Loading AI tools
вид рослин З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Я́вір[1] (Acer pseudoplatanus) — вид деревних рослин родини сапіндових (Sapindaceae); до інших назв належать також білий клен, клен-явір, клен несправжньоплатановий, клен туполистий, клен гірський. Поширений в Європі та Малій Азії. Ряд рідкісних угруповань явору занесені до Зеленої книги України.[2]
Явір | |
---|---|
Acer pseudoplatanus Ботанічна ілюстрація із книги Йогана Карла Краусса Afbeeldingen der fraaiste, meest uitheemsche boomen en heesters, 1802 | |
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
Клада: | Розиди (Rosids) |
Порядок: | Сапіндоцвіті (Sapindales) |
Родина: | Сапіндові (Sapindaceae) |
Підродина: | Гіркокаштанові (Hippocastanoideae) |
Рід: | Клен (Acer) |
Вид: | Явір (A. pseudoplatanus) |
Біноміальна назва | |
Acer pseudoplatanus | |
Від назви цього дерева утворено чоловіче ім'я Явір (наразі поширене переважно серед південних слов'ян), різноманітні прізвища, назви населених пунктів (найчастіше на території розселення західних та південних слов'ян, а також в Галичині та Закарпатті).
Явір — велике листяне дерево, що досягає 20-35 метрів у висоту, з широкою куполоподібною кроною. Стовбур товщиною 90-110 см. Досягає віку 500 років.
На молодих деревах кора гладенька і сіра, але з віком стає грубшою і відшаровуються лусочки, показуючи внутрішні шари кори від блідо-коричневого до рожевуватого кольору.
Деревина біла, важка.
Листя супротивне, 10-25-сантиметрової довжини й ширини, з 5-15-сантиметровими черешками, з 5 прожилками, пальчато-лопатеве, з зубчастими краями, темно-зелене; деякі види мають листя пурпурового, багряного або жовтуватого відтінку.
Однодомні жовто-зелені квіти з'являються навесні на 10-20-сантиметровий висячих китицях, по 20-50 квіток у кожному суцвітті. Цвітіння в травні, після того, як розвиваються листки, приблизно через 2 тижні, після цвітіння клену. Бджоли збирають із квітів нектар і пилок, хоча явір і поступається перед кленом гостролистим за кількістю нектару, але виділяє його за будь-якої погоди і бджоли збираються із нього чималий взяток.[3]
5-10-міліметрові в діаметрі насінини розташовані попарно в крилатках. Крила розходяться під кутом 45-40 градусів і мають довжину до 5 см. Крильця дозволяють насінню при падінні летіти, обертаючись за вітром, це допомагає йому поширюватися на велику відстань від батьківського дерева. Насіння дозріває восени, приблизно через 6 місяців після запилення.
Плодоносить явір майже щорічно, однак багатий урожай можна спостерігати лише раз на 2 — 3 роки.
Коренева система неглибока (до 1,5 м.), без стержневого кореня, компактна, розгалужена у верхньому шарі ґрунту.
Поширений по всій Європі, Малій Азії. В Україні найчастіше трапляється в Галичині та Закарпатті, на схід від Збруча — рідше.
Із-поміж листяних видів дерев явір є фактично деревом-піонером на гірськолісових та субальпійських висотах. Явір належить до видів дерев із широкою екологічною амплітудою та як домішка зустрічається практично на всіх висотних рівнях лісу. Але в деяких масивах Карпат явір утворює чисті насадження. У горах він часто піднімається вище за бука і досягає висоти смереки. Переважно росте в мішаних яворово-букових, яворово-буково-ялицевих тощо лісах на схилах гір (Карпати, Медобори, Гологори, Опілля, Розточчя тощо).
На більшій частині ареалу стан природних популяцій виду залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид»[4].
Внаслідок зведення гірських лісів та погіршення стану середовища існування окремі угруповання вільхи сірої стали рідкісними і тому занесені до Зеленої книги України[2], зокрема наступні рослинні формації:
Формація представлена асоціаціями: 1) буково-голов'язово-яворовий ліс лунарієвий; 2) буково-яворовий ліс лунарієвий; 3) голов’язово-звичайноясенево-яворовий ліс лунарієвий; 4) яворовий ліс лунарієвий. Категорія охорони 2 (рідкісний тип асоційованості домінанта деревостану з домінантом травостою — лунарії оживаючої — реліктового виду, занесеного до Червоної книги України). Статус охорони: угруповання перебувають під загрозою зникнення (характеризуються різким скороченням ареалів і можуть зникнути, якщо продовжиться дія антропогенних чинників, що негативно впливають на їх стан). Угруповання охороняються в Ужанському національному природному парку та національних природних парках «Вижницький», «Сколівські Бескиди» та «Подільські Товтри»[2].
Формація представлена асоціаціями: 1) буково-яворовий ліс скополієвий; 2) яворовий ліс скополієвий. Категорія охорони 2 (рідкісний тип асоційованості домінанта деревостану з домінантом травостою — скополією карніолійською — реліктовим видом, занесеним до Червоної книги України). Статус охорони: рідкісні угруповання (характеризуються низьким ступенем трапляння і займають незначні площі). Угруповання охороняються в національному природному парку «Сколівські Бескиди», ботанічній пам'ятці природи «Урочище Осій» (Івано-Франківська область)[2].
Формація представлена асоціаціями: 1) буково-яворовий ліс ведмежоцибулевий; 2) яворовий ліс ведмежоцибулевий. Категорія охорони 2 (звичайний тип асоційованості домінанта головного ярусу з домінантом травостою — цибулі ведмежої — реліктового виду, занесеного до Червоної книги України). Статус охорони: угруповання перебувають під загрозою зникнення (характеризуються різким скороченням ареалів і можуть зникнути, якщо продовжиться дія антропогенних чинників, що негативно впливають на їх стан). Угруповання охороняються в Ужанському національному природному парку та національному природному парку «Сколівські Бескиди»[2].
Явір використовують як джерело білої з шовковистим блиском деревини, стійкої до несприятливих умов, яка використовується для виготовлення музичних інструментів (завдяки однорідності деревини, звук у ній поширюється з однаковою швидкістю як впоперек, так і вздовж волокон), меблів та фурнітури, підлоги, у тому числі паркету.
Це традиційний матеріал для виготовлення нижньої деки, шийки і завитки грифа скрипки.
Можна зустріти поодинокі явори із деревиною шовкоподібного блиску та хвилястою структурою. Вона має особливу цінність для декоративного облицювання і позначається у мові торгівлі під назвою «клен пташине око». Насіння таких кленів використовують для подальшого вирощування цієї рідкісної форми.
Явір — хороший медонос. Квіти виробляють вдосталь нектару, з якого бджоли роблять ароматний, з м'яким смаком, блідого кольору мед.
Явір має цілющий сік, який містить цукор. Свіжий сік прозорий, а з часом набуває коричневого кольору.
У медицині використовують молоде листя явора і гілки як жовчогінний, антисептичний, болезаспокійливий і протизапальний засіб. Сік п'ють при болях у попереку, подрібнене молоде листя добре гоїть гнійні рани.
Явір у міфах слов'ян виступає як одне із першодерев (в інших міфах — дуб, груша, яблуня, береза та інші).
Явір часто фіґурує у різноманітних українських піснях, казках, леґендах.
Явір є символом чоловіка взагалі і молодого парубка зокрема.
Стояння явора над водою, схиляння його, так само як інших дерев, є символом журби, суму.
Явір — символ безсмертя. Тому явір садили на могилах.
Місце під явором зелененьким є звичайним місцем кохання і його наслідку — страти віночка, тобто дівочої цноти.
З іменем явора злучена згадка про кохання, прихильність, особливо ж коли явір є зелененьким.
Тесання яворів є символом пліток, брехні (така символізація властива взагалі паданню, літанню трісок від рубаного дерева: «в лісі дрова рубають, а до села тріски падають»).
Яворина (кущ) символізує дівчину- сиротину, і рубання її, як і рубання калини, ліщини, символізує одруження.
Багато українських поетів та письменників використовували образ явора у своїх творах:
Посадили над козаком явір та ялину |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.