Фемінізм

Вікіпедія

Дивіться у Вікіпедії:

Фемінізм

Жіноча демонстрація в Парижі (1995)

Вислови про емансипацію жінок і фемінізм.

Цитати

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Б

	Базовий стереотип, із яким ми воюємо, — жінка може менше, ніж чоловік. Він досі дуже поширений у багатьох сферах, хоча останні двадцять років ми бачимо, як цей стереотип неухильно зазнає краху — постійно з’являються успішні жінки в інших сферах. Це доводить, що це не якась природна диспропорція, що її штучно складено, а отже, її можна і треба змінити[1].
	— Ростислав Семків

	Британська феміністська дослідниця Валері Брайсон здійснює феміністичний аналіз часу як ресурсу, що так само важливий, як владний чи матеріальний ре­сурс. Як зазначає авторка в праці «Гендер і політика часу: фемі­ністична теорія й сучасні дискусії», час – дефіцитний ресурс, який розподіляється нерівно між жінками й чоловіками. Якщо в тебе менше грошей, ти можеш піти на пікнік із дешев­шими сосисками, але теж мати пікнік. Та якщо в тебе 24 години на добу, з них не можна зробити 30 годин[2]. — Фемінізм вивчає розподіл ресурсів
	— Тамара Марценюк, «Чому не варто боятися фемінізму», 2018 р.

В

	Варто попрощатись з усіма цими печерними «б’є-любить», «жіноче щастя»,«збереження вогнища», стереотипи, які обмежують уявлення про можливості жінок. Піклування про інших, виховання дітей – це також форма творчості, але мало хто з жінок здатен лише на це. Хороша мама може бути прекрасною зварювальницею, баскетболісткою чи лікаркою[3].
	— Саша Кольцова

	Взагалі ймовірність того, що дівчата не навчатимуться у початковій школі – у півтора раза вища, ніж для хлопців, а це означає, що 15 мільйонів дівчаток молодшого шкільного віку (на противагу 10 мільйонам хлопчиків) не мають доступу до базової освіти й можливості навчитися читати й писати. Феміністка, яка бореться за життя тільки таких жінок, як вона сама, не бореться насправді ні за кого, тому я й далі займатимусь цією справою, поки всі жінки не отримають однаковий доступ до прав людини[4]. — З антології «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» (2019)
	— Скарлет Кертіс

	В питанні прав жінки я безкомпромісний. На мою думку, вона має трудитися без законної інвалідності, створеної чоловіками, я б виховував дочок і синів на основі бездоганної рівності.
	I am uncompromising in the matter of woman's rights. In my opinion she should labour under no legal disability not suffered by man, I should treat the daughters and sons on a footing of perfect equality.
	— Махатма Ганді, 17th October 1929. Цитовано в Gandhi: The Essential Writings. Judith M. Brown, Шаблон:W, 1998 (pp. 228-9). Також в Kumari Jayawardena, Feminism and Nationalism in the Third World in the 19th and Early 20th Centuries, Institute of Social Studies, 1982

	Всі люди — брати! А як же жінки?
	— Геннадій Малкін

	Всі люди — сестри!
	— Феміністичний лозунг

Д

	Дівчатка — також людські істоти, факт часто ігнорують.
	Girls are also human beings, a point often overlooked.
	— Джордж Герберт Палмер, Harvard Philosophy A lecture (1911)

	Дружину другого президента США Ебіґейл Адамс вважають першою американською феміністкою. Активістка заявляла: «Ми не почнемо підкоря­тися законам, в ухваленні яких не брали участь, і владі, яка не представляє наших інтересів»[2]. — Фемінізм – це публічна критика
	— Тамара Марценюк, «Чому не варто боятися фемінізму», 2018 р.

Е

	ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК? Якщо 10% дівчат у країні освічені, ВВП зростає на 2-3%. Жінки реінвестують 90% свого доходу у свою спільноту (тоді як чоловіки реінвестують 35-40%), що сприяє місцевому економічному розвитку й соціальним перетворенням. Дівчата, які здобули освіту, не квапляться виходити заміж у ранньому віці, народжують менше дітей і вакцинують їх[4]. — З антології «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» (2019)
	— Алаа Мурабіт

	Емансипація означає рівний статус різних ролей.
	— Аріанна Стасинопулос

Є

	Є набір екзальтованих безсенсових епізодів, які феміністського руху стосуються дуже опосередковано. Але у свідомості людей термін зрощується з цими маргінальними явищами, з явищами, які в суспільстві подаються як непривабливі, мовляв, всі феміністки ненавидять чоловіків. І все гірше чутно і зрозуміло, що бути феміністкою – це заявити про свої права і свою самість, а це зовсім не те саме, що когось ненавидіти. Ненавидіти якраз можна тоді, коли в тебе цієї самості нема, у тебе тоді є час і натхнення. А якщо ти, власне, намацуєш цю самість, в тебе просто нема часу нікого ненавидіти[5].
	— Оксана Луцишина

Ж

	Жінка, що не обмежується роллю домашньої господині, до сьогодні опиняється у складному становищі. Суспільство, яке багато в чому лишається «чоловічим світом», вимагає у жінки, яка виходить на видноту і хоче бути рівною, подвійних зусиль. Це дивно, але жінка, що займає активну позицію та має власну думку, досі дратує не тільки багатьох чоловіків, а й жінок[6].
	— Влада Ралко

	Жінка стала рабинею, перш ніж з'явилися раби[7].
	— Август Бебель

	Жінки — більшість, яка існує на правах меншості.
	— Ліза Кремер

	Жінка без чоловіка — як рибка без парасольки.
	— Ґлорія Стайнем

	Жінки, які домагаються рівності з чоловіками, недостатньо честолюбні.
	— Тімоті Лірі

	Жінка може зробити все те ж, що і чоловік, крім одного: обмочити стіну стоячи[7].
	— Колетт

І

	Іноді досі звучать курйозні звинувачення в тому, що вітчизняні феміністки імпортували з Заходу непитомі й непотрібні для нашої квітучої України-неньки емансипаційні ідеї. Це свідчить лише про невігластво ревнителів патріархальних цінностей. Адже українські жінки здобули виборче право раніше, аніж представниці багатьох західних держав. А перші масові жіночі організації постали ще на початку 80-х років ХІХ століття. У радянську добу цей досвід так старанно замовчували, «другу стать» так пильно й наполегливо відлучали від політичної діяльності, що дехто досі вірить, ніби історію творили лише чоловіки[8]. — Зі статті «Як народився і зміцнів фемінізм в українській літературі» (2021)
	— Віра Агеєва

К

	Коли з'явилася в хаті «лампочка Ілліча» і осяяла всі шпарини і кутки, можна було одразу її не лише привітати, бо все видно, але й розсердитись і нарікати, що справді все видно. Порох і павутиння. На миснику і під мисником. На сволоці і за сволоком... При нещадному світлі жіночого інтелекту нелегко буде жити чоловічому світу. Але це єдиний спосіб нормального співіснування двох статей[9]. — «При світлі Соломії»
	— Іван Драч

	Коли може здаватися, що релігія та фемінізм несумісні, на допомогу приходить таке явище, як феміністична теологія. Вона має свою історію розвитку, яка триває століттями. Окрім того, як зазначає дослідниця Оксана Кісь у книжці «Українки в ГУЛАГу: вижити значить перемогти», у критичних си­туаціях віра допомагала жінкам вижити, гуртувала їх, дава­ла надію[2]. — Фемінізм залучає до дискусій
	— Тамара Марценюк, «Чому не варто боятися фемінізму», 2018 р.

	Кожну справу жінка має виконувати удвічі краще від чоловіка, щоб заслужити хоча би половину похвали. На щастя, це неважко.
	— Шарлотта Віттон

Л

	Люди почуваються значно комфортніше з "50-відтінків-сірого"-версією жіночого звільнення: можливо, сприймати життя було б простіше, якби суфражистки не бажали виборчих прав, а просто насолоджувалися приковуванням себе до огороджень.
	People feel much more comfortable with the 50 Shades of Grey version of women’s liberation: possibly feeling life would be much simpler if the suffragettes hadn’t wanted the vote and just really enjoyed chaining themselves to railings.
	— Френкі Бойл, The Guardian, 7 квітня 2015

	Ледве стануть вони [жінки] врівень з вами, як негайно виявляться вище вас[7].
	— Катон Старший

М

	«Мамо, я феміністка?» – відверто питаю я. Це питання дивує її так само сильно, як і мене. «А хіба ні?» – відповідає вона. Ти віриш у рівні права чоловіків і жінок? Ти вважаєш, що жінки мають працювати? Ти віриш у те, що чоловіки й жінки мають однакові інтелектуальні здібності? Так! Так, кажу я їй, і взагалі, якщо чесно, я можу побитися об заклад, що пересічні жінки перевершують чоловіків за інтелектом, але це всього лиш моя думка. «Тоді ти феміністка, – підтверджує мама, а потім додає: – Ну так, згадай тільки, як ти любила діснеївських принцес, коли була менша! Я б сказала, що вони були для тебе ідеальними феміністками»[4]. — З антології «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» (2019)
	— Еванна Лінч

	Мене називають феміністкою щоразу, коли я говорю щось таке, що не відповідає ролі домашньої постилки чи проститутки.
	— Дейм Ребекка Вест

	Ми ж ніколи не замислювалися про те, що говорить Григорій Сковорода. Коли він казав: для того, щоб пізнати світ, ти маєш спочатку пізнати сам себе. Тобто ми зараз тільки повертаємося до цієї ідентифікації, до своїх багатств, і тільки починаємо це цінувати. Зокрема, наш гендерний рух – рівність між чоловіками і жінками. Досі залишається стереотипність, що «ви хочете домінувати». Та не хочемо ми домінувати. Ми просто хочемо, щоб нашу професійність на рівних визнавали в тій чи іншій сфері[10].
	— Марія Іонова

	Мій фемінізм показує іншим жінкам, що дотримуватися суспільних норм і стандартів не обов’язково. Заробляти більше за свого партнера і займатися домашніми справами – це нормально. Не мати партнера – теж абсолютно нормально. У тому, щоб зробити собі пластичну операцію (спочатку оцінивши всі ризики), нема нічого поганого – за умови, що ти сама цього хочеш. I в тому, щоб трусити своєю дупцею і позитивно сприймати свої так звані недосконалості, нема нічого поганого теж. Ти можеш узагалі не займатися сексом, бути моногамною, перебувати у відкритих стосунках, влаштувати оргію, покинути своє брехливе сонечко, яке стрибає у гречку, або добровільно залишитися. Усе залежить від тебе. Мій фемінізм означає не засуджувати інших, а прислухатися до них, аби зрозуміти, чим ми відрізняємося[4]. — З антології «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» (2019)
	— Анджела Ї

	Мій фемінізм починається з любові. Я впевнена, що якби дівчат вчили пишатися тим, що вони дівчата, а хлопців вчили розуміти, що бути дівчиною – це теж класно, світ був би зовсім іншим[4]. — З антології «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» (2019)
	— Елісон Судол

	Моя справжня, найбільша мета в житті – ніколи не втратити цікавості до інших жінок, кожна з яких – насамперед людина. І знову ж таки – я всього лиш одна жінка з одним досвідом життя у цьому світі. Тому я намагаюся стати якомога досконалішою феміністкою, повсякчас набиваючи свої кишені. Адже ми живемо на планеті, де сила-силенна страшенно талановитих, розумних, життєрадісних, сильних жінок, і мені хочеться завжди мати їхню мудрість при собі. Я почуваюся сильнішою, коли вони, такі талановиті, поруч. Коли я розгублена чи самотня, вони завжди зі мною, завжди біля мене[4]. — З антології «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» (2019)
	— Біні Фелдштейн

Н

	На мою думку, дуже багатьом жінкам під силу приборкати мізогінію у власному домі. Насамперед не треба забувати, який отруйний вплив може мати суспільство на чоловічу психіку, і захищати своїх хлопців від засилля дезінформації. Їх бомбардують небезпечні образи і слова пісень, вони опиняються під тиском однолітків, дуже часто піддаються впливу руйнівної/жорстокої/позбавленої будь-якого натяку на близькість порнографії – і все це їм продають як гламурну й реальну норму. Чоловіків душать токсичною маскулінністю, їм накидають фальшиві ідеали. Якщо вони виявляють ознаки чуйності, їх принижують та не приймають до свого кола. Якщо вони виказують свій біль або «надто переймаються», з них сміються, їх ображають. Пісні, в яких жінки постають у позитивних образах, або ті, в яких ідеться про почуття, вважають «сопливими», їх називають «музикою для плаксіїв». Хлопці дозрівають у такому собі кислотному, гнилому маринаді[4]. — З антології «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» (2019)
	— Джаміла Джаміл

	Незалежна жінка — це жінка, яка не знайшла нікого, хто хотів би залежати від неї.
	— Саша Ґітрі

	Нема такої справи, з якою чоловік не справися б краще, ніж жінка, крім дітородіння… хоча й це варто було б віддати чоловікам.
	— Джордж Еліот

	Нині стає дедалі очевидніше, що мають слушність ті, хто вважає зміну стосунків між статями найнеймовірнішим переворотом ХХ століття. Хоча нерядовим, талановитим письменницям і мисткиням навіть патріархальний загал завжди дозволяв більше, ніж пересічним жінкам, але про рівність прав заговорили тільки після Французької революції. Проблема прав людини містила й емансипаційну складову; принаймні «слабка стать» почала домагатися ролей у публічному просторі[8]. — Зі статті «Як народився і зміцнів фемінізм в українській літературі» (2021)
	— Віра Агеєва

	Ну що ж, якщо мене назвуть поганою феміністкою, то принаймні я буду в хорошому товаристві! Річ у тім, що я люблю жінок. Справді. Люблю бути жінкою і хотіла б допомогти й тобі полюбити. Навіть якщо сталося так, що ти хлопець. Ласкаво просимо[4]. — З антології «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» (2019)
	— Елісон Судол

О

	Один із основних факторів жіночого повсякденного буття – «існування-заради-іншого». Тут доречно згадати поняття ре­продуктивної (обслуговувальної домашньої) праці, яку вико­нують передусім жінки й яка вважається такою, що відповідає їхньому «покликанню» та «природі»[2]. — Фемінізм спонукає замислитися
	— Тамара Марценюк, «Чому не варто боятися фемінізму», 2018 р.

	Олімпія де Ґуж і Мері Волстонкрафт стали речницями нових ідей. Джон Стюарт Мілль написала працю «Поневолення жінок» і подала петицію в британський парламент про необхідність змінити їхній статус. А чи не найрадикальніше вплинула на ситуацію Жорж Санд — знаменита романістка, яка дозволяла собі порушувати майже всі традиційні приписи. Вона прагнула публічності, сама заробляла на життя та ще й вважала за можливе носити одяг, який видавався зручним, тобто віддавала перевагу штанам, а не спідницям. Це вже іритувало найпослідовніших тодішніх лібералів! Привид жоржсандизму мандрував Європою, провокував, надихав, лякав і вабив[8]. — Зі статті «Як народився і зміцнів фемінізм в українській літературі» (2021)
	— Віра Агеєва

	Очевидно, що багато жінок привласнили фемінізм, щоб служити своїм цілям, особливо ті білі жінки, які були в авангарді руху; але замість того, щоб змиритися з цим присвоєнням, я вирішила змінити термін «фемінізм», щоб зосередитися на тому факті, що бути «феміністкою» в будь-якому автентичному сенсі цього терміну означає бажати для всіх людей, жінок і чоловіків, звільнення від сексистських ролей, домінування та гноблення.[11]
	It is obvious that many women have appropriated feminism to serve their own ends, especially those white women who have been at the forefront of the movement; but rather than resigning myself to this appropriation I choose to re-appropriate the term “feminism,” to focus on the fact that to be “feminist” in any authentic sense of the term is to want for all people, female and male, liberation from sexist role patterns, domination, and oppression.
	— Белл гукс. «Хіба я не жінка» (1981)

С

	Свобода творчості і професійної реалізації є головними для будь-кого, мені здається в Україні є всі передумови для більшого представництва жінок у професіях, які раніше були лише чоловічими[3].
	— Саша Кольцова

	Спонукай жінок у своєму оточенні кидати виклик суспільним нормам і встановлювати власні правила стосовно балансу між роботою і домом. Підтримуй позитивний образ чоловіків, активно залучених до виховання дітей – вони сильні, а не слабкі. Щоб гарантувати ґендерну рівність на робочому місці, її треба спочатку забезпечити вдома. Дрібні зміни дадуть великі результати[4]. — З антології «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» (2019)
	— Шармадін Рейд

Т

	Такий гучний і успішний жіночий рух перших десятиліть минулого віку, усі ці дискусії й контроверсії, події й тексти впродовж радянської доби спромоглися так ґрунтовно забути, що коли в останній декаді вже XXI століття українські інтелектуалки, скориставшись лібералізацією, знов заговорили про фемінізм, їхні ідеї сприйняли як щось геть у нашій культурі не закорінене, як непотрібну моду, позичену на Заході[12]. — З розвідки «Власним голосом: жіноча одвертість і модерністський бунт»
	— Віра Агеєва

У

	У матеріалі BBC «Анатомія жіночого обрізання» зазначено: «Біль – неодмінна складова багатовікового ритуалу; жінка має довести, що вона сильна й може це стерпіти». 2012 року на рівні ООН було ухвалено всесвітню заборону жі­ночого обрізання, адже насильство проти дівчаток і жінок не може бути виправдано жодною традицією[2]. — Фемінізм розвінчує насильницькі культурні традиції
	— Тамара Марценюк, «Чому не варто боятися фемінізму», 2018 р.

Ф

	Фемінізм має багато значень, кількість яких весь час зростає – рух за рівність статей; залучення жінок до всіх галузей науки та суспільства; розуміння відмінностей між чоловічим та жіночим і подолання цих відмінностей; жіночі студії в рамках широкого суспільного контексту; жінка як категорія сама в собі; використання феміністичної ідеї як аналітичного інструменту у філософії та її використання для зміни характеру аналітичних підходів. Проте насамперед фемінізм виник із усвідомлення існування самости названої жінкою та її права на самовизначення[13]. — Зі статті «Націоналізм та фемінізм – одна монета спільного вжитку», 2000 р.
	— Марта Богачевська-Хом'як

	Фемінізм не «стався» зі мною. Фемінізм не був якоюсь однією миттю. Це результат низки подій у моєму житті і знайомства з людьми, які перетворили кожну з них на невеличкий повчальний досвід[4]. — З антології «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» (2019)
	— Сірша Ронан

	Фемінізм – радикальне переконання в тому, що жінки – це люди. — з рецензії на «Словник феміністки», 1986 р.
	— Марі Шір

	Фемінізм у Сполучених Штатах ніколи не виникав із жінок, які найбільше постраждали від сексистського гноблення; жінок, яких щодня пригнічують розумово, фізично та духовно, жінок, які безсилі змінити свій життєвий стан. Вони мовчазна більшість. Ознакою їхньої віктимізації є те, що вони приймають свою долю в житті без видимих ​​питань, без організованого протесту, без колективного гніву чи злості.[14]
	Feminism in the United States has never emerged from the women who are most victimized by sexist oppression; women who are daily beaten down, mentally, physically, and spiritually-women who are powerless to change their condition in life. They are a silent majority. A mark of their victimization is that they accept their lot in life without visible question, without organized protest, without collective anger or rage.
	— Белл гукс. «Феміністська теорія: Від краю до центру» (1984). Розділ 1: Чорношкірі жінки: формування феміністської теорії. ст. 1

	Фемінізм — це боротьба за припинення сексистського гноблення. Тому це обов'язкова боротьба за викорінення ідеології домінування, яка пронизує західну культуру на різних рівнях, а також прагнення реорганізувати суспільство таким чином, щоб саморозвиток людей міг мати перевагу над імперіалізмом, економічною експансією та матеріальними бажаннями.[14]
	Feminism is the struggle to end sexist oppression. Therefore, it is necessarily a struggle to eradicate the ideology of domination that permeates Western culture on various levels, as well as a commitment to reorganizing society so that the self-development of people can take precedence over imperialism, economic expansion, and material desires.
	— Белл гукс. «Феміністська теорія: Від краю до центру» (1984). Подяки.

	Фемінізм — це погляд, покликаний розвінчувати ідолів[15].
	— Соломія Павличко

	Фемінізм як організований жіночий рух, ідеологія і культурна традиція виник в Україні у 80-х роках ХІХ століття. Першою жіночою організацією вважається «Товариство руських женщин», що його заснувала 1884 року в Станіславі (тепер Івано-Франківськ) письменниця та феміністка Наталя Кобринська. У 1887 році вийшов перший жіночий альманах «Пер­ший вінок», який вона видала разом із Оленою Пчілкою (Оль­гою Драгомановою-Косач). У серії «Жіноча бібліотека» Кобрин­ська видавала твори для жінок, які написали жінки[2]. — Фемінізм присутній в українській історії
	— Тамара Марценюк, «Чому не варто боятися фемінізму», 2018 р.

	Феміністична думка та практика були докорінно змінені, коли радикально налаштовані кольорові жінки та білі жінки-союзниці почали суворо заперечувати поняття «стать» як основний фактор, що визначає долю жінки. Я досі пам'ятаю, як це засмутило всіх у першому уроці жіночих студій, які я відвідала — у класі, де всі, окрім мене, були білими, жінками й переважно з привілейованих верств населення, — коли я перервала дискусію про походження домінування, у якій стверджувалося, що коли дитина виходить з утроби матері, найважливішим фактором є стать. Я сказала, що коли дитина двох темношкірих батьків виходить із утроби матері, фактором, який враховується в першу чергу, є колір шкіри, а потім стать, оскільки раса та стать визначатимуть долю цієї дитини. Погляд на взаємопов'язану природу статі, раси та класу був тим поглядом, який змінив напрямок феміністичної думки.[14]
	Feminist thought and practice were fundamentally altered when radical women of color and white women allies began to rigorously challenge the notion of "gender" was the primary factor determining a woman's fate. I can still recall how it upset everyone in the first women's studies class I attended—a class where everyone except me was white and female and mostly from privileged backgrounds—when I interrupted a discussion about the origins of domination in which it was argued that when a child is coming out of the womb the factor deemed most important is gender. I stated that when the child of two black parents is coming out of the womb the factor that is considered first is skin color, then gender, because race and gender will determine that child's fate. Looking at the interlocking nature of gender, race, and class was the perspective that changed the direction of feminist thought.
	— Белл гукс. «Феміністська теорія: Від краю до центру» (1984). Передмова. ст. 13

	Феміністична критика праці, що її виконують жінки, приділяє увагу не лише оплачуваній (продуктивній) праці, а й неоплачуваній (репродуктивній), яка виконується в домашньому господарстві та вважається закріпленою саме за жінками. Держава використовує жінок як «ре­зервну армію праці»: інтегруючи до ринку праці або усуваючи з нього[2]. — Фемінізм спонукає замислитися
	— Тамара Марценюк, «Чому не варто боятися фемінізму», 2018 р.

	Феміністичний рух в Україні почався наприкінці ХІХ століття. Олена Пчілка, Наталя Кобринська, Леся Українка, Ольга Кобилянська – ці імена відомі багатьом із нас. А ще були Олена Кисілевська, Олена Шепарович, Іванна Блажкевич, Костянтина Малицька, Харитя Кононенко... Була купа жіночих клубів, гуртків, рухів, організацій... «Союз українок», очолюваний професоркою Міленою Рудницькою, налічував 60 тис. членкинь і був найбільшою організацією в Європі. А потім прийшли до влади більшовики – і все. І почалося те, що нацисти окреслили досить просто — Kinder (діти), Kirche (церква), Küche (кухня)[16].
	— Зоя Казанжи

Х

	Хоча власна історія Китаю щодо жіночого питання досить сумна, вислів Мао про те, що «жінки тримають половину неба», а також його короткі твори про рівність жінок та участь у революційному процесі надали визволенню жінок деяку революційну легітимність зліва. Звичайно, маоїзм не створив цей рух: справа в тому, що жіноча боротьба всередині нових лівих зіграла найважливішу роль у переорієнтації лівих рухів на феміністичний порядок денний або, принаймні, у висуненні фемінізму. Але для темношкірих жінок у «Пантерах», підозрілих щодо «білого фемінізму», мова Мао про рівність жінок забезпечила простір усередині партії для розробки зароджувальної чорної феміністської програми. Як новопризначений міністр інформації Пантер Елейн Браун оголосила на прес-конференції незабаром після повернення з Китаю в 1971 році, що «BPP визнає прогресивне лідерство наших китайських товаришів у всіх сферах революції. Зокрема, ми приймаємо правильне визнання Китаєм належний статус жінки як рівного з чоловіком». Навіть окрім риторики, чорні жінки-пантери, такі як Лінн Френч, Кетлін Клівер, Еріка Хаггінс, Акуа Нджере та Ассата Шакур (раніше Джоанн Чезімард), дотримувалися традиції вирізання вільного простору в існуючих організаціях, де домінують чоловіки, щоб кинути виклик численним формам експлуатації, з якими чорношкірі жінки робітничого класу стикалися щодня.[17]
	While China's own history on the Woman Question is pretty dismal, Mao's dictum that "women hold up half the sky" as well as his brief writings on women's equality and participation in the revolutionary process endowed women's liberation with some revolutionary legitimacy on the Left. Of course, Maoism didn't make the movement: The fact is, women's struggles within the New Left played the most important role in reorienting leftist movements toward a feminist agenda or at least putting feminism the table. But for black women in the Panthers suspicious of "white feminism," Mao's language on women's equality provided space within the party to develop an incipient black feminist agenda. As the newly appointed minister of information, Panther Elaine Brown announced to a press conference soon after returning from China in 1971 that "the BPP acknowledges the progressive leadership of our Chinese comrades in all areas of revolution. Specifically, we embrace China's correct recognition of the proper status of women as equal to that of men." Even beyond the rhetoric, black women Panthers such as Lynn French, Kathleen Cleaver, Ericka Huggins, Akua Njere, and Assata Shakur (formerly Joanne Chesimard) sustained the tradition of carving out free spaces within existing male-dominated organizations in order to challenge the multiple forms of exploitation that black working-class women faced daily.
	— Робін Келлі. «Freedom Dreams» (2002)

Ц

	Центральним принципом сучасної феміністичної думки було твердження, що «всі жінки пригноблені». Це твердження означає, що жінки мають спільну долю, що такі фактори, як клас, раса, релігія, сексуальні уподобання тощо, не створюють різноманітності досвіду, який визначає ступінь, до якої сексизм буде гнітючою силою в житті окремих жінок. Сексизм як система панування інституціоналізована, але вона ніколи не визначала абсолютним чином долю всіх жінок у цьому суспільстві. Бути пригнобленим означає відсутність вибору. Це головна точка контакту між пригнобленими та гнобителями. Багато жінок у цьому суспільстві дійсно мають вибір (яким би неадекватним він був), тому експлуатація та дискримінація – це слова, які більш точно описують долю жінок у Сполучених Штатах. Багато жінок не приєднуються до організованого опору проти сексизму саме тому, що сексизм не означає повної відсутності вибору. Вони можуть знати, що їх дискримінують за ознакою статі, але вони не ототожнюють це з пригнобленням. За капіталізму патріархат структурований так, що сексизм обмежує поведінку жінок у деяких сферах, навіть якщо свобода від обмежень дозволена в інших сферах. Відсутність крайніх обмежень змушує багатьох жінок ігнорувати сфери, в яких їх експлуатують або дискримінують; це може навіть змусити їх уявити, що жодна жінка не є пригнобленою. У Сполучених Штатах є пригноблені жінки, і це доречно та необхідно, щоб ми виступили проти такого гноблення.[14]
	A central tenet of modern feminist thought has been the assertion that "all women are oppressed." This assertion implies that women share a common lot, that factors like class, race, religion, sexual preference, etc. do not create a diversity of experience that determines the extent to which sexism will be an oppressive force in the lives of individual women. Sexism as a system of domination is institutionalized but it has never determined in an absolute way the fate of all women in this society. Being oppressed means the absence of choices. It is the primary point of contact between the oppressed and the oppressor. Many women in this society do have choices, (as inadequate as they are) therefore exploitation and discrimination are words that more accurately describe the lot of women collectively in the United States. Many women do not join organized resistance against sexism precisely because sexism has not meant an absolute lack of choices. They may know they are discriminated against on the basis of sex, but they do not equate this with oppression. Under capitalism, patriarchy is structured so that sexism restricts women's behavior in some realms even as freedom from limitations is allowed in other spheres. The absence of extreme restrictions leads many women to ignore the areas in which they are exploited or discriminated against; it may even lead them to imagine that no women are oppressed. There are oppressed women in the United States, and it is both appropriate and necessary that we speak against such oppression.
	— Белл гукс. «Феміністська теорія: Від краю до центру» (1984). Розділ 1: Чорношкірі жінки: формування феміністської теорії. ст. 5

	Це рух проти страждання. Тому, між рядками, коли Ви чуєте, як люди говорять, що це рух за свободу, за справедливість, за рівність — і все це повністю і глибоко правда — пам'ятайте, що ми намагаємося побороти і страждання.
	This is a movement against suffering. So, in between the lines, when you hear people say that this is a movement for freedom, for justice, for equality - and all of that is entirely and deeply true - you must remember that we are trying to eliminate suffering too.
	— Андреа Дворкін, Feminism: An Agenda (1983)

Ч

	Часто дивує або засмучує, коли бачу, що професійні стосунки чоловіків із жінками перетворюються на боротьбу за домінування. У цьому є якась ницість, коли замість будування відносин обидві статі долучають до цієї нудної гри з визначанням, хто кращий чи головніший. Тобто, акт домінування, символічного займання верхньої позиції часто вважається успіхом, життєвим досягненням. Якщо жінка з доброї волі зголошується на таке змагання, вона, як на мене, втрачає час разом із гідністю[6].
	— Влада Ралко

	Чоловікам — їхні права й не більше; жінкам — їхні права й не менше.
	— Сьюзен Ентоні

	Чоловіки потайки бояться, що жінки, якщо раптом їм дадуть можливість, поводитимуться так, як поводяться з ними.
	— Ева Файджс

	Чоловіків, які борються поряд із жінками за гендерну рів­ність, називають феміністами. Феміністичний чоловічий рух – явище, яке існує не один десяток років. Активісти та ін­телектуали переконані, що патріархат і жорсткі гендерні ролі – це те, що гнітить усіх незалежно від статі[2]. — Фемінізм підтримують також і чоловіки
	— Тамара Марценюк, «Чому не варто боятися фемінізму», 2018 р.

Ш

	Штучно перервана на тривалий час традиція жіночих студій в Україні, спотворені комуністичною ідеологією та дискредитовані соціалістичною практикою засадничі ідеї фемінізму – головні чинники занепаду відповідного напрямку досліджень на наших теренах. Звична недооцінка значення опрацювання жіночої тематики академічною наукою, зведення досліджень до рівня окремих аматорських публіцистичних розвідок ще більше ускладнили ситуацію, залишаючи українців на марґінесі світового наукового процесу у цій надзвичайно важливій ділянці[18]. — Зі статті «Дефініції фемінізму», 2000 р.
	— Оксана Кісь

Я

	Я бачила, як мої подружки – розумні, незалежні жінки – цілий час чекали. Вони чекали, поки хлопець запросить їх на побачення. Чекали, поки їм відпишуть або надішлють повідомлення через додаток для знайомств. Чекали на принца на білому коні. А ще бачила, що якщо вони відмовлялися грати за цими правилами, їх обзивали «причепами» або «помішаними». Мене це давно дратувало, але в той момент я відчула, що треба негайно щось змінювати. У кабінетах великих компаній та у владних коридорах жінки домоглися помітних змін, проте ґендерні стереотипи, які стосуються романтичних стосунків, зокрема того, як люди знайомляться одне з одним, практично не змінилися. А що як перевернути все догори дриґом? Що як жінки робитимуть перший крок і першими надсилатимуть повідомлення[4]? — З антології «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» (2019)
	— Вітні Вулф Герд

	Я бачила, як на жінок нападали за те, що вони «недофеміністки» – і то нападали інші жінки!! Реально?! Якщо жінки, якими я захоплююся, такі жінки як Ґрета Ґервіґ і Марґарет Етвуд можуть потрапити під шквал критики і почути на свою адресу, що вони погані феміністки, то в мене взагалі жодних шансів[4]. — З антології «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» (2019)
	— Елісон Судол

	Якщо всі люди (тут: чоловіки) народжені вільними, чому тоді всі жінки народжені рабами?[19] — Political Writings, 18
	If all Men are born free, how is it that all Women are born slaves?
	— Мері Естел (Mary Astell)

	Я стала феміністкою, щоб не стати мазохісткою.
	— Саллі Кемптон

	Якщо говоримо про жінку і не можемо сказати, ким вона є (без ризику посягнути на її своєрідність), то чи не інакше буде з матір'ю, оскільки материнство — це тільки функція «другої статі», якій чітко можна приписати існування? Але тут ми зразу наштовхуємося на парадокс. По-перше, ми живемо у цивілізації, в якій освячене (релігійне чи світське) уявлення про жіночність поглинає материнство. Однак, коли приглянутись ближче, то це материнство виявиться фантазією втраченої території, фантазією, яку виношують дорослі, чоловіки чи жінки; і що більше, воно менше викликає ідеалізований архаїчний образ матері, ніж ідеалізацію стосунків, які пов'язують нас із нею, ідеалізацію, яку не можна злокалізувати, — ідеалізацію первинного нарцисизму. Тепер, коли фемінізм домагається нового трактування жіночності, тобто ідентифікації материнства із цим ідеалізованим непорозумінням, і відкидає цей образ та надуживання ним, він обминає правдивий досвід, який ця фантазія приховує. І який результат? Деякі авангардні феміністичні групи заперечують і відкидають материнство. Або схвалення — свідоме чи ні — традиційних уявлень про нього багатьма чоловіками і жінками.[20] — Есе «Stabat Mater», 1974
	— Юлія Кристєва, болгарська та французька філософиня

	Якщо людина уявляє собі, що феміністки — це такі жінки, котрі хочуть щось відібрати у чоловіків, підточити основи ладу, не хочуть народжувати дітей — маса різних фобій і неправильних уявлень, то це може викликати спротив. Якщо йдеться про те, щоб жінки самі вирішували і були самостійними, то це не мало б у більшості випадків викликати якогось опору чи якоїсь суперечности[1].
	— Ростислав Семків

	Я феміністка, тому що вірю в те, що у жінок є права, розум, здібності, почуття гумору, можливості і місце в суспільстві і сім'ї ... Серйозна заява! ... Але це правда! Я народилася феміністкою і все життя вела боротьбу[21].
	— Аньєс Варда

	Я хотіла, щоб вони читали це просте визначення знову і знову, щоб вони знали: фемінізм — це рух, спрямований на подолання сексизму, сексистської експлуатації та гноблення.[22]
	I have wanted them to have this simple definition to read again and again so they know: Feminism is a movement to end sexism, sexist exploitation, and oppression.
	— Белл гукс. «Фемінізм для всіх: Пристрасна політика» (2014), стор. 12

Без джерел

• «Права жінок» — це обов'язки чоловіків. (Карл Краус)
• Політичний вплив жінок у країні вдень дуже слабкий. (Михайло Жванецький)
• Теорію ріноправності на практиці не застосуєш. Реформатори можуть добитися повного викорінення джентльменів, однак жінка все ж хоче, щоб з нею поводилися, як із леді. (Сіріл Норткот Паркінсон)
• Теперішнім жінкам неважко поводитися по-чоловічому; але їм украй рідко вдається поводитися по-джентльменськи. (Комптон Макензі)
• Ці емансипантки доводять мене до сказу. Вони вилазать на ящики з-під мила та заявляють, що жінки розумніші від чоловіків. Це правда, але про це мовчать, інакше нам доведеться згорнути нашу справу. (Аніта Лус)

Див. також

• Жінка
• Сексизм
• Мізогінія

Примітки

1. 1 2 Інтерв’ю з Ростиславом Семківим про фемінізм у літературі і повсякденному житті
2. 1 2 3 4 5 6 7 8 10 причин не боятися фемінізму. Та чому чоловіки теж можуть бути феміністами
3. 1 2 9 українських жінок про права, які доводиться захищати
4. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 «Феміністки не носять рожевого». 10 думок про фемінізм від видатних жінок
5. ↑ Оксана Луцишина: «Письменники повинні жити довго»
6. 1 2 Ukrainian Women in Vogue: Влада Ралко
7. 1 2 3 Фемінізм - цитати і фрази на citaty.su
8. 1 2 3 Як народився і зміцнів фемінізм в українській літературі
9. ↑ Агеєва, 2019, с. 179
10. ↑ Співзасновниця Українського Жіночого Конгресу Марія Іонова: Ми вийдемо з цієї війни сильніші, ніж будь-яка інша країна світу
11. ↑ Ain't I a Woman?. debate.org.
12. ↑ Агеєва, 2019, с. 25
13. ↑ Богачевська, Марта. Націоналізм та фемінізм — одна монета спільного вжитку // Ї: Незалежний культурологічний часопис. — Львів: 2000. — № 17. — С. 4–13.
14. 1 2 3 4 Feminist Theory: From Margin to Center (1984)
15. ↑ Агеєва, 2019, с. 246
16. ↑ Про чоловіків-небожителів і «матрицю материнства»
17. ↑ Robin Kelley. «Freedom Dreams» (2002)
18. ↑ Кісь, Оксана. Дефініції фемінізму // Ї: Незалежний культурологічний часопис. — Львів: 2000. — № 17. — С. 14-28.
19. ↑ Brooklyn Museum: Heritage Floor: Mary Astell
20. ↑ Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича. – К.: Либідь, 2001. — С. 47
21. ↑ 10 цитат Аньєс Варда
22. ↑ Feminism is for Everybody: Passionate Politics (2014)

Джерела

• Упоряд. Віра Агеєва, Тамара Марценюк. Інша оптика: Ґендерні виклики сучасності. — Київ: 2019. — 256 с. — ISBN 978-617-7622-08-5
• Душенко К. В. Большая книга афоризмов. Изд. 5-е, исправленное. — Москва: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. — С. 83, 248–251

Поділіться цитатами з вашими друзями: