Тищенко Микола Миколайович
народний депутат України IX скл., ресторатор, спортсмен, власник мережі ресторанів «Наша карта» З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Мико́ла Микола́йович Ти́щенко (також відомий, як «Коля Котлета»[1][2], нар. 17 травня 1972, Київ, УРСР) — український політик, громадський діяч, ресторатор, телеведучий. Народний депутат України IX скл. від 219-го виборчого округу. Заступник голови Комітету ВРУ з питань транспорту та інфраструктури[3]. Фігурант антикорупційних розслідувань[4].
| Микола Тищенко | |
|---|---|
| Тищенко Микола Миколайович | |
 | |
| Народний депутат України | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 29 серпня 2019 |
| Народився | 17 травня 1972 (52 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Відомий як | ресторатор, телеведучий, спортсмен, політик |
| Країна | СРСР Україна |
| Національність | українець |
| Alma mater | Київський національний університет будівництва і архітектури |
| Політична партія | Слуга народу |
| Батько | Микола Петрович Тищенко |
| У шлюбі з | Алла Барановська (з 2016) |
| Діти | Данило (2005) Давид (2017) |
| Звання |  |
| Нагороди |   |
| Микола Тищенко на сайті Верховної Ради | |
| Народний депутат України | |||
|---|---|---|---|
| 9-го скликання | |||
| Безпартійний (до 27 січня 2023 року Слуга народу) |
29 серпня 2019 | — | |
|
| |||
Колишній заступник голови фракції «Слуга народу»[5], звільнений з посади та виключений з партії через виїзд у Таїланд під час повномасштабного вторгнення[6][7][8].
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народився 17 травня 1972 року у Києві, навчався в спеціалізованій школі № 194 «Перспектива» (Оболонський район), закінчив Київський університет будівництва і архітектури за спеціальністю інженер-механік, там же закінчив військову кафедру. Майстер спорту України з дзюдо[джерело?].
Ресторатор
Займається ресторанним бізнесом з 1998 року[9]. Є власником мережі київських ресторанів «Наша карта» («Велюр», «Рішельє», «Сейф», «Тургенєв», «Вулик», суші-бар «Пушистый», «Olmeca Plage», «Три вилки») заснованої 2007 року. Співзасновник ГО «Гільдія рестораторів і підприємств громадського харчування».
Телебачення
Брав участь у телепроєктах «Ігри патріотів», «Форт Байяр», «Володар гори»; «Битва українських міст», в якому очолив команду міста Києва, (березень 2010 року, телеканал «Інтер»); «МастерШеф», на «СТБ», входив до складу журі; «МастерШеф-2», на «СТБ», входить до складу журі; «МастерШеф-3», на «СТБ», входить до складу журі; «МастерШеф-4», на «СТБ», входить до складу журі.
У квітні 2016 року Тищенко покинув «МастерШеф» після 6 років ефірів[10]. У 2017 році стає ведучим програми «Ревізор» на Новому каналі[11].
З серпня 2018 року є учасником шоу «Танці із зірками» на 1+1.
Політика
Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року (в.о. № 219, частина Святошинського району м. Києва)[12], де був позначений як генеральний директор ТОВ «ВКФ „РИМІД“»[13]. Підтримку Миколі надавала партія «Слуга народу», Тищенко обійшов Олександра Третьякова з партії «Європейська солідарність» і переміг на 219 окрузі[14].
Співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Саудівською Аравією, співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Катаром. Очолював київську міську організацію партії «Слуга народу»[15]. У березні 2021 обраний головою Закарпатської обласної організації партії «Слуга народу»[16]. 19 липня 2022 року голова партії Олена Шуляк припинила його повноваження на цій посаді[17].
26 січня 2023 року Тищенка виключили з партії Слуга народу через незаконне відвідування Таїланду під час повномасштабного вторгнення РФ до України[18][19]. Микола заявив, що отримав завдання «розвивати відносини з країнами Азії»[20].
Громадська діяльність
Від початку російсько-української війни Тищенко декларував активну волонтерську діяльність та збори грошей для ЗСУ. Провів благодійну вечерю в Парижі, де зібрав 5 млн грн для ЗСУ, передав їх на купівлю автомобілів для захисників Миколаєва[21][22]. За допомогою серії благодійних вечерь Way of Peace в рамках проєкту «Кулінарна дипломатія» зібрав кошти на автівки для потреб ЗСУ[23].
Розслідування
Узагальнити
Перспектива
Порушення на виборах (2019)
Під час парламентських виборів 2019 року ЦВК винесла Тищенку попередження за агітацію в органах влади (Святошинській РДА)[24]. Попри заборону політикам втручатися в освіту, Тищенко взяв участь на лінійках у двох школах Києва, перевірив перебіг ремонтних робіт і завітав ще до одного навчального закладу з ревізією процесу оновлення їдальні[25].
Порушення карантинних обмежень (2020—2021)
Під час карантину в 2020 році заклад «Велюр», власником якого є Тищенко, продовжував працювати, незважаючи на заборону. Його відвідували депутати, чиновники та бізнесмени[26].
Також вже у 2021 році Тищенко влаштував велику вечірку в п'ятизірковому готелі Fairmont на честь дня народження своєї дружини. Поліція відкрила справу за фактом порушення карантинних вимог у готелі на столичному Подолі[27].
У березні 2021 року Тищенко приїхав разом з іншими депутатами зі Слуги народу до Івано-Франківської області, щоби підтримати Василя Вірастюка, який балотувався до ВРУ на окрузі № 87. Спостерігачі повідомили, що Тищенко вимагав журналістські посвідчення, переплутав Прикарпаття та Закарпаття, та обвинувачував кандидата від партії «За майбутнє» Олександра Шевченка в сепаратизмі[28].
Головні корупційні скандали (2020—2024)
У травні 2020 року фірма ПП «Експрес-К», що належить його сестрі Юлії Тищенко, отримала підряд на 16,7 млн грн на будівництва транспортної розв'язки на Лівому березі Києва[29]. На той час Тищенко був народним депутатом і мав прямий вплив на розподіл державних замовлень.
У червні 2020 року нардеп Гео Лерос, відомий завдяки «плівкам Лероса», передав матеріали в НАБУ щодо схеми розкрадання бюджету на будівництво Подільсько-Воскресенського мосту, де фігурують імена Тищенка та «смотрящого» за Києвом Дениса Комарницького. У жовтні Гео Лерос виклав записи розмов Комарницького і Тищенка, які підтверджують згадану схему[30].
14 червня 2023, після того як Верховна Рада припинила діяльність ТСК Тищенка щодо вирубання лісів, помічниця Тищенка Евеліна Андрієвська створила ГО «ТСК Нацресурс» дублюючи назву ТСК. І після цього Тищенко продовжував писати про перевірки різних установ нібито в рамках роботи ТСК «Нацресурс»[31].
5 серпня 2023 року голосував проти відкриття електронних декларацій[32]. У грудні 2023 року НАЗК розпочало моніторинг способу життя Тищенка[33].
Чоловік сестри Тищенка, Герман Блінов, працював у компанії «Еко-Буд-Трейд», яка у 2024 році отримала 6 млрд грн з київського бюджету на добудову Подільсько-Воскресенського мосту[34].
Тищенко під час виборів (2021)
У березні 2021 року Тищенко приїхав разом з іншими депутатами зі Слуги народу до Івано-Франківської області, щоби підтримати Василя Вірастюка, який балотувався до ВРУ на окрузі № 87. Спостерігачі повідомили, що Тищенко вимагав журналістські посвідчення, переплутав Прикарпаття та Закарпаття, та обвинувачував кандидата від партії «За майбутнє» Олександра Шевченка в сепаратизмі[35].
9 вересня 2021 року Тищенко напав на Гео Лероса в Верховній Раді України після критики Зеленського[36][37].
Волонтерська діяльність (2022)
У квітні 2022 року, на один із блокпостів Святошинського району Києва, Тищенко передав 3 бронежилети майже 40-річної давності, та два мішки картоплі. Жилети виявилися непридатними до використання.[38]
Закордонні поїздки під час війни (2022—2023)
У червні 2022 року Тищенко виїхав спочатку до Праги, де нібито збирали кошти на автівки для ЗСУ. За кілька місяців Тищенко був у Парижі[39].
У січні 2023 року Тищенко потрапив у скандал через поїздку до Таїланду. Посольство України в Таїланді опублікувало запрошення на зустріч із Тищенком, що викликало обурення серед громадськості, оскільки чиновникам заборонено виїжджати за кордон у приватних цілях під час воєнного стану[40].
Тищенко стверджував, що його поїздка була службовою, і він виконував завдання фракції «Слуга народу» щодо розвитку взаємодії з країнами Азії та Африки. Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук заперечив, що він підписував розпорядження на відрядження Тищенка до Таїланду.
У відповідь на скандал голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія ініціював виключення Тищенка з фракції та партії. 27 січня 2023 року Тищенка виключили з фракції «Слуга народу» та позбавили посади заступника голови фракції.
ТСК Нацресурс (2023)
14 червня 2023, після того як Верховна Рада припинила діяльність ТСК Тищенка щодо вирубання лісів, помічниця Тищенка Евеліна Андрієвська створила ГО «ТСК Нацресурс» дублюючи назву ТСК. І після цього Тищенко продовжував писати про перевірки різних установ нібито в рамках роботи ТСК «Нацресурс»[41].
Ботоферми та кол-центри (2019—2024)
1 серпня 2022 року депутат Тищенко звинуватив колегу Олега Семінського в відстоюванні інтересів ботоферми, що за його словами пов'язана з російськими спецслужбами. Тищенко стверджував, що в офісі цього коллцентру були знайдені печатки російських компаній та банків, зокрема «Газпрому» та «Центробанку». Семінський заперечував ці звинувачення, заявивши, що офіс орендували «звичайні айтішники».[42]
У серпні 2023 року було опубліковано аудіо, де особа з голосом, схожим на Тищенка, обговорювала створення схеми «заробітку» на колл-центрах, обіцяючи вирішувати справи на всіх рівнях та домовлятися з правоохоронними органами й судами. Тищенко назвав цей запис фейком[43].
Проросійська позиція
23 лютого 2024 року стало відомо, що Тищенко приховував зв'язки з особами, які співпрацюють з Росією[44]. ЗМІ вказують і на зв'язки з РФ через Микиту Батюка, батько якого є головою Спілки промисловців «ДНР»[45][46].
Напад на військового в Дніпрі (2024)
20 червня 2024 року в Дніпрі Тищенко у супроводі невідомих озброєних людей у камуфляжі, а також представника ГУНП України в Києві напав на військового зі спецпідрозділу ГУР МО України Kraken, ветерана російсько-української війни Дмитра Павлова (позивний Син), який гуляв містом із немовлям[47]. Невідомі у балаклавах із Тищенком вихопили дитину з рук чоловіка, вдягли на чоловіка кайданки й почали бити[48]. Було порушено справи за ч. 1 ст. 125 (умисне легке тілесне ушкодження) та 2 ст. 146 (незаконне позбавлення волі) ККУ[49].
25 червня 2024 року Тищенку вручили підозру за нанесення тілесних ушкоджень та незаконному утриманні за ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 ККУ[50][51][52]. Печерський суд Києва призначив Тищенку 60 днів домашнього арешту з носінням електронного браслету, але того ж вечора журналісти помітили Тищенка у одному з ресторанів Києва. Тищенка підозрювали у катуванні та незаконному позбавленні волі колишнього військовослужбовця у місті Дніпрі[53].
25 червня Печерський суд Києва заарештував на 2 місяці без застави охоронця Тищенка, учасника нападу[54][55]. 19 серпня суд продовжив домашній арешт Тищенку на два місяці[56].
19 вересня 2024 року запобіжний захід Тищенку у вигляді домашнього арешту з носінням електронного браслету продовжено на 2 місяці[57][58]. 12 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду залишила без змін Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року, відповідно апеляційну скаргу сторони захисту — залишено без задоволення[59][60]. 15 листопада 2024 року Печерський суд Києва продовжив домашній арешт Тищенка до 23 грудня 2024 року.[61][62][63]
7 листопада колишній охоронець Тищенка на Костянтин Цубера визнав свою провину та уклав угоду зі слідством. Він визнав причетність до незаконного позбавлення волі за попередньою змовою (ч. 2 ст. 146 ККУ), до катування (ч. 2 ст. 127), і надав свідчення щодо нападу[64].
17 грудня ДБР завершило розслідування проти Тищенка, обвинувальний акт було скеровано до суду[65]. 27 січня 2025 року суд відправив Тищенка під домашній арешт на 2 місяці[66].
Державні нагороди та відзнаки
- 2005 — почесна грамота ВРУ за заслуги перед українським народом[джерело?].
- 2007 — грамота Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту України за благодійність[джерело?].
- 2008 — указом Президента України нагороджений державним орденом України «За заслуги» III ступеня[67].
Родина
- Батько — Микола Петрович Тищенко;
- Мати — Жанна Анатоліївна Тищенко,[68] за часів СРСР працювала фотографом у будинку побуту, яким керував її чоловік, Микола перервав всі зв'язки з матір'ю[69][70].
- Другий шлюб уклав із моделлю Іриною Журавською, племінницею нардепа від Партії Регіонів Віталія Журавського[71].
- Двічі розлучений, 2016 року одружився втретє, з Аллою Барановською (нар. 1995)[72], розлучилися в січні 2024[73]. За даними журналістів, розлучення було фіктивним і слугувало, щоби ховати статки Тищенка[74]
- 21 лютого 2017 року народився другий син Давид[75]
- Кум — Андрій Єрмак[76].
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.