Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Bihus.Info — група антикорупційних та інформаційних проєктів, заснована 2013 року командою журналістів-розслідувачів на чолі з Денисом Бігусом.
| Bihus.Info | |
|---|---|
 | |
| Тип | Антикорупційні розслідування |
| Засновано | 5 листопада 2013 |
| Розташування |  Україна |
| Вебсайт: bihus.info | |
До групи входять програма розслідувань «Наші гроші з Денисом Бігусом», IT-проєкти «Декларації» і «Ring», та ще низка юридичних, навчальних, IT і соціальних проєктів, а також 2 громадські організації — «ТОМ 14» і «Канцелярська Сотня».
5 листопада 2013 року вийшов в ефір перший випуск програми «Наші гроші з Денисом Бігусом» під назвою «Корупція Табачника». Програма планувалась як відео-версія сайту економічних розслідувань «Наші гроші», проте журналісти одразу сконцентрувалась на власних темах, заснували окрему редакцію і громадську організацію «ТОМ 14».
Програма почала виходити щотижня на телеканалі ZIK та ютуб-каналі Bihus.Info.
У лютому 2014-го після втечі Януковича Денис Бігус з іншими журналістами і волонтерами взяли участь у проєкті YanukovychLeaks з відновлення документів, які намагались втопити Янукович та його оточення. Пізніше кілька учасників проєкту, — серед яких авторка розслідувань про корупційні схеми Гладковських в Укроборонпромі Леся Іванова, — приєднались до команди.
У грудні 2014-го виник проєкт «Декларації» і разом з ним громадська організація «Канцелярська Сотня», яку заснували журналіст Денис Бігус і IT-спеціаліст Дмитро Чаплинський. Головною ідеєю проєкту було оцифрувати скановані паперові декларації в електронну базу даних. Завдяки допомозі 3 тисяч волонтерів скани документів вручну перевели в електронну базу даних, що налічує (станом на 2020 рік) 25 тисяч оцифрованих декларацій[1].
Проєкт «Декларації» став одним з рушіїв електронного декларування, доробки проєкту — зокрема, дизайн форми — були використані у побудові державної платформи НАЗК[2][3], а співзасновник проєкту Дмитро Чаплинський виступив консультантом Світового банку з розробки державного реєстру декларацій[4].
З 2016 року програма «Наші гроші з Денисом Бігусом» почала виходити на Каналі 24 і каналі UA Перший (Суспільне мовлення)[5].
2016—2019 — редакція Bihus.Info з 24 каналом реалізували ряд телепроєктів, зокрема спецпроєкт про судову реформу «Наші гроші. Досудилися», програму з перевірки обіцянок політиків «Гра слів» та програми інтерв'ю — «Он воно Як» і «Рольові ігри». Було створено кілька баз даних для допомоги журналістам: базу елітної нерухомості «Гарна Хата», базу помічників народних депутатів «Посіпаки»[6][7] і помічників депутатів обласних і місцевих рад «Посіпаки-2.Мініміньйони»[8]. Ці сайти були створені розробниками «Канцелярської сотні» — однієї з двох організацій у складі Bihus.Info, що фокусувалась на роботі з відкритими даними. Пізніше активісти «Канцелярської Сотні» створили пошуковий інтегратор Ring, що об'єднав два десятка відкритих баз і реєстрів[9].
2016 — в команді з'явився перший юрист, а 2017-го перший юридичний проєкт — «Тисни». Юристи проєкту аналізували журналістські розслідування та повідомляли про ймовірні порушення правоохоронні та антикорупційні органи. З того часу юристи «Тисни» надають правову підтримку не лише журналістам Bihus.Info, а й журналістам-розслідувачам і активістам з різних редакцій і регіонів України[10][11][12].
2019 — команда запустила 8 проєктів, серед яких дві навчальні програми для молодих журналістів з різних регіонів[13][14][15].
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 |
Спецагент СБУ: 8 мільйонів $, російські паспорти та 200 смертей |
1 жовтня 2018 року журналісти опублікували розслідування, де стверджували, що перший заступник голови Служби зовнішньої розвідки Сергій Семочко володіє нерухомістю на понад 200 млн грн, а його сім'я має російське громадянство[16][17]. Внаслідок розслідування, у жовтні НАБУ відкрило провадження стосовно незаконного збагачення посадовця[18], а СБУ почала перевірку за статтею «державна зрада»[19].
У грудні 2018 року контррозвідка СБУ підтвердила російське громадянство у дружини та дочки Семочка[20].
У квітні 2019 року, напередодні другого туру президентських виборів, Семочка обговорювали на рівні президента Порошенка[21], і незабаром його було звільнено[22].
У жовтні 2020 року Голосіївський суд Києва закрив справу проти Семочка, назвавши дані розслідування недостовірними, а журналістів зобов'язав спростувати звинувачення[23]. Також було заарештувано рахунки проєкту bihus.info і його журналістів з метою стягнення майже 65 тис. грн відшкодувань та покриття судових витрат[24]. Оскільки арешт відбувся ще до набрання рішення суду законної сили, редакція Bihus.info вважає дії суду тиском на ЗМІ[25].
25 лютого 2019 року вийшла в ефір перша серія циклу розслідувань «Армія. Друзі. Бабки» авторства Лесі Іванової про зв'язок сина тодішнього заступника голови РНБО Олега Гладковського з корупційними схемами в оборонній сфері. Розслідування включало в себе «злиті» журналістам копії листувань фігурантів — Ігоря Гладковського та його партнерів — Віталія Жукова і Андрія Рогози. Судячи з цих копій, фігуранти схеми продавали українській армії контрабандні деталі з Росії та списані деталі зі українських заводів за завищеними в 2—4 рази цінами, проводячи операції через фіктивні компанії.
За підрахунками журналістів, учасники схеми отримали від держави понад 250 мільйонів гривень.
Наявність переписок і відповідних проваджень у правоохоронців згодом підтвердили Генпрокурор Юрій Луценко[26][27], а також представники Національного антикорупційного бюро. Упродовж наступних 2-х тижнів вийшли ще 2 випуски, що викрили роль в оборудках з постачанням військової техніки очільника державного концерну Укроборонпром Павла Букіна, а також фактичну бездіяльність правоохоронних органів, які, за даними журналістів, знали про оборудки.
У листуваннях Гладковського і партнерів фігурували ДФС, Нацполіція, СБУ, прокуратура та НАБУ, а організатори схеми неодноразово згадували про хабарі для посадовців.
Після оприлюднення першої частини журналістського розслідування, 26 лютого, збирається комітет Верховної ради України з питань запобігання і протидії корупції. На нього запрошені представники Служби безпеки України, ДК «Укроборонпром», Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури[28].
Того ж дня генеральний прокурор України Юрій Луценко виступив із заявою, що оприлюднена журналістами інформація — з матеріалів справи, в якій ГПУ уже «на фінішній прямій». Пізніше Генпрокуратура відзвітувала про підозри двом фігурантам оборонного скандалу, чиї дії були кваліфіковані як ухилення від сплати податків (ч. 3 ст. 212 КК України) на суму в 26,6 млн грн[29].
Керівник САП зазначив, що на підставі розслідування Bihus.Info одразу після першої серії відкрито кримінальне провадження.
У Національному антикорупційному бюро заявили, що вже займалися деякими фактами корупції в оборонній сфері, які пролунали в журналістському розслідуванні[30], однак пізніше повідомили, що після аналізу нової серії розслідування зареєстрували ще одне кримінальне провадження за кваліфікацією ч. 5 ст. 191 КК України[31].
4 березня Президент Порошенко підписав указ про звільнення Гладковського з посади першого заступника секретаря РНБО[32][33][34].
Згодом у концерні Укроборонпром повідомили, що директор ДП «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. Морозова» Олексій Бабіч і директор ДП «Ізюмський приладобудівний завод» Сергій Філоненко були відсторонені від посад, оскільки судячи з опублікованих журналістами переписок отримували хабарі.
Після виходу фінального епізоду Державне бюро розслідувань відкрило провадження щодо можливого отримання чиновниками ГПУ, СБУ, ДФС та НАБУ хабарів за непроведення досудового розслідування й непритягнення до відповідальності осіб, причетних до корупції в оборонній сфері[35].
Згодом стало відомо, що прокуратура передала в НАБУ частину листувань учасників оборонної афери Гладковського-Жукова-Рогози ще навесні 2017 року. У червні 2019 року ДБР, ГПУ і САП повідомили про три підозри, одну з яких отримав екс-детектив НАБУ[36]. У липні 2019 року Леся Іванова з'ясувала, що НАБУ відсудило в прокуратури доступ до телефонів фігурантів оборонного скандалу, але так і не прийшло по них[37].
29 квітня 2020 року НАБУ і САП повідомили про підозру чотирьом особам, які фактично керували роботою компанії-постачальниці запчастин для «Укроборонпрому», що фігурувала в розслідуванні[38]. За даними журналістів, серед них — партнери Гладковського — Віталій Жуков і Андрій Рогоза. На розслідування відреагували не лише в Україні, а й за кордоном.
«Коли таке відбувається, одразу думаєш про сотні мільйонів доларів, які ми всі надаємо, про те, що сотні американських і канадських військових допомагають тренувати українських солдат. Дуже складно це підтримувати», — зазначив екскомандуючий сухопутних військ США в Європі генерал-лейтенант Бен Годжес[39].
3 липня 2020 року Подільський суд Києва визнав недостовірним журналістське розслідування Bihus.Info про можливе розкрадання в оборонній сфері. Суд зобов'язав учасників «розслідування» спростувати інформацію про ймовірні розкрадання в Укроборонпромі[40].
У грудні 2020 року Київський апеляційний суд скасував рішення першої інстанції і відмовив Ігорю Гладковському в повному обсязі[41].
| Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
|
"Я до Колі": ресторан нардепа Тищенка приймає VIP-гостей попри карантин |
У квітні 2020 року, під час пандемії коронавірусу по всьому світу і жорсткого карантину, що забороняв ресторанам і кафе в Україні приймати відвідувачів, журналісти Bihus.Info зафіксували, як до ресторану народного депутата Миколи Тищенка щодня навідуються десятки гостей. Серед них — інші народні депутати, бізнесмени, менеджери великих компаній і екс-посадовці[42]. Сам Микола Тищенко спочатку відкидав, що є власником ресторану. А потім заявив, що заклад не працює, а всі візити були особистими зустрічами[43].
До цього скандалу, у ЗМІ неодноразово називали Тищенка кандидатом у мери Києва від партії «Слуга Народу», а сам народний депутат говорив про розробку «стратегії розвитку Києва». Проте після публікації розслідування заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко заявив, що Тищенко скоріше за все не буде балотуватись у мери від «Слуги Народу»[44][45].
На позачерговому засіданні Кабміну міністр МВС Арсен Аваков заявив, що поліція закрила ресторан «Велюр», а також провела ряд перевірки в інших закладах[46]. Сюжет набрав понад мільйон переглядів на ютубі протягом тижня, а назва ресторану «Велюр» увійшла у побут киян як синонім нахабства і безкарності[47].
| Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
|
Мільйони з повітря - нова схема від депутата Яценка |
У серпні 2018 року журналісти опублікували розслідування про схему викачування фірмами-«прокладками» грошей при оформленні оцінки та продажу нерухомості[48]. За даними журналістів, спеціалістів з оцінки майна змусили здавати звіти до Фонду держмайна за допомогою сайтів-посередників. Фірми, що здійснювали оцінку, мали оплачувати доступ до цього реєстру трьом фірмам-прокладкам, пов'язаним між собою і з народним депутатом Антоном Яценком (грцпа За майбутнє). Фірми, що здійснювали оцінку, включили цю націнку до вартості послуг. Пізніше до схеми додали ще одну фірму[49]. Щоденно ці оператори викачували близько 1 млн грн[50].
Після цього розслідування Антимонопольний комітет України розпочав перевірку законності дій Фонду держмайна щодо закриття доступу до реєстру оцінки майна та згодом оштрафував 4 фірми на 14 млн грн. У грудні 2019 року Верховна Рада проголосувала у другому читанні та в цілому за законопроєкт 2047-Д, що передбачає ліквідацію корупційної схеми у сфері реєстрації інформації зі звітів про оцінку об'єктів нерухомості відомої як «майданчики Яценка»[51].
| Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
|
Мужній самообмін, або квартирна щедрість Нацгвардії |
Наприкінці 2017 року журналісти Bihus.Info виявили, що Національна гвардія України і підконтрольна колишньому народному депутату Максиму Микитасю фірма «Укрбуд Девелопмент» реалізували квартирний обмін. Замість квартир і паркомісць у центрі Києва, де нацгвардійцями була виділена земля під будівництво багатоповерхівки, забудовник «Укрбуд Девеломпент» віддав військовим помешкання на околиці.
В Угоді із забудовником «Укрбуд Девелопмент» від 2015 року йшлося про 50 квартир та 30 паркомісць у ЖК «Аристократ» (Печерськ), передбачених для нацгвардійців у центрі Києва. Але восени 2016-го командувач Національної гвардії Юрій Аллеров підписав додаткову угоду, за якою його відомство фактично відмовляється від квартир і машиномісць на Печерську, натомість отримує 65 квартир у ЖК «Оберіг» на вулиці Бориспільській, 21-45.
За місяць після цього сюжету, Національне антикорупційне бюро відкрило кримінальне провадження.
Вартість цих квартир, як встановила проведена у межах досудового розслідування експертиза, виявилась на 81 635 448 грн меншою за ту, в яку оцінені квартири, що мала отримати Нацгвардія на старті домовленостей.
У травні 2019 року про підозру у вчиненні злочину повідомлено екскомандувачу Нацгвардії, гендиректору компанії-забудовниці та оцінювачу. У липні коло підозрюваних поповнилося виконавчим директором згаданої компанії.
2 жовтня 2019-го підозру отримав і сам екснардеп Максим Микитась. У квітні 2020 року Вищий антикорупційний суд стягнув у дохід держави 80 млн грн застави, яка була внесена колишнім народним депутатом і експрезидентом «Укрбуду» Максимом Микитасем через порушення зобов'язань, покладених на Микитася судом[52][53].
Згодом Спеціалізована антикорупційна прокуратура заявила про оскарження рішення Вищого антикорупційного суду, який відмовився арештувати екснардепа Максима Микитася. Це сталося після того, як Микитасьне вніс 100 мільйонів гривень застави, щоб уникнути арешту[54].
4 травня 2020 року Національне антикорупційне бюро повідомило про нові підозри, оголошені екснардепу і колишньому голові «Укрбуду» Максиму Микитасю, екскомандувачу Нацгвардії Юрію Аллерову, а також ще шести фігурантам з числа посадових осіб компанії-забудовника[55].
У травні-червні 2021 року було опубліковано серію з чотирьох ведіорозслідувань «Плівки Медведчука», які ставили на меті перевірку стосунків проросійського олігарха й кума Путіна Медведчука із Порошенком, Путіним чи проросійськими бойовиками[56]. Журналісти написали, що отримали з неназваних джерел записи телефонних розмов Медведчука за 2014—2018 роки, які вона проаналізували[57]. Сам Медведчук жодним чином не відреагував на дане розслідування.
У записах людина із голосом, який журналісти назвали голосом Медведчука, веде переговори з російськими і проросійськими діячами про важливі суспільно-політичні питання України. Згаданий у описі записів тодішній президент Порошенко у жодному з записів не фігурує, однак Медведчук на нього регулярно посилається в своїх розмовах[58].
У грудні 2021 року Bihus.Info і «Слідство. Інфо» повідомили, що Кирило Буданов проживає разом із заступником міністра внутрішніх справ Олександром Гогілашвілі в будинку В'ячеслава Стрелковського (має паспорт РФ і нерухомість в окупованому Криму), якого в ЗМІ називають організатором низки великих конвертаційних центрів на мільярди гривень.[59]
Bihus.Info — це група антикорупційних та інформаційних проєктів, що включає кілька напрямків:
Переможці в номінаціях[81]:
Bihus.Info у соцмережі «Facebook»
Bihus.Info у соцмережі «Твіттер»
Bihus.Info 
у соцмережі «Instagram» Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
