Loading AI tools
організація реагування на надзвичайні ситуації в Україні З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Держа́вна слу́жба Украї́ни з надзвича́йних ситуа́цій (ДСНС) — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сферах цивільного захисту, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідацію надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежну та техногенну безпеки, діяльність аварійно-рятувальних служб, профілактику травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності[3].
Державна служба України з надзвичайних ситуацій | |
---|---|
(ДСНС) | |
Прапор ДСНС | |
Загальна інформація | |
Країна | Україна |
Дата створення | 24 грудня 2012 |
Попередні відомства | Міністерство надзвичайних ситуацій України Державна інспекція техногенної безпеки України |
Керівництво діяльністю здійснює | Міністерство внутрішніх справ України |
Штаб-квартира | м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 55 |
Кількість співробітників | 74 000 (станом на 2021 рік в наявності 60 900) |
Річний бюджет | 43 130 890 500 ₴[1] |
Голова Служби | Андрій Даник[2] |
Перший заступник Голови | Віталій Миронюк[2] |
Заступник Голови з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації | Роман Примуш |
Заступник голови | Володимир Демчук |
Заступник голови | Олексій Мігрін |
Підвідомчий орган | Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту України |
dsns.gov.ua | |
Державна служба України з надзвичайних ситуацій утворена[4] шляхом реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій і Державної інспекції техногенної безпеки України. З 25 квітня 2014 діяльність Служби спрямовується і координується Кабінетом міністрів через Міністра внутрішніх справ[5].
Після здобуття Україною незалежності в 1991 році, питаннями цивільної оборони, ліквідації наслідків та попередження надзвичайних ситуацій, захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, гасіння пожеж та пожежної безпеки займалися три окремих відомства: Штаб Цивільної оборони, Міністерство у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та Головне управління пожежної охорони МВС України.
У 1996 році Указом Президента Леоніда Кучми на базі Штабу Цивільної оборони та Мінчорнобиля було створено єдине відомство — Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України), яке стало провідним органом у системі виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільної оборони, рятувальної справи, створення та функціонування систем страхового фонду документації, поводження з радіоактивними відходами, захисту від надзвичайних ситуацій, попередження ситуацій і реагування на них, ліквідації їх наслідків та наслідків Чорнобильської катастрофи, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління та несе відповідальність за її стан і розвиток.
В підпорядкуванні МНС України перебували угрупування військ Цивільної оборони чисельністю 10 218 осіб (9550 — військовослужбовці). Війська ЦО були призначені для захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій[6]. У складі військ знаходилися три окремі мобільні механізовані бригади (Київ, Дрогобич, Донецьк); навчальна бригада (Ватутіне); окремі мобільні механізовані полки (Лоскутівка, Верхівцеве, Мирне, Знам'янка); окремі аварійно-рятувальні батальйони (Мазанка, Ромни, Ужгород, Чернівці, Якушинці, Городище, Хмельницький); об'єднаний загін оперативного реагування (Кропивницький); регіональний рятувальний координаційний центр (Керч); спеціальний авіаційний загін (Ніжин); загін забезпечення аварійно-рятувальних робіт (Жеребкове), два вузла зв'язку (Київ, Переяслав); військова комендатура (Київ).
Територіальні органи МНС України до 2003 року були представлені Головними управліннями (управліннями) з питань надзвичайних ситуацій (у складі обласних державних адміністрацій).
27 січня 2003 року Указом Президента України «Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій»[7] органи і підрозділи Державної пожежної охорони виведені зі складу МВС і передані до складу МНС України.
19 грудня 2003 року видано Указ Президента України «Про Державну програму перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року»[8]. Державна програма передбачала створення єдиної невійськової Оперативно-рятувальної служби. Передбачалася повна демілітаризація МНС.
Були повністю розформовані військові частини ЦО в Донецьку, Хмельницькому та Чернівцях. Військові частини Військ Цивільної оборони в Києві, Дрогобичі, Ромнах, с. Мирне, с. Ватутіне були реорганізовані в Регіональні рятувальні загони ОРС ЦЗ; а військові частини в Кропивницькому, Ужгороді, с. Мазанка, с. Лоскутовка — в Територіальні рятувальні загони ОРС ЦЗ. Військові частини в Якушинцях, Городищі, Верхівцевому, Знам'янці — увійшли до складу аварійно-рятувальний загін|аварійно-рятувальних загонів спеціального призначення; реорганізовані спеціальні загони — в спеціальний морський, спеціальний авіаційний та спеціальний загони ОРС ЦЗ.
Після реформи 2003 року були сформовані нові територіальні органи МНС — Головні управління (управління) МНС України на базі Управлінь пожежної безпеки ГУ(У) МВС України у регіонах.
У 2005 році був прийнятий Закон України «Про правові засади цивільного захисту», що визначав правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, повноваження виконавчої влади та органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу органів і підрозділів цивільного захисту. У 2006 році війська цивільної оборони України були повністю розформовані, особовий склад військ і Державної пожежної охорони влився в ряди єдиної Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України. У 2008 році була запроваджена контрактна служба, проведена переатестація в спеціальні звання служби цивільного захисту.
Згідно Кодексу цивільного захисту України, Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту — спеціальне невійськове об'єднання аварійно-рятувальних та інших формувань, органів управління такими формуваннями системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
У грудні 2010 року Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи було реорганізовано в Міністерство надзвичайних ситуацій України. Державний пожежний та техногенний нагляд, управління зоною відчуження та ЧАЕС, Держгіртехнагляд стали центральними органами виконавчої влади.
За 7 років сили МНС України залучалися до ліквідації таких масштабних надзвичайних ситуацій, як пожежа військової частини А0261 у Бахмуті та 275-ї бази артилерійських боєприпасів (Збройні Сили України); аварій у системах життєзабезпечення Алчевську, Донецькій, Кіровоградській областях та Криму; спалах пташиного грипу у Криму (2006); катастрофа рейсу Пулково 612 (2006); загибель 13 шахтарів на шахті ім. Засядька (2006); вибух газу в житловому будинку в Дніпропетровську (2007); аварія на шахті ім. Засядька в листопаді 2007 року (загинув 101 шахтар, 40 було травмовано); Фосфорна аварія під Ожидовом; паводок на заході 2008 року; лісові пожежі в Ізюмському районі (було знищено 1300 га лісів); вибухи на 61-му арсеналі; вибух житлового будинку в Євпаторії; серія аварій на шахтах у Донецькій обл., внаслідок яких загинуло 27 осіб і понад 40 травмовано; пожежа в залі ігрових автоматів у Дніпропетровську (2009, загинуло 9 та постраждало 11 осіб); пандемія грипу H1N1; сильні снігопади в грудні 2009 року; вибух кисневого балона в лікарні Луганску (2010, 16 загиблих і 6 постраждалих); паводки в Івано-Франківській, Вінницькій, Чернівецькій та Хмельницькій областях (червень 2010); Марганецька катастрофа; пожежа в будинку соціального обслуговування Дубровицького району (2011, загинуло 16 осіб, постраждало 11 осіб).
У 2011 році сталося розділення Міністерства у справах НС України на 4 окремих відомства — Міністерство надзвичайних ситуацій України (як головний орган), Державну інспекцію техногенної безпеки, Державне агентство зони відчуження та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки. Особовий склад залишився на службі цивільного захисту.
Державні пожежні частини отримали статус «рятувальних» і були підпорядковані територіальним органам МНС. Районні (міські) відділи МНС реформовані в служби цивільного захисту в районах (містах) і введені до складу апаратів ГТУ (ТУ) МНС. 24 Грудня 2012 Указом Президента України Міністерство надзвичайних ситуацій та Державна інспекція техногенної безпеки України були реорганізовані в єдину Державну службу України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України), як центральний орган виконавчої влади, що координується і направляється Міністерством оборони. Першим головою Служби став Михайло Болотських.
Було затверджено Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, сформовані управління ДСНС. Міністерство оборони урегулювало свою взаємодію зі Службою. 1 липня 2013 року набув чинності Кодекс цивільного захисту України.
2 березня 2014 року Михайло Болотських був звільнений із посади Голови ДСНС, його наступником став Сергій Бочковський.
25 квітня Кабінет Міністрів видав Постанову № 120 «Питання координації та спрямування Державної служби з надзвичайних ситуацій», згідно з якою діяльність ДСНСУ спрямовується і координується Кабінетом через Міністра внутрішніх справ[9]. МВС затвердило Положення про Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту ДСНСУ[10].
25 березня 2015 року Сергій Бочковський був затриманий слідчими на засіданні уряду України за корупцію. Також затримано його заступника Василя Стоєцького. Затримання транслювалося у прямому ефірі[11]. В іноземних ЗМІ такий крок уряду назвали «показухою»[12]. Виконувачем обов'язків керівника став Зорян Шкіряк, який повернувся до роботи у МВС після операції по евакуації українців зі зруйнованого землетрусом Непалу.
Департаменти[13] | ||
---|---|---|
Найменування | Сфера діяльності/підрозділи | Керівники |
Департамент запобігання надзвичайним ситуаціям |
|
Чекригін Олександр Миколайович |
Департамент реагування на надзвичайні ситуації[14] |
|
генерал-майор
Демчук Володимир Вікторович |
Департамент організації заходів цивільного захисту |
|
Вітовецький Віктор Олександрович |
Департамент економіки і фінансів |
|
підполковник служби ЦЗ Олійник Олександр Іванович |
Департамент матеріально-технічного забезпечення та логістики |
|
Івлєв Костянтин Григорович |
Адміністративний департамент |
громадян
|
Гончаров В'ячеслав В'ячеславович |
Департамент персоналу |
|
Доценко Олександр Володимирович |
Управління | ||
---|---|---|
Найменування | Сфера діяльності/підрозділи | Керівники |
Управління авіації та авіаційного пошуку і рятування |
|
Коробка Іван Миколайович |
Управління гідрометеорології |
|
Масовець Богдан Петрович |
Юридичне управління |
|
Кулеба Олена Михайлівна |
Управління європейської інтеграції та міжнародного співробітництва |
|
Ніконішин Олександр Вікторович |
Відділи, сектори | ||
---|---|---|
Найменування | Сфера діяльності/підрозділи | Керівники |
Відділ взаємодії із засобами масової інформації та комунікацій із громадськістю |
|
Трухачова Оксана Сергіївна |
Режимно-таємний сектор |
|
Зайченко Сергій ВІкторович |
Сектор спеціального зв'язку |
|
Кривоножко Микола Олександрович |
Відділ внутрішнього аудиту |
|
Ружанський Олександр Болеславович |
Управління власної безпеки та протидії корупції |
|
Мандзюк Олег Андрійович |
Управління організації медичного забезпечення, медико-біологічного захисту та охорони праці |
|
Попов Юрій Федорович |
Відділ впровадження реформ органів та підрозділів цивільного захисту | Впровадження реформ органів та підрозділів цивільного захисту | Рудий Станіслав Олегович |
Сектор гендерної рівності | Забезпечення дотримання гендерної рівності у підрозділах ДСНС України | Малігонова Юлія Миколаївна |
Сектор мобілізаційної роботи |
|
вакансія |
Кадри ДСНС України складають:
У лютому 2015 року Верховною Радою України були внесені зміни до ряду законодавчих актів[16], фактично прирівнявши проходження служби цивільного захисту до військової служби, за умов настання в державі особливого періоду або оголошення цільової мобілізації. Зокрема передбачена кримінальна відповідальність за ухилення від такої служби в зазначених умовах — від 2 до 5 років позбавлення волі.
Докладніше: Звання, чини та ранги України#Служба цивільного захисту
Вищий начальницький склад | Старший начальницький склад | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Генерал | Генерал-полковник | Генерал-лейтенант | Генерал-майор | Полковник | Підполковник | Майор | |
Погон |
Середній начальницький склад | Молодший начальницький та рядовий склад | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Капітан | Старший лейтенант | Лейтенант | Молодший лейтенант | Головний майстер-сержант (старший прапорщик, прапорщик) |
Майстер-сержант (старшина, старший сержант) |
Сержант (сержант, молодший сержант) |
Рядовий | Курсант | |
Погон |
Докладніше: Апарат ДСНС України
Також, до структури головних управлінь (управлінь) входять:
25 гарнізонів областей та міста Києва об’єднують 986 пожежно-рятувальних підрозділів загальною чисельністю близько 36 тисячі чоловік. Пожежно-рятувальні підрозділи поділяються на:
1. Державні пожежно-рятувальні загони
2. Державні пожежно-рятувальні частини
3. Державні пожежно-рятувальні пости
4. Професійні пожежні частини
5. Професійні пожежні пости
6. Спеціалізовані державні пожежно-рятувальні загони
7. Аварійно-рятувальні частини
Всі види пожежно-рятувальних підрозділів можуть бути з охорони об’єктів.
Також, в Вінницькому, Дніпропетровському, Запорізькому, Київському обласному, Київському міському, Миколаївському, Житомирському та Черкаському гарнізонах функціонують загони (частини) технічної служби.
Аварійно-рятувальні формування центрального підпорядкування (АРФ ЦП) представлені п’ятьма центрами швидкого реагування загальною чисельністю близько 2,2 тисячі чоловік.
Аварійно-рятувальні формування спеціального призначення (АРФ СП) представлені двадцяти п’ятьма аварійно-рятувальними загонами спеціального призначення (в усіх регіонах) загальною чисельністю близько 6,7 тисяч чоловік.
Вони формувались на базі:
Види підрозділів аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування та спеціального призначення
Підрозділ АРФЦП (АРФСП) | Еквівалент у військовій структурі |
Відділення | Відділення |
Група | Взвод |
Частина | Рота |
Загін | Батальйон |
Центр, База | - |
Пожежно-рятувальний автомобіль | На шасі автомобіля | Тип пожежного автомобіля | Об'єм води | Кількість на оснащенні ДСНС | Примітка |
---|---|---|---|---|---|
АЦ-40 (130)-63Б | ЗиЛ 431412/4 × 2[34] (ЗиЛ 130) | Автоцистерна Пожежна | 2360 л | ? | Наймасовіший пожежний автомобіль на теренах України. Замінються на новіші моделі АЦ на базі МАЗ та ін. |
АЦ-40 (131)-137А | ЗиЛ 131/6 × 6[35] | Автоцистерна Пожежна | 2730 л | ? | Замінюються на новіші моделі |
АЦ-50/4 (53211)-240 | КамАЗ 53211 6 × 4,2[36] | Автоцистерна Пожежна | 5800 л/580 л піноутворювача | ? | |
АЦ-40 (43291)-63Б.02 | ЗиЛ 43337 4 × 2[37] | Автоцистерна Пожежна | 2800 л/170 л піноутворювача | ? | |
АЦ-4,5-70 (TGM 12.250)-464 | MAN TGM 12.250 4 × 2 BL[38] | Автоцистерна Пожежна | 4000 л/ 500л піноутворювача | ? | Застосовується у містах (Львів, Київ). Існують модернізації на 4700 л води[39]. |
АЦ-4-60 (530905)-515М | МАЗ-530905 4 × 4,1[40] | Автоцистерна Пожежна | 4000л/ 400 л піноутворювача | ? | Старіші моделі АЦ МАЗ (505М/ 515М) |
АЦ-40 (43253)-247.02 | КамАЗ 43253 4 × 2,2 | Автоцистерна Пожежна | 4000 л/400 л піноутворювача | ? | |
АЦ-3,2-40 (TGM 15.250)-163M | MAN TGM 15.250 4 × 2 BL[41] | Автоцистерна Пожежна | 3200 л/320 л піноутворювача | ? | |
АЦ-4-60 (530927)-515М | МАЗ 530927 4 × 4,1[42] | Автоцистерна Пожежна | 4000 л | ? | Усі старі автоцистерни моделей ЗіЛ та ін. активно замінюються саме на цю модель АЦ-4-60. |
АЦ-40 (53228)-264 | КамАЗ 53228-264 6 × 6,2[43] | Автоцистерна Пожежна | 8000 л/500 л піноутворювача | ? | Використовують ДПРЧ м. Одеси, 5 ДПРЧ м. Дрогобич |
АЦ-8-60 TGS (33.360)-526M | MAN TGS 33.360 6 × 6,1[44] | Автоцистерна Пожежна | 8000 л | 1? | Мінімум 1 одиниця — 19 ДПРЧ м. Київ[45] |
АЦ-8-50 TGS (26.360)-530MN | MAN TGS 26.360 6 × 6,2[46] | Автоцистерна Пожежна | 8000 л | 1? | Як мінімум 1 одиниця- 25 ДПРЧ м. Київ. |
АЦ-8-50 (63022)-530М | МАЗ 63022-530М 6 × 6,2[47] | Автоцистерна Пожежна | 8000 л | ? | Активне введення в службу ДСНС |
АЦ-8-60 (63022)-539М | МАЗ 63022 6 × 6,1[48] | Автоцистерна Пожежогасіння в лісних масивах і степах | 8000 л | ? | |
АЦ- | |||||
АЦ-40 (43118)-235 | КамАЗ 43118 6 × 6,1[49] | Автоцистерна Пожежна | 8000 л | ? | Через високопрохідні шини, використовується пожежно-рятувальними підрозділами в гористій місцевості. (Славсько) |
АЦ-12-100 (63022)-252М | МАЗ 63022 6 × 6,2[50] | Автоцистерна (Автомобіль Аеродромний) | 12 000 л | ? | Використовується ЗСУ у військових частинах та на аеродромах. (Матеріал з огляду АЦ компанією-виробником «Пожмашина») |
АЦ-8-50 (6511)-530К | КрАЗ 6511 6 × 6,2[51] | Автоцистерна Пожежна | 8000 л | 1? | Мінімум 1 одиниця в 6 ДПРЧ м. Старобільськ. Ймовірно втрачена під час окупації міста російськими військами під час Російсько-Української війни 2022 року[52]. |
АЦП EN 1846-S-1-6-5000-10/3000-2 | МАЗ 53092J 4 × 4,2[53] | Автоцистерна Пожежна | 5000 л | ? | Шифр моделі АЦП відповідає євростандарту. |
АНР-40(130) 127Б | ЗиЛ 130 4 × 2,2[54] | Автомобіль Насосно-Рукавний | 490 л піноутворювача | ? | |
АПД-2 (3310)-274 | ГАЗ-3310 4 × 2[55] | Автомобіль Першої Допомоги | 1000 л/500 л піноутворювача | ? | |
АП-4 (43114)-222 | КамАЗ 43114 6 × 6,2[56] | Автомобіль Порошкового гасіння | 4000 л піноутворювача | ? | Можливі інші варіанти надбудови на шазі КамАЗ 43114 |
ПНС-110 (5313)-131А.02 | Амур-531320 6 × 6[57] | Пожежно-Насосна Станція | — | ? | Подача насосу 110 л/с (6600 л/хв) |
АР-2 (131)-133А | ЗиЛ 131 6 × 6,1 | Автомобіль Рукавний | — | ? | Може перевозити до декількох кілометрів рукавних ліній. Працює на великих пожежах у парі з ПНС-110. |
АР-2 (43105)-215 | КамАЗ 43105 | Автомобіль Рукавний | — | ? | Може перевозити до декількох кілометрів рукавних ліній. Працює в парі з ПНС-110. |
АД-30 | ЗиЛ-131 6 × 6,2 | Автодрабина Пожежна | — | ? | Заміна на нові автомобілі зарубіжного виробництва. Висота підйому-30 метрів |
АПД-3 (3310)-336 | ГАЗ 3310 4 × 2[58] | Автомобіль Першої Допомоги | 1000 л/100 л піноутворювача | ? | |
АА-40 (43105)-189 | КамАЗ 43105 6 × 6[59] | Автомобіль Аеродромний | 3975 л/250 л піноутворювача | ? | Можливі інші варіанти надбудови на шасі КамАЗ 43105 |
JXYT53 | Mercedes Actros 3344[60] | Автодрабина | — | ? | Висота 53 метри |
XCMG DG54M | Mercedes Actros 3344 8 × 4[61] | Автодрабина | 3200 л/2000 л піноутворювача | ? | Висота 53 метри |
XCMG YT32M2 | Howo Truck T7 H440[61] | Автодрабина | 2700 л/2400 л піноутворювача | ? | Висота підйому — 32 метри. |
АТП-30 (1833) | Ford Trucks 1833 4 × 4 | Автодрабина/ Автоматичний Телескопічний Підйомник | — | 3[62] | Висота- 30 метрів. |
САРМ-Л | Ford Ranger | Спеціалізована Аварійно-Рятувальна Машина Легкого типу | — | ? | |
САРМ-С | MAN TGE
Volkswagen Crafter |
Спеціалізована Аварійно-Рятувальна Машина Середнього типу | — | ? | |
Знаходяться на оснащенні пожежно-рятувальних підрозділів ДСНС:
Знаходиться на озброєнні частин (груп, відділень) піротехнічних робіт; груп (відділень) підводного розмінування аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування та спеціального призначення
Види спеціальних піротехнічних машин, що стоїть на озброєнні підрозділів ДСНС:
Знаходиться на озброєнні інженерних груп (відділень), частин (груп) спеціальних робіт по ліквідації наслідків аварій аварійно-рятувальних формувань Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту центрального і територіального підпорядкування
Засоби подолання руйнувань і перешкод
Засоби подолання водних перешкод
Засоби механізації дорожніх, підйомних і землерийних робіт
Знаходиться на озброєнні частин (груп, відділень) радіаційного, хімічного і біологічного захисту аварійно-рятувальних формувань центрального і територіального підпорядкування
Знаходиться на озброєнні підрозділів управління; забезпечення; аварійно-рятувальних частин, частин (груп) життєзабезпечення; груп (відділень) рятувальних робіт аварійно-рятувальних формувань Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту центрального і територіального підпорядкування
Після демілітаризації в 2004—2005 роках сил МНС України і перетворення військ Цивільної оборони в невійськову (спеціальну) Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту їй дісталася в спадок велика кількість зброї, в тому числі автомати АКМ, АК-74, кулемети Ручний кулемет Калашникова, КПВТ, РПД-44, Кулемет Калашникова, РПКС-74, ДТ, ПК, пістолети ТТ, ПМ, АПС, гвинтівки СВД, карабіни СКС, гранатомети РПГ-2, різні гранати та боєприпаси. Зброю було вивезено з розформованих і реорганізованих військових частин МНС.
Протягом 2006—2011 років рішеннями Кабінету міністрів велика частина цього озброєння була відчужена і реалізована[63][64][65][66][67].
Знаходиться на озброєнні Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (Ніжин)[68]. Аеродром першого класу має злітно-посадочну бетонну смугу завдовжки 3000 × 80 метрів і придатний для прийому повітряних суден різних типів вантажопідйомністю до 190 тонн, в простих і складних метеорологічних умовах, як вдень, так і вночі.
Зображення | Тип | Виробник | Призначення | Кількість | Характеристика |
---|---|---|---|---|---|
Авіація | |||||
Ан-32П | Україна | Літак для гасіння пожеж | 4+1[69] | Гасіння лісових пожеж за допомогою зливу вогнегасної рідини з навісних зливних агрегатів на осередки пожеж (максимальна маса вогнегасної рідини — 8000 кг) десантування в район лісової пожежі парашутистів — пожежників до 28 чоловік і пожежного спорядження до 10 упаковок по 100 кг кожна; польоти на баражування. Літак може бути переобладнуваний у вантажний варіант для перевезення вантажів (пасажирів), або їх десантування парашутним способом, а також як санітарний варіант для перевезення постраждалих місць надзвичайних ситуацій. | |
Ан-26 | Україна | Військово-транспортний літак | 2[69] | Перевозить до 40 пасажирів або 24 поранених на носилках у супроводі медичного персоналу. У мінімальні терміни може переобладнуватися в транспортний варіант для перевезення вантажів загальною масою до 5500 кг | |
Ан-30 | Україна | Літак повітряного спостереження і аерофотознімання | 2 | Застосовується для вирішення широкого кола завдань пов'язаних з аерофотоз'йомкою, дистанційного зондування земної поверхні, ведення візуального спостереження з документуванням за допомогою відео і фотоустаткування, а також у транспортних цілях для перевезення до 18 пасажирів або до 3000 кг вантажу. | |
Мі-8 | СРСР | Багатоцільовий гелікоптер | Використовується як пожежний або транспорт для перевезення вантажів у вантажній кабіні і на зовнішній підвісці загальною масою до 3000 кг, як санітарний, перевозить 3—6 поранених на носилках або 15 сидячих на відстань до 725 км. | ||
Eurocopter EC145 | Франція | Багатоцільовий гелікоптер | 2 | Призначений для перевезення до 8 пасажирів. Передбачена можливість різних варіантів використання — медичний, аварійно-рятувальний, патрульний. Базовий варіант дозволяє виконувати покладені на нього обов'язки вдень і вночі в простих і складних метеорологічних умовах, з аеродромів і непідготовлених майданчиків. У медичному варіанті передбачена установка реанімаційного устаткування. | |
Airbus Н225 Super Puma | Франція | Багатоцільовий гелікоптер | 3[70][71] | ||
25 квітня 2024 року у місті Дергачі провулок Панфілова перейменували на провулок Героїв-рятувальників[72].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.