Дімаров Анатолій Андрійович

Анатолій Андрі́йович Дімаров

Файл:Дімаров А.jpg

Стаття у Вікіпедії

Анато́лій Андрі́йович Діма́ров (при народженні Анатолій Андроникович Гарасюта) — український прозаїк. Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1981).

Цитати

А взагалі я думаю, що не варто робити з письменників святих. Вони такі самі, як решта. Може, й гірші. Особливо, як воно бездарне. У таких завжди залізні лікті. Кожен письменник, окрім справжніх, вважає себе генієм. Я завідував відділом культури в газеті, вдачу їхню добре вивчив[1]...

Дивовижне явище в нашій літературі — брати Тютюнники. Із Григорієм ми були як побратими, коли я жив у Львові і редагував його першу книжку. Згодом, уже у Києві, я був редактором його «Виру». По другу частину після смерті Тютюнника-старшого полетів до Львова і знайшов на робочому столі Григорія. На ній було написано — «Толі Дімарову». Так серце стислося[2]!

Ірина Вільде насправді ж була Дариною Полотнюк. Вона виховувалася на європейських зразках, абсолютно не знала російської літератури. Як вона вміла писати! Саме Дарина Дмитрівна мені й сказала, що від початку твору, перших речень залежатиме доля книжки. Такий заповіт мені дала на все життя. Я редагував її роман «Повнолітні діти»[3].

Література дуже реагує на життя, яке її живить. Через те жіночий рух не обійшов і письменниць, які сьогодні вириваються на передній план. Чоловік ніколи б не зумів так спалахнути, горіти від зради, від горя, як жінка. Тільки рвучи серце і стікаючи кров'ю, можна написати геніальні речі[4].

Мені ніколи не доводилося ритися у словниках, бо в мені це відчуття мови жило з народження. Слова, які я мав би забути, зринали самі. От хоча б слово «бендявся» — яке ж соковите[5]!

Павло Загребельний мав розум, як у десяти академій. Колись Василь Земляк сказав йому: «Якби в мене розуму було стільки, як у тебе, моя б голова лопнула»[6].

Творчість — це як хвилі на морі. Щось тобі вдалося, а щось — дарма старався. Так завжди буде в житті письменника, який напружено і боляче працює[1].

У речення кожного м'язи повинні бути такі, як у Кличка. А головне — письменник має вже першою фразою спіймати читача на гачок[5].

Я весь час прагнув зробити з читача співавтора, щоб він теж увійшов у мою шкіру і в деяких місцях навіть додумав сюжет. Тому іноді я навмисно обривав оповідь. Щоб зрозуміти мене як прозаїка, читачеві можна прочитати «Біль і гнів», «І будуть люди», сільські, міські і містечкові історії[7].

Про Анатолія Дімарова

	Про свою сім'ю Анатолій Дімаров дуже детально написав в одній з найкращих українських мемуарних книжок «Прожити й розповісти». Найбільша значимість цього двотомника — в його правдивості, відсутності будь-яких масок і бажання щось прикрасити чи переписати. Нині я думаю, що це видання мало стати прикладом для багатьох його колег. Дімаров був переконаний, що коли «хочеш інших засуджувати — суди в першу чергу себе». Після цієї сповіді письменнику вже не потрібно було боятися якихось викривальних запитань і суду історії, ось чому він не витворював навколо себе жодних бар'єрів — з ним завжди можна було про все поговорити і пожартувати Почуття гумору — це таки найзнаменитіша дімаровська риса[8].
	— Тетяна Терен

Джерело

• RECвізити: антологія письменницьких голосів. Книга перша. Упоряд. Тетяна Терен. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 280 с. — ISBN 978-617-679-190-4

Примітки

1. 1 2 RECвізити1, 2015, с. 150
2. ↑ RECвізити1, 2015, с. 151
3. ↑ RECвізити1, 2015, с. 154
4. ↑ RECвізити1, 2015, с. 142
5. 1 2 RECвізити1, 2015, с. 146
6. ↑ RECвізити1, 2015, с. 152
7. ↑ RECвізити1, 2015, с. 148
8. ↑ RECвізити1, 2015, с. 140

п • о • рЛауреати Шевченківської премії з літератури 1962—1970 Гончар, Тичина (1962) • Сосюра, Григорій Тютюнник (1963) • Тихонов, Малишко (1964) • Бажан, Вільде (1965) • Панч (1966) • Ле (1967) • Новиченко (1968) • Головко (1969) • Збанацький, Канівець, Нагнибіда (1970) 1971—1980 Козаченко (1971) • Воронько (1972) • Гордієнко, Ушаков (1973) • Загребельний (1974) • Собко (1975) • Драч (1976) • Коломієць, Павличко (1977) • Земляк (1978) • Дмитерко (1979) • Мушкетик, Стельмах (1980) 1981—1990 Дімаров, Титов (1981) • Мороз (1982) • Олійник (1983) • Вишеславський, Сизоненко, Яворівський, Вінграновський (1984) • Іваничук, Рибалко, Гуцало (1985) • Забаштанський, Іваненко (1986) • Костенко, Дмитренко (1987) • Шевчук (1988) • Григір Тютюнник (1989) • Пушик, Білоус (1990) 1991—2000 Стус, Білик (1991) • Антоненко-Давидович, Багряний, Дрозд, Роговий, Калинець, Мельничук, Мовчан, Лубківський (1992) • Коломієць, Міщенко, Руденко, Сапеляк, Талалай, Гоян (1993) • Голобородько, Світличний, Чендей, Апанович, Лупій (1994) • Захарченко, Кочур, Сверстюк, Симоненко, Федорів (1995) • Базилевський, Міняйло, Жиленко, Іванченко (1996) • Скунць, Ульяненко (1997) • Андріяшик (1998) • Кремінь (1999) • Гнатюк, Нечерда (2000) 2001—2010 Пашковський (2001) • Римарук (2002) • Герасим'юк, Медвідь (2003) • Слапчук (2004) • Воробйов, Матіос, Слабошпицький (2005) • Гусейнов, Качуровський, Кичинський (2006) • Лапський, Федюк, Турконяк (2007) • Вовк, Голота, Перебийніс (2008) • Гірник (2009) Андрусяк, Іванов, Пагутяк (2010) 2011—2020 Шкляр (2011) • Мідянка, Рутківський (2012) • Горлач (2013) • Дочинець (2014) • Буряк (2015) • Малкович (2017) • Андієвська (2018) • Забужко (2019) • Кіяновська, Прохасько (2020) 2021—2030 Луцишина (2021) • Горіха Зерня (2022) • Калитко (2023) • Лазуткін, Чорногуз (2024)

п • о • рЗолоті письменники України 2012 Юрій Мушкетик • Анатолій Дімаров • Юрій Логвин • Мирослав Дочинець • Ірен Роздобудько • Всеволод Нестайко • Юрій Винничук • Іван Білик • Андрій Курков • Олег Чорногуз • Міла Іванцова • Андрій Кокотюха • Люко Дашвар • Лада Лузіна • Сімона Вілар • Сергій Жадан • Оксана Забужко 2013 Генрі Лайон Олді • Андрій Валентинов • Роман Іваничук 2015 Василь Шкляр • Ганна Чубач • Світлана Талан • Степан Процюк • Леся Романчук • Юрій Андрухович 2016 Тимур Литовченко • Сергій Пономаренко • Любко Дереш • Дара Корній • Володимир Лис • Алла Сєрова • Ганна Чубач • Сергій Ухачевський 2017 Іван Драч • Раїса Іванченко • Тамара Коломієць • Віктор Міняйло • Галина Вдовиченко • Михайло Слабошпицький • Дмитро Павличко • Ігор Померанцев 2018 Олександр Мороз • Михайло Шевченко • Леонід Горлач • Василь Фольварочний

Поділіться цитатами з вашими друзями: