Кирдії

Кирдії, Кирдеї, Кирдійовичі або Кердеї — боярські роди Великого князівства Литовського, шляхетські роди Королівства Польського, Речі Посполитої.

Сучасний варіант гербу Кирдій

Представники родів мали герби Кердея, Белти. Походження — татарське^[1] (або руське).

Представники гербу Кирдія

• Васько Кирдійович (Waskonem Kerdeyewicz) — один з «полюбовних» суддів зі сторони князя Кейстута у справі розмежування кордону з князем Земовитом Мазовецьким 1358 року, свідок розмежування Луцька від Польського королівства в 1366, у 1387 й 1399 з іншими волинськими нобілями поручився Ягайлові за Олехна Дмитровича^[2]; правдоподібно, від нього пішли Кирдії-Мильські та інші гілки роду.
• Шило Кирдійович (зг. 1432) — протопласт Олізарів-Шиловичів, тримав Сільце, міг бути нащадком Яцька Ланевича, якому Вітовт надав те поселення
• Ванько Кирдійович із Квасилова — холмський каштелян у 1434—1470 роках^[3], належав до Джусів. Ініціатор перекладу руською мовою Віслицького статуту.

---

• Петрашко Ланевич Мильський — дідич Мильська, маршалок земський великого князя Свидригайла в 1446, отримав Межиріч (Острозький повіт), Михалківці та Пруси (Луцький), Кисилин, Твердині, Вербаїв та ін.
  • Ванько (Васько)
    • Кирдій Васькович, у 1488 році мав суперечку з луцьким пріором

---

• Кирдій Ванькович, у 1499 році названий луцьким зем'янином, дружина — Людмила
  • Михайло, не мав нащадків, Сінне чи Сінно (пол. Sienno) записав князю Іллі Острозькому
  • Петро — королівський дворянин (1530), староста пінський та городецький (1544), клецький (1546), королівський маршалок (1555), у 1562 р. написав заповіт (Op. Łuck. 2035, 2036 i 2037)^[4][5]
    • Олізар — королівський маршалок, дружина — княжна Ганна Юріївна Гольшанська
      • Юрій, його дружиною мала бути Теодора Чаплич
    • Іван, дружина — Магдалена
    • Марина — дружина Януша Крупського (вдова в 1570 р.)^[4], Романа Гойського
  • Настася — дружина князя Андрія Козеки, вдова в 1568

---

• Григір (Грицько) Кирдій (Кердейович) — подільський староста^[6]
  • Грицько (іноді Ян) на Поморянах — подільський воєвода, львівський каштелян і староста, староста теребовлянський, холмський; о. Каспер Несецький ТІ стверджував, що від нього пішли роди Гойських, Чапличів, Козинських, Дзюсів^[7] (Джусів — за Бонецьким)
    • Іван (Ян), дружина — Ядвіга, донька Міхала з Золотників
    • Зиґмунт (Сиґізмунд) — теребовлянський староста
      • Ян (Саїд бей) — при хрещенні — Йоан; мусульманин, дипломат Османської імперії, внук Грицька Кердейовича
  • Іван (Януш) з Оринина ({{пом} }1449), кам'янецький підкоморій, дружині записав у 1439 році 450 гривень на Підбогородичах (нині - Струсів)
    • Сиґізмунд — кам'янецький підкоморій (згадка 1458)
      • Катерина, дружина Яна Фредра з Плешевичів, у 1472 році «квитувала» Бучацьких з 450 гривень, записаних на Коломиї
    • Грицько на Оринині (пом. перед 1486) — підстолій (згадка 1470), підкоморій кам'янецький
      • Андрій Желибор
      • Ян Дунай, разом з попереднім — дідичі Оринина, виставили Цебровського з маєтностей (Квасів, Красноставці);
        • Софія — донька Андрія чи Яна Дуная, чоловік — Петро Гинко з Уненя, кам'янецький підкоморій, шлюб 1518, успадкувала всю «фортуну» діда; її нащадками були Пясецькі, Яцимірські (Яцьмерські), Потоцькі, Карабчиївські, Венглинські, поділи її спадку та процеси через це в кам'янецькому суді тривали до початку 17 ст.
    • Ян (Януш)
    • Миколай (з Оринина і Нижбірка (пол. Niczborg), теребовлянський підстароста
      • Анна, вдова Якуба Вільчека з Довгого
      • Гелена, чоловік — Єжи Кобильський, зреклася ба́тьківщини в 1516 році на користь брата Зигмунта з Жукова (як королівський ложничий згаданий у 1505)
    • Станіслав — кам'янецький войський (згадка 1503)
      • Маргарита (Малґожата), дружина Героніма Рокоша
  • Дмитро зі Шпиколосів, Ремезівців, Урмані
    • Микола
    • Дмитро зі Шпиколосів (у 1454 році названий Дмитром Свинкою^[8])
      • Мартин, у 1472 році потрапив під опіку стрийка
    • Катерина, дружина Якуба Клюса з Вижнян^[9] (Солової^[8])
    • Анна
    • Миколай, згаданий у 1446 році
    • Петро (Ремезівський (Шемешовський), чи Шпиколоський) — львівський підчаший (1470), дружина — Констанція
      • Яків (Шпиколоський)
      • Катерина, дружина Яна з Балучина
    • Ян (Кердей Урманський), дружина — Софія
  • Сигізмунд Кирдій — львівський хорунжий, у 1424 році перебував у Коломиї в почті великого князя Свидригайла
    • Михайло з Хотіня ^[a] і Войнилова, дідич Микулинців, дружина — Анна Сенявська
      • Микола з Хотіня^[10]

---

• NN — посол короля Казимира IV Ягайлона до Криму в 1472 році, де уклав угоду «братерства і союзного договору»^[11]
• Іван (Ян) — теребовлянський староста
• Іван (Януш) Кердейович з Оринина — кам'янецький підкоморій, скальський староста^[12]
• Зиґмунт — красноставський староста, 3-й чоловік Дороти — дочки Яна з Сенна й Олеська^[13]
• Яків з Хотіня, дружина — Катерина^[14]

Представники роду Кирдіїв були власниками Золочева, де володіли Золочівським двором (1423 року перейшов від Кердеїв до Яна Менжика з Домброви), Мельниці-Подільської, Коропця з 1461 р.

• Сиґізмунд з Оринина — кам'янецький підкоморій^[15]
• Маргатита з Кирдіїв Струсь — дружина Якуба Струся.

Цікаво, що

Чапличі гербу Кирдій — руський шляхетський рід, представники якого спочатку писалися як Кирдії-Тайкурські^[16].

Представники гербу Белти

• Ян Казимир — городненський маршалок, троцький каштелян^[17]
• Владислав — городненський маршалок^[18]

Див. також: Кердей

Зауваги

1. лат. Choczyn — так назване село латиною в Актах гродських і земських → № 3561… — S. 346; в іншому місці — Там само. — С. 125 (№ 1342), в родовому відмінку польською мовою — пол. Chocenia — в Адама Бонецького → Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 10. — S. 45.

Примітки

1. Вінниченко О. Князі не князі: про князівський титул Єловицьких [Архівовано 18 Травня 2015 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (488) (вер.-жовт.). — С. 52. — ISSN 0130-5247.
2. Ліцкевіч А. Гародня і Гарадзенскі рэгіён у другой палове XIII—XIV ст.: назва і межы // Гарадзенскі палімпсест 2012. Людзі даўняй Гародні. XV—XX стст. — 2013. — С. 25.
3. Kurtyka J. Wiemod і zdrada na pograniczu. Walki o Braclaw w latach 1430—1437 // Historia vero testis temporam. Księga jubileuszowa poświęcona Profesorowi Krzysztofowi Baczkowskiemu w 70 rocznicę urodzin / Pod red. J. Smohichy і in. — Kraków, 2008. — S. 705. — Przyp. 15. (пол.)
4. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich [Архівовано 3 Березня 2021 у Wayback Machine.]. — 1907. - — Cz.1. — T. 10. — S.42. (пол.)
5. Безносюк С. VI генерація, Петро Кірдеєвич (1524). «Кірдеї-Мильські, Кірдеї-Мнишинські». Шляхта руських земель 1350—1650 рр. [Архівовано 21 Вересня 2021 у Wayback Machine.] // Генеалогія шляхти Украіни-Русі.
6. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. — С. 246.
7. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 18 Травня 2015 у Wayback Machine.] — T. 2. — S. 509. (пол.)
8. Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 10. — S. 45. (пол.)
9. Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 10. — S. 153. (пол.)
10. № 3561 [Архівовано 8 Грудня 2015 у Wayback Machine.]… — S. 346. (лат.)
11. Гулевич В. Казимир Яґайлович і Менґлі Ґірей: від друзів до ворогів // Український історичний журнал. — К., 2013. — № 1 (508, січ.-лют.). — С. 44. — ISSN 0130-5247.
12. Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka A. (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik : Biblioteka Kórnicka, 1998. — S. 67. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
13. Oleśniccy (01) [Архівовано 11 листопада 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
14. № 3684
15. Михайловський В. Надання земельної власності у Подільському воєводстві за панування Владислава III (1434—1444) [Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine.]. — С. 239.
16. Hłupanin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 79. (пол.) — S. 79. (пол.)
17. Wasilewski T. Kierdej Jan Kazimierz h. Bełty // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1966. — T. XII/3, zeszyt 54. — S. 425—426. (пол.)
18. Wasilewski T. Kierdej Jan Kazimierz h. Bełty… — S. 426—427. (пол.)

Джерела

• Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. — С. 239, 246, 277, 598.
• Яковенко Н.М. «Українська шляхта з кін. XIV - до сер. XVII ст. Волинь і Центральна Україна» Київ. 2008 р. –  409 ст. Ст. 369. Ст. 141 - 148
• Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów, 1907. — Cz. 1. — T. 10. — S. 39—46. (пол.)
• Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 29 Жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — 761 s. — S. 507—509. (пол.)
• Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1966. — T. XII/3, zeszyt 54. — 194 s. — S. 423—427. (пол.)

‎