Loading AI tools
село в Україні, в Дніпровському районі Дніпропетровської області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Микола́ївка (у минулому три окремих села — Карнаухівські хутори, скорочено — Кархутори[1], Миколаївка та Василівка) — село в Україні, у Дніпровському районі Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 1 266 осіб. З 2020 року центр Миколаївської сільської територіальної громади.
село Миколаївка | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Дніпропетровська область | ||||
Район | Дніпровський район | ||||
Тер. громада | Миколаївська сільська громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA12020090010020700 | ||||
Облікова картка | Миколаївка | ||||
Основні дані | |||||
Колишня назва | Карнаухівські хутори, Кархутори | ||||
Населення | 1 266 | ||||
Площа | 5,26 км² | ||||
Густота населення | 240 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 52060 | ||||
Телефонний код | +380 56 | ||||
День села | остання неділя вересня | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 48°21′16″ пн. ш. 34°41′26″ сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
77 м | ||||
Водойми | рр. Суха Сура, Сухачівка, ставок у руслі р. Сухачівки | ||||
Відстань до обласного центру |
28 км | ||||
Відстань до районного центру |
39 км | ||||
Найближча залізнична станція | Сухачівка | ||||
Відстань до залізничної станції |
17 км | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | с. Миколаївка, вул. Центральна, 32г | ||||
Вебсторінка | mykolaivska.otg.dp.gov.ua | ||||
Сільський голова | Тимчасово виконує обов’язки сільського голови Рикаш Наталія Григорівна | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
|
Село Миколаївка розташоване на березі річки Суха Сура та її притоки Сухачівка, що наразі зникає в ставку на північно — східній околиці села. Вище за течією Сухої Сури до Миколаївки примикає село Благовіщенка, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Сурсько-Михайлівка. По селу протікає кілька пересихаючих струмків з загатами. Через село проходять автомобільні дороги М30 (E50) і Р80.
Траса М30 ділить село на дві частини: Миколаївку — 1 (південна частина) та Миколаївку — 2 (північна частина).
Заснування села Карнаухівські Хутори належить до першої половини XIX столітті. Першими його поселенцями були вихідці з села Карнаухівки (тепер — частина міста Кам'янського).
Село Миколаївка було засноване у 18 столітті запорізькими козаками[2]. Інтенсивне заселення села пов'язане з переселенням сюди вихідців з села (нині місто) Кам'янського наприкінці 19 ст.
Станом на 1886 рік на Карнаухівських хуторах Діївської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії мешкало 633 особи, налічувалось 111 дворових господарств, існувала православна церква[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1246 осіб (573 чоловічої статі та 673 — жіночої), з яких 1235 — православної віри[4].
Станом на 1923 рік у селі Миколаївка мешкало 1495 осіб[5].
У 1929 році створюються колгоспи: у Миколаївці — «Дзержинець», у Василівці — «Червона Армія», у Карнаухівських Хуторах — «Ворошилівський» та «Переможець»[6].
Населення сіл вороже зустріло колективізацію. Навесні 1929 року в Миколаївці та Карнаухівських Хуторах спалахнули «бабині бунти»: жінки відбирали худобу й сільгоспінвентар[7]. Документ ДПУ від 14 березня 1930 року свідчив:
Миколаївка. Приступили до практичної роботи. Засіяли 17 десятин. Настрій селян змінюється, але робота йде кволо. Відвертих виступів у полі нема.
Карнаухівські хутори. Маються факти окремих виступів бідняків, які загітовані куркульнею і не бажають сіяти колективно, особисто жінки. Були випадки забирали суспільних коней. Василівка. О 3 — й годині вночі представник Райвиконкому заарештував 3 куркулів, щоб із'яти та вів їх до Сільради, але в той час коло Сільради зібралося вже багато людей, як відбили заарештованих, а уповноважених закрили в кімнаті голови сільської ради та стояли навкруги с/ради. Заарештованого голову с/ради селяни підвели до телефону, щоб викликав Райвиконком для пояснення. Побили всі вікна в сільраді. По розмові з головою с/ради Карнаухівських Хуторів т. Гаркушею виявилось, що експортники хотіли побити уповноважених, але їх удалось стримати. Коли підходили до сільради то чули як селяни кричали: «Чого до нас прислали Осаду?» (Уповноваженого Райвиконкому)[8]. |
Населення масово покидало села, тікаючи на заводи до Кам'янського та Дніпропетровська.
У 1932 році за невиконання плану хлібозаготівель колгоспи всіх трьох сіл були занесені на «чорну дошку»: на колгоспи та селян були накладені великі штрафи м'ясом. Села зазнали великих втрат від Голодомору. Як свідчив мешканець Миколаївки Володимир Іванович Федоряк:
В Кархуторах 7 кладовищ. Восени бур'ян впаде (на кожному з них) побачите братські могили. Ховали у кургані щонайменше 30 чоловік. За виключенням розкуркулених вивезених в Сибір, можете називати всі сім'ї — або хтось вмер, або всі.[9] |
За свідченням мешканця Миколаївки Дрозденка Гавриїла Пилиповича:
помирало багато. Десь на нашій бригаді (а у колгоспі було 3 бригади — усього 3000 чоловік з лишнім) до сотні. А по селу до п'ятсот.[10] |
Загалом встановлено імена щонайменше 100 жителів села, які померли під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років[11].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3010 осіб, з яких 1339 чоловіків та 1671 жінка.[12]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1283 особи.[13]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[14]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 1107 | 87.44% |
російська | 154 | 12.16% |
білоруська | 2 | 0.16% |
болгарська | 1 | 0.08% |
румунська | 1 | 0.08% |
угорська | 1 | 0.08% |
Усього | 1266 | 100% |
У Миколаївці є навчальний ліцей, лікарня, бібліотека.
На території сільської ради діє ТОВ «Сільськогосподарська фірма „АгроСтар“».
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.