місто в Тернопільській області (Україна) З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Зба́раж— місто в Україні у Тернопільському районі. Збараж зараховують до 39 міст України з найбільшою кількістю історичних пам'яток[3]. Населення міста становить 13 587 осіб (2020). Відстань до Тернополя складає 17км.
Це волинське місто вперше згадується в літописах під 1211 роком, але задовго до цього місто на річці Гнізна було одним з найбільш укріплених удільних центрів Галицько-Волинського князівства. Відомо, що в XIII столітті місто належало польському королеві Лешкови Білому (до 1219р.)
Коли 1474 року під стіни міста підійшла татарська орда, захисники Збаража на чолі з князем Василем Васильовичем Несвицьким[5] згоріли разом із фортецею. За це татари знищили замок, розібрали навіть мури. Син Корибута— князь Іван Збаразький— був убитий, його дружину з наймолодшим сином погнали татари з іншими мешканцями в неволю. Замок перейшов до князя Василя, який в 1481року відав його синові Семену.
У часи польської окупації місто адміністративно належало до Волинського воєводства, розташовуючись недалеко від межі з Руським воєводством.
1587— на місці старого замку збудували новий. Ще раз зруйнували татари місто 1598року.
Збараж був родовим гніздом князів Збаразьких. Краківський каштелян Юрій Збаразький— останній представник— помер у Кракові 1631р. Після нього місто перейшло до гілки князів Вишневецьких. З 1636р. Збараж належав князям Вишневецьким— позаяк попередній власник міста Юрій Збаразький не мав ні дітей, ні спадкоємців.
Повстання Хмельницького
Найбільше місто відоме подіями періоду Українсько-польської війни 1648-57 рр., а саме облогою 1649р. Тоді війська Богдана Хмельницького взяли в облогу сильний коронний гарнізон у Збаражі. На допомогу оточеним вийшла добірна армія, очолена самим королем Яном II Казимиром. Гетьман атакував поляків під Зборовом (це недалеко від Збаража) і мало не взяв короля в полон. На заваді став союзник Хмельницького, кримський ханІслам-Гірей III, що пригрозив переходом на бік Яна ІІ Казимира, якщо бойові дії не будуть припинені. Відчувши безвихідь, польський король вислав до Хмельницького послів просити перемир'я. Та в останній момент, канцлер Оссолінський, що був у таборі, зумів вступити у таємні переговори з Іслам-Гірейєм III. Він намагався щедрими подарунками і обіцянками схилити його на бік миру. Після цього хан був не зацікавлений, щоб котрась із ворогуючих сторін взяла гору, погодився на це, зрадив козаків і припинив проти поляків воєнні дії. Кримський хан, що врятував від розгрому польську армію та короля, отримав за свою зраду грошовий викуп і відступив на Крим.
1675— Шишман Ібрагім Паша (Şişman İbrahim Paşa) з турецько-татарським військом знищив Поділля, Волинь, Червону Русь (Бар, Теребовлю, Тернопіль, Підгайці). 27 липня1675 року взято Збаразький замок (був значно зруйнований), місто повністю спалене, мешканців винищили, молодь погнали в ясир. Місто було звільнене від податків на 12 років. Місто належало князям Вишневецьким, останнім, до 1744 року, був віленський воєводаМихайло Сервацій Вишневецький (?—1744). Від нього місто перейшло до Потоцьких.
Згідно з листом М. Потоцького з табору під Нараєвом, 1734 року загін війська московитів вийшов з Тернополя в напрямку Збаража.[6] У середині 18 ст. місто адміністративно належало до Волинського воєводства.[7]
У 1789р. згідно з розпорядженням уряду у Відні була заснована гімназія з німецькою мовою викладання. Вона діяла у приміщенні колишнього бернардинського монастиря. Її у 1805 році перевели до Бережан. За поширеною версією, гімназію перевели зі Збаража після чисельних скарг місцевих міщан.[8]
25 листопада 1906 року було відкрито рух залізницею Тернопіль— Збараж.[9]
Перша світова війна
У 1916р. для забезпечення Брусиловського прориву місто було з'єднане залізницею із Шепетівкою. Для будови використовували рейки і шпали з відтинку залізниці Великі Бірки— Гримайлів (повністю демонтували).[9]
Західноукраїнська Народна Республіка
На початку листопада 1918 року місто увійшло до складу відновленої Української держави, стало центром повіту ЗУНР. Послом від Збаразького повіту до Української Національної Ради ЗУНР був Шмигельський Андрій (через незначну кількість мешканців місто не мало свого делегата до УНРади).
Військовий злочин стався у 1919 році в замку Збаража, де жовніри за наказом польського майора Красічінського з 39 полку піхоти, розстріляли полонених Українськой Галицької Армії українців і євреїв, серед них: Яцка Баліна, Іцика Брунета, Льва Фукса і Осипа Брунета.
II Річ Посполита
Відновила діяльність філія українського товариства «Просвіта». У 1934—1938 роки секретарем філії товариства «Просвіта» в Збаражі був Данилів Теодор.
Друга світова війна
1939 року відбулось повстання проти «влади рад» у Збаразькому повіті під проводом діячів ОУН, було здійснено напад на відділок НКВД.[10] В період німецько-нацистської окупації в місті діяв табір примусової праці для євреїв, перша згадка про який датована квітнем 1943, остання - у липні 1943.
Радянська окупація
Через майже повну руйнацію Тернополя унаслідок запеклих боїв у Збаражі протягом 1944–1946 перебували деякі обласні установи та організації.[11]
Відновлення Незалежності України
29 серпня 2015 відкрили відреставрований пам'ятник Міцкевичу за участи голови Тернопільської ОДА Степана Барни, польських гостей на чолі з Послом Польщі в Україні Генриком Літвіном.[12]
Збаразький замок1994 року увійшов до складу новоствореного Державного історико-архітектурного заповідника в місті Збаражі, на базі якого в січні 2005 року, за указом президента України, було створено Національний заповідник «Замки Тернопілля».
Пам'ятники
У Збаражі споруджено пам'ятники:
Богдану Хмельницькому (1954р.; скульптор Яків Чайка, архітектор В. Скочеляс)
виступу Івана Франка 1895 року на вічі (будинок школи; 1970)— в грудні 1895 року на центральній площі Збаража відбулося передвиборче віче з участю Івана Франка та місцевих діячів радикального руху Андрія Шмигельського, Антона Грицуняка, Я. Остапчука. Письменник робив доповідь про еміграцію селян, застерігав від неї, порушував питання народної освіти, виборчої реформи, вимагаючи їх докорінної зміни. Вдруге Іван Франко виступив на цій площі 1897 року на передвиборчому вічі. З цієї нагоди на вулиці Шевченка перед площею навпроти середньої школи №2 1970 року встановлено меморіальну дошку з написом: «На майдані біля школи 26 грудня1895 року і в червні 1897 року виступав Іван Франко на передвиборчих вічах»[17].
та його перебування в місті (будинок Народного Руху; 1991р.)
Поряд зі Збаражем проліг відтинок автомагістралі E85Клайпеда— Александруполіс (з нею збігається автодорога Одеса— Берестя). Одна з транспортних переваг міста— близькість до обласного центру.
На міському цвинтарі поховані УСС, жертви сталінських репресій (перепоховання).
У парку імені Богдана Хмельницького є меморіальний комплекс на честь радянських воїнів, полеглих при визволенні м. Збараж і прилеглих сіл у березні 1944р. Поховано понад 680 воїнів. Спочатку вояки були поховані на цвинтарях, у міському парку. У 1984р. у парку ім. Б. Хмельницького створено меморіальний комплекс, куди перенесені останки воїнів з індивідуальних могил та з цивільного цвинтаря. На комплексі розміщено 32 братські та індивідуальні могили, на яких встановлені лабрадоритові плити з викарбуваними прізвищами[24].
д-р Вітошинський Мирон Станіславович— український громадсько-політичний діяч, адвокат, військовик, редактор. Збаразький повітовий комісар ЗУНР, похований тут
H. Dymnicka-Wołoszyńska. Potocki Stanisław h. Pilawa (1698—1760) // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław— Warszawa— Kraków— Gdańsk— Łódź, 1984.— t. XXVIII/1, zeszyt 116.— S. 157. (пол.)
Ю. Томін, Ю. Романишин, Р. Коритко, І. Паращак. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці.— Львів: ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011.— 496 с.; іл.— С. 52.— ISBN 978-617-655-000-6.
О. Гаврилюк, І. Крочак, О. Петровський. Тернопіль: сторінки минулого і сьогодення.— Тернопіль: Астон, 2010.— 120 с.; іл.— С. 62.— ISBN 978-966-308-349-0
Тернопільська обласна організація українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Пам'ятники Івану Франку на Тернопільщині.— Тернопіль: Редакційно видавничий відділ управління по пресі, 1981
Dmytro Blazejowskyj. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944).— Kyiv: Publishing house «KM Akademia», 2004.— 570s.— S.143.— ISBN 966-518-225-0
Україна
.svg)
Козаки в парку ім. Бурляя
Пам'ятник Адаму Міцкевичу у парку ім. Богдана Хмельницького
Міст по вул. Незалежності з каплицями
Автостанція
Пам'ятник жертвам Чорнобильської катастрофи
Пам'ятник воїнам-афганцям
Меморіал слави воїнам, полеглим у німецько-радянській війні
План-схема міста
Збаразький замок
Бернардинський монастир.JPG)
.jpg)
