Шкляр Василь Миколайович

Василь Шкляр

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Васи́ль Микола́йович Шкляр (нар. 1951) — український письменник, політичний діяч.

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Цитати

Б

Бог створив нас як націю, яка живе в режимі боротьби. Звичайно, те, що ми постійно боремось і не маємо часу на розбудову держави, — наша велика біда. Нація так чи інакше має прийти до стабільного й нормального життя. І в Україні воно буде. Можемо тішити себе думкою, що якщо нам випали такі випробування, то, виходить, Господь підготував для нас якусь особливу місію на Землі[1].

Г

Гострий сюжет будується не на карколомних подіях, а на оповідацькому вмінні[2].

Д

Де ви побачили небезпеку в націоналізмі? Негативного значення цьому слову надала совєтська пропаганда. Я вважаю, що нам дуже потрібна націоналістична диутатура, бо в умовах демократії важко відновлювати історичну справедливість. Наголошу, що я кажу не про диктатуру якоїсь особи, а про диктатуру закону. Сьогодні вона особливо на часі, адже найрішучіші дії треба робити під час війни, яка дає право на будь-які заборони[3].

Для мене ідеалом є отамани, на чиї плечі було скинуто всю вину. Отамани — це були оті хлопці, що написали на своєму чорному прапорі «Воля України, або смерть!» і чекали сигналу! Уже з-за кордону, коли наші вожді ще трохи тут щось вирішували, вони чекали, як вони казали, гасла до загального повстання. А сигналу не було. І через те ми зазнали поразки.[4]

К

Кожен камінь, кинутий у мене, лише підвищує мій п'єдестал[5].

Кожен письменник має обрати, що йому дорожче, — світовий контекст чи власний читач[6].

	Коли нація йде на націю, рукавички треба знімати. І там, де була пощада — це завжди дорівнювалося зраді. Кожна пощада ворога оберталась для нас великими втратами. Гуманізм — поняття не для війни.[4]
	Ця цитата була обрана цитатою дня 10 червня 2016 року.

Крим

Крим ніколи не був українським. Його подарував нам Хрущов. Ви знаєте, що таке у бочку меду влить ложку дьогтю? Оце той дьоготь.[4]

	Уже немає сили, щоб подолати ці ракові пухлини — Донбас і Крим. Націоналісти готові боротися за цей Крим. Мені це не потрібно. Мені потрібна країна в межах моєї мови.[7]
	— 2009

Я

Я вважаю, що треба дуже добре знати свою історії й засвоювати її уроки, а в українців, на жаль, коротка пам'ять — навіть не те що у межах століть, а й кількох років. Силу треба черпати з минулого, бо майбутнє — це всього-на-всього мрія[1].

Я взагалі почасти дуже скептично ставлюся до наших вождів тодішніх… До Петлюри… Я вже не кажу про Грушевського, який був не такий великий історик, як його малюють, тому що історик повинен перш за все робити висновки з історії, а він навіть не знав, що насамперед треба будувати українську армію.[4]

Якщо Антонич був хрущем на вишнях Шевченка, то я — джмелем, який ріс на «Мальвах» Іваничука[8].

Я не бачу проблеми в міфологізації історичних героїв і окремих часових періодів, бо, на моє переконання, це саме те, чого бракувало нашій культурі й суспільству на етапі творення української людини[9].

Я часто повторюю, що український націоналізм гуманніший за німецьку християнську демократію чи французький лібералізм. Насправді це патріотизм у дії, рішучість у розв'язанні державних проблем, а у нас його зробили синонімом нацизму й фашизму. Це активна ідеологія, на якій зросло багато сильних держав. Та й нині вона набирає дедалі більше прихильників в успішних європейських країнах. І не треба плутати націоналізм із різними формами екстремізму, до якого схильні деякі організації, створені московськими спецслужбами. Відверті провокації не мають нічого спільного з націоналізмом[3].

Див. також

• Залишенець. Чорний ворон
• Маруся (роман)
• «Троща»

Примітки

1. 1 2 RECвізити3, 2017, с. 285
2. ↑ RECвізити3, 2017, с. 271
3. 1 2 RECвізити3, 2017, с. 283
4. 1 2 3 4 Ігор Лосєв (21 вересня 2010). Василь Шкляр: Крим, як ложка дьогтю, він ніколи не був українським. Українську правду. Життя. Процитовано 18 липня 2015.
5. ↑ RECвізити3, 2017, с. 281
6. ↑ RECвізити3, 2017, с. 276
7. ↑ Василь Шкляр: Ми живемо в умовах окупації
8. ↑ RECвізити3, 2017, с. 267
9. ↑ RECвізити3, 2017, с. 278

Джерела

• RECвізити: антологія письменницьких голосів. Книга третя. Упоряд. Тетяна Терен. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 296 с. — ISBN 978-617-679-456-1

п • о • рЛауреати Шевченківської премії з літератури 1962—1970 Гончар, Тичина (1962) • Сосюра, Григорій Тютюнник (1963) • Тихонов, Малишко (1964) • Бажан, Вільде (1965) • Панч (1966) • Ле (1967) • Новиченко (1968) • Головко (1969) • Збанацький, Канівець, Нагнибіда (1970) 1971—1980 Козаченко (1971) • Воронько (1972) • Гордієнко, Ушаков (1973) • Загребельний (1974) • Собко (1975) • Драч (1976) • Коломієць, Павличко (1977) • Земляк (1978) • Дмитерко (1979) • Мушкетик, Стельмах (1980) 1981—1990 Дімаров, Титов (1981) • Мороз (1982) • Олійник (1983) • Вишеславський, Сизоненко, Яворівський, Вінграновський (1984) • Іваничук, Рибалко, Гуцало (1985) • Забаштанський, Іваненко (1986) • Костенко, Дмитренко (1987) • Шевчук (1988) • Григір Тютюнник (1989) • Пушик, Білоус (1990) 1991—2000 Стус, Білик (1991) • Антоненко-Давидович, Багряний, Дрозд, Роговий, Калинець, Мельничук, Мовчан, Лубківський (1992) • Коломієць, Міщенко, Руденко, Сапеляк, Талалай, Гоян (1993) • Голобородько, Світличний, Чендей, Апанович, Лупій (1994) • Захарченко, Кочур, Сверстюк, Симоненко, Федорів (1995) • Базилевський, Міняйло, Жиленко, Іванченко (1996) • Скунць, Ульяненко (1997) • Андріяшик (1998) • Кремінь (1999) • Гнатюк, Нечерда (2000) 2001—2010 Пашковський (2001) • Римарук (2002) • Герасим'юк, Медвідь (2003) • Слапчук (2004) • Воробйов, Матіос, Слабошпицький (2005) • Гусейнов, Качуровський, Кичинський (2006) • Лапський, Федюк, Турконяк (2007) • Вовк, Голота, Перебийніс (2008) • Гірник (2009) Андрусяк, Іванов, Пагутяк (2010) 2011—2020 Шкляр (2011) • Мідянка, Рутківський (2012) • Горлач (2013) • Дочинець (2014) • Буряк (2015) • Малкович (2017) • Андієвська (2018) • Забужко (2019) • Кіяновська, Прохасько (2020) 2021—2030 Луцишина (2021) • Горіха Зерня (2022) • Калитко (2023) • Лазуткін, Чорногуз (2024)

п • о • рЗолоті письменники України 2012 Юрій Мушкетик • Анатолій Дімаров • Юрій Логвин • Мирослав Дочинець • Ірен Роздобудько • Всеволод Нестайко • Юрій Винничук • Іван Білик • Андрій Курков • Олег Чорногуз • Міла Іванцова • Андрій Кокотюха • Люко Дашвар • Лада Лузіна • Сімона Вілар • Сергій Жадан • Оксана Забужко 2013 Генрі Лайон Олді • Андрій Валентинов • Роман Іваничук 2015 Василь Шкляр • Ганна Чубач • Світлана Талан • Степан Процюк • Леся Романчук • Юрій Андрухович 2016 Тимур Литовченко • Сергій Пономаренко • Любко Дереш • Дара Корній • Володимир Лис • Алла Сєрова • Ганна Чубач • Сергій Ухачевський 2017 Іван Драч • Раїса Іванченко • Тамара Коломієць • Віктор Міняйло • Галина Вдовиченко • Михайло Слабошпицький • Дмитро Павличко • Ігор Померанцев 2018 Олександр Мороз • Михайло Шевченко • Леонід Горлач • Василь Фольварочний

Поділіться цитатами з вашими друзями: