Болотських Михайло Васильович

Миха́йло Васи́льович Боло́тських (нар. 28 жовтня 1960(19601028), с. Городище, Старооскільський район, Бєлгородська область, РРФСР, СРСР) — український політик російського походження, генерал-полковник служби цивільного захисту, голова Державної служби України з надзвичайних ситуацій (2012–2014), кандидат історичних наук, голова Луганської ОДА (березень-травень 2014).

Михайло Васильович Болотських
Михайло Васильович Болотських Михайло Болотських у 2014
12-й голова Луганської ОДА
2 березня 2014 — 10 травня 2014
Попередник	Володимир Пристюк
Наступник	Ірина Верігіна
Народився	28 жовтня 1960(1960-10-28) (64 роки) с. Городище, Старооскільський район, Бєлгородська область, РРФСР, СРСР
Відомий як	державний службовець
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	росіянин
Освіта	Харківське гвардійське вище танкове училище
Alma mater	НАДУ при Президентові України
Політична партія	безпартійний
Звання	генерал-полковник служби цивільного захисту
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 28 жовтня 1960 року в селі Городище Старооскільської міськради Бєлгородської області.

У 1978—1982 роках навчався в Харківському гвардійському вищому танковому училищі ім. Верховної Ради Української РСР. Після закінчення училища до 1998 року проходив військову службу в Збройних Силах та військах Цивільної оборони на посадах командира танкового взводу, командира танкової роти, начальника штабу — заступника командира танкового батальйону, командира навчального танкового батальйону, заступника командира танкового полку, командира окремого мобільного механізованого полку Цивільної оборони України.

Учасник бойових дій. З березня 1994 року по квітень 1995 року брав участь у миротворчій місії в складі ООН у колишній Югославії.

У 1998—2001 роках — начальник управління — заступник начальника цивільної оборони Луганської області Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Луганської області державної адміністрації, 2001—2003 — начальник Головного управління — заступник начальника цивільної оборони Луганської області ГУ з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Луганської ОДА, 2003—2005 — начальник Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у Луганській області.

У 2005—2007 — начальник Інституту державного управління у сфері цивільного захисту Університету цивільного захисту України, квітень 2007 — липень 2007 — директор Департаменту освіти, науки та прогнозування Центрального апарату МНС України.

З 25 липня 2005^[1] по 21 липня 2010^[2] року — заступник Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

З 21 липня 2010^[2] по 24 грудня 2010^[3] року — перший заступник Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

З 24 грудня 2010^[4] по 29 лютого 2012^[5] року — перший заступник Міністра надзвичайних ситуацій України.

У вересні 2011 року включений до складу міжвідомчої координаційної комісії Антитерористичного центру при Службі безпеки України^[6].

24 грудня 2012 року призначений Головою Державної служби з надзвичайних ситуацій^[7][8].

2 березня 2014 року звільнений із посади Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій^[9] у зв'язку з призначенням головою Луганської обласної державної адміністрації^[10].

Освіта

• Харківське гвардійське вище танкове командне училище ім. Верховної Ради Української РСР, рік закінчення — 1982.
• Військово-інженерний інститут при Подільській державній аграрно-технічній академії, рік закінчення — 2001
• Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, рік закінчення — 2003.

Нагороди і почесні звання

• Медаль «За бездоганну службу» III ст. (24 жовтня 2000) — за самовіддані дії і високий професіоналізм, виявлені під час проведення відновлювальних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру^[11]
• Медаль ООН «На службі миру» (1994).
• Медаль «За сотрудничество во имя спасения» (Росія, 2010)^[12].
• Почесна відзнака «За заслуги перед Луганськом»^[13].

Примітки

1. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 551-р.
2. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.07.2007 р. № 1483-р.
3. Указ Президента України від 24.12.2010 р. № 1202/2010.
4. Указ Президента України від 24.12.2010 р. № 1234/2010.
5. Указ Президента України від 29.02.2012 р. № 159/2012.
6. Розпорядження Президента України № 270/2011-рп «Про персональний склад Міжвідомчої координаційної комісії Антитерористичного центру при Службі безпеки України». Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 12 жовтня 2012.
7. ЯНУКОВИЧ ПРИЗНАЧИВ НОВИЙ КАБМІН. І КОРОЛЕВСЬКІЙ ДАЛИ КРІСЛО. Українська правда. 24 грудня 2012. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 30 травня 2021.
8. Фінанси. ЮА: Силовий та економічний блоки нового Кабміну будуть зосереджені у руках «Сім'ї» — ЗМІ^{[недоступне посилання]}
9. Розпорядження КМУ від 2 березня 2014 р. № 87-р «Про звільнення Болотських М. В. з посади Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій». Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 30 травня 2022.
10. Указ Президента України № 210/2014 від 2 березня 2014 року «Про призначення М. Болотських головою Луганської обласної державної адміністрації». Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 10 травня 2014.
11. Указ Президента України № 1164/2000 від 24 жовтня 2000 року «Про відзначення державними нагородами України, Грамотою та Подякою Президента України». Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 10 травня 2014.
12. Повідомлення МНС України на «Урядовому порталі». Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 12 жовтня 2012.
13. На сайті Спілки генералів органів внутрішніх справ України^{[недоступне посилання з червня 2019]}

Посилання

• Біографія М. В. Болотських [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]

Попередник:	Голова Луганської ОДА 2 березня 2014 — 10 травня 2014	Наступник:
Пристюк Володимир Миколайович		Верігіна Ірина Костянтинівна