Сьюзен Ентоні

Сьюзен Ентоні

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Сьюзен Бравнелл Ентоні (англ. Susan Brownell Anthony; 1820 — 1906) — американська громадська діячка, учасниця рухів за скасування рабства і за надання виборчих прав жінкам. Голова Національної асоціації американок за виборчі права. Писала і читала лекції у США та Європі, обстоюючи надання жінкам виборчих прав.

Цитати

• Чоловікам — їхні права й не більше; жінкам — їхні права й не менше.^[1]

	Я ніколи не бачила цієї великої жінки, Мері Волстонкрафт, але я читала її красномовні й безперечні аргументи на користь свободи жінки. Я зустрічала і знала більшість прогресивних жінок, які прийшли після неї — Лукрецію Мотт, сестер Грімке, Елізабет Кеді Стентон, Люсі Стоун — довгу плеяду великих жінок. Я чула, як вони говорили, кажучи лише дещо іншими фразами саме те, що я чула, як ці нові захисники справи говорили на цих зборах. Ті старші жінки пішли далі, і більшість тих, хто працював зі мною в перші роки, пішли. Я тут лише ненадовго, а потім моє місце займеться, як і їхнє. Боротьба не повинна припинятися; ви повинні бачити, що це не зупиняється. Були й інші, такі ж вірні й віддані справі — я б хотіла назвати кожну — але з такими жінками, які присвячують своє життя, поразка неможлива![2]
	— Промова 15 лютого 1906 р. 38-й щорічний з'їзд Національної американської жіночої асоціації виборців, Балтімор, штат Меріленд.

Сожурне поєднала в собі два найненависніші елементи людства. Вона була чорношкірою, і вона була жінкою, і всі образи, які можна було накинути на колір шкіри та стать, були разом кинуті на неї.[3] — про Сожурне Трут, першу афроамериканську борчиню за права жінок та чорношкірих.

Про Сьюзен Ентоні

	Боротьба призвела до 19-ї поправки до Конституції, яка забороняла уряду відмовляти жінкам у виборчому праві. Поправка не з'явилася просто так: вона була плодом боротьби суфражисток, очолюваних такими діячками, як Лукреція Мотт, Сьюзен Ентоні та Елізабет Кеді Стентон у середині дев'ятнадцятого століття.[4]
	— Берні Сандерс. «Наша революція» (2016)

	У 1970-х роках ми заново відкривали для себе жінок, чиє життя було викинуто з історії або спотворено, як-от Сьюзен Ентоні, Гаррієт Табмен, Емілі Дікінсон, Марі Кюрі, Іда Б. Веллс-Барнетт, Ганна Сенеш, Етель Розенберг.[5]
	— Адрієнн Річ. «Мистецтво можливого» (2001)

	Елізабет Кеді Стентон, Сьюзен Ентоні, Амелія Блумер, Керрі Нейшн, Френсіс Віллард, Люсі Стоун, Лукреція Мотт і пізніші суфражистки, однією з яких вона [її мати] була. Ці сміливі жінки встановлюють ще незрозумілий зразок, стоячи у своїй непохитній силі, у своїй солодкості й тверезості проти жорстоких насмішок, морального осуду, звинувачень у божевіллі; бо немає такої жорстокості, як у гнобителя, який відчуває, що втрачає частку на тих, кого гнобити було його перевагою. «Соснові сучки, як і ми», — сказала Сьюзен Ентоні. Вони використовували єдиний відкритий для них засіб — ставали ораторами, коли вважалося аморальним для жінки виступати публічно; якщо вона ходила на зустрічі, то мала лише слухати та вчитися. Але вони могли скористатися своїм конституційним правом подання петицій, і вони могли тупцювати туди-сюди, здобувати підписи за право працювати, розлучатися, виступати публічно, голосувати.[6]
	— Мерідель Ле Сюр (1955)

	Я завжди обурювалася тим, що войовничі суфражистки намагалися применшити роботу, яку жінка виконувала в минулому у світі, уявляючи її лагідним і розпростертим «килимком». Я вважаю, що вони відмовлялися належним чином віддати належне прекрасній соціальній та економічній роботі, яку жінки виконували в розбудові Америки. А в 1909 році, після того як ми заволоділи журналом American Magazine, я розпочала серію досліджень про провідних американських жінок від Революції до Громадянської війни, включно з такими відданими діячами, як Мерсі Воррен, Ебігейл Адамс, Естер Рід, Мері Лайон, Кетрін Бічер, лідерів, які борються проти рабства, не оминаючи двох, якими я гаряче захоплювалася, якщо я не цілком з ними згодна, Елізабет Кеді Стентон і Сьюзен Ентоні.[7]
	— Іда Тарбелл. (1939)

	Я викувала громові блискавки, вона їх вистрілила.[8] — про своє співробітництво з Сьюзен Ентоні.
	— Елізабет Кеді Стентон

	Стентон надавала ідеї, риторику та стратегію; Ентоні виголошувала промови, поширював петиції та орендував зали. Ентоні підштовхувала, а Стентон продюсувала.[9] — про співробітництво Елізабет Кеді Стентон та Сьюзен Ентоні.
	— Гріффіт, американський історик

	Боротьба за право жінок голосувати була загальнонаціональною і зростала. Це почалося з першої Конвенції про рівні права в Сенека-Фолс, штат Нью-Йорк, у 1848 році, яку очолювали Елізабет Кеді Стентон і Сьюзен Ентоні, на якій виступив Фредерік Дуглас, великий лідер негрів. Суфражисток висміювали, нападали натовпи, їм відмовляли в залах, арештовували за спробу проголосувати, їхні родини зрікалися. До 1904 року групи жінок-робітниць, особливо жінок-соціалісток, об'єдналися, щоб приєднатися до вимог голосування. Через два роки Міжнародний жіночий день народився в Іст-Сайді Нью-Йорка з ініціативи цих жінок, які вийшли на демонстрацію за виборче право.[10]
	— Елізабет Герлі Флінн

	До 1908 року і після цього американські жінки зробили значний внесок у боротьбу за соціальний прогрес: проти рабства та гноблення негрів, за рівні права жінок і виборче право жінок, проти капіталістичної експлуатації, за мир і соціалізм... Сучасна боротьба прогресивних і комуністичних жінок зливаються з традиціями та внеском таких великих борців проти рабства, як Гаррієт Табмен і Сожурне Трут, таких войовничих жінок-пролетарок, як текстильниці 1848 року, таких жінок-піонерів, як Сьюзен Ентоні та Елізабет Кеді Стентон, таких творців прогресивної спадщини та спадщини робітничого класу Америки, як Кейт Річардс О'Гара, Матер Джонс, Елла Рів Блур, Аніта Вітні та Елізабет Герлі Флінн.[11]
	— Клавдія Джонс (1950)

	Протягом сімдесяти років жінки-лідери цієї країни просять уряд визнати таку можливість. Кожна велика жінка, яка виділяється в нашій історії – Сьюзен Ентоні, Елізабет Кеді Стентон, Клара Бартон, Мері Лівермор, Гаррієт Бічер Стоу, Френсіс Віллард, Люсі Стоун, Джейн Аддамс, Елла Флегг Янг, Еліс Стоун Блеквелл, Анна Говард Шоу, Місіс Кетт — усі попросили уряд дозволити жінкам ефективніше служити національному добробуту. Усі відчували, що енергію, думки та страждання, витрачені на спроби отримати дозвіл служити безпосередньо, слід якнайшвидше направити на справжнє служіння.[12]
	— Жаннет Ранкін. Виступ в Конгресі (1918)

Див. також

• Фемінізм

Примітки

1. ↑ Большая книга афоризмов, С. 248
2. ↑ Susan B. Anthony. speech February 15, 1906 — 38th Annual Convention, National American Woman Suffrage Association, Baltimore MD
3. ↑ Failure Is Impossible: Susan B. Anthony in Her Own Words edited by Lynn Sherr (1995)
4. ↑ Bernie Sanders. Our Revolution (2016)
5. ↑ Adrienne Rich. «Arts of the Possible» (2001)
6. ↑ Meridel Le Sueur "Crusaders" (1955)
7. ↑ Ida Tarbell. «All in the Day's Work» (1939)
8. ↑ Stanton, Eighty Years and More, p. 165.
9. ↑ Griffith, pp. 108, 224
10. ↑ Elizabeth Gurley Flynn, The Rebel Girl: An Autobiography, My First Life (1955)
11. ↑ Claudia Jones: Beyond Containment: Autobiographical Reflections, Essays, and Poems edited by Carole Boyce Davies (2010)
12. ↑ Jeannette Rankin speaking in Congress (1918)

Джерела

• Душенко К. В. Большая книга афоризмов. Изд. 5-е, исправленное. - Москва: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. — 1056 с. ISBN 5-04-003141-6