Loading AI tools
місто в Тернопільській області (Україна) З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Зба́раж — місто в Україні у Тернопільському районі. Збараж зараховують до 39 міст України з найбільшою кількістю історичних пам'яток[3]. Населення міста становить 13 587 осіб (2020). Відстань до Тернополя складає 17 км.
Збараж | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | Україна | ||||||||
Регіон | Тернопільська область | ||||||||
Район | Тернопільський район | ||||||||
Тер. громада | Збаразька міська громада | ||||||||
Засноване | 1211 | ||||||||
Статус міста | від 1939 року | ||||||||
Населення | ▼ 13 346 (01.01.2022)[1] | ||||||||
- повне | ▼ 13 346 (01.01.2022)[2] | ||||||||
Площа | 7 км² | ||||||||
Густота населення | 2010 осіб/км² | ||||||||
Поштові індекси | 47300—47304 | ||||||||
Телефонний код | +380-3550 | ||||||||
Координати | 49°40′17″ пн. ш. 25°46′15″ сх. д. | ||||||||
Висота над рівнем моря | 328 м | ||||||||
Водойма | р. Гнізна | ||||||||
Назва мешканців | збаража́нин, збаража́нка, збаража́ни | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Збараж | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- залізницею | 24 км | ||||||||
- автошляхами | 17 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Адреса | 47302, Тернопільська обл., м. Збараж, вул. Б. Хмельницького, 4 | ||||||||
Вебсторінка | Збаразька міська рада | ||||||||
|
Розміщене на Волино-Подільській височині, серед гір Медобори на обох берегах річки Гнізна — притоки Серету.
На околицях міста тривають археологічні розкопки; віднайдені мезолітична стоянка (8 тисяч років до нашої ери), поселення трипільської, черняхівської, Лука-Райковецької, давньоруської культур, могильник 8-9 ст..
Це волинське місто вперше згадується в літописах під 1211 роком, але задовго до цього місто на річці Гнізна було одним з найбільш укріплених удільних центрів Галицько-Волинського князівства. Відомо, що в XIII столітті місто належало польському королеві Лешкови Білому (до 1219 р.)
Збараж належав до Галицько-Волинської держави, став її волосним центром (як Теребовля, Крем'янець, Шумськ).[4]
У 1393 р. великий литовський князь Вітовт надав Збараж сіверському князеві Корибуту (охрещений Дмитром) гербу Корибут, який збудував тут замок (за Мацеєм Стрийковським).
Коли 1474 року під стіни міста підійшла татарська орда, захисники Збаража на чолі з князем Василем Васильовичем Несвицьким[5] згоріли разом із фортецею. За це татари знищили замок, розібрали навіть мури. Син Корибута — князь Іван Збаразький — був убитий, його дружину з наймолодшим сином погнали татари з іншими мешканцями в неволю. Замок перейшов до князя Василя, який в 1481 року відав його синові Семену.
У часи польської окупації місто адміністративно належало до Волинського воєводства, розташовуючись недалеко від межі з Руським воєводством.
1587 — на місці старого замку збудували новий. Ще раз зруйнували татари місто 1598 року.
У липні 1617 р. під Збаражем стояло табором військо з королем Владиславом IV Вазою.
Збараж був родовим гніздом князів Збаразьких. Краківський каштелян Юрій Збаразький — останній представник — помер у Кракові 1631 р. Після нього місто перейшло до гілки князів Вишневецьких. З 1636 р. Збараж належав князям Вишневецьким — позаяк попередній власник міста Юрій Збаразький не мав ні дітей, ні спадкоємців.
Найбільше місто відоме подіями періоду Українсько-польської війни 1648-57 рр., а саме облогою 1649 р. Тоді війська Богдана Хмельницького взяли в облогу сильний коронний гарнізон у Збаражі. На допомогу оточеним вийшла добірна армія, очолена самим королем Яном II Казимиром. Гетьман атакував поляків під Зборовом (це недалеко від Збаража) і мало не взяв короля в полон. На заваді став союзник Хмельницького, кримський хан Іслам-Гірей III, що пригрозив переходом на бік Яна ІІ Казимира, якщо бойові дії не будуть припинені. Відчувши безвихідь, польський король вислав до Хмельницького послів просити перемир'я. Та в останній момент, канцлер Оссолінський, що був у таборі, зумів вступити у таємні переговори з Іслам-Гірейєм III. Він намагався щедрими подарунками і обіцянками схилити його на бік миру. Після цього хан був не зацікавлений, щоб котрась із ворогуючих сторін взяла гору, погодився на це, зрадив козаків і припинив проти поляків воєнні дії. Кримський хан, що врятував від розгрому польську армію та короля, отримав за свою зраду грошовий викуп і відступив на Крим.
Результатом став Зборівський договір, за яким реєстр козацького війська було скорочено з 60 до 40 тисяч, а в складі гетьманської держави залишились Київське, Чернігівське та Брацлавське воєводства. Волинь, Поділля та Полісся залишилися під владою Речі Посполитої.
Під мурами Збаразького замку загинув корсунський наказний полковник, уродженець Теребовлянщини Станіслав Мрозовицький (Нестор Морозенко), був тяжко поранений Іван Богун.
1675 — Шишман Ібрагім Паша (Şişman İbrahim Paşa) з турецько-татарським військом знищив Поділля, Волинь, Червону Русь (Бар, Теребовлю, Тернопіль, Підгайці). 27 липня 1675 року взято Збаразький замок (був значно зруйнований), місто повністю спалене, мешканців винищили, молодь погнали в ясир. Місто було звільнене від податків на 12 років. Місто належало князям Вишневецьким, останнім, до 1744 року, був віленський воєвода Михайло Сервацій Вишневецький (?—1744). Від нього місто перейшло до Потоцьких.
1707 року тут побував гетьман Іван Мазепа (з Петром I).
Згідно з листом М. Потоцького з табору під Нараєвом, 1734 року загін війська московитів вийшов з Тернополя в напрямку Збаража.[6] У середині 18 ст. місто адміністративно належало до Волинського воєводства.[7]
1772 року місто увійшло до складу володінь Габсбургів (згодом — Австрійська, від 1867 — Австро-Угорська імперія).
У 1789 р. згідно з розпорядженням уряду у Відні була заснована гімназія з німецькою мовою викладання. Вона діяла у приміщенні колишнього бернардинського монастиря. Її у 1805 році перевели до Бережан. За поширеною версією, гімназію перевели зі Збаража після чисельних скарг місцевих міщан.[8]
У 1797 році цісар Франц ІІ підтвердив герб міста — зображений верхи на коні св. Юрій, який убиває дракона.
25 листопада 1906 року було відкрито рух залізницею Тернопіль — Збараж.[9]
У 1916 р. для забезпечення Брусиловського прориву місто було з'єднане залізницею із Шепетівкою. Для будови використовували рейки і шпали з відтинку залізниці Великі Бірки — Гримайлів (повністю демонтували).[9]
На початку листопада 1918 року місто увійшло до складу відновленої Української держави, стало центром повіту ЗУНР. Послом від Збаразького повіту до Української Національної Ради ЗУНР був Шмигельський Андрій (через незначну кількість мешканців місто не мало свого делегата до УНРади).
Відновила діяльність філія українського товариства «Просвіта». У 1934—1938 роки секретарем філії товариства «Просвіта» в Збаражі був Данилів Теодор.
1939 року відбулось повстання проти «влади рад» у Збаразькому повіті під проводом діячів ОУН, було здійснено напад на відділок НКВД.[10] В період німецько-нацистської окупації в місті діяв табір примусової праці для євреїв, перша згадка про який датована квітнем 1943, остання - у липні 1943.
Через майже повну руйнацію Тернополя унаслідок запеклих боїв у Збаражі протягом 1944–1946 перебували деякі обласні установи та організації.[11]
29 серпня 2015 відкрили відреставрований пам'ятник Міцкевичу за участи голови Тернопільської ОДА Степана Барни, польських гостей на чолі з Послом Польщі в Україні Генриком Літвіном.[12]
Клімат Збаража | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Середній максимум, °C | −2,5 | −1,6 | 3,5 | 13,8 | 21,2 | 24,8 | 26,5 | 26,0 | 20,5 | 12,6 | 4,7 | 0,2 | 12 |
Середня температура, °C | −5,7 | −4,8 | 0,0 | 9,0 | 15,7 | 19,3 | 20,9 | 20,2 | 15,0 | 8,1 | 1,8 | −2,5 | 8 |
Середній мінімум, °C | −8,8 | −8 | −3,4 | 4,2 | 10,3 | 13,9 | 15,4 | 14,5 | 9,5 | 3,7 | −1,1 | −5,2 | 3 |
Норма опадів, мм | 43 | 38 | 33 | 40 | 44 | 60 | 61 | 45 | 41 | 41 | 43 | 47 | 536 |
Джерело: climate-data.org |
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[13]:
Національність | Відсоток |
---|---|
українці | 97,69% |
росіяни | 1,64% |
поляки | 0,30% |
інші/не вказали | 0,37% |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[14]:
Мова | Чисельність, осіб | Доля |
---|---|---|
Українська | 12 809 | 98,13% |
Російська | 218 | 1,67% |
Польська | 5 | 0,04% |
Білоруська | 4 | 0,03% |
Румунська | 3 | 0,02% |
Ромська | 3 | 0,02% |
Вірменська | 1 | 0,01% |
Гагаузька | 1 | 0,01% |
Інші/Не вказали | 9 | 0,07% |
Разом | 13 053 | 100% |
Пам'ятники архітектури:
Збаразький замок 1994 року увійшов до складу новоствореного Державного історико-архітектурного заповідника в місті Збаражі, на базі якого в січні 2005 року, за указом президента України, було створено Національний заповідник «Замки Тернопілля».
У Збаражі споруджено пам'ятники:
Встановлено меморіальні таблиці на честь:
У 1789 році в місті заснували гімназію з німецькою мовою навчання, яку пізніше перенесли до Бережан.[18]
Повну середню освіту у Збаражі можна здобути у:
Професійну освіту у Збаражі можна здобути у професійно-технічному училищі № 25[19].
Також існувала з 1998 року Тернопільська (Збаразька) духовна семінарія св. рівноапостольних Кирила і Мефодія, котра нині не функціонує.[20]
У місті діє Збаразький районний краєзнавчий музей.
Діють промислові підприємства:
Поряд зі Збаражем проліг відтинок автомагістралі E85 Клайпеда — Александруполіс (з нею збігається автодорога Одеса — Берестя). Одна з транспортних переваг міста — близькість до обласного центру.
У місті діють:
На міському цвинтарі поховані УСС, жертви сталінських репресій (перепоховання).
У парку імені Богдана Хмельницького є меморіальний комплекс на честь радянських воїнів, полеглих при визволенні м. Збараж і прилеглих сіл у березні 1944 р. Поховано понад 680 воїнів. Спочатку вояки були поховані на цвинтарях, у міському парку. У 1984 р. у парку ім. Б. Хмельницького створено меморіальний комплекс, куди перенесені останки воїнів з індивідуальних могил та з цивільного цвинтаря. На комплексі розміщено 32 братські та індивідуальні могили, на яких встановлені лабрадоритові плити з викарбуваними прізвищами[24].
Є старе польське кладовище.[25]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.