Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Список країн світу
стаття-список у проєкті Вікімедіа З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
У списку в алфавітному порядку подано міжнародно визнані незалежні суверенні держави-члени ООН, країни з обмеженим визнанням, залежні країни і території, самоврядні країни з невизначеним міжнародним статусом. У стовпцях таблиці подано ряд назв країни — стислу і повну офіційну українською, англійською та офіційними мовами країни; головні країнознавчі характеристики — столичне місто, площу території[1], чисельність[2] і густоту населення, мініатюри національних прапорів і державних гербів з гіперпосиланнями на відповідні статті про них, три і дволітерні коди країни за стандартами ISO; національні інтернет-домени.
Remove ads
Ознаки державності
Узагальнити
Перспектива
У світі немає обов’язкового для всіх членів спільноти націй визначення критеріїв державності, але загальноприйняті ознаки та вимоги застосовуються.
Головним міжнародно-правовим стандартом державності є декларативна теорія державності, яка була кодифікована Конвенцією Монтевідео 1933 року. Конвенція визначає державу як суб'єкт міжнародного права, якщо вона «володіє такими вимогами: (a) постійне населення; (b) визначена територія; (c) уряд; і (d) здатність вступати у взаємини з іншими державами», якщо вона не була «отримана силою, незалежно від того, чи полягає це у застосуванні зброї, у погрозах дипломатичним представництвам або будь-якому іншому ефективному примусовому заході»[3].
Існують суперечки щодо того, до якої міри визнання, має бути залучено як критерій державності. Декларативна теорія державності стверджує, що державність є суто об’єктивною ознакою, і визнання певної держави іншими державами не має значення. З іншого боку, конститутивна теорія державності визначає державу як учасника правовідносин згідно з міжнародним правом, лише в тому разі, якщо вона визнається як суверенна, іншими державами. До списку країн світу внесено всі державні утворення, які вважають себе суверенними державами (через декларацію про незалежність чи іншим способом), а також ті які:
- часто розглядаються як такі, що задовольняють декларативну теорію державності, або
- визнані як суверенна держава принаймні однією державою-членом ООН.
Можна зауважити, що в деяких випадках існує розбіжність у думках щодо тлумачення першого пункту, і питання про те, чи задовольняє його суб’єкт, є суперечливим. Особливі політичні утворення, які не відповідають класифікації суверенної держави, вважаються протодержавами[4][5].
Remove ads
Незалежні держави
Узагальнити
Перспектива
Нижче представлений алфавітний список незалежних держав світу, серед яких:
- 193 держави-члени ООН.
- Ватикан (Святий престол) — держава-місто, спостерігач ООН, визнається його державами-членами.
- Держави з обмеженим визнанням (позначено курсивом)
- Палестинська держава — держава спостерігач ООН, визнана переважною більшістю інших держав світу, де-факто перебуває в процесі державної розбудови, являє собою 2 територіально роз'єднані та самокеровані частково автономні утворення (сектор Газа і Західний берег річки Йордан) під контролем Ізраїлю (Україна визнає право палестинського народу на створення власної держави згідно із відповідними резолюціями ООН).
- Західна Сахара — країна, майбутнє якої визначене низкою резолюцій ООН та понад 70 державами світу, більшість території якої окуповано Марокко (Україна виступає за право народу Західної Сахари на політичне самовизначення згідно відповідних резолюцій ООН).
- Косово — не член ООН, але офіційно визнана переважною більшістю держав світу (Україна вважає Косово невід'ємною частиною Сербії).
- Тайвань — суверенна держава, колишній постійний член Ради Безпеки ООН (1945—1971), визнана де-факто багатьма державами світу, але абсолютною більшістю держав не визнана де-юре (Україна вважає територію Тайваню невід'ємною частиною Китайської Народної Республіки).
- Легенда
— сортування не завжди дотримується алфавітного порядку слів в назві країни. Наприклад, Південна Корея і Північна Корея будуть в списку на літеру «К».
Колірним кодом у першій комірці зазначено форму державного правління:
|
|
|
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Remove ads
Залежні
Узагальнити
Перспектива
Залежні країни з різним ступенем самоврядності та постійним населенням (38):
- Австралія. 3 зовнішні території (Кокосові Острови, Острів Норфолк, Острів Різдва).
- Велика Британія. 3 коронні землі (Острів Мен, Гернсі і Джерсі) і 12 заморських територій (Ангілья, Бермудські Острови, Британські Віргінські Острови, Британська Територія в Індійському Океані, Гібралтар (територіальні претензії Іспанії), Кайманові Острови, Монтсеррат, Острови Святої Єлени, Вознесіння і Тристан-да-Кунья, Південна Джорджія і Південні Сандвічеві Острови,Піткерн, Острови Теркс і Кайкос, Фолклендські Острови на спірній з Аргентиною території архіпелагу Фолклендські (Мальвінські) острови).
- Данія. 2 самоврядні країни з частковою суб'єктністю у міжнародно-правових відносинах (Гренландія і Фарерські острови).
- Нідерланди. 3 заморські країни (Аруба, Кюрасао і Сінт-Мартен).
- Нова Зеландія. 2 самоврядних території у вільній асоціації (Острови Кука, Ніуе) і 1 залежна територія (Токелау).
- Норвегія. 1 територія з особливим міжнародним статусом (Шпіцберген).
- США. 5 острівних неінкорпорованих (невключених) територій, з яких 4 організовані (Американські Віргінські Острови, Гуам, Північні Маріанські Острови та Пуерто-Рико) і одна неорганізована (Американське Самоа).
- Франція. 6 заморських володінь (Волліс і Футуна, Нова Каледонія, Французька Полінезія, Сен-Бартельмі, Сен-Мартен і Сен-П'єр і Мікелон).
Інші залежні території, що не мають постійного населення (22):
- 4 території Австралії: Австралійська Антарктична Територія (підпадає під дію Антарктичного договору), Острови Ашмор і Картьє, Острів Герд і Острови Макдональд, Острови Коралового моря.
- 2 території Великої Британії: Акротирі і Декелія, Британська Антарктична Територія (підпадає під дію Антарктичного договору).
- 1 територія Нової Зеландії: Територія Росса (підпадає під дію Антарктичного договору).
- 4 території Норвегії: 2 зовнішніх острови (Буве і Ян-Маєн) та 2 антарктичні території (Земля Королеви Мод, острів Петра I), що підпадають під дію Антарктичного договору).
- 9 територій США: 8 неінкорпорованих Зовнішніх малих островів (острів Бейкер, атол Джонстон, острів Джарвіс, острів Гауленд, риф Кінгмен, атол Мідвей, острів Навасса і острів Вейк) та 1 інкорпорована неорганізована територія атолу Пальміра.
- 2 заморські території Франції (Кліппертон і Французькі Південні і Антарктичні Території), остання з яких частково підпадає під дію Антарктичного договору.
До цього списку не включено:
- території, не контрольовані центральним урядом, але що не претендують на повну незалежність (наприклад, Аракан в М'янмі, Пунтленд і Південно-Західне Сомалі у Сомалі).
- військові і військово-морські бази (Гуантанамо), арендовані території (Байконур), що розташовані на території інших держав (крім суверенних британських баз Акротирі і Декелія на Кіпрі).
- Легенда
Колірним кодом у першій комірці зазначено державну приналежність території:
|
|
|
_Islands.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Інші
Існує 3 автономних регіони, що є невід'ємною складовою частиною свої держав, але чий правовий статус визначається окремими міжнародними угодами. Це автономний регіон Фінляндії — Аландські Острови; 2 спеціальні адміністративні регіони Китайської Народної Республіки — Гонконг і Макао. Також окремо можна зазначити ряд країн, що під час процесів деколонізації обрали шлях більш тісної інтеграції із метрополією, тобто стали невід'ємною складовою своїх держав, позбувшись суеверенітету. Рядовий (або спеціальний) адміністративний статус таких заморських територій закріплено у конституціях відповідних держав. Це Канарські Острови, Суверенні території і 2 автономні міста (Сеута і Мелілья) в Африці, що належать Іспанії; 3 заморських муніципалітети Нідерландів (Бонайре, Саба і Сінт-Естатіус); 2 автономних регіони Португалії (Азорські Острови і архіпелаг Мадейра); 5 заморських департаментів Франції (Гваделупа, Мартиніка, Реюньйон, Гвіана, Майотта).
.svg){kind=small}
Remove ads
Невизнані та частково визнані
Узагальнити
Перспектива
До країн, що не є суб'єктами міжнародно-правових відносин, мають ніким не визнаний державний статус (або лише окремими країнами), але здійснюють самоврядування на певній території, відносять 7 державних утворень. Частина таких країн є сецесійними, тобто утворення яких відбулось внаслідок дії політичних сепаритиських рухів (Турецька Республіка Північного Кіпру, Косово, Абхазія, Амбазонія, Сомаліленд і Південна Осетія), частина несецесійні (Тайвань, Палестина, Західна Сахара).
.svg){kind=small}
Remove ads
Політична карта світу
Див. також
Примітки
- Столиця визначена конституцією країни (де-юре), фактично столичні функції виконує Ла-Пас (де-факто).
- Столиця визначена конституцією країни (де-юре), після повстання хуситів 2015 року фактично столичні функції виконує Аден (де-факто).
- Столиця визначена конституцією країни (де-юре) і фактичне місцеперебування урядових організацій (де-факто). Переважна більшість держав світу вважають статус міста неврегульованим. Міжнародно визнаною столицею держави є Тель-Авів, місце перебування дипломатичних місій (включно з українською).
- Столиця визначена конституцією країни (де-юре), фактично більшість столичних функції продовжує Абіджан.
- Столичні адміністративні функції виконує Путраджая, куди перенесено більшість урядових організацій.
- Столиця визначена конституцією країни (де-юре), фактично столичні функції виконує Гаага, урядові організації та дипломатичні місії (де-факто).
- Місто заявлене столицею де-юре, фактично столичні функції виконує місто Рамалла (де-факто).
- Офіційно визначена столиця, місцеперебування урядових організацій і дипломатичних місій. Столичні функції виконує також Блумфонтейн (місцеперебування Верховного суду) і Кейптаун (парламенту).
- Столиця визначена конституцією країни (де-юре), більшість столичних функцій досі виконує Дар-ес-Салам (де-факто).
- Столиця визначена конституцією країни (де-юре), фактично столичні функції продовжує виконувати Коломбо (де-факто).
- Адміністративний центр де-юре, але після катастрофічного виверження вулкана Суфрієр-Гіллс 1997 року функції виконує Брейдс.
- Дані місцевого перепису 2015 року.
Remove ads
Джерела
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads