Береза (Bétula)— рідлистопаднихдерев та кущів родини березові (Betulaceae) [2]. В Україні поширені види переважно з гладенькою білою корою, при основі стовбура кора чорно-сіра, глибокотріщинувата. Проте у світовій флорі більшість видів беріз мають темне забарвлення кори. Квітки одностатеві, рослина однодомна. Загальна кількість видів— близько 60 по всій Північній півкулі від тропіків до тундри.
Береза (Bétula) — роща в с. Капустинці на СумщиніБереза (Bétula) - роща поблизу Котельви
Коротка інформація Береза Період існування: іпр — наш час, Біологічна класифікація ...
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Береза.
Дерева до 30 (45) м заввишки і кущі (Betula humilis, Betula nana). Граничний вік більшості видів беріз не перевищує 100—120 років, у берези жовтої— 150 років, окремі дерева досягають 300 років. Більшість беріз морозостійкі, за винятком гімалайсько-китайських, деяких японських і американської чорної берези, більш вимогливих до тепла.
Українське слово береза походить від прасл.*berza, яке виникло з пра-і.є.*bherg’os (звідки також лит.berzas, латис.bērzs, ос.barz, д.-інд.bhurjah), від кореня *bhereg «світитися, біліти». Від цього ж кореня походять: давн-англ.beorc, англ.birch, нім.Birke, нід.berk, норв.bjørk, швед.björk. Споріднене зі словами берест(лат.Ulmus), берест (кора берези)[3].
Рослини цього роду відрізняються високим плеоморфізмом; різні автори по-різному розглядають ранг деяких таксонів, що належать до роду. Зазвичай кількість видів оцінюється приблизно в сто[6] або дещо більше ста[7].
Береза повисла є варіабельним таксоном, у ній виділяють багато форм і різновидностей, серед інших в Україні ростуть береза карельська (на Поліссі, а також культивується) і береза дрібнолускова. У берези повислої є форма з темною корою - Betula pendula f. obscura, темнокора форма є і в берези пухнастої - Betula pubescens f. sibakademica, раніше ці форми розглядали як самостійний вид береза темна[8]. Також, для території України наводилися береза Литвинова і береза ойцовська.
Береза пухнаста(Betula pubescens). У Європі нерідко росте поряд з березою повислою. Вище описано як розрізняти ці види. Є номенклатурним типом.
Береза чорна (Betula nigra). Вид зі східної частини Північної Америки. У молодих дерев кора біла і гладка, у старіших— темна, зморшкувата. Імовірно, предковий вид.[9]
Береза Ермана або Береза кам'яна (Betula ermanii). Зустрічається на Камчатці, Сахаліні, по берегах Охотського моря. Названа кам'яною за надзвичайно тверду, щільну і важку деревину, яка тоне у воді.
Зовнішньо листки застосовують для ванн при радикуліті, свіжими листками обкладають болючі місця при ревматизмі, настоєм бруньок або листків заливають рани, при цинзі натирають бруньками ясна, прикладають листки до пухлин і ударених місць; настоєм листків змазують уражені місця при хворобах шкіри, миють голову при випаданні волосся. Берест прикладають до фурункулів. Берест (кору берези) використовують для накладання пов'язок при переломах кісток.
У Сибіру, на Уралі і Далекому Сході їдять молоді клейкі листочки берези— їх додають в салати.[11]
Усі види беріз— високопродуктивні весняні пилконоси. За хімічним складом пилок берези найцінніший для корму бджіл, бо містить високий відсоток жиру. На березі бджоли збирають у червні падь. З молодих листочків бджоли збирають клей. Березовий сік застосовують для підгодівлі бджіл навесні.
У промисловості
Берестовий дьоготь може служити замінником паливних і мастильних матеріалів. Дрова з берези високоякісні, горять без тріску й диму. Листки берези придатні для приготування фарбувального екстракту, яким фарбують шерстяні й бавовняні тканини в жовтий, коричнево-чорний, жовто-зелений і золотистий кольори.
Листки багаті на каротин і вітамін С (до 180 мг%) і разом з тонкими гілками є кормом для тварин.
Ефірна олія, яку добувають з бруньок берези, застосовується в парфумерії. Як декоративна рослина береза бородавчаста застосовується в зеленому будівництві, для створення насаджень у парках, на вулицях, для алей і березових гаїв. Має декоративні форми.
У лісостепових і степових районах береза є однією з важливих порід при створенні лісомеліоративних насаджень, разом з сосною її використовують для залісення піщаних ґрунтів.
БерезаБереза восени
Березові бруньки збирають взимку і рано навесні (січень— березень). Для цього на вирубках головного користування чи при рубках догляду зрізують гілки, зв'язують їх у пучки і сушать у добре провітрюваних приміщеннях протягом трьох-чотирьох тижнів. Не рекомендується сушити в сушарках, бо при цьому втрачаються смоли й ефірні олії. Після сушіння гілки обмолочують, на решетах відділяють бруньки від домішок. Сировину пакують у мішки вагою по 25 і 50кг. Зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні протягом двох років.
Листки збирають у травні, сушать у затінку і пакують у ящики, вистелені папером. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Для промислової заготівлі придатні всі види берези. Потребує бережливого використання і охорони.
Посадити березу поряд з будинком – значить забезпечити собі мир та гармонію у відносинах із близькими. Береза також допомагає позбутися негативної енергії та притягує гроші та успіх.[14]
Береза в українській культурі
Ой хвалилася да березонька (веснянка)
Ой хвалилася да березонька:
—Що на мені кора да біленька,
Що на мені листя да широкеє,
Що на мені гілля да високеє.
Ой одозветься зелений дубочок:
—Ой не хвалися, да березонько:
Не ти свою кору да білила,
Не ти сеє листя да широчила,
Не ти сеє гілля да височила.
Вибілило кору да яснеє сонце,
Широчив листя да буйний вітер,
Височив гілля да дрібен дощик.[15]
Ой, у полі береза стояла (українська народна пісня)
Ой у полі береза стояла,
На березі зозуля кувала.
Питається зозуля березу
Чом береза біла, не зелена.
Як же ж мені зеленою бути,
Піді мною стояли рекрути.
Піді мною стояли татари,
Шабельками гілля обтинали.
З-під пагіння
З-під коріння воду добували.
Вороного коня напували,
За ляшками кулі сі пускали.
Бо ті ляшки зрадливії люди,
Ізрадили коня вороного.
І ще зрадять хлопця молодого.[16]
Українські прислів'я, приказки, загадки і жарти про березу
— Вуйку Стефане, вуйку Стефане! Що то ви робите?! Навіщо ви берізку рубаєте? Така струнка, молоденька, так око зеленими листочками милувала, а ви її геть!
— Ой, сусіде, й не кажіть, в самого серце кров’ю обливається, але мушу те зробити – прийдуть москалі, побачать берізку і скажуть: “Вот ісконно русскій пєйзаж!”…
Інтродукція і культура берез (Betula L.) в Україні / Леонід Іванович Пархоменко; НАН України; Нац. ботан. сад ім. М.М.Гришка.- Київ: Фітосоціоцентр, 2011.- 410 с.: іл.— ISBN 978-966-306-158-6
Синадский Ю. В. Береза. Ее вредители и болезни/ Отв. ред. П.И. Лапин; АН СССР; Гл. ботанич. сад.— М., 1973.
Корчагина И.А. Семейство берёзовые (Betulaceae) // Жизнь растений. В 6-ти т/ под ред. А.Л. Тахтаджяна.— М., 1980.— Т.5. Ч. 1. Цветковые растения.— 300000прим.
Данченко А.М. Популяционная изменчивость берёзы/ Отв. ред. В.Л. Черепнин; АН СССР, Сиб. отд-ние, Ин-т леса и древесины им. В.Н. Сукачёва.— 1990.— ISBN 5-02-028957-4.
Данченко А.М., Трофименко Н.М. Экология семенного размножения берёзы/ Отв. ред. Воробьёв В.Н.; Рос. АН, Сиб. отд-ние, Ин-т экологии и природ. комплексов.— Новосибирск, 1993.— ISBN 5-288-00236-2.
Ботаника. Энциклопедия «Все растения мира»: Пер. с англ/ ред. Д.Григорьев и др.— М., 2006 (русское издание).— ISBN 3-8331-1621-8.
Пономарёв Н.А. Берёзы СССР.— М., 1932.
Черняева Г.Н., Долгодворова С.Я., Бондаренко С.М. Экстрактивные вещества берёзы/ Отв. ред. Чудинов Б.С.; АН СССР, Сиб. отд-ние, Ин-т леса и древесины им. В.Н. Сукачёва.— Красноярск, 1986.
Иллюстрированный определитель растений Ленинградской области/ Под ред. А.Л. Буданцева и Г.П. Яковлева.— 2006.— 700прим.— ISBN 5-87317-260-9.
Лесная энциклопедия. В 2-х т/ Гл. ред. Г.И. Воробьев. Ред. кол.: Н.А. Анучин, В.Г. Атрохин, В.Н. Виноградов и др.— М., 1985.— Т.1.
Животные и растения. Иллюстрированный энциклопедический словарь.— М., 2007.— доп. тираж 5000прим.— ISBN 5-699-17445-1.
Растительные ресурсы России: Дикорастущие цветковые растения, их компонентный состав и биологическая активность/ Отв. ред. А.Л. Буданцев.— СПб.; М., 2008.— Т.1. Семейства Magnoliaceae— Juglandaceae, Ulmaceae, Moraceae, Cannabaceae, Urticaceae.— 700прим.— ISBN 978-5-87317-472-0.
_-_роща_в_с._Капустинці_на_Сумщині.jpg)
_-_роща_поблизу_Котельви.jpg)
Вікісховище: Betula_—_листопад_біля_м._Лебедина.jpg)
_ранньою_весною.jpg)
.JPG)
