Remove ads
Мико́ла Микола́йович Ти́щенко (також відомий, як «Коля Котлета»[1][2], нар. 17 травня 1972, Київ, УРСР) — український політик, громадський діяч, ресторатор, телеведучий. Народний депутат України IX скл. від 219-го виборчого округу. Заступник голови Комітету ВРУ з питань транспорту та інфраструктури[3].
| Микола Тищенко | |
|---|---|
| Тищенко Микола Миколайович | |
 | |
| Народний депутат України | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 29 серпня 2019 |
| Народився | 17 травня 1972 (52 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Відомий як | ресторатор, телеведучий, спортсмен, політик |
| Країна | СРСР і Україна |
| Національність | українець |
| Alma mater | Київський національний університет будівництва і архітектури |
| Політична партія | Слуга народу |
| Батько | Микола Петрович Тищенко |
| У шлюбі з | Алла Барановська (з 2016) |
| Діти | Данило (2005) Давид (2017) |
| Звання |  |
| Нагороди |   |
| Микола Тищенко на сайті Верховної Ради | |
 Народний депутат України | |||
|---|---|---|---|
| 9-го скликання | |||
| Безпартійний (до 27 січня 2023 року Слуга народу) |
29 серпня 2019 | — | |
|
| |||
Колишній заступник голови фракції «Слуга народу»[4], звільнений з посади та виключений з партії[5][6].
Remove ads
Народився 17 травня 1972 року у Києві, навчався в спеціалізованій школі № 194 «Перспектива» (Оболонський район), закінчив Київський університет будівництва і архітектури за спеціальністю інженер-механік, там же закінчив військову кафедру. Майстер спорту України з дзюдо[джерело?].
Ресторатор
Займається ресторанним бізнесом з 1998 року[7]. Є власником мережі київських ресторанів «Наша карта» («Велюр», «Рішельє», «Сейф», «Тургенєв», «Вулик», суші-бар «Пушистый», «Olmeca Plage», «Три вилки») заснованої 2007 року. Співзасновник ГО «Гільдія рестораторів і підприємств громадського харчування».
Телебачення
Брав участь у телепроєктах «Ігри патріотів», «Форт Байяр», «Володар гори»; «Битва українських міст», в якому очолив команду міста Києва, (березень 2010 року, телеканал «Інтер»); «МастерШеф», на «СТБ», входив до складу журі; «МастерШеф-2», на «СТБ», входить до складу журі; «МастерШеф-3», на «СТБ», входить до складу журі; «МастерШеф-4», на «СТБ», входить до складу журі.
У квітні 2016 року Тищенко покинув «МастерШеф» після 6 років ефірів[8]. У 2017 році стає ведучим програми «Ревізор» на Новому каналі[9].
З серпня 2018 року є учасником шоу «Танці із зірками» на 1+1.
Політика
Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року (в.о. № 219, частина Святошинського району м. Києва)[10], де був позначений як генеральний директор ТОВ «ВКФ „РИМІД“»[11]. Підтримку Миколі надавала партія «Слуга народу», Тищенко обійшов Олександра Третьякова з партії «Європейська солідарність» і переміг на 219 окрузі[12].
Співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Саудівською Аравією, співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Катаром. Очолював київську міську організацію партії «Слуга народу»[13]. У березні 2021 обраний головою Закарпатської обласної організації партії «Слуга народу»[14]. 19 липня 2022 року голова партії Олена Шуляк припинила його повноваження на цій посаді[15].
26 січня 2023 року Тищенка виключили з партії Слуга народу через незаконне відвідування Таїланду під час повномасштабного вторгнення РФ до України[16][17]. Микола заявив, що отримав завдання «розвивати відносини з країнами Азії»[18].
Громадська діяльність
Від початку російсько-української війни Тищенко декларував активну волонтерську діяльність та збори грошей для ЗСУ. Провів благодійну вечерю в Парижі, де зібрав 5 млн грн для ЗСУ, передав їх на купівлю автомобілів для захисників Миколаєва[19][20]. За допомогою серії благодійних вечерь Way of Peace в рамках проєкту «Кулінарна дипломатія» зібрав кошти на автівки для потреб ЗСУ[21].
Remove ads
Порушення умов карантину (2020)
Під час парламентських виборів 2019 року ЦВК винесла Тищенку попередження за агітацію в органах влади (Святошинській РДА)[22]. Попри заборону політикам втручатися в освіту, Тищенко взяв участь на лінійках у двох школах Києва, перевірив перебіг ремонтних робіт і завітав ще до одного навчального закладу з ревізією процесу оновлення їдальні[23].
Під час карантину в 2020 році заклад «Велюр», власником якого є Тищенко, продовжував працювати, незважаючи на заборону. Його відвідували депутати, чиновники та бізнесмени[24]. У травні 2020 фірма ПП «Експрес-К», що належить його сестрі Юлії Тищенко, отримала підряд на 16,7 млн грн на будівництва транспортної розв'язки на Лівому березі Києва[25].
У березні 2021 року Тищенко приїхав разом з іншими депутатами зі Слуги народу до Івано-Франківської області, щоби підтримати Василя Вірастюка, який балотувався до ВРУ на окрузі № 87. Спостерігачі повідомили, що Тищенко вимагав журналістські посвідчення, переплутав Прикарпаття та Закарпаття, та обвинувачував кандидата від партії «За майбутнє» Олександра Шевченка в сепаратизмі[26].
У червні 2020 року нардеп Гео Лерос передав матеріали в НАБУ щодо схеми розкрадання бюджету на будівництво Подільсько-Воскресенського мосту, де фігурують імена Тищенка та «смотрящого» за Києвом Дениса Комарницького. У жовтні Гео Лерос виклав записи розмов Комарницького і Тищенка, які підтверджують згадану схему[27].
9 вересня 2021 року Тищенко напав на Гео Лероса в Верховній Раді України після критики Зеленського[28][29].
У квітні 2022 році передав на один із блокпостів Святошинського району Києва бронежилети майже 40-річної давності, які не виконували свою захисну функцію[30].
26 січня 2023 під час війни і заборони чиновникам їздити на відпочинок за кордон Тищенка побачили в Таїланді[31].
14 червня 2023, після того як Верховна Рада припинила діяльність ТСК Тищенка щодо вирубання лісів, помічниця Тищенка Евеліна Андрієвська створила ГО «ТСК Нацресурс» дублюючи назву ТСК. І після цього Тищенко продовжував писати про перевірки різних установ нібито в рамках роботи ТСК «Нацресурс»[32].
1 серпня 2023 року депутат Тищенко звинуватив колегу Олега Семінського в відстоюванні інтересів ботоферми, що за словами Миколи пов'язана з Росією[33][34].
5 серпня 2023 року голосував проти відкриття електронних декларацій[35].
У грудні 2023 року НАЗК розпочало моніторинг способу життя Тищенка[36].
23 лютого 2024 року стало відомо, що Тищенко приховував зв'язки з особами, які співпрацюють з Росією[37]. ЗМІ вказують і на зв'язки з РФ через Микиту Батюка, батько якого є головою Спілки промисловців «ДНР»[38][39].
Напад на військового в Дніпрі
20 червня 2024 року в Дніпрі Тищенко у супроводі невідомих озброєних людей у камуфляжі, а також представника ГУНП України в Києві напав на військового зі спецпідрозділу ГУР МО України Kraken, ветерана російсько-української війни Дмитра Павлова (позивний Син), який гуляв містом із немовлям[40]. Невідомі у балаклавах із Тищенком вихопили дитину з рук чоловіка, вдягли на чоловіка кайданки й почали бити[41]. Було порушено справи за ч. 1 ст. 125 (умисне легке тілесне ушкодження) та 2 ст. 146 (незаконне позбавлення волі) ККУ[42].
25 червня 2024 року Тищенку вручили підозру за нанесення тілесних ушкоджень та незаконному утриманні за ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 ККУ[43][44][45]. Печерський суд Києва призначив Тищенку 60 днів домашнього арешту з носінням електронного браслету, але того ж вечора журналісти помітили Тищенка у одному з ресторанів Києва. Тищенка підозрювали у катуванні та незаконному позбавленні волі колишнього військовослужбовця у місті Дніпрі[46].
25 червня Печерський районний суд міста Києва заарештував на 2 місяці без застави охоронця Тищенка, учасника нападу[47][48]. 19 серпня суд продовжив домашній арешт Тищенку на два місяці[49].
19 вересня 2024 року запобіжний захід Тищенку у вигляді домашнього арешту з носінням електронного браслету продовжено на 2 місяці[50][51]. 12 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду залишила без змін Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року, відповідно апеляційну скаргу сторони захисту — залишено без задоволення[52][53]. 15 листопада 2024 року Печерський суд Києва продовжив домашній арешт Тищенка до 23 грудня 2024 року.[54][55][56]
7 листопада колишній охоронець Тищенка на Костянтин Цубера визнав свою провину та уклав угоду зі слідством. Він визнав причетність до незаконного позбавлення волі за попередньою змовою (ч. 2 ст. 146 ККУ), до катування (ч. 2 ст. 127), і надав свідчення щодо нападу[57].
Remove ads
- 2005 — почесна грамота ВРУ за заслуги перед українським народом[джерело?].
- 2007 — грамота Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту України за благодійність[джерело?].
- 2008 — указом Президента України нагороджений державним орденом України «За заслуги» III ступеня[58].
- Батько — Микола Петрович Тищенко;
- Мати — Жанна Анатоліївна Тищенко,[59] за часів СРСР працювала фотографом у будинку побуту, яким керував її чоловік, Микола перервав всі зв'язки з матір'ю[60][61].
- Другий шлюб уклав із моделлю Іриною Журавською, племінницею нардепа від Партії Регіонів Віталія Журавського[62].
- Двічі розлучений, 2016 року одружився втретє, з Аллою Барановською (нар. 1995)[63], розлучилися в січні 2024[64]. За даними журналістів, розлучення було фіктивним і слугувало, щоби ховати статки Тищенка[65]
- 21 лютого 2017 року народився другий син Давид[66]
- Кум — Андрій Єрмак[67].
Remove ads
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads