Кіровсько-Виборзька лінія

Перша лінія, також відома як Кі́ровсько-Ви́борзька або червона лінія — лінія Петербурзького метрополітену. Перша черга відкрита 15 листопада 1955 року. З'єднує через центр південно-західні і північно-східні райони Санкт-Петербурга. На середину 2010-х проходить через Калінінський район і виходить за межі суб'єкта Федерації Санкт-Петербург . У її складі 19 станцій. Довжина — 29,57 км, середній час поїздки по всій лінії — близько 45 хв . Є як ділянки глибокого, так і ділянки мілкого закладення. Червоний колір лінія отримала за аналогією з першою лінією московського метрополітену і за основним кольором радянської епохи (до речі , червоні лінії і Московського , і Ленінградського метрополітенів обидві були названі на честь С. М. Кірова - відповідно Кіровсько- Фрунзенська і Кіровсько-Виборзька) .

Кіровсько-Виборзька лінія
Петербурзький метрополітен
Відкриття першої ділянки	15 листопада 1955 року
Довжина, км	29,57
Кількість станцій	19
Час проїзду, хв	47
Максимальна кількість вагонів у складі поїзда	8
Кількість вагонів у складі поїзда	8
Найнапруженіша станція	«Проспект Ветеранів»[1]
Наземні ділянки	Станція «Дев'яткіно»
Електродепо	ТЧ-1 «Автово», ТЧ-2 «Дачне», ТЧ-4 «Північне»

п о р 1 Кіровсько-Виборзька лінія

Легенда ТЧ-4 «Північне» Оборотний тупик Дев'яткіно Громадянський проспект Муринський струмок Оборотний тупик Академічна задєл під СЗГ Політехнічна Площа Мужності Дистанція «Розмиву» Лісова Виборзька Оборотний тупик Площа Леніна Нева Чернишевська СЗГ до Маяковська Площа Повстання Володимирська Пушкінська СЗГ до Сінної площі Технологічний інститут Обвідний канал Балтійська Нарвська Кіровський завод Автово ТЧ-2 «Дачне» ТЧ-1 «Автово» Красненька Дачне Ленінський проспект Проспект Ветеранів Оборотний тупик

Відразу після будівництва першої черги, друга пускова ділянка (від «Площі Повстання» до « Площі Леніна») лінія з'єднувала всі п'ять залізничних вокзалів міста: Балтійський, Варшавський (розташовувався осторонь, закритий у 2001 році), Вітебський, Московський і Фінляндський. Після побудови Ладозького вокзалу лінія втратила цю особливість.

Хронологія

Черга	Дата відкриття	Довжина
«Автово» — «Площа Повстання».	15 листопада 1955	9.4 km
«Пушкінська»	30 грудня 1956	N/A
«Площа Повстання» — «Площа Леніна».	1 червня 1958	3.0 km
«Автово» — «Дачне» (тимчасова)	1 червня 1966	1.5 km
«Площа Леніна» - Академічна	22 квітня 1975	8.8 km
Політехнічна	29 грудня 1975	N/A
«Автово» — «Проспект Ветеранів».	29 вересня 1977	3.5 - 1.5 km*
Академічна - «Дев'яткіно»	29 грудня 1978	4.9 km
Загалом:	19 станцій	29.6 km

* При продовженні лінії у 1977, тимчасова станція Дачне була демонтована.

Історія перейменувань

Станція	Попередня назва (и)	Роки
Дев'яткіно	Комсомольська	1978–1991

Пересадки

#	Пересадка на лінію	Зі станції	На станцію
3	Невсько-Василеострівна лінія	Площа Повстання	Маяковська
4	Правобережна лінія	Володимирська	Достоєвська
5	Фрунзенсько-Приморська лінія	Пушкінська	Звенигородська
2	Московсько-Петроградська лінія	Технологічний інститут	Технологічний інститут

Електродепо і рухомий склад

Електродепо

Депо	Період
Автово	1955 — сьогодення
Північне	1995 — сьогодення

Кількість вагонів у потягах

Кількість вагонів	Період
4	1955 — кінець 1956
5	Кінець 1956 — початок 1970
6	Початок 1970 — вересень 1977
7	Вересень 1977 — 26 червня 2004
7 (ділянка за розмивом)	Грудень 1995 — жовтень 1996
5 (ділянка за розмивом)	Жовтень 1996 — травень 1997
4 (ділянка за розмивом)	Май 1997 — 2001
6 (ділянка за розмивом)	2001 — 26 червня 2004
8	26 червня 2004 — сьогодення

Типи вагонів, що використовуються на лінії

Тип	Період
Вагони метро Ем/Ема/Емх/Ем/Ема/Емх	До сьогодення
Вагони метро Ем501/Ема502/Емх503/Ем501/Ема502/Емх503	До сьогодення
Вагони метро Ем501М/Ема502М/Ем501М/Ема502М	До сьогодення

Перспективи

Продовження лінії на північ, за станцію «Дев'яткіно», практично виключено.

Продовження лінії на південь, за станцію «Проспект Ветерані » , передбачалося деякими планами розвитку метрополітену, до того ж на лінії є задєл у вигляді тупиків за станцією. Станції мали б назви «Вулиця Солдата Корзуна» , «Проспект Маршала Жукова» , «Лігово» (з пересадкою на однойменну станцію Красносільсько-Калінінської лінії)^[2][3]. Згідно з іншим планом передбачається будівництво станцій «Ульянка» (поблизу однойменної залізничної платформи) і « Пулково» (поблизу аеропорту)^[4].

Втім, Генеральний план не передбачає подовження гілки: замість цього планується будівництво надземного експреса і Красносільсько- Калінінської лінії^[5].

Також існував «виделковий» варіант за станцією «Політехнічна» по осі Тихорецького проспекту і Проспекту Культури, під це є задєл за станцією у вигляді тунелів, що відгалужуються^[2].

Галерея

• 
  Станція «Автово»
• 
  Станція «Площа Повстання»
• 
  Станція «Лісова»
• 
  Станція «Площа Мужності»
• 
  Станція «Дев'яткіно»

Дивись також

• Розмив в Петербурзькому метрополітені

Примітки

1. Пассажиропоток по станциям метрополитена ^{[недоступне посилання — історія]}
2. Схема развития сети метрополитена, вариант 14. Генеральный план, 1990 г. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 8 квітня 2014.
3. «Кировско-Выборгская» линия 1. Архів оригіналу за 21 липня 2017. Процитовано 8 квітня 2014.
4. Сайт Санкт-Петербургского Метрополитена. Архів оригіналу за 23 квітня 2014. Процитовано 8 квітня 2014.
5. Схема развития линий метрополитена до 2020 года^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Ресурси Інтернету

• Санкт-Петербург. Петроград. Ленінград: Енциклопедичний довідник. Кіровсько-Виборзька лінія метрополітену (рос.)
• Кіровсько-Виборзька лінія на metro.vpeterburge.ru [Архівовано 21 липня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
• Кіровсько-Виборзька лінія на ometro.net (рос.)