Remove ads
стаття-список у проєкті Вікімедіа З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Республіка Хорватія — суверенна держава на рубежах Центральної і Південно-Східної Європи та Середземномор'я, яка 25 червня 1991 року проголосила свою незалежність від Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія. Хорватія — член Організації Об'єднаних Націй, Ради Європи, Європейського Союзу, Північноатлантичного альянсу, Світової організації торгівлі, Середземноморського союзу та низки багатьох інших міжнародних організацій. Станом на 2015 рік, Хорватія встановила дипломатичні відносини зі 174 країнами.[1]
Головними завданнями хорватської зовнішньої політики у 90-х роках ХХ ст. було здобуття міжнародного визнання і членство в ООН. Після того, як цієї мети до 2000 року було досягнуто, двома основними цілями стали вступ у НАТО і в Євросоюз. Хорватія домоглася виконання обох цих завдань: у першому випадку — в 2009 році, у другому — в 2013. Поточні цілі Хорватії у зовнішній політиці — це входження в інституції ЄС та регіону, співпраця з партнерами по НАТО та зміцнення багатостороннього і двостороннього співробітництва.[2]
Зовнішня політика незалежної Хорватії зосередилася на дедалі більшій євроатлантичній інтеграції, насамперед на приєднанні до ЄС і НАТО. Щоб дістати доступ до європейських і трансатлантичних інституцій, країні довелося подолати багато негативних наслідків розпаду Югославії і спричиненої ним війни за незалежність, а також поліпшити і підтримувати добрі взаємини зі своїми сусідами.
Ключовими питаннями першого десятиліття нового тисячоліття були реалізація Дейтонських угод і Ердутської угоди, позбавлене дискримінації сприяння поверненню біженців і переміщених осіб часів війни 1991-95 років, у тому числі реституція власності для етнічних сербів, розв'язання прикордонних спорів зі Словенією, Боснією і Герцеговиною, Сербією і Чорногорією та загальна демократизація.
У 1996-1999 роках під час правління правої партії ХДС Хорватія була непослідовною у цих напрямах, при цьому жертвуючи своїми відносинами з ЄС і США, що істотно утруднювало просування Хорватії по шляху подальшої євроатлантичної інтеграції. Прогрес у справі Дейтонських і Ердутської угод та повернення біженців став очевидним у 1998 році, але зрушення було повільним і вимагало посиленої міжнародної співучасті.
Незадовільні показники реалізації Хорватією широких демократичних реформ у 1998 році породили питання про відданість правлячої партії основним демократичним засадам і цінностям. Стурбованість викликали обмеження свободи слова, контроль однієї партії над громадським телебаченням і радіо, придушення незалежних засобів масової інформації, несправедливе виборче законодавство, не до кінця незалежна судова система та недостатній захист прав людини і громадянина.
На парламентських виборах на початку 2000 було обрано лівоцентристський коаліційний уряд, який очолили хорватські соціал-демократи. Цей уряд поступово відмовився від контролю над державними медіа-компаніями і не наступав на свободу слова та незалежні ЗМІ, хоча і не завершив процес унезалежнення Хорватського радіотелебачення. Судові реформи також залишилися відкритим питанням.
Значні хорватські успіхи у міжнародних відносинах протягом цього періоду включають:
Заява на вступ у ЄС була останнім істотним зовнішньополітичним кроком уряду Івіци Рачана, який у відповідь на питальник від Єврокомісії подав звіт на 7 000 сторінок.
Міжнародні відносини серйозно постраждали від вагання і зволікання уряду у справі видачі хорватського генерала Янка Бобетка Міжнародному трибуналові щодо колишньої Югославії та нездатність взяти під варту генерала Анте Готовіну для допиту в цьому суді.
Повернення біженців прискорилося з 1999 року, досягши свого піку в 2000 році, але потім дещо пішло на спад у 2001 і 2002 роках. Місія ОБСЄ в Хорватії продовжила стежити за поверненням біженців і досі фіксує порушення громадянських прав. Хорватські серби як і раніше мають проблеми з реституцією власності та їхнім включенням у програми допомоги з відбудови. У поєднанні з недостатніми економічними спроможностями в сільських районах колишньої Країни процес повернення викликає крайнє занепокоєння.
На час подання заявки Хорватії в Євросоюз три держави-члени ЄС (Велика Британія, Нідерланди та Італія) ще не встигли ратифікувати Угоду про стабілізацію та асоціацію. Новий уряд Іво Санадера, обраний після виборів 2003 року, повторив запевнення в тому, що Хорватія виконає політичні зобов'язання, яких не вистачає, та прискорив видачу кількох звинувачених МТКЮ. Європейська комісія відреагувала на відповіді питальника, надісланого Хорватії 20 квітня 2004, позитивним висновком. Країна була остаточно прийнята кандидатом у члени ЄС в липні 2004. Невдовзі після цього Італія і Велика Британія ратифікували Угоду про стабілізацію та асоціацію, тоді як десять держав-членів ЄС, прийнятих у члени того року, ратифікували її всі разом на європейському саміті 2004 року. У грудні 2004 року лідери ЄС оголосили, що переговори з Хорватією про вступ розпочнуться 17 березня 2005 року за умови, що уряд Хорватії у повній мірі співробітничатиме з МТКЮ. Одначе головне питання — втеча генерала Готовіни — залишилося нерозв'язаним і попри рамкову угоду про перемовини щодо вступу, переговори не почалися у березні 2005. 4 жовтня 2005 Хорватія, нарешті, одержала зелене світло для перемовин про її прийняття після того, як головний прокурор МТКЮ Карла дель Понте офіційно заявила, що Хорватія повністю співпрацює з Трибуналом. Це було головною умовою для переговорів про вступ, висунутою міністрами закордонних справ країн ЄС. МТКЮ закликав інші південноєвропейські держави наслідувати хороший приклад Хорватії. Завдяки послідовній позиції Австрії під час зустрічі міністрів закордонних справ ЄС тривалий період нестабільності і взятої під сумнів рішучості хорватського уряду видати гаданих воєнних злочинців закінчився успішно. Хорватський прем'єр-міністр Іво Санадер заявив, що повне співробітництво з Гаазьким трибуналом триватиме. Процес приєднання також ускладнило наполягання члена ЄС Словенії на залагодженні прикордонних спорів цієї країни з Хорватією перш ніж остання вступить у ЄС.
Хорватія завершила переговори про приєднання 30 червня 2011, а 9 грудня 2011 підписала договір про вступ. 22 січня 2012 в Хорватії відбувся референдум про вступ в ЄС, де 66% учасників голосування висловилися за входження в Євросоюз.[3][4][5][6] Процес ратифікації завершився 21 червня 2013, а набрання чинності приєднання Хорватії до ЄС відбулося 1 липня 2013 року.[7]
Основна мета хорватської зовнішньої політики — представництво в установах ЄС та регіону, співпраця з партнерами по НАТО і зміцнення багатостороннього та двостороннього співробітництва.
Урядовцями, відповідальними за зовнішню політику, є міністр закордонних і європейських справ Марія Пейчинович-Бурич та президент Колінда Грабар-Кітарович (станом на 2016).
Станом на 2009 рік, Хорватія утримує за кордоном мережу з 51 посольства, 24 консульств і вісьмох постійних дипломатичних представництв. Своєю чергою, у самій Хорватії є 52 іноземні посольства і 69 консульств, окрім того представництва таких міжнародних організацій, як Європейський банк реконструкції і розвитку, Міжнародна організація з міграції, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, Всесвітній банк, Всесвітня організація охорони здоров'я, Міжнародний трибунал у справах колишньої Югославії, Програма розвитку ООН, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців і ЮНІСЕФ.[8]
Республіка Хорватія бере участь у роботі таких міжнародних організацій:
При Організації Об'єднаних Націй працює Постійний представник Хорватії.
Хорватія одержує підтримку за донорськими програмами від таких організацій:
У період із 1991 по 2003 роки ЄБРР безпосередньо інвестував у проекти в Хорватії загалом 1 212 039 000 євро.
1998 року американська підтримка в Хорватії надходила через Програму економічного розвитку Південно-Східної Європи (SEED), фінансування якої в Хорватії склало 23 250 000 доларів США. Більш ніж половина цих грошей була використана на фінансування програм сприяння сталому поверненню біженців і переміщених осіб. Близько третини допомоги було використано на зусилля з демократизації, а ще 5% коштів пішли на реструктуризацію фінансового сектора.
Фінансування Хорватії з боку USAID у 2002-2004 роках включає близько 10 млн дол. США на розвиток економіки, до 5 млн — на розвиток демократичних інститутів, близько 5 млн — на повернення населення, яке постраждало від війни, і від 2 до 3 млн — на «пом'якшення несприятливих соціальних умов і тенденцій». Чимраз більший обсяг фінансування виділяється на міжсекторальні програми боротьби з корупцією (трохи менше ніж один мільйон доларів).
Європейська комісія запропонувала заохотити зусилля Хорватії щодо вступу в ЄС двомастами сорока п'ятьма млн євро з програм допомоги PHARE, ISPA і SAPARD упродовж 2005 і 2006 років.
Від моменту розпаду Югославії відносини з сусідніми країнами дещо нормалізувалися. Почалася робота щодо політичного та економічного співробітництва в регіоні — і на двосторонній основі, і в рамках Пакту стабільності для Південно-Східної Європи з 1999 року.
Між Хорватією та Боснією і Герцеговиною тривають дискусії щодо різних ділянок спільного кордону — найдовшого кордону кожної з цих країн з будь-якою іншою державою.
Деякі відрізки річки Уна і села біля підніжжя гори Плєшевиця знаходяться в Хорватії, інші — у Боснії, що породжує надмірну кількість прикордонних переходів на одному маршруті і утруднює будь-який більш-менш істотний розвиток у цій місцевості. У зв'язку з цим залізнична гілка Загреб-Бихач-Спліт все ще закрита для значного руху.
Предметом обговорення є також кордон на річці Уна між Хорватською Костайницею на північному, хорватському боці річки та Босанською Костайницею на південному, боснійському боці. Річковим островом між цими двома містами володіє Хорватія, але на нього претендує і Боснія. Було збудовано спільний пункт перетину кордону, який функціонує з 2003 року і використовується без перешкод кожною зі сторін.
Герцеговинська громада Неум на півдні робить найпівденнішу частину Хорватії ексклавом, тому ці дві країни ведуть перемовини про особливі правила проїзду через Неум, які б згладили цю незручність. Нещодавно Хорватія вирішила збудувати міст на півострів Пелєшаць, щоб з'єднати хорватський материк з ексклавом, але Боснія і Герцеговина запротестувала з тих міркувань, що міст закриє їй доступ до міжнародних вод (хоча боснійсько-герцеговинська територія і води цілковито оточені хорватською територією і територіальними водами), та запропонувала, щоб міст був вище за 55 метрів для вільного проходу суден усіх типів. Переговори проводяться і досі.
Відносини між Хорватією та Італією складаються значною мірою сердечно і доброзичливо, хоча з таких питань, як післявоєнне виселення італійців югославською владою з Істрії або Екологічно-риболовецька охоронна зона виникають періодичні інциденти.
Хорватія і Чорногорія мають глибоко прихований прикордонний спір через півострів Превлака.
Предметом спору є і кордон по Дунаю між Хорватією та Сербією, особливо в області Бараня, також острови Вуковар і Шаренград.
Хорватія і Словенія мають кілька суперечок щодо наземного і морського кордону між ними, здебільшого у Піранській затоці, з приводу словенського доступу до міжнародних вод, кілька ізольованих ділянок землі на правому березі річки Драгоня, та навколо піку Света Гера.
Словенія противилася вимозі Хорватії встановити Екологічно-риболовецьку охоронну зону — економічну ділянку Адріатики.
Одне з інших питань, які ще належить повністю розв'язати, становлять заощадження хорватських вкладників у колишньому банку «Люблянська банка».
Країна | Почато офіційні відносини | Примітки |
---|---|---|
Албанія | 1992-08-25 | Див. хорватсько-албанські відносини
|
Андорра | 1995-04-28 | |
Вірменія | 1994-07-08 |
|
Австрія | Див. хорватсько-австрійські відносини
| |
Азербайджан | 1995-01-26 |
|
Білорусь | 1992-09-25 |
|
Бельгія | 1992-03-10 |
|
Боснія і Герцеговина | 1992-07-21 |
|
Болгарія | 1992-08-13 | |
Кіпр | 1993-02-04 |
|
Чехія | 1993-01-01 | |
Данія | 1992-02-01 | Див. хорватсько-данські відносини
|
Естонія | 1992-03-02 | Див. хорватсько-естонські відносини |
Фінляндія | 1992-02-19 | Див. хорватсько-фінські відносини
|
Франція | 1992-04-24 | Див. франко-хорватські відносини
|
Грузія | 1993-02-01 | Див. грузинсько-хорватські відносини |
Німеччина | 1992-01-15 | Див. хорватсько-німецькі відносини
|
Греція | 1992-07-20 |
|
Ватикан | 1992-02-08 |
|
Угорщина | 1992-01-18 | Див. хорватсько-угорські відносини
|
Ісландія | 1992-06-30 |
|
Ірландія | 1995-01-27 | Див. хорватсько-ірландські відносини |
Італія | 1992-01-17 |
|
Косово | 2008-06-30 |
|
Латвія | 1992-02-14 |
|
Ліхтенштейн | 1992-02-04 |
|
Литва | 1992-03-18 |
|
Люксембург | 1992-04-29 | |
Північна Македонія | 1992-03-30 | |
Мальта | 1992-06-30 | Див. мальтійсько-хорватські відносини
|
Мальтійський орден | 1992-12-22 |
|
Молдова | 1992-07-28 | Див. хорватсько-молдовські відносини
|
Чорногорія | 2006-07-07 | Див. хорватсько-чорногорські відносини
|
Нідерланди | 1992-04-23 | Див. хорватсько-нідерландські відносини
|
Норвегія | 1992-02-20 | Див. хорватсько-норвезькі відносини
|
Польща | 1992-04-11 | Див. хорватсько-польські відносини
|
Португалія | 1992-02-03 | |
Румунія | 1992-08-29 | Див. хорватсько-румунські відносини
|
Росія | 1992-05-25 |
|
Сан-Марино | 1993-02-11 |
|
Словаччина | 1993-01-01 | Див. хорватсько-словацькі відносини
|
Словенія | 1992-02-06 |
|
Сербія | 1996-09-09 (потім як СР Югославія, включаючи Чорногорію) |
Див. хорватсько-сербські відносини
|
Іспанія | Див. хорватсько-іспанські відносини
| |
Швеція | 1992-01-29 | Див. хорватсько-шведські відносини
|
Швейцарія | 1992-01-30 |
|
Туреччина | 1992-08-26 | Див. Турецько-хорватські відносини
|
Україна | 1992-02-18 |
Див. хорватсько-українські відносини
|
Велика Британія | 1992-06-24 | Див. хорватсько-британські відносини
|
Країна | Почато офіційні відносини | Примітки |
---|---|---|
Алжир | 1992-10-15 | |
Ангола | 1994-11-16 | |
Бенін | 2001-03-26 | |
Буркіна-Фасо | 1995-05-18 | |
Кабо-Верде | 1994-08-13 |
|
Чад | 1999-09-17 |
|
Коморські Острови | 1999-06-29 | |
Кот-д'Івуар | 1995-10-17 | |
Єгипет | 1992-10-01 |
|
Еритрея | 1999-06-04 |
|
Ефіопія | 1995-10-17 |
|
Габон | 2001-10-22 |
|
Гамбія | 1998-10-16 |
|
Гана | 1993-02-17 | |
Гвінея-Бісау | 1995-10-19 |
|
Кенія | 1992-05-22 | |
Лесото | 1998-11-06 | |
Лівія | 2000-03-30 |
|
Малі | 1995-09-20 | |
Мавританія | 2004-11-11 |
|
Маврикій | 1997-09-03 | |
Марокко | 1992-06-26 |
|
Мозамбік | 1996-08-23 | |
Нігерія | 1993-01-07 | |
Сан-Томе і Принсіпі | 1993-05-23 |
|
Сенегал | 1997-10-01 |
|
Сейшельські Острови | 1997-09-30 | |
ПАР | 1992-11-19 | Див. південноафрикансько-хорватські відносини
|
Судан | 1992-07-17 | |
Танзанія | 1993-07-02 | |
Того | 1993-12-20 |
|
Туніс | 1993-01-30 |
|
Уганда | 1999-03-10 | |
Замбія | 1995-09-20 |
Країна | Почато офіційні відносини | Примітки |
---|---|---|
Бахрейн | 1993-01-18 |
|
Іран | 1992-04-18 | Див. ірано-хорватські відносини |
Ірак | 2005-01-05 | |
Ізраїль | 1997-09-04 | Див. ізраїльсько-хорватські відносини
|
Йорданія | 1994-06-29 |
|
Кувейт | 1994-08-10 | |
Ліван | 1994-12-05 | |
Катар | 1992-12-05 | |
Саудівська Аравія | 1995-06-08 | Див. Хорватсько-саудівські відносини |
Сирія | 1997-08-29 |
|
ОАЕ | 1992-06-23 | |
Ємен | 1993-01-17 |
Країна | Почато офіційні відносини | Примітки |
---|---|---|
Афганістан | 1996-01-03 |
|
Казахстан | 1992-10-20 | Див. хорватсько-казахстанські відносини
|
Киргизстан | 1996-12-23 |
|
Туркменістан | 1996-07-02 |
|
Узбекистан | 1995-02-06 |
|
Країна | Почато офіційні відносини | Примітки |
---|---|---|
Індія | 1992-07-09 | Див. хорватсько-індійські відносини |
Мальдіви | 1997-04-08 |
|
Непал | 1998-02-06 | |
Пакистан | 1994-07-20 | Див. пакистансько-хорватські відносини
|
Шрі-Ланка | 1997-02-14 |
Країна | Почато офіційні відносини | Примітки |
---|---|---|
М'янма | 1999-09-03 | |
Камбоджа | 1996-09-10 |
|
Індонезія | 1992-09-03 |
|
Лаос | 1996-03-04 |
|
Малайзія | 1992-05-04 |
|
Філіппіни | 1993-02-25 |
|
Сінгапур | 1992-11-23 |
|
Таїланд | 1992-09-09 |
|
Східний Тимор | 2003-02-05 |
|
В'єтнам | 1994-07-01 |
|
Країна | Почато офіційні відносини | Примітки |
---|---|---|
КНР (материковий Китай) | 1992-05-13 | Див. хорватсько-китайські відносини
|
Японія | 1993-03-05 | Див. хорватсько-японські відносини
|
Монголія | 1993-03-10 |
|
Північна Корея | 1992-11-30 | |
Південна Корея | 1992-11-18 |
|
Країна | Почато офіційні відносини | Примітки |
---|---|---|
Австралія | 1992-02-13 |
|
Науру | 2000-12-14 | |
Нова Зеландія | 1992-02-25 |
|
Самоа | 1994-03-08 |
|
Країна | Почато офіційні відносини | Примітки |
---|---|---|
Антигуа і Барбуда | 1999-09-20 | |
Гренада | 2000-05-19 |
|
Домініка | 2013[115] |
|
Куба | 1992-09-23 |
|
Сент-Вінсент і Гренадини | 1994-10-07 |
|
Сент-Люсія | 1997-12-10 |
|
Ямайка | 1996-10-09 |
Країна | Почато офіційні відносини | Примітки |
---|---|---|
Аргентина | 1992-04-13 | Див. аргентинсько-хорватські відносини
|
Багамські Острови | 2017-01-31 |
|
Болівія | 1992-11-26 |
|
Бразилія | 1992-12-23 | |
Чилі | 1992-04-15 |
|
Колумбія | 1995-04-25 | |
Коста-Рика | 1995-10-19 | |
Еквадор | 1996-02-22 | |
Сальвадор | 1997-07-24 |
|
Гватемала | 1992-12-22 |
|
Гондурас | 1999-09-20 |
|
Мексика | 1992-12-06 | Див. мексикансько-хорватські відносини |
Нікарагуа | 1996-03-29 | |
Панама | 1996-06-12 |
|
Парагвай | 1992-03-13 |
|
Перу | 1993-01-12 | |
Суринам | 1997-12-17 | |
Уругвай | 1993 -05-04 |
|
Венесуела | 1992-10-09 |
Країна | Почато офіційні відносини | Примітки |
---|---|---|
Канада | 1993-04-14 | Див. канадсько-хорватські відносини
|
США | 1992-08-11 | Див. американсько-хорватські відносини
|
Хорватія не встановила дипломатичних відносин із такими 19 державами-членами ООН:
Хорватія не встановила дипломатичних відносин із такими 9 державами з обмеженим визнанням:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.