Калінінський район — адміністративно-територіальна одиниця Санкт-Петербурга. Розташований в північній частині міста, на схід Виборзького району. За рівнем життя посідає 3 місце з 18 районів Петербурга[1]. За даними на 2015 рік у Калінінському районі було зареєстровано найбільше злочинів[2], проте через високу щільність населення рівень злочинності на душу населення залишається найнижчим у місті після Приморського району[3].
Коротка інформація {{{назва}}} район, Основні дані ...
Район утворено у 1936 році. Спочатку він називався Красногвардійським. У серпні 1946 року отримав назву Калінінського в честь Михайла Калініна. Існуючі межі району сформовані в 1973 році, коли його знову забудована східна частина була виділена у новий Красногвардійський район. Район займає правобережний ділянку приневської низовини.
Площа району — 40 кв. км. (4008 га), протяжність з півночі на південь понад 11 км. Зелені зони займають 1840 га (найбільші парки: Піскаревський, Мурінський, Піонерський, імені Академіка Сахарова; сади: Бенуа й Любашинський).
Південна частина району, що прилягає до Неви, вже в кінці XIX століття стала важливим промисловим районом міста, де виникли великі промислові підприємства, будувалися прибуткові будинки і казарми, в яких жили, головним чином, заводські робітники. На північ до середини XX століття існували сільські поселення Полюстрово, Велика і Мала Кушелєвка, Піскаревка, Колонія Гражданка, Руська Гражданка. Згодом всі вони були повністю поглинені багатоповерховою міською забудовою, але дали назви існуючим історичним районам.
Межує з районами:
На заході з Виборзьким — від осі річки Неви на північ по осі Літейного мосту, вулиці Академіка Лебедєва, Лісового проспекту, далі на схід і південний схід по осі Литовської вулиці, потім на північ по осі Полюстровського проспекту, вулиці Карбишева, Політехнічної вулиці, Тихорєцького проспекту і проспекту Культури, по осі шляхопроводу перетинає лінію залізниці Струмки — Парголово аж до кордону з Всеволожським райономЛенінградської області;
На сході з Красногвардійським — від осі Центральної вулиці на південь по західній стороні смуги відведення залізниці Санкт-Петербург — Приозерськ, далі на південний захід по осі Піскаревського проспекту до осі річки Неви.
На півночі з Всеволожським — межа йде на південь по західному кордоні земель АТ «Горби» до автодороги Муріно — промзона «Парнас», далі на схід по її північній стороні до перетину із західною межею земель АКХ «Струмки», потім на південь до північної сторони смуги відведення залізниці Санкт-Петербург — Виборг, далі за нею доходить до залізниці Санкт-Петербург-Приозерськ і, перетинаючи її йде на південь 250 м до осі Центральної вулиці, потім на північний захід по її осі до перетину із західною стороною смуги відведення залізниці Санкт-Петербург — Приозерськ.
Гражданка,
Академічне,
Фінляндський,
Муніципальний округ № 21,
Піскаревка,
Сєвєрний,
Прометей.
Населення району, за даними перепису 2010 року — 504 641 особа. За цим показником район займає 2-е місце в Петербурзі.
На грудень 2000 р. в районі існувало 1965 будівель, у тому числі житлових — 1355. Загальна площа будинків житлового фонду району становила 7,615,2 тис. м2. Чисельність квартир — 177,157, з них комунальних — 7,612.
По території району проходить 83 вулиці і проспектів загальною площею 369 га.
Основні транспортні магістралі:
хордові (напрям захід-схід, перераховані з півдня на північ):
Арсенальна і Свердловська набережні;
вулиця Комсомолу;
Полюстровський проспект;
проспект Маршала Блюхера;
проспект Нескорених;
проспект Науки;
Північний проспект;
проспект Луначарського;
проспект Просвітництва;
Суздальський проспект;
меридіональні (напрямок північ-південь, перераховані з заходу на схід):
від Літейного мосту — Лісовий проспект, Політехнічна вулиця, Тихоріцький проспект та проспект Культури;
Светлановський проспект (тільки в північній частині району);
Кушелевська дорога і Гражданський проспект;
від вулиці Комсомолу — Кондратьєвський проспект (тільки в південній частині району);
від Свердловської набережній — Піскаревський проспект, вулиця Руставелі.
З точки зору зв'язності дорожньої мережі Калінінський район можна розділити на північну і південну частини з кордоном по залізничних коліях Приозерського напрямку (ділянка Кушелєвка — Пискарєвка). Між цими частинами існує лише три сполуки:
Політехнічна вулиця;
Кушелєвська дорога (шляхопровід);
Піскаревський проспект (шляхопровід).
Зв'язок з іншими районами міста здійснюється:
з Виборзьким — північ Литовської вулиці через більшість місцевих хордових магістралей, південніше — лише через вулицю Комсомолу і Арсенальну набережну (для пішоходів в районі станції метро Виборзька діє Виборзький тунель);
c Красногвардійським — в північній частині району через Піскаревський проспект (шляхопровід у залізничної станції Струмки) й Шафіровський шляхопровід, в південній — через вулиці і проспекти, що перетинають Піскаревський проспект;
Калінінський район є промисловим, в якому на сьогодні налічується 29 великих промислових підприємств, найвідоміші з яких — це Ленінградський металевий завод, «Червоний виборжец», ЛОМО. Зараз обсяги виробництва значно знижені. Основна частина промислових підприємств зосереджена у старій південній частині району і не робить істотного впливу на північну.
Всеросійський науково-дослідний інститут гідротехніки їм. Б. Є. Вєдєнєєва
НДІ Надвисоких Напруг
НВО Імпульс
НДІ Ортопедії та протезування їм. Р. Р. Вредена
НДІ Постійного струму
54 освітні школи, 15 ПТУ і коледжів, 102 дошкільних установ, 4 спортивні, 3 музичні та 1 художня школи, а також Будинок дитячої та юнацької творчості, Центр позашкільної розвитку, Центр естетичного виховання.
Установи культури
Концертний зал біля Фінляндського — Культурний центр Калінінського району
СПбДУП "Петербург-Кіно" - Кінотеатр "Фільмофонд"
Визначні пам'ятки
У Калінінському районі розташовано безліч об'єктів історії та культури, що перебувають під охороною держави — серед них особняк Е. Л. Нобеля (Лісовий проспект, 21), церква при Політехнічному університеті. У 1998 році відкрився Музей підводних сил Росії їм. О. І. Марінеско (Кондратьєвський проспект, 83).
Лютеранська кірха колишньої німецької колонії Гражданка, знищена в 1930-ті.
Дача Безбородька (садиба графа Кушелєва-Безбородька, вона ж Кушелєва дача) — садиба зі знаменитою «левової» огорожею. Архітектори Джакомо Кваренгі, Микола Львов. Сама щведська садиба існувала ще до заснування Петербурга у місті Нієн, яку перебудували для графа Безбородька.
Дача Дурново
Католицька церква Відвідання Дівою Марією Єлизавети на колишньому Виборзькому римо-католицькому кладовищі (на розі сучасних Арсенальної та Мінеральної вулиць). В крипті храму поховано МиколаБенуа, деякі католицькі архієпископи і митрополити. На самому ж цвинтарі поміщені могили художників ФедораБруні, ЛуїджіПремацці, АдольфаШарлемань, психіатра Івана Мержеєвського, співачки Анджоліни Бозіо та інших.
Сад Бенуа — включає в себе єдине збережену на території Санкт-Петербурга будівлю ферми й власну дачу Юлія Бенуа.
Мурінський парк на берегах Мурінського струмка — упорядковане місце з доріжками для катання на велосипеді й роликах. Являє собою низовинну рівнину з періодичними підйомами й узвозами. Парк розташований на південній стороні проспекту Луначарського й обмежений Гражданським проспектом на сході та інститутом Культури на заході.
Меморіальна дошка на будинку 6 по проспекту Нескорених (1979, архітектор О.Я. Свірський, скульптор М. Л. Круппа), де розташовувався колодязь, з якого черпали воду мешканці блокадного Ленінграда.
Парк Соснівка - заснований в 1968 році. У середині XX століття на місці Соснівки був ліс. В 1948 році тут, на околиці Ленінграда, створили стрільбищі військово-мисливського товариства (з 2007 року на його місці діє клуб «Олімпієць» Стрілецького союзу Росії). У 1960-х роках, коли став забудовуватися район Шувалово-Озерки, величезний шматок лісу вирішили залишити і зробити лісопарк, якому привласнили назву Сосновський.
Храми:
Церква Стрітення Господнього (Санкт-Петербург) (побудована на місці храму 1887 року)
Церква в ім'я преподобного Антонія Сийского при подвір'ї Антонієво-Сійського монастиря Архангельської єпархії[4] Вулиця Ольги Форш, 2, 2004-2006 роки, арх. Р. П. Фомічов. Чинна.
Храм Тихвінської ікони Божої Матері пр. Науки, 24 корп. 3,
Храм святителя Миколи Чудотворця, 1911 р., вул. Ак. Лебедєва
Каплиця-храм Ікони Божої Матері Неопалима Купина на Лісовому пр., 17
Церква Іоанна Богослова (Церква Святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова), збудована в 2000 р., пр. Мечнікова 17/Лабораторна вул., 4; на Богословському цвинтарі
Храм Святої Рівноапостольної княгині Ольги, пр. Мечникова 27 (в комплексі будівель лікарні РЗ)
На розі проспекту Нескорених і Гражданського проспекту розташовувалося Лютикове подвір'я Свято-Троїцького монастиря Калузької єпархії (засноване в 1897 році ієромонахом Амвросієм з благословення Іоанна Кронштадтського) включало:[5]
Пам'ятник В.І. Леніну на площі Леніна — за непідтвердженими джерелами, перший у світі пам'ятник Леніну.
Пам'ятник на місці аеродрому «Гражданка»
Пам'ятник біля колишнього кінотеатру «Прометей» — перенесено в Безіменний сквер з церквою Святого Антонія Сійського (між вулицею Дем'яна Бідного і вулицею Ольги Форш по пр. Просвіти)
Одна з історичних місцевостей району — Гражданка — колишня німецька колонія. Раніше там розташовувалася німецька лютеранська церква св. Миколи (на розі сучасних Гражданського проспекта й вулиці Гідротехніків), а неподалік — німецьке кладовище (район сучасної вулиці Бутлерова)[6].
Також поруч із «Академ Парком» (в той час «ГРЕЙТ») було знято відео «Розбірка Пітерська».
Україна
.jpg)
