Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
14,5-мм великокаліберний кулеме́т Владимирова (КПВ, Індекс ГРАУ — 56-П-562, рос. «Крупнокалиберный пулемёт Владимирова»), а також КПВТ рос. «Крупнокалиберный пулемёт Владимирова танковый»), індекс ГРАУ — 56-П-562Т) — радянський великокаліберний кулемет розробки зброяра Семена Володимировича Владимирова, що був прийнятий на озброєння Радянської армії в 1949 році. КПВ є потужною автоматичною зброєю, що встановлюється в башті бронетранспортерів, розвідувальних машин та танків, на бойових катерах, рухомих та стаціонарних установках і призначений для боротьби з легкоброньованими цілями супротивника, його вогневими засобами та живою силою, що розташовані в укриттях легкого типу, а також як зенітний кулемет. Завдяки вдалому поєднанню скорострільності станкового кулемета та бронебійності протитанкової рушниці завоював велику повагу та здобув якнайширшого поширення у світі у сфері важкої стрілецької зброї.
| КПВ | |
|---|---|
.jpg) Зенітна кулеметна установка ЗПУ-4 на базі КПВ | |
| Тип | великокаліберний кулемет |
| Походження |  СРСР |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1949 — по т.ч. |
| Оператори | див. Оператори |
| Війни | Корейська війна Війна у В'єтнамі Радянсько-афганська війна Перша російсько-чеченська війна Друга російсько-чеченська війна Війна в Афганістані Війна в Іраку Російсько-українська війна |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Владимиров С. В. |
| Розроблено | 1944 — 1949 |
| Виробник | Завод імені Дегтярьова |
| Виготовлення | 1949 — по т.ч. |
| Варіанти | КПВТ, КПВМ |
| Характеристики | |
| Вага | 52,2 кг |
| Довжина | 2.000 мм |
| Довжина ствола | 1.346 мм |
| Обслуга | 2 |
| Набій | 14,5×114 мм |
| Калібр | 14,5 мм |
| Дія | відбій ствола, поворотний затвор |
| Темп вогню | 550—600 п/хв |
| Дульна швидкість | 976 — 1.005 м/с |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | наземні: 2.000 м повітряні:1.500 м |
| Максимальна | 9.000 м |
| Система живлення | стрічка на 50 набоїв |
| Приціл | механічний (оптичний) |
КПВ у Вікісховищі | |
У другій половині 30-х років минулого століття почалися повномасштабні роботи зі створення зброї з одного боку, великого калібру, з іншого — максимально швидкострільної. Роботи в СРСР велися на платформі патрона 12,7 х 108-мм. Так народилися проєкти кулеметів ДШК, УБ. У 1938 році був розроблений перший зразок патрона 14,5 х 114-мм для протитанкової рушниці Рукавишникова. Рушниця вийшла громіздкою і невдалою, в серію не пішла. Патрон же виявився вдалим. Під нього конструктори почали розробку кулемета.
Семен Володимирович Владимиров, конструктор авіаційних гармат ШВАК і В-20 вже в листопаді 1943 року представив кулемет на заводські випробування. Причому, саме зенітний кулемет. Вимоги до такої зброї були вищими. Випробування кулемет пройшов успішно і після узгодження в Наркоматі оборони завод отримав замовлення на виробництво кулеметів (КПВ-44) і зенітної установки. Для військових випробувань було потрібно 50 кулеметів і одна ЗУ. Випробування почалися вже після закінчення війни, в травні 1945 року. У 1946 році кулемет прийнятий на озброєння в двох варіантах. ПКП (піхотний крупнокаліберний кулемет) і зенітний КПВ. За 6 років у війська надійшло лише у варіанті зенітних установок до 8 тисяч таких кулеметів.
КПВ належить до автоматичної стрілецької зброї тривалої безперервної стрільби. Його автоматика працює за рахунок використання енергії віддачі ствола при короткому ході [1]. Замикання здійснюється поворотом і зчепленням бойової личинки затвора безпосередньо з насадною муфтою ствола, в результаті чого ствольна коробка при пострілі є розгруженою.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
