Loading AI tools
український церковний діяч, ієромонах-василіянин, письменник, видавець З Вікіпедії, вільної енциклопедії
| о. Іван Дамаскин Попович, ЧСВВ | |
|---|---|
 | |
| Народився | 28 грудня 1889[1] Збараж, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина |
| Помер | 12 січня 1969[1] (79 років) Едмонтон, Канада |
| Поховання | Мандер |
| Країна |  Австро-Угорщина ЗУНР.svg){kind=small} Польська Республіка.svg){kind=small} Канада |
| Національність | українець |
| Діяльність | ієромонах, письменник, видавець, редактор, педагог |
| Alma mater | Тернопільська гімназія і Львівська духовна семінарія Святого Духа |
| Конфесія | Українська греко-католицька церква |
| Батько | Теодор Попович |
| Мати | Катерина Кандирал |
| Брати, сестри | Лев, Іван, Марія |
| У шлюбі з | Ольга Чорниш (†23 грудня 1922) |
Іван Дамаскин Попович (хресне ім'я Данило; більш відомий як Дамаскин Попович; 28 грудня 1889, Збараж — 12 січня 1969, Едмонтон) — український церковний діяч, ієромонах-василіянин, педагог, письменник і видавець у Канаді.
Данило Попович народився 28 грудня 1889 року в м. Збараж у сім'ї Теодора Поповича і його дружини Катерини з дому Кандирал. Крім нього у сім'ї було ще троє дітей: Лев (†1919), Іван (†1965) і Марія (†1948).[2] Початкову освіту здобув у Збаражі, а середню в Тернопільській українській гімназії (1903—1911), де навчався в одному класі з Іваном Бабієм та Йосифом Сліпим.[3] У 1911—1914 і 1918—1919 роках вчився у Львівській духовній семінарії. Одружився 10 липня 1919 року з Ольгою Чорниш у Тернополі, а 28 грудня 1919 року отримав священничі свячення з рук митрополита Андрея Шептицького. Душпастирював у Магдалівці (1920—1921), Гнилицях (кілька місяців у 1921 році) і Гниличках (1921—1923). Після смерті дружини 23 грудня 1922 року, в червні 1923 року виїхав на душпастирську працю до Канади. У Канаді впродовж шести років обслуговував кілька десятків поселень (колоній) у провінціях Манітоба і Саскачеван. За цей період спровадив до Канади двох своїх племінників: Миколу, сина брата Лева і Миколу, сина брата Івана. Склав пожертву 1300 доларів на Захоронку ім. св. Терези від Дитятка Ісуса, яку провадили сестри служебниці в Збаражі.[4]
1 березня 1929 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Мондерський монастир. 28 серпня 1929 року о. Данило Попович облікся у василіянську рясу і отримав монаше ім'я Іван Дамаскин. Перші обіти склав 14 жовтня 1930 року, а вічні — 15 жовтня 1933 року.[5] На початку монашого життя виконував душпастирське служіння в околицях Мондеру та Едмонтону. Навчав василіянських студентів церковнослов'янської і грецької мов, математики, астрономії і церковного співу.[6]
У 1934 році започаткував василіянську «Бібліотеку добрих книжок», завданням якої було забезпечувати парафії і церковні товариства добрими книгами, написаними в католицькому дусі і засновувати парафіяльні бібліотеки. Замовляв книги в Галичині (у жовківських василіян та у Львові), у США, Бельгії, Німеччині, Чехословаччині та канадських видавництвах. 2 червня 1936 року за старанням о. Поповича було закуплено невелику друкарську машину і засновано василіянську друкарню в Мондері[7] (1949 року перенесена до Торонто), якої він був директором упродовж багатьох років. У Василіянському Чині виконував служіння радника (1938—1941) і секретаря (1941—1945) Американсько-Канадської провінції.[8]
Помер 12 січня 1969 року в лікарні св. Йосифа в Едмонтоні. Похований на українському католицькому цвинтарі святих апостолів Петра і Павла в Мондері.
Писав статті релігійного й історичного змісту в часописах «Світло», «Українські вісті», «Календар Української родини» та «Календар „Світла“».
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
