Loading AI tools
місто в Україні, адміністративний центр Яворівської міської громади та Яворівського району Львівської області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Я́ворів — місто в Україні, адміністративний центр Яворівської міської громади та Яворівського району Львівської області. Населення становить 15 тис. осіб (у 1968 — 8 900, у 2001 — 13 500 осіб, у 2022 - 12785).
| Яворів | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
    _Дзвіниця_церкви_Різдва_Богородиці.jpg) .jpg) .jpg) | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Регіон | Львівська область | ||||||||
| Район | Яворівський район | ||||||||
| Тер. громада | Яворівська міська громада | ||||||||
| Код КАТОТТГ | UA46140110010091191 | ||||||||
| Засноване | |||||||||
| Перша згадка | 1376 | ||||||||
| Магдебурзьке право | перша половина XV століття (перше надання), 2 липня 1569 (повторне надання) | ||||||||
| Статус міста | від 1939 року | ||||||||
| Населення | ▼ 12,785 (01.01.2022)[1] | ||||||||
| - повне | ▼ 12,785 (01.01.2022)[2] | ||||||||
| Площа | 23,35 км²[3] | ||||||||
| Густота населення | 552 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 81000 | ||||||||
| Телефонний код | +380-3259 | ||||||||
| Координати | 49°56′23″ пн. ш. 23°23′09″ сх. д.H G O | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 229 м | ||||||||
| Водойма | р. Шкло; | ||||||||
| Назва мешканців | яворівець яворівчанка яворівці | ||||||||
| Міста-побратими |  Ярослав[4], Венгожево[5], Любачів[6] | ||||||||
| День міста | 23 червня | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Яворів | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 54 км | ||||||||
| - автошляхами | 53 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 81000, Львівська обл., Яворівський р-н, м. Яворів, вул. Львівська, 15 | ||||||||
| Вебсторінка | Сайт міськради | ||||||||
| |||||||||
Місто Яворів розташоване над річкою Шкло, (притокою Сяну), на відстані 50 км на північний захід від обласного центру міста Львів. У Яворові є залізнична станція, місто має автобусне сполучення зі Львовом, сусідніми районами та кількома прикордонними містами Республіки Польща.
За 5 км від центру міста знаходиться Яворівське озеро.
Назву топоніма «Яворів» виводять від яворів, яких багато зростає в долині річки Шкло[7]. За іншою версією назва міста як краю пішла від легендарного княжича Я́вора, про якого згадується в давньоруських хроніках XIII—XIV століть.
Урбаноніми:
В Яворові нараховується понад 97 вулиць, в тому числі 4 провулки та 1 площа[8].
Перша письмова згадка про місто датується 1436 роком. У документі надання Яворова з рядом сіл Казимиром Ягеллончиком у заставне володіння познанському каштелянові Петрові Шамотульському (1456 р.) міститься згадка про аналогічне надання Вінценту Шамотульському 20-річної давності[9]. Яворів у ньому згаданий як місто — таким чином, магдебурзьке право він отримав ще на початку XV ст. (а можливо, й раніше). Твердження про те, що Яворів вперше згадується 24 червня 1376 року у документі надання Владиславом Опольським братам Рейнгольду і Нитку сіл Нових Селиськ та Порудного[10] є помилковим — поселення з такою назвою у тексті не зафіксоване[11]. Ще один акт з нібито першою фіксацією Яворова — надання Анджеєм Шамотульським гербу Наленч торгових яток місцевим шевцям, датоване 1 травня 1408 р. Насправді, названий документ пізнішого походження — ймовірно, його слід датувати 1478 (або 1488) роком[12].
Виникло як хліборобське, торгове і ремісниче поселення на торговельному шляху Львів — Ярослав[13].
2 липня 1569 року місто повторно отримало магдебурзьке право, а з кінця XVI століття у місті діяло братство.
За підтримку Богдана Хмельницького у національно-визвольній боротьбі 1648—1657 років багато яворівців було страчено, а на місто наклали контрибуцію.
У другій половині XVII століття Я́ворів був фортифікованим містом, у якому часто перебував король Ян III Собеський, до 1772 року Яворів — торгово-ремісничий осередок (переважно шевство) на шляху Львів — Ярослав.
Після першого поділу Польщі 1772 року, Яворів перебував у складі Австрії (від 1867 року — Австро-Угорщина)[14].
У XIX столітті й до 1939 року Яворів — повітове місто. Від середини XIX — на початку XX століть в Яворові відбувається українське культурно-патріотичне піднесення.
3 березня 1918 року в місті відбулося «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, в якому взяли участь близько 20 000 осіб.[15].
1 листопада в повіті Яворів було встановлено Українську владу — ЗУНР.[16] Яворівським повітовим військовим комендантом був Микола Хархаліс[17].
Повітовим комісаром став професор гімназії Михайло Білик, після нього — вчитель гімназії Дмитро Ліськевич, адвокат Михайло Крижанівський. Голова міської Ради — управитель товариства «Народний Дім» Іван Загаєвич.[18]
Яворівці брали участь у визвольних змаганнях українців 1-ї половини XX століття — у створенні ЗУНР (1918), воювали у лавах УГА, ОУН-УПА.
26 вересня 1939 року німецька авіація бомбардувала місто, внаслідок чого було зруйновано історичне Велике передмістя. 27 вересня місто зайняв 17-й стрілецький корпус Червоної армії[19].
У радянський період (від 1939 року) в Яворові комуністичною владою чинились утиски національних і релігійних потреб місцевого українського населення.
З листопада 1942 року по квітень 1943 року в міті знаходилося гетто. За цей час в ньому загинули від голоду, холоду і різних хворіб понад 1000 євреїв, ще 4400 було розстріляно на Піщаній горі 16 квітня 1943. [20]
З демократизацією життя в СРСР наприкінці 1980-х років у Яворові з новою силою здіймається хвиля українського національного піднесення, відроджується офіційно релігійне життя.
Від 1991 року — у складі незалежної України — триває розбудова держави, український культурний розвиток.
З 1998 року спостерігалось стрімке економічне та інфраструктурне зростання м. Яворова в складі Яворівського району внаслідок активної діяльності державного діяча, почесного громадянина району Степана Лукашика, а саме створення СЕЗ «Яворів», будівництво нового пункту пропуску через державний кордон Краківець та ін.
Кожного року відзначаються уродини України[21] та Яворова[22].
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[23]:
| Національність | Відсоток |
|---|---|
| українці | 96,54% |
| росіяни | 2,66% |
| поляки | 0,24% |
| білоруси | 0,23% |
| інші/не вказали | 0,33% |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[24][25]:
| Мова | Чисельність, осіб | Доля |
|---|---|---|
| Українська | 12 880 | 96,95% |
| Російська | 358 | 2,70% |
| Білоруська | 18 | 0,14% |
| Вірменська | 8 | 0,06% |
| Польська | 8 | 0,06% |
| Болгарська | 3 | 0,02% |
| Румунська | 1 | 0,01% |
| Угорська | 1 | 0,01% |
| Єврейська | 1 | 0,01% |
| Інші/Не вказали | 7 | 0,04% |
| Разом | 13 285 | 100% |
Руська (українська) православна парафія існувала, найімовірніше від першої письмової згадки про місто (1376). Після польського завоювання краю у 1454 році королевич Вацлав заснував яворівську латинську парафію.
Першою латинською сакральною спорудою в Яворові був дерев'яний парафіяльний костел Найсвятішої Марії, заснований у тому ж 1454 році, що проіснував до 1776 року. Саме в цьому костелі в 1678 році було охрещено сина короля Яна Собеського Костянтина. Другий парафіяльний костел, вже кам'яницю, було зведено 1639 року.
У Яворові діє костел святих Петра і Павла.
У Яворові існувала низка православних та греко-католицьких церков. У теперішній час (2000-ні) у Яворові діє 5 храмів УГКЦ[26], один православний та римо-католицький костел.
У 1658 році в Яворові було засновано синагогу. Мурована з цегли синагога постала в XIX столітті на площі на південний захід від Ринку. Розпланувально-просторову синагогальну структуру традиційно увиразнювали три аркові вікна чоловічої молитовної зали й дві осі лучкових вікон двоярусних приміщень пуліша з жіночими галереями на південному фасаді. Велика будівля була увінчана профільованим карнизом, підкреслена наріжними пілястрами, покрита бляшаним дахом. У радянський час приміщення перебудували на лазню, що призвело до втрати архітектурного вистрою споруди, зокрема було перерубано віконні прорізи, абсолютно знищено інтер'єр. На початку 1990-х років на замовлення Яворівського міськвиконкому Інститут «Укрзахідпроектреставрація» провів наукові дослідження будівлі й підготував пропозиції щодо її адаптації. Проте невдовзі колишню синагогу таки розібрали[28].
У 1931 році в місті було засновано завдяки старанням і наполегливості Михайла Фільца історико-етнографічний музей «Яворівщина», який відновив роботу в тому самому приміщенні, що має історичне значення, в 2002 році. Серед інших історико-архітектурних пам'яток: яворівська ратуша (кінець XIX століття), будинок міської ради (XIX століття), Народний Дім (1908).
У Яворові встановлено низку пам'ятників діячам української культури та релігії — Тарасові Шевченку, Михайлові Вербицькому, Митрополиту Андрею Шептицькому, Осипу Маковею, що є виключною заслугою державного діяча Лукашика Степана Івановича.
У Яворові розвинуті деревообробна, харчова, хімічна і меблева промисловість.
Серед основних підприємств міста:
У Яворові працює метеостанція, дислокується сучасно озброєна військова бригада.
У місті діє школа-майстерня мистецької обробки дерева. Яворів — давній осередок художніх ремесел (різьблення на деревині, іграшкарство, декоративний розпис, вишивка, ткацтво, виробництво сувенірів).
У Яворові розташована однойменна залізнична станція, місто має автобусне сполучення зі Львовом, сусідніми районами та кількома прикордонними містами Республіки Польща.
У місті діють численні торговельні підприємства, кафе, підприємства обслуговування громадян, відділення провідних банків — «Ощадбанку», «Укрексімбанку», «Аваль», «ПриватБанку», «НадраБанку».
У місті працює сучасний торгівельний центр "MacWay".
У місті працюють поліклініка та районна лікарня.[30].
.jpg)
Культурні установи Яворова:
За незалежності з ініціативи державного діяча Степана Лукашика у місті запрацювали 2 музеї: відновив свою роботу історико-етнографічний музей «Яворівщина» (2002) і розпочав свою діяльність садиба-музей письменника Осипа Маковея (1992).
Далеко за межами Галичини відомими є яворівські творчі колективи — Народний хор «Яворівщина» та народна академічна капела «Акколада».
В радянські часи, коли працювало училище художньої обробки дерева і фабрика художніх виробів імені Т. Г. Шевченка, там викладали знані майстри-різьбярі Яворівщини І. Лісовенко, Й. Станько, В. Прийма, С. Гиндик.
Нині Яворів велично відзначає річниці незалежності України, ювілеї своїх земляків: О. Маковея, М. Вербицького, Й. Лозинського, налагоджує добросусідські відносини з прикордонними містами Ярославом та Любачевом (Республіка Польща).
У Яворові — 5 ботанічних пам'яток природи місцевого значення:
У місті є стадіон імені Є. Смука[34], функціонує ДЮСШ «Явір». Найвідоміша спортивна команда Яворова — хокейний клуб «Явір»[35], домашньою ареною якої є «Льодова арена» міста Новояворівськ (на 600 місць).
.jpg)
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
