашає ліпнина, виконана на тему білоруських національних орнаментів[6].
Півовальні ніші центрального залу оздоблені оніксом різних відтінків. Якщо в нижній частині ніш плити онікс має темний тон і різкий малюнок жилок, то у верхній ряд плиток має малюнок світліший і спокійніший. Кожен вертикальний ряд оздоблення обрамлений бронзовим штапиком, щоб підкреслити фактуру оніксу[9].
Спочатку підлогу центрального залу було покрито мармуровою мозаїкою з багатим візерунком. На початок ХХІ сторіччя підлогу станції викладено в шаховому порядку плитами сірого граніту і чорного діабазу[6].
Колійні стіни, спочатку оздоблені блакитною глазурованою плиткою, на початок ХХІ сторіччя покриті білим мармуром, в нижній частині — чорним мармуром. Станція освітлюється підвісними люстрами центрального і бічних залів, а також бронзовими торшерами в нішах пілонів центрального залу.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.