Елейн Браун

Елейн Браун

Елейн Браун — американська активістка, письменниця, співачка та колишня голова Партії Чорних Пантер. У 2008 році висувалася на кандидата в президенти США від Партії Зелених.

Цитати

	Я категорично відкидаю припущення, що в тому, що чорні люди «розмовляють по-білому», є щось поганим. Це так, наче для величезної частини привілейованих білих лівих і збіднілої чорної спільноти дикція, освіта та майстерність думки є якось «білим»… товаришу, як ви помиляєтеся, кажучи, що після десятиліть в академічному середовищі я поводжуся як біла. Я чорна. Я чорношкіра щодня, поліцейський зупиняє мою машину для «звичайної зупинки», я чорна щоразу, коли дивлюся в дзеркало, і мені до біса добре бути чорною, коли виховую молодих дурнів з міфу, що наш раса є надто погано розвиненою, щоб бути одночасно чорною та успішною.[1]
	I absolutely reject the premise there is anything wrong with Black people “talking white”. It is as if to vast swathes of the privileged white left and impoverished Black community diction, education and a mastery of thought is somehow “white”… comrade, how wrong you are to say that after decades in academia I’m acting white. I’m being black. I’m being black everyday a cop pulls my car over for a “routine stop”, I’m being black each time I look in the mirror, and I’m damn well being black when I school young fools out of the myth our race is too ill-evolved to be both black and accomplished.
	— «Расизм нового віку. У расі, суспільстві та політиці». 2008

	Ви не можете дивитися на успіх темношкірих людей, дивлячись на те, хто займає першу сторінку журналу Ebony, або дивлячись на Опру. Якщо ви врахуєте, що лише 1 відсоток усіх доходів від бізнесу надходить від підприємств, які належать чорношкірим, ви повинні запитати себе, чи ця класова нерівність є тим типом суспільства, яке ми хочемо.[2]
	You cannot look at the success of black people by seeing who is on the front of Ebony magazine or by looking at Oprah. When you consider that only 1 percent of all business revenue comes from black-owned businesses, you have to ask yourself if this class disparity is the kind of society we want.

	Тут відображено життя, яке я прожила, мої думки та почуття, якими я їх пам'ятаю. Тут також мій особистий обмін з іншими. Реконструюючи їх, я покладалася на своє знання існуючих думок і пам'ять про сформульовані події. Пам'ять здається крихким духом. Це може бути річка реальності, про яку мріють і бажають батьки, і змінюватися в її течії. Тим не менш, я намагалася бути вірним і фактам, і почуттям.[3]
	Reflected here is life as I lived it, my thoughts and feelings as I remember them. Here, too, are my personal exchanges with others. IN reconstructing them, I have relied on my knowledge of opinions held, and my recollection of articulated events. Memory seems a fragile spirit. It may be a river of reality that fathers dreams and desires and change in its flow. Nevertheless, I have tried to be faithful to both fact and feeling.
	— «Смак влади: історія чорношкірої жінки». Вступ. (1992)

	Я була у маленькому приватному світі в обіймах Г'юї Ньютона; а також у великому світі в обіймах Г'юї Ньютона.[3]
	I was in a small, private world in the arms of Huey Newton; and also in a bigger world in the arms of Huey Newton.
	— «Смак влади: історія чорношкірої жінки». Розділ 11. стор. 246. (1992)

	Жінка в русі «Чорна сила» вважалася, в кращому випадку, неактуальною. Жінка, яка заявляла про себе, була ізгоєм. Жінка, яка намагалася стати лідером, для моїх гордих чорних братів, була укладенням союзу з «контрреволюціонерками, чоловіконенависницями, лесбійками, феміністками білих стерв». Це було порушення якогось принципу Black Power, який залишився невизначеним. Якщо чорношкіра жінка бере на себе роль лідера, вона, як кажуть, підриває чоловічу силу чорношкірої людини, перешкоджаючи прогресу чорної раси. Вона була ворогом темношкірих людей.[3]
	A women in the Black Power movement was considered, at best, irrelevant. A woman asserting herself was a pariah. A woman attempting the role of leadership was, to my proud black Brothers, making an alliance with the "counter-revolutionary, man-hating, lesbian, feminist white bitches." It was a violation of some Black Power principle that was left undefined. If a black woman assumed a role of leadership, she was said to be eroding black manhood, to e hindering the progress of the black race. She was an enemy of black people.
	— «Смак влади: історія чорношкірої жінки». Розділ 17. стор. 356. (1992)

Цитати про Елейн Браун

	Хоча власна історія Китаю щодо жіночого питання досить сумна, вислів Мао про те, що «жінки тримають половину неба», а також його короткі твори про рівність жінок та участь у революційному процесі надали визволенню жінок деяку революційну легітимність зліва. Звичайно, маоїзм не створив цей рух: справа в тому, що жіноча боротьба всередині нових лівих зіграла найважливішу роль у переорієнтації лівих рухів на феміністичний порядок денний або, принаймні, у висуненні фемінізму. Але для темношкірих жінок у «Пантерах», підозрілих щодо «білого фемінізму», мова Мао про рівність жінок забезпечила простір усередині партії для розробки зароджувальної чорної феміністської програми. Як новопризначений міністр інформації Пантер Елейн Браун оголосила на прес-конференції незабаром після повернення з Китаю в 1971 році, що «BPP визнає прогресивне лідерство наших китайських товаришів у всіх сферах революції. Зокрема, ми приймаємо правильне визнання Китаєм належний статус жінки як рівного з чоловіком». Навіть окрім риторики, чорні жінки-пантери, такі як Лінн Френч, Кетлін Клівер, Еріка Хаггінс, Акуа Нджере та Ассата Шакур (раніше Джоанн Чезімард), дотримувалися традиції вирізання вільного простору в існуючих організаціях, де домінують чоловіки, щоб кинути виклик численним формам експлуатації, з якими чорношкірі жінки робітничого класу стикалися щодня.[4]
	While China's own history on the Woman Question is pretty dismal, Mao's dictum that "women hold up half the sky" as well as his brief writings on women's equality and participation in the revolutionary process endowed women's liberation with some revolutionary legitimacy on the Left. Of course, Maoism didn't make the movement: The fact is, women's struggles within the New Left played the most important role in reorienting leftist movements toward a feminist agenda or at least putting feminism the table. But for black women in the Panthers suspicious of "white feminism," Mao's language on women's equality provided space within the party to develop an incipient black feminist agenda. As the newly appointed minister of information, Panther Elaine Brown announced to a press conference soon after returning from China in 1971 that "the BPP acknowledges the progressive leadership of our Chinese comrades in all areas of revolution. Specifically, we embrace China's correct recognition of the proper status of women as equal to that of men." Even beyond the rhetoric, black women Panthers such as Lynn French, Kathleen Cleaver, Ericka Huggins, Akua Njere, and Assata Shakur (formerly Joanne Chesimard) sustained the tradition of carving out free spaces within existing male-dominated organizations in order to challenge the multiple forms of exploitation that black working-class women faced daily.
	— Робін Келлі. «Freedom Dreams» (2002)

	Я була в захваті від жінок у цьому русі, таких як Анджела Девіс, Елейн Браун, Кетлін Клівер та багато інших. Це були сильні та розумні жінки, які боролися з расизмом і сексизмом головним чином своїми словами.[5]
	Children were a big part of the Black Panther Movement...I was in awe of the women in the movement, like Angela Davis, Elaine Brown, Kathleen Cleaver and many more. They were strong and intelligent women who fought racism and sexism mainly through their words.
	— Рита Вільямс-Гарсія в інтерв'ю

Примітки

1. ↑ Brown, E, (2008). New Age Racism. In Race, Society and Politics. Los Angeles , April, 2008. UCLA: UCLA Law School. 12.
2. ↑ UCLA Thurgood Marshall Lecture. (2008). Thurgood Marshall Lecture on Law and Human Rights. [Online Video]. 17 April. Available from: . [Accessed: 13 March 2012].
3. 1 2 3 «A Taste of Power: A Black Woman's Story» (1992)
4. ↑ Robin Kelley. «Freedom Dreams» (2002)
5. ↑ interview Rita Williams-Garcia